Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії



Сторінка3/3
Дата конвертації17.01.2018
Розмір0.73 Mb.
1   2   3

Література по темі


1 Міжнародний робочий рух: питання історії і теорії. Т.2 - М., Думка, 1976; Чекин А. (У, Яродский). Теорія, історія і практика профспілкового руху, ч. 1,2, М., 1922-1923; Мала енциклопедія по міжнародному русі, М.,1927.

2 Мала енциклопедія по міжнародному профрусі, с. 1960

3 Цит. По: Міжнародний робочий рух: Питання історії і теорії. Т. 3, М., Думка, 1978, с. 232.

4 Див.: Чекин А. Цит. Соч. ч. 1.

5 Мала енциклопедія по міжнародному профрусі, с.330

6 В окремі моменти періоду з 1891 по 1925 р. число профспілок ЗОНП перевищувало первісне - як, наприклад, у 1906 році в цей профцентр входило 66 профспілок з 1.689-709 чіл. Але загальна тенденція збереглася.

7 Адибеков Г.М. Профинтерн: політика комуністів у профспілковому русі, М., Профиздат, 1981, с.10

8 См: 2 конгрес Червоного Інтернаціоналу профспілок у Москві. 19 листопада-2 грудня 1922 р., М-Пг, Держвидав, 1923, с.283

9 См: Адибеков Г.М. Цит. Соч., с. 92-104.

10 См: 1-ий Міжнародний конгрес революційних, професійних і виробничих союзів. Стенографічний звіт. Видання прес-бюро конгресу. Додаток до стенографічного звіту. Резолюції і постанови. - б. м, б.г. - с.8

11 Профинтерн у резолюціях. М., изд. Профинтерна, 1928, с. 120-121

12 См: Виноградов В.А. Робочий контроль над виробництвом: теорія, історія, сучасність. М., Наука, 1983.

13 См: 1-ий Міжнародний конгрес, с.13-15

14 См: 3-ій конгрес Червоного інтернаціоналу профспілок. 8-22 липня 1924р. Звіт (по стенограмах). М., изд. Профинтерна, 1924, с.361-364

15 См: Роль профспілок в Україні удавана і справжня (За ред. Ю. Вишневського), Київ, Фонд демократії, 1997.

16 Докладніше див. там же.

17 Про корпоративні Фашистські профспілки див: Лопухів Б.Р. Історія фашистського режиму в Італії. М., Наука, 1997, с.124-173; Бурдерон Р. Фашизм: ідеологія і практика. М., Прогрес, 1983.

18 Соціал-реформізм і трудящі. М., Наука, 1986, с.32

19 А.Сэмпсон. Нова анатомія Британії. М., Прогрес, 1975, с.4б4.

20 Там же, с. 463.

21 Там же, с. 465.

22 Голосування блоками - система голосування, при якій усі голоси кожної профспілки, представленого на з'їзді БКТ, подаються керівником його делегації (генеральним секретарем профспілки).

23 Зайцев В.П. На передньому краї боротьби з капіталом. Рух шоп-стюардів в Англії: історія і сучасність. М., Думка, 1988.

24 Лапін Н.Ю. профспілковий рух Франції в 80-і роки. М., Наука, 1989, з_.51,55.

25 Вісник профспілок, 1993, №5, с.35.

26 ОПР - Об'єднання в підтримку республіки, голлистская партія, СФД -Союз за французьку демократію.

27 Лапіна, Цит., соч., с.116.

28 Там же, с. 118-135.

29 Там же, с. 125.

30 А. Кразюки. П'ять бесід про профспілки. М., Прогрес, 1989, с. 135-136.

31 Там же, с. 135.

32 Там же, с.95.

33 Там же, с. 101.

34 А. Кразюки, цит. Соч., с.49.

35 Там же, с. 137.

36 Лапіна: цит. Соч., с. 141.

37 См: Профспілки на капіталістичних підприємствах (організаційна структура, форми, методи і напрямки діяльності). М., Наука, с. 121

38 А. Чекин (В. Яроцкий). Цит. Соч., ч 2. М., изд. ВЦСПС, 1923, с.131.

39 См: Гилберт Грін. Що відбувається в американських профспілках. М., Прогрес, 1978, с. 221-230.

40 См: Сучасна соціал-демократія: довідник^-словник-довідник. М., Политиздат, 1990,с.214-215.

41 См: Профспілки України, 1991, 33, с.27-28.

42 А. Сэмпсон, цит. Соч. с. 465-466.

43 См: Аскольдова

44 Цит. по Чекин, ч 2, с. 136.

45 См: Г. Грін, цит. соч., с.186-187.

46 См: Тарасова Н. Н. «Ринковий тред-юніонізм» - крок до відродження американських профспілок? - Робітнича клас і сучасність, 19892, №2, с.130-148.

47 Вогgегs F. Тhе Сhаllеngеs оf есоnоmic for U.S. Labor - Сгшса! 8осю1о§у, 1996, Мо2, уо1.22.

48 Вісник профспілок, 1998, №4, с.42.

49 См: Барри Т., Вуд Б., Пролйш Д. Долари і диктатори. М., Прогрес, 1986. с. 140-149.

50 См: Швейцер П. Перемога. Роль таємної стратегії адміністрації США в розпаді Радянського Союзу і соціалістичного табору. Мінськ, СП «Авест», 1995.

Двірна К.П. канд.іст.наук, доцент – завідувачка кафедри профруху та соціально-трудових дисциплін Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України

Виникнення перших профспілок в Україні: основні питання теорії та історіографії
Питання генези профспілкового руху в Україні сьогодні не стало окремим об'єктом уваги сучасних дослідників-науковців та практиків. Однак ця, на перший погляд, теоретична проблема є надзвичайно актуальною, оскільки дозволяє глибше зрозуміти сучасний стан розвитку профспілкового руху в цілому.

З точки зору історичної ретроспективи глибоке вивчення витоків профспілкового руху дозволить нам глибше зрозуміти об'єктивні та суб'єктивні передумови виникнення профспілок, сутність поняття «профспілка», визначити мотивацію профспілкового членства в новітній період тощо.

До питання генези профспілкового руху зверталися дослідники в різні історичні періоди - це В. Святловський, Макс Гордон, В. Яроцький, Р. Якуб, Д. Рязанов, М. Томський, А, Лозовський, С.Айнзафт, д.антошкін, В.Гриневич та ін. Ці дослідники в основному представляли наукову школу періоду 20-х років. Через об'єктивні причини за доби сталінізму процес наукових досліджень був штучно «обірваний» на замовлення директивних органів і основні наукові доробки вказаних авторів виявилися під забороною. Надалі вивчення цієї проблематики фактично зводилося до утвердження сталінської доктрини виникнення профспілкового руху і профспілок після утворення більшовицької партії - РСДРП(б).

Сьогодні, як і в 20-і роки, ще залишаються спірними питання і проблеми, а саме: чи Існували профспілки в Україні та Російській імперії до 1903-1905 рр.? Які були перші прототипи профспілкових об'єднань? Чи виникали профспілки відразу, чи відбувалася їх еволюція від перших прототипів до профспілок? Чи було щось спільне між профспілками, які існували на терені сучасної України, і профспілками країн Західної Європи? Чи наслідують сучасні українські профспілки якісь набутки від анархо-синдикалізму, тред-юніонізму, німецьких геверкшафтів, а також історичних прототипів, з яких виростали профспілки України ?

Щодо новітнього періоду досліджень, то проблеми генези профспілкового руху в Україні знайшли певне місце на сторінках періодичних видань та наукових праць. Серед авторів необхідно відзначити Р, Береста, М, Зиму, М. Головка, А. Епштейна М. Неклюдова та ін.[1].

В історіографічному плані проблеми генези профспілкового руху в Україні не висвітлювалися за винятком дисертаційного дослідження А.П. Шаблія «История профсоюзов Украиньї й ее освещение в научной литературе». - М., 1992. Лише частково у розд. II відображено цю проблему [2].

Особливістю генези профспілок в Україні був той факт, що українські землі знаходились під впливом двох імперій - Австро-Угорської та Російської, тому їм були притаманні особливості щодо виникнення громадських об'єднань. Вагоме значення мали ті чинники, що політика Австро-Угорської та Російської держав щодо діяльності профспілок була в чомусь діаметрально протилежною. Зокрема, Австро-Угорщина прийняла у 18б7 р. першу демократичну конституцію «Основний Закон», яким надавалось легальне право на створення й діяльність профспілок, а також гарантувався захист з боку держави. Водночас у Росії діяли нормативні акти, що фактично забороняли діяльність профспілок. У першу чергу слід назвати «Чорний кодекс», Валуєвський і Емський укази царя, різні інструкції та заборони щодо діяльності робітничих і громадських об'єднань.

Таким чином, хоча промисловий переворот на українських землях, що були у складі Російської імперії, почався раніше, ніж у Східній Галичині, але профспілки виникали раніше на західних землях. Об'єктивною передумовою цього стали названі вище чинники, які забезпечували вищий суспільний розвиток, наявність правових основ діяльності профспілок. Цю особливість відзначив дослідник М.П. Зима, який вважає, що «спонтанний характер виникнення профспілок у Російській імперії до 1905 р. пов'язаний з відсутністю конституційне гарантованих свобод і прав громадян» [З].

Аналіз наукової літератури з даної проблеми дозволяє з'ясувати соціально-економічні чинники зародження профспілок як у західному регіоні, так і на землях, що входили до складу Російської імперії. Основними об'єктивними першопричинами виникнення профспілок були, безумовно, економічні фактори, які віддзеркалювали конфлікти між найманою працею та капіталом. Тому зародження профспілок слід розглядати як реакцію мас на посилення експлуатації найманих працівників, низьку заробітну платню, відсутність належної охорони праці і техніки безпеки, незадовільні побутові умови та відсутність медичного обслуговування. Серед інших чинників виникнення профспілок - національне та релігійне гноблення, що призводило до утворення профспілок за релігійною та національною ознаками. Створювались також політизовані профспілки, ініціаторами яких виступали різноманітні партії та течії. Роботодавці та влада також ініціювали утворення профспілок, які часто-густо ставали слухняними «кишеньковими» структурами. У науковій літературі ці профспілки отримали назву «жовтих» або «санаційних» профспілок.

Дискусійним сьогодні залишається питання, коли ж виникла перша профспілкова організація в Україні? Однозначно відповісти на це питання неможливо саме через поділ українських земель і відсутність єдиного наукового підходу щодо проблеми генезис профспілок.

Новітнім підходом у вивченні проблеми зародження профспілок вважається точка зору дослідника Р. Береста, який на основі архівних документів доводиться, що перша професійна спілка виникла в Західній Україні в 1817р. [4]. Цю професійну організацію робітників утворили у Львові у приватній друкарні Піллера - поліграфіста австро-німецького походження. Спілка отримала назву «Союз взаємодопомоги членів друкарської справи». Звичайно, що в час свого виникнення вона не була спілкою класичного типу. Але сам факт появи на західноукраїнських землях першої організації, що ставила за мету соціальний захист своїх членів, залишається, як вважає Р.Берест, незаперечним.

Водночас дослідник А.Епштейн ставить під сумнів висновки Р.Береста, Він зазначає, що неможливо навіть усвідомити той факт, що профспілки виникли у промислове нерозвинутій Східній Галичині, яка була аграрним задвірком відсталої Австро-Угорської імперії. Проблемним, на його думку, є можливість вважати професійною спілкою об'єднання з восьми осіб. Відзначається, що організація взаємодопомоги - це лише передумова виникнення профспілки, а не сама професійна спілка. Автор, виходячи з відомих йому джерел, вважає, що на території України, яка входила до складу Російської імперії, ще раніше могли існувати аналогічні утворення. Так, у 1805р. у друкарні Києво-Печерської Лаври, а у 1823р. у Машівській суконній мануфактурі графа Уварова також формувалися професійні групи, які були подібними до згаданих Р. Берестом «співтовариство». При цьому автор не посилається належним чином на переконливі архівні документи і його висновки не можна вважати вичерпними в обґрунтуванні даної точки зору. Та й сам дослідник доходить висновку, що потрібно продовжити пошук нових джерел з історії профспілкового руху, а також їх дослідження та осмислення [5].

Аналіз літератури, в якій досліджується генеза профспілкового руху на теренах України у складі Російської імперії, а також аналіз доступних і архівних джерел, переконує, що правильним слід вважати точку зору, за якою перші професійні спілки були утворені лише наприкінці XIX - на початку XX ст. Ця точка зору простежується у виданнях Істпрофів 20-х років, а також сучасних дослідників. Так, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка В.П.Рябцев доводить, що в Україні перші професійні спілки були утворені в 1898 - 1904рр. [б]. Дослідники ж І.М. Борщенко та Є. Кравець вважають, що перші профспілки виникли в 1905 р. Очевидно, автори керуються точкою зору, що домінувала у радянський період і була ухвалена Й.Сталіним. З цього приводу ІЛ, Борщенко висловлюється так: «Основное, что отличает наши профсоюзы от профсоюзов Запада состоит в том, что они возникли после создания партии и под руководством партии. Профсоюзы и партия на Западе не то, что профсоюзы й партия у нас. Взаимоотношения между профсоюзами й партиями на Западе далеко не совпадают с теми взаимоотношениями, которые появились у нас после партии й вокруг партии рабочего класса» [7]. Автор на цій підставі робить висновок, що профспілки у Росії виникли у 1905 р. після створення більшовицької партії. І з перших днів народження профспілки опікувались з боку партії Леніна-Сталіна. Ось чому генеза профспілкового руху у радянські часи досліджується в основному після створення пролетарської партії у 1903р. Тим самим доводиться «об'єктивність» керівництва з боку партії профспілками та залежність профспілок від правлячої партії.

Даний підхід був практично монопольним у дослідженні історії профспілок України аж до початку 90-х років минулого століття. А деякі автори за інерцією вдаються до даної точки зору й сьогодні. Хоча ще в 20-і роки минулого століття, висловлюючи сумнів щодо точки зору офіційних більшовицьких дослідників історії профспілкового руху, Макс Гордон пише з цього приводу: «В большую ошибку впадают те историки, которые считают «пятый» год датой зарождения российского профессионального движения» [8]. Однак М. Томський, А. Лозовський, С.Айнзафт заявляли, що професійний рух у Росії виник у 1905р., але не раніше [9].

І все ж, незважаючи на помилковість, точка зору, ухвалена Й. Сталіним, про зародження профспілок після 1903 р., продовжує існувати у сучасній історичній літературі. Можна погодитись з тими авторами, які обстоюють думку, що 1905 р. - це час виникнення масового профспілкового руху в Російській імперії, у тому числі і в Україні, а не дата зародження профспілок. Ця точка зору знайшла своє певне обґрунтування у виступах дослідників, що прозвучали на науковій конференції «90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні», яка проходила в Академії праці і соціальних відносин ФПУ 1996 р.

Важливою теоретичною проблемою щодо виникнення профспілок в Україні є питання перших прототипів, тобто організацій та об'єднань, які трансформувалися на профспілки.



Серед науковців утвердилась точка зору, що першими прототипами профспілок були цехові корпоративні об'єднання (цехи), що існували ще за доби середньовіччя.

Цехи являли собою об'єднання людей однієї або кількох професій, які створювалися з метою захисту 'їх професійних інтересів шляхом регламентації виробництва та стосунків з іншими цеховими об'єднаннями. У містах України наприкінці XV-у першій половині XVI ст. Існувало близько 120 ремісничих спеціальностей. Слід відзначити, що ремісники

становили більшість промислового населення українських середньовічних міст - до 25 -Зб % всіх жителів,

Наявність цехів на українських землях вперше документально засвідчено, починаючи з кінця XIV ст. Збереглася грамота 1386р., якою староста Андрій від імені угорського намісника в Галичині Владислава Опольського дарував шевцям Перемишля права, що вже мали об'єднання шевців Львова.

Чому ж саме ці об'єднання ми можемо вважати першими прототипами профспілок?

По-перше, цехи були об'єднаннями економічного характеру, які не тільки виконували завдання організації виробництва, а й захищали соціально-економічні інтереси працюючих.

По-друге, цех як корпорація володів сумою прав і привілеїв, закріплених у відповідних документах: постановах міських властей, статутах, пожалуваних грамотах. Отже, в цехах існувало «цехове право», що давало ремісникам певну гарантію свободи діяльності, тобто забезпечувало правові основи їх функціонування.

По-третє, цехи мали сувору організаційну будову. На чолі цеху стояв цехмістер, якого обирали цехові майстри, потім йшли підмайстри (товариші, челядь, молодики), а потім учні. Існувала чітка регламентація кожного «зрізу» даної структури.

По-четверте, Статутом суворо визначалася і контролювалася вся діяльність цеху, а також регламентувалися умови виробництва і збуту продукції, порядок управління в цеху, стосунки цеху з іншими корпораціями, правила поведінки його членів, обрядове життя ремісничого об'єднання. Професійна реміснича обрядовість безпосередньо впліталася в трудовий процес і, звичайно, не була відмежована від нього.

По-п'яте, цехи виконували одну з найважливіших функцій, яка сьогодні є найвагомішою у діяльності сучасних профспілок - функцію соціального захисту. Цехи надавали деякі соціальні гарантії своїм членам та їх сім'ям, а саме: страховка на випадок хвороби, травматизму чи смерті, матеріальна допомога малозабезпеченим членам цеху та інші види взаємодопомоги.

Водночас, як переконують історичні документи, цех був військовою організацією, іцо брала участь в охороні та обороні міста, а також своєрідною релігійною організацією, що мала навіть свою церкву, капличку чи ікону в церкві. Кожне цехове корпоративне об'єднання мало власну атрибутику та символіку (емблеми, прапори, печатка, скринька тощо).

На нашу думку, перераховані вище характерні особливості діяльності цехів є переконливим свьщченням того, що свої витоки профспілки беруть з цеховщини і насправді цехи - це перші прототипи профспілкових об'єднань у цілому,

В історіографічному плані дану проблему певною мірою висвітлювали історики профспілкового руху в різні історичні періоди (В. Святловський, Макс Гордон, А. Чекін, а в теперішній час - Р. Берест, М. Зима, А. Усик, Н.В. Бузирьова та ін.)

Одним із перших прототипів профоб'єднань в Україні були також товариства взаємодопомоги. Дослідник Ю.Мілонов стверджує, що ще в 1814р. появилась перша організація даного типу у Варшаві, через два роки - у Ризі, ав 1819р.-у Юр'єві [10]. А. Чекін у праці «О профессиональном движении» вказує на той факт, що уже в 1824 р. з'явилися перші робітничі об'єднання взаємодопомоги в Росії. Широка маса робітників, службовців, інтелігенції і навіть духовенства мала можливість вступати у ці товариства. «Засновники», «покровителі» та «почесні члени» видавали позики, виступали на захист економічних та правових інтересів своїх членів.

Після скасування кріпацтва в царській Росії почав швидко розвиватися капіталізм. За 1866 - 1880 рр. число фабрик і заводів збільшилося більше як у 2,5 раза, а їхня продукція -майже в 4. При стрімкому розвитку промисловості збільшилась концентрація робочої сили,

а з боку капіталістів, - експлуатація та утиск прав найманого працівника. Ці фактори, безумовно, впливали на розвиток ідеї консолідації робітництва та створення певних організацій робітників, які б захищали їх права та гарантії. Період реформ 60 - 70-х років у Росії пожвавив громадсько-політичні рухи, а також сприяв розвитку робітничого руху. Ці об'єктивні фактори впливали і на створення товариств взаємодопомоги. Так, у 18б3р. створили товариство взаємодопомоги приказчики Одеси, а вже незабаром організації приказчиків були створені в Миколаєві, Києві та Харкові. У 80-і роки вони стали сформованими структурами.

Зокрема, 15 серпня 1883р. в Харкові зареєстровано перше «Общество вспомоществования приказчиков». Основу цього об'єднання становили службовці, однак, серед засновників було дев'ять власників торгових підприємств. Мета товариства була звичайною для того часу - це фінансова допомога, турбота про людей старшого віку та хворих, надання медичної та юридичної допомоги. В 1906 р. на основі даного товариства утворилась профспілка приказчиків, яка проіснувала до 1917р. [II]. Протягом 1894-1898рр. з'явилося ще три аналогічні товариства, які займалися благодійністю і захищали права своїх членів.

Товариства мали свої Статути, які зазначали як основні напрями діяльності об'єднання, так і структурну будову.

Другу сходинку за кількістю створених об'єднань займали друкарі. Наприкінці 80-х років їх товариства почали масово створюватися в східних та південних регіонах України.

Щодо товариств взаємодопомоги, то вони, безумовно, були першими прототипами профспілок в Україні (як у західному регіоні, так і на українських землях, що входили до складу Російської імперії). Однак, у їх становленні та розвитку були певні особливості. Справа в тому, що ці організації .проходили певний етап трансформації, переростання на профспілку, проте, інколи новостворені товариства взаємодопомоги відразу стали профспілкою. Визначити перехідний рубіж від одного стану об'єднання до іншого надзвичайно складно. Ось чому в наукових доробках деякі дослідники подають «товариства сотоваришування» чи «товариства взаємодопомоги» як профспілкові організації. Але однозначності у висновках знайти неможливо ні серед дослідників сьогодення, ні в минулі періоди.

Так, А. Чекін у дослідженні «Происхождение и развитие профсоюзного движения в России» стверджує, що «товариства взаємодопомоги не перетворювалися прямо на професійні спілки» [12]. На думку Д. Рязанова, «товариства взаємодопомоги не відігравали жодної ролі у створенні профспілок». Він акцентує увагу на тому, що витоками профспілок є революційний рух робітничого класу та виникнення більшовицької партії [ІЗ].



Каси взаємодопомоги є також першими прототипами профспілок в Україні, що виникали на всій території сучасної України (в західному регіоні - на початку XIX ст., а в Російській імперії - у 80 - 90-і роки). Це були об'єднання змішаного типу, до якого входили наймані службовці та робітники, адвокати, лікарі, професори і навіть самі підприємці. Порівнявши статус, діяльність та організаційну будову товариств взаємодопомоги та кас взаємодопомоги, можна зробити висновок, що товариства мали більш багатоспектрову діяльність, створювали фонди, а не задовольнялися вирішенням лише фінансових проблем.

До перших прототипів профспілкових організацій в Україні слід віднести страйкові каси, що виникали у зв'язку зі страйковим рухом у Росії наприкінці XIX ст. Інколи вони були просто тимчасовими об'єднаннями, створеними тільки на період проведення страйку. На відміну від товариств взаємодопомоги страйкові каси були нелегальними організаціями. Члени страйкових кас, а на той період - це були здебільшого революційне налаштовані робітники, переважно з числа молоді, які організовували страйки, проводили агітацію, надавали грошову допомогу страйкуючим, потерпілим та ін. Кошти бралися з членських

внесків та зборів серед робітників. Такі організації мали широку географію: Петербург, Москва, Варшава, Лодзь, Вільнюс, Мінськ, Кострома. А в Україні — Одеса, Катеринослав та Харків. Тенденцію переростання страйкових кас на профспілкові організації відзначають у своїх дослідженнях В. Яроцький, В. Святловський, Р. Якуба та ін.

За умов перебудовного періоду кінця 80-х років XX ст., коли створювалися здавалося б аналогічні страйкові структури - страйкоми, які започаткували нові альтернативні профспілки, особливо у донецькому регіоні України, вони практично не брали на себе функцію взаємодопомоги і не мали коштів для виплат робітникам.

У Росії наприкінці XIX ст. з'являються об'єднання релігійного толку, з яких також беруть витоки деякі профспілки. Це були єврейські організації - хеври. Вони мали статути, які називалися свиток, чітко була відпрацьована система виборів керівників. З одного боку, їх діяльність нагадує товариства взаємодопомоги, а з іншого, - в основному щодо будови -хеври є копією старих польсько-єврейських цехів. Тип об'єднання - змішаний, тобто до організацій могли вступати одночасно і господарі, і робітники. Члени сплачували щомісячні внески. Взаємодопомога та соціальний захист були основними функціями цих об'єднань, хоча частина з них почала трансформуватися ще раніше в інші організації: по-перше, вони перетворюватьися на робітничі групи та об'єднання; по-друге, хеври ставали основою для започаткування організацій підприємців, релігійних та інших організацій; по-третє, але найважливіше, відбулося їх еволюціонування до профспілок. Як зазначає дослідник В. Святловський, з розвитком широкого профспілкового руху в Росії ув 1905р. хеври зникають зовсім [14].

Існує в історичній науці й інші підходи. Так, дослідник П. Колокольников визнає за витоки профспілкового руху первинні об'єднання в середині підприємств задовго до 1905 р„ а саме: ради депутатів, заводські комісії, групи уповноважених, лампадні каси тощо [15].

У наукових публікаціях натрапляємо й на твердження, що першими прототипами профспілок є зубатовські організації та групи «Боротьби за визволення робітничого класу» (хоча є офіційна точка зору, що останні стали зародком більшовицької партії).

Д.Антошкін вважає, що Південно-російський союз робітників (1875р.), створений в Одесі, і Південно-російський союз, створений у Києві у 1880 р. є витоками профспілкового руху[1б]. Цю точку зору підтримує А. І. Епштейн і розцінює ці робітничі об'єднання як зразки типових зародків профспілок. Як бачимо, є різні підходи та наукові погляди щодо перших прототипів профспілок.

Проаналізувавши наукові розробки різних хронолоігчних періодів і сучасні матеріали з даної проблеми, можна зробити такі висновки:

- профспілки в Україні зароджувались під впливом соціально-економічних та політичних чинників. Серед найголовніших є конфлікт між працею і капіталом, соціально-економічний та національний гніт, ініціатива з боку політичних партій і структур влади;

- вагомим чинником щодо виникнення профспілок була, безумовно, політика держави щодо громадських об'єднань;

- порівнюючи міжнародні моделі профспілкового руху (анархо-синдикалізм, тред-юніонізм, геверкшафти), а також глибоко проаналізувавши і порівнявши «західну модель» та «російську модель» в Україні, слід відзначити важливу спільну рису для всіх моделей: профспілки можуть і виникають при наявності вільнонайманої праці;

- особливістю виникнення профспілок у Росії був той факт, що вони виникали на 100 і більше років пізніше, ніж у розвинутих країнах Європи і значно пізніше, як у західному регіоні України. Вони створювались за умов, коли ще не існувало робітничого законодавства, або ж воно було прийняте, а насправді не стало нормою закону.

Царизм чинив наступ на профспілки. Так, наприкінці XIX ст. діяв закон, яким каралось робітництво за участь у страйках, а з 1880 р. на підприємствах дозволялося створювати поліцейські структури з метою контролю та розправи над онеблагонадійним» робітництвом;

- територіальна близькість західноукраїнських земель до Західної Європи була впливовим фактором на генезу профспілкового руху в Україні;

-аналіз наукових досліджень переконує, що в Україні продубльовані перші прототипи профспілок, які діяли в країнах Західної Європи. Так, Англія, що започаткувала тред-юніоністську модель профруху, мала першими прототипами профспілок цехові корпоративні об'єднання, товариства взаємодопомоги, каси взаємодопомоги та робітничі клуби. Прототипами перших профспілок у Франції стали компаньйонажі, які прирівнювалися до підмайстрів у цеховій структурі в Україні. Функції їх відрізнялись одна від одної: компаньйонаж «добрих дітей» виконував функції товариства взаємодопомоги; компаньйонаж «долга» - виступав як революційно налаштована організація. У Франції існували також товариства взаємодопомоги - «товариства опору» - така бойова організація, що трансформувалася на профспілку. Отже, на території сучасної України деякою мірою проявились ті тенденції, які в різні історичні періоди пройшли країни Західної Європи.

Щодо проблем теорії та історіографії профспілкового руху в цілому, а також генезис профспілкового руху в Україні, вимальовується кілька важливих моментів, на які слід звернути увагу:

- найновітнішою сьогодні залишається точка зору дослідника Р. Береста - перші профспілки утворились у 1817 р. А щоб змінити цю дату, потрібно дослідити ранній період капіталістичного розвитку «російської моделі» і вивчити архіви у Відні, що містять матеріали, які стосуються історії західного регіону ще до початку XIX ст. На нашу думку, більшість учених, що вивчають профспілковий рух, схильні автоматично переносити загальні тенденції розвитку робітничого руху на профспілковий рух. Це помилка, бо генеза профруху має свої специфічні особливості;

а у наукових публікаціях немає чіткості у статистичних даних профоб'єднань, а відносно України - існує суттєва розбіжність у цифрових показниках. Для аналізу можна взяти лише матеріали конференції, що проходила в АПСВ у 199бр. і переконатися в цьому;

- на жаль, досі існують проблеми джерелознавчого характеру. Так, бібліографічні покажчики за 1905 р. містять джерела, які засвідчують ранній етап діяльності перших прототипів профспілок на території України, але, на жаль, автору так і не вдалося знайти їх у бібліотеках України. Дана публікація - це перша спроба комплексно підійти до вивчення проблеми генези профруху в Україні, що є, безумовно, суб'єктивним баченням автора через призму сучасних наукових підходів та методологічних принципів.
Література

1. Берест Р. Перші профспілки; початок біографії //Профспілки України. -1995. - № 3 -4.-С.5-8; його ж. Нариси історії профспілкового руху в Західній Україні (1817 -1939рр.). - Дрогобич, 1995; Зима М.П. Профспілки України: минуле і сучасність. - К., 1996; Головко МЛ. Проблеми сучасного профспілкового руху в Україні//УІЖ. - 1996. -№ 3. - С. 81 - 91; Неклюдов Н. С высоты времени. Об итогах профсоюзного движения в Харькове //Слобода. - 1995. - 29 листоп.; його ж. С чого начиналось (предпосылки возникновения профсоюзов в России й роль харьковских рабочих в зтом движении. 1894 - 1905 гг.) //Солидарность. - 1995.-9 верес.; 90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні: Матеріали наукової конференції «Профспілковий рух в Україні: актуальні проблеми теорії, історії та сучасності», присвячені 90-річчю виникнення масового профспілкового руху в Україні (Київ, 24 листоп.1995 р.). - К.; Вид-во «Логос», 1996. - 245 с.(далі - Матеріали конференції «90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні»).

2. Шаблий А.П. История профсоюзов Украиньї й ее освещение в научной литературе. - М., 1992. - С. 7 - 8.

3. Зима М.П. Тернистий шлях утвердження //Профспілки України. - 1995. - № 5. - С. 2.

4. Берест Р. Нариси історії профспілкового руху в Західній Україні (1817-1939).-Дрогобич: Відродження, 1995. - С. 4.

5. Епштейн А. Коли ж почався профспілковий рух в Україні //Солідарність. - 1995. - № Зб. - 23 верес.

6. Рябцев В.П. Народження профспілкового руху в Україні //Матеріали конференції «90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні». - К., 1996. - С. 44.

7. Борщенко И.Л, Введення к курсу истории профдвижения в СССР. - М., 1949. - С. 45.

8. Кравец Е. Старейший профсоюз //Профспілки України. - 1995. - № 5 - 6. - С. 11 - 19;

його ж. К вопросу об истории возникновения профсоюза работников морского транспорта Украины й начальном периоде его деятельности(1903 - 1918 гг.) //Матеріали конференції «90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні». - С. 48; Борщенко И.Л. Введенис к курсу истории профдвижения в СССР. -М,1949.-С.45.

9. Гордон М. Как изучать профессиональное движение. - М., ] 925. - С. 19.

10. Томський М. Очерки профдвижения в России. - М., 1923; ЛозовскийА. Профсоюзы в Советской России. - М., 1920; Айнзафт С. Первый зтап профессионального движения в России.-М„ 1924.

11. Милонов Ю. Как возникали профсоюзы в России. - М.: Изд-во ВЦСПС, 1929. - С. 5 - 11.

12. Очерки истории профсоюзов Харьковщины. - Харьков, 1999. - С. 15.

13. Чекин А. Происхождение и развитие профдвижения в России. - М., 1926. - С. 21.

14. Гордон М. Вказ. праіія. - С. 1б.

15. Див. Святловський В. Профессиональное движение в России. - СПб., 1907. - С. 27.

16. Гордон М. Вказ. праця. - С. 1б.

17. Антошкін Д. Профсоюзное движение в России. - М.,1928.

18. Епштейн А.І., Куделко С.М. До питання про початок профспілкового руху в Україні // Матеріали наук. конференції «Профспілковий рух в Україні...», - С. 35; його ж. Профсоюзное движение Харьковщины (Очерки истории). - Харьков, 1998. — С. 15.








Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії icon«Козацтво в історії України: від Дмитра Вишневецького (Байди) до Богдана Хмельницького». Уявіть, що Вам, як члену цього гуртка, треба взяти в ній участь. Вкажіть тему своєї доповіді та складіть її розширений план
«Історик-початківець» вирішив провести шкільну конференцію на тему: «Козацтво в історії України: від Дмитра Вишневецького (Байди)...
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconШановні користувачі! Пропонуємо вашій увазі нові книги, які надійшли до бібліотеки останнім часом
У недалекому майбутньому український студент Андрій Чумак погодився взяти участь у науковому експерименті й за допомогою розшифровки...
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconМолодіжний Інформаційний Центр Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова пропонує для ознайомлення матеріал з інформацією про конкурси, гранти, програми стипендій, фестивалі та ін
У конкурсі можна взяти участь двома способами: вибрати варіант в мене є ідея або Взяти ідею
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconThe Oral History Усна Історія of Independent Ukraine Незалежної України 1988-1991
...
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconІнформаційний лист шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь в Регіональному науково-методичному семінарі «Збирацька робота та Любов до Слова Євгенії Ярошинської
Вас взяти участь в Регіональному науково-методичному семінарі Збирацька робота та Любов до Слова Євгенії Ярошинської
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconЗапрошуємо вас взяти участь в дивовижній та корисній подорожі
«Досвід підготовки висококваліфікованого персоналу в esei international Business School Barcelona»
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconДорогий друже! Ти любиш читати, захоплюєшся літературою, маєш творчі здібності? Тоді запрошуємо тебе взяти участь у
Якому героєві казок Г. К. Андерсена встановлено пам’ятник у столиці Данії Копенгагені
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconАктуальні гранти, проекти та програми
Члени Львівської, Вінницької чи Запорізької громади можуть взяти участь у конкурсі бізнес-планів на започаткування підприємницької...
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconАнкета учасника районного етапуВсеукраїнського конкурсу «Класний керівник року»
Прошу дозволити взяти участь у районному турі Всеукраїнського конкурсу „Класний керівник року – 2016”
Профоргам груп пропонуємо взяти участь у олімпіаді з історії iconВеб-квест із зарубіжної літератури «Вільям Шекспір Трагічне кохання Ромео І Джульєтти»
Доброго дня, шановні восьмикласники ! Я, Вороніна Лариса Анатоліївна,учитель зарубіжної літератури Глибоцької гімназії запрошую вас...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка