Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр



Скачати 333.94 Kb.
Дата конвертації15.04.2017
Розмір333.94 Kb.
ТипПрограма


Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЗАТВЕРДЖУЮ



Ректор ­___________С.В.Мельничук

“­­____”__________________2014 р.




ПРОГРАМА

ФАХОВОГО ІСПИТУ

для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем

Магістр”



(повна форма навчання)
напрям підготовки – 0203 – Гуманітарні науки

спеціальність 8.02030101 – Філософія

Схвалено Вченою радою філософсько-теологічного факультету


Протокол № 6 від 29 січня 2014 р.
Голова ради проф. Балух В.О.


Чернівці-2014

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
ТЕМА 1. Історія філософії як наука та основні етапи її розвитку.

Для чого необхідно вивчати історію філософії. Становлення та розвиток історико-філософських досліджень. Історія філософії як наука та її завдання.


ТЕМА 2. Паростки наукових знань і зародження філософської думки у Стародавньому Єгипті та Вавілоні.

Історичні умови становлення філософії як форми суспільної свідомості. Наукові знання та перші спроби філософського осмислення людини і світу в Стародавньому Єгипті.


ТЕМА 3. Філософська думка Стародавнього Китаю.

Історичні умови і духовні передумови становлення філософської думки у Стародавньому Китаї. Соціально-етична філософія Кон-фу-цзи (Конфуція). Вчення послідовників Конфуція: Мен-цзи і Сюнь-цзи. Загальна характеристика вчення легістів (законників) і моїстів. Філософія даосизму.


ТЕМА 4. Особливості філософської думки Стародавньої Індії.

Історичні умови виникнення та розвитку філософії в Стародавній Індії. Основні світоглядні питання у текстах Вед.. Філософія Джайнізму. Філософія і практика Буддизму. Даршани як форма класичної філософської думки (локаята, санкхья, йога, ньяя, вайшешика, веданта, міманса).


ТЕМА 5. Становлення філософської думки у Стародавній Греції.

Історичні умови формування філософії в Стародавній Греції. Гомерівський епос і теологічні уявлення Гесіода. Перші мудреці.


ТЕМА 6. Іонійська філософія.

Поняття та історичні умови формування іонійської філософії. Філософія мілетської школи (Фалес, Анаксимандр, Анаксімен). Філософія Геракліта Ефеського.


ТЕМА 7. Італійська філософія.

Поняття та історичні умови винекнення італійської філософії. Піфагор та його школа. Філософія Ксенофана. Елейська школа (Парменід, Зенон, Меліс).


ТЕМА 8. Філософія Стародавньої Греції у 5 ст. до н.е.

Історичні умови та особливисті філософської думки Греції у 5 ст. до н.е. Філософські погляди Емпедокла. Початок філософії в Афінах. Анаксагор.


ТЕМА 9. Античний атомізм.

Історичні умови зародження класичної грецької філософії. Витоки та смисл античного атомізму. Левкіп. Учення Демокріта про атоми та порожнечу. Детермінізм. Космогонія та космологія Демокріта. Психологія та теорія пізнання Демокріта. Людина і суспільство. Мораль і релігія.


ТЕМА 10. Софісти

Загальна характеристика філософії софістів. Старші софісти: Протагор, Горгій, Гіппій. Продік. Антифонт. Молодші софісти: Алкідам, Трасімах, Крітій, Каллікл. Критика софістики Платоном і Аристотелем.


ТЕМА 11. Сократ і сократичні школи

Життя Сократа. Покликання Сократа. Демон Сократа. Предмет філософії за Сократом. Метод іронії Сократа. Маєвтика. Індукція.

Сократ і Кініки. Антисфен, Кратет Фіванський. Гіппархія і Метрокл, Філіск, Біон Борисфенський. Софізми Евбуліда. Діодор Кронос. Стільпон. Федон. Менедем Еритрейський.
ТЕМА 12. Філософія високої класики. Платон

Життя і праці Платона. Ідеалізм Платона. Ідеальний світ. Ідеї. Гносеологічні, онтологічні й семантичні корені вчення Платона. Матерія. Світ речей. Відношення речей і ідей. Душа космосу. Бог. Фізика Платона. Телеологія. Розум – деміург. Космічна психологія. Тіло і душа. Метемпсихоз. Ерос. Гносеологія. Чуттєве пізнання. Анамнезис. Діалектика (логіка). Політика. Сутність і походження держави. Апологія нерівності. Охоронці. Комунізм Платона. Філософи – правителі. Естетика.


ТЕМА 13. Пізня класика. Аристотель

Життя і твори Аристотеля. “Метафізика”. Онтологія Аристотеля. Предмет філософії. Тотожність, відмінність, протилежність, суперечність. Основний закон буття. Буття і небуття. Сутнє і сутність. Формальна причина. Матерія. Матеріальна причина. Можливість і дійсність. Ентелехія і телеологія. Рушійна причина. Чотири первні, або вищі причини. Теологія. Аристотель як історик філософії. Критика теорії ідей. Фізика і її предмет. Космологія. Життя та його походження. Біологічні відкриття. Психологія. Визначення душі. Види душ. Душа і тіло. Розумна душа. Гносеологія. Спростування скептицизму та суб’єктивного ідеалізму. Основна проблема гносеології. Види знання. Чуттєва сходинка пізнання. Проблема вторинних якостей. Роль Аристотеля в логіці. Етика. Моральність як набута якість душі. Структура душі і види чеснот. Досягнення доброчесності і роль знання. Зв’язок етики і політики. Соціально-політичні погляди. Держава та її структура. Проблема рабства.



ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Античная философия: Энциклопедический словарь. — М.: Прогресс-Традиция, 2008. — 896 с.

Балух В.О., Возний І.П., Коцур В.П. Історичні портрети античності та середньовіччя. – Чернівці, 2007. – 500 с.

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

Богомолов А.С. Античная философия. – М., 1985.

Вернан Ж.-П. Происхождение древнегреческой мысли. – М., 1988.

Виндельбанд В. История древней философии. – Киев, 1995.

Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречения знаменитых философов. – М., 1986.

Історія філософії: Підручник /Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін;. – К., 2002

Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу (Становление греческой философии). – М.,1972.

Конрад M. Нарис історії стародавньої філософії. Рим, 1974; С. 100-112.

Лосев А.Ф. История античной эстетики (ранняя класика). M., 1963. С. 273, 501-510.

Лурье С.Я. Теория бесконечно малых у древних атомистов. М.-Л., 1935.

Мамардашвили М. К. Лекции по античной философии. — М.: Аграф, 1997.

Мареев С.Н., Мареева Е.В. История философии (общий курс): Учебное пособие. – М.: Академический Проект, 2004. – 880 с.

Петрушенко В. Філософія. К., 2003.

Предмет і проблематика філософії. – Львів, 2001.

Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

Реале Д и Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Античность. – СПб, 1994.

Рой М. История индийской философии. – М., 1958.

Скирбекк Г., Гилье Н. История философии. – М., 2000.

Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.

Чорний І.П., Рошкулець Р.Г. Філософія. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА


    Античные философы. Свидетельства, фрагменти, тексты. – К., 1995.

    Арістотель. Нікомахова етика / Αριστοτελους. Ηθικα Νικομαχεια. (білінгва)/ В.Ставнюк (переклад з давньогрецької, коментарі), – К.: Аквілон-Плюс, 2002.

    Аристотель. Соч.: в 4 т. – М., Мысль, 1973 – 1983.

    Асмус В. Ф. Античная философия. – М., Высш. шк., 2003.

    Богомолов А. С. Античная философия: в 2 ч. – М., Изд. МГУ, 1985.

    Гадамер Х.-Г. Хайдеггер и греки // Логос,1991.– № 2. С.56-68.

    Гарнцев М.А. Проблема самосознания в западноевропейской философии (от Аристотеля до Декарта). – М.: Издательство МГУ, 1987.

    Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М.: Мысль. 1986.

    Драч Г. В. Рождение античной философии и начало антропологической проблематики. – М., Гардарики, 2003.

    Дюмон Ж.- П. Античная философия. – М.: АСТ, 2006.

    Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993.

    Кондзьолка В. В. Філософія і її історія. – Львів, Світ,1996.

    Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. – Львів.: Світ, 2001.

    Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. т. 1, – М., 1930.

    Лосев А.Ф., Тахо-Годи А. А. Платон. Аристотель. – М., 1993.

    Надточаев А. С. Философия и наука в эпоху античности. - М.: Изд-во МГУ, 1990.

    Платон. Соч.: в 3 т. -- М.: Мысль. 1968 – 1972.

    Пролеев С. В. История античной философии.– М.: РЕФЛ-бук. 2001.

    Татаркевич В. Iсторія філософії. Антична i середньовiчна фiлософiя. / Андрій Шкраб'юк (пер.з пол.). – Львів., Вид., Свічадо. 2006.

    Хайдеггер М. Изречение Анаксимандра // В кн.: Хайдеггер М. Разговор на просёлочной дороге / Перевод Т. В. Васильевой / – M.: Высш. шк., 1991. – С. 28 – 68.

    Хайдеггер М. Учение Платона об истине // В кн.: Хайдеггер М. Время и бытие. М.: Республика, 1993. – С. 345 – 361.

    Чанышев А. Н. Философия древнего мира.– М.: Изд.,: Высшая школа; 1999.

    Шичалин Ю. А. Античность. Европа. История. – М.: Греко-латин. каб.; 1999.

    Щерба С. П., Тофтул М. Г., Заглада О. А., Хобта І. П., Щедрін В. – К. Філософія: Короткий виклад : Навчальний посібник для студ. вузів. – Житомир : «Льонок», 2000.

    Ямвлих Халкидский. О египетских мистериях. – М., 1995.

    Ярошовець В.І. Методологічна рефлексія історико-філософського процесу // Наукові записки. Том ХІІ. Філософський факультет. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка КПВД «Педагогіка», 2004.





СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ
ТЕМА 1. Особливості філософської думки середніх віків.

Витоки середньовічної філософії. Трансформація змісту базових філософських категорій у семантичному полі християнства. Порівняльний аналіз змісту поняття logos у Філона Олександрійського та у Іоана Богослова. Взаємодія етичних аспектів християнської філософії з питаннями онтології, гносеології та праксеології. Св. Климент, єпископ Римський; Св. Ігнатій Богоносець; єп. Антіохійський. Вчення дванадцяти апостолів «Дідахи». Послання Варнави. «Пастир» Єрма. Філософсько-теологічні погляди Аристида, Афінагора, Св. Мученика Іустина Філософа. Боротьба Церкви з гностицизмом.


ТЕМА 2. Виникнення наукового богослов’я.

Історичний, соціокультурний і світоглядний контекст висловлень богословів. Філософія Тертуліана. Філософський і богословський зміст принципу «Вірю, тому що абсурдно». Невідповідність поглядів Тертуліана ідеалам і нормам християнства. Св. Кіпріан, єп. Карфагенський. Християнська наука у Антіохійській та Олександрійській школах. Климент Олександрійський. Роль Орігена у формуванні християнської науки. Св. Діонісій Олександрійський. Св. Григорій Чудотворець (Неокесарійський). Розвиток філософської думки у перші три століття.


ТЕМА 3. Післянікейський період. «Золотий вік» патристики.

Св. Афанасій Великий. Св. Василій Великий. Св. Григорій Богослов. Св.Григорій Нісський. Св Іоан Златоустий. Догмат спокутування, істина троїчної єдиностутності, правило віри, шляхи богопізнання, таїна спасіння. Св. Амвросій Медіоланський. Блаж. Ієронім Стридонський. Блаж. Августин Іппоніський. «Золотий вік» середньовічної філософії. Герменевтика, філософія історії, онтологія та антропологія святих отців.


ТЕМА 4. Арабська філософія.

Історичні умови формування філософії арабомовних країн. Філософія Аль-Кінді. Філософія Аль-Фарабі. Філософія Ібн-Сіни. Культура і філософія в мусульманській Іспанії. Ібн-Рошд. Єврейська філософія середньовіччя. Ібн-Гібероль та Маймонід.


ТЕМА 5. Схоластика.

Філософські погляди Боеція. Вчення про універсалії. Історичні умови формування схоластичної філософії у VI-X ст. Схоластичний реалізм Ансельма Кентерберійського. «Онтологічний доказ» буття Бога. Реалізм і номіналізм. І.Росцелін. Проблема віри та розуму у вченні Абеляра. Проблема універсалій У Абеляра. Діалектика. Історичні умови розвитку схоластики в ХІІІ-ХІVст. Латинський аверроїзм. Сігер Брабантський. Містична філософія Бонавентури. Оксфордська школа. Роджер Бекон. Життя та творчість Т.Аквінського. Метафізика Аквіната. Проблема співвідношення віри та розуму. Містична філософія М.Екхарта і Якоба Беме. Філософія Д.Скота. Філософія У.Оккама.


ТЕМА 6. Основні тенденції та проблеми сучасної світової культури.

Поняття «Ренесансу». Гуманізм і реформація. Основні напрями Ренесансу. Лоренцо Валла. Марсіліо Фічіно. Онтологія М.Кузанського.



ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Балух В.О., Возний І.П., Коцур В.П. Історичні портрети античності та середньовіччя. – Чернівці, 2007. – 500 с.

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

Гуревич А.Я. Средневековый мир. – М., 1990.

История философии в кратком изложении. – М., 1991.

Історія філософії: Підручник /Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін;. – К., 2002

Майоров Г.Т. Формирование средневековой философии. – М., 1979.

Предмет і проблематика філософії. – Львів, 2001.

Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

Соколов В.В. Средневековая философия: Учебное пособие для студентов и аспирантов философских факультетов. – М., 1979.

Суини М. Лекции по средневековой философии. Выпуск 1: Средневековая христианская философия За­пада. – М., 2001. – 304 с.

Філософія. Курс лекцій (І.В.Бичко, Ю.В.Осічнюк, В.Г.Табачковський та ін.) – К., 1991.

Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Під ред. І.В.Бичко. – К., 1994.

Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.

Чорний І.П., Рошкулець Р.Г. Філософія. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 216 с.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Алєксандрова О.В. Філософія Середніх віків та доби Відродження. - К., ПАРАПАН. 2002. - С.16-41.

Жильсон Э. Философия в средние века. - М., 2004.

Кондзьолка В. В. Історія середньовічної філософії. - Львів., 2001.

Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. - М., 1997. - С. 379 - 391.

Лосев А.Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития. - М., 1992. - Кн.1. - С.4-55.

Майоров Г. Г. Северин Боэций и его роль в западноевропейской истории // Вопросы философии. - 1981. - № 4.

Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. - М., 1979.

Мейендорф Иоанн. Введение в святоотеческое богословие. - Вильнюс-Москва, 1992. Карсавин. Л.П. Святые отцы и учители Церкви. - М., 1994. - С.38-108.

Неретина С. С. Верующий разум. К истории средневековой философии. - Архангельск, 1995. - С. 237 - 292.

Рассел Б. История западной философии: В 2-х т. - М., 1993.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 2. Средневековье. - СПб., 1994. - С. 282 - 286.



ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ
ТЕМА 1. Становлення філософської парадигми Нового часу.

Соціально-економічні передумови формування новочасного мислення. Поняття наукової революції. Становлення наукової картини світу. Наукова програма Ньютона. Коперніканська революція в астрономії. Формування нового типу знання. Ґенеза нової ідеї універсальності науки. Математизація природи Галілеєм. Радикалізація сумніву, формування парадигми філософського мислення “cogito”. Емпіризм, сенсуалізм і раціоналізм у філософії Нового часу.


ТЕМА 2. Філософія Френсіса Бекона та Рене Декарта.

Ф.Бекон як перший філософ-емпірик Нового часу. Критика Ф.Беконом схоластичної науки і філософії. Практичні завдання філософії та науки („Велике відновлення наук”, “Новий органон”). Вчення про індуктивний метод. „Ідоли” розуму. Вчення про матерію та форми. Соціально-політичні погляди.

Картезіанський радикальний поворот до „Я”. Принцип універсального сумніву. Природа людського розуму. Доведення існування та роль Бога у філософії Декарта. Проблема істини та облуди. Душа і тіло. Вчення про метод. Проблема людини. Наукова програма Декарта.
ТЕМА 3. Філософські погляди Томаса Гоббса і Джона Локка.

Гносеологія, концепція знання та мови Т.Гоббса. Вчення про природу, людину та Бога. Соціально-політичні погляди. Людина в догромадянському суспільстві. Природний закон і природні права людини. Вчення про державу. Політичні права та свободи. Критика Локком теорії вроджених ідей. Учення Дж. Локка про ідеї. Характеристика первинних і вторинних якостей. Пізнання та його можливості. Вірогідність і віра. Субстанція та універсалії. Морально-політична доктрина. Релігія. Вплив ідей Локка на подальший розвиток філософії.


ТЕМА 4. Філософські погляди Бенедикта Спінози і Готфріда Ляйбніца.

Вчення Б.Спінози про субстанцію та її атрибути. Пантеїзм. Гносеологічна концепція. Принцип детермінізму. Проблема дива, закономірності та фаталізму. Сутність людини. Проблема співвідношення душі й тіла. Афекти. Моральний ідеал. Концепція релігії та держави. Співвідношення метафізики і конкретних наук у вченні Г.Ляйбніца. Вчення про монади. Поняття наперед установленої гармонії. Теодицея. Принципи раціоналістичної методології. Істини розуму та істини факту. Теорія пізнання. Проблема людини та її доля.

ТЕМА 5. Cуб’єктивний ідеалізм і скептицизм в англійській філософії XVII століття.

Сутність суб’єктивного ідеалізму Дж.Берклі. Вчення про ідеї. Критика ідей матеріальної субстанції. Бог і закони природи. Д.Юм про структуру чуттєвого досвіду. Теорія асоціації ідей. Вчення про причиновість. Скептицизм і агностицизм Юма. Соціально-етичне вчення Юма.


ТЕМА 6. Просвітництво та його основні риси.

Поняття Просвітництва. Просвітники про значення розуму та їх критика метафізичних систем. Критика „позитивних релігій”. Розум і природне право. П.Бейль як попередник Просвітництва. Захист деїзму Вольтером. Критика вчення Паскаля та Ляйбніца. Учення про віротерпимість. Оцінка Ш. Монтеск’є значення наук. Учення про розподіл влад. Учення Руссо про суспільний договір та суверенітет народу.



ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Антология мировой философии. – М.,1970. – Т.2

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К., 2001.

Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. XVII – XVIII ст.: Підручник. – 2-ге вид. –К.: Либідь, 2000.

Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії XV-XVII ст. – К., 1994.

Історія філософії: Підручник /Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін;. – К., 2002

Кузнецов В.Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западноевропейская философия XVIII в. – М., 1986.

Нарский И.С. Западноевропейская философия XVII в. – М., 1974.

Нарский И.С. Западноевропейская философия XVIII в. – М., 1973.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2001. – 576 с.

Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Новое время. – СПб., 1996.

Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII вв. – М., 1984.

Чорний І.П., Рошкулець Р.Г. Філософія. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 216 с.



ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Вимога раціональності. Спадщина Рене Декарта у світі сучасної культури. К., 1996.

Вольтер Философские сочинения. М.,1988.

Вышеславцев Б.П. Декарат и современная философия // Этика преображенного Эроса. М., 1994.

Гассенди П. Сочинения в 2- т. М., 1966 -1968.

Гельвеций К.А. Сочинения в 2–х т. М., 1973-1974.

Гельвецій К.А. Про людину, її розумові здібності та її виховання. К., 1994.

Гоббс Т. Избранные произведения в 2-х т.-М., 1964.

Гоббс Т. Бегемот. К., 1996.

Гольбах П. Избранные произведения в 2-х т. М., 1963.

Декарт Р. Метафізичні розмисли. К., 2000.

Кузнецов В.Н. Французские материалисты XVIII в. М., 1981.

Локк Дж. Сочинения в 3- т. М.,1985 - 1988.

Мамардашвили М. Картезианские размышления. М.:ПРОГРЕСС, 2001.

Паскаль Б. Мысли о религии. Минск-Москва – 2001.

Стрельцова Г.Я. Декарт и Паскаль//Вопросы философии.–1985.- № 3.



НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ
ТЕМА 1. Предмет курсу „німецька класична філософія”.

Загальна характеристика німецької класичної філософії. Історичні умови становлення та розвитку німецької класичної філософії.


ТЕМА 2. Філософія німецького просвітництва.

Філософія німецького Просвітництва. Система філософії Хр. Вольфа. Творчість Е.Лессінга. Філософія І. Гердера.


ТЕМА 3. Філософія І. Канта.

Докритичний період творчості. Вихідні принципи „Критики чистого розуму”. Трансцендентальна естетика. Трансцендентальна аналітика. Трансцендентальна діалектика. Основні проблеми етики Канта. Естетична концепція. Антропологічна доктрина. Релігія, її виникнення та соціальна значимість.


ТЕМА 4. Філософія І.Фіхте і Й.Шеллінга.

Вихідні принципи філософії Фіхте. Вчення про науку. Етико-соціальна філософія. Ранній період творчості. Філософія тотожності.


ТЕМА 6. Філософія Гегеля.

Шлях від ідей „народної релігії” до „Феноменології духу”. Основні проблеми „Феноменології духу”. Наука логіки. Методологічні принципи побудови системи. Вчення про буття, якість, кількість, міру, сутність, сутність, явище, дійсність, поняття. Натурфілософія. Філософія духу. Суб’єктивний дух, антропологія, феноменологія, психологія. Об’єктивний дух, абстрактне право, мораль, моральність. Громадянське суспільство і держава. Абсолютний дух, мистецтво, релігія, філософія.


ТЕМА 7. Філософія Л.Фойєрбаха.

Антропологічний матеріалізм. Етичні й соціально-політичні погляди.




ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К., 2001.

Бродецький О., Чорний І. Новочасний раціоналізм і післяпросвітницький ірраціоналізм. Чернівці, 2003.

Волинка Г. І., Гусєв В. І., Мозгова Н. Г., Огородник І. В., Федів Ю. О. Історія філософії в її зв'язку з освітою. — Київ: Каравела, 2006.

Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. К.: Четверта хвиля, 2001. (Лекція1Свідомість часу в Модерні та потреба його самозасвідчення, Лекція2 Гегелівське поняття Модерну)

Ґадамер Г.Ґ. Істина і метод. Основи філософської герменевтики. К.:Юніверс, 2000.- Т.1.- С.27-64.

Гегель Энциклопедия философских наук . М., 1974-1975.

Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Наука логики. М.,1975.-452 с.

Гегель Г. Основи філософії права. К.: ЮНІВЕРС, 2000.
Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. М., 1978.

Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. XVII – XVIII ст.: Підручник. – 2-ге вид. –К.: Либідь, 2000.

Длугач Т.Б. От Канта к Фихте (сравнительно-исторический анализ). М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2010.

Історія філософії: Підручник /Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін;. – К., 2002.

Кричевский А.В. Абсолютный дух сквозь лики триединства: сравнительный анализ философско-теологических концепций Гегеля и позднего Шеллинга. М.: ИФ РАН, 2011.

Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVІІ начала ХІХ века. М., 1989.

Кушаков Ю. В. Нариси з історії німецької філософії Нового часу. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 572 с.

Нарский И.С. Кант. М., 1976.

Ортега-і-Гасет Х. Кант //Вибрані твори. К.: ОСНОВИ, 1994.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001.

Рассел Б. Історія західної філософії. К.:ОСНОВИ, 1995.

Філософія. Курс лекцій (І.В. Бичко, Ю.В. Осічнюк, В.Г. Табачковський та ін.) – К.: Либідь, 1991.

Чорний І.П., Рошкулець Р.Г. Філософія. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 216 с.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Асмус В.Ф. Иммануил Кант. М. 1973.

Барбашина Э.В. Трансцендентальная философия Канта: онтология и история. Новосибирск. 2002.

Быкова М.Ф., Кричевский А.В. Абсолютная идея и абсолютный дух в философии Гегеля. М. 1993.

Виндельбанд В. Иммануил Кант // В.Виндельбанд. Избранное. М. 1995.

Виндельбанд В. От Канта до Ницше. М. 1998.

Гаєр, Манфред. Світ Канта: Біографія / З німецької переклав Л. Харченко. — К.: Юніверс, 2007. — 336 с.

Гайденко П.П. Парадоксы свободы в учении Фихте. М. 1990.

Делез Ж. Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза. М. 2000.

Ильин И.А. Философия Гегеля как учение о конкретности бога и человека. СПб. 1994.

Кант І. Критика практичного розуму. — Київ: Юніверс, 2004. — 240 с.

Кант І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. — Київ: ППС-2002, 2005. — 178 с.

Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму. — Київ: Юніверс, 2004. — 464 с.

Кричевский А.В. Образ абсолюта в философии Гегеля и позднего Шеллинга. М.: ИФ РАН, 2009.

Лёвит К. От Гегеля к Ницше. СПб. 2002.

Мамардашвили М.К. Кантианские вариации. М. 1997.

Маркузе Г. Разум и революция. Гегель и становление социальной теории. СПб. 2000.

Перов Ю.В., Сергеев К.А., Слинин Я.А. Очерки истории немецкого классического идеализма. СПб. 2000.

Торубарова Т.В. О сущности человеческой свободы в немецком классическом идеализме. СПб. 1999.

Фейербах Л. Основные положения философии будущего. // Фейербах Л. Соч. в 2-х т. М. 1995. Т.1.

Хёсле В. Гении философии нового времени. М. 1992.

Чернов С.А. Субъект и субстанция. Трансцендентализм в философии науки. СПб. 1993.

Шопенгауэр А. Критика кантовской философии // А.Шопенгауэр. О четверояком корне...Мир как воля и представление. В 2-х т. М. 1993. Т.1.

Энгельс Ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии // К.Маркс, Ф.Энгельс. Соч. Т.21.



ОНТОЛОГІЯ ТА МЕТАФІЗИКА
ТЕМА 1. Предмет онтології. Проблема буття в історії філософії та в контексті сучасних парадигм філософування.

Філософія. Метафізика. Онтологія. Основні поняття й категорії онтології. Парадигми філософського мислення. Антропологізація онтологічних концепцій. Екзистенціально-життєва визначеність буття, або людиномірність проблеми буття. Структура та мета курсу.


ТЕМА 2. Парадигма філософського мислення “on he on” та онтологічне питання в її межах.

Проблема буття як визначальна тема парадигми “on he on”. Парменідівська теза „буття є, небуття немає". Теорія ідей Платона як онтологія. Подолання платонівського дуалізму Аристотелем. Актуальне й потенційне. Ієрархічність буття у філософії неоплатоніків: одно, нус, душа, еманація. Теоцентризм та ієрархічність буття в середньовічній філософії. Дискусії про універсалії, номіналізм і реалізм. Буття як благо, досконалість, істина. Буття як природа. Матерія і мислення як вихідні форми буття. Пантеїзм Спінози. Мислення як буття і логіка як онтологія у філософії Гегеля. Наука логіки: вчення про буття. Критична онтологія М.Гартмана. Наївність традиційної метафізики і нова онтологія. Реальний світ і його шари.


ТЕМА 3. Онтологічна проблематика в межах парадигми „cogito”.

Онтологія свідомості в контексті парадигми “cogito”. Картезіанське “cogito” і принцип універсального сумніву. Тілесна і духовна субстанції. Кант і критика класичної метафізики. Онтологічний смисл „Критики чистого розуму” Канта. Свідомість у феноменології Е.Гуссерля. Інтенційність свідомості. Ейдетична інтуїція. Очевидність. Аподиктичне й неаподиктичне знання. Настанови свідомості: природна та феноменологічна. Трансендентальне ego, noesis, noema. Актуальність і потенційність інтенційного життя. Життєвий світ (Lebenswelt). Онтологія свідомості М.К.Мамардашвілі.


ТЕМА 4. Онтологічне питання в контексті парадигм “existenz”.

Людиномірність проблеми буття. Осягнення буття через переживання, розуміння, інтуїцію. Буття як становлення й життя у філософії Ф.Ніцше. Метафізичне значення ніцшеанської тези “Бог мертвий”. Концепція вічного повернення. Життя як воля до влади. Онтологічне визначення буття М.Гайдеггера. Феноменологія та феноменологічна герменевтика як метод онтології. Буття і ніщо. Фундаментальна онтологія як учення про наявне буття Dasein. Онтологія Гайдеггера після повороту (Kehre). Феноменологічна онтологія Ж.П.Сартра. Інтенційність і трансфеноменальність свідомості Проблема ніщо. Свобода як буття свідомості. Сутність і існування. Проблема трансценденції у філософії К.Ясперса. Прояснення буття через трансцендування.


ТЕМА 5. Проблема буття в контексті парадигми філософського мислення “affirmo”.

Буття натуральне і буття культури. Поняття культури. Норми, цінності, твори, речі. Аффірмація. Буття й небуття у культурі. Буття як проблема сучасності. Філософія культури О.Шпенглера. Космічне і мікрокосм. Факти й істини. “Поняття високої культури”. Прасимвол, доля, душа культури.


ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Богданов В.В. Понятие субстанции в классической европейской философии. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. – 193 с.

Бохенский Ю.М. Современная европейская философия. – М.: Научный мир, 2000. – 256 с.

Брюсова Н. Судьба метафизики и судьба человека //Вопросы философии. – 2005. – № 11. – С. 54-56. Гайденко П.П. Мартин Хайдеггер: изначальная временность как бытийное основание экзистенции // Вопросы философии. – 2006. – № 3. – С.165-182.

Гайденко П.П. Постметафизическая философия как философия процесса //Вопросы философии. – 2005. – № 3. – С. 128-139.

Гайдеггер М. Гельдерлін і сутність поезії //Всесвіт – 1993. – №7-8. – С.132-136.

Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. Новая отнология ХХ века. М.: Республика, 1997. 495 с.

Губин В.Д. Онтология: Проблема бытия в современной европейской философии. – М., Росс. гос. гуманит. ун-т, 1998. – 191 с.

Декарт Р. Метафізичні розмисли. – К., 2000.

Історія філософії: Підручник /Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін;. – К., 2002

Кутырев В.А. Оправдание бытия //Вопросы философии. – 2000, № 5.

Нестеренко В.Г. Вступ до філософії. Онтологія людини. – К., 1996.

Пигалев А.И. "Онтология сознания" у Ж.–П.Сартра //Проблемы онтологии в современной буржуазной философии. – Рига, 1988. – С. 158-170.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001.

Пугачев Н.Н. Онтология и исторические типы рациональности //Типы рациональности в культуре. – М., 1992. С. 145-146.

Руткевич А.М. Фундаментальная онтология М.Хайдеггера и психоанализ //Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. – М., 1985. – N4. – С. 69-79.

Сартр Ж.П. Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології. К.: Основи, 2001. – 854 с.

Суханцева В.К. Метафизика культуры. – К.: Факт, 2006. – 368 с.

Тимофеев А.И. И.Кант на рубеже традиционной и нетрадиционной метафизики // Перспективы метафизики. Классическая и неклассическая метафизика на рубеже веков. Материалы международной конференции. Санкт-Петербург, 28-29 октября 1997 г. / Отв. ред. М.С.Уваров. – СПб.: Санкт-Петербургское отделение Института человека РАН, 1997.

Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1997.

Хайдеггер М. Основные понятия метафизики //Вопр. философии. – 1989. – № 9. – С.116-157.

Чанышев А.Н. Трактат о небытии //Вопросы философии. – 1990. – № 10. – С. 158-165.

Черняков А.Г. Онтология времени. Бытие и время в философии Аристотеля, Гуссерля и Хайдеггера. – Санкт-Петербург: Высшая религиозно-философская школа, 2001.

Чорний І.П., Рошкулець Р.Г. Філософія. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 216 с.



ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Аристотель Метафизика //Сочинения в четырех томах. – Т.1. – М.: Мысль, 1976. – С.65-367.

Бытие и время» Мартина Хайдеггера в философии ХХ в. Материалы обсуждения //Вопросы философии. – 1998. – № 1. – С. 110-121.

Брюсова Н. Судьба метафизики и судьба человека //Вопросы философии. – 2005. – № 11. – С. 54-56.

Валевська І. Історичні долі класичної метафізики у ХХ сторіччі //Філософська думка. – 1998. – № 2. – С. 120-138.

Корет Э. Основы метафизики. – К.: Тандем, 1998. – 247 с.

Основы онтологии: Учебное пособие / Под ред. Ф.Ф.Вякерева и др. – СПб.: Изд-во С.Петербургского университета, 1997. – 280 с.

Суханцева В.К. Метафизика культуры. – К.: Факт, 2006. – 368 с.

Фреде Д. Вопрос о бытии (Вариант Хайдеггера) //Мартин Хайдеггер: Сб.статей /Сост. Д.Ю. Дорофеев/. – СПб.: РХГИ, 2004. – С.130-164.

Шпигельберг Г. Феноменологическое движение. – М.: Логос, 2002. – 680 с.

Юнг К. Об архетипах коллективного бессознательного //Вопросы философии – 1988. – № 1. – С.133-151.

Юнг К.Г. Тэвистокские лекции // Юнг К.Г. Очерки по аналитической психологии. – Минск: Харвест, 2003. – С.275-477.



СУЧАСНА ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ
ТЕМА 1. Предмет сучасної філософської антропології.

Поняття “філософської антропології”. Парадигми новітньої філософської антропології в контексті антропологічних парадигм історії філософії. Проблема антропоцентризму в філософії. Онтологічний, гносеологічний та аксіологічний параметри формування філософської антропології. Методологічне обґрунтування філософської антропології. Принцип пріоритетності людини в теоретичному та практичному освоєнні дійсності. Методичні засоби філософської антропології. Принцип антропологічної редукції. Принцип антропологічної інтерпретації. Принцип відкритого питання.


ТЕМА 2. Витоки сучасної філософської антропології в романтично-неоремантичній традиції.

Романтизм як явище пізньовікторіанської епохи. Актуальність романтизму в контексті романтично-екзистенційної ментальності українського народу. Формування класичного романтизму. Йєнська школа романтиків. Романтизм як реакція на абсолютизований раціоналістичний принцип німецької класичної філософії. Особливості романтичного стилю: іронічність, фрагментарність, амбівалентність, антиісторизм. Український романтизм, причини його формування та особливості літературно-філософського прояву. Неороматизм у філософії культури О.Шпенглера. Трансформація класичного романтизму в неоромантизмі Шпенглера.


ТЕМА 3. Волюнтаристська природа людини в “філософії життя”.

“Філософія життя” як напрям у сучасній західній філософії. Філософія “вселенського песимізму” А.Шопенгауера. Волюнтаризм як реакція на раціоналізм німецької класичної філософії. Поняття “волі” як визначального онтологічного та гносеологічного принципу. Концепція “вселенського песимізму“. Морально-етичне вчення Шопенгауера. Ф.Ніцше – основоположник новітньої філософської антропології. Метафізичне, культурологічне, гносеологічне та соціальне значення ніцшеанської тези “Бог мертвий“. Проблеми нігілізму, переоцінки цінностей, волі до влади, вічного повернення та людини як Надлюдини. Морально-етичне вчення Ніцше.


ТЕМА 4. Екзистенційна сутність людини.

Поняття «екзистенціалізму». Роль екзистенціалізму в формуванні західного громадянського суспільства. Екзистенційно-романтична ментальність українського народу. Нігілізм і «бездомність» людини. Феноменологічний і герменевтичний методи антропології М.Гайдеггера. Буття людини та її онтологічна структура. Релігійний та атеїстичний варіанти екзистенціалізму. Екзистенціалізм як гуманізм. Проблема екзистенційної ситуації. Екзистенційний вимір часу. Людина як проект. Поняття «турботи» як відповідальності людини за її буття і буття світу. Проблема свободи. Свобода як «сваволя». Проблема людського існування на межі буття і ніщо. Феномен самогубства в екзистенційному вимірі.


ТЕМА 5. Філософсько-антропологічні вчення.

Філософська антропологія в широкому та вузькому значеннях. Соціальні та ідейно-теоретичні передумови формування філософської антропології. Проблема предмета філософської антропології як концепції всеохоплючої реальності людського існування. Основоположні вчення Шелера та Плеснера. Герменевтичні та екзистенційні витоки антропологічних вчень. Біологічний варіант філософської антропології. Людина з погляду самого буття людини. Співвідношення біологічного та культурного чинників людського існування. Функціоналістський варіант філософської антропології. Пізнання сутності людини в контексті людської діяльності. Символічні структури людського буття. Символіка інтуїтивних форм людського життя. Соціально-ідеологічне підґрунтя функціоналістської філософської антропології.


ТЕМА 6. Антропологія Франкфуртської школи.

Генезис, розвиток і програма франкфуртської школи. Т.Адорно і його “Негативна діалектика”. “Діалектика Просвітництва” Т.Адорно та М.Хоркхаймера. Г.Маркузе і “велика відмова”. Проблема “нерепресивної цивілізації”. Вивільнений ерос. Одномірна людина. Соціальна проекція неофрейдизму. Загальна характеристика неофрейдизму. Проблема людської деструктивності в психоаналізі Е.Фромма. Біофілія і некрофілія. Амбівалентна природа людської свободи. Існування людини як способу втечі від свободи. Морально-етичне вчення Фромма. Педагогічні та правові аспекти психоаналітичного вчення Фромма.


ТЕМА 7. Персоналістські концепції людини.

Персоналізм як напрям у сучасній західній антропології. Особистість як первинна творча реальність і вища духовна цінність. Соціокультурні причини персоналістського світогляду. Французький та американський варіант персоналізму. Французьський персоналізм. Людська особистість і особистість вселенська. Особистість як вид “життєвого пориву”, духовної енергії божественного походження. Ірраціоналістична гносеологія французького персоналізму. “Персоналістський маніфест” Мун’є. Персоналістський синтез марксизму з екзистенціалізмом. Американський персоналізм. Формування персоналізму в руслі вчень Берклі та Лейбніца. Релігійне обгрунтування персоналістського світогляду. Етика американських персоналістів. Соціальна позиція американських персоналістів. Особистість як вища сутність демократії.


ТЕМА 8. Структурна антропологія.

Поняття структури в етнології. Мова і спорідненість. Структурний аналіз у лінгвістиці та в антропології. Мова й суспільство. Лінгвістика й антропологія. Структура соціальної організації. Поняття архаїзму в етнології. Соціальні структури і проблема дуальних організацій. Структурна антропологія в мистецтві та релігії. Дієвість символів. Структура міфів. Структура і діалектика. Художній феномен роздвоєння зображення в мистецтві.


ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Агацци Э. Человек как предмет философии //Вопр. философии – 1989. – № 2. – с.24-34.

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

Бубер М. Проблема человека //Филос. науки. – 1992. – № 3. – с.65-82.

Возняк Т. “Народження трагедії з духу музики” та “Лісова пісня”. Слово – музика – мовчання //Сучасність. – 1992. – №2. – с. 107-112.

Історія філософії: Підручник /Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін;. – К., 2002

Карлос Вальверде. Философская антропология (пер. с испан. Вдовиной Г.). — М.: «Христианская Россия». Серия: АМАТЕКА, 2001. — 412 стр.

Кассирер Э. Опыт о человеке. Введение в философию человеческой культуры //Филос.науки. – 1991. – №7.

Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К., 2000. – с. 34-57, 325-360.

Плеснер Г. Ступени органического и человек //Проблема человека в западной философии. – М., 1988. – с. 96-151.

Проблема человека в западной философии. Сб. переводов. — М., 1988.

Рикер П. Человек как предмет философии //Вопр. философии. – 1989. – № 2. – с.41-50.

Социальная философия и философская антропология. – М., 1995.

Фромм Э. Ситуация человека – ключ к гуманистическому психоанализу //Проблема человека в западной философии. – М.. 1988.

Хайдеггер М. Слова Ницше “Бог мертв” //Вопр.философии. – 1990. – № 7. – С.143-176.

Чорний І.П., Рошкулець Р.Г. Філософія. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 216с.

Шелер М. Положение человека в космосе //Проблема человека в западной философии. – М., 1988. – С.31-95.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Бубер М. Учение Хайдеггера //Два образа веры. – М., 1999. - с.253-273;

Голобородько Д.Б. Концепции разума в современной французской философии. М. Фуко и Ж. Деррида. М.: ИФ РАН, 2011. 177 с.

Гуревич П. С., Степин В. С. Философская антропология. Очерк истории // Философские исследования. — 1994. — № 1. — С. 114—129.

Ильин В. В. Философская антропология: учебное пособие для вузов. — 2-е издание. — М.: Книжный дом Университет (КДУ), 2006. — 232 с.

Камю А. Миф о Сизифе. Бунтующий человек. – Минск, 2000.

Мунье Э. Надежда отчаявшихся /Мальро, Камю, Сартр, Бернанос/. -М., 1995.

Мунье Э. Персонализм. - М., 1993.

Ницше Ф. Соч. В 2-х т. – М., 1990.

Ницше Ф. Так казав Заратустра . – К., 1993.

Персоналізм //Буржуазная философия ХХ века. - М., 1974. - с.259-290.

Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

Сартр Ж.П. Экзистенциализм – это гуманизм //Сумерки богов. - М., 1990. - с. 222-318.

Фромм Э. Человек для себя // Минск , « Коллегиум «, 1992.- 253

Хабермас Ю. Понятие индивидуальности. // ВФ.-89.-№2.- с.3

Ясперс К. Ницше. Введение в понимание его философии. – СПб, 2004.



ЕПІСТЕМОЛОГІЯ
ТЕМА 1. Епістемологія, її сутність та проблемне поле

Предмет епістемології як філософської дисципліни. Співвідношення епістемології та інших розділів філософського знання. Соціокультурні, практичні і теоретичні передумови виокремлення епістемології в самостійну галузь знання. Зміна предметного поля епістемології в процесі її історичного розвитку. Статус епістемології в системі сучасної філософії.

ТЕМА 2. Епістемологія, її сутність та проблемне поле

Пріоритетність гносеологічної проблематики в структурі філософії та конституювання епістемології в окрему галузь філософського знання. Пізнання як взаємодія двох природних систем – об’єкта і суб’єкта. Критика теорії “вроджених ідей” Декарта. Проблема методу пізнання. Емпіризм і раціоналізм. Кант про аналітичні й синтетичні судження та апріорні форми пізнання. Історизм епістемологічної концепції Гегеля.


ТЕМА 3. Некласична епістемологія

Оцінка класичної епістемології. Методологізм некласичної епістемології. Смисл тези: “назад до Канта”. Гносеологічний неокритицизм у методології “наук про природу” і “наук про дух”. Сцієнтистська і асцієнтистська програми епістемологічних досліджень. Дилема когнітивного і ціннісного в науковому пізнанні. Абсолютизація критеріїв науковості математичного і природничого типів знання.Принципи верифікації та фальсифікації. Проблема емпіричного обгрунтування теоретичного знання. Формування нового типу наукової раціональності у межах некласичної методології.



ТЕМА 4. Постнекласична епістемологія


Розширення і поглиблення предметного поля епістемології. Зовнішня та внутрішня детермінація науки та відмова від кумулятивістської моделі її розвитку. Проблема раціональної реконструкції історичного розвитку науки. Т.Кун: парадигми в науці і наукові революції. Концепція науково-дослідницьких програм І.Лакатоса. “Теми” Дж.Холтона. “Методологічний анархізм” П.Фейєрабенда. Постмодерністська ситуація в епістемології. Епістемологія без суб’єкта. Плюралізація основоположень епістемології й Деконструктивізм М.Дерріда, “археологія знання” М.Фуко. Постнекласична епістемологія в контексті глобальних проблем сучасності.
ТЕМА 5. Природа процесу пізнання

Поняття об’єкта і суб’єкта пізнання. Особливості об’єктів пізнання сучасної науки. Критичний аналіз позицій екстерналізму та інтерналізму у питанні детермінації пізнання. Діяльнісна природа пізнавального процесу. Комунікативні аспекти пізнавальної діяльності. Раціональний та ірраціональний, апріорний та апостеріорний, логічний та інтуїтивний моменти пізнання.


ТЕМА 6. Форми і рівні пізнавального процесу

Пізнання як єдність чуттєвого та раціонального. Емпіризм і раціоналізм. Емпіричний і трансцендентальний суб’єкт. Теоретичні синтези на основі апріорних форм у гносеології Канта. Поняття емпіричного і теоретичного рівнів пізнання. Емпірична і теоретична стадії розвитку науки. Факти, класифікації, вимірювання, спостереження, експерименти, емпіричні узагальнення як чинники емпіричного рівня пізнання. Ідеї, принципи, проблеми, гіпотези, закони і теорії як чинники теоретичного рівня пізнання.


ТЕМА 7. Наукове пізнання

Поняття науки. Відмінність наукового і ненаукового пізнання. Наука як система знання, спеціалізований вид діяльності і соціокультурний феномен. Критерії науковості пізнання. Математичний, природничонауковий і соціогуманітарний типи знання. Ідеали і норми наукового пізнання. Конкретнонаукова, загальнонаукова і філософська методології наукового пізнання. Методи емпіричного і теоретичного рівнів пізнання. Методологічні принципи наукового пізнання. Когнітивне і ціннісне в науковому пізнанні. Особливості розвитку сучасної науки.
ТЕМА 8. Філософський аналіз знання

Поняття знання. Співвідношення знання і різних форм не-знання. Проблема типології знання. Знання наукові, художні, буденні, раціональні та ірраціональні. Явне і неявне знання. Інтуїтивне знання. Математичне, приподничонаукове, соціогуманітарне, технічне знання. Знання фундаментальне і прикладне. Знання і віра. Доксичне знання (гадка) і знання дискурсивне (епістемне). Специфіка наукового знання. Знання софійне (мудрість). Способи існування знання. Форми систематизації знання та його функції в сучасних умовах.


ТЕМА 9. Істина та її критерії

Філософське розуміння істини як відповідності змісту мислення об’єктові. Істина як процес відображення об’єкта у формах діяльності суб’єкта. Залежність істини від шляхів і способів її отримання. Об’єктивність істини. Діалектика відносної та абсолютної істини. Конкретність істини. Істина, хиба, облуда. Істина як фундаментальна характеристика буття людини: світоглядні, логічні, гносеологічні, ціннісні, праксеологічні аспекти істини. Істина і Правда. Проблема сутності істини та її критеріїв. Кореспондентська теорія істини (Аристотель). Когерентна теорія істини (Б.Бленшард). Семантична теорія істини (А.Тарський). Прагматична теорія істини (Ч.Пірс, У.Джемс). Концепції фундаментальної онтології (М.Гайдеггер).

Критичний аналіз догматизму, конвенціоналізму, релятивізму, плюралізму в розумінні істини та її критеріїв.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. - М.,191, С.5-31.

Гайденко П.П. Эволюция понятия науки. – М., 1980.

Горак Г.И. Истина в контексте социума //Филос. Науки. – 1991. – №12.

Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000

Крымский С.Б. Культурно-экзистенциальные измерения познавательного процесса //Вопр. философии. – 1998. – №4.

Лакатос И. Методология научных исследовательских программ //Вопр. философии. – 1995. – №4.

Лекторский В.А. Теория познания (гносеология, эпистемология) //Вопр. философии. – 1999. – №8.

Лекторский В.А.. Философия, познание, культура. М., 2012. 383 С.

Лук’янець В.С. Сучасна практична філософія та її вплив на майбутню долю епістемології //Практична філософія. – 2000. – №1.

Ожеван М.А. Людський вимір науки і наукові “виміри” людини. – К., 1992.

Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Порус В.Н. Эпистемология: некоторые тенденции //Вопр. философии. – 1997. – №2.

Рузавин Г.И. Эволюционная эпистемология и самоорганизация //Вопр. философии. – 1999. – №11.

Степин В.С. Теоретическое знание. – М., 2000

Хабермас Ю. Пізнання й інтерес //Зарубіжна філософія ХХ ст. – К., 1993.

Хайдеггер М. О сущности истины //Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991.

Хилл Т. Современные теории познания. – М., 1965.

Шестаков О.О. Пізнання у фундаментальній онтології Гайдеггера //Філос. і соціол. думка. – 1991. – №11.

Эпистемология: перспективы развития. Под ред. Лекторского В.А. М., 2012, 535 с.; Лекторский В.А. Философия, познание, культура. М., 2012. 383 c.



ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Девятова С.В., Купцов В.И. Структура научного знания //Философия и методология науки. –М., 1996, с.125-144.

Ильин В. В. // Теория познания. Введение. Общие проблемы. — 2-е издание. — М.: Либроком, 2010. — 168 с.

Кезин А. В. Эволюционная эпистемология: современная междисциплинарная парадигма // Вестник Московского университета. — Серия 7. Философия. — 1994. — № 5. — С.3-11.

Лекторский В.А.. Трансформации в эпистемологии: новая жизнь старых проблем.//Эпистемология: перспективы развития. М., 2012, С. 5-50.

Никитин Е. П. Исторические судьбы гносеологии //Философские исследования. — 1993. — № 1. — С.61-70.

Пиаже Ж. Генетическая эпистемология // Вопросы философии. — 1993. — № 5.

Пружинин Б.И. Наука и эпистемология в «цивилизации знания» // Эпистемология: перспективы развития. М., 2012. С. 189–198

Розов М.А. Познание как предмет эпистемологии // Эпистемология вчера и сегодня. М., 2010. С. 31–50

Философия науки. Вып.XV. Эпистемология: актуальные проблемы / Под ред.В.А.Лекторского. М., 2010.

Эмпирический и теоретический уровни научного познания // Философия науки. – М. – Р н/Д., 2005, С69-117.

92.Эмпирическое и теоретическое // Новая философская энциклопедия. Т.4. – М., 2010, С.440.



Критерії оцінювання знань абітурієнтів

під час фахового іспиту з філософії

для вступу на філософсько-теологічний факультет ЧНУ

для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»
Іспит проводиться в усно-письмовій формі. Кожен студент отримує індивідуальний екзаменаційний білет, який складається із трьох теоретичних питань. За перші два завдання студент може отримати максимально по 65 балів, а за третє завдання – максимально 70 балів (всього 200 балів).

Відповіді студентів повинні бути логічні та змістовні. У них слід продемонструвати знання класичних та сучасних філософських концепцій, уміння оперувати філософським категоріальним апаратом, вміння використовувати сучасні методи викладання філософії як навчальної дисципліни. При необхідності члени комісії можуть просити студента роз’яснити чи прокоментувати його відповіді, поставити йому додаткові завдання. Також студент може за власним бажанням прокоментувати чи доповнити свою відповідь.

Загальна сума балів, які студент може отримати на іспиті, складає 200. Оцінка, виставлена комісією, оголошується прилюдно. Знання студентів оцінюються згідно наступних критеріїв:
Оцінка „відмінно” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 176 до 200 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:


  • абітурієнт дає повні відповіді на поставлені питання,

  • демонструє розуміння змісту філософських понять і категорій,

  • впевнено характеризує провідні філософські напрями, течії, школи,

  • демонструє ґрунтовні знання суті філософських концепцій,

  • обізнаний з основною та додатковою літературою з відповідної проблематики,

  • вміє аналізувати філософські першоджерела,

  • аргументувати власну позицію з актуальних дискусійних проблем філософії.


Оцінка „добре” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 150 до 154 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:

  • абітурієнт дає повну відповідь на поставлені питання, демонструє розуміння змісту філософських понять і категорій,

  • аналізує провідні філософські течії, напрямів, шкіл,

  • знає суть філософських концепцій,

  • обізнаний з основною літературою з відповідної проблематики, вміє аналізувати філософські першоджерела,

  • проте недостатньо переконливо аргументує власну позицію з актуальних дискусійних проблем філософії.


Оцінка „задовільно” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 124 до 149 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:

  • відповідь свідчить, що абітурієнт у цілому розуміє зміст філософських понять і категорій,

  • може охарактеризувати провідні філософські течії, напрями, школи,

  • але не знає суті філософських концепцій,

  • недостатньо обізнаний з літературою з відповідної проблематики,

  • не вміє аналізувати філософські першоджерела,

  • недостатньо переконливо аргументує власну позицію з актуальних дискусійних проблем філософії.


Оцінка „незадовільно” виставляється абітурієнтам, які за результатами іспиту набрали в сумі від 100 до 123 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:

  • абітурієнт виявляє нерозуміння змісту філософських понять і категорій,

  • нездатність охарактеризувати провідні філософські течії, напрями, школи,

  • незнання суті філософських концепцій,

  • недостатню обізнаність з літературою,

  • невміння аналізувати філософські першоджерела,

  • непереконливу аргументацію власної позиції з актуальних дискусійних проблем філософії.

В.о. декана



філософсько-теологічного факультету проф. Балух В. О.




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Спеціаліст
Для чого необхідно вивчати історію філософії. Становлення та розвиток історико-філософських досліджень. Історія філософії як наука...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень " магістр"
Магістр за професійним спрямуванням “Філологія” (“Зарубіжна література та теорія літератури”) повинен мати професійні знання, бути...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ Магістр
Відповідно до статті 30 Закону України «Про освіту» підготовка фахівців з вищою освітою: бакалаврів, спеціалістів та магістрів здійснюється...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ магістр
Для того, щоб всі ці засади набули практичного змісту, потрібно забезпечити сучасну школу висококваліфіко­ваними спеціалістами
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ Магістр
Практичний вимір релігієзнавчих досліджень. Пізнавальний та виховний потенціал релігієзнавства. Методологія дослідження світоглядних...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма для складання вступних іспитів до аспірантури факультету соціології за спеціальністю 22. 00
У програмі відображені основні вимоги до вступників до аспірантури факультету соціології в галузі соціологічних наук, що закінчили...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень,, магістр
Об'єкт І предмет економічної І соціальної географії. Місце економічної І соціальної географії в системі географічних наук. Структурна...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ магістр
Укра­їні. Українська мова серед інших мов світу. Українська мова як національна мова українського народу І форма його національної...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма навчальної дисципліни методи аналізу нечислових даних в соціології для студентів окр "магістр"
Навчальна дисципліна "“Методи аналізу нечислових даних в соціології"" є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців...
Програма фахового іспиту для вступників за освітньо-кваліфікаційним рівнем „ Магістр iconПрограма вступних випробувань на здобуття освітньо ступеня «Магістр» Галузь знань 02 «Культура І мистецтво»
На дану спеціальність приймаються особи, які мають вищу освіту за освітнім ступенем «Бакалавр» 020204 «Музичне мистецтво», 020104...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка