Проблема оун-упа



Сторінка1/5
Дата конвертації08.02.2018
Розмір0.86 Mb.
  1   2   3   4   5



ПРОБЛЕМА ОУН-УПА

Національна академія наук

Інститут історії України

Звіт робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності

ОУН і УПА.

Основні тези з проблеми ОУН-УПА (істо­ричний висновок)


Київ 2004

У брошурі друкуються два взаємопов'язані до­кументи: звіт про творчі здобутки робочої групи істориків, утвореної при Урядовій комісії з вив­чення діяльності ОУН і УПА, а також історичний висновок з проблеми ОУН-УПА. Обидва докумен­ти підготовлені групою істориків, яка працювала в 1997-2004 pp. за завданнями Урядової комісії. Основні тези узагальнюють висновки підсумкової колективної монографії "Проблема ОУН-УПА", яка друкується видавництвом "Наукова думка".

Оригінал-макет підготували: Л. А. Гречина

Л. В. Дубич

ISBN 966-02-3441-4 © Інститут історії України НАН України



І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ
І ОСНОВНІ ТВОРЧІ ЗДОБУТКИ

22 жовтня 1993 р. увійшов в дію Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль­ного захисту". Він визнав військовиків УПА, які брали участь у бойових діях проти німецьких за­гарбників на тимчасово окупованій території Ук­раїни до 1944 р. включно, особами, які належать до учасників бойових дій. Отже, на індивідуально­му рівні проблеми ОУН-УПА для цих ветеранів не існує. Жодна політична сила в Україні не вис­тупає за вилучення вказаного пункту у переліку осіб, які належать до учасників бойових дій.

Проблема виникає на рівні історичної оцінки військової формації, якою була Українська пов­станська армія, і політичної сили, що її створила — Організації українських націоналістів (фракція Степана Бандери). На індивідуальному рівні проблема виникає для тих бойовиків ОУН і вій­ськовиків УПА, які включилися у боротьбу після 1944 р. і боролися виключно з радянською владою.

З свого боку, органи радянської влади боролися з повстанським рухом не тільки силовими метода­ми і репресіями проти пов'язаного з повстанцями місцевого населення, але й різноманітними засо­бами пропаганди. Радянські пропагандисти твер­дили про те, що повстанський рух ініційований гітлерівськими спецслужбами. Ця теза активно використовувалася у боротьбі з повстанцями на­віть у повоєнні роки. Наголос у звинуваченнях, що висувалися проти повстанців, завжди ставив­ся на періоді Другої світової війни 1939-1945 pp.

Після виборів до Верховної Ради УРСР та міс­цевих рад у березні 1990 p. , які були програні ко­муністами у трьох областях Галичини, Народний рух України поставив питання про політичну ре­абілітацію ОУН і УПА. У зв'язку з цим керівники трьох відділів ЦК КПРС (ідеологічного, партійно­го будівництва і кадрової роботи, державно-пра­вового) 28 серпня 1990 р. звернулися в секретарі­ат ЦК з доповідною запискою "Про суспільно-по­літичну обстановку в західних областях Украї­ни". В ній пропонувалося "в партийной печати и других средствах массовой информации начать широкую публикацию документов из партийньїх архивов, КГБ-МВД о действиях бандеровцев под руководством спецслужб фашистской Германии и других стран". Грунтуючись на пропозиціях за­писки, секретаріат ЦК КПРС прийняв 17 січня 1991 р. розгорнуту постанову "Про спроби полі­тичної реабілітації Організації українських наці­оналістів і Української повстанської армії в захід­них областях Української РСР"1.

Після 24 серпня 1991 р. ветерани УПА, а також політичні або громадсько-політичні організації, які вважають себе правонаступниками історичної ОУН, поставили питання про визнання Україн­ської повстанської армії воюючою стороною у Другій світовій війні. Вони твердили, що задовго до появи самостійної держави сотні тисяч україн­ців у лавах ОУН і УПА боролися за свободу і не­залежність України. Рух опору у формі боротьби ОУН і УПА проти вермахту і Радянської армії та інших силових структур компартійно-радянсько­го політичного ладу вони розглядають як націо­нально-визвольну боротьбу за утворення Україн­ської самостійної соборної держави (УССД).

Організація ветеранів України і ліві партії, які підтримують її, не бажають змінювати оцінок ОУН і УПА, встановлених у директивних рішен­нях ЦК КПРС. Вони вимагають вилучити з корис­тування шкільні підручники з історії України, в яких бойовики ОУН і військовики УПА показані нарівні з радянськими партизанами як учасники руху Опору. Ті, хто перебував в ОУН і УПА, для них залишаються зрадниками українського наро­ду, фашистськими прислужниками і воєнними злочинцями.

Проблема ОУН-УПА набула загальнонаціо­нальної ваги в ході відзначення 50-річчя УПА во­сени 1992 р. Прихильники і противники УПА у 1993 р. провели ряд наукових конференцій, не контактуючи між собою. Висновки, до яких вони прийшли на цих конференціях, були протилеж­ними за змістом.

1 лютого 1993 р. Президія Верховної Ради Ук­раїни ухвалила постанову "Про перевірку діяль­ності ОУН-УПА". На Міністерство юстиції було покладено завдання створити урядову комісію, яка зайнялася б реалізацією постанови. Однак Міністерство юстиції тільки 14 червня 1994 р. скликало нараду з представниками Служби без­пеки, Міністерства внутрішніх справ та Головного архівного управління, яка висунула пропозицію створити дослідну групу для вивчення проблеми силами позапартійних науковців. Через відсут­ність фінансування справа не зрушила з місця. Проте уперше в урядових колах визнали необхід­ність здійснити науково-дослідну роботу з проб­леми ОУН-УПА, починаючи з первинного етапу — вивчення архівних документів.

13 вересня 1996 р. Верховна Рада України ух­валила рішення створити тимчасову комісію з ме­тою сприяння у вивченні питань, пов'язаних з, пе­ревіркою діяльності ОУН і УПА. Очолив парла­ментську комісію народний депутат України А. Юхимчук. Історичний та юридичний висновок стосовно проблеми ОУН-УПА передбачалося розглянути на Верховній Раді України у березні 1997 р. Відповідне рішення було доведене до відо­ма керівництва Організації ветеранів України, Організації українських націоналістів і Конгресу українських націоналістів1.

До комісії А. Юхимчука на паритетних засадах увійшли народні депутати, які представляли різ­ні погляди на проблему ОУН-УПА. Завдяки цьо­му її робота була паралізована. Проблема ОУН-УПА викликала розкол і у ветеранському русі. 13 — 14 жовтня 1996 р. у Києві відбувся установчий з'їзд Всеукраїнського об'єднання ветеранів Другої світової війни. З'їзд прийняв статут і програму, обрав раду на чолі з І. Юхновським і висловився за надання статусу учасників війни та відповідних пільг всім ветеранам УПА. Кон­фронтація в суспільстві дедалі більше загострю­валася, втягуючи в свою орбіту не тільки ветера­нів, але й політичні сили, які прагнули використа­ти їх високий моральний авторитет.

Неспроможність парламентської комісії розв'язати проблему ОУН-УПА змусила Прези­дента України покластися в цій справі на уряд. 28 травня 1997 р. Л. Кучма дав доручення створити Урядову комісію з вивчення діяльності ОУН і УПА. Постановою Кабінету Міністрів від 12 ве­ресня 1997 р. за № 1004 комісія була створена у складі віце-прем'єр-міністра (голова комісії), мі­ністра юстиції, міністра закордонних справ, мініс­тра внутрішніх справ, міністра фінансів, міністра інформації, міністра освіти, голови Служби безпе­ки, Генерального прокурора (за згодою), прези­дента Національної академії наук, директора Інс­титуту історії України НАН України, директора Інституту стратегічних досліджень. Функції ро­бочого апарату комісії були покладені на Мініс­терство юстиції.

Робоча група істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА була сформована в Інституті історії України НАН України, але не мала постійного складу (за винятком керівника групи С. Кульчицького і відповідального секрета­ря О. Веселової). Спеціалісти з інституту або з ін­ших установ залучалися до роботи в групі на під­ставі трудових угод.

Організуючи свою працю, робоча група приді­лила виняткову увагу формі, в якій мали реалізу­ватися її висновки. Звичайна форма наукової за­писки була б мало переконливою як для Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА, так і для широкої громадськості. У 1992-1993 pp. Інститут історії України НАН України подавав такі запис­ки до Верховної Ради і Кабінету Міністрів Украї­ни, але вони сприймалися як точка зору тих нау­ковців, які їх готували, і не більше.

Тому головним напрямом в організації роботи стала підготовка трьох взаємопов'язаних доку­ментів:

— основних тез з оцінкою дій ОУН і УПА;

— розгорнутої історичної довідки про ОУН і УПА, на матеріалах якої мали бути підготовлені основні тези;

— фундаментального збірника документів про діяльність ОУН і УПА, на матеріалах якого по­винна була готуватися історична довідка.

Смисл такої структури дослідницького проекту полягав у тому, що будь-яка теза могла бути пе­ревірена усіма, хто висловлював сумнів щодо її іс­тинності, на більш широкому матеріалі історичної довідки. Якби й цей матеріал не переконував, ба­жаючий міг звернутися до документальної части­ни дослідження.

На засіданні 20 січня 1998 р. Урядова комісія затвердила план заходів, згідно з яким треба було подати Президентові України і Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення офіцій­ної позиції щодо діяльності ОУН і УПА до 15. 12. 98. Проте у проблемі виявилося стільки "білих плям", що зазначені строки стали нереальними. Зрозумілим залишалося лише одне: результати науково-дослідної роботи треба було реалізува­ти якомога швидше. Тому основні тези (історич­ний висновок) і розгорнуту довідку робоча група істориків готувала двічі: в 2000 і 2004.

У 2000 р. була надрукована попередня істо­рична довідка "Проблема ОУН-УПА" обсягом в 129 с. (7,7 авт. арк.) і заснований на ній "Історич­ний висновок про діяльність ОУН-УПА (попе­редній варіант)" обсягом 38 с. (1,5 авт. арк.). У листопаді 2004 р. друкуються основні тези, під­готовлені на підставі рукопису великої колек­тивної монографії "Проблема ОУН-УПА". Мо­нографія буде опублікована видавництвом "На­укова думка" у 2005 р.

Між колективною монографією "Проблема ОУН-УПА" і однойменною історичною довідкою 2000 р. існує якісна різниця. Працюючи безперер­вно впродовж семи років (1998-2004), робоча гру­па істориків надрукувала в комп'ютерно-видав­ничому відділі Інституту історії України НАН України 27 книг загальним обсягом 5 723 с. (290 др. арк.). Більша частина публікацій — це монографіч­ні розробки "білих плям" в історії ОУН і УПА. Кращі публікації лягли в основу підсумкової ко­лективної монографії "Проблема ОУН-УПА)", структура якої має такий вигляд:



Передмова. С. В. Кульчицький.

Розділ 1. Тактика і стратегія українських наці­оналістів на початковому етапі Другої світової війни. І. К. Патриляк.

Розділ 2. Перехід ОУН(Б) на антинімецькі по­зиції (1941 — 1942). А. В. Кентій.

Розділ 3. Бульбівці ("перша УПА"). В. В. Дзьобак.

Розділ 4. "Двофронтова" боротьба УПА (1943 — перша половина 1944 pp.). А. В. Кентій.

Розділ 5. Бойові дії ОУН і УПА на антиполь­ському фронті. І. І. Ільюшин.

Розділ 6. Боротьба збройних відділів ОУН і УПА з радянським карально-репресивним апара­том. О . Є. Лисвнко.

Розділ 7. Антикомуністичний опір ОУН і УПА у післявоєнний період (1946 — 1956 pp.). А. В. Кентій.

Розділ 8. Ідеологія Організації українських на­ціоналістів. Г. В. Касьянов.

Після припинення на три роки бюджетного фі­нансування діяльність робочої групи довелось пе­ребудувати. Ми звернулися до науковців, які зай­малися проблемою ОУН-УПА через власну заці­кавленість. Авторами розділів підсумкової моног­рафії "Проблема ОУН-УПА" стали В. Дзьобак та І. Патриляк, які раніше працювали над кандидат­ськими дисертаціями відповідної тематики. І. Ільюшин надрукував за допомогою робочої гру­пи три монографії, після чого захистив доктор­ську дисертацію по темі написаного ним розділу в книзі "Проблема ОУН-УПА".

Особливо важливу роль в діяльності робочої групи відіграв охоронець фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань Украї­ни А. Кентій. Один з найбільш досвідчених архі­вістів, він більше десяти років досліджував істо­рію УПА, відштовхуючись від першоджерел, а не від радянської або української зарубіжної історі­ографії. Співробітництво з А. Кентієм виявилося взаємокорисним. В перші півтора роки друкована продукція робочої групи складалася виключно з монографій А. Кентія, які йому не вдавалося рані­ше надрукувати. У підсумковій колективній монографії "Проблема ОУН-УПА" А. Кентію на­лежать три розділи з восьми.

Робоча група звернулася до завідуючих відді­лами в Інституті історії України НАН України з проханням підготувати відповідні їх науковій спе­ціалізації розділи колективної монографії "Проб­лема ОУН-УПА". Завідуючий відділом історії Другої світової війни д. і. н. О. Лисенко написав роз­діл про боротьбу збройних відділів ОУН і УПА з радянським карально-репресивним апаратом в останні роки Великої вітчизняної війни. Відомий своїми публікаціями з історії націоналізму проф. Г. Касьянов, який очолює в інституті відділ новіт­ньої історії і політики, підготував завершальний розділ колективної монографії — "Ідеологія Орга­нізації українських націоналістів".

Окремо слід зупинитися на запланованому до видання фундаментальному збірнику докумен­тів про діяльність ОУН і УПА, який є заключним елементом тріади дослідницького проекту. Робо­ча група істориків (к. і. н. О. М. Веселова) має руко­писи п'яти документальних збірників — з розра­хунку на кожний рік Великої вітчизняної війни. Вони є результатом дослідницької праці за пері­од 1997 — 2004 pp. і друкуватимуться на полігра­фічній базі Інституту історії України в 2005 р. Але автори "Проблема ОУН-УПА" готували свої тексти, спираючись на власну багаторічну працю, кожний за своєю темою — в архівах Ук­раїни, Росії і Польщі.

Коли заходить мова про перевірку тих або ін­ших положень у монографії "Проблема ОУН-УПА", ми пропонуємо взяти до уваги чотиритом­ник "Україна в Другій світовій війні у документах.

Збірник німецьких архівних матеріалів", упоряд­кований проф. Університету Сорбонна (Париж) і Українського вільного університету (Мюнхен) Во­лодимиром Косиком:

Том 1, Львів, 1997, 384 с; 60 документів за 1941 р.

Том 2, Львів, 1998, 384 с; 52 документи за 1941—1942 рр.

Том 3, Львів, 1999, 384 с; 55 документів за 1942—1943 рр.

Том 4, Львів, 2000, 368 с; 71 документ за 1944—1945 pp.

Томи 2 і 3 видані під грифом трьох установ — Львівського національного університету ім. І. Франка, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН Украї­ни та Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Томи 1 і 4 мають грифи тільки двох перших установ.

У чотиритомнику проф. В. Косика майже нема випадкових документів. Всі вони у сукупності да­ють картину Опору на тимчасово окупованій тери­торії України в 1941-1944 pp. , яка випливає з ні­мецьких документів. Кожний документ публікуєть­ся у чотиритомнику двічі: в оригіналі німецькою мовою, а також у перекладі українською мовою.

Деякі недоліки чотиритомника кидаються у ві­чі: відсутній джерелознавчий аналіз, у першому томі відсутні архівні посилання, зустрічаються грубі помилки перекладачів. Однак перелічені не­доліки не заважають користуванню документами. Навіть помилки перекладачів вдається відкорегувати, тому що німецький текст цілком чита­бельний. Проте майже всі документи надані у фрагментах, і неможливо встановити, чи не зняв упорядник текст, який не влаштовував його за змістом.

Німецькі архівні джерела мають особливо ве­лике значення для визначення суті відносин між ОУН і УПА, з одного боку, та абвером, гестапо і вермахтом, з другого. Це — ключовий пункт в проблемі ОУН-УПА. А тому робоча група істо­риків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА повинна була визначитися, як вико­ристати ці документи. Було вирішено відрядити в Німеччину для перевірки de visu документів з чо­тиритомника проф. В. Косика старшого наукового співробітника відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України к. і. н. М. Дубик. Вона мала великий досвід роботи в німецьких архівах, внаслідок чого їй вдалося ідентифікувати навіть ті документи, на які В. Косик не дав конкретних посилань.

М. Дубик перевірила 181 з 238 документів чоти­ритомника. 123 документи зберігаються у Феде­ральному архіві в Берліні, а 58 — у Федеральному військовому архіві у Фрайбурзі. Переважна біль­шість опублікованих документів з Федерального архіву в Берліні (у проф. В. Косика йдуть посилан­ня на Кобленц, але вже з 1997 р. вони зберігають­ся в Берліні) походить з фондів Рейхсміністерства окупованих східних областей (R-6, 38 документів) та Головної служби безпеки Рейху ( R — 58, 55 до­кументів). Вони не є оригінальними, а зберігають­ся у вигляді мікрофішів, зроблених з матеріалів Документального центру у Вашингтоні. Переваж­на більшість опублікованих документів з Феде­рального військового архіву у Фрайбурзі (38 з 58) походить з фонду Командування збройними силами (RH — 2). Вони також зберігаються в архіві у вигляді мікрофішів.

Документ № 7 (том 2, с. 24 — 26) "Донесення про події в СРСР, № 106 від 7 жовтня 1941 p. ", де йдеться про знищення 33 771 єврея зондеркомандою 4а у Києві, в обірваній своїй частині повідом­ляє про втрату бандерівцями сили через масові арешти. Які б не були мотиви невміщення сюжету про членів ОУН(Б) в документі з описом трагедії Бабиного Яру, зміст купюр не засвідчує прагнен­ня укладача приховати несприятливу для ОУН(Б) інформацію. У документі № 39 (том 3, с. 262-263) не подається закінчення інформації Ні­мецького бюро новин про від'їзд перших добро­вольців дивізії СС "Галичина" зі Львова 18 липня 1943 р. Але опущений текст не має істотного зна­чення (йдеться про те, як львів'яни вітали добро­вольців). У переважній більшості випадків фраг­ментація документів пояснюється переходом від України до інших територій.

Отже, документам упорядкованого проф. В. Косиком чотиритомника можна довіряти. Інша річ, що відбір документів про діяльність УПА у 1943 — 1944 pp. здійснювався ним під певним кутом зору. Зокрема, проф. В. Косик не включав до своїх збір­ників інформації про нищення військовиками УПА жителів польських сел. Для висвітлення те­ми про українсько-польське протистояння на окупованій німцями території України збірник документів проф. В. Косика не підходить.

Не менше значення для виявлення багатьох за­кономірностей повстанського руху має нова серія "Літопису УПА" у складі семи томів:

Том 1, Київ — Торонто, 1995, 482 с. Видання Го­ловного командування УПА;

Том 2, Київ — Торонто, 1999, 724 с. Волинь і По­лісся: УПА та запілля 1943-1944;

Том 3, Київ — Торонто, 2001, 652 с. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: дирек­тивні документи ЦК Компартії України, 1943 —1959;

Том 4, Київ — Торонто, 2002, 598 с. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інфор­маційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС — МВС, МДБ — КДБ. 1943-1959. Книга, 1. 1943-1945;

Том 5, Київ — Торонто, 2002, 574 с. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інфор­маційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС — МВС, МДБ — КДБ. 1943 — 1959. Книга 2. 1946-1947;

Том 6, Київ — Торонто, 2003, 512 с. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інфор­маційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС — МВС, МДБ — КДБ. 1948. Книга 3. 1948;

Том 7, Київ — Торонто, 2003, 718 с. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інфор­маційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС — МВС, МДБ — КДБ. 1949 — 1959. Книга 4, 1949 — 1959.

Ці томи були підготовлені науковцями Інститу­ту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського і Центрального державного архіву громадських об'єднань України (упоряд­ники — К. Абрамова, О. Вовк, В. Галаса, М. Деркач, А. Кентпій, В. Кук, В. Лозицький, І. Павленко, Ю. Черненко). Матеріали цього архіву особливо широко використовували в своїй дослідницькій роботі члени робочої групи.

Нарешті, у дослідженні проблематики ОУН-УПА велике значення має "Літопис УПА" — се­рійне книжкове видання документів, матеріалів і наукових праць, яке виходить в світ з 1989 р. в То­ронто. Робоча група присвятила одне з своїх ви­дань аналізу його змісту (Здіорук О. "Літопис УПА": час, події, джерела). У цьому виданні вив­чався 30-томний корпус видань. Відтоді з'явилося ще 10 томів.

Додатковим напрямом в діяльності робочої гру­пи істориків у 1998-2003 pp. було опрацювання підготовчих матеріалів, без яких не може обійти­ся жодна науково-дослідна робота: бібліографіч­них покажчиків і покажчиків архівних матеріалів. Було вирішено ці матеріали публікувати, щоб во­ни стали у нагоді іншим дослідникам проблеми ОУН-УПА.

Ще одним важливим напрямком в діяльності робочої групи стало упорядкування переданого їй Міністерством юстиції архіву. Він складався з до­кументів громадських організацій та окремих осіб стосовно проблеми ОУН-УПА, адресованих у 1992-1999 pp. Президентові України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Міністерству юстиції, іншим державним органам.

Привести колосальну кореспонденцію в упо­рядкований стан було, перш за все, знаком пова­ги до людей, які сподівалися на те, що їхній голос дійде до високих інстанцій. По-друге, тільки у формі упорядкованих книг цей архів ставав дос­тупним для тих інстанцій, які мали право і повноваження вирішувати справи державної ва­ги. По-третє, аналіз архіву давав робочій групі орієнтири для наукового пошуку. Знаючи кон­кретні питання, які хвилювали людей, ми зверта­ли саме на них увагу, коли готували текст підсум­кової монографії з проблеми ОУН-УПА. Най­більш характерні листи опубліковані у двох кни­гах загальним обсягом 950 с. (59,4 авт. арк.).

Основні творчі здобутки робочої групи зосеред­жуються в її публікаціях, здійснених на полігра­фічній базі Інституту історії України. По роках публікації розподіляються таким чином:

1998 р.

1. Кентій А. В. Українська військова організа­ція (УВО) в 1920-1928 pp. Короткий нарис. — К. — Інститут історії України НАН України. — 1998. — 81 с. (4,8 друк. арк.).

2. Кентій А. В. Нариси історії Організації укра­їнських націоналістів (1920-1941 pp.). — К. — Інсти­тут історії України НАН України. — 1998. — 201 с. (12,0 друк. арк.).

1999 р.

3. Кентій А. В. Нариси історії Організації укра­їнських націоналістів в 1941-1942 pp. — К. — Інс­титут історії України НАН України. — 1999. — 201 с. (10 друк. арк.).

4. Кентій А. В. Українська повстанська армія в 1942-1943 pp. — К. — Інститут історії України НАН України. — 1999. — 287 с. (17,28 друк. арк.).

5. Кентій А. В. Українська повстанська армія в 1944-1945 pp. — К. — Інститут історії України НАН України. — 1999. — 220 с. (12,79 друк. арк.).

6. Квнтій А. В. Нарис боротьбі ОУН-УПА в Ук­раїні (1946-1956 pp.) — К. — Інститут історії Укра­їни НАН України. — 1999. — 111 с. (6,65 друк. арк.).

7. Здіорук С. І. , Гриневич Л. В. , Здіорук О. І. По­кажчик публікацій про діяльність ОУН та УПА (1945-1998 pp.). — К. — Інститут історії України НАН України. — 1999. — 173 с. (19,38 друк. арк.).

8. Національне примирення чи конфронтація? Збірник документів. (Автор передмови та упоряд­ник О. М. Веселова). — К. — Інститут історії Украї­ни НАН України. — 1999. — 543 с. (32,52 друк. арк.).

9. Фонди з історії Української повстанської ар­мії в державних архівосховищах України. Аното­ваний покажчик фондів УПА (1942-1946). — Вип. 1. (Автор передмови Г. В. Папакін, упорядники: Г. В. Папакін, О. Д. Вовк, З. Яцишин). — К. — Інсти­тут історії України НАН України. — 1999. — 60 с. (3,49 друк. арк.).

10. Протистояння. Звернення, заяви, листи гро­мадських організацій, політичних партій, грома­дян України до Комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА. 1996-1998 pp. (Автор передмови та упорядник Л. В. Гриневич). — К. — Інститут історії України НАН України. — 1999. — 406 с. (24,4 друк, арк.).



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Проблема оун-упа iconБоротьба упа-«Захід» І збройного підпілля оун на західноукраїнських землях

Проблема оун-упа iconПаращук Людмила
В роботі на основі архівних документів висвітлюється діяльність оун-упа в 1941 1944 рр на території Вінниччини
Проблема оун-упа iconДовідка час створення упа
Українська Національно Революційна Армія (унра). Загони Т. Бульби-Боровця підпорядковувались Уряду унр в екзилі. З т. Бульбою співпрацювали...
Проблема оун-упа iconЮрій Борець оун- упа: шляхами лицарів ідеї І чину вічний борець
Юрій Борець був безпосереднім учасником національно-визвольних змагань в лавах Української Повстанської Армії, а після переходу рейдом...
Проблема оун-упа iconДіяльність Хариті Кононенко в Рівному (1941-1943)
Стаття висвітлює діяльність жінок у воєнні роки (1941-1943) на прикладі Харитини Кононенко, яка активно співпрацювала з оун-упа,...
Проблема оун-упа iconДіяльністіь сб оун на території Волинської області в 1947-1954 роках
Тому досить цікавими для науковців та загалом суспільства стала неупереджена оцінка найбільш суперечливих моментів національно-визвольного...
Проблема оун-упа iconТарас Духняк студент І курсу юридичного факультету Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького Форми участі жіноцтва в українському національно-визвольному русі в Галичині
Проаналізовано регіональні особливості участі жіноцтва в українському національно-визвольному русі в Галичині впродовж 1941–1960...
Проблема оун-упа iconДиверсійна група упа
Західної України областями, які до Другої світової війни були на захід від радянського кордону. Діяльність визвольного руху, зокрема...
Проблема оун-упа iconІван лаврів активний учасник пілпілля оун

Проблема оун-упа iconВоєнна діяльність сотника упа івана наконечного- «орленка» на самбірщині (1946-1948)



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка