Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували



Скачати 430.49 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації15.03.2018
Розмір430.49 Kb.
  1   2

Проект
МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ I НАУКИ, МОЛОДI ТА СПОРТУ УКРАЇНИ


ФIЗИКА

7–9 класи
Навчальна програма

2012
Програму з фізики для основної школи підготували:

Ляшенко Олександр Іванович, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, академік-секретар Відділення загальної середньої освіти НАПН України, керівник групи;

Бар’яхтар Віктор Григорович, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту магнетизму НАН і МОНмолодьспорту України;

Благодаренко Людмила Юріївна, доктор педагогічних наук, доцент Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова;

Головко Микола Васильович, кандидат педагогічних наук, доцент, докторант Інституту педагогіки НАПН України;

Горобець Юрій Іванович, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, перший заступник директора Інституту магнетизму НАН і МОНмолодьспорту України;

Засєкіна Тетяна Миколаївна, кандидат педагогічних наук, учитель фізики Авіакосмічного ліцею Національного авіаційного університету, ст. наук. співробітник Інституту педагогіки НАПН України;

Карасик Володимир Давидович, учитель фізики ЗОШ № 23 м. Дніпропетровська, переможець Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2005», Заслужений учитель України, заступник голови Асоціації вчителів фізики України;

Ліскович Олена Володимирівна, завідувач лабораторії Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Мартинюк Михайло Тадейович, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, завідувач кафедри Уманського державного педагогічного університету імені П. Г. Тичини;

Ненашев Ігор Юрійович, учитель фізики Харківського фізико-математичного ліцею № 27, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-1996», головний редактор журналу «Фізика в школах України»;

Охрименко Ніна Анатоліївна, методист Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Сиротюк Володимир Дмитрович, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова;

Шут Микола Іванович, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАПН України, завідувач кафедри Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова/
Пояснювальна записка

Фізика є фундаментальною наукою, яка вивчає загальні закономірності перебігу природних явищ, закладає основи світорозуміння на різних рівнях пізнання природи й дає загальне обґрунтування природничо-наукової картини світу. Сучасна фізика, крім наукового, має важливе соціокультурне значення. Вона стала невід’ємною складовою загальної культури високотехнологічного інформаційного суспільства.

Фундаментальний характер фізичного знання як філософії науки й методології природознавства, теоретичної основи сучасної техніки й виробничих технологій визначає освітнє, світоглядне та виховне значення шкільного курсу фізики як навчального предмета. Завдяки цьому в структурі освітньої галузі він відіграє роль базового компонента природничо-наукової освіти й належить до інваріантної складової загальноосвітньої підготовки учнів в основній і старшій школах.

Головна мета навчання фізики в середній школі полягає в розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них предметної компетентності на основі фізичних знань, наукового світогляду й відповідного стилю мислення, розвитку експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення.

Відповідно до цього зміст фізичної освіти спрямовано на опанування учнями наукових фактів і фундаментальних ідей, усвідомлення ними суті понять і законів, принципів і теорій, які дають змогу:



  • пояснити перебіг фізичних явищ і процесів і з’ясувати їхні закономірності;

  • оволодіти основними методами наукового пізнання;

  • охарактеризувати сучасну фізичну картину світу;

  • зрозуміти наукові засади сучасного виробництва, техніки й технологій;

  • використати набуті знання в практичній діяльності.

Шкільний курс фізики побудовано за двома логічно завершеними концентрами, зміст яких узгоджується зі структурою середньої загальноосвітньої школи:

  1. в основній школі (7–9 класи) вивчається логічно завершений базовий курс фізики, який закладає основи фізичного знання;

  2. у старшій школі вивчення фізики відбувається залежно від обраного профілю навчання.

В основній школі фізику починають вивчати як окремий навчальний предмет, зміст й вимоги до засвоєння якого є єдиними для всіх учнів. Урахування пізнавальних інтересів учнів, розвиток їхніх творчих здібностей і формування схильності до навчання фізики здійснюється завдяки особистісно орієнтованому підходу, запровадженню курсів за вибором, проведенню факультативних та індивідуальних занять і консультацій за рахунок варіативної складової навчального плану. Передбачається також можливість поглибленого вивчення фізики за спеціальною програмою.

Базовий курс фізики (7–9 класи) закладає основи фізичного пізнання світу: учні опановують суть основних фізичних понять і законів, оволодівають науковою термінологією, основними методами наукового пізнання та алгоритмами розв’язування фізичних задач, у них розвиваються експериментальні вміння й дослідницькі навички, формуються уявлення про фізичну картину світу. Він ґрунтується на тих знаннях з основ фізики, які учні отримали на більш ранніх етапах навчання, зокрема на уроках природознавства в початковій школі і 5 класі, а також на повсякденному досвіді пізнання навколишнього світу, якого учні набувають у житті.



Таким чином, завданнями курсу фізики основної школи є:

  • сформувати в учнів базові фізичні знання про явища природи, розкрити історичний шлях розвитку фізики, ознайомити їх із діяльністю та внеском відомих зарубіжних й українських фізиків;

  • розкрити суть фундаментальних наукових фактів, основних понять і законів фізики, показати розвиток фундаментальних ідей і принципів фізики;

  • сформувати в учнів алгоритмічні прийоми розв’язування фізичних задач та евристичні способи пошуку розв’язків практичних життєвих проблем;

  • сформувати й розвинути в учнів експериментальні вміння й дослідницькі навички, уміння описувати й оцінювати результати спостережень, планувати й проводити досліди та експериментальні дослідження, здійснювати вимірювання фізичних величин, робити узагальнення й висновки;

  • розкрити роль фізичного знання в житті людини, суспільному виробництві й техніці, сутність наукового пізнання засобами фізики, сприяти розвитку інтересу школярів до фізики;

  • спонукати учнів критично мислити, застосовувати набуті знання в практичній діяльності, виявляти ставлення до довкілля на засадах екологічної культури;

  • сформувати в них уявлення про фізичну картину світу, на конкретних прикладах показати прояви моральності щодо використання наукового знання в життєдіяльності людини й природокористуванні.

Засвоєння учнями системи фізичних знань та здатність застосовувати їх у процесі пізнання і в практичній діяльності є одним із головних завдань навчання фізики в середній школі. Тому системотворчими елементами шкільного курсу фізики виступають:

  • чуттєво усвідомлені уявлення школярів про основні властивості та явища навколишнього світу, які стають предметом вивчення в певному розділі фізики (наприклад, механічний рух у його буденному сприйнятті як зміщення в просторі, просторово-часові уявлення тощо);

  • основні поняття теоретичного базису (наприклад, для механіки це швидкість, сила, маса, енергія), ідеї та принципи, що їх об’єднують (приміром, відносність руху), необхідні для усвідомлення суті перебігу фізичних явищ і процесів;

  • абстрактні моделі, покладені в основу теоретичної системи (матеріальна точка, інерціальна система відліку тощо);

  • формули, рівняння й закони, що відтворюють співвідношення між фізичними величинами;

  • різноманітні застосування фізичних знань для пояснення життєвих ситуацій або розв’язання практичних завдань, а також наслідки їх використання в пізнавальній практиці (розрахунок гальмівного шляху, теплового балансу, електричних кіл, побудова зображень тощо).

Як відомо, фізика ґрунтується на експерименті. Тому ця її характеристика визначає низку специфічних завдань шкільного курсу фізики, спрямованих на засвоєння наукових методів пізнання. Завдяки навчальному фізичному експерименту учні оволодівають досвідом практичної діяльності людства в галузі здобуття фактів та їх попереднього узагальнення на рівні емпіричних уявлень, понять і законів. За таких умов експеримент виконує функцію методу навчального пізнання, завдяки якому у свідомості учня утворюються нові зв’язки й відношення, формується особистісне знання. Саме через навчальний фізичний експеримент найефективніше здійснюється діяльнісний підхід до навчання фізики.

З іншого боку, навчальний фізичний експеримент дидактично забезпечує процесуальну складову навчання фізики, зокрема формує в учнів експериментальні вміння й дослідницькі навички, озброює їх інструментарієм наукового дослідження, який стає засобом навчання.

Таким чином, навчальний фізичний експеримент як органічна складова методичної системи навчання фізики забезпечує формування в учнів необхідних практичних умінь, дослідницьких навичок та особистісного досвіду експериментальної діяльності, завдяки яким вони стають спроможними у межах набутих знань розв’язувати пізнавальні завдання засобами фізичного експерименту. У шкільному навчанні він реалізується у формі демонстраційного й фронтального експерименту, лабораторних робіт фізичного практикуму, навчальних проектів, позаурочних дослідів тощо.

З дидактичної точки зору навчальний фізичний експеримент розв’язує такі завдання:



  • формує конкретно-чуттєвий досвід і розвиває знання учнів про навколишній світ на основі цілеспрямованих спостережень за перебігом фізичних явищ і процесів, вивчення властивостей тіл;

  • виробляє вміння й навички вимірювати фізичні величини;

  • дає можливість засобами фізичного експерименту з’ясувати чи перевірити закони природи, відтворити фундаментальні досліди або їхні результати, які стали вирішальними в розвитку й становленні конкретних фізичних теорій;

  • залучити учнів до наукового пошуку, виявлення логіки наукового дослідження, що сприяє виробленню в них дослідницьких прийомів, формуванню експериментальних умінь і навичок;

  • ознайомити учнів із конкретними засобами експериментального методу дослідження, зокрема з різними способами й методами вимірювання — порівняння з мірою, безпосередньої оцінки, заміщення, а також калориметричним, стробоскопічним, осцилографічним, зондовим, спектральним тощо;

  • продемонструвати прикладне спрямування фізики, розвиток політехнічного світогляду й конструкторських здібностей учнів.

У системі навчального фізичного експерименту особливе місце належить лабораторним роботам, які забезпечують практичну підготовку учнів. Виконання лабораторних робіт передбачає оволодіння учнями певною сукупністю умінь, які в цілому складають узагальнене експериментальне вміння. Воно має складну структуру, елементами якої є:

a) уміння планувати експеримент, тобто формулювати його мету, визначати експериментальний метод і давати йому теоретичне обґрунтування, складати план досліду й визначати найкращі умови для його проведення, обирати оптимальні значення вимірюваних величин та умови спостережень, враховуючи наявні експериментальні засоби;

б) уміння підготувати експеримент, тобто обирати необхідне обладнання й вимірювальні прилади, збирати дослідні установки чи моделі, раціонально розташовувати прилади, досягаючи безпечного проведення досліду;

в) уміння спостерігати, визначати мету й об’єкт спостереження, встановлювати характерні ознаки перебігу фізичних явищ і процесів, виділяти їхні суттєві ознаки;

г) уміння вимірювати фізичні величини, користуватися різними вимірювальними приладами й мірами, тобто визначати ціну поділки шкали приладу, знімати покази приладу;

ґ) уміння обробляти результати експерименту, обчислювати значення величин, похибки вимірювань, креслити схеми дослідів, складати таблиці одержаних даних, готувати звіт про проведену роботу, записувати значення фізичних величин у стандартизованому вигляді тощо;

д) уміння інтерпретувати результати експерименту, описувати спостережувані явища й процеси, застосовуючи фізичну термінологію, подавати результати у вигляді формул і рівнянь, функціональних залежностей, будувати графіки, робити висновки про проведене дослідження на основі поставленої мети.

Формування такого узагальненого експериментального вміння — процес довготривалий, який вимагає планомірної роботи вчителя й учнів протягом усього часу навчання фізики в основній і старшій школі. Перелічені в програмі демонстраційні досліди й лабораторні роботи є мінімально необхідними і достатніми щодо вимог Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Проте залежно від умов і наявної матеріальної бази фізичного кабінету вчитель може замінювати окремі роботи або демонстраційні досліди рівноцінними, використовувати різні їхні можливі варіанти. Учитель може доповнювати цей перелік додатковими дослідами, короткочасними експериментальними завданнями, об’єднувати кілька робіт в одну залежно від обраного плану уроку. Окремі лабораторні роботи можна виконувати за допомогою комп’ютерних віртуальних лабораторій, також вони пропонуються учням як навчальні проекти.

Самостійне експериментування учнів, особливо в основній школі, необхідно розширювати, використовуючи найпростіше устаткування, інколи навіть саморобні прилади й побутове обладнання, дотримуючись правил безпеки життєдіяльності. Такі роботи повинні мати пошуковий характер, завдяки чому учні збагачуються новими фактами, узагальнюють їх і роблять висновки. У процесі такої діяльності вони мають навчитися ставити мету дослідження, обирати адекватні методи й засоби, планувати і здійснювати експеримент, обробляти його результати й робити висновки.

Ефективним засобом формування предметної й ключових компетентностей учнів у процесі навчання фізики є навчальні проекти. Тому практично в кожному розділі програми запропоновано цей вид навчальної діяльності учнів і подано орієнтовний перелік тем навчальних проектів.

Навчальні проекти розробляють окремі учні або групи учнів упродовж певного часу (наприклад, місяць або семестр) у ході вивчення того чи іншого розділу фізики. Захист навчальних проектів, обговорення та узагальнення отриманих результатів відбувається на спеціально відведених заняттях.

Виконання навчальних проектів передбачає інтегровану дослідницьку, творчу діяльність учнів, спрямовану на отримання самостійних результатів за консультативної допомоги вчителя. Учитель здійснює управління такою діяльністю і спонукає до мотивації пошукової діяльності учнів, допомагає у визначенні мети та завдань навчального проекту, орієнтовних прийомів дослідницької діяльності та пошук інформації для розв’язання окремих навчально-пізнавальних задач. Учні готують презентацію отриманих результатів і здійснюють захист свого навчального проекту.

У процесі навчання фізики в основу навчально-пізнавальної діяльності учнів покладають плани узагальнювального характеру, за якими розкривається суть того чи іншого поняття, закону, факту тощо.

Так, зміст наукового факту (фундаментального досліду) визначають:



  • суть наукового факту чи опис досліду;

  • хто з учених встановив даний факт чи виконав дослід;

  • на підставі яких суджень встановлено даний факт або схематичний опис дослідної установки;

  • яке значення вони мають для становлення й розвитку фізичної теорії.

Для пояснення фізичного явища необхідно усвідомити:

  • зовнішні ознаки перебігу цього явища, умови, за яких воно відбувається;

  • зв’язок цього явища з іншими;

  • які фізичні величини його характеризують;

  • можливості практичного використання явища, способи попередження шкідливих наслідків його прояву.

Сутність поняття фізичної величини визначають:

  • властивість, яку характеризує ця величина;

  • її означення (дефініція) та формула, покладена в основу означення;

  • зв’язок даної величини з іншими;

  • одиниці фізичної величини;

  • способи її вимірювання.

Для закону це:

  • його формулювання, усвідомлення того, зв’язок між якими явищами він встановлює;

  • його математичний вираз;

  • дослідні факти, що привели до встановлення закону або підтверджують його справедливість;

  • межі застосування закону.

Для моделі необхідно:

  • дати її опис або навести дефініцію;

  • встановити, які реальні об’єкти вона заміщує;

  • з’ясувати, до якої конкретно теорії вона належить;

  • визначити, від чого ми абстрагуємося, чим нехтуємо, вводячи цю ідеалізацію;

  • з’ясувати межі та наслідки застосування цієї моделі.

Загальна характеристика фізичної теорії має містити:

  • перелік наукових фактів і гіпотез, які стали підставою розроблення теорії, її емпіричний базис;

  • понятійне ядро теорії, визначення базових понять і моделей;

  • основні положення, ідеї й принципи, покладені в основу теорії;

  • рівняння й закони, що визначають математичний апарат теорії;

  • коло явищ і властивостей тіл, які дана теорія може пояснити або спрогнозувати в перебігу;

  • межі застосування теорії.

Однією з найважливіших ділянок роботи в системі навчання фізики в школі є розв’язування фізичних задач. Задачі різних типів можна ефективно використовувати на всіх етапах засвоєння фізичного знання: для розвитку інтересу, творчих здібностей і мотивації учнів до навчання фізики, під час постановки проблеми, що потребує розв’язання, у процесі формування нових знань, вироблення практичних умінь учнів, з метою повторення, закріплення, систематизації та узагальнення засвоєного матеріалу, для контролю якості засвоєння навчального матеріалу чи діагностування навчальних досягнень учнів тощо. Слід підкреслити, що в умовах особистісно орієнтованого навчання важливо здійснити відповідний добір фізичних задач, який враховував би пізнавальні можливості й нахили учнів, рівень їхньої готовності до такої діяльності, розвивав би їхні здібності відповідно до освітніх потреб.

Розв’язування фізичних задач зазвичай передбачає три етапи діяльності учнів:

1) аналіз фізичної проблеми або опис фізичної ситуації;

2) пошук законів, рівнянь та побудова математичної моделі задачі;

3) реалізація розв’язку та аналізу одержаних результатів.

На першому етапі відбувається побудова фізичної моделі задачі, що подана в її умові:



  • аналіз умови задачі, визначення відомих параметрів і величин та пошук невідомого;

  • конкретизація фізичної моделі задачі за допомогою графічних форм (рисунки, схеми, графіки тощо);

  • скорочений запис умови задачі, що відтворює фізичну модель задачі в систематизованому вигляді.

На другому етапі розв’язування відбувається пошук зв’язків і співвідношень між відомими й невідомими величинами:

    • вибудовується математична модель фізичної задачі, робиться запис загальних рівнянь, що відповідають фізичній моделі задачі;

    • враховуються конкретні умови фізичної ситуації, описаної в задачі, здійснюється пошук додаткових параметрів;

    • загальні рівняння приводяться до конкретних умов, відтворених в умові задачі, у формі рівняння записується співвідношення між невідомим і відомими величинами.

На третьому етапі здійснюються такі дії:

    • аналітичне, графічне або чисельне розв’язання рівняння відносно невідомого;

    • аналіз одержаного результату щодо його вірогідності й реальності, запис відповіді;

    • узагальнення способів діяльності, які властиві даному типу фізичних задач, пошук інших шляхів розв’язання.

Для розвитку творчих здібностей учнів та їхнього розумового потенціалу важливою формою роботи є складання задач, які за фізичним змістом подібні до тих, що були розв’язані на уроці, наприклад обернених задач.

Одним із дієвих способів формування ціннісного ставлення учнів до фізичного знання є розкриття здобутків вітчизняної фізичної науки та висвітлення внеску українських учених у розвиток природничих наук, оскільки конкретні приклади досягнень українських учених, особливо світового рівня, мають вирішальне значення в національному вихованні учнів, формуванні в них почуття гордості за свою Батьківщину й український народ.

У процесі навчання фізики в основній школі варто на прикладі історико-біографічного матеріалу, тобто на прикладі життя й діяльності вчених-фізиків показати, що і як вони робили, щоб досягнути успіху в певній науковій галузі знання.

На уроках фізики необхідно розповісти про першого президента Української академії наук В.І. Вернадського й нинішнього президента Національної академії наук України академіка Б.Є. Патона, лауреатів Нобелівської премії в галузі фізики, які народилися або жили й працювали в Україні: Г. Шарпака, Л.Д.Ландау та інших відомих науковців (А.Ф. Йоффе, В.І. Обреїмова, К.Д. Синельникова, Л.І. Мандельштама, О.І. Лейпунського, О.І. Ахієзера, А.К. Вальтера, Г.Д. Латишева, Л.В. Шубнікова та ін.). Необхідно згадати також про відомих авіаконструкторів І.І. Сікорського, Ф.Ф. Андерса, О.В. Антонова, зупинитися на досягненнях українських учених в освоєнні космічного простору (М.І. Кибальчич, Ю.В. Кондратюк, С.П. Корольов, В.Н. Челомей, М.К. Янгель та ін.). Важливо також розкрити розвиток українських наукових шкіл: київської, харківської, одеської, львівської тощо, їхні напрями досліджень та основні досягнення.

ОСНОВНА ШКОЛА

7 клас

(70 годин, 2 години на тиждень, 4 години — резервний час)


К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1 год


Вступ

Фізика як навчальний предмет у школі. Фізичний кабінет та його обладнання. Правила безпеки у фізичному кабінеті




Учень/учениця:

Знає й розуміє: правила безпеки у фізичному кабінеті; розташування й призначення основних зон шкільного фізичного кабінету та свого робочого місця; інструкції до приладів та установок.

Уміє: дотримуватися безпечних умов поведінки й правил виконання роботи; забезпечувати чистоту й порядок на своєму робочому місці, здійснювати пошук необхідної інформації в літературі; опрацьовувати та зберігати інформацію; перекодовувати інформацію, представлену в різних формах; використовувати фізичний експеримент як джерело інформації.

Виявляє ставлення й оцінює: необхідність вивчати фізику; роль шкільного кабінету в навчанні фізики; необхідність знати й дотримуватися правил безпеки у фізичному кабінеті; достовірність одержаної інформації

10 год


Розділ 1. ФІЗИКА ЯК ПРИРОДНИЧА НАУКА. МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

Фізика як фундаментальна наука про природу. Методи наукового пізнання. Зв’язок фізики з іншими науками.

Речовина й поле. Початкові відомості про будову речовини.

Фізичні тіла й фізичні явища. Властивості тіл і фізичні величини.

Вимірювання. Засоби вимірювання. Похибки й оцінка точності вимірювань. Міжнародна система одиниць фізичних величин.

Історичний характер фізичного знання. Видатні науковці-фізики. Внесок українських учених у розвиток і становлення фізики. Фізика в побуті, техніці, виробництві.


Лабораторні роботи:

№ 1. Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки шкали приладу.

№ 2. Вимірювання об’єму твердих тіл, рідин i сипких матеріалів.

№ 3. Вимірювання розмірів малих тіл різними способами.


Демонстрації

1. Приклади фізичних явищ: механічних, теплових, електричних, світлових тощо.

2. Приклади застосування фізичних явищ у техніці.

3. Засоби вимірювання. Міри та вимірювальні прилади



Учень/учениця:

Знає й розуміє: характерні ознаки фізичних явищ і їхню відмінність від інших явищ природи; основні види фізичних явищ, їхні приклади; методи здобування знань у фізичних дослідженнях; метод експериментування як вид діяльності та його етапи, призначення засобів вимірювання, відмінність міри й вимірювального приладу; поняття «точність вимірювання»; називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних фізиків; наводить приклади застосування фізичних знань у повсякденному житті, техніці й виробництві; визначає речовину й поле як фізичні види матерії.

Уміє: записувати значення фізичної величини, використовуючи стандартну форму числа й префікси для утворення кратних і часткових одиниць; порівнювати одиниці фізичних величин; вимірювати час, лінійні розміри, площу поверхні й об’єм твердих тіл, рідин і сипких матеріалів найпростішими методами (рядів, мікрофотографій тощо), оцінювати точність вимірювання.

Виявляє ставлення й оцінює: місце фізики в системі інших наук; історичну обумовленість історичного пізнання, внесок зарубіжних і вітчизняних науковців у становлення й розвиток фізичної науки, роль фізичного знання в різних галузях людської діяльності введення міжнародної системи одиниць; достовірність одержаної інформації, етичність її використання


1 год

Екскурсія




19 год

1 год


Розділ 2. МЕХАНІЧНИЙ РУХ (ОСНОВИ КІНЕМАТИКИ)

Механічний рух. Відносність руху. Тіло відліку. Система відліку. Матеріальна точка. Траєкторія. Шлях. [Переміщення. Основна задача механіки.]

Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість рівномірного прямолінійного руху. Рівняння руху. Графічне представлення рівномірного прямолінійного руху.

Нерівномірний прямолінійний рух. Середня швидкість нерівномірного руху. Прискорення.

Рівномірний рух матеріальної точки по колу. Період обертання. Швидкість руху.

Коливальний рух. Амплітуда коливань. Період коливань. Маятники.


Лабораторні роботи

№ 4. Визначення періоду обертання та швидкості руху по колу.

№ 5. Вивчення коливань нитяного маятника.
Демонстрації


  1. Різні види руху.

  2. Відносність руху, його траєкторії й швидкості.

  3. Спідометр.


Навчальний проект

Визначення середньої швидкості нерівномірного руху



Учень/учениця:

Знає і розуміє: означення механічного руху, траєкторії, швидкості, періоду обертання, види механічного руху, одиниці часу, шляху, швидкості, періоду обертання; формули пройденого шляху, швидкості рівномірного прямолінійного руху, середньої швидкості, періоду обертання; поняття відносності руху, поняття траєкторії й шляху, відмінність траєкторії і швидкості в різних системах відліку.

Уміє: розрізняти види механічного руху за формою траєкторії та зміною швидкості, вимірювати пройдений тілом шлях, швидкість руху, період обертання, представляти результати вимірювання у вигляді таблиці й графіка, розв’язувати задачі, застосовуючи формули швидкості тіла, середньої швидкості, періоду обертання, будувати графіки залежності швидкості тіла від часу, пройденого шляху від часу для рівномірного прямолінійного руху, наводити приклади проявів механічного руху в природі, обертального руху в природі та техніці.

Виявляє ставлення й оцінює: відносність та універсальність механічного руху.

Оцінює достовірність одержаної інформації

32 год


Розділ 3. ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ (ОСНОВИ ДИНАМІКИ)

Явище інерції. Інертність тіла. Маса тіла. Густина речовини.

Взаємодія тіл. Сила як фізична величина. Графічне зображення сил. Результат дії сили: зміна швидкості або деформація тіла.

Додавання сил. Рівнодійна.

Явище всесвітнього тяжіння. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння.

Явище деформації. Види деформації. Сила пружності. Закон Гука. Пружинні динамометри.

Вага тіла. Невагомість.

Тертя. Сили тертя. Коефіцієнт тертя ковзання. Тертя в природі й техніці.

Явище тиску. Сила тиску. Тиск твердих тіл.

Тиск рідин і газів. Рівновага рідин і газів. Закон Паскаля. Сполучені посудини. Манометри. [Насоси.]

Атмосферний тиск. Дослід Торрічеллі. Вимірювання атмосферного тиску. Барометри.

Виштовхувальна сила. Закон Архімеда. Плавання тіл. Повітроплавання.


Лабораторні роботи:

№ 6. Вимірювання маси методом зважування.

№ 7. Виготовлення й градуювання шкали пружинного динамометра.

№ 8. Дослідження пружних властивостей тіл. Перевірка закону Гука.

№ 9. Визначення коефіцієнта тертя ковзання.

№ 10. Вимірювання виштовхувальної сили. З`ясування умов плавання тіла.


Демонстрації

1. Досліди, що ілюструють явища інерції та взаємодії тіл.

2. Деформація тіл.

3. Додавання сил, напрямлених уздовж однієї прямої.

4. Прояви та вимірювання сил тертя ковзання, кочення, спокою.

5. Способи зменшення й збільшення сили тертя.

6. Кулькові та роликові підшипники.

7. Залежність тиску твердого тіла на опору від сили та площі опори.

8. Передавання тиску рідинами й газами.

9. Тиск рідини на дно і стінки посудини.

10. Зміна тиску в рідині з глибиною.

11. Сполучені посудини.

12. Вимірювання атмосферного тиску барометром-анероїдом.

13. Будова й дія манометра.

14. Дія архімедової сили в рідині та газі.

15. Рівність архімедової сили вазі витісненої рідини в об’ємі зануреної частини тіла.

16. Плавання тіл.


Учень/учениця:

Знає й розуміє: види сил, способи їх вимірювання, одиниці сили, тиску, способи його вимірювання, умови плавання тіл; умови рівноваги тіл, закони всесвітнього тяжіння, Гука, Паскаля, Архімеда, означення інерції, сили, сили тиску, сили тертя; формули сили пружності, сили тяжіння, ваги тіла, сили тертя ковзання, сили тиску, виштовхувальної сили; наслідки механічної взаємодії тіл; причини виникнення сили пружності за деформації тіла, ваги, атмосферного тиску; застосування сполучених посудин; різні прояви механічної взаємодії, земного тяжіння; дослід Торрічеллі, залежність атмосферного тиску від висоти; способи зменшення і збільшення сили тертя; залежність сили пружності від деформації; залежність тиску на дно і стінки посудини від висоти стовпчика й густини рідини.

Уміє: наводити приклади взаємодії тіл, прояву інерції; застосовувати правило додавання сил; графічно зображати сили, зазначаючи напрям, значення і точку прикладання; пояснити причину виникнення сил тертя, пружності, тиску в рідинах і газах, встановлення рівня рідин у сполучених посудинах, принцип дії водопроводу, шлюзів; конструювати динамометр; користуватися динамометром, манометром, барометром; розв’язувати задачі, застосовуючи формули сил тяжіння, тертя, тиску, пружності, закони Гука, Паскаля, Архімеда.

Виявляє ставлення та оцінює: відмінності понять ваги і маси тіла, сили тяжіння й ваги, тиску й силу тиску



1 год

Екскурсія




1 год

Узагальнювальне заняття




4 год

Резерв





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconІсторія України. Всесвітня історія 5–9 класи навчальна програма
За основу для модернізації було прийнято програму 2012 року з історії для основної школи з урахуванням змін, яких вона зазнала під...
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconІсторія України. Всесвітня історія 5–9 класи навчальна програма
За основу для модернізації було прийнято програму 2012 року з історії для основної школи з урахуванням змін, яких вона зазнала під...
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconІсторія України. Всесвітня історія 5–9 класи навчальна програма
За основу для модернізації було прийнято програму 2012 року з історії для основної школи з урахуванням змін, яких вона зазнала під...
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconУкраїнська література 5–9 класи Київ – 2012 Програму підготували

Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання 2017 Програму підготували
Н україни; Савченко О. В., учитель української мови І літератури, учитель-методист вищої категорії спеціалізованої школи І-ІІІ ступеня...
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання 2015 Програму підготували
України різних національностей, стимулювання їх інтелектуального внеску в науковий потенціал, інтеграції в культуру українського...
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconПрограма курсу "Інформатика" для основної школи
Програма курсу розрахована на вивчення інформатики за умов постійного доступу учнів до комп’ютерів з відповідним програмним забезпеченням....
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів Програму підготували
М. П. Бондар, кандидат філологічних наук (Київ); О. М. Івасюк, кандидат філологічних наук (Чернівці); С. А. Кочерга, доктор філологічних...
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою та мовами національних меншин Програму підготували
М. П. Бондар, кандидат філологічних наук (Київ); О. М. Івасюк, кандидат філологічних наук (Чернівці); С. А. Кочерга, доктор філологічних...
Програма 2012 Програму з фізики для основної школи підготували iconМовне порфоліо як інноваційний компонент навчально-методичних комплексів з української мови для учнів основної школи Секція міської методичної студії «Нові Держстандарти»
Мовне порфоліо як інноваційний компонент навчально-методичних комплексів з української мови для учнів основної школи


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка