Предмет, методи дослідження історії психології, завдання



Скачати 294,5 Kb.
Дата конвертації15.10.2017
Розмір294,5 Kb.

Методична розробка практичного заняття з історії психології

по темі: „ Предмет, методи дослідження історії психології, завдання.

для студентів 1 курсу медичного факультету №2 (спеціальність – медична психологія).
І. Актуальність теми:

Історія психології - одна зі складних галузей психологічної науки, яка містить велику кількість інформації, пов'язаної із загальною історією розвитку людства, його культури і, нарешті, з самою психологією.

Знання історії психології необхідне для розуміння різних теорій і напрямів сучасної психології та тенденцій її розвитку.
ІІ. Навчальні цілі заняття.
Мати уявлення (α – І): про предмет, методи дослідження та завдання історії психології.
Ознайомитись (α – І): визначенням поняття історії психології; з поглядами на формування і розвиток психології як науки, а також розкриття взаємозв’язку психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення.
Знати (α – ІІ): визначення предмету та методів дослідження історії психології, завдання історії психології; принципи контрастуючих пар, їх відмінності; культурно-історичні, соціально-політичні, економічні та загальнонаукові чинники розвитку психології; персоналістський, контекстний та парадигмальний підходи до історіографії; періодизацію історії психології.
Оволодіти (α – ІІІ): знаннями формування та становлення сучасної психологічної думки.
Вміти (α – ІІІ): визначати закономірності розвитку знань про психіку; визначати послідовність у зміні основних «формації» наукового мислення при формуванні сучасної психологічної думки.
ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі): Майбутній психолог повинен досить вільно орієнтується в історії психології, він може стати хорошим фахівцем і з честю нести психологічні знання, вміння і навички в найширші верстви населення; він зможе робити головне - допомагати людям.

.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція.

1.Попередні (забезпечуючі) дисципліни:

Педагогіка

Філософія

Методологія

Культурологія

Етнографія

Соціологія
2.Наступні дисципліни ті, що забезпечуються:

Загальна психологія

Сучасні методи психології

Психологія особистості

Медична психологія
3.Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни):

Принцип контрастуючих пар.



V. Зміст теми заняття:

Предмет, завдання та методи дослідження історії психології.
Як особлива галузь знань історія психології має свій предмет, що відрізняється від предмету психології, методи дослідження та завдання. Щоби зрозуміти що є предметом історії психології, розтлумачимо два слова – історія і психологія окремо. Історія – це процес, який реально відбувається у часі і просторі і не залежить від того, яких поглядів притримуються індивіди різних країн і епох. Психологія ж вивчає факти, механізми та закономірності психічного життя і пояснює як вони осягались та вивчались. Уявлення про душу, свідомість та поведінку людини народжувались і змінювались одне іншим впродовж століть.

Історія психології вивчає, якими були ці уявлення на різних етапах поступального розвитку науки. Таким чином, предметом історії психології є вивчення закономірностей формування і розвитку поглядів на психіку, на основі аналізу різних підходів до її розуміння, функцій та генезису. І сама історична думка має історію, що називається історіографією, предметом якої є характеристика істориків та історіографічних концепцій.

Міждисциплінарні зв’язки. З самого початку психологія мала тісний зв’язок з філософією. Не менш значущим є її зв’язок з медициною та природничими науками, етнографією, соціологією, теорією та історією культури, мистецтвознавством, мовознавством, логікою, математикою.

Існує певна послідовність у зміні основних “формацій” наукового мислення ( його стилів і структур), що визначає картину психічного життя, типову для даної епохи. Закономірності такої зміни (перетворення одних категорій та понять в інші) вивчаються історією психології, і тільки нею.

Першим унікальним завданням історії психології є вивчення закономірностей розвитку знань про психіку.

Друге завдання – розкриття взаємозв’язку психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення.

Третє завдання – виявити залежність зародження ї сприйняття знань від соціокультурного контексту, ідеологічних впливів на наукову творчість.

Четверте завдання – дослідити роль особистості та її індивідуального шляху в становленні самої науки.



Методи історії психології.

Основним методом історії психології є теоретична реконструкція, описання та критичний аналіз наукових систем минулого, обґрунтування і систематизація психологічного знання. Результатом є ретроспективне відтворення наукових концепцій, проблем, дослідницьких методів в їх історичній послідовності у відповідності з логікою предмета.

В історії психології також використовується історико-генетичний метод, згідно якому вивчення ідей минулого не є можливим без урахування загальної логіки розвитку науки в кожний історичний період.

Наступним методом є історико-функційний, основною ідеєю якого є аналіз спадкоємства ідей.

Велике значення має і біографічний метод, який дає змогу виявити можливі причини та умови формування певних поглядів.

Метод систематизації психологічних висловлювань.

Історик завжди має справу з розвитком знань в соціальному контексті. Але ухил в соціальний аналіз є небезпечним щодо поєднання змістовного і когнітивного аспекту наукових програм. Так при відтворенні картини психологічного знання вітчизняної психології 1920-х років та її аналізі, головна роль відводилась соціальній ситуації в країні і менше змістовній стороні

Одним з напрямків дослідження може бути історико-наукова реконструкція діяльності наукових шкіл, яка допомагає зрозуміти детермінанти та закономірності генезису розвитку наукових концепцій, методів, дослідницьких програм та цілих напрямків в науці. Саме дослідження шкіл є джерелом розуміння процесу продукції знань в контексті міжособисністих відносин, характер наукового спілкування в колективі вчених, зіткнення різних точок зору, взаємна критика, тощо.

Розгляд психології за школами і напрямками є близьким до категоріального аналізу, оскільки кожна наукова течія пов’язана із розробкою одного чи двох відомих принципів, проблем і категорій психології. Ці течії (біхевіорізм, фрейдізм, гештальт-психологія та інші) розглядали психіку з різних сторін, розробляли поняття, що доповнюють одне одного, складаючи інваріантну основу психології.

Іншим засобом є вивчення історії психології за країнами. Можливий і галузевий підхід, що вивчає історію розвитку окремих галузей психології. Це дає можливість ясно побачити сучасну структуру і перспективу подальшої диференціації та інтеграції психологічних знань, розвинути зв’язки між окремими дисциплінами.

Найбільш повним є багатовимірний метод описання історії психології і особливе значення тут має періодизація, яка виділяє основні моменти і події в психології.

В історії психології застосовується також метод інтерв’ю – тобто бесіди за заздалегідь складеними запитаннями. Прикладом є бесіди американського психолога Р.Івенса з К.Юнгом, Е.Фроммом та іншими. В радянській психології дослідники В.Умріхін та Н.Данилічєва у зв’язку із 100-річчям А.Н.Леонтьєва зібрали матеріали інтерв’ю з 40 відомими психологами – послідовниками Леонтьєва.

Біографічний та автобіографічний методи відтворюють атмосферу реального життя, є джерелом знань про духовний розвиток вчених, їх наукову творчість. Так К.Мерчисон (1930-1967, т. 1-4) видав «Історію психології в автобіографіях», Е.Борінг (1967-1974, т. 5,6), в радянській психології – книга А.Р.Лурія «Етапи шляху, що пройдено. Наукова автобіографія».

Аналіз наукових посилок дає можливість встановити взаємозв’язок напрямків через підрахування частоти цитат і належності до різних авторів в конкретному творі окремого вченого. Цей метод використовується тільки у сукупності з іншими методами.

Історики намагаються відтворити події та досвід минулого на підставі розгляду та аналізу історичних документів, що збереглись. Іноді дані бувають досить повними і тоді не виникає сумнівів у точності реконструкції минулої події. Але іноді доводиться відновлювати історичну правду з досить неповними даними. І тут історики можуть стикатись із різними труднощами: свідомим спотворенням історичних фактів учасниками чи свідками подій, помилки перекладів та ін.

М.Г. Ярошевський показав, що надійним засобом історико-психологічного описання є відтворення наукової діяльності і внеску окремих мислителів минулого. Такий принцип було названо персоніфікованим.

Йому протистоїть інший підхід, названий концепцією контексту, за яким всі наукові відкриття та досягнення виглядають як неминучі результати, що обумовлені ходом історії та соціо-культурними умовами. Але при такому підході залишається з боку наслідування теорій, направлень та шкіл; недооцінюються минулі знання.

З точки зору співвідношення старого і нового знання існують дві протилежні тенденції у вивченні історії психології: “презентизм” (коли оцінюються лише ті минулі теорії, які співвідносяться із сучасними поглядами) та “антикваризм” (прихильники якого фіксують свою увагу на конкретному періоді розвитку науки у відриві від попередній та наступних знань).

Такій розтин історії робить неможливим пошук та встановлення ліній розвитку психологічної думки. Недолік попередніх методів частково долався шляхом протиставлення полярних точок зору на психічні явища. Цей спосіб розгляду отримав назву “принцип контрастуючих пар”.

Наприклад, в роботах закордонних історіографів М.Дессуара, Е. Борінга та інших протиставляються раціоналістичний та емпіричний підходи в історії психології. Деякі історики подають історію психології у конфронтації: цілісного та елементариського, структурного та функціонального підходів тощо. Принцип контрастуючи пар в певній мірі сприяє упорядкуванню історичного матеріалу та побудові узагальненого погляду на історію психології, але є занадто формалізованим.


Умови та детермінанти розвитку психології як науки.

Історія психології як наука розвивалась у cкладних відносинах науки і суспільства,які яскраво охарактеризував Л.С.Виготський: “Закономірність в зміні і розвитку ідей, поява та загибель понять, навіть зміна класифікацій... – все це може бути пояснено на підставі зв’язку даної науки з такими чинниками як:

- загальне соціо-культурне підґрунтя епохи;

- загальні умови і закони наукового пізнання;

- об’єктивні вимоги щодо природи понять, які вивчаються на даній стадії дослідження”

На розвиток психології як науки вплинули декілька факторів. Першим з них слід назвати логіку розвитку психологічних знань. Він пов’язаний із зміною предмета науки психології, впливом суміжних наук та розвитком категоріального строю психології. Другий фактор – це соціальна ситуація розвитку науки. І третій – це особистість конкретного вченого.



Культурно-історичні, соціально-політичні, економічні та загальнонаукові чинники розвитку психології.
Аналіз розвитку психологічних знань потребує знання історичного фона. Соціальні умови у кожному періоді історії впливають на вибір проблем і на характер їх вирішення. Наприклад, К.Нірі, аналізуючи твір З.Фрейда “Тлумачення сновидінь” дійшов висновку що він (твір) містить багато інформації про соціальні та політичні уявлення того часу, яки також були підґрунтям формування світогляду творця психоаналізу.

Соціальна ситуація може впливати на розвиток науки, створюючи умови для виникнення тієї чи іншої концепції. Наприклад реформи в Росії в другій половині ХІХ ст. викликали появу перших психологічних концепцій ментальності (національного характеру). Цей період був періодом зростання національної свідомості і в інших країнах, що ілюструється появою теорій про національний характер в Німеччині (теорія Лацаруса, Штейнталя, Вундта). А в епоху Просвітництва (XVIII ст.) з’являється теорія здібностей, що аналізує роль біологічних і соціальних факторів в їх походженні і розвитку.

Співзвучність наукових концепцій та очікувань суспільства сприяє розповсюдженню знань і приверненню талановитих дослідників до роботи над теоріями. Наприклад в Росії середини ХІХ ст. очікування соціально-політичних змін та змін у системі індивідуальних та суспільних цінностей призвели до вибору підходу побудови науки психології, що був запропонований І.М. Сеченовим, який написав книгу “Рефлекси головного мозку”, що зв’язувала психологію із популярною на той час фізіологією.

Дуже важливим чинником розвитку психологічної думки є зміна економічних формацій. Це завжди супроводжується докорінними змінами у матеріальному житті людини. Наприклад перехід від бронзи до заліза у сфері виробництва був своєрідною “промисловою революцією”. В цей період широко застосовується рабська праця, інтенсивно зростає виробництво і торгівля. Розгортається класова боротьба і встановлення рабовласницької демократії. Руйнуються стародавні вірування, накопичуються наукові знання (в галузі математики, астрономії, географії, медицини). Затверджується критична побудова розуму людини. Думка індивіда спрямовується на світобудову. Так з’являються перші філософські системи, автори яких беруть за першооснову світу той чи інший вид матерії: воду (Фалес), невизначена нескінчена речовина “апейрон” (Анаксимандр), повітря (Анаксимен), вогонь (Геракліт). Виникає не тільки нова картина світу, а й нова картина людини.

Визначні відкриття в різних галузях науки впливають на логіку розвитку психологічних знань, що зв’язана із зміною її предмету, розвитком категоріального строю науки психології. Вплив соціальної ситуації на розвиток психологічної думки полягає в тому, що суспільні, історичні, культурні і політичні умови складним чином відбиваються як на змісті наукових концепцій, так і на їх розповсюдженні, а також впливають на розвиток наукових шкіл в позитивному чи негативному сенсі . Цей вплив відбувається опосередковано, через особливості сприймання і розуміння вченими і науковим співтовариством суспільно-культурних умов.

Щоби зрозуміти яким чином відбувається процес вибору наукових задач, які задачі і теорії стають провідними ва тому чи іншому періоді історії, слід проводити ретельний аналіз особистості провідних вчених. Перемога теорій і концепцій тісним чином зв’язана із здатністю конкретного вченого до боротьби із неосвіченістю, вмінням протиставити свою точку зору тій, що прийнята у суспільстві і просто боротися із життєвими негараздами. Показовими в цьому сенсі є біографії Джордано Бруно, Сократа, Рене Декарта, та інших.



Персоналістський, контекстний та парадігмальний підходи до історіографії.
Роль особистості в науковому пізнанні важко переоцінити. Творча думка вченого вловлює “потрібне майбутнє”, тобто те що є актуальним зараз, і що буде актуальним в майбутньому. В процесі оволодіння тенденціями об’єктивного розвитку науки, думка вченого просувається вперед по категорійній шкалі. Зрозуміти, як і за яких обставин з’являються задуми і відкриття, неможливо, якщо ігнорується психічна організація творчої особистості. Тому важливим об’єктом дослідження історичного шляху науки є її творці. Карлейль називав персоналістський підхід “культом героїв”, бо саме їх розум і воля є рушійною силою історії.

В сучасній історіографії цьому підходу протистоїть “контекстний”. Одним із головних прихильників цього підходу вважається американський історик Е.Боринг. Він вважав, що контекстний підхід дозволяє затвердити стосовно еволюції пізнання принцип детермінізму як базової основи любого пояснення, що вважається науковим. Саме контекст, за його думкою, є духом часу і породжує рух наукової думки.

Але концепція контексту, взята окремо не має серйозного пояснювального значення, тому що не є чітко визначеними її основні поняття, такі як: “інтелектуальний клімат”, “дух часу”, “суспільно-культурна атмосфера”, “психосуспільна матриця”. Ця концепція не пов’язана прямо із такими суспільно-психологічними обставинами як: відносини між людьми, між мислителем і його спогадами, навичками його розуму. Таким чином ми не просуваємось у розумінні суцільних сил розвитку наукової думки, а зміна одного контексту іншим не призводить до зміни наукового результату.

Невдоволеність контекстним підходом породила у вчених-істориків необхідність знайти новий інтегративний підхід. Таким підходом став “парадігмальний”. Т.Кун розробив парадігмальну теорію, згідно якої суспільні і культурні процеси породжують парадигму як визнані всіма наукові досягнення, які дають модель постановки проблем і їх рішення. Коли всередині даної наукової парадигми виникають аномалії – факти, що несумісні з цією парадигмою, вони породжують кризу, і тоді на зміну неадекватній парадигмі приходить інша. Поняття про парадигму широко використовується психологічною наукою. Однак її застосування до описання історико-психологічного процесу оцінюється істориками стримано, тому що наукові факти часто не вкладаються в схему Куна. Взагалі наявність загальновизнаної парадигми на певних етапах розвитку науки багатьма дослідниками відкидається.



Культурологічні та сцієнтистські засади історії психології.
З давніх-давен людина спостерігала за своєю поведінкою, своїм внутрішнім станом, душею, та виражала ці спостереження в образах народного світогляду, міфологічних та релігійних уявленнях, філософських творах, наукових гіпотезах та теоріях. В сучасних наукових теоріях так чи інакше присутні історично більш ранні форми уявлень. Наука не може за допомогою тільки суто наукових методів вичерпати повністю все багатство природи людини і її душі. Багато проблем людського існування, поведінки, вчинків найглибше були осягнуті у філософських інсайтах і навіть у народному світогляді. Як ми бачимо, історія культури має дуже велике значення для становлення психологічних знань. тому дуже важливим є культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Чимало “комплексів”, зафіксованих у психіатрії і психології пов’язані з іменами героїв художніх творів (комплекси Едипа, Електри, Іокасти, Медеї, Антігони, Каїна, Діани, тощо). На певних етапах розвитку культури на перший план виходить художнє бачення, художній інсайт, і лише згодом він трансформується в наукову гіпотезу і теорію.

Становлення психологічних знань має свої рушійні сили й періодизацію. Більшість історико-психологічних теорій мають сцієнтистський ухил і в своєму розвитку пройшли шлях від міфології через філософію до науки. Донауковий період є передісторією психології, в той час як науковий починається із введення експерименту і лабораторних досліджень започаткованих В.Вундтом. Поділ на наукову і донаукову психологію в історії цієї науки чітко помітний в розробках Г.Ебінгауза. Ідея такої періодизації була висунута ще О.Контом і розвивалась у працях дослідників культури Дж. Фрезера, М.С. Роговіна. М.Г. Ярошевський зв’язав науковість знання зі становленням принципу детермінізму, який пов’язаний з впливом на психологію інших фундаментальних наук.



Особливості предмету історії психології та його формування.
Підходи до історії психології, що були розглянуті дозволяють виявити реальні закономірності у розвитку психологічних знань. Неможливо зрозуміти минуле без уявлень про духовний контекст, біографій видатних психологів, без співставлення об’єктивного та суб’єктивного підходів, атомізму і холізму. Окремо взяті ці підходи не охоплюють історико-психологічний процесс в усій повноті його особливостей і детермінант. Мабуть тому частіше ми зустрічаємо у історичних дослідженях еклектику.

В Росії, починаючи з ХІХ ст., виходять фундаментальні праці з історіографії психології (М.І.Владіславлєв, Ф.А.Зеленогородський, М.М.Троіцький, Є.А.Бобров та інші). Основи вітчизняної історико-психологічної науки були закладені Л.С.Виготським, С.Л.Рубінштейном, Б.М.Тепловим, Б.Г.Ананьєвим, Д.Н.Узнадзе, П.Я.Гальперіним, А.А.Смирновим. В розробці методології історико-психологічних досліджень великий внесок зробили праці дослідників: О.М. Тутунджяна, В.А.Роменця, М.С.Роговіна, М.В.Соколова, А.А.Нінольської, Є.А.Будилової.

В.А.Роменець представив історію наукової психології у зв’язку із історією культури. Він ретельно дослідив еволюцію ряду крупних історико-культурних і психологічних тем. Ним був розглянутий процес розвитку психології в Середньовіччі, особливо патристичне направлення в Україні в XIII-XV ст.

О.М.Тутунджян розробив теоретичні проблеми історіографії, зробивши акцент на періодизації, зокрема стосовно розвитку вітчизняної психологічної думки. В наш час цю роботу розвинули Л.І.Анциферова, В.А.Кольцова, Т.Д.Марцинківська, А.В.Петровський, В.А.Якунін та інші. Наприклад, в працях Петровського висвітлюється складний радянський період в контексті суспільних умов, дається оцінка таким напрямкам психологічної думки Росії, як: педологія, психотехніка, рефлексологія , тощо.

Неоцінений внесок в історію психології зробив М.Г.Ярошевський (1915-2001), розробивши свій категоріальний аналіз, що вміщує в себе аналіз категоріального апарата, пояснювальних принципів і глобальних проблем та їх перетворення на шляху історичного розвитку науки. Система категорій разом із пояснювальними принципами – детермінізму, системності і розвитку – створюють категоріальний апарат історії психології, її інваріантне ядро. Він прослідкував як змінюється історичний зміст категорій при зміні історичних епох і періодів. Серед суспільно-психологічних факторів наукової творчості Ярошевський виділяв опонентне коло вченого, що включає всіх авторів, полемізуючи з якими вчений випрацьовує нові ідеї і таким чином сприяє виникненню нового знання.

П.Я.Гальперін, розглядаючи психологічні концепції минулого, виділяв з них явні і приховані форми розуміння предмету вивчення. Наприклад, оцінюючи досягнення розвитку психології як експериментальної науки він пише, що їх можна звести до невеликої кількості і випадковому характеру важливих результатів, частим злетам і падінням теоретичних конструкцій. Цим висловом він підкреслював невміння виділити у психічних явищах ті аспекти, які складають предмет психології. Гальперін вважав питання про предмет психології не тільки найважливішим, але й найважчим. Історія психології є процесом нескінченної трансформації її предметної області .



Колізійна ситуація. Принцип контрастних пар
Впродовж всієї історії людина помічала в собі і от оточуючий природі поляризовані контрастуючи сутності, наприклад такі як: вчинок - ритуал, нірвана – потяг до чуттєвого світу, національне – вселюдське, макрокосмос – мікрокосмос. Похідні протиставлення виражаються в сутностях: природжене – набуте, вологе – сухе, форма – матерія, елементи (повітря, вода, вогонь, метал) – відповідні чуттєві якості, природна обдарованість – навченість, життя – смерть, еманація - екстаз та інші.

Усвідомлюючи ці поляризації, людина опиняється в конфліктній ситуації, керується відповідними мотивами й діє відповідно до них. Мотивація, дія та післядія на цьому рівні розвитку психології є ситуативними за своїм характером і змістом. Полярності сприймались людською думкою як дані Богом. В стародавніх країнах популярним принципом був принцип “золотої середини”, тобто одна сутність зводилась до іншої: індивідуальна душа – до світової, мікрокосмос – до макрокосмосу, тощо. В античності весь час протиставлялись люди і безсмертні Боги. Тут ми спостерігаємо протиставлення ситуативних компонентів, що призводять до переходу ситуації конфліктної в колізійну, яка становить провідний зміст психології Середніх віків.

Вже в середньовічній психології зведення полярностей було неприпустимим. Людина не могла злитися із божественною сутністю, але за теологічним вченням людська особистість мала троїсту сутність подібну до божественної (бути, знати, воліти). Протиставлення двох способів життя – святого і гріховного досягнуло свого апогею у вченні Святого Августина. Гостра непримиренність до всього суто людського, світського породила колізійну форму психологічного мислення, згідно якого душа не повинна бути гріховною і людині необхідно досягнути перетворення духовного, а після смерті й тілесного ( ідея духовного відродження). Таким чином посилюється інтерес до людського тіла, його будови та функціонування.

Панівною формою ідеології Середніх віків стає патристика, яка включала в свої теорії природничо-науковий матеріал і розвивала творчі передумови психологічного мислення. Виникла потреба в логічно чіткому відтворенні будови світу і людини. Розробкою цієї проблеми зайнялась схоластика. З’явився категоріальний лад мислення. Але філософських категорій для пояснення було явно недостатньо. Поняттєво-наукові узагальнення з’являються в епоху Відродження. Колізійна непримиренність ситуації стає вихідним пунктом виникнення поглибленої самосвідомості, її спеціального аналізу, зростання інтересу до внутрішнього світу людини як основи, на якій формується мотивація людських вчинків.



Періодизація історії психології
Психологія має свою багатовікову історію. І тому цілком закономірно постає питання про періодизацію історії психології, завданням якою є розділення цього процесу на складові, виділення етапів, визначення змісту кожного з них. В психології можна виділити два великих періоди: період розвитку у надрах філософії та інших наук ( перш за все природознавства), який охопив період з VI ст. до Р.Х. по XIX ст. Нового часу; і другий – розвиток психології як самостійної науки, що охоплює час від ХІХ ст.. до сьогодні. За словами Г.Ебінгауза, психологія має довге минуле і коротку історію. Якщо брати до уваги фактор часу, можна окремо вести розмову про психологію окремих сторіч. Можна розділити науку на світову та вітчизняну. Ми пропонуємо розглянути один з варіантів періодизації, де вітчизняна наука розглядається як частина світової. Для розподілу на етапи було вибрано змістові критерії, які визначають зміну поглядів на природу психічного. Довжина цих етапів різна, і можна помітити такий феномен: чим глибше в історію уходить те чи інше уявлення про предмет, тим триваліше його життя в науці. Розглянемо ці етапи.

1. Розвиток психології в рамках філософії.

- VI ст. до Р.Х.-V ст. Предметом вивчення е душа. Формуються два напрямки пояснення душі: матеріалізм та ідеалізм. З’являються перші знання про психічні процеси та явища: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, афекти, воля, характер, специфічні стани (сон, екстаз). Виділяється проблеми: душа – тіло, уроджене – набуте, афект – інтелект, внутрішні почуття – як спосіб пізнання душі.

- V-XIII ст. Розвиток вчення про душу на базі філософських вчень і медичних знань. Формування томіської психології. Початок опитної методології дослідження душі.

- XIV-XVI ст. Розвиток вчення про душу в контексті анатомофізіологічних знань і великих відкриттів цього часу. Відмовлення від душі як предмету психології. Введення пояснювального принципу тілесних і психічних явищ. Поява терміну “психологія”.

- XVII-XIX ст. Внутрішній досвід як дані самоспостереження явищ свідомості. Формування інтроспективної і асоціоністичної психології. Поняття про несвідоме. Розгляд психофізичних і психофізіологічних проблем. Ідея рефлексап.

2. Розвиток психології як самостійної науки.

- Поч. ХІХ –60і роки ХІХ ст. Вивчається діяльність нервової системи і органів відчуттів, співвідношення між фізичним і психічним. Вимірювання швидкості протікання психічних процесів. Дослідження рефлекторних механізмів поведінки, гіпнозу. Локалізація психічних функцій в мозку. Співвідношення між мозком і психічним життям. Виникнення і розвиток психіки. Важливим підсумком цього періоду є створення наукових передумов існування психології як самостійної науки. З’явився експериментальний метод вивчення психіки. Були сформовані: психофізика, психометрія, вчення про рефлекс, без свідоме, теорії локалізації психічних функцій, психофізіологічного паралелізма і взаємодії. Виник біогенетичний закон, генетичний метод, три області генетичної психології: зоопсихології, дитячої та історичної психології.

- 60-і рр. ХІХ ст. - кінець ХІХ ст. Предметом є безпосередній зміст досвіду, психіка і свідомість і їх адаптивні функції в поведінці. Формуються теоретичні програми в психології: структуралізм, психологія акта, функціоналізм. Психологія розділяється на індивідуальну природничу і духовно-наукову, орієнтовану на історію культури. Виникають прикладні дослідження і нові області психології.

- 10-і рр. – середина 30-х рр. ХХ ст. Вивчається поведінка, цілісні психічні структури, свідоме, несвідоме та їх суспільно-історичні обумовленості; смислові структури та вищі психічні функції. Акцентується увага на системному підході у вивчені психіки. В цей час виникає криза у психології, створюються основні психологічні школи: психоаналіз, біхевіоризм, індивідуальна психологія, аналітична психологія, гештальтпсихологія, французька соціологічна школа та інші. Виникає радянська психологічна школа, теорія систем.

- кінець 30-х – 50-і роки ХХ ст. Еволюція в рамках базисних підходів. Поява течий: неофрейфизм, необіхевіоризм. З’являються нові галузі: генетична психологія, персоналістські концепції особистості. Перегляд Павловського вчення у вітчизняній психології, розвиток теорії діяльності, поетапного формування розумових дій і понять.

- 60-і роки – кінець ХХ ст. Продовження розвитку визначених галузей, більш ретельне вивчення поведінки та особистості. Поява нових напрямків в зарубіжній психології: гуманістична, логотерапія, когнітивна психологія. Дискусія у вітчизняній психології щодо проблем свідомого і несвідомого. Теоретичні та експериментальні дослідження формування розумової діяльності та інше.



VІ. План та організаційна структура заняття.


п/п


Основні етапи заняття,

їх функції та зміст



Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення:

Контролю, наочності, інструктивні, обладнання, тощо



Розподіл

часу



1

2

3

4

5

6




Підготовчий етап

Організація заняття

Постановка навчальної мети та мотивація

Контроль вихідного рівня знань:

1.Предмет та завдання історії психології. Дати візначення предмету та назвати чотири основних завдання історії психології.

2.Назвати та дати визначення основних методів дослідження в історії психології.

3.Назвати основні засоби і підходи до історичної реконструкції.

4.Методологічні проблеми історії. Змалювати ситуацію з методологією в історії психології та назвати причини виникнення методологічної проблеми.

5.Поняття про «принцип контрастуючи пар».

6.Поняття про категорії та категорійний апарат історії психології.

7.Назвати та дати визначення основним пояснювальним принципам історії психології

8.Умови та детермінанти розвитку психології як науки.

9.Періодизація історії психології. Назвати основні періоди та під-періоди.
Основний етап заняття

Формування професійних вмінь та навичок:

1.Дискусія

Підсумковий етап

Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок



Підведення підсумків заняття
Домашнє завдання

ІІ

ІІ
ІІ


ІІ

ІІ
ІІ


ІІ
ІІ


ІІ

ІІІ


ІІІ



-індивідуальна теоретична співбесіда (опитування)


  • тестовий контроль ІІ рівня

  • рішення типових задач ІІ рівня

-Тестовий контроль ІІІ рівня

Питання ІІ рівня Таблиці

Тести ІІ рівня Малюнки

Задачі ІІ рівня Структурно- логічні схеми, аудіо- та відео матеріали

Професійні алгоритми (інструкції) щодо формування практичних навичок та професійних вмінь.

Таблиці, слайди, психодіагностичні опитувальники, учбові альбоми


Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Рекомендована література



1-3 хв

10-25%

10-25%


60-90%

10-20%





VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття
Тестові завдання до теми №1

(варіант 1)


1. Вказати найбільш повне визначення предмету історії психології.

а) предметом вивчення історії психології є процес, який реально відбувається у часі і просторі і не залежить від того, яких поглядів притримуються індивіди різних країн і епох.

б) предметом вивчення історії психології є факти, механізми та закономірності психічного життя і пояснює як вони осягались та вивчались.

в) предметом вивчення історії психології є вивчення закономірностей формування і розвитку поглядів на психіку, на основі аналізу різних підходів до її розуміння, функцій та генезису.

г) предметом вивчення історії психології є уявлення про душу, свідомість та поведінку людини, які народжувались і змінювались впродовж століть.
2. Назвати основні методи дослідження в історії психології (викреслити зайве)

а) метод історико-генетичного аналізу

б) метод історико-функційного аналізу

в) проективна методика

г) метод аналізу соціального контексту

д) історико-наукова реконструкція діяльності наукових шкіл

е) метод тестування

ж)історико-наукова реконструкція діяльності вчених окремих країн

з) історико-наукова реконструкція діяльності конкретних вчених

і) статистичний аналіз


3. Суттю категорійного підходу до вивчення історії психології є:

а) знаходження в потоці історичних подій компонентів, які інваріантні відносно минулого, сучасного, майбутнього і дозволяють розкрити конкретний зміст в різні історичні епохи

б) вивчення еволюції поглядів на предмет психології, що визначається термінами душа, свідомість, психіка, поведінка

в) необхідність побудови гіпотез і теорій та розробка нових методів

г) можливість побачити у знаннях що змінюються суб’єктивну реальність та її постійні компоненти
4. Основними умовами та детермінантами розвитку історії психології як науки є (викреслити зайве):

а) загальне соціо-культурне підґрунтя епохи

б) загальні умови і закони наукового пізнання

в) закономірність зміни і розвитку ідей, поява та загибель понять, зміна класифікацій

г) об’єктивні вимоги щодо природи понять, які вивчаються на даній стадії дослідження
Тестові завдання до теми №1

(варіант 2)


1. Назвати основні завдання історії психології (викреслити зайве)

а) вивчення закономірностей розвитку знань про психіку.

б) розкриття взаємозв’язку психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення.

в) вивчення закономірностей розвитку свідомості людини у філогенетичному процесі

г) виявити залежність зародження ї сприйняття знань від соціокультурного контексту, ідеологічних впливів на наукову творчість.

д) дослідити роль особистості та її індивідуального шляху в становленні самої науки.


2. До основних проблем історико-психологічного дослідження ми можемо віднести (викреслити зайве):

а) свідоме спотворення історичних фактів учасниками та свідками подій

б) помилка перекладів

в) пізні переписування та дописування історичних фактів з метою відповідності політиці та ідеології конкретної країни

г) проблеми систематизації історичного матеріалу
3. До основних категорій психології на даному етапі розвитку відносяться такі:

а) душа, свідомість, психіка, поведінка, переживання

б) афекти, почуття, сприймання, психічні стани

в) образ, дія, мотив, психосоціальне відношення, особистість, спілкування, переживання

г) час, простір, зміни, стабільність, трансформація
4. Дати найбільш повне визначення парадигми:

а) набір цінностей, суджень і технік, що поділяються членами певної наукової спільноти на даному етапі розвитку наукової думки

б) парадигма є найбільш суттєвою та необхідною умовою для наукового прогресу

в) парадигма є революційною зміною у розвитку понять

г) парадигмою називається найбільш новітні та революційні поняття в науці
Теоретичні запитання.

1. Періодизація історії психології. Принципи розподілу на періоди.

2. Основні ознаки донаукового періоду з точки зору погляду на психіку.

3. Розподіл періоду розвитку психології в рамках філософії на під періоди. Основні ознаки під періодів з точки зору еволюції предмету та методів дослідження.



VІІІ. Література:
1.Исторический путь психологии: Прошлое, настоящее, будущее. - М., 1992. - 345 с.

2.Краткий курс истории психологии: Учеб. пособие. ~ М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 144 с.

3.Основи психології: Підручник/ За заг. ред. О.В.Киричука. - К, 1995. -632 с.

4.Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

5.Ярошевский М.Г. История психологи. - 2-е изд. - М.: Мысль, 1976. - 463 с.

6.Ярошевский М.Г., Петровский А.В. История и теория психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. - Т. 1. - 394 с.


Підготувала: асистент Байгузіна І.Ч.

Затверджено на засіданні кафедри, прот.№_ від «__»__ 200 р.
Каталог: downloads -> medpsychology
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини
medpsychology -> Загальні принципи лікування, реабілітації та експертизи психічних захворювань І розладів
medpsychology -> Класичний психоаналіз З. Фрейда. Теоретичні основи психоаналізу
medpsychology -> Тема Кількість годин


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconПрограма курсу «Соціальна психологія» для студентів 4 курсу радіофізичного факультету змістовий модуль тема Предмет, завдання, історія розвитку та методи соціальної психології
Предмет та завдання соціальної психології. Генезис уявлення про предмет соціальної психології протягом її історії. Основні етапи...
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання icon«психологія : визначення,її розділи, предмет, завдання та методи дослідження»
«Психологія: визначення, її розділи, предмет, задачі та методи дослідження» для студентів 4 курсу медичного факультету
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconТема Кількість годин
Предмет, завдання та методи диференційної психології. Джерела індивідуальних відмінностей
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconЛекція n1 Тема :"Предмет та завдання патології клітин. Об’єкти та методи дослідження. Розвиток патологічних дисциплін в Україні
Тема:”Предмет та завдання патології клітин. Об’єкти та методи дослідження. Розвиток патологічних дисциплін в Україні
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconПрограма навчальної дисципліни психологія творчості галузь знань 0301 Соціально-політичні науки
Мета: сформувати у студентів цілісне уявлення про об’єкт, предмет, завдання, методи, структуру психології творчості; розвиток наукової...
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconТема 1: Предмет, завдання І методи вікової психології План
Основні поняття теми: акмеологія, розвиток, онтогенез, дизонтогенез, ріст, формування, регрес, вік, «поперечний» зріз, лонгітюди,...
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconЛекція №1-2 Предмет І завдання історії фізики (4 год.) План лекції
Елементи методології фізичної науки (методи пізнання світу, проблеми фізичної науки, шляхи розвитку наукового знання)
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання icon1. Поняття, завдання, об’єкт, предмет і система криміналістика. Методи криміналістики
Зі злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим,...
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconПрограма державного іспиту з історії для студентів окр 02030201 «магістр історії»
Сучасні методи оптимізації навчання історії в вищій школі: метод проблемного викладу, презентації, дискусії, міні-дослідження, ділові...
Предмет, методи дослідження історії психології, завдання iconЛекція Вступ до курсу історії України План
Курс історії України в системі гуманітарних наук. Предмет, мета та завдання курсу


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка