Посібник для батьків та учнів Зміст



Сторінка2/4
Дата конвертації13.03.2018
Розмір0.61 Mb.
1   2   3   4

Розділ V. Правила здорового способу життя

Ці прості правила допоможуть Вам бути завжди у формі і зберегти своє здоров'я.

1. Прагни рухатися якомога більше. Рух – це життя! Частіше ходити пішки: ходьба активізує кровообіг. Кілька разів за день потягуйтеся всім тілом, напружуючи м'язи спини і ніг. А якщо у вас немає часу, то здійснюйте піші прогулянки.

2. Для хорошого фізичного стану необхідне правильне, глибоке і спокійне дихання. Старайся частіше провітрювати приміщення, в якому знаходитеся. Бажано залишати кватирку відкритою на всю ніч: свіже повітря потрібне не лише Вашим легеням але і Вашій шкірі.

3. Приділяйте більше уваги поставі. Втома часто буває наслідком неправильної постави. Сутула спина приводить до того, що легені виявляються затиснутими, скорочується об'єм повітря під час вдиху. Від недоліку кисню м'язи втомлюються набагато швидше. Звичка низько нахиляти голову до столу під час роботи створює додаткове навантаження на м'язи спини і приводить до головного болю.

4. Боремося з втомою! Сядьте зручніше на стілець, відкиньтеся назад, закрийте очі і розслабте тіло. Посидьте так декілька хвилин. Це допоможе відновити сили. Якщо Ви повернулися втомленими додому, повернути сили допоможе наступний засіб: ляжте на килимок на підлозі або на жорсткий диван, закрийте очі і розслабте м'язи. Постарайся ні про що не думати і зосередити увагу на м'язах тіла. Уявіть, що вони отримали повний відпочинок. Через п'ять - шість хвилин можете встати.

5. Нормальний сон для людини - 7-8 годин. Якщо Ви спите менше, виникає хронічна втома, яка призводить до зниження настрою і працездатності.

6. Неправильне харчування також може привести до перевтоми. Прагнучи схуднути, багато хто піддає організм хронічному голодуванню. А він мстить "стомленням". Така "дієта" недопустима. Організм повинен отримувати всі необхідні елементи. Тому вибираючи дієту, порадься з лікарем або відносьтеся до цього питання розумно. Наприклад, обмежте кількість солодкого і мучного в Вашому щоденному раціоні. І пийте більше чистої води (не менше літра в день). Вживайте більше їжі, що містить клітковину і цілісні зерна, і менше – їжу, що містить цукор і приготовану з пшеничного борошна. Не забувайте про овочі і фрукти. Готуйте їжу на рослинній олії, зменшите вжиток тваринного жиру.

7. Поганий настрій підсилює втома. А втома буває причиною поганого настрою. Виходить замкнутий круг. Щоб не впадати в такий стан, старайся частіше слухати улюблену веселу музику - це кращі ліки від поганого настрою.

6. Дотримуйтеся режиму дня. Лягайте і вставайте в один той самий час. Це найпростіша порада виглядати красивим, здоровим і відпочилим.

7. Будьте психологічно урівноважені. Не нервуйте, адже нервові клітини не відновлюються. Хоча, говорять, відновлюються, але дуже – дуже повільно. Отже знаходьте скрізь позитивні моменти.

8. Загартовуйте свій організм. Краще всього допомагає контрастний душ – тепла і прохолодна водичка. Не лише корисно, але і допомагає прокинутися.

9. І звичайно не паліть, не зловживайте алкоголем та іншими шкідливими звичками. Адже це основні чинники, які погіршують здоров'я.

10. І найголовніше... Старайтеся, щоб у Вашому житті було більше позитивних емоцій. Дивіться простіше на проблеми і труднощі. Насолоджуйтеся життям!



Розділ VI. Сім`я і обдарована дитина

Для кожної країни досить значущим є все, що пов'язано з формуванням інтелектуальної еліти. Від вирішення цього завдання багато в чому залежить розвиток країни та нації. З'явилася нагальна потреба суспільства в творчих, діяльних та обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. Тому проблема виявлення та «вирощування» талантів має величезне значення. Але має важливе значення й те, як почуваються ці таланти, чи будуть вони психологічно здоровими, поки ростуть і коли виростуть. І взагалі, якими людьми вони стануть. Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу, яких багато з'явилося в наш час, є творча особистість, індивідуальна робота з обдарованими дітьми, які вирізняються, насамперед, підвищеним рівнем розумового розвитку. Вони дуже вирізняються серед однолітків високим інтелектом, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Коли мова йде про обдарованість чи талант, ми маємо справу зі щасливим відхиленням від норми, від середніх показників. Завдяки певним особливостям поведінки, вмінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки обдаровані учні привертають до себе увагу науковців, учителів, психологів, друзів, батьків. У результаті досліджень науковці визначили такі характерні особливості обдарованих дітей:



  • мають хорошу пам'ять, добре розвинуте абстрактне мислення;

  • як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті;

  • ставлять високі вимоги до себе, болісно сприймають суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості;

  • наполегливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить; для них характерний творчий пошук;

  • хочуть учитися й досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення;

  • завдяки численним умінням (класифікувати, характеризувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати й прогнозувати, робити висновки) здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю;

  • вміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність, прагнуть проникнути в суть речей і явищ;

  • ставлять багато запитань і зацікавлені у відповідях на них;

  • виявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;

  • із задоволенням виконують складні й тривалі завдання;

  • завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, в більшості випадків уміють швидко визначати найбільш значущі відомості, самостійно знаходити важливі джерела інформації;

  • порівняно зі своїми однолітками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і суттю, індуктивно і дедуктивно мислити, здійснювати логічні операції;.

  • їм притаманне почуття гумору, вони мають добре здоров'я, життєрадісні, хоча серед них трапляються й діти зі слабким здоров'ям;

  • у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.

М.Лейтес визначає три категорії обдарованих дітей:

1. Діти з ранньою розумовою реалізацією - це діти зі звичайним рівнем інтелекту, в яких спостерігається особливе «тяжіння», інтерес до якогось окремого навчального предмета (до якоїсь галузі науки чи техніки). Така дитина (часто починаючи з середніх класів) захоплюється математикою, фізикою, біологією, мовою чи літературою, історією, або якимось своїм предметом. Вона може значно випереджати своїх однолітків легкістю засвоєння специфіки матеріалу, поглибленістю інтересу до нього. Уроки з інших предметів можуть її обтяжувати.

2. Діти з прискореним розумовим розвитком - це діти, які за однакових умов вирізняються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітними в молодших класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

3. Діти з окремими ознаками нестандартних здібностей - ці діти не вирізняються розумовими особливостями, не випереджають однолітків у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психічних процесів (надзвичайна пам'ять на якісь об'єкти, багатство уяви, здатність до спостереження). Серед таких школярів трапляються учні з нелегким характером: незалежні, вперті, не дуже контактні.

Розрізняють шість сфер обдарованості дітей: інтелектуальна сфера, сфера академічних досягнень, творчість (креативність), спілкування, сфера художньої діяльності, рухова сфера. Важливою проблемою для педагогічних працівників, та й батьків, є виявлення, розпізнавання великих потенціальних можливостей розвитку дитини в майбутньому. Розвиток творчих здібностей необхідно починати з ранніх років, використовуючи наявну схильність дитини до праці. Саме ця схильність, з точки зору М.Лейтеса, є секретом дитячої обдарованості. Чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх розкриття. Спостереження свідчать: у ранньому віці діти часто приховують свої здібності, якщо дорослі не оцінюють їх належним чином. У дитинстві людина більше здібна до творчості, ніж у зрілому віці. На дитину не впливають різі стереотипи. Вона вільна у своїх творчих проявах, творить тому, що їй подобається сам процес творчості. У вільній (наприклад ігровій) атмосфері, досягаючи досить високого рівня оперування абстрактними символами, музичними звуками, математичними знаками, словами тощо, дитина насолоджується діяльністю, яка приносить їй радість відкриття. Інакше кажучи, для дітей, на відміну від дорослих, творчість є самометою. Дитяча творчість у більшості випадків має неусвідомлений характер, вона найчастіше виникає спонтанно. Природа наділяє маленьку людину великими можливостями розвитку. Але ці можливості, як стверджують психологи, не залишаються незмінними. Звернімося до досліджень Б.Нікітіна. Він проводив дослідження з 1400 дітей від 3,5 до 17 років і встановив: чим раніше пробуджуються творчі здібності, тим вищого рівня розвитку вони досягають; чим пізніше - тим важче їх розвивати. Позитивних результатів можна досягнути лише тоді, коли буде створено умови для реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Важливо допомогти дитині пізнати себе, свої здібності, нахили, допомогти їй накреслити індивідуальну програму свого розвитку на більш чи менш віддалену перспективу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей. На жаль, не всі педагоги та батьки можуть вчасно помітити обдарованість своєї дитини і створити відповідні умови для її розвитку. Багато психологічних проблем обдарованих дітей обумовлені ставленням батьків до самого факту обдарованості їхньої дитини.

Одна з головних психологічних проблем обдарованих дітей полягає в тому, що в них бачать дітей лінивих, упертих, інколи аномальних, «не від світу цього». Ранній та незвичайний розвиток дитини не помічають батьки з низьким рівнем освіти або невисоким загальним культурним розвитком. У сім'ях, де дитина є єдиною або навпаки, всі діти мають особливі здібності, теж нерідко «упускають» обдаровану дитину, тому що її нема з ким порівнювати.

Інший варіант - батьки опираються визнанню своєї дитини обдарованою. Але коли батьки «заплющують очі» на особливі здібності дітей, вони однак продовжують впливати на взаємини дитини з тими, хто поруч. Тоді дитині самостійно доводиться розбиратися у складних ситуаціях. Почуття провини, неприйняття себе, бажання «бути як усі» можуть утруднювати чи навіть нівечити розвиток особистості.

Батьки можуть відчувати провину через те, що, як їм здається, вони не до кінця чи не так, як потрібно, виконують свої обов'язки стосовно обдарованої дитини. Найчастіше це пов'язано з соціально-економічним статусом сім'ї - розвиток дітей, їх навчання коштує грошей і чималих. У такій ситуації й діти можуть відчувати провину через те, що батьки змушені надмірно напружуватися. Можливо, це одна з причин приховування дітьми своїх здібностей. Трапляється, що батьки бачать обдарованість там, де її немає. Особливо, коли вони самі талановиті в якій-небудь сфері. Вони очікують від дитини обдарованості й бачать бажане. Прес батьківських очікувань - надмірний тягар для дитини. Відома фраза про те, що обдарована дитина обдарована в усьому, - неточна. І стосовно дітей, мабуть, неправильна. Непропорціональність у розвитку - істотна проблема для обдарованих дітей. Явні чи видатні здібності можуть виявлятися в якійсь одній сфері (наприклад, у математиці), водночас розвиток іншої сфери (наприклад мовлення) може бути нижчим від норми. Обдарованість може виявлятися в позашкільній діяльності, а в школі така дитина буває «середнячком», а то й нижче «середнячка». Обдаровані діти виявляють надмірну наполегливість у бажанні отримати результат. Висока захопленість справою, яка вдається, швидко може призвести до завищених особистісних стандартів і внутрішньої невдоволеності: бути у всьому досконалим - неможливо. Оцінюючи свою роботу дорослими мірками, дитина опиняється в ситуації фрустрації, відчуває тривогу та недитячі переживання. Хоча, з іншого боку, це може бути варіантом «мук творчості». Всі ці переживання можуть посилитись, якщо очікування дорослих, особливо батьків, надто великі. Можливо, дитина сприйматиме себе як невдаху, тобто є вірогідність формування заниженої самооцінки, тоді як завищено рівні домагань і об'єктивно хороших результатів діяльності. Оцінне ставлення до дитини не корисне всім дітям, але для обдарованих дітей таке ставлення особливо небезпечне. «У мене нічого не виходить», «Я ні на що не здатний» - такі думки доволі часто з'являються в об'єктивно цілком успішних дітей. Цінність будь-яких успіхів та досягнень тут витіснено, заперечено, бо така дитина бачить себе вимогливим батьківським оком.

Ряд проблем виникає через те, що батьківська опіка часто виявляється в надмірному заохоченні дитини до якоїсь однієї сфери, наносячи шкоду іншим. Тоді дитина швидко починає розуміти, що в ній особливо цінують батьки. І може розвиватись однобоко, засвоївши, що перемогти, стати кращим, першим - це єдиний спосіб заслужити максимум батьківської уваги. Гіпертрофована увага до якоїсь однієї здібності дитини впливає й на її самосприймання, на формування Я-концепції. Наслідком такого ставлення:

а) талант може бути «заритий у землю»;

б) розвивається невротичне бажання завжди бути першим;

в) непомірні батьківські амбіції можуть викликати високий рівень агресивності та ворожості дітей.

Тому потрібно прагнути того, щоб батьки та педагоги зрозуміли: особистість цілісна і цінна саме у цілісності, усвідомлення дитиною своєї унікальності, унікальності будь-якої іншої людини допоможе їй «перемагати так, щоб інші теж вигравали». Тим самим можна уникнути невротичних тенденцій.

Оскільки здібності розвиваються в процесі певної діяльності, їх формування більшою мірою залежить від батьків, розуміння ними суті відповідних здібностей, бажання побачити їх прояви і надати необхідну допомогу своїй дитині. Головний напрям впливу - сприяння активізації навчальної діяльності з метою вияву наявних у дитини здібностей, підтримання інтересу, заохочення досягнень, підтримання впевненості у своїх силах та можливостях.


Розділ VII. Генетично модифіковані продукти:

міфи та реальність

Суперечка навколо вживання генетично модифікованих продуктів точиться давно: як прихильники, так і вороги такого революційного нововведення наводять доволі вагомі аргументи. Давайте розберемося у тому, як така їжа може впливати на людський організм.

На думку фахівців, існує три важливих фактори, які впливають на те, на чию користь буде здійснювати людина свій вибір – вибір здорового харчування чи того, який більш доступніший:

„гаманець” – фінансові можливості сім’ї чи конкретної особи;

„вітрина” – наявність на споживчому ринку широкого асортименту різних продуктів;

рівень культури споживача – не тільки знання про склад і властивості продуктів, але й знання про їхній вплив на організм людини.

Загалом, усі ці фактори впливають на дотримання простих законів раціонального харчування: пропорційність (коли енергетична цінність вжитих продуктів дорівнює енергозатратам) та на правильний підбір продуктів (він має задовольняти добову потребу людини у білках, жирах і вуглеводах). Деякі науковці запевняють, що за допомогою генної інженерії зможуть впливати не тільки на стійкість рослин до хвороб та прискорювати їх селекцію, але й значно поліпшувати харчові властивості і смакові характеристики продуктів.

Роком заснування генної інженерії рослин вважається 1977-й. У той час цей метод розглядали лише як продовження та розвиток процесу селекції сільськогосподарських рослин. Перші генетично модифіковані рослини з’явилися у 1983 році, а їх масштабне промислове виробництво почалося у 1996. У 2005 році біотехнологічні культури вирощували в 11 індустріально розвинених країнах.

Для оцінки безпеки генетично модифікованої продукції використовується загальноприйнятий метод порівняння з природним аналогом, що найбільш схожий за властивостями. Якщо нема розбіжностей з природним аналогом на молекулярному рівні та не знайдено токсичних речовин, продукції присвоюється перший клас безпеки, що не потребує подальших обстежень. У разі ж виявлення певних розбіжностей – другий клас безпеки, і дослідження фокусуються саме на цих відмінностях. Якщо ж спостерігається абсолютна розбіжність, продукцію відносять до третього класу безпеки і проводять експертизу далі.

Найпоширеніші види генетично модифікованої продукції:

1. Соя: генетична модифікація цього продукту спрямована на збільшення врожайності. Як засвідчили результати моніторингу за оборотом харчової продукції, що має генетично модифіковані аналоги, відсоток генетично модифікованої сої коливається від 20% до 40%;

2. Кукурудза: на сьогодні пройшли систему реєстрації кілька генетично модифікованих сортів кукурудзи з підвищеною врожайністю та стійкістю до деяких видів шкідників. Подальші розробки будуть спрямовані на зміну структури крохмалю та модифікацію кукурудзяної олії;

3. Картопля: генна інженерія поставила за мету створити високоврожайні та стійкі до колорадського жука сорти картоплі. Також розробки науковців спрямовані на виведення сортів з підвищеним вмістом білка та поліпшенням його структури.

На даному етапі ідея генетичної модифікації продуктів харчування не має широкої підтримки в Україні. Люди все-таки віддають перевагу так званим „нормальним” продуктам, мовляв, як же ж нам їсти ту картоплю, якщо її навіть жуки не їдять? Вагомим аргументом проти генної інженерії продуктів може бути той факт, що, приміром, у Сполучених Штатах генетично модифіковані продукти коштують більш ніж удвічі дешевше від так званих органічних (тобто продуктів, вирощених у звичних умовах без втручання новітніх технологій).

З іншого боку, багато вчених наголошує на тому, що за допомогою генної інженерії можна виправити „помилки селекції”, значно підвищити смакові та поживні якості продукту.

Говорячи про перспективу генетично модифікованих продуктів в Україні, можемо сподіватися, що вони не витіснять звичну нам картоплю та кукурудзу і кожна людина матиме можливість робити свідомий вибір, які продукти їсти і де їх купувати.



Розділ VIII. Чим нам загрожує солодке життя?

Гірка правда про цукор

Намагатися виявити таємного ворога в безпечній і навіть здоровій на вигляд їжі - це майже те ж саме, що, читаючи детектив, намагатися вгадати вбивцю в самому симпатичному герої.

Чи знаєте ви, що щодня з'їдаєте тридцять ложок цукру?

Цукор міститься практично у всіх продуктах, які ми купуємо в магазині - у фруктовому йогурті, в кетчупу і томатної пасти, в маринованих огірочках, ковбасі та сосисках, не кажучи вже про колу, морс і майже всі соки. Виключення складають хіба що крупи, яйця, сухе вино і сире м'ясо.

Цукор любить маскуватися під різними іменами. Наприклад, чашка молока містить близько 12 г цукру у вигляді лактози. А чашка консервованого компоту може містити 15 г цукру у вигляді власне цукру (сахарози) та у вигляді фруктози, що міститься у фруктах.

Найбільшу небезпеку для фігури і здоров'я являє собою звичний для нас білий рафінований цукор. Кількість доданого рафінованого цукру в знежиреному фруктовому йогурті може складати до п'яти чайних ложок на 125-грамовий стаканчик! У результаті жителі міст, які на сніданок і вечерю їдять продукти із супермаркетів, а обідають на бігу фаст-фудом, нестримно повніють. Але повнота - ще не найбільша біда, пов'язана з надмірним вживанням цукру. У любителів перекусити фаст-фудом і шоколадками постійно високий рівень інсуліну в крові, і як наслідок - висока ступінь імовірності придбати як хронічне захворювання діабет або заробити інфаркт.

Тільки в Москві зареєстровано близько 190 тисяч хворих на цукровий діабет. Але ж насправді хворих фактично вдвічі більше, просто половина людей до пори до часу не здогадуються про те, що хворі, і списують своє нездужання на втому і погану погоду, їм і в голову не приходить зробити аналіз крові на цукор.

Якщо не брати до уваги спадковий фактор, основна причина зростання чисельності хворих на діабет - низька фізична активність і нераціональне харчування, а саме - постійне вживання в їжу продуктів з високим вмістом прихованих жирів і рафінованого цукру. Якщо є можливість, то краще вживати не білий, рафінований цукор, а коричневий, тростинний. У процесі очищення (рафінування) з бурякового цукру видаляють всі мікроелементи, у тому числі і цинк, який захищає підшлункову залозу від удару і знижує ризик захворювання на цукровий діабет. Тому коричневий цукор і дорожче білого.

Привчіть себе не тільки рахувати ложки, а й уважно читати написи на упаковках продуктів, які ви купуєте в магазині (а також замислюйтесь про це, роблячи замовлення в ресторані). Можливо, спочатку читання етикеток здасться вам справою досить нудною.

Але потім ви втягнетеся в цю гру і навіть знайдете її захоплюючою: адже намагатися виявити таємного ворога в безпечній і навіть здоровій на вигляд їжі - це майже те ж саме, що, читаючи детектив, намагатися вгадати вбивцю в самому симпатичному герої.


Розділ IX. Батьківська педагогіка.

Сім’я та закон

Діти завжди були і залишаються найдорожчою цінністю, гордістю і надією держави. Турбота про підростаюче покоління, реалізація прав і свобод дитини — святий обов’язок батьків, школи, широкої громадськості. Але міцна родина завжди є основним фундаментом у вихованні дітей, а батьки є природними вихователями. Згідно Конвенції ООН про права дитини, батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батькам необхідно визнавати права дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті, займатися мистецтвом, визнавати право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, завдавати шкоди її фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

Дитині для повного гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. Разом з тим почуття, що офарблюють відносини дитини і батьків, — це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв’язків.

Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. А нестаток у батьківській любові – дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти.

Перша й основна задача батьків – є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Психологами доведено, що у трагедії підліткового алкоголізму та підліткової наркоманії часто винні нелюблячі своїх дітей батьки.

Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною — це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу.

Контакт ніколи не може виникнути сам собою, його потрібно будувати з дитиною. Коли говоритися про взаєморозуміння, емоційний контакт між дітьми і батьками, мається на увазі деякий діалог, взаємодія дитини і дорослого.

Найбільш істотна характеристика діалогічного спілкування, що виховує, полягає у встановленні рівності позицій дитини і дорослого. Досягти цього в повсякденному сімейному спілкуванні з дитиною дуже важко. Звичайно стихійно виникаюча позиція дорослого — це позиція «над» дитиною. Дорослий має силу, досвід, незалежність – дитина фізично слабша, недосвідчена, цілком залежна. Всупереч цього батькам необхідно постійно прагнути до встановлення рівності.

Людина не повинна бути об’єктом виховання, вона завжди активний суб’єкт самовиховання. Батьки можуть стати володарями душі своєї дитини лише в тій мері, у якій їм удається розбудити в дитині потребу у власних досягненнях, власному вдосконаленні. Контакт із дитиною, як вищий прояв любові до нього, варто будувати, ґрунтуючись на постійному, безустанному бажанні пізнавати своєрідність її індивідуальності.

Треба декілька слів сказати про помилки у батьківському вихованні. Так, великі проблеми виникають у спілкуванні з дитиною, якщо виховання стало єдиною діяльністю, що реалізує потребу сенсу життя. Задоволенням потреби сенсу життя може стати турбота про дитину. Мати, чи батько, бабуся можуть вважати, що зміст їхнього існування є догляд за фізичним станом і вихованням дитини.

Вони не завжди можуть це усвідомлювати, думаючи, що ціль їхнього життя в іншому, однак щасливими вони почувають себе тільки тоді, коли вони потрібні. Якщо дитина, виростаючи, іде від них, вони часто починають розуміти, що «життя втратило всілякий зміст». Яскравим прикладом тому служить мама, що не бажає втрачати положення «опікунки», що власноручно миє п’ятнадцятирічного хлопця, зав’язує йому шнурки на черевиках, тому що «він це завжди погано робить», виконує за нього шкільні завдання, «щоб дитина не перевтомилася». У результаті він одержує необхідне почуття своєї необхідності, а кожен прояв самостійності сина переслідує з разючою завзятістю. Шкода такої самопожертви для дитини очевидна.

У деяких батьків виховання дитини збуджується так званою мотивацією досягнення. Ціль виховання полягає в тому, щоб домогтися того, що не вдалося батькам з-за відсутності необхідних умов, чи ж тому, що самі вони не були досить здатними і наполегливими. Таке виховання виглядає як проблема несвободи дитини в прояві властивих їй індивідуальних якостей.

Подібно цьому регулююче виховання, зверх цінні мотиви батьків обмежують волю розвитку властивих дитині задатків, ускладнюють розвиток, порушуючи його гармонію, а іноді і спотворюючи його розвиток.

Мета і мотив батьківського виховання дитини — це щасливе, повноцінне, творче, корисне людям життя цієї дитини. На творення такого життя і повинне бути направлене сімейне виховання.

Виховання — справа відповідальна і копітка, яка вимагає від нас великих психічних, фізичних і матеріальних затрат. Хто, як не батьки, повинні виховувати своїх дітей національно свідомими, вчити любити свою батьківщину, бути добрими та людяними, поважати старших. Батькам треба зробити все необхідне для того, щоб їх діти виросли високоосвіченими, стали гордістю та надією держави, відповідальними громадянами своєї країни.

Держава багато уваги приділяє умовам виховання дітей у родинах. За роки незалежності було прийнято чимало законів, які стосувалися питань виховання в сім’ях. Так, 15 листопада 2001 року був прийнятий Закон України „Про попередження насильства в сім’ї”. Отже, законодавчу базу попередження насильства в сім’ї в Україні було створено — залишилось тільки впровадити її у життя.

Не перший рік діють закони України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, який надає хоч і крихітні, але все ж родинам додаткові матеріальні можливості для виховання, та багато інших законів.

Нещодавно був впроваджений в життя новий сімейний кодекс, згідно якому були помітно змінені деякі права та обов’язки батьків, в тому числі й в напрямку виховання та піклування дітей.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Посібник для батьків та учнів Зміст iconПосібник для батьків та учнів Зміст Старанним учням. Розділ І. Раціональне харчування Розділ ІІ.
Перш за все, давайте з`ясуємо, що ж таке раціональне харчування. Назва походить від латинського «Rationalis» розумний. Це фізіологічно...
Посібник для батьків та учнів Зміст iconНавчальний посібник Черкаси 2013 зміст передмова
Дидактичні матеріали для формування історичних компетентностей учнів з курсу «Вступ до історії»
Посібник для батьків та учнів Зміст iconЕкскурсоводи музею проводять екскурсії не тільки для учнів гімназії, а й для ветеранів, батьків мешканців мікрорайону

Посібник для батьків та учнів Зміст iconПлан роботи Консультативного центру для батьків або осіб, які їх замінюють на 2014/2015н р
Вивчення нормативно – правової бази та положення з організації роботи Консультативного центру для батьків
Посібник для батьків та учнів Зміст iconНавчальний посібник «Медіаосвіта та медіакультура в зош»
Тут представлений методично-практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків...
Посібник для батьків та учнів Зміст iconПосібник для податківців зміст
Види ділового спілкування. Методика проведення прес-конференцій, брифінгів, “круглих столів”, інтерв’ю
Посібник для батьків та учнів Зміст iconПлан проведення тижня права з 10. 12. 2012 по 15. 12. 2012 День неділі Захід Відповідальний
Підготовка матеріалів до створення пам’ятки для учнів І батьків «Стоп – насильство»
Посібник для батьків та учнів Зміст iconМетодичні рекомендації для виявлення творчо обдарованих дітей, вимоги до проведення тестування. Для практичних психологів, педагогів та батьків
Упровадження в практику ефективних засобів І технологій виявлення творчо обдарованих дітей необхідне для створення умов гармонійного...
Посібник для батьків та учнів Зміст iconОльга линь посібник з української мови
Пропонований посібник складається з двох частин: -а – це тексти диктантів краєзнавчої тематики, 2-а – ті ж тексти, які містять помилки,...
Посібник для батьків та учнів Зміст iconНаталія череповська візуальна медіакультура учнів зош
Тут представлений методично-практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка