Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів



Сторінка1/6
Дата конвертації04.07.2017
Розмір1.35 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6


Українська література

10-11 класи
ПРОГРАМА

для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів


Філологічний напрям (профіль української філології)
ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ

Укладачі програми:

М.Г. Жулинський – академік НАН України, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України;

Г.Ф. Семенюк – доктор філологічних наук, професор, директор Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

доктори філологічних наук – Р.В. Мовчан, М. М. Сулима;

кандидати філологічних наук – Н.В. Левчик, М.П. Бондар, О.А. Камінчук;

кандидат педагогічних наук, заслужений учитель України – В.І. Цимбалюк.

За загальною редакцією доктора філологічних наук Р.В. Мовчан.



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Пропонована програма з української літератури для 10-11 класів призначена для вивчення української літератури у загальноосвітніх навчальних закладах за філологічним напрямом (профіль української філології).

Художня література, яка є специфічною формою образного змалювання життя, вивчається в школі як мистецтво слова. У процесі сприйняття художнього тексту вона забезпечує естетичну насолоду читачеві, збуджуючи його найпотаємніші думки й почуття, сприяє формуванню інтелектуальної духовно багатої творчої особистості, її морально-естетичному розвитку, вихованню національної свідомості майбутніх громадян незалежної України в світлі високих гуманістичних ідеалів.

У зв’язку з цим українська література є одним із найголовніших навчальних предметів у сучасній 11-річній школі України, що в комплексі здійснює пізнавальні, виховні та естетичні функції в формуванні підростаючого покоління. Програма, що поєднує в собі історичний, культурологічний, літературознавчий, морально-етичний та естетичний аспекти з врахуванням вікових особливостей старшого шкільного віку, складена на основі головних положень державних документів — законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ ст., а також на основі базової програми (Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Керівник колективу М.Г. Жулинський; за загальною редакцією Р.В. Мовчан. – К.: Перун, 2005. – 201 с.) Вона побудована за такими методологічними та методичними принципами:



  • утвердження особистісно зорієнтованого навчання і виховання, спрямованого на всебічний розвиток школяра;

  • культурологічний підхід під час вивчення системного курсу української словесності у зв’язках із зарубіжною літературою та суміжними видами мистецтва;

  • добір для поглибленого вивчення літератури якісних художніх текстів, у яких виражені національні та загальнолюдські цінності, що викликають інтерес у старшокласників і сприяють їхньому ідейно-естетичному розвитку;

  • забезпечення естетичного сприйняття та прочитання художніх творів у контексті сучасного літературознавства;

  • створення сприятливих умов учителеві, який творчо працює, для власної ініціативи та пошуку найефективніших форм і методів вивчення літератури в школі.

Метою шкільної літературної освіти, відповідно до Концепції літературної освіти, є прилучення учнів через виховання інтересу до читання і художнього слова до кращих літературно-мистецьких надбань людства, які є важливим чинником формування духовного світу особистості.

Із цього випливають такі основні завдання вивчення літератури в школі:

1. Прищеплення учням інтересу до української книжки, любові до літератури, формування читацьких навичок у школярів.

2. Виховання засобами художнього слова на основі гуманістичних ідеалів, які пропагує художня література, сучасного естетично розвиненого читача зі сформованими почуттями національної самосвідомості та власної людської гідності.

3. Формування наукового світогляду, самостійного, критичного, творчого мислення учнів на основі засвоєння ними необхідної системи знань з історії та теорії літератури у процесі аналізу художнього твору через самостійну його оцінку, дискусійне обговорення, висловлення власного ставлення до прочитаного.

4. Розвиток літературно-творчих здібностей школярів, їхнього загальнокультурного рівня, всебічно розвиненої особистості, здатної до самоосвіти, самопізнання та пізнання навколишнього світу, самоаналізу, самовираження та самовдосконалення, через ознайомлення учнів із світом прекрасного, через розкриття краси мистецтва слова, високих моральних якостей людини, втілених у художніх творах.

Українська література для 10-11 класів розглядається у хронологічній послідовності. Програма поділяється на розділи відповідно до прийнятої в літературознавчій науці періодизації літературного процесу. У кожному розділі виділяються теми (переважно про вивчення життєвого і творчого шляху письменників), до яких подані поширені анотації. Однак по можливості загальний курс поділяється на окремі жанрові розділи.

У кожному класі виокремлено імена найвидатніших українських письменників, твори яких вивчаються текстуально, на них відведено достатню кількість годин для глибшого ідейно-художнього аналізу.

Щоб задовольнити індивідуальні естетичні смаки й уподобання вчителів та учнів, на вивчення творчості певної групи письменників відводиться резерв часу для вільного використання. До творчості цих письменників також розроблені анотації. На вивчення мистецької спадщини кожного з них учитель може визначити певну кількість годин: окремі письменницькі постаті він обере для глибшого вивчення, інших — опрацює оглядово, а деякі — зовсім не розглядатиме, замінивши їх за своїм уподобанням, таким чином, створюється можливість задовольнити інтереси та літературно-естетичні смаки різних груп учителів та учнів, виділити більшу кількість годин для текстуального вивчення найталановитіших творів.

У програмі визначено твори для обов’язкового текстуального вивчення в класі, а також подано рекомендовані списки творів для додаткового читання. Вони не є обов’язковими, твори з них учитель добирає на свій розсуд, контроль за їх прочитанням може здійснювати на уроках позакласного читання, під час оглядового вивчення творів того чи того письменника. Крім того, вчитель у окремих випадках може коригувати вивчення деяких творів у списках для обов’язкового та додаткового читання.

Вивчення системного курсу з української літератури у 10 класі починається з двох оглядово-узагальнюючих тем, які є основою вивчення красного письменства: «Науково-теоретичні основи вивчення літератури» (узагальнення системи знань із теорії літератури) та «Початки літературної творчості» (міфологія, фольклор). До кожної теми, що вивчається у 10-11 класах, виокремлено основні поняття з теорії літератури, які повинні засвоїти учні, а також уміння та навички, котрі потрібно в них сформувати. Крім того, у кожному класі визначено орієнтовну кількість годин для розвитку мовлення учнів, які використовуються на підготовку та написання класних творів. Рекомендовано також години для позакласного читання, на вивчення літератури рідного краю та для ознайомлення з новинками художньої літератури.

Автори програми врахували особливості роботи вчителя у профільних класах з української філології з поглибленим вивченням української літератури. У таких класах уведено вивчення додаткових творів окремих письменників, збільшено кількість оглядовим тем. У оглядах пропонується більше матеріалу, аніж повинні знати учні, для глибшої орієнтації вчителя в літературному процесі, щоб він міг на свій розсуд обирати найосновніше.

У класах із поглибленим вивченням літератури більша увага приділена засвоєнню учнями науково-теоретичних понять, роботі з літературно-критичними статтями, глибшому аналізу літературного процесу та оцінці прочитаних художніх творів. Більше часу також відводиться на самостійне читання художніх текстів, вироблення вміння самостійно аналізувати та рецензувати, на літературну самоосвіту загалом.

Окрім того, на заняттях з літератури частіше запроваджуються спарені уроки, лекції зі складанням опорних конспектів, проблемний виклад матеріалу, пошуково-дослідницькі методи, групова робота в класі, конференції, семінарські заняття, дискусії, захист рефератів та проектів.

Отже, учні мають змогу, працюючи з художнім текстом, аналізувати літературно-мистецькі явища, висловлювати свої думки, розвивати навички самостійної роботи з додатковою літературою, творчу уяву, досвід емоційно-естетичного сприйняття та оцінки художнього твору. Ширше практикуються уроки літературної творчості, уроки-конкурси тощо.

Літературний процес розглядається у зв’язку з мистецьким життям України та розвитком зарубіжної літератури, учні глибше ознайомлюються з новинками літератури та мистецтва. З метою розвитку естетичних смаків та загальної культури вони більше залучаються до практичної позакласної роботи з підготовки та проведення літературно-мистецьких вечорів, читацьких конференцій, до захисту науково-дослідницьких робіт у Малій академії наук тощо.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на основі методичних рекомендацій «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української літератури», розроблених Міністерством освіти і науки України. Вони конкретизуються у цій програмі з кожної теми.

У програмі вказано орієнтовні години на вивчення певних розділів і тем, але вчитель, виходячи із специфічних умов праці, може їх переставляти, змінювати в межах допустимого.




10 клас

Усього – 105 год. На тиждень – 3 год.

Текстуальне вивчення – 91 год.

Розвиток мовлення – 4 год.

Позакласне читання – 4 год.

Література рідного краю – 2 год.

Резервний час – 4 год.



Зміст навчального матеріалу

Год.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Додатки:
Мистецький контекст.

Міжпредметні зв’язки


ВСТУП


(Науково-теоретичні основи вивчення літератури і початки літературної творчості народу)

Шляхи пізнання дійсності: науковий і художній. Художня література як “друга реальність”, один із видів мистецтва. Літературний процес як сукупність виявів багатоманітного літературного життя. Літературознавство як наука про літературу, його складові частини. Найвідоміші українські літературознавці (узагальнююче повторення)

Початки літературної творчості народу (народні обряди, міфи, фольклор).

Українська література в контексті розвитку суспільства певного часу. Її багатогранна історична місія, особлива роль у житті поневоленої нації. Зв’язок художнього мислення митця з провідними тенденціями доби. Українська література у світовому контексті, її особливість на загальноєвропейському тлі.

Розвиток української літератури від найдавніших часів до середини ХІХ ст., її періодизація.

ТЛ: поняття національного і вселюдського, літературний процес.



2

Вміти розкрити поняття “художня література”, “літературний процес”, “літературознавство”.


Називати найвідоміших українських літературознавців.

Вміти пояснити, з чого починається літературна творчість народів.

Вміти пояснити зв’язок літератури як мистецтва слова з провідними тенденціями свого часу. Вміти користуватися довідковими відомостями, словниками.
Усвідомлення суспільного призначення національної літератури.
Знати основні факти розвитку української літератури від найдавніших часів до середини XIX ст.

Важливі історичні події другої половини ХІХ ст.

(історія України,

всесвітня історія).



ЛІТЕРАТУРА 70-90-х років ХІХ ст.

Складні історико-культурні умови розвитку української літератури у другій половині ХІХ ст. (Валуєвський циркуляр та Емський указ, посилення цензури). Зв’язок літератури з національно-визвольним рухом свого народу. Подвижницька діяльність демократичної інтелігенції на ниві просвіти (громади, заснування українських часописів, Наукового літературного товариства ім. Т.Г.Шевченка). Новий етап у розвитку реалізму, натуралізму, пізній романтизм.

Розвиток української поезії, продовження в ній традицій Т. Шевченка. Новаторство української прози, розширення її тематично-жанрових горизонтів, особливо в жанрах повісті та роману. Розвиток драматургії і театру, його особливості (зв’язок з музикою). Зародження професійного “театру корифеїв”.


(42)
1

Вміти характеризувати в загальних рисах історико-культурні умови розвитку літератури цього періоду.




Зарубіжна література:

Г. Флобер, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, Е.Золя, драматургія Ж.-Б.Мольєра, В.Шекспіра, Ф.Шіллера

Музичне мистецтво:

П. Ніщинський, «Вечорниці»;

С. Гулак-Артемовський, «Запорожець за Дунаєм»;

М. Лисенко, «Тарас Бульба»



УКРАЇНСЬКА ПРОЗА 70—90-х років ХІХ ст.
Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

Кайдашева сім’я”, “Князь Єремія Вишневецький”


Основні віхи життя І. Нечуя-Левицького.

Творчість письменника — новий імпульс української літератури: “колосальне всеобіймаюче око України” (І.Франко). Загальна характеристика творчості І.Нечуя-Левицького. Розширення ним ідейно-тематичних та жанрових меж української прози.

“Кайдашева сім’я” — соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм твору, вічна актуальність проблеми батьків і дітей. Особливості сюжету і композиції. Майстерність змалювання характерів старих Кайдашів (Омелька і Марусі), їхніх синів (Карпа і Лавріна), невісток (Мотрі й Мелашки). Художні деталі у портретах персонажів, колоритність їхньої мови. Роздуми над винуватцями родинних сварок і баталій. Традиції народного побуту і моралі, цінності національної етики засобами комічного (гумор, художні тропи). Оцінка “Кайдашевої сім’ї” І. Франком.

Історична повість “Князь Єремія Вишневецький”. Проблематика твору, його патріотичний пафос. Змалювання широкої картини життя і національно-визвольної боротьби козацтва України в ХVІІ ст. Образ Максима Кривоноса у творі. Любов Єремії до Тодозі Світайлихи, її оцінка. Засудження зради Єремії Вишневецького.

Особливості композиції твору. Художня майстерність. Основні риси стилю митця. Значення творчості письменника, вшанування його пам’яті.

ТЛ: соціально-побутова повість, повість-хроніка. Поглиблення поняття про реалізм. Засоби змалювання комічного.



(15)

7


Вміти розповідати про письменника, назвати основні його твори, визначати їхню тематику.

Прокоментувати оцінку І. Франком творчої спадщини І. Нечуя-Левицького.

Вміти визначити жанр твору, прокоментувати основну проблему, схарактеризувати образи-персонажі, засоби їхнього зображення. Розвиток уміння порівнювати образи дійових осіб, пояснювати авторську позицію. Вміти виділяти засоби комічного у творі, пояснювати їхню роль. Розвиток уміння висловлювати власну думку про прочитане, українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику.

Уміти визначити проблематику історичного твору, проаналізувати його композицію, схарактеризувати образи.




Усвідомлення основних рис української ментальності, його значення для самопізнання та успішної адаптації у сучасному суспільстві, свого обов’язку перед Батьківщиною.

Ф.Різниченко, “Вид на гору Спаса у Стеблеві”.

А.Куїнджі, “Українська ніч” – улюблена картина І.Нечуя-Левицького (образотворче мистецтво).
Музичне мистецтво:

Л. Бетховен “Appasionata” – улюблена мелодія письменника.



Панас Мирний (П. Рудченко)

Хіба ревуть воли, як ясла повні?”


Панас Якович Рудченко — “перший симфоніст української прози” (О.Гончар). Життєвий і творчий шлях письменника. Загальна характеристика його творчості, її тематична і жанрова різноманітність. Роман “Повія” у творчому доробку письменника.

Перший в українській літературі соціально-психологічний роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Історія його створення, співавторство з Іваном Біликом. Складність і суперечливість характеру Чіпки — головного героя роману, його еволюція від правдошукача до розбійництва. Типове й екстремальне у долі героя. Люди “соціального дна” у романі. Роздум над проблемою життєвого вибору персонажів (Чіпки, Грицька, Максима). Жіночі образи у творі (Мотря, Галя), утвердження в них народних поглядів на духовне здоров’я людини.



Ідейне спрямування твору, алегоричність його назви. Художня майстерність (пейзажі, художні деталі, портрети, мовні достоїнства). О. Білецький про місце роману в історії української та зарубіжної психологічної прози. Зіставлення особливостей стилю творів І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного.

ТЛ: Епос та його жанри. Соціально-психологічний роман. Індивідуальний стиль письменника. Поглиблення поняття про сюжет і композицію (дві сюжетні лінії у творі).



6

Знати про життя прозаїка, його основні твори, їхню жанрову та тематичну різноманітність. Прокоментувати висловлювання О. Гончара про письменника.

Уміти пояснити особливості жанру, сюжету твору, переказати історію його написання. Вміти схарактеризувати образи-персонажі, зокрема образ Чіпки, простежувати еволюцію його поведінки, вміти пояснювати її психологічними чинниками. Вміти аргументовано висловлювати власну думку про життєвий вибір Чіпки та інших персонажів, коментувати власне розуміння честі, справедливості, людської гідності і можливі способи їхнього утвердження.

Пояснювати роль жіночих образів у творі, вміти розкрити їхню роль у творі.


Уміти пояснити назву твору, навести конкретні приклади на підтвердження високої майстерності автора. Вміти порівнювати роман із “Кайдашевою сім’єю” І.Нечуя-Левицького, шукати спільне і відмінне у художній манері прозаїків. Виконувати творчу роботу типу характеристики персонажа під певним кутом зору з вираженням власного ставлення до нього, на дискусійну тему.
Вміння переконливо і толерантно висловлювати власні судження під час дискусії. Усвідомлення значення для становлення і утвердження людини правильності життєвого вибору.

І.Нечуй-Левицький, “Кайдашева сім’я”;

Панас Мирний, “Повія”;

Л.Толстой “Воскресіння”;


Ф. Достоєвський, «Злочин і кара» (зарубіжна література).


Борис Грінченко

Каторжна”, “Дзвоник”


Життя і різножанрова творчість Б. Грінченка, його багатогранна діяльність як митця і вченого (письменника, фольклориста, етнографа, літературного критика), педагога, автора 4-томного словника української мови, організатора і голови товариства “Просвіта”, перекладача, “робітника без одпочинку” (І. Франко) на культурно-освітній ниві України.

Демократична спрямованість поезії Б. Грінченка (“Смутні картини”, “До праці”), її спорідненість із віршами М. Старицького та М. Некрасова. Переклади Б. Грінченком творів світової літератури. Борис Грінченко — великий майстер малих епічних жанрів. Тематична різноманітність його оповідань (“Без хліба”, “Дзвоник”, “Олеся”), їхня спорідненість із творами І. Франка та Л. Толстого.

Оповідання “Каторжна”, утвердження в ньому прагнення людини до любові, добра. Глибокий психологізм у розкритті образу Докії, її душевних переживань та неординарного вчинку в екстремальній ситуації.

Майстерне відтворення психології дитячої душі в оповіданні “Дзвоник”. Образ головної героїні твору. Огляд інших творів письменника (дилогія про “українське село” “Серед темної ночі” та “Під тихими вербами”, повість “Сонячні промені” про просвітительську діяльність інтелігенції, драма “Степовий гість”). Значення творчості письменника в історії української літератури.



2

Вміти розповідати про велику подвижницьку діяльність письменника, висловлювати власні міркування про неї.

Мати загальне уявлення про Б. Грінченка як поета-перекладача, прозаїка, майстра малих епічних жанрів.

Засвоїти зміст оповідання “Каторжна”. Вміти визначати його головну думку, пояснювати причини душевних страждань Докії. Вміти розкрити чинники формування її характеру, пояснити причини неординарного вчинку героїні під час пожежі.

Знати зміст оповідання “Дзвоник”, уміти охарактеризувати образ головної героїні, засоби розкриття її внутрішнього світу.


Усвідомлення важливої ролі наполегливості і працелюбності як вирішальних факторів на шляху до поставленої мети. Усвідомлення неприйняття зла, жорстокості у стосунках з людьми, переваги співчуття, доброзичливості, уваги до ближнього як необхідних моментів гармонійного спілкування



Переклад Б. Грінченком творів Ф. Шіллера, Г. Гауптмана, М. Метерлінка, Г. Ібсена, Й.В. Гете, Г. Гейне, В. Гюго. Д. Дефо, О. Пушкіна та ін.

УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70—90-х pp. XIX ст.

Від численних аматорських театральних гуртків до професійного “театру корифеїв”, що став “школою життя” (І.Франко). Театральні трупи М.Кропивницького

(1882) та М.Старицького (1883), їхні провідні актори (І.Карпенко-Карий, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті, М.Заньковецька, Л.Ліницька та ін.). Родина Тобілевичів та український театр. Тісний зв’язок театру з музикою. Розвиток драматургії. Соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного, Б.Грінченка та ін. Створення професійного театру в Галичині (1864). Театр “Руська бесіда” у Львові. Роль І.Франка у становленні національного професійного театру. Популярність “театру корифеїв” в Україні та за її межами. Перша народна артистка України Марія Заньковецька.





(10)

1


Уміти розповісти, як і коли в Україні виникає професійний “театр корифеїв”, хто входив до його складу.


Наводити конкретні приклади зв’язку українського театру з музикою.
Називати авторів та основні драматичні твори, написані для професійного українського театру.

Прищеплення любові до театру, розвиток уміння цінувати красу і художню досконалість мистецтва.

Виховання почуття гордості за “театр корифеїв”, що зіграв важливу роль у формуванні національної самосвідомості народу.

“Вечорниці” П.Ніщинського, “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського,

«Катерина» Аркаса,

«Тарас Бульба» М. Лисенка

(муз. мистецтво).


Іван Карпенко-Карий (І.Тобілевич)

Мартин Боруля”, “Сава Чалий”


Життєвий і творчий шлях письменника. Багатогранність його літературної та театральної діяльності. І.Карпенко-Карий і “театр корифеїв”. Драматургічне новаторство. І.Карпенко-Карий — “великий обсерватор життя”, що був “одним з батьків новочасного українського театру” (І.Франко).

Жанрова різноманітність драматичних творів І.Карпенка-Карого: соціально-психологічна драма (“Наймичка”), сатирична комедія (“Хазяїн”, “Суєта”), історична трагедія (“Сава Чалий”).

Комедія “Мартин Боруля”, її багаторічне життя на сцені. Прагнення стати дворянином як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю. Психологічна переконливість і трагікомічне звучання образу Мартина Борулі. Інші образи у п’єсі (Марисі, Степана, Миколи, Омелька, чиновника Трандальова). Спорідненість п’єси І.Карпенка-Карого з комедією Ж.-Б. Мольєра “Міщанин шляхтич”. Драматургічна майстерність І.Карпенка-Карого у п’єсі.

Історична трагедія “Сава Чалий” — одне з вершинних явищ української драматургії ХІХ ст. Історична основа твору. Сава Чалий як історичний діяч і уособлення трагічної самотності неординарної особистості. Глибоке розкриття його душевного світу, переживань (конфлікт людини зі своєю совістю, суперечність між ідейними поглядами героя та об’єктивними політичними обставинами). Образ Гната Голого — ватажка повстання, мужнього патріота, борця проти соціального і національного поневолення. Втілення у творі народного погляду на зраду і побратимство. Шмигельський як шукач мирних, гуманістичних шляхів розв’язання конфлікту між польською шляхтою і козацтвом. Об’єктивна неможливість здійснення цих ідей у той час. Романтичний пафос трагедії.


Значення творчості І.Карпенка-Карого, вшанування його пам’яті.

ТЛ: Драма, її особливості. Жанри драматичних творів (поглиблено).




6

Знати основні віхи життя і творчого шляху драматурга, про його зв’язки з “театром корифеїв”. Розуміти причини просвітницьких ідейних пріоритетів у світогляді письменника.

Уміти прокоментувати слова І.Франка про митця.
Пояснити жанрову різноманітність творів І.Карпенка-Карого.
Знати зміст комедії І.Карпенка-Карого, виділяти основні елементи її сюжету і композиції, пояснювати особливості жанру твору. Розуміти особливості драми Мартина Борулі — абсолютизацію дворянського звання. Вміти схарактеризувати головного героя та інших персонажів, пояснювати засоби їх комічного зображення.
Усвідомлення негативних наслідків прагнення людини вивищуватись над оточенням, нехтувати родовими традиціями, нормами народної моралі.

Знати зміст п’єси “Сава Чалий” , вміти розповісти про історичну основу твору, визначити його жанр. Схарактеризувати головного героя, образи Гната Голого, Шмигельського, визначити головний конфлікт твору. Вміти розкрити психологічні причини страждання героя, показати невідповідність засобів боротьби Сави Чалого меті.

Брати участь у дискусії про правильність життєвого вибору персонажів, висловлювати власне ставлення до їхньої поведінки.

Вміти розкрити значення творчості І.Карпенка-Карого для розвитку української драматургії і театру.


Виховання любові до театру. Усвідомлення, що життєва позиція кожного впливає на стан усього суспільства. Вміти визначати міру компромісу, межі, за якою – зрада власних переконань .

Усвідомлення необхідності керуватися у житті не матеріальними, а духовними цінностями.

Ж.-Б. Мольєр і п’єси І. Карпенка-Карого.

Гайдамацький рух в Україні як національно-визвольна боротьба (історія України).


Михайло Старицький


До молоді”, “Гетьман”, “Виклик”, “Талан” або «Оборона Буші»
Життя і творчість Михайла Старицького, його багатогранна діяльність як поета, прозаїка, драматурга, перекладача, організатора театральної справи.

Загальна характеристика творчості письменника. Поезія М. Старицького, її мотиви, патріотичний характер.

Заклик до молоді як надії на майбутнє України боротися за щастя народу (“До молоді”). Майстерне використання казково-фантастичних мотивів при змалюванні минулого і сучасного рідного краю (балада “Гетьман”). Поезія “Виклик”, що стала народною піснею (музика М. Лисенка) як перлина інтимної лірики. Оцінка І. Франком його новаторства в поезії. Перекладацька діяльність. Переклади творів Є. Гребінки, Ю. Лермонтова, М. Некрасова та ін.

М.Старицький і театр, творча співпраця з М. Лисенком. Інсценізація творів І. Нечуя-Левицького, М. Гоголя, Ю.Крашевського, Е. Ожешко та ін. Оригінальна драматургічна творчість: п’єси “Не судилось”, “Талан”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”.

Художня проза письменника — зачинателя історично-пригодницької повісті та роману, використання традицій романів В. Скотта (трилогія “Богдан Хмельницький”, дилогія “Молодість Мазепи”, “Руїна”).

Історико-романтична повість “Оборона Буші”, її пригодницький сюжет, драматизм, сценічність, антимілітаристське спрямування. Шлях помсти і крові як трагічна сторінка в житті українського та польського народів. Образи та символи твору.

“Талан” — драма з життя української інтелігенції змалювання нелегкої долі акторів. Марія Заньковецька як прототип образу Лучицької. Морально-етичні проблеми сім’ї та становище українського театру за п’єсою.

ТЛ: соціально-побутова драма.



4

Вміти розкрити значення творчості М.Старицького для розвитку української літератури і театру.

Давати загальну характеристику творчості митця. Аналізувати його поезії в єдності змісту і форми.

Давати загальну характеристику повісті “Оборона Буші”, вміти визначити її жанр, головну ідею, характеризувати образи та символи. Вміти розкрити романтизм характеру Орисі, висловлювати власну думку про неї, порівнювати з іншими жіночими образами в українській прозі цього періоду.

Знати зміст драми “Талан”, уміти визначати особливості жанру, проблематику твору, характеризувати головну героїню.




Виховання почуття гордості за українську інтелігенцію, яка зіграла вирішальну роль у згуртуванні суспільства, культурному піднесенні України.

Розвивати почуття патріотизму, відповідальності за долю батьківщини. Усвідомлення краси вірності вітчизні, родові, коханій людині. Формування переконання про доброту, милосердя, любов і повагу до ближнього (Божі заповіді) як кращих моральних якостей. Осуд зарозумілості, погорди, кастової вищості у спілкуванні.

Переклади творів

Г.-Х.Андерсена, В.Шекспіра,

Дж.Байрона, Ю. Словацького, Г. Гейне, І.Крилова.


Інсценізація творів М.Гоголя, Ю.Крашевського, Е.Ожешко та ін.
Історико-пригодницькі романи В.Скотта.

СТОРІНКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ 70—90-х рр. ХІХ ст.
Новий етап у розвитку української поезії. Провідна роль поетичної творчості І.Франка в літературі цього періоду. Визначальна роль збірки “З вершин і низин” та філософської поеми “Мойсей” в українській літературі.
Збірка Лесі Українки “На крилах пісень” як нове явище в українській поезії після Т.Шевченка.

Лірична поезія Я.Щоголева та І.Манжури, її місце в історії української літератури. Роль поезії Б.Грінченка, М.Старицького та П.Грабовського у пробудженні національної свідомості українського народу.


На вибір:

Яків Щоголев (огляд)

Стисла розповідь про поета. Збірки поезій “Ворскло” та “Слобожанщина”. Вірші про призначення поета й поезії (“Струни”), про красу природи (“Осінь”, «Травень»). Майстерність версифікації (“Косарі”). Ліризм і задушевність поезії.


Іван Манжура (огляд)

Стисла розповідь про поета. Збірки поезій “Степові думи та співи”. Поетичне відтворення важкого становища заробітчан (“З заробітків”), життя селян (“На степу і у хаті”). Майстерність інтимної лірики, її мелодійність (“Лелії”). Демократична спрямованість поезії. Краса й історична доля українського степу у творчості Я. Щоголева та І.Манжури.


Павло Грабовський (огляд)

Стисла розповідь про життя поета, який творив у засланні (збірки “Пролісок”, “З півночі”, “Кобза”). Поєднання в поезії високих громадянських мотивів (“До Русі-України”) та інтимної лірики (“До Н.К.С.”, “До матері”). Вірш “Я не співець чудовної природи” як естетичне кредо письменника. Поетичний цикл “Веснянки”, його спорідненість із “Веснянками” І.Франка.




(17)

3

Знати особливості розвитку української поезії у другій половині ХІХ ст., основних її представників, вершинні досягнення.

Уміти дати загальну характеристику поетичній творчості Я.Щоголева та І.Манжури, назвати їхні поетичні збірки, тематику поезій.

Розповідати про трагічний життєвий шлях письменника-засланця, у творчості якого поєдналися високі громадянські мотиви з інтимною лірикою, назвати його основні поезії, знати їхнє ідейне спрямування.

Усвідомлення необхідності формування патріотичних почуттів, високого громадянського обов’язку.




Іван Франко

Гімн” («Замість пролога»), “Розвивайся ти, високий дубе…”, “Гримить! Благодатна пора наступає...”, “Сікстинська мадонна”, “Чого являєшся мені...”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня...”, “Безмежнеє поле...”, “Хоч ти не будеш цвіткою цвісти...”, “Легенда про вічне життя”, «Декадент», “Мойсей”, “Сойчине крило”, “Перехресні стежки”, “Украдене щастя”, “Із секретів поетичної творчості” (уривки).

Життєвий і творчий шлях І.Франка — видатного українського письменника, вченого, громадського діяча. Багатогранна його діяльність в українській культурі, її вплив на пробудження національної свідомості народу. Спільна видавнича діяльність з М.Павликом. “Великі роковини” І.Франка, написані до 100-річчя виходу “Енеїди” І.Котляревського, як символ духовного відродження українського народу. Основні книги і праці.

Поезія І.Франка, її новаторство, гуманістичний пафос. Збірка “З вершин і низин” як важливий етап у розвитку української літератури. Загальне уявлення про її композицію (основні цикли). Програмний вірш “Гімн”, (“Замість пролога”) утвердження в ньому важливих загальнолюдських ідей — прагнення людини до свободи, до людського поступу, нового щасливого життя, вираження незламного оптимізму, проголошення великої перетворюючої сили “науки, думки, волі”. Глибокий зміст алегоричних образів поезії, її висока художня майстерність (промовисті алітерації, анафора, риторичне запитання, тропи). Популярність твору, покладеного на музику М.Лисенком.

Образи будівничих нового життя в поезії “Каменярі”.

Новаторство поетичного циклу “Веснянки”. Багатогранний образ весни у циклі (“Дивувалась зима...”, “Гріє сонечко!..”). Різноманітність ритмомелодики. Майстерне вживання антитези, поетичного паралелізму. Поезія “Гримить! Благодатна пора наступає...” Яскраві тропи, алітерації, поетичний паралелізм, які увиразнюють алегоричні образи вірша. Віра поета в неминучі зміни в житті народу. Поетичне обрамлення у творі.

Цикл “Україна”, вираження в ньому патріотичних почуттів, благодатних надій на соціальне та національне визволення народу (“Моя любов”, “Не пора, не пора, не пора...”).

Вірш-заклик “Розвивайся ти, високий дубе...”, поетичний паралелізм і поетична антитеза. Відображення заповітної мрії ліричного героя щодо пробудження національної свідомості народу, його віри у щасливе майбутнє своєї нації.

Цикл “Вольні сонети”, майстерність автора у опануванні цим жанром. Утвердження в сонетах загальнолюдських цінностей із творчості великих майстрів епохи Відродження: краси материнства і вічної жіночності (“Сікстинська мадонна”).

Збірка “З вершин і низин” у контексті світової літератури (поезії М.Некрасова, Х.Ботєва, І.Вазова, М.Конопницької).




14

Знати життєву біографію митця, вміти окреслити основні сфери його багатогранної діяльності, називати основні книги і праці. Формувати власне ставлення до таких особистостей, як І.Франко.


На прикладі життєдіяльності І.Франка формування ціннісного переконання: можливість силою високого духа сягнути від селянської хати до світових вершин інтелекту.

Вміти пояснити багатозначність понять “вершин” і “низин” у назві збірки. Називати твори (цикли) з неї, ідеї яких видаються актуальними сьогодні.

Характеризувати вірш “Гімн”, вміти визначати і пояснити його символіку, алегоричні образи, розкрити значення поняття “вічний революціонер”, назвати основні художні засоби.

Характеризувати вірші “Гримить!...”, “Розвивайся ти, високий дубе…”, “Сікстинська мадонна”, розкривати їхній ідейний зміст, поетичні образи, художні засоби, визначати віршові розміри, знаходити фольклорні елементи у творах.


Уміти пояснити місце збірки “З вершин і низин” у контексті світової літератури.

Утвердження переконання у здійсненні поступу не шляхом насилля, а через розвиток духовності людини.

Усвідомлення того, що українці — представники народу, що “вгору йде”, що відкидає занепад у будь-якій формі.

Усвідомлення облагороджуючого впливу мистецтва на людину. Формування віри в людину (притаманна І. Франкові).


Переклади творів давньогрецьких поетів, Софокла, Дж.Мільтона, Байрона, Гете, Г. Гейне, В. Гюго, А. Міцкевича, Шеллі, Лессінга та ін.


Музика М.Лисенка, С.Людкевича, Б.Лятошинського, А.Кос-Анатольського та ін. до творів І.Франка (музичне мистецтво).

Фільм М.Лебедєва «Іван Франко».

І. Труш «Іван Франко»,

А. Базилевич, ілюстрації до творів І. Франка (образотворче мистецтво).



Каталог: doc -> files -> news -> 309 -> 30993
30993 -> Художня культура 10-11 класи Профільний рівень українська художня культура (10 клас)
30993 -> Світова література 10-11 класи Профільний рівень
30993 -> Для загальноосвітніх навчальних закладів
30993 -> Пояснювальна записка Вступ, мета та завдання профільного навчання з української мови
30993 -> Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів
30993 -> Світова література 10-11 класи Рівень стандарту


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconПрограма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Академічний рівень/М. Г. Жулинський,Г. Ф. Семенюк,Р. В. Мовчан,М. М. Сулима. Київ: Грамота,2010. 111с
Українська література 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Академічний рівень/М....
Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів iconВаріант календарно-тематичного планування з української літератури для 11 класу Профіль – українська філологія
Українська література. 11 клас. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям...
Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів icon10 клас Твори для вивчення Українська література
Українська література для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка