Професійно-технічна освіта України



Сторінка9/12
Дата конвертації17.01.2018
Розмір2.16 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

1. Психологічний супровід на етапі адаптації учнів до умов навчання та виховання в КВПУ ШПМ

Перехід учнів загальноосвітньої школи до професійної підготовки потребує особливої уваги практичного психолога.

Зміна умов та змісту навчання, характеру навчальної діяльності висувають значно більші вимоги до інтелектуального та особистністного розвитку учня, підвищують темпи навчальної діяльності. А саме:

- від звичної шкільної учбової діяльності, оволодіння її основними структурними компонентами учень переходить до самостійних форм роботи, самостійного добування знань та професійних навичок;

- розширюється кількість навчальних предметів як загальноосвітнього напрямку, так і предметів з обраної учнями професії;

- навчальний процес відбувається за участю медпрацівників (викладачів, майстрів в/н) з різними вимогами і стилем викладання.

Все це викликає напруження психіки дитини і може привести до перевтоми, високого рівня тривожності, неадекватної поведінки.

Зрозуміло, що у дітей з обмеженими психофізичними можливостями процес адаптації проходить значно складніше ніж у їх ровесників.

Під соціально-психологічною адаптацією розуміються процес засвоєння дитиною колективних норм і цінностей, утворення на їх основі зразків поведінки і соціальних навичок, які визначають в подальшому можливості людей –інвалідів в набутті ними фахових знань, отримання професії, досягнення успіхів у житті, допомагає самореалізуватися і відчути себе повноправними членами суспільства.

Головним напрямком роботи психолога на цьому етапі є психопрофілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процес тощо.

Первинна психологічна профілактика дезадаптації учнів проводиться з моменту вступу учнів до ПТНЗ і до діагностичного етапу, вона має наступні завдання:


  • вдосконалення, підвищення ефективності активних, конструктивних поведінкових стратегій, які використовуються підлітками;

  • збільшення потенціалу особистісних ресурсів (формування позитивної стійкої Я- концепції, розвиток емпатії, внутрішнього контролю власної поведінки і т.ін.).

Основними способами реалізації завдань первинної профілактики є: усвідомлення, розвиток і тренування визначених умінь справлятися з вимогами соціального середовища, керувати своєю поведінкою.

Вторинна профілактика проводиться після психодіагностики та індивідуального консультування кожного учня першого курсу за її результатами. В процесі уточнюється «група ризику» та сфери і фактори можливої чи наявної дезодаптації учнів з психофізичними вадами.

Метою вторинної профілактики є зміна мало адаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну форму поведінки.

Вторинна профілактика має такі завдання:



  • розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;

  • підвищення потенціалу особистісних ресурсів.

Третинна профілактика є переважно індивідуальною і спрямована на попередження переходу до стійкої форми дезадаптації.

Індивідуальне консультування за результатами діагностики

Психологічної службою КВПУ ШПМ використовуються наступні методи профілактичної роботи: бесіди, диспути, відеолекторії, тренінги.

Напрямки просвітницько-профілактичної роботи:

- етика та психологія конструктивного спілкування;

- профілактика девіантної поведінки учнів;

- профілактика суїцидів;

- захист особистості від жорстокого поводження;

- запобігання торгівлі людьми та експлуатації людей;

- підготовка молоді до сімейного життя.

Видатний український філософ Г.Сковорода, говорячи про людей, уражених хворобою, у «Розмові п'яти подорожніх про істинне щастя в житті», ставить риторичне запитання: «Невже гадаєш, що премилосердна і дбайлива матір наша природа зачинила їм двері до щастя, став­ши для них мачухою?»

Інтеграція дітей із вадами розвитку, дітей-інвалідів у суспільстві ба­гато в чому залежить від створення позитивного іміджу для них, ак­центування уваги на потенційних можливостях і тактовного викорис­тання термінології, яка б не принижувала людської гідності. Адже вплив слова на емоційне і психологічне самопочуття людини значний. Чуйне, співчутливе ставлення поліпшує духовне здоров'я, відновлює віру у власні сили, пробуджує приховані можливості людини.

Тому важливим фактором є психологічна та професіо­нальна готовність педагога до роботи з такими учнями.

Психологічна готовність передбачає наявність у педагога таких осо­бистих якостей, як людяність, доброзичливість, співчуття дитині, по­зитивне ставлення до роботи з нею, бажання досягти результату тощо. Стиль спілкування педагога з дитиною має позитивно впливати на її розвиток, подолання причин первісного дефекту й не допускати по­яву вторинного дефекту в розвитку та поведінці.

Складовою психологічного супроводу професійної підготовки учнів з обмеженими психофізичними можливостями є консультування педпрацівників (викладачів, майстрів в/н) та батьків, які відбуваються індивідуально та в рамках психолого – педагогічних семінарів та батьківських зборів за темами:



  • «Основні аспекти роботи з дітьми, які мають відхилення у психофізичному розвитку»;

  • «Загальні причини відставання в навчанні, корекція вад»;

  • «Особливості розвитку пізнавальних процесів з психофізичними порушеннями. Індивідуальний підхід у виховання та навчанні»;

« Основні умови успішної соціально – психологічної адаптації дітей з обмеженими можливостями».

Для забезпечення можливості повнішого вивчення особистості учня та співставлення результатів декількох методик включаємо методику «Дерево» (додаток 3). Ця методика з успіхом використовується в роботі з учнями з розумовими вадами та тими, хто з певних причин відмовляється малювати ( не вмію, не хочу, голова болить і т. ін.).



Психодіагностика

Розроблені програми досліджень:



  • пізнавальних можливостей учнів (пам'ять, увага, мислення);

  • в спілкуванні та міжособистісних взаємовідносин учнів;

  • по виявленню підлітків схильних до девіантної поведінки.

Індивідуальна діагностика проводиться за такими параметрами:

  • ретельне знайомство з особовою справою;

  • бесіда з батьками та педагогами;

  • спостереження за поведінкою учня в процесі навчальної діяльності та при особистому;

  • заповнення індивідуально психологічної карти дитини (додаток 4);

діагностування за методиками «Кубики Кооса», таблиці Шульте та Шульте-Горбова, тест Люшера, кінестетичний малюнок сім'ї, при необхідності за методикою Шмішека або за допомогою іншого діагностичного інструментарію, відповідно до індивідуальних особливостей дитини (додаток 5).

Головною метою психологічного обстеження є виявлення особливостей відхилення у розвитку учня та тих охоронних шляхів, за допомогою яких їх можна компенсувати в умовах адекватного для дитини навчання.

Під час обстеження дитини особливе значення має саме психологічне обстеження особливостей мислення учнів.

Вивчення дітей з нормальним розвитком, розумово відсталих та дітей із ЗПР показало, що головна відмінність між ними полягає в їхній здібності до навчання.

Отже, диференціально-діагностичні методики, які застосовують під час обстеження, мають визначати схильність до навчання дитини, яку обстежують.

Порівняльна характеристика свідомості мислення у дітей з відхиленнями у розвитку:



Прийом завдання

  1. Нормально розвинуті діти одразу сприймають завдання, діють згідно з його змістом, хоча результат може бути й хибним.

  2. Діти із ЗПР сприймають завдання, починають діяти адекватно, але потім втрачають суть і перестають працювати або просто граються з матеріалом.

  3. Діти розумово відсталі погано усвідомлюють зміст матеріалу, маніпулюють матеріалом.

Обдумування дій, які необхідно виконати

  1. Нормально розвинуті діти виявляють пошукову діяльність, обду­мують виконання завдання, розмірковують, інколи звертаються із за­питаннями до дорослих.

  2. Діти із ЗПР діють імпульсивно, але запитують про правильність своїх дій у дорослих.

  3. Діти розумово відсталі діють імпульсивно, але не усвідомлюють своїх дій.

Уміння використовувати допомогу

У корекційній роботі необхідно враховувати ступінь допомоги, яка може бути надана дітям із різним рівнем психічного розвитку.



Уміння самостійно виконувати завдання, аналогічне до того, яке вже виконували

  1. Нормально розвинута дитина вільно, самостійно переносить знан­ня з одного завдання на інше. Вона самостійно бачить схожість між завданнями та діє адекватно.

  2. Діти із ЗПР, як правило, самостійно не знаходять аналогії, але після вказівки на неї діють адекватно.

  3. Діти розумово відсталі не знаходять аналогію самостійно, вка­зівка на неї стимулює активізацію потрібних знань, вони завдання не виконують.

Корекційно-розвивальна робота в процесі професійної підготовки учнів з психофізичними порушеннями

Згідно плану роботи практичного психолога корекційно-відновлювальна та розвивальна робота проводиться з учнями, які потребують особливої уваги:

- учнями «групи ризику» (за результатами дослідження адаптації у різних сферах суспільних відносин);

- з «важкими» підлітками, схильними до девіантної поведінки;

- з педзанедбаними учнями;

- учнями із загальмованими психологічним розвитком;

- дітьми з підвищеним рівнем тривожності;

- учнями з фізичними та розумовими вадами;

- дітьми із неблагополучних сімей, дітьми-сиротами;

- обдарованими учнями.

В ході проведення корекційної роботи діти з особливими потребами опановують теоретичні знання і відпрацьовують практично теми, які стосуються чуттєвої сфери, емоційних станів, конфліктних ситуацій, ефективних прийомів спілкування. Вони мають можливість «програти» ситуації, з якими, можливо, їм доведеться зіткнутися в подальшому житті.

Особливості організації та змісту корекційно-розвивальної ро­боти з дітьми, що мають особливі потреби.

Термін «корекція психічного розвитку» вперше використали в дефектології як один з варіантів психолого-педагогічної допомоги дітям з проблемами в розвитку. Він означав сукупність педагогічних впливів, спрямованих на виправлення, компенсацію вад, відхи­лень у психофізичному розвитку дитини. Кожна форма аномально­го розвитку має свою специфіку мети, завдань та методів корекції. При психічних захворюваннях у дітей, наприклад при синдромі ран­нього дитячого аутизму, психологічна корекція спрямована на емо­ційну стимуляцію дитини, розвиток її комунікативних функцій, фор­мування соціальної активізації.

При соматичних захворюваннях у дітей основним завданням є ко­рекція самооцінки, вироблення адекватних та гнучких реакцій на за­хворювання, вдосконалення особистісного контролю, відновлення в дитини комунікативних навичок.

Для дітей із затримкою психічного розвитку, залежно від форми затримки, корекційна робота спрямована на стимуляцію їхньої пізна­вальної активності, розвиток контролю, оптимізацію мнемостичних та інтелектуальних функцій.

У процесі психологічної корекції аномального розвитку слід вра­ховувати складну структуру особливостей розвитку дитини, характер поєднання в картині її стану таких факторів, як соціальна ситуація розвитку, зміни особистості, пов'язані із захворюванням.

З огляду на вищесказане, психологічну корекцію можна розгляда­ти в широкому та вузькому розумінні цього поняття. У широкому зна­ченні ми розуміємо психологічну корекцію як клініко-психолого-педагогічний вплив, спрямований на виявлення та корекцію вад у пси­хофізичному розвитку, які має дитина. У вузькому розумінні психо­логічну корекцію розглядають як метод психологічного впливу для оптимізації розвитку психічних процесів і функцій та гармонізації розвитку особистісних якостей. Психологічна корекція має бути глиб­ше сконцентрована не на зовнішніх проявах відхилень у розвитку, а на істинних джерелах, які породжують ці відхилення. Ефективність пси­хологічної корекції значною мірою залежить від аналізу психічної структури дефекту та його причини. Складність та своєрідність ано­мального розвитку дитини потребує досконалого методологічного підходу до його аналізу та психокорекційного впливу. Розробка прин­ципів як обґрунтованих виправданих ідей є дуже важливою в теорії та практиці психологічної корекції.



Першим принципом психологічної корекції аномального розвит­ку є принцип комплексності, який можна розглядати як єдиний комп­лекс клініко-психолого-педагогічного впливу. Ефективність психологіч­ної корекції значною мірою залежить від урахування клінічних та пе­дагогічних факторів у розвитку дитини.

Другий принцип психологічної корекції — це принцип єдності діагностики та корекції. Перш ніж вирішувати, чи потрібна дитині психологічна корекція, необхідно виявити особливості її психічного розвитку, рівень сформованості певних психічних новоутворень, відповідність рівня різних умінь, знань та навичок, особистісних та міжособистісних зв'язків віковим періодам.

Третій принцип психологічної корекції — принцип особистісного підходу. Особистісний підхід – це підхід до дитини як до цілісної осо­бистості з урахуванням усієї її складності та всіх індивідуальних особ­ливостей.



Четвертий принцип діючого підходу. Особистість вияв­ляється й формується у процесі діяльності. Психокорекційну ро­боту слід проводити з урахуванням провідного виду діяльності дитини.

П'ятий принцип — це ієрархічний принцип психологічної корекції, він базується на положенні Л.Виготського, згідно з яким, основним змістом корекційної роботи є забезпечення розвитку особистості та діяльності дитини. З огляду на це, психологічна корекція має трактува­ти цілеспрямоване формування психологічних новоутворень, характер­них для певного віку.

Обираючи варіант психокорекції, особлива увага надається тим методам, які можуть бути найбільш ефективно застосовані відповідно до психофізичних вад дитини.

В процесі корекційно-розвивальних занять активно використовується арт та казкотерапія.

Арт – терапія важлива тим, що у цьому виді психотерапії внутрішні конфлікти людини виражаються через образотворчу й художню діяльність – малювання, ліплення, танці тощо. Невербальні засоби допомагають обходити «цензуру свідомості» й виражати несвідомий шар психіки і витіснені утворення. Арт – терапія викликає переважно позитивні емоції, допомагає мобілізувати творчий потенціал, подолати апатію й безініціативність, які характерні для дітей з розумовими вадами.



Тренінг

Наступним дуже відповідальним і важливим напрямком є навчання навичкам розпізнавання та контролю негативних емоцій. Для тренування навичків розпізнавання емоційних станів можна використовувати розрізні шаблони, і етюди М.І.Чистякової (1990), вправи та ігри, які розроблені Н.Л.Кряжевою (1997), а також великі таблиці і плакати із зображенням різних емоційних станів.

Які вони різні!

Ще один спосіб навчити дитину розпізнавати свій емоційний стан і розвивати потреби говорити про нього – малювання. Дітей можна попросити зробити малюнки на теми: «Коли я серджуся», «Коли я радію», «Коли я щасливий», «Коли я засмучений» і т.д.

Для того щоб діти могли вірно оцінювати свій стан та управляти ним, необхідно навчити кожну дитину розуміти себе, і перш за все — відчувати своє тіло. Спочатку можна потренуватися перед дзеркалом, нехай дитина розповість про свій настрій у неї в даний момент і що вона відчуває.

В корекційно розвивальній роботі доцільно використовувати такі програми:



  • М.Бітянова: «Психокорекційна програма для школярів, які мають
    труднощі у спілкуванні».

  • В.Шебанова: «Профілактика та корекція агресивної поведінки
    школярів із затримкою психічного розвитку».

  • А.Прутченкова: «Тренінг комунікативних умінь» (часткове вико­ристання окремих вправ).

  • В.Шмаргун: «Руховий тренінг для дітей із затримкою психічного розвитку».

  • Р.Овчарова: «Комплекс корекційних вправ для дітей з емоційною
    неадекватністю, емоційними порушеннями».

  • С.Кузикова: «Психологічна програма корекції та розвитку особис-
    тості в підлітковому віці».

  • О.Хухлаєва: «Хочу бути успішним».

  • Е.Заїка: «Вправи з переставлянням літер, складів та для розвитку
    внутрішнього плану дій».

Л.Данилова: «Методи корекції мовного та психічного розвитку
в дітей з ДЦП».

Характерною особистісною рисою дітей з психофізичними порушеннями є знижена самооцінка. Низька самооцінка породжує невпевненість, пасивність, приниження своїх чеснот. Це впливає на розвиток стану нервово-психічного напруження учнів, призводить до відхилень в психічному здоров’ї, порушенню поведінки та зниження мотивації до навчання.

Досвід роботи з такими учнями був узагальнений і реалізований в авторській програмі корекційно-розвивальних занять який був опублікований в газеті «Психолог» № 4, січень 2010 р.-Вид. «Шкільний світ».

Після завершення тренінгової роботи кожному учаснику групи надається пам’ятка з рекомендаціями (додаток 6).

Результати корекційної роботи свідчать про позитивну динаміку розвитку пізнавальних процесів дітей із затримкою психічного розвитку, стабільність емоційно-вольової сфери цієї категорії учнів.

Висновки

Професійна та соціальна реабілітація учнів з обмеженими можливостями – це, безумовно, складний процес, який потребує планомірної та систематичної роботи, постійного удосконалення як в її змісті, так і у навчально-методичному забезпечені.

Навчальний процес будується з врахуванням вікових і індивідуальних особливостей учнів з метою створення максимально, сприятливих умов для професійного навчання, реабілітації і адаптації підлітків з порушеннями розумовому або фізичному розвитку в середовищі однолітків, що не мають відхилень в розвитку.

Зміст і організація навчального процесу орієнтовані на розширення можливостей учнів в професійному виборі, підвищення професійної, фізичної і загальнокультурної підготовки і регламентуються навчальними планами і програмами, що розробляються освітніми закладами самостійно, з врахуванням медичних рекомендацій на основі державних навчальних стандартів початкової професійної освіти.

Основними методами, які використовуються в процесі професіональної підготовки осіб з розумовими вадами є наглядно – практичні, що включають ситуаційне навчання, рольові і ділові ігри, заохочення, входження в матеріально – практичне середовище, практичні роботи, ввідний і поточний інструктаж, екскурсії, багатократне повторення і практичне закріплення, засвоєння одного і того ж матеріалу під різним кутом зору різними методами і прийомами.

Психолого-педагогічний супровід професійної підготовки учнів з обмеженими психофізичними можливостями передбачає цілеспрямовану роботу з усіма категоріями учасників навчально виховного процесу – учнями, педагогами, батьками.

Психолого-педагогічний супровід відстежує динаміку розвитку кожної дитини і вивчає загальні тенденції й закономірності психічного, особистісного розвитку, процесів соціалізації та адаптації в період навчання і виховання з наступним проектуванням та здійсненням розвивально-корекційних впливів комплексного характеру.

На сьогодні основи психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами не є достатньо розробленими, вивченими та узагальненими у вітчизняній психолого-педагогічній науці.



Ця робота є спробою систематизувати психологічний супровід учнів з обмеженими можливостями відповідно до набутого автором досвіду.

Література

  1. Закон України ПРО ОСВІТУ м. Київ, 23 травня 1991 р. № 1060-ХП із змінами і доповненнями

  2. Закон України ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ м. Київ, 13 травня 1999 р. № 651-XIV із змінами і доповненнями

  3. Закон України ПРО ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНУ ОСВІТУ м. Київ, 10 лютого 1998 р. № 103/98-ВР із змінами і доповненнями

  4. Закон України ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА м. Київ, 26 квітня 2001 р. № 2402-ІП із змінами і доповненнями

  5. Закон України ПРО СПРИЯННЯ СОЦІАЛЬНОМУ СТАНОВЛЕННЮ ТА РОЗВИТКУ МОЛОДІ В УКРАЇНІ м. Київ, 23 березня 2000 р. № 1613-ІЙ із змінами і доповненнями

  6. Закон України ПРО СОЦІАЛЬНУ РОБОТУ 3 ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ м. Київ, 21 червня 2001 р. № 1613-ИІ із змінами і доповненнями

  7. Закон України ПРО РЕАБІЛІТАЦІЮ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІ Документ 2961-15, Набуття чинності - з 01.01.2006

  8. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – Київ, Університет Україна, 2004.

  9. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Книга для учителя. - К: «Освита», 1991. – 111с.

  10. Буянов М.И. В кабинете детского психиатра. – К.:Здоровья, 1990. – 224с.

  11. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. – М: Просвещение, 1991. – 176с.

  12. Личко А.Е. Психопатии и окуентуации характера у подростков. – Узд. 2-е, доп. И перераб. – Л.: Медицина, 1983 – 256с.

  13. Рубинштейн С.Я. Психология умственно отсталого школьника.- М., 1970г.

  14. Леонгард К. Акцентуирование личности. Пер. с нем. (ГДР, Народ и здоровье, 1976г.) Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1981. – 288с.

  15. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. – СПб.: Питер 2001. – 560с.

  16. С.М. Емельянов Практикум по конфликтологии – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 368с.

  17. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. Пособие / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др. / Под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб. : Издательство «Питер», 2000. – 560с.

  18. Щербатых Ю.В. Психология страха: популярная энциклопедия. – М. : Изд-во Эксмо, 2007. – 512с.

  19. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В2Т. – М. : Гуманит изд. центр ВЛАДОС, 2003. – Т.1. – 312с.

  20. Психологічний супровід школярів. –К.; Ред. загальнопед. газ.,2005.-128с.

  21. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М. : ТЦ Сфера, 2004. – 512с.

  22. Курганов С.Ю. Ребенок и взрослый в учебном диалоге: Кн. для учителя. – М. :Просвещение, 1989. – 127с.

  23. Лебединская К.С., Райская М.М., Грибанова Г.В. Подростки с нарушениями в аффективной сфере: Клинико-психологическая характеристика «трудных» подростков / Науч.- ислед. Ин-т дефектологии Акад. пед. наук СССР. - М: Педагогика, 1988. – 168с.

  24. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте / Науч. ислед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. Пед. наук. СССР – М.: Педагогика, 19991. – 152.

Додаток 1

Рекомендації

по профілактиці дезадаптації учнів І курсу КВПУ IIIПМ

(для майстрів, викладачів)

  1. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

  2. Змінити філософію оцінювання: йти від досягнень, а не від помилок, починати аналіз результатів роботи учня з позитиву.

  3. Не розмовляти з дитиною з позицій влади: я тебе вчу і мене не хвилює,
    що ти відчуваєш.

  4. Можливо зняття невтішних оцінок на перших етапах навчання,

  5. Відокремлення оцінок від вчинків особистості.

  1. Уникати групової критики дитини чи її роботи, а також порівняння її
    помилок з недоліками та успіхами інших дітей.

  2. Порівняння якості роботи учня тільки з його попередньою роботою, з
    його попередніми досягненнями.

8. Вказуючи на помилки, намітити шлях до успіху; акцентувати увагу учня на його просування вперед в подоланні труднощів.

9. Створити ситуацію успіх.

10. Демонстрація педагогом віри в успіх учня, емоційна підтримка
словами, поглядом і т.п.

11. Підтримки та заохочення проявленої активності в роботі з сором'язливими, замкнутими дітьми, звернення уваги інших учнів на успіх таких дітей, підвищення їх статусу в групі.

12. Бажано не наполягати на публічних виступах, відповідях тривожних дітей (опитувати їх індивідуально чи в мікро групі по 2-3 особи).


  1. З метою створення позитивного психологічного клімату в групі проводити позаурочні заходи, які були б цікаві більшості дітей.

  2. Спостереження за адаптацією учнів до освітніх вимог навчального
    закладу та представлення інформації про учнів «групи ризику» (низький рівень
    адаптованості, дезадатовані діти) на психолого-педагогічному консиліумі.

  3. Психолого-педагогічний консиліум (листопад) – окреслення кола проблем, психопрогностика, напрацювання шляхів подоланню ознак дезадаптованості учнів.

Успіхів Вам, шановні колеги!



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Професійно-технічна освіта України iconВесняні обласні семінари з нттум
Технічна творчість розвиває у вихованців відчуття форми, гармонії, композиції, симетрії, розуміння того, що художнє начало присутнє...
Професійно-технічна освіта України iconДержавний стандарт професійно-технічної освіти дспто 7344. 74. 81-2014
Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Миколаївській області
Професійно-технічна освіта України iconМета курсу – формування професійної компетентності, забезпечення фахової підготовки майбутніх педагогів до здійснення професійно-мовленнєвої діяльності в умовах навчання дітей другої української мови. Завдання курсу
Програма для студентів 3 курсу спеціальності 010101 дошкільна освіта з навчальної дисципліни: Методика навчання української мови...
Професійно-технічна освіта України iconНауково-технічна бібліотека Біобібліографія науковців Національного авіаційного університету Володимир Петрович харченко біобібліографічний покажчик Київ 2012

Професійно-технічна освіта України iconЗакон України "Про загальну середню освіту" стверджує: "Завдання загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей І обдарувань". Освіта ХХІ ст освіта для людини
Одним з найважливіших чинників формування життєво творчих компетенцій є вивчення історії в школі
Професійно-технічна освіта України iconМетодичні рекомендації для навчальних закладів: загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних
Рижкова Р. В. – Голова Комісії по роботі з молоддю Ради Організації ветеранів України, учасниця бойових дій у роки Великої Вітчизняної...
Професійно-технічна освіта України iconПрограма навчальної дисципліни підготовки магістр
Програму навчальних дисципліни Фотоніка Теоретичні основи фотоніки, та Фотоніка Технічна фотоніка
Професійно-технічна освіта України iconДержавний стандарт професійно-технічної освіти дспто 516 L 75. 24-2009

Професійно-технічна освіта України iconДержавний стандарт професійно-технічної освіти дспто 8112. N. 82. 11 2016

Професійно-технічна освіта України iconДержавний стандарт професійно-технічної освіти дспто 5312. Ок. 74. 40-2012



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка