Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р



Скачати 284.92 Kb.
Дата конвертації02.05.2017
Розмір284.92 Kb.
ТипПрограма


ВІДДІЛ ОСВІТИ ТУРІЙСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

БУДИНОК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор Будинку дитячої

творчості

________ Л.В. Міндер

ПРОГРАМА
«ДОЗВІЛЛЯ»

Турійськ, 2009 р.
Рекомендовано до друку педагогічною радою Турійського Будинку дитячої творчості ( протокол № 8 від 29.09.2009 року)

Автори: Литвинюк З.І.

Сахарук О.П.

Рецензенти: завідувач Турійського районного методичного кабінету Євтушок А.С.

Директор Будинку дитячої творчості Міндер Л.В.

Програма «Дозвілля»


З метою формування у школярів морально-етичних та духовних цінностей; встановлення контактів з підлітками та налагодження активної співпраці з ними у вільний час; розвиток творчих здібностей, талантів учнів; створення умов для самореалізації особистості; вироблення активної життєвої позиції; пошук оригінальних методик, технологій духовного розвитку особистості через визначення індивідуальних здібностей дитини було розроблено програму «Дозвілля». Вона може бути використана як педагогами-організаторами шкіл району, так і культорганізатором та керівниками гуртків позашкільних закладів.

Програма містить: теоретичні засади, зміст програми для 5-11 класів, орієнтовні методи і форми організації діяльності, форми виховної роботи.



Програма «Дозвілля»
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
Що таке дозвілля? Феномен «дозвілля» досліджувався не лише у сфері педагогіки, а й філософії, соціології, культурології, психології. Визначаючи поняття «дозвілля», звернемося до вихідного поняття «вільний час». Так, вільний час — це частина загального бюджету часу, що залишається після виконання школярами навчальних завдань, задоволення природних фізіологічних потреб (сон, вживання їжі тощо), інших видів обов'язкових занять, і використовується за власним бажанням школярів залежно від їхніх потреб, інтересів і нахилів. Сучасні науковці не мають єдиної думки щодо сутності терміну «дозвілля» і розкривають його по-різному, залежно від виконуваної ним функції.

• діяльність школярів у вільний час, обрана за власними інтересами і

нахилами, в якій вони можуть виявити себе як особистість;

• час відновлення сил дитини після навчання;

• час духовного розвитку особистості дитини;

• сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольня-

ються безпосередні фізичні, психічні та духовні потреби здебільшого

відновлювального характеру;

• умова опанування дитиною культурних цінностей, задоволення

духовних потреб, оволодіння навичками й уміннями спілкування як із

своїми однолітками й дорослими.

Дозвіллєва діяльність або діяльність у вільний час може бути наповнена різним змістом, який або сприяє розвитку особистості, або «вбиває» особистість. Тобто вільний час може бути використаний раціонально або нераціонально. При цьому ефективність виховного чи самовиховного процесу у вільний час підвищується лише за умови його раціонального використання або організації, тобто змістовно проведеного дозвілля.

Активна участь у різних видах змістовної дозвіллсвої діяльності сприяє формуванню ціннісних орієнтацій школярів, їхній соціалізації. Якщо при цьому дитина має можливість вільно вибирати бажаний вид діяльності та форму спілкування під час дозвіллєвих занять, то така дозвіллєва діяльність забезпечує сприятливі умови для виявлення її індивідуальності, реалізації творчого потенціалу.

Організовуючи дозвіллєву діяльність, педагог має залучати учнів до засвоєння соціокультурних цінностей, а також активного відпочинку, сприяти повноцінній самореалізації творчих сил і потенціалу учнів, пробудженню їхньої активності, самодіяльності та інтенсивного розвитку індивідуальних здібностей.

Програма «Дозвілля» передбачає максимальне залучення дітей та підлітків до участі в різноманітних конкурсах, сввятах, ігрових програмах, допомагає розвиткові природних дитячих обдарувань, сприяє самореалізації вихованців.

Виконавцем програми є педагог-організатор, який є не лише організатором виховних справ, а й безпосереднім учасником створення атмосфери доброзичливості в учнівському колективі.



Мета Програми: формування у школярів морально-етичних та духовних цінностей; встановлення контактів з підлітками та налагодження активної співпраці з ними у вільний час; розвиток творчих здібностей, талантів учнів; створення умов для самореалізації особистості; вироблення активної життєвої позиції; пошук оригінальних методик, технологій духовного розвитку особистості через визначення індивідуальних здібностей дитини.

Основними завданнями Програми є:

  1. Формування в учнів таких понять, як «Творчі здібності», «Талант», «Дозвілля», «Обдарованість», « Колективна творча справа», «Суспільно- корисна праця», «Ініціатива». «Культура відпочинку», «Культура дозвілля».

  2. Сприяння набуття дітьми соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу.

  3. Вивчення власних потреб.

  4. Формування власної світоглядної позиції.

  5. Випробування себе в різних групах діяльності.

  6. Управління вільним часом підлітків шляхом створення умов, які забезпечують вільний вибір змістових форм та засобів проведення вільного часу, у відповідності до їх потреб та різнобічних інтересів.

  7. Надання можливості кожному з підлітків активно виявити себе, виявити власну ініціативу, а не лише сприймати і брати участь у заходах, які підготував педагог-організатор

  8. Наповнення вільного часу учнів змістом, що особливо сприяє формуванню в них духовності, національної свідомості, загальнолюдських рис, творчих здібностей.


Очікувані результати реалізації Програми:

  • підвищення рівня вихованості учнів;

  • забезпечення духовного та інтелектуального розвитку учнів;

  • реалізація творчих здібностей вихованців;

  • досягнення успіху у справі.


Робота за Програмою передбачає реалізацію принципів:

  • гуманізації (зосередження уваги на дитині, як вищій цінності);

  • особистісної орієнтації (спрямування на розвиток світогляду, культури учнів);

  • культуровідповідності (творчий підхід до розв’язання проблем).

  • природовідповідності (врахування індивідуальних особливостей, темпераменту, нахилів, здібностей. Вікових особливостей кожної дитини);

  • стимулювання (віра у сили і здібності дитини, заохочення до самореалізації, самовиховання і самовдосконалення);


Методи роботи:

  • проектування та перспективних дій;

  • словесні (розповідь, евристична бесіда);

  • ігрові;

  • наочні;

  • дослідницькі;

  • проблемного викладу;

  • творчої діяльності.



Форми роботи:


  • години спілкування;

  • клубна робота;

  • екскурсії;

  • свята;

  • творчі конкурси;

  • інтелектуальні ігри;

  • випуск газет;

  • зустрічі з видатними людьми;

Програма складається з трьох розділів відповідно до вікової групи та провідних напрямків виховання школярів і передбачає залучення учнів до різних видів діяльності з метою отримання прогнозованих результатів.

Зміст програми


5 – 7 класи

Ключові тези

Вивчення творчих здібностей та інтересів. Дозвілля. Заняття в години дозвілля. Уміння організовувати власне дозвілля. Організація дозвіллєвої діяльності учнів у позакласний час. Організація ігрової діяльності в години дозвілля. Пізнання дитиною прекрасного у праці як основа дозвіллєвої діяльності.


Поняття

Творчі здібності. Обдарованість. Талант. Дозвілля. Дозвіллєва кваліфікація. Гра. Самоврядування.


Орієнтовні методи та форми організації діяльності

• Години спілкування:

«Моя праця — моїй школі».

«Як я проводжу свій вільний час»

«Моє дозвілля з друзями»

«Про працю і талант»

«Ціна однієї хвилини»
• Свята:

«Українські співаночки»,

«Родина, родина – то вся Україна»,

ярмарок «Дарунок осені»,

«Спортивне свято»,

«Від усмішки стане всім світліше».


• Ігрові програми:

«Веселка»,

«Веселі естафети»,

«Попелюшка», «Господарочка»,

«Нумо, хлопці», «Лицарський турнір».

Зустріч у музичній вітальні «Нотка».

• Конкурси:

малюнків — «Моє село»,

читців—«І в пам'яті, і в серці»,

квіткових композицій—«Веселкові барви».

Будівель з снігу – „Будуємо прекрасне місто”

Творів – „На кого хочу бути схожим”


• Інтелектуальні ігри:

«Казковий зореліт»,

«Найрозумніший»,

«Поле чудес».


• КТС:

«Виготовлення подарунків-сюрпризів»,

«Зустрічаймо Новий рік»,

«Чудеса з бабусиної скрині»,

«Естафета улюблених занять».
Народна мудрість

Без охоти немає роботи.

Добре діло—утіха, як ділові не поміха.

Коли став робити, то байдики не бити!

Кінець діло хвалить.

Аби танцювати вміла, а робити лихо навчить.

Згаяного часу і конем не доженеш.
Афоризми

«Радіти самому — це сумно» (Т. Лессінг).

«У праці з доброї волі є душа, є натхнення” (А. Франс).

«Людина не повинна присвячувати весь свій час тільки праці, їй потрібен відпочинок» (В. Смальянінов).


8 – 9 класи

Ключові тези

Діяльність класу в системі діяльності школи. Організація колективних творчих справ трудового штибу у класі. Участь школярів у пошуковій роботі. Організація суспільно-корисної праці в години дозвілля. Інтереси та захоплення учнів класу. Родинне дозвілля.


Поняття

КТС — колективна творча справа. Суспільно корисна праця. Трудові доручення. Ініціатива. Самовдосконалення. Сімейні захоплення. Дозвілля. Раціональне використання вільного часу. Культура відпочинку. Культура дозвілля.



Орієнтовні методи та форми організації діяльності

• Години спілкування:

«Світ моїх захоплень»,

«Як сподобатися людям».

«Що таке впевненість у собі»

«Шлях до успіху»

« Ми всі рівні – хоча і різні»
• Свята:

«Нашій школі — 60!»,

ранок для третьокласників «Ви вже не маїенькі, наші дорогенькі».

«У родинному колі»

«Ми діти твої, Україно!»

«Бал квітів»

«Сімейне свято «Берегиня роду».

«Смійтесь на здоров’я».


• Конкурси:

проектів – «Школа майбутнього»

фотокарток – «Сім’я очима дітей»

виробів ДУМ «Виріб майстра хвалить»

«Мій характер у малюнках»

щедрівок – «Щедрий вечір»

малюнків – «Люби і знай свій рідний край»

• Пошукова гра на місцевості «Знайди скарб».


• Ігрові програми:

«Магазин цінностей»,

«Роби як я, роби краще, ніж я!»

«Джентельмени, вперед!»

«Міс – Творчість»

«День святого Валентина»


• Колективні творчі справи:

«Державні та народні символи»,

«Подаруємо радість»,

«Із Новим роком!»,

усний журнал

«До великоднього кошика».

«Вечір веселих завдань»
• Інтелектуальні ігри:

«Що? Де? Коли?»

«Повітряні кулі»

«Знавці рідної мови»


• Батьківська конференція «Родинне дозвілля».
Народна мудрість

У колективі чужої роботи немає.

Слово — полова, а праця—диво.

Берися дружно — не буде сутужно.

Маленька праця краща за велике безділля.

На дерево дивися, як родить, а на людину, як робить.


Афоризми

«Тісна співпраця — шлях до великого успіху» (В. Сухомлинський).

«Бездіяльність корисна як відпочинок, але шкідлива як заняття» (Сенека).

«Я ніколи не буваю таким зайнятим, як у години дозвілля» (Цицерон).

«Дозвілля без духовних занять — загибель для людини» (А. Шопенгауер).

10 – 11 класи

Ключові тези


Створення оптимального соціокультурного мікроклімату в учнівському колективі та умов для самореалізації школярів у процесі пізнавальної, трудової, ігрової, спортивної, художньо-естетичної, організаторської діяльності. Залучення школярів до культурних надбань українського народу, кращих зразків світової культури.

Поняття


Мікроклімат. Духовна культура. Звичаї. Обряди. Відродження. Добробут рідного міста.
Орієнтовні методи та форми організації діяльності:

• Години спілкування:

«Залиш після себе слід на землі»;

«Наше майбутнє в наших руках»;

«Ярмарок професій»;

«У добрі справи ти вкладеш прекрасні прояви душі»;

«Бути на землі Людиною».
• Свята:

«Лебеді материнства»;

« З пісень плету душевний рай»

свято легенд «Про добро, чуйність і справедливість»

«Дерево мого родоводу».
• Конкурси:

творів – «Розкажу про моє село»;

фотокарток – «Калейдоскоп подій»;

малюнків – «Мої права у кольорах веселки»;

порад – «Айболить радить»;

ситуацій – «Я йшов по вулиці»

• Ігрові програми

«Симпатія із 1001 погляду»

«Один день із життя класу».

«Міс Творчість».

«Козацькі забави».
• Інтелектуальні ігри:

«Знаверінт» (знавці, ерудити, інтелектуали ).

«Піфагорові онуки»

«Морський бій»


• КТС:

«Кільцівка пісень».

«Вечір розгаданих і нерозгаданих таємниць»,

«Концерт-«блискавка».



Народна мудрість


Згаяного часу і конем не доженеш.

Добре діло — утіха, як ділові не поміха.

У гурті робити, як із гори бігти.

Умій пожартувати, та знай коли перестати.


Афоризми


«Для того, щоб підвищувати культуру, потрібно звертатися до культурних надбань людства» (В. Сухомлинський).

«І у веселощах, і в праці не доводь себе до перевтоми: перше-шкодить тілу, а друге — здібностям» (Піфагор).




ФОРМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

АГІТБРИГАДА

Агітбригада — одна з дієвих форм громадянського та морального виховання, яка забезпечує органічне поєднання глибокого змісту з яскравими художніми та емоційними формами. Агітбригада розвиває впевненість, комунікабельність, громадянську зрілість та психологічну готовність вихованців до суспільно-політичної практики.

Участь в агітбригаді активно формує в учнів організаторські здібності та навички: уміння в художній формі висвітлювати сутність ідеї, аргументувати її, емоційно впливати та переконувати слухачів. Подолання труднощів, що виникають під час виступів, виховує в учнів самостійність, цілеспрямованість, наполегливість.

Агітбригада складається з окремих груп:

1) інформаційно-пошукової, що збирає необхідні матеріали, які цікавлять агітбригаду;

2) сценарної, що розробляє програми виступів агітбригади;

3) музичної, яка підбирає музичний супровід виступів агітбригади;

4) вокальної, яка забезпечує виконання пісенних номерів;

5) танцювальної, що здійснює пошук пластичних форм постановки

сценічних елементів;

6) технічної, що забезпечує фотографування, роботу електрообладнання;

7) художньо-оформлювальної, яка готує плакати, декорації, костюми, реквізит;

8) режисерської, яка здійснює практичне керівництво щодо постановки виступів агітбригади.

Оптимальна кількість учасників цих груп — 2—5 осіб. Члени будь-якої групи можуть брати участь у роботі інших. Представники всіх творчих груп колективу складають штаб агітбригади. На засіданні штабу узгоджується план роботи, розглядаються проекти сценаріїв виступів. Основне рішення приймається на колективному зібранні.

Варто пофантазувати над емблемою, девізом, формою одягу, піснею, якою розпочинатимуться виступи, також скласти правила агітбригади. Ці правила, приміром, можуть бути такими:

• Щоб переконати інших, варто самому бути переконаним! Поглиблюй свої знання, відстоюй переконання!

• Твоє призначення — нести ідеї людям. Твоє покликання — захопити, схвилювати, переконати інших.

• Будь вимогливим до себе — усіма своїми думками, учинками завойовуй право бути членом агітбригади.

Виступи також потребують серйозної підготовки, що відбувається в кілька етапів.

1. Визначення теми виступу, головної ідеї. Приміром, теми можуть бути такими: «Дітям світу — планету без війн», «Час соціальних змін» тощо.

2. Збір матеріалу для майбутньої програми. Приміром, інформаційно-пошукова група вивчає та відбирає дня виступу відповідні документи, яскраві поетичні рядки, цікаві інтермедії тощо.

3. Складання програми (сценацію). Сценарна група згідно із зібраними матеріалами визначає зміст та форму майбутнього виступу.

Під час складання програми використовуються різні естрадні жанри. Виступ має являти собою невеличку політичну або сатиричну виставу. Композиційна єдність сценарію може забезпечуватися різними засобами: повторюванням музичних заставок римованих фраз тощо.

4. Підготовка програми. Це практичний етап, результативність якого залежить від організованості, дисциплінованості та якісного складу творчих груп агітбригади.

Головною умовою виступів агітбригади є сучасність, влучність та гострота висловлювань, що закликають молодь не залишатися байдужими до певної проблеми.

Важливо, щоб сфера діяльності агітбригади не обмежувалася виступами у власній школі, виступи можуть відбуватися в інших навчальних закладах, організаціях. Розширення сфери діяльності агітбригади підвищує її суспільну значущість, прискорює процес громадянського становлення і формування організаційних здібностей учнів.

Виступи — це не єдине завдання агітбригади, її члени можуть організовувати обговорення найгостріших та найцікавіших для молоді проблем, проводити вечори запитань та відповідей тощо. Агітбригада під час поїздок може проводити пошукову діяльність, збирати матеріал для музею, брати участь у суспільно-корисних справах.


АУКЦІОН
Як відомо, аукціон — це публічний продаж, у процесі якого речі отримує той, хто запропонує більшу платню.

У шкільному колективі аукціон може набувати характеру гри, де використовується тільки форма проведення. Найчастіше він стає елементом свята, вечірки тощо.

Як форма виховної роботи аукціон забезпечує:

• виявлення в учнів інтересу до знань;

• формування умінь висловлювати власну думку;

• розвиток уміння слухати та доповнювати інших.

Дух суперництва і змагання на аукціоні спонукає кожного учасника бути ввічливим, зібраним, передбачливим і лаконічним у відповідях, вчить майстерності полеміки.

Аукціони бувають різними за тематикою: інтелектуальний, літературний, книжковий тощо. Утім, методика підготовки аналогічна: одні учасники готують речі для «продажу» (зроблені власноруч іграшки, малюнки тощо), інші готуються до відповідей.

Ведучим обирають того учня, який може вдало представити річ – яскраво її описати, знайти в ній щось особливе або поставити цікаве запитання, стимулюючи у присутніх бажання брати участь у змаганні інтелекту.

Ведучий розташовується за столом (кафедрою), в руках у нього молоток. Він представляє річ, виставлену для продажу, або оголошує тему завдання (приміром, пригадати приказки, прислів'я, кінофільми, п'єси, опери, у заголовку яких використовується власна назва або числівник; назвати байки, вірші, присвячені природі тощо). Учасники пропонують варіанти відповідей. Ведучий фіксує кожну правильну відповідь ударом молотка об стіл. Коли варіанти вичерпано, ведучий рахує до трьох, ударяючи при цьому молотком. Переможцем стає той, хто дав правильну відповідь до третього удару. Про кінець розіграшу сповіщається ударом у гонг. Далі все повторюється у такому самому порядку.




Аукціон Інтелектуальний

Суть інтелектуального аукціону полягає у «продажу» й «купівлі» духовної цінності, матеріалізованої у книжці, репродукції, диску тощо. Тобто учасник, який дає правильну відповідь на запитання до третього удару гонга, отримує диск, книгу тощо, про які йшлося.

Методика проведення інтелектуального аукціону передбачає:

• представлення і показ аудиторії «товару», тобто стимулювання інтересу до нього;

• оголошення платні за «товар»;

• прийом перших «внесків-платежів»;

• пропозицію ведучого збільшити «платню»;

• чітке дотримання умовного часу, відведеного для призначення нової «платні» (на рахунок «один-два-три»);

• вручення «товару» тому, хто останній «призначив ціну»;

• привітання «покупця», який придбав «товар».

В інтелектуальному аукціоні важливо дотримуватися таких умов:

- проводити аукціон необхідно для учнів однієї вікової групи, щоб

забезпечити однакові інтелектуальні можливості учасників;

- ведучий зобов'язаний чітко фіксувати найпершу підняту руку;

- ведучим може бути тільки той учень, який добре володіє інформацією про предмет «продажу»;

- імітація «купівлі-продажу» має відбуватись у веселій, іронічній тональності, проте зі збереженням відповідального, зацікавленого ставлення до процедури аукціону.


Аукціон літературний
Один із найпопулярніших варіантів аукціону — літературний. Його мета:

- розвиток стійкого інтересу до літератури;

- розширення обсягу знань з літератури;

- стимулювання самоосвіти.

Літературним матеріалом для проведення аукціону можуть бути прислів'я, приказки, загадки на різні теми, а також літературні твори, об'єднані тематикою.

Орієнтовні завдання:

- пригадати автора та його твір, у назві якого використано числівники («Три мушкетери» О. Дюма, );

- назвати автора та його твір, у назві якого зустрічається будь-який колір («Червона шапочка» Ш. Перро, «Червона калино, чого в лузі гнешся?» І. Франка тощо);

- пригадати вірші, присвячені порам року («Серпень» Є. Маланюка, «Зимовий вечір» А. Пушкіна і т. д.).

Літературний аукціон може бути присвячений і одному письменнику.

Для успішного проведення конкурсу необхідно передбачити наявність афіші, призів для кожного етапу аукціону.

Якщо виникає необхідність активізувати гру, ведучий може використати коректну підказку (наприклад» назвати ключові слова приказки, прочитати яскравий епізод із твору тощо).

Літературний аукціон може проводитися в таборі відпочинку, на літературних святах, бути складовою уроку з позакласного читання.
БАЛ
Основним елементом балу були танці, які слугували організуючим стрижнем вечора і задавали тип і стиль бесіди. Бальна розмова була далека від інтелектуальної гри, але при цьому мала свою принаду — «живий» хід, свободу і невимушеність спілкування між дамами і кавалерами. Який би не був бал — придворний, суспільний чи приватний — правила його проведення залишалися непорушними: на балах не можна було танцювати під фортепіано; бал обов'язково передбачав великий зал для танців; кожен танець мав свій характерний темп, задавав визначений стиль не тільки рухам, а й розмовам, які становили не менш важливу його частину.

Костюмований бал квітів може стати дуже цікавою і корисною формою проведення дозвілля.

У процесі підготовки до балу його учасники повинні виготовити собі головний убір у вигляді квітки. Шапочку-квітку одягає на голову юнак, дівчатам краще одягти вінки з улюблених ними квітів чи прикрасити зачіску однією квіткою.

Бажано, щоб сукні дівчат для балу були з однотонної тканини чи з квітковим малюнком, але обов'язково світлі, легкі. Сукні з однотонної тканини можна прикрасити аплікаціями з квітів. Юнакам можна одягти на бал сорочки з вигадливими малюнками квітів і рослин чи світлі костюми, до яких обов'язково має бути прикріплена яскрава квітка, під звуки полонезу відкривається «хід квітів».

Звучить вальс «Весняні голоси» Йоганна Штрауса. На середину залу (танцювального майданчика) виносять великий кошик із квітами, прикрашений яскравими стрічками.

У кошику цариця балу. Це дівчина, одягнена в пишне рожеве плаття, зроблене ніби з пелюсток троянд. На голові дівчини шапочка у вигляді троянди.

Ведучий балу подає дівчині руку, і вони танцюють одне коло. Так відкривається бал. На перший вальс юнаки запрошують дівчат, підносячи їм у дарунок квітку. У програму балу квітів може бути включено танці, що належать до розряду класичних: вальс, фігурний вальс, повільний вальс, фокстрот, танго та ін., а також конкурси, ігри відповідно до теми балу.

Конкурс «Ромашка». На пелюстках склеєної з паперу ромашки написано загадки. Команди по черзі відривають пелюстки, читають загадку і відгадують її.

Конкурс «Легенди про квіти». Команди показують інсценування легенди чи казки про квіти.

Гра «Знайди свою квітку». В антрактах серед танцюючих проходять два «листоноші» із сумками, наповненими листівками з малюнками квітів. Кожна листівка розрізана навпіл. На одній половинці листівки написані перші рядки чотиривірша про квіти, на другій -закінчення вірша. Перший листоноша (юнак) роздає половинки листівок (тільки юнакам), де, крім віршів, великими буквами написано «Знайди свою квітку». Другий листоноша (дівчина) роздає половинки листівок (тільки дівчатам) із закінченням вірша і словами: «Я — ваша квітка, я танцюю з вами». Проходячи повз дівчину, юнаки читають з листівок перші рядки вірша. Якщо дівчині приємний шукач квітки, вона продовжує читання вірша зі своєї половинки листівки. Але треба ще з'єднати половинки листівок: чи збігаються вони не тільки за малюнком, а й за розрізом, адже листівки з однаковим малюнком і віршами можуть бути розрізані навпіл і уздовж, і впоперек, і навскіс. Ті, хто відшукали свою квітку, кружляють у танці, а інші продовжують пошуки.

Гра «Назви квіти в букеті». У перерві між танцями до зали заносять величезний букет, створений із садових і польових квітів. Гра полягає в тому, щоб за короткий час (10—15 хвилин) учасники записали на аркушах назви квітів у букеті. Аркуші відразу збираються, у наступному антракті з'являється переможець, який назвав найбільше квітів у букеті. Йому вручається букет, на його честь оркестр грає «Вальс квітів» П. І. Чайковського,
ВЕЧІР

Вечір — один із найбільш популярних і улюблених учнями заходів.

Тематика вечорів різноманітна. Одні з них можуть бути приурочені до пам'ятних дат календаря, інші — присвячені цікавим фактам історії країни, різним проблемам суспільно-політичного життя, літературі, мистецтву тощо.

Незважаючи на величезну розмаїтість тематики вечорів, методика їх підготовки й проведення мало чим відрізняється.

На етапі підготовки вечора створюється творча група, до складу якої включаються найбільш ініціативні, активні учні Завдання творчої групи — розробити програму майбутнього вечора. У ній має бути передбачено:

• інформування учнів про вечір (підготовка тексту оголошення, ви

готовлення запрошень, організація спеціальних радіопередач, примі

щення, інформації в стінгазеті й ін.);

• розробка сценарію, літературно-музичної композиції вечора;

• збір необхідного для сценарію матеріалу;

• оформлення приміщення, де відбуватиметься вечір;

• організація репетицій,

Успіх вечора багато в чому забезпечується змістовністю, яскравістю й переконливістю представленої на ньому інформації. Тому головна турбота вчителя — допомогти учням зібрати цікавий матеріал і на його основі розробити сценарій. Важливо врахувати такі моменти: забезпечити яскравий, емоційно виразний початок вечора, уміло й доцільно поєднати текст ведучих з інсценівками, фрагментами художніх творів, читанням віршів, виступом гостей, переглядом кінофрагментів, слайдів, показом ілюстрацій, демонстрацією документальних матеріалів, проведенням різноманітних конкурсів, вікторин, музичним супроводом. З-поміж різних форм проведення вечора необхідно допомогти учням обрати найбільш оптимальну, щоб, по-перше, не перевантажити вечір надлишком прийомів і засобів, а, по-друге, не збіднити його емоційну виразність.

Звернемося до прикладу підготовки вечора «Біографія моєї родини в біографії країни». Організатори вечора за місяць до його проведення можуть провести анкету «Твій родовід», у якій учням пропонується відповісти на запитання, пов'язані з юністю та участю в житті країни їхніх бабусь, дідусів, матерів і батьків, а також інших близьких.

Відповіді на запитання анкети вимагають від учнів звернення до родоводу своєї сім'ї, до сімейних реліквій, документів, фотографій, спогадів рідних. Відповіді на анкету ляжуть в основу сценарію вечора. Крім того, організатори вечора доберуть вірші поетів різних поколінь, які введуть слухачів у певну епоху. На вечорі можуть також звучали уривки з документів, матеріали анкет, за якими стоять реальні долі різних поколінь. На вечорі виступлять зі спогадами запрошені родичі з найбільш яскравими біографіями. До вечора може бути підготовлений і спеціальний випуск газети з сімейними фотографіями, описом цікавих біографічних фактів тощо. Закінчиться свято конкурсом інсценізованих пісень.

Вечори дають високий виховний ефект у тому разі, якщо вони проводяться не час від часу, а регулярно й за певним планом. Ця форма позакласної роботи позитивно позначається на розширенні кругозору учнів, створює умови для формування їх морально-естетачних якостей.

ВІКТОРИНА

Вікторина — це захоплююча гра, у процесі якої в певній послідовності (логічній, хронологічній) перед учасниками ставляться запитання, на які вони дають відповідь в усній чи письмовій формі. У тлумачному словнику подається таке значення слова «вікторина»: гра у відповіді на запитання, об'єднані спільною темою. Вікторини різноманітні за змістом. Розрізняють історичні, літературні, музотгі, науково-технічні, морально-етичні і змішані вікторини, які складаються з питань різних сфер знань і людських юдоосин.

Вікторини є самостійним видом позакласної роботи, але можуть проводитися і на засіданнях гуртків, на вечорах, святах, у походах тощо. Переважно учасникам вікторини ставляться запитання в усній чи письмовій формі. Вікторини можуть проводитись у формі представлення глядачам малюнків, фотографій, відтворення звукозаписів, демонстрації дослідів і постановки проблемних питань.

Проведенню шкільної вікторини передує певна підготовча робота. Спочатку необхідно з'ясувати, про що хочуть дізнатися учні. Визначається вид вікторини, її форма, термін підготовки. Учитель, уважно вивчивши необхідну літературу, добирає собі двох-трьох помічників із числа найбільш підготовлених учнів для розробки запитань вікторини і разом з ними формулює в письмовій формі вичерпні контрольні запитання. Вони повинні бути змістовними, чітко сформованими. Ступінь складності, кількість запропонованих запитань залежать від віку, рівня підготовки учнів, їхніх інтелектуальних здібностей.

Перед початком вікторини слід ознайомити учнів із правилами її проведення. Якщо запитання вивішуються попередньо, то відповіді на них учні опускають у скриньку в установлений термін. У ході проведення усної вікторини важливо створити певний психологічний настрій, атмосферу зацікавленості, однак при цьому не можна допускати, щоб запитання і відповіді загубились у шумі. Запитання потрібно ставити голосно й чітко, а бажаючі відповісти піднімають руки і з дозволу ведучого по черзі дають на них відповіді. Коли учасникам вікторини важко дати відповідь на поставлене запитання, доцільно непомітно натякнути їм на правильну відповідь допоміжним запитанням, а якщо і в цьому разі ніхто не може відповісти, то ведучий сам дає правильну відповідь.

Кожна відповідь учнів оцінюється журі: за правильну і повну відповідь присуджується два бали, за правильну, але неповну відповідь -один. Потім бали сумують і визначаються переможці.

Вікторини можуть проводитися і в письмовій формі: у цьому разі запитання вивішуються на великих аркушах чи роздаються учням написаними на окремих картках. Кожному учневі дається аркуш паперу, де він записує відповіді, ставить своє прізвище і разом із карткою здає журі. Журі вивчає відповіді, аналізує їх і визначає переможців. Учасників вікторини можна ознайомити з кращими відповідями. Нагороджують переможців вікторини книгами, листівками, саморобними сувенірами. Оголошення результатів і вручення призів краще проводити після закінчення вікторини, щоб не відволікати увагу учнів. Результати вікторини, імена переможців можна опублікувати в шкільній стіннівці.
ДЕНЬ ІМЕНИННИКА

День іменинника проводиться кілька разів на рік. Виховний зміст цього заходу полягає в тому, щоб сприяти встановленню позитивного психологічного клімату в колективі, виховувати в учнів почуття поваги, турботи, уважності один до одного, формувати доброзичливі, зацікавлені взаємини. Напередодні (за місяць, тиждень) вирішуються такі організаційні питання:

1. Оформлення класної кімнати.

2. Складання програми свята, що включає поздоровлення, концерт,

солодкий стіл або подарунки, концерт, ігри тощо.

3. Виготовлення сувенірів (подарунків) іменинникам.

4. Розподіл ролей: ведучих, учасників концерту, організаторів ігор

тощо.


5. Виготовлення запрошень (і їх розповсюдження), оформлення ого

лошення.


Зазвичай програму готують таємно від іменинників, хоча можливий також варіант за їхньою участю. На свято можуть бути запрошені гості: учителі, батьки, друзі іменинників.

Стіни залу оформляються стендами «Рік за роком» (фотомонтаж про іменинників), вивішується стінгазета-сюрприз, складена з поздоровлень друзів, батьків, учителів, однокласників.

Програма свята визначається віком учасників. Так, на святі для молодших школярів у ролі ведучих можуть виступати казкові персонажі (Три богатирі, Червона Шапочка, Попелюшка тощо). Вони зустрічають гостей, розсаджують за столики в залі, прикрашеному казковими сюжетами. Елементи з відомих казок увійдуть і в програму свята: це може бути вікторина на краще знання відомих казок, прослуховування грамзаписів казок, імпровізована постановка уривків із казок тощо.

У середньому та старшому шкільному віці програма повинна включати якнайбільше елементів несподіваного, оригінального, що було б цікаво не тільки іменинникам, а й усім присутнім. Об'єднані в кілька творчих груп (у які не входять іменинники), учні потай один від одного готують сюрпризи.

Одна така творча група може підготувати «доповідь» на тему: «Що в імені твоєму», користуючись книгами Л. Успенського «Ти і твоє ім'я» (Л., 1962), «Таємниця імені»: Збірник (Харків, 1994) тощо. «Доповідачі» повідомлять присутнім і насамперед іменинникам почерпнуту із цих книг цікаву інформацію про зв'язок імені й характеру, імені й долі людини. Можна розповісти також, який вплив має ім'я на характер, тип нервової системи, психіку, волю, збудливість, швидкість реакції, активність, інтуїцію, товариськість його носія, які тотемні рослини й тварини, кольори, знаки зодіаку відповідають імені тощо.

Друга група в жартівливій формі може представити слухачам гороскоп кожного іменинника на поточний рік.

Третя група демонструє «документальний» мальований фільм (представлений серією малюнків або фотографій) або фільм із життя іменинників, знятий протягом досить тривалого часу, який відображає різні життєві епізоди.

У програму вечора можна включити також словесні описи портрету, характеру, манери поведінки іменинників, за якими присутні повинні здогадатися, про кого йдеться; лотерею, конкурс віршованих послань-побажань іменинникам; виконання їхніх улюблених пісень; вручення їм сувенірів-подарунків та ін.

Закінчується свято чаюванням і «солодким столом».

ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

День Святого Валентина — це свято закоханих, день уваги до обранців і обраниць, поздоровлень і освідчень.

У цей день прийнято вітати усіх близьких людей — батьків, братів, сестер, друзів. Але головна увага 14 лютого приділяється коханим -«дамам» і «кавалерам» серця. Неодмінним атрибутом цього свята є письмові поздоровлення — так звані «валентинки», що готуються таємно (побажання на листівках у вигляді серця). У зв'язку з цим на етапі підготовки до свята організовується робота шкільного «поштамту» з романтичною назвою. Співробітники «поштамту» можуть допомогти учням опанувати культуру любовного епістолярного жанру, виставляючи для цього зразки любовного листування (наприклад, уривки з листів знаменитих людей), зразки конвертів і листівок з елементами художньої творчості.

«Поштамт» може оголосити конкурс на найяскравіший і найоригі-нальніший конверт. Можна підготувати відкриті послання (листи, листівки, телеграми, бандеролі, посилки) усім Валентиновичам і Валентинівнам, усім, у кого прізвище Валентинів, Валентинова, чи що-небудь на зразок цього, які потім будуть вручатися на вечорі, а деякі зачитуватися (з дозволу адресатів).

Конкурсним завданням може бути жартівливе любовне послання у віршах чи прозі (наприклад, послання, усі слова якого починаються з букви «Л») чи освідчення в коханні у письмовому вигляді (лист, листівка), складене творчо, без використання штампів і кліше. Цікавим є також конкурс на оригінальний гімн, герб, прапор, закони (конституцію) Держави кохання.

Організатори свята можуть використати також шкільну стіннівку, помістивши в ній вірші для конкретних адресатів, жартівливі оголошення «Шукаю друга (подругу)», «Готовий познайомитися...», «Напиши мені» тощо.

У період підготовки творча група може залучити до участі у святі і шкільний радіовузол. У процесі свята радіовузол забезпечуватиме відповідне звукове і музичне оформлення.

Невід'ємним атрибутом майбутнього свята, його символом є серця-амулети, які заздалегідь робляться з картону, паперу, тканини. На кожному з них — цікавий вислів, афоризм чи поетичний рядок. Свої амулети хлопці й дівчата вручать один одному вже на самому святі.

Особлива турбота організаторів — оформлення залу. Святковості залу додадуть яскраві кульки, стрічки, паперові квіти, плакати.

Традиційний зміст самого свята включає низку різноманітних конкурсів.

1. Вручення квітів через шкільну «пошту».

2. Вручення подарунків. На шкільному балу дівчата можуть по

дарувати хлопцям зроблені своїми руками чоловічі краватки чи банти-

метелики. А хлопці — подарувати дівчатам зроблені своїми руками

квіти. Подарунки можуть бути різні, але неодмінний їх аггрибу

дечко: листівки із сердечком, шоколадки у формі сердечка, повітряні

кульки у вигляді серця... І, звичайно, книги, тим більше, якщо це вірші

чи роман про кохання. Тоді треба продумати ще й дарчий напис.

3. Конкурс пісень про кохання. Група хлопців чи окремий учасник

виконують лише один рядок чи куплет такої пісні. Якщо хтось повто

риться, вибуває зі змагання.

4 Конкурс читців. На цьому святі в особливій пошані вірші про кохання. Ведучий зачитує рядки якогось вірша, учасники свята повинні відгадати автора.

5. ІІри


Від серця до серіія. Паперові серця фігурно розрізають на дві частини. Кожному гравцю роздають по половині серця. По команді всі сходяться в центрі залу. Гравці, які знаходять свою половинку першими, стають переможцями.

Розбиті серця. Великі паперові червоні і рожеві серця розрізають на дві частини. На одній частині серця пишеться запитання про святого Валентина, на іншій — відповідь. Гравець-юнак отримує половинку серця із запитанням. Відповідаючи на запитання, він отримує від дівчини іншу половинку серця, якщо відповідь правильна. У цьому випадку «розбиті» половинки з'єднуються. Юнаки і дівчата, які «з'єднали свої серця», танцюють разом.

Чиї компліменти кращі. Валентин і Валентина висловлюють по черзі один одному, не повторюючись, компліменти.

У програму свята можна включити також ігрові і конкурсні танці, колективні пісні, відеокліпи, будь-які концертні номери, ігри і, звичайно ж, сюрпризи.


ДИСПУТ

Однією з найпоширеніших форм виховної роботи з молоддю є диспут — суперечка з метою глибше й грунтовніше розібратися в обговорюваних питаннях. Виховний вплив цього заходу на становлення особистості учнів обумовлюється тим, що кожний з учасників диспуту може висловити й відстояти свою позицію.

Диспути виховують самостійність суджень учнів, розширюють кругозір, вчать глибоко й усебічно аналізувати й оцінювати політичні та моральні проблеми, мотиви поведінки тих, хто їх оточує. Диспути формують не тільки моральні, а й вольові якості учнів, оскільки під час них учні вчаться доводити свої переконання, а також опановують уміння слухати опонента. Це виховує втримку, дисциплінованість, почуття такту.

У ході підготовки диспуту велике значення має правильне формулювання теми. У темі для диспуіу обов'язково має бути присутній


елемент суперечки, тобто саме формулювання теми повинно будити думку, звучати гостро й проблематично. Інтерес учнів викликають теми: «Людина обов'язку — чи щаслива вона?» «Гарне життя — яке воно?», «Чи треба спішити жити?» тощо.

Не слід нав'язувати учням тему диспуту, однак орієнтовний перелік тем можна рекомендувати. При виборі теми важливо враховувати вік учасників. Старші школярі можуть обговорювати досить глибокі й серйозні проблеми на зразок запропонованих вище. А теми диспутів для учнів середніх класів повинні бути більш конкретними й доступними для їхнього розуміння: «Чи цікаво ти живеш?», «Хто для тебе є авторитетом і чому?», «Яким повинен бути справжній друг?» та ін.

Після визначення теми диспуту потрібно допомогти учням сформулювати питання, які допоможуть учням розібратися в проблемі, оцінити власну поведінку й поведінку товаришів.

У деяких колективах розробляються «Правила диспуту» або «Пам'ятки учасникові диспуту». Наприклад:

• У суперечці всі рівні й ніхто нікого не повчає.

• На диспуті немає спостерігачів, кожний—активний учасник розмови.

• Перш ніж сперечатися, подумай, про що будеш сперечатися.

• Сперечайся чесно й щиро, не спотворюй думок і слів своїх това

ришів.

• Починаючи сперечатися, чітко й виразно вислови положення, які



будеш захищати й доводити.

• Доводячи й спростовуючи, говори зрозуміло, просто, точно.

• Якщо довели помилковість твоєї думки, май мужність визнати

правоту свого «супротивника»,

Плакат, на якому барвисте оформлені ці правила, може бути вивішено поруч із оголошенням про майбутній диспут.

Приміщення, де відбуватиметься диспут, готується заздалегідь: оформляється стенд із літературою до теми диспуту, вивішуються дружні шаржі з віршами й підписами до них, висловлювання відомих людей, правила диспуту, складені самими учнями, і т. ін.

Диспут може починатися по-різному: із вступного слова ведучого, повідомлення анкетних даних, виступів самих учнів, аналізу літературних і життєвих фактів тощо.

Роль ведучого в ході диспуту не повинна зводитися лише до того, щоб надавати слово. Він може коментувати виступ, звертатися до присутніх із пропозицією висловити своє ставлення до певної думки тощо. Усе це ведучий повинен робити дуже тактовно, підтримуючи й стимулюючи почату розмову, спрямовуючи її в потрібне русло.

Ведучим може бути вчитель або ерудований, активний, авторитетний учень. Дуже важливо, щоб ведучий знав інтереси аудиторії, її ставлення до теми диспуту, рівень знань з обговорюваної проблеми.

Як би глибоко не обговорювалися питання, необхідним є заключне слово ведучого, причому воно не завжди означає кінець дискусії. Навпаки, іноді в підсумку виникають нові актуальні проблеми, які можуть стати предметом наступного диспуту.

Закінчуючи диспут, ведучий дякує учням і гостям за активну участь у дискусії, висловлює вдячність усім присутнім і запрошує на нову зустріч.

Підготувала Людмила ШЕЛЕСТОВА


ДОРУЧЕННЯ

Однією з форм залучення учнів до громадського життя є доручення. Воно дає учневі нову, нехай і нетривалу роль командира або підлеглого, організатора чи виконавця, уповноваженого від класу в іншому колективі (представник в учнівському парламенті). Через систему цих ролей і формується досвід суспільних відносин — соціальний досвід.

Доручення можуть бути колективні та індивідуальні; постійні, тимчасові та епізодичні; складні та прості. Кожне доручення мас спонукати дитину до дії.

Важливі групові доручення, які дають відчуття причетності до колективної справи, пробуджують енергію дитини, спонукають до творчості.

Залежно від важливості конкретного доручення для життєдіяльності колективу можна використовувати такі прийоми розподілу:

• вибори відкритим голосуванням (наприклад: чергового командира,

членів учнівського парламенту; вибори передбачають кілька кандида

тур, а члени класного колективу голосують за того, хто видасться їм

найбільш гідним);

• призначення класним керівником (наприклад: «Правознавцем я

пропоную стати Олегу 3., тому що він...»);

• призначення активістом, лідером класу (наприклад, черговий ко



мандир каже коментатору: «Я доручаю тобі виступити на лінійці з ін

формацією про події у світі»); *

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconМетодичні рекомендації для студентів училищ культури Київ 2006 Укладач: Шапко Л.І. зав практикою, викладач окз «Лозівське училище культури І мистецтв»
Дозвілля – невід’ємна частина життя людини І суспільства. Сучасне суспільство вимагає нових форм в організації дозвілля, задоволенні...
Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconІнформаційний вісник 4 (32) 2009 Київ 2009 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (32) 2009 / [редкол. Г. Саприкін (голов ред.), Т. Сопова (відп ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; дз...
Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconПрограма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009 Порядок роботи конференції
Секція ІІ „Краєзнавча робота як сфера науково-практичної діяльності бібліотек, архівних та музейних установ”
Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconПрограма Івано-Франківськ, 18-23 травня 2009

Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2009 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconСельская жизнь в Украине Рубрика: Медицина 30. 10. 2009 та 06. 11. 2009
Вітчизняне планетарне відкриття на зламі тисячоліть із сумом відзначає півстолітній ювілей
Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconАлізничного транспорту імені академіка в. Лазаряна рада з гуманітарного виховання вісник куратора №40 (квітень 2009) дніпропетровськ 2009 Укладач: Дешко Л. К

Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconПрограма навчальної дисципліни. Полтава, 2009. 94 с
Хvі перша половина ХІХ століття для студентів ІІІ курсу заочної форми навчання
Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconЛьвівський ставропігіон
Міжнародна програма з глибинної психології: методичні рекомендації /За ред. Я. Кміта, І. Рацина Львів: в-во "Ставропігіон", 2009....
Програма «дозвілля» Турійськ, 2009 р iconБердянськ 2009 (06)
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: бдпу, 2009. – 308...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка