Постанова Президії вак україни №1 05/8 від 22 грудня 2010 року

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ
У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

У прикладному аспекті сфера вивчення психічних станів є мозаїчною картиною різноманітних фактів, окремих методик, підходів і положень, розроблених у рамках окремих галузей психології: праці та інженерної психології, психології спорту і медичної психології. Різноплановість і фрагментарність досліджень зумовлюють наявність різноманітних «білих плям» щодо складу, структури, механізмів, детермінації і функцій станів, у розробленні діагностичних методик.

Такий рівень розробленості проблеми психічних станів не сприяє розвитку досліджень у цій галузі психології. Він також свідчить і про те, що спроби розв’язання загальнопсихологічних і окремих прикладних питань у рамках існуючих підходів виявились недостатньо ефективними і поки що не привели до створення відповідної теорії психічних станів. Одним з таких окремих психологічних питань є проблема вивчення психічних станів у віковому аспекті – їх місце і роль у розвитку і формуванні особистості, впливові на провідний тип діяльності на певному віковому етапі.

Мета дослідження: з’ясувати особливості психічних станів дітей молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження нами проводилося емпіричне вивчення психічних станів молодших школярів.

З метою дослідження психічних станів молодших школярів були використані наступні методики: 1) методика «Вимірювання рівня тривожності Тейлора» (адаптована Т.А. Немчиновим); 2) методика «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса»; 3) «Проективна методика для діагностики шкільної тривожності» A.M. Прихожан; 4) «Шкала особистісної тривожності» A.M. Прихожан; 5) методика експрес-діагностики рівня особистісної фрустрації (В.В.Бойко); 6) малюнковий тест «Дім. Дерево. Людина» (БДЛ).

У дослідженні взяли участь учні ЗОШ № 3 м. Боярки. Дослідженнями було охоплено 30 учнів першого класу і 30 учнів третього класу. За статевими відмінностями групи поділялися наступним чином: у першому класі – 18 хлопчиків і 12 дівчаток; у третьому класі – 14 хлопчиків і 16 дівчаток.

На основі дослідження за вищезазначеними методиками було виявлено основні чинники виникнення шкільної тривожності і розвитку у дітей молодшого шкільного віку та критерії рівнів її розрізнення; охарактеризовано форми і показники прояву; визначено співвідношення значущих аспектів шкільного життя молодших школярів, пов’язаних з виникненням негативних емоцій; встановлено рівень самооцінювання фізичного, інтелектуального й емоційного самопочуття першокласників та третьокласників; проаналізовано динаміку шкільних тривог учнів першого та третього класів.

Для встановлення співвідношення основних систем навчальної взаємодії, які є причиною формування особистісної тривожності впродовж всього періоду початкового навчання, ми використали методику-опитувальник А.М.Прихожан. Результати дослідження представлені в табл. 1.
Таблиця 1 - Динаміка тривожності впродовж початкового періоду навчання (середні значення)

Отримані результати свідчать про загальну тенденцію зростання значущості кожного з двох основних компонентів (форм прояву) особистісної тривожності від першого до третього класу. Перше місце у цих класах посідає міжособистісна тривожність, друге – шкільна. Можна зробити висновок, що найзначущою системою, яка визначає емоційне самопочуття учня початкової школи і спричиняє виникнення в нього певних психічних станів, є система міжособистісної взаємодії, що включає стосунки з учителем, однокласниками, батьками.

Якісний аналіз змістової сторони отриманих даних показав, що у молодших школярів виникнення і закріплення певних психічних станів зумовлюється емоційним неблагополуччям в основних системах навчальної взаємодії, зокрема, виникненням та тривалим чи постійним переживанням емоцій негативної модальності – таких як страх, хвилювання, напруга, роздратування тощо. Отримані дані дають змогу стверджувати, що неблагополуччя дитини навіть в одній системі навчально-соціальної взаємодії негативно впливає на всі інші сфери життєдіяльності молодшого школяра і зумовлює затримки чи певні відхилення в розвитку його особистості.

Крім цього, ми порівняли результати, одержані за методикою експрес-діагностики рівня особистісної фрустрації (В.В.Бойко), учнів першого та третього класів. Виявилося, що учні першого класу мають значуще вищі показники фрустрації, ніж учні третього класу (табл. 2).

Дані таблиці 2 показують, що високий рівень вираженості особистісної фрустрації є лише у 3,3% учнів першого класу, у третьому класі жоден учень не має високого рівня особистісної фрустрації. Виявлено відмінності і за середнім та низьким рівнем вияву особистісної фрустрації: в учнів третього класу переважає низький рівень, а 30% характеризуються середнім рівнем фрустрації. Учні першого класу теж у більшості своїй мають низький рівень особистісної фрустрації, але разом з тим 36,7% учнів мають середній рівень, а 3,3 % - високий рівень. існують певні відмінності між рівнями вираженості особистісної фрустрації у хлопчиків і дівчаток. Це стосується середнього рівня особистісної фрустрації в учнів першого класу: середнім рівнем характеризуються 34,2% хлопчиків та 35,9% дівчаток; а також низького рівня: у хлопчиків 62,6%, у дівчаток 59,3%. З’ясування рівня значущості відмінності неможливе через незначну кількість вибірки.
Таблиця 2 - Динаміка рівня особистісної фрустрації впродовж початкового періоду навчання (у %)

У третьому класі ні дівчатка, ні хлопчики не виявили високого рівня особистісної фрустрації. Визначено відмінності між хлопцями та дівчатами щодо середнього рівня особистісної фрустрації (24,0% у хлопців проти 33% у дівчаток), а також щодо високого рівня – у хлопчиків – 76% , у дівчаток – 67%.

При інтерпретації тесту «Дім-Дерево-Людина» ми отримали дані за симптомокомплексами, які представлені у табл. 3.
Таблиця 3 - Рівні вираженості симптомокомплексів (у %)

Аналізуючи дані за симптомокомплексами, ми побачили деякий взаємозв'язок рівня тривожності, ступеня вираженості конфліктності і труднощів спілкування, а саме у дітей з високим і підвищеним рівнем тривожності спостерігаються труднощі в спілкуванні, які з'являються, можливо, в результаті конфліктності.

За результатами нашого дослідження тривожності за методикою Тейлора встановлено, що у досліджуваних першого класу високий рівень і схильність до високого рівня тривожності (табл. 4).

Як видно з таблиці 4, в досліджуваних першого класу переважає високий рівень тривожності і схильність до високого рівня. Дані показники характеризують загальну тривожність молодших школярів. Їхня тривожність може стосуватися навчання і стосунків у школі, а може бути проявом рис особистості. Але високий рівень тривоги може негативно впливати на успішність навчання, міжособистісні стосунки і становлення особистості. Це свідчить про те, що в класному колективі першого класу панує атмосфера напруження, страху, дискомфорту.

В обстежуваних третього класу також виявлено високий рівень тривожності. У них переважає високий і схильність до високого рівня тривожності. Порівняно з досліджуваними першого класу, в третьому класі жодної дитини не виявлено з середнім рівнем тривожності з тенденцією до низького і в 5,20% - низький рівень тривоги. Це означає, що 68,40% дітей відчувають напругу, страх в школі (виконання завдань, оцінювання) і вдома (стосунки з батьками, однолітками). Такий високий рівень тривожності може негативно впливати на всі сфери молодших школярів. Можливо, що більшість досліджуваних у класі приховує свій страх, намагається бути спокійним.

Результати, що містяться в таблиці, свідчать про навність певних відмінностей між хлопчиками і дівчатками у вияві високого рівня тривожності. Такі самі відмінності виявлено і в проявах середнього (з тенденцією до високого) рівня тривожності у хлопчиків та дівчаток. Це означає, що дівчатка протягом навчання у школі мають вищий рівень тривожності, ніж хлопці. Разом з тим, існує тенденція до зростання рівня тривожності протягом навчання у школі, що можна пояснити зростанням значущості негативних чинників шкільного життя, а також негативних подій, що відбуваються в сім’ї і пов’язані з успішністю/неуспішністю навчання дітей у школі. Школа стає для дітей стресогенним чинником, а це, у свою чергу, може негативно впливати на всі сфери життя молодших школярів.

У результаті дослідження рівня шкільної тривожності за методикою Філліпса, виявилось, що у більшості молодших школярів підвищений рівень тривожності пов’язаний із переживанням соціального стресу, проблемами і страхами у стосунках з вчителями. У 46,1% досліджуваних виявлено страх невідповідності очікуванням оточуючих (табл. 5).

Це означає, що більшість учнів класу має нормальну пристосованість до ситуацій стресогенного характеру. В 61,5% дітей виявлено підвищений рівень тривожності, який стосується проблем і страхів у стосунках з вчителями. Це означає, що діти відчувають дискомфорт і страх у стосунках з вчителем, можливо, вчитель сам створив такі умови. Це може негативно впливати на успішність навчання в школі.

В ході дослідження за даною методикою, виявилось, що в 42,1% учнів третього класу наявний підвищений рівень шкільної тривожності (табл. 6).
Таблиця 6 - Рівень шкільної тривожності та її прояви в різних сферах життєдіяльності досліджуваних третього класу (у %) (n = 30)

Як видно з таблиці 6, у 36,8% дітей виявлено підвищений рівень загальної тривожності. У 42,1% обстежуваних виявлено підвищений рівень тривожності в школі. Ця частина дітей переживає негативний емоційний стан, що пов’язаний із включенням до життя школи. У 31,5% учнів виявлено підвищений рівень переживання соціального стресу. Ці учні переживають емоційний стан, який є несприятливим для розвитку соціальних контактів. Також у 31,5% молодших школярів виявлено підвищений рівень фрустрації потреби в досягненні успіху. Дана частина дітей перебуває на психічному тлі, яке не дозволяє розвивати свої потреби в досягненні успіху. У 31,5% дітей виявлено високий рівень і ще в 31,50% підвищений рівень страху самовираження. Учні відчувають негативні емоційні переживання з приводу саморозкриття, демонстрації своїх здібностей. У 36,8% досліджуваних виявлено високий страх ситуації перевірки знань. Ці діти переживають тривогу з приводу перевірки їхніх знань, досягнень, можливостей. У 36,8% школярів виявлено страх невідповідності очікуванням оточуючих. Діти орієнтуються на значущість інших в оцінці своїх вчинків і думок, очікують негативних оцінок. Низький рівень тривожності, пов’язаний з фізіологічним протистоянням стресу, виявлено 42,1% обстежуваних. Це означає, що більшість учнів класу має пристосованість до ситуацій стресогенного характеру. У 31,5% дітей виявлено підвищений рівень тривожності, який стосується проблем і страхів у стосунках з вчителями. Більшість учнів третього класу з цього приводу не відчувають страхів.

У ході статистичної обробки результатів ми використовували метод рангової кореляції за Спірменом для результатів за трьома методиками: між базовими шкалами опитувальників Прихожан і Філліпса та показниками рівнів особистісної фрустрації (В.Бойко).

Зазначимо, що виявлено високий кореляційний зв'язок між показниками шкал опитувальника Прихожан (в межах 0, 58-0,67, при р < 0,05, р < 0, 01, р < 0,001) та Філліпса (в межах 0,47-0,65, при р < 0,05, р < 0,01, р < 0,001).

Виявлені кореляційні зв’язки свідчать про особливості переживання тривожності в молодшому шкільному віці: загальна тривожність має високий кореляційний зв’язок з показниками проблем у стосунках з учителями, з міжособистісною тривожністю та страхом невідповідності очікуванням оточуючих. Це свідчить про значущість для молодшого школяра соціальної сфери життєдіяльності та спілкування з іншими людьми. Тривога пов'язана і з оцінюванням себе та свого місця в системі соціальних зв'язків.

Одержані результати підтвердили припущення про те, що стан фрустрації пов'язаний зі страхом та тривожністю. Виключенням є відсутність зв'язків між загальною та шкільною тривожністю (за Прихожан); переживанням соціального стресу та фрустрацією потреби досягнення успіху, страхом ситуації перевірки знань, низьким фізіологічним спротивом стресу, проблемами в стосунках з вчителями (за Філліпсом); фрустрацією потреби досягнення успіху та страхом самовираження, низьким фізіологічним супротивом стресу, проблемами в стосунках з вчителями (за Філліпсом); страхом невідповідності очікуванням оточуючих та низьким фізіологічним супротивом стресу і проблемами в стосунках з вчителями та низьким фізіологічним спротивом стресу (за Філліпсом).

Протягом навчання у початковій школі зберігається високий рівень тривожності, хоча рівень фрустрації дещо знижується. Схильнішими до вияву негативних психічних станів є дівчатка.

Високий рівень тривожності викликаний: поганою підготовкою до уроків; страхом виразити свої можливості, оскільки діти вважають, що вони будуть оцінені нижче, ніж їх однолітки, які показують високий рівень знань і творчості; заниженою самооцінкою; пред'явленням з боку вчителя високих вимог; домашніми неприємностями; високими вимогами батьків; недостатньою увагою і підтримкою батьків.

Таким чином, основними чинниками виникнення негативних психічних станів у молодших школярів є: загальне негативне емоційне самопочуття від перебування в школі; проблеми у взаємостосунках з учителем та однокласниками; незадоволеність власною навчальною діяльністю; незадоволеність собою як суб’єктом навчальної діяльності. Виявлено статеві відмінності у виявах негативних психічних станів: дівчатка більш фрустровані та тривожні, ніж хлопчики.

1. 
   Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском воздасте / Л.И.Божович — М.: Просвещение, 1968.- 179 с.
   
2. 
   Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2-х т. / А.В.Запорожец - М., 1986. – т.1. – С. 23-56.
   
3. 
   Кириленко, Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т.С.Кириленко - К. : Либідь, 2007. – 253 с.
   
4. 
   Ковальчук О. Виникнення тривожності у дітей та профілактика страхів / О.Ковальчук // Психолог – 2009. - №11-12, березень. – С. 22-23.
   
5. 
   Ставицька С.О. Психолого-педагогічні умови подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку /С.О.Ставицька // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківських читань: В 3-х т. — К.: Гнозис. — 1998. — Т.3. — С.220-227.
   

Отримано 17.04.2015 р.

УДК 316.614

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет психології,кандидат психологічних наук, доцент

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет психології, студентка 4 курс