Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М



Скачати 135,88 Kb.
Дата конвертації19.04.2017
Розмір135,88 Kb.
























Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М.
УКРАЇНА

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ

УХВАЛА

9 червня 2016 року

Київ

1175/0/15-16

Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Мірошниченком Анатолієм Миколайовичем за заявою заступника прокурора Оболонського району міста Києва від 12 грудня 2014 року стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка Олександра Миколайовича,


встановила:
Луценко Олександр Миколайович Указом Президента України від 27 березня 1998 року № 227/98 призначений строком на п’ять років на посаду судді Мінського районного суду міста Києва, склав присягу судді 14 квітня 1998 року. Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведений на посаду судді новоутвореного Оболонського районного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570-IV обраний на посаду судді безстроково.

Зі змісту характеристики, наданої головою Оболонського районного суду міста Києва Дев̕ ятком В.В., вбачається, що суддя Луценко О.М. за час роботи у цьому суді зарекомендував себе грамотним, добросовісним працівником, до роботи ставиться сумлінно. Суддя Луценко О.М. докладає зусиль щодо покращення розгляду справ, вивчає нове законодавство та судову практику.

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 12 грудня 2014 року надійшла заява заступника прокурора

Оболонського району міста Києва Т. Мороза від 12 грудня 2014 року № 33-11207вих-14 про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

У своїй заяві заступник прокурора Оболонського району міста Києва Т. Мороз зазначив, що суддя Луценко О.М. прийняв рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу. У зв’язку із наведеним суддя підлягає перевірці відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.

Згідно із частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону.

Частиною п’ятою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» встановлено, що заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції вказана заява передана для проведення перевірки члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М.

За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Мірошниченко А.М. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М. (висновок від 18 травня 2016 року).

На засіданні 31 травня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М.

Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Мірошниченка А.М., врахувавши висновок дисциплінарної секції, а також пояснення судді, направлені до ТСК, Вища рада юстиції доходить висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М. з огляду на таке.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва (суддя Луценко О.М.) від 5 лютого 2014 року (адміністративний матеріал № 3-771/14) громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. У подальшому постановою апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2014 року зазначена постанова Оболонського районного суду міста Києва була скасована, ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року.

У своїх поясненнях від 5 січня 2015 року суддя Луценко О.М. зазначив, що «під час розгляду вказаної справи були забезпечені та повною мірою дотримані засади судочинства», «окрім того, протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 392362 повністю відповідав вимогам статті 256 КУпАП».

Виносячи постанову від 5 лютого 2014 року, як на підтвердження факту вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суддя Луценко О.М. посилався на рапорт інспектора ДПС 3 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві лейтенанта міліції Данілова Р.В. та «витяг із сайту Департаменту ДАІ МВС України».

Між тим вказаний рапорт взагалі не містив вказівки на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила правопорушення. Крім того, використовуючи як доказ рапорт лейтенанта Данілова Р.В., суддя не дотримався встановленого законом процесуального порядку фіксації відомостей, що можуть бути повідомлені особою, яка стала свідком вчиненого правопорушення. Такий порядок згідно зі статтями 251, 272 КУпАП передбачає допит особи як свідка.

З постанови також не зрозуміло, що саме підтверджував згаданий у ній як доказ вчинення ОСОБА_1 правопорушення «витяг із сайту», під яким, очевидно, малася на увазі роздруківка даних на а. с. 3, з якої можна було зрозуміти лише, що о 13:22:19 на посту на вул. Богатирській було зафіксовано автомобіль з державним номерним знаком АА3590ВН, який рухався з Києва. При цьому наведене у роздруківці фото автомобіля, який не містить на собі «символіки Євромайдану», суперечить рапорту Данілова Р.В., який стверджував про рух автомобіля з державним номерним знаком (___) у колоні автомобілів «із символікою Євромайдану».

Суддя взагалі не обґрунтував свого висновку про те, що за кермом автомобіля з державним номерним знаком (_____) перебував саме ОСОБА_1 Водночас із «Облікової картки приватного АМТ» (а. с. 7) вбачається, що при тому, що власником зазначеного автомобіля був ОСОБА_1, право керування транспортним засобом мала також ОСОБА_2

За таких умов висновок про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 є явно необґрунтованим і перебуває у явній суперечності із презумпцією невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у вигляді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Крім того, постанова не містить посиланнь на протокол у справі про адміністративні правопорушення. У матеріалах справи документ, що має назву «протокол», наявний, проте складений він з грубим порушенням чинного законодавства, за відсутності самого ОСОБА_1 і без дотримання встановлених законом гарантій його прав (зокрема, їх роз’яснення – частина четверта статті 256 КУпАП, надання можливості надати пояснення, зауваження тощо – стаття 268 КУпАП). За таких умов суддя, очевидно, вважав неможливим посилатися на протокол як на доказ, втім, так само неможливим було і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Така неможливість випливає зі змісту статті 254 КУпАП, яка вимагає складання протоколу у всіх випадках, крім випадків, передбачених статтею 258 КУпАП. Діяння, яке ставилося у вину ОСОБА_1, під встановлені статтею 258 КУпАП винятки не підпадає. Вища рада юстиції зазначає, що неможливість розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності в умовах її повного усунення від провадження в адміністративній справі, що передувало розгляду справи про адміністративні правопорушення, прямо випливає з гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зазначеній справі ОСОБА_1 був усунутий від провадження не лише на стадіях, що передували розгляду справи про адміністративні

правопорушення, а й при самому розгляді. Суддя Луценко О.М. розглянув справу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1, який до початку засідання через адвоката Уколова О.Л. заявив клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи (а. с. 13). Розгляд справи за наявності такого клопотання був прямим порушенням вимог частини першої статті 268 КУпАП, згідно з якими розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий «лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи».

Необґрунтованим є і обрання суддею виду та розміру стягнення щодо ОСОБА_1 – позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. Твердження про врахування судом «характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини» має загальний характер і ніяк не співвідноситься з матеріалами справи, які не містять жодних вказівок на «наслідки вчиненого правопорушення», «майновий стан» ОСОБА_1 і тим більше на «його ставлення до вчиненого» – враховуючи, що ОСОБА_1 не брав участі ні у складанні протоколу, ні у самому судовому засіданні.

Допущені суддею Луценком О.М. при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_2 порушення у сукупності порочать звання судді морально-етичні принципи поведінки судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва (суддя Луценко О.М.) від 21 січня 2014 року (адміністративний матеріал № 3-190/14) громадянина ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців. У подальшому постановою апеляційного суду міста Києва від 5 березня 2014 року зазначена постанова Оболонського районного суду міста Києва була скасована, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У своїх поясненнях від 5 січня 2015 року суддя Луценко О.М. вказує, що під час розгляду справи стосовно ОСОБА_3 «були забезпечені та повною мірою дотримані засади судочинства», а «протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 № 916274 повністю відповідав вимогам статті 256 КпАП України», а також вказував, що ОСОБА_3 не був учасником масових акцій протесту.

Виносячи постанову від 21 січня 2014 року, як на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення суддя Луценко О.М. посилався на рапорт ІВДАІ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві Євченко О.В., «який у судовому засіданні підтвердив ті відомості, які викладені в рапорті про порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України».

Між тим зазначений рапорт взагалі не містив вказівки на ОСОБА_3 як на особу, яка вчинила правопорушення.

Також, за змістом постанови, як доказ вини ОСОБА_3 суддею використано пояснення самого ОСОБА_3, яким, на думку судді, «не спростований факт вимоги про зупинку працівником ІВДАІ Оболонського району в місті Києві Євченком О.В.». Таке обґрунтування перебуває у явній суперечності із презумпцією невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у вигляді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

За таких умов висновок про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 є явно необґрунтованим.

Свідченням упередженості судді Луценка О.М. при розгляді справи про адміністративні правопорушення є її розгляд за відсутності ОСОБА_3, який не був повідомлений про розгляд справи належним чином. У матеріалах справи наявна міститься телефонограма (а. с. 7), з якої вбачається, що про виклик у судове засідання на 12:15 21 січня 2014 року ОСОБА_3 був повідомлений мобільним телефоном лише о 16:50 попереднього дня, 20 січня 2014 року. Водночас, відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП «повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи в суді». У цьому випадку повістка взагалі не надсилалася, а саме повідомлення було зроблено настільки пізно, що це об’єктивно позбавило ОСОБА_3, який перебував у від’їзді (копія залізничних квитків наявна на а. с. 27), можливості реалізувати свої права і взяти участь у розгляді справи про адміністративні правопорушення. За таких умов в силу положень частини першої статті 268 КУпАП розгляд справи був неможливим.

Необґрунтованим до ступеня повної сваволі є і обрання суддею виду та розміру стягнення щодо ОСОБА_3 – позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців, що є максимальним стягненням, передбаченим санкцією статті. Співставлення цього стягнення навіть із стягненням, що було застосоване до ОСОБА_1, свідчить про цілковиту свавільність, допущену судом при його обранні.

Вказівка про врахуванням судом «характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності, та її майнового стану, ставлення до вчиненого та ступеня вини» має загальний характер і ніяк не співвідноситься з матеріалами справи, які не містять жодних вказівок на «наслідки вчиненого правопорушення», «майновий стан» ОСОБА_3 і тим більше на «його ставлення до вчиненого» – враховуючи, що ОСОБА_3 не брав участі у судовому засіданні.

Допущені суддею Луценком О.М. при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_3 порушення у сукупності порочать звання судді, морально-етичні принципи поведінки судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Та обставина, що ОСОБА_3 не був учасником масових акцій протесту, не впливає на правову оцінку допущених суддею порушень. Матеріали справи дають підстави вважати, що суддя Луценко О.М. проявив упередженість стосовно ОСОБА_3, саме виходячи з того, що останній був учасником масових акцій протесту.

Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи згідно із законом з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею відповідних постанов у справах про адміністративні правопорушення; частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).

Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на момент вчинення суддею Луценком О.М. дій, що є предметом перевірки) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінилися.

Допущені суддею Луценком О.М. грубі порушення законодавства свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд ним справ про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, вчинення ним дій, що порочать звання судді, а отже, його дії містять ознаки порушення присяги і можуть бути підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.

За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки з дня вчинення проступку (пункт четвертий статті 96 Закону).

Запровадження такого строку є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України він повинен бути застосований.

Виходячи зі встановлених обставин, зазначений строк застосування притягнення до відповідальності не сплинув, отже, перешкод для порушення дисциплінарної справи немає.



На підставі викладеного, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка Олександра Миколайовича.

Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк


Каталог: content -> act
act -> Рішення 21 квітня 2016 року Київ №884/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого господарського суду України Корсака В. А., Данилової М. В., Данилової Т. Б
act -> Рішення 14 квітня 2016 року Київ №820/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ Кравченка С.І
act -> 16 червня 2016 року Київ №1220/0/15-16
act -> Рішення 14 квітня 2016 року Київ №792/0/15-16 Про відмову у внесенні подання Президентові України про звільнення Саніна Б. В
act -> Рішення 16 червня 2016 року Київ №1203/0/15-16 Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Савченко В. О. з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ у зв’язку з поданням
act -> 17 листопада 2015 року Київ №875/0/15-15
act -> Рішення 16 червня 2016 року Київ №1238/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Бутенка В.І. та судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ Коротуна
act -> Рішення 24 березня 2016 року Київ №594/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ Касьяна О. П
act -> Рішення 03 вересня 2015 року Київ №431/0/15-15


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М iconВища рада правосуддя
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Отвіновського П. Л
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М icon14 липня 2016 року Київ №1369/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Федюка О. О
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М icon16 червня 2016 року Київ №1220/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Ластовки Н. Д
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М iconРішення 24 березня 2016 року Київ №666/0/15-16 Про направлення звернення Сахновського В. А. стосовно суддів Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А. М., Яценко Н. О., Мамонтової І. Ю
Про направлення звернення Сахновського В. А. стосовно суддів Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А. М., Яценко Н....
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М iconРішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності
Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М iconРішення 16 вересня 2016 року Київ 2354/0/15-16
...
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М icon20 липня 2016 року Київ 1530/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Київської області Рудніченко О. М
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М icon17 листопада 2015 року Київ №875/0/15-15
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка