Програма фахового вступного випробування



Сторінка3/7
Дата конвертації11.04.2017
Розмір1.32 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Безклубенко С. Телевизионное кино / С. Безклубенко. – К.: Мистецтво, 1975.

  2. Брюховецька Л. Поетична хвиля українського кіно / Л. Брюховецька. – К.: Мистецтво, 1989.

  3. Довженко О. Твори в п’яти томах / О. Довженко. – К.: Дніпро, 1964–1966.

  4. Довженко О. Україна в огні. Кіноповість. Щоденник / О. Довженко. – К.: Радянський письменник, 1990.

  5. Жанры кино. – М.: 1979.

  6. Історія українського радянського кіно, тт. 1, 2. – К.: Наукова думка, 1987–1988.

  7. Колодяжная В. История зарубежного кино, т. 2 / В. Колодяжная, И. Трутко. – М.: Искусство, 1965.

  8. Комаров С. История зарубежного кино, т. 1 / С. Комаров. – М.: Искусство, 1965.

  9. Комаров С. История зарубежного кино, т. 3, Кино стран социализма / С. Комаров, И. Трутко, В. Утилів. – М.: Искусство, 1981.

  10. Марьямов А. Довженко / А. Марьянов. – М.: Молодая гвардия, 1968.

  11. Мачерет А. О поэтике киноискусства / А. О. Мачерет. – М.: Искусство, 1981.

  12. Мащенко І. Телебачення України / І. Мащенко. – К., 1998.

  13. Мир и фильмы Андрея Тарковского. – М.: Искусство, 1991.

  14. Миславский В. Кино в Украине 1896–1921. Факты. Фильмы. Имена / В. Миславский. – Харьков: Издательство «Торсинг», 2005.

  15. Садуль Ж. Всемирная история кино, тт. 1-4 / Ж. Садуль. – М.: Искусство, 1958–1982.

  16. Соболев Р. Люди и фильмы русского дореволюционного кино / Р. Соболев. – М.: Искусство, 1961.

  17. Сто фільмів українського кіно. Анотований каталог. – К.: Спалах, 1996.

  18. Сто великих режиссеров / Под. ред. И. Мусский. – М.: Вече, 2004.

  19. Теплиц Е. История киноискусства, тт. 1–5 / Е. Теплиц. – М.: Искусство, 1968–1974.

  20. Фрейлих С. Теория кино: от Эйзенштейна до Тарковского / С. Фрейлих. – М.: Искусство, 1992.

  21. Цвіркунов В. Проблеми стилю в кіномистецтві / В. Цвіркунов. – К.: Мистецтво 1988.

100. Эйзенштейн в воспоминаниях современников. – М., 1974.
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ «РЕЖИСЕР ТЕЛЕБАЧЕННЯ»

Теоретична частина включає базові знання з дисциплін: «Режисура», «Кіно-,теледраматургія», «Майстерність актора», «Історія монтажу».



Режисура як вид художньої творчості

Мистецтво як невід’ємна і одна з провідних складових культури взагалі.

Розуміння співвіднесеності розвитку світової, національних та регіональних культур як об’єднавчий і формотворчий фактор, як тло і орієнтир індивідуальної творчості митця.

«Творець єдиний, але до кожного народу, до кожної людини Він звертається зрозумілими їм мовами».

Особливості існування української культури періодів не державності та державності. Зумовленість національно-культурного відродження України.

Масова та елітарна культури. Особистість художника як носія культури.

Жанри екранної творчості.

Усвідомлення специфіки предмета видовища. Режисура як мистецтво та професія. Режисер і культура. Предмет режисури. Історія режисури. Документальна і постановочна режисура. Режисер як центральна фігура кінопроцесу. Монтажне мислення.



Професійна етика. Світогляд і творчість режисера

Чому кіно (взагалі аудіовізуальні мистецтва) – «найважливіше з мистецтв»? Його вплив на свідомість людини, а відтак і на суспільну свідомість. Аудіовізуальне мистецтво в світовій культурі.

Відповідальність режисера. Світогляд як основа свідомого «буття в творчості». Вплив світогляду на відбір і організацію матеріалу для побудови майбутнього твору.

Етапи розвитку «організації дійства» від первісних форм. Специфіка професії режисера. Подібність і розходження режисури театру, кіно і телебачення. Принципи системи Станіславського, що перейшли пізніше в режисуру кіно і телебачення. Інші «режисерські системи»: Бертольд Брехт, Лесь Курбас, Гордон Крег, Всеволод Мейєрхольд, Дзиґа Вертов, Сергій Ейзенштейн, Олександр Довженко. «Монтаж атракціонів».

Режисер як організатор і керівник творчого процесу. Функції режисера. Особливості роботи режисера з творчим колективом.

Екранна мова як образне поняття

Кіно, телебачення, відео, анімація, мультиплікація, віртуальна реальність, кліпи та телереклама як екранна творчість.

Режисер як організатор творчого процесу.

Співпраця режисера з оператором, ведучим, сценаристом, художником, монтажером, асистентами при створенні екранного твору. Загальноприйнята мова аудіовізуального мистецтва.



Громадські функції кіно і телебачення

Аудіовізуальне мистецтво як засіб масової інформації.

Усвідомлення кіно як мистецтва, здатного|здібний| подібно до літератури і театру, живопису і музиці, власними виразними засобами|кошт| створювати образи|зображення| і відображати|відбивати| дійсність.

Телебачення як ретранслятор інформації. Функції сучасного телебачення: соціально-педагогічна, освітня, рекреативна, інформаційна, комунікативна тощо.

Телебачення як мистецтво видовища. Виробничі та творчі проблеми сучасного телебачення.

Вплив телебачення на суспільство. Телебачення і громадська думка. Відповідальність кіно-телережисера. Етика сучасного телебачення.



Художній матеріал у синтетичних видах мистецтва

Поняття «матеріал» у мистецтві. Художній матеріал та його специфіка в образотворчому мистецтві, музиці, літературі.

Особливості та взаємозв’язок предмету і художнього матеріалу в синтетичних видах мистецтва.

Дія як засіб в акторському мистецтві. Види дії. Конфлікт. Тема та ідея в режисурі. Тематичне та ідейне багатство режисерської творчості.



Види і жанри сучасного кінематографу

Жанрове розмаїття: кінодрама, кіноповість, кінокомедія, кіноновела, музична комедія тощо.

Особливості документального та художньо-документального фільму. Використання в кінофільмах художніх засобів інших видів мистецтв.

Види кіномистецтва: ігрове, документальне, науково-популярне, анімаційне.

Спільне та відмінне у жанрах кінематографа.

Документалізм як кінематографічне відображення дійсності.

Творча інтерпретація документального матеріалу. Типове та виняткове. Специфіка документального кадру.

Знакова система. Система умовностей як художній засіб. Первинний матеріал кіно та телебачення.

Перетворення репортажного матеріалу в художню структуру. Репортажний знімок та художній образ.

Зображально-виражальні засоби екранних мистецтв

Екранна творчість як закономірний етап розвитку художнього мислення і естетичного освоєння дійсності. Філософсько-естетичні основи художності. Визначення понять «художній», «художні засоби|кошт| виразності». Коротка історія їх становлення усередині класичних мистецтв.

Пластичні засоби екранної виразності. Розвиток пластичного образу зображення в русі, в часі і просторі.

Звукові засоби екранної виразності. Звукозоровий образ зображення. Особливості створення звукозорового образу зображення в документальному кіновідеофільмі.

Фільми і теорії 20-40-х рр. ХХ століття. Р. Канудо, Л. Деллюк, М. Мартен, Ж. Дюллак, П. Рота, З. Кракауер.

Роботи С. Ейзенштейна, Л. Кулешова, В. Пудовкіна, О. Довженко, І. Савченко, Д. Вертова, Б. Балаша та ін.



Технологія виробництва екранного твору

Що таке «технологія». Виробництво фільму як технологічний процес. Режисер як технолог екранного твору. Основні техновиробничі процеси в кіно -, теле -, та відео-студіях. Етапи виробництва екранного твору.

Технологічно-виробничі проблеми сучасного екранного твору та технологічні відмінності кіновиробництва від виробництва телевізійного твору.

Структура, композиція та стилістика екранного твору

Стилістика і форма - дві основні складові будь-якого твору. Стилістика як ознака засобів художньої виразності, що використовує автор.

«Надзавдання» (За Станіславським) як основа форми, як каркас, на якому тримаються всі елементи конструкції. «Поворотні події».

Кадр як основа екранного твору. Види кадру. Стилістика зображення.

Загальні уявлення композиційної побудови екранного твору: від задуму до втілення.

Збирання фактів, аналіз фактів і складання первісного плану матеріалу майбутнього екранного твору.



Драматургія у театрі, кіно та телебаченні

Аспекти теорії кіно і кіно-, теледраматургії. Взаємозв’язок видів і жанрів літератури і мистецтва, їхня підпорядкованість елементам «школи».

Кіно-теледраматургія і загальні питання кіномови. Кіно-, теледраматургія як основний спосіб викладення екранного твору. Кіно-теледраматургія як засіб організації логіки розповіді, його форми і емоційної виразності.

Зародження та розвиток кінематографічного сценарію. Виникнення кінематографа. Становлення кіно як виду мистецтва. Вплив звукового оформлення кінематографічної дії на розвиток сценарію. Сценарій як повноцінний літературний твір.

Від кіно-, теледраматургії до екранного твору. Вплив специфіки кіно на використання сценарних форм. Специфічні особливості екранної мови. Запозичення екранної мови телебаченням. Виникнення телевізійного сценарію.

Незалежність творчості сценариста і «принцип примусового фантазування».

Драматургія як спосіб, яким автор доводить до глядача свою думку в діючій формі через зіткнення характерів, що розвиваються.

Монтажне мислення як відмінна риса драматурга.

Закони драматургії продиктовані особливостями сприйняття глядачів і специфікою кіновиробництва.
Архітектоніка як звід законів драматичного доро­бку

Екран і література; загальне і особливе. Літературне оповідання як одна з форм розгортання екранного образу в часі.

Архітектоніка – звід законів, на яких базується "будинок" драматургічного та екранного доробку. Основа композиції і сюжету. Взаємозв’язок з конфліктом. Архітектоніка як демонстрація природної обумовленості, взаємозв’язку і взаємозалежності всіх компонентів композиції.

Кінодраматургія – особливий рід літератури, що призначений для втілення на екрані. Злиття в кінодраматургічному творі елементів всіх родів літератури: прози, поезії і драми.

Літературний сценарій – основа екранного видовища. Особливості кіносценарію як літературно-кінематографічного твору.

Тричастинна структура сценарію.

Фабула сценарію як ряд подій. Драматична і ослаблена фабула в екранному творі.

Композиція як процес переходу фабули в сюжет. Композиція фільму - співвідношення його частин. Елементи композиції: експозиція, зав’язка, розвиток дії, драматичний вузол, кульмінація, розв’язка, пролог і епілог. Поняття перипетії - повороту у дії. Колізія, ситуація, драматична інтрига.

Ритм дії і композиція. Зміна ритмів як композиційний засіб.

Поняття драматичного конфлікту. Конфлікт – віддзеркалення в сценарії життєвих суперечностей. Конфлікт внутрішній і зовнішній.

Розкадровування літературного сценарію режисером. Поняття режисерського сценарію. Втілення в режисерському сценарії ідейно-художнього задуму режисера і шляхів його творчої реалізації.

Екранізація як культурологічна проблема.



Основи сюжетоскладання

Визначення сюжету. Сюжет в літературі – віддзеркалення динаміки дійсності у формі дії. Сюжет як форма розгортання теми. Сюжет і фабула.

Історія сюжетоскладання. Аристотель, Д. Дідро, Н. Буало й ін. основоположники теорії драми.

Сюжетоскладання – історія розвитку характеру. Взаємозалежність понять «Герой» і «Сюжет». Єдність сюжету і характеру. Розкриття типових, істотних процесів соціально-історичного життя.

Побудова сюжету. Ситуація як елемент побудови сюжету.

Сюжетоскладання – взаємозв’язок подій. «Сюжетність» як нагромадження подій та гострих, інтригуючих положень.

Сюжетоскладання – узагальнення стійкої життєвої ситуації. Обґрунтування вибору проблеми та життєвого матеріалу. Соціальна значимість та актуальність вибраної теми. Опис життєвої ситуації. Форма подачі і властиві їй елементи образності.

Сюжетоскладання – система конкретних подій, що розкриває характери в їхніх взаєминах і взаємодії. Поняття фабули. Порівняння фабули і сюжету. Конструювання сюжету сценарію з фабули життєвої ситуації. «Зерно» сюжету.

Зв’язок побудови сюжету з жанровою структурою твору.
Режисура і майстерність актора та синтез різних видів мистецтв.

Громадське життя і театральний творчий процес.

Актор в античному театрі, актор у середньовічному театрі і театрі епохи Відродження. Актор в театрі класицизму. Майстерність актора в театрі епохи Просвітництва. Становлення режисури як професії в театральному процесі у ХІХ ст. Український театр корифеїв.

Загальне завдання курсу.

Професійні якості актора.

Здібність до акторської творчості як один з найважливіших компонентів режисерської обдарованості. Розвиток особливих творчих здібностей, набуття фахових умінь та навичок. Робота над сценічною технікою і технологією режисерського та акторського процесу. Розвиток творчої ініціативи студентів, їх здібностей до самостійного вирішення художніх завдань. Засвоєння та осмислення студентами театральної спадщини і досвіду режисерів педагогів.

Акторська професія та її зв’язок з навколишнім світом.

Основне призначення актора та мета його творчості у громадському житті. Сучасні педагогічні методи у навчанні мистецтву актора.

Практичне навчання майстерності актора. Наукові основи акторської освіти. Головні принципи акторської та режисерської творчості.

Завдання професійної підготовки режисерів кіно і телебачення.



К. С.Станіславський як реформатор театру. Вчення Станіславського: зміст, основні принципи
Творча біографія К. С.Станіславського. Головні етапи формування його як актора, режисера, організатора і теоретика театру.

Погляди К.С.Станіславського на мистецтво театру. К. С.Станіславський про суть, призначення, смисл та громадянськість театрального мистецтва.

Наукова та літературна творчість К. С.Станіславського.

Робота К. С.Станіславського з драматургом.

К. С.Станіславський і театральна критика.

К. С.Станіславський – організатор театральної справи.

К. С.Станіславський про етику сценічної творчості.

Розвиток поглядів К. С.Станіславського на сценічний метод.

К. С.Станіславський про природу людини та специфіку сценічної творчості.

Система Станіславського як науково-практична основа школи акторської майстерності.

Складові системи: «робота актора над собою» та «робота актора над роллю».

Основні принципи системи Станіславського. Принцип життєвої правди як шлях до істинної театральності. Найважливіший компонент школи Станіславського – вчення про надзавдання. Визначення терміну «над завдання». Третій принцип системи Станіславського – принцип активності і дії. Органічність творчості актора як четвертий принцип системи. Принцип творчого перевтілення як п’ятий і вирішальний принцип системи, як завершальний етап творчого процесу в акторському мистецтві.

Мистецтво «переживання» і мистецтво «удавання».

Славнозвісна формула Станіславського як вираження діалектики творчого перевтілення актора у повній відповідності до вченням К. С.Станіславського. Система як надійний фундамент міцної споруди сучасної вистави.

Режисерські принципи К.С.Станіславського.

Спадщина К. С.Станіславського і сучасний театральний процес в Україні та за кордоном.



Світогляд і творчість режисера й актора. Головні особливості театрального мистецтва
Художня творчість як складова духовного світу митця – письменника, художника, артиста, режисера. Основний закон художньої творчості.

Процес накопичення фактів і внутрішнього осмислення, аналізу та узагальнення.

Театральне мистецтво як одна із форм образного (художнього) відображення дійсності. Умовна природа театрального мистецтва.

Талант та його поєднання з великою культурою, широким світоглядом, здатністю глибоко мислити та відчувати.

Єдність форми та змісту. Єдність актора-образу і актора-творця. Єдність світогляду і майстерність режисера.

Театр як мистецтво відображення людського життя у конкретній людській дії.

Колективна творчість як ансамбль театрального мистецтва.

Театр як синтез різних видів мистецтв, що взаємодіють між собою. Синтетичність як специфічна особливість театрального мистецтва.

Мистецтво актора. Актор як головний носій специфіки театрального мистецтва. Компоненти театрального мистецтва. Актор як творець та інструмент свого мистецтва.

Поняття дії в акторському мистецтві. Взаємодія театру і драматургії та її роль у розвитку театрального мистецтва.

Творчість актора як основний засіб режисерського мистецтва.

Творча організація художньої єдності вистави як головне завдання режисера.

Способи режисерської майстерності у розкритті органічної природи актора. Творча взаємодія режисера й актора як основа режисерського методу в сучасному театральному мистецтві.

Театральне мистецтво і глядач. Взаємодія між актором і глядачем. Емоційний контакт з глядачем як головний чинник творчості, глядач – творчий компонент театру.

Сценічна та життєва правда. Комунікативні функції театрального мистецтва. Конкретність образів, їх найбільша чутлива наочність, життєва переконливість як головна умова взаємодії театрального мистецтва та глядача.

Театральне мистецтво України на сучасному етапі.



Запропоновані обставини як засіб ототожнення актора зі сценічним образом

Запропоновані обставини як реалії художнього твору, явища і процеси в житті акторів-персонажів, що постають об’єктом їх психічного відтворення. Запропоновані обставини як закони за якими створений світ сценічних образів.

Період пізнання художнього матеріалу, сценічного завдання як підготовка запропонованих обставин.

Запропоновані обставини та утвердження тісного зв’язку і взаємодія актора із зовнішнім світом, з реальними об’єктами, що існують незалежно від нього і впливають на його органи чуття.

Запропоновані обставини як певні факти, що буквально фізично зачіплюють персонажа і актора, змушують його діяти.

Три кола запропонованих обставин – велике, середнє і мале (глобальне, локальне та мікросередовище). Початкова запропонована обставина як обставина великого кола, що існує в реальній дійсності і турбує автора як типове соціальне явище. Початкова запропонована обставина як інтегральна характеристика світу, що виявляється в конкретно-образній метафоричній формі.

Запропоновані обставини та розвиток наскрізної дії.

Робота над виконанням дії у запропонованих обставинах. Запропоновані обставини як фіксована установка на конкретну ситуацію. Точність внутрішнього відліку часу як показник інтенсивності внутрішнього життя виконавців у запропонованих обставинах. Прийом ремінісценції.

Вправи на розвиток уміння орієнтуватися у просторі й часі. Вправи з наявними предметами у запропонованих обставинах. Вправи з уявними предметами у запропонованих обставинах.

Вправи на оцінку запропонованих обставин. Вправи на зміну запропонованих обставин за принципом контрасту.

Вправи на уявлення відчуття правди. Вправи на уявлення та відчуття форми.

Вправи у запропонованих обставинах з кількома подіями.

Вправи з уявними предметами в запропонованих обставинах із зміною ряду подій.

Запропоновані обставини як засіб дійового проникнення актора у правду подій, у суть наявної боротьби.



Палітра художніх напрямів і стилів в режисурі

сучасного екранного мистецтва

Кінематограф США та Європи початку ХХІ століття. Розвиток жанрового і розважального кіно. Народження і розвиток нових видовищних форм орієнтованих на масового глядача.

Голлівудський стандарт «низьких» жанрів: вестерн, мелодрама, мюзикл, комедія, детектив. Фільми-катастрофи, бойовики, тріллери, космічні пригоди, тощо. Американський кінорежисер канадського походження Джеймс Ка́мерон. «Аватар» як прорив в галузі технології випуску фільмів. Значення фільму Джеймса Кемерона для кіноіндустрії. Продюсерська діяльність. «Санктум» – драматичний екшн-трилер у форматі 3D режисера Алістера Грірсона. Фільми Мілоша Формана. Стівен Спілберг – американський кінорежисер, сценарист і продюсер. Спілберг і Україна. Продюсерство документального фільму Сергія Буковського «Назви своє ім’я».

Джордж Лукас. Повернення до «Зоряних війн». Використання індустрії для зйомок серіалів і передач для телебачення. Американська Академія кінематографічних мистецтв і наук. Щорічна премія «Оскар». Німецький режисер, актор, сценарист і продюсер Бернд Айхінгер. Створення культових фільмів 1990-2000-х рр.: «Обитель зла», «Достукатися до небес», «Фантастична четвірка», «Ім'я троянди», «Дім духів», «Парфюмер». Ернст Вільгельм (Вім) Ве́ндерс найвидатніший представник феномену нового німецкого кіно.

Постмодернізм і кіно. Арт-кіно. Умови виникнення постмодернізму. Філософська концепція та центральна ідея постмодернізму. Творчість одного з найвидатніших представників напрямку «французької нової хвилі» Жана-Люка Годара.

Творчість Дєвіда Лінча та Квентіна Тарантіно. Характерні ознаки постмодернізму. Рафіновано-зображальний постмодернізм Пітера Гріневея. Ларс фон Трі́єр – данський кінорежисер та сценарист, засновник напрямку в кінематографі під назвою «Догма 95». Фільми Ларса фон Трієра і Райнера Фасбіндера.

Емір Кустуріца та його фільми «Життя як диво», «Заповіт», «Марадонна».

Сутність загального монтажного принципу різних видів мистецтва
Монтаж як форма організації художнього матеріалу мистецьких творів. Монтаж як система виразних засобів екрана. Принципи і закономірності монтажу. Монтаж як технологічний процес створення екранного ідейно-художнього цілого – фільму.

Первинні зародки монтажу у наскальних малюнках прадавньої людини. Відбір і осмислення через організацію художнього матеріалу.

Живопис: монтажний принцип композиції, сполучення деталей чи планів під різним кутом зору, в різних площинах і ракурсах. Еволюція розвитку.

Музика: порівняння принципів симфонізму з принципами і формами монтажу в кіно. Еволюція розвитку.

Література: слова, смисловий і образний контекст. Порівняння і співставлення. Монтажний принцип організації літературного твору. Еволюція розвитку.

Монтажний принцип (вибір, порівняння, зіткнення та поєднання) як один із найважливіших виражальних засобів мистецтв, що слугує для створення нового змісту, виразності та образності.


Зародження і основні етапи розвитку монтажу
Перші фільми братів Люм’єр. Визначення Шкловського про відсутність в них «художньої події».

Інформаційний характер перших фільмів. Спроба Ж. Мельєса поєднати титрами окремі кадри-сцени. Первинний монтаж як суто технологічний процес.

Поява «крупного плану». Еволюція розвитку. Окремі кадри як частини цілого фільму. Крупний план як драматичний елемент.

Фільми Д. Гріффіта «Народження нації» та «Нетерпимість»: використання методу паралельного монтажу, протипоставлення сцен, де дія відбувається в різних місцях. Монтаж-вираження замість монтажу-розповіді.

Радянське кіно у 20-ті роки. Перші експерименти Д. Вертова. Акценти на «неігровому» кіно, в якому монтаж виконує головну роль.

Розробки в теорії монтажу Л. Кулешова. Його бачення монтажу як основного засобу впливу на глядача. Екранна мова як образне поняття. Класифікація Л. Кулешова: шість крупностей (деталь, крупний план, I середній, II середній, загальний, дальній), «мікро-» та «макроплани» – терміни, що застосовуються для спецзйомок у просвітницькому кіно.

Експерименти Л. Кулешова – свідчення необхідності цілеспрямованої організації монтажу. «Ефект Кулешова»: співставлення двох, різних за змістом кадрів (крупний план актора Мозжухіна змонтовано з кадрами «тарілка супу», «дівчина у труні» та «граючі діти») породжує новий зміст, якого не було в окремо взятих для експерименту кадрах.

Монтаж як ряд конфліктів, зіткнення між окремими уривками-кадрами (за визначенням С. Ейзенштейна). Принцип «монтажу атракціонів».

В. Пудовкін. Монтаж – це думка, що аналізує, узагальнює. Фільм «Мати». Класична школа.

Зміна образної природи фільму з появою звуку. Монтаж зображення і звуку. Синхронність і контрапункт. Еволюція розвитку.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Програма фахового вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування для вступників на навчання за ор

Програма фахового вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування для вступників на навчання за окр

Програма фахового вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування з психології покликана перевірити знання абітурієнтів з основних психологічних курсів: «Загальна психологія»
Фахове вступне випробування з психології є важливим етапом перевірки та оцінки ступеня підготовки абітурієнта та становить особливу...
Програма фахового вступного випробування iconПрограма вступного фахового випробування
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня
Програма фахового вступного випробування iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди)
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня магістра
Програма фахового вступного випробування iconПрограма вступного випробування з української мови та літератури для вступників на навчання
Тестові завдання та програму вступного випробування розроблено викладачами кафедри філології Закарпатського угорського інституту...
Програма фахового вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування
...
Програма фахового вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування
...
Програма фахового вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування
...
Програма фахового вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування
«Художнє фотографування», «Виробництво кінофотоматеріалів І магнітних носіїв», І вступають на другий курс напряму підготовки 020203...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка