Програма «Історіографія всесвітньої історії»



Сторінка1/5
Дата конвертації14.04.2017
Розмір0.87 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кафедра всесвітньої історії



РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Історіографія всесвітньої історії
Галузь: 0203 Гуманітарні науки

Напрям підготовки 6.020302 «Історія»


(освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»)
за вимогами кредитно-модульної системи

Інститут суспільства

2015–2016 навчальний рік

Робоча навчальна програма «Історіографія всесвітньої історії» для студентів за спеціальністю 8.02030201 Історія



Розробники:

Драч Оксана Олександрівна, доктор історичних наук, професор, професор кафедри всесвітньої історії Інститут суспільства Київського університету імені Бориса Грінченка.

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри всесвітньої історії

Протокол від “1” вересня 2015 року № _1__

Завідувач кафедри всесвітньої історії _____________І.В.Срібняк

(підпис)

© Драч О.О., 2015 р.

© Київський університет імені Бориса Грінченка, 2015 р.

1. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 1,5

Галузь знань

0302 історія




Нормативна

Напрям підготовки

6.030203 історія



Модулів – 1

Спеціальність (професійне

спрямування):

_______________


Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

4-й




Індивідуальне науково-дослідне завдання ___________

(назва)


Семестр

Загальна кількість годин – 54

7-й




Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 1,62

самостійної роботи студента - 2


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр


12 год.

год.

Практичні, семінарські

8 год.

год.

Лабораторні

год.

год.

Самостійна робота

34 год.

год.

Індивідуальні завдання: год.

Вид контролю: залік



Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 37%



  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Предметом вивчення навчальної дисципліни є становлення історіописання як наукової дисципліни, зокрема основних шкіл, напрямів і концепцій всесвітньої історії, сутність і місце історіографії всесвітньої історії серед інших дисциплін соціогуманітарного спрямування.



У пропонованій програмі курсу «Історіографія всесвітньої історії» увага концентрується на найбільш важливих темах і питаннях. Курс починається з вивчення основних історичних уявлень античності й середньовіччя. Далі пропонується до розгляду становлення історичної думки в епоху Відродження, прослідковується розвиток історіографії доби Просвітництва (XVIII ст.) Особливу увагу приділено становленню історичної науки протягом XIX ст. і характеристиці таких етапів її розвитку, ранній (до 1848 р.) і пізній романтизм, позитивізм. Розкривається зміст і історичне значення матеріалістичного розуміння історії. Розвиток світової історичної науки в XX ст. подано з позицій огляду найбільш важливих історіографічних шкіл, концепцій та представників (концепція О. Шпенглера, А. Тойнбі, «Школа Аналів» тощо).

Курс історіографії має допомогти студентам зрозуміти проблеми методології історії в її зв'язку з іншими гуманітарними дисциплінами. Моральному вихованню майбутніх істориків буде сприяти знайомство з життям і творчістю найвизначніших учених, їхніми уявленнями про наукову етику. Знання історіографії, її специфіки, понятійного апарата, термінології, інструментарію та методології історичних досліджень допоможе студентам при підготовці курсових і дипломних робіт.

Мета дисципліни – на основі з’ясування ключових етапів та тенденції розвитку історичної думки, генезису принципів та методів історіописання, зародження й трансформації історичної науки максимально сприяти формуванню у студентів професійних умінь і навичок, кодексу наукової етики дослідника, культури інтелігентних людей громадянського суспільства та сприяти розумінню причетності кожного майбутнього історика до розбудови держави.
Завдання вивчення дисципліни

Курс «Історіографія всесвітньої історії» має наступні пізнавальні, дидактичні та виховні завданні:



  • на основі широкого залучення джерел та наукової літератури закріпити та поглибити у студентів здобуті ними протягом трьох років навчання у ВНЗ знання і розуміння процесу розвитку історичної науки, більш конкретно усвідомити історію і сучасний стан зарубіжної історіографії та методології історичних досліджень;

  • навчити студентів працювати з історичними джерелами та спеціальною історичною літературою. Привити їм уміння правильно оформляти методологічний і технічний інструментарій наукових досліджень;

  • сприяти виробленню наукового бачення суспільних явищ, подій, тенденцій минулого та сучасного, вмінню трактувати їх з позицій наукових принципів історизму, об’єктивності, всебічності, логічності та робити порівняльний аналіз подібних процесів у різних країнах, визначаючи загальне та відмінне;

  • належну увагу приділити трактуванню історичних концепцій з позицій принципів історизму, об’єктивності, всебічності, логічності;

  • розвивати вміння критично аналізувати отриману з різних джерел інформацію, самостійно трактувати її, дотримуючись вищеназваних наукових принципів;

  • визначити основні теоретичні поняття та терміни з курсу й вимагати від студентів їх чіткого розуміння та вміння оперувати ними при відповідях на семінарських заняттях, під час написання рефератів;

  • в лекційному курсі та на семінарських заняттях постійно використовувати виховні моменти, прививаючи студентам повагу до історичного минулого людства, стимулюючи у них прагнення бути свідомими своєї місії неупередженого викладання всесвітньої історії.


Навчальні результати / вміння

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен



знати:

- і вільно володіти понятійним та термінологічним апаратом, притаманним даній навчальній дисципліні;

- основні джерела вивчення історії історичної думки;

- розуміти причинно-наслідкові зв’язки та логіку розвитку історичних студій від давнини до сьогодення;

- основні концепції історіописання, особливості періодизації історіографії всесвітньої історії та чинники, що її обумовлюють;

- видатних авторів історичних праць, їхній творчий доробок та теоретико-методологічні та конкретно-історичні погляди;

- розуміти історію історичної думки та науки в цілому та бути поінформованими щодо сучасного стану історіографічних студій;
Вивчивши курс «Історіографія всесвітньої історії», студенти повинні

вміти:


  • орієнтуватися в основних проблемах історіографії та новітніх методологічних напрямах сучасного історіописання;

  • аналізувати діяльність провідних історіографічних шкіл і представників історіографії всесвітньої історії;

  • застосовувати знання, отримані при вивченні дисципліни, для написання історіографічних оглядів у дослідницьких роботах;

  • використовувати методологічний інструментарій історичних досліджень для проведення самостійної науково-пошукової роботи;

  • здійснювати аргументовану й ґрунтовну критику опрацьованих історичних праць;

  • формувати і відстоювати власну наукову позицію щодо концептуального бачення історії людства.

Кількість годин, відведених навчальним планом на вивчення дисципліни, становить 54 год., із них:

  • лекції - 12 год.;

  • семінарські заняття - 8 год.;

  • практичні заняття - відсутні год.;

  • самостійна робота – 31 год.;

  • модульний контроль 3 год.

  • підсумковий контроль (залік) – 2 год.


3.Програма навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Розвиток історичної думки до ХІХ ст.

Тема 1.1. Вступ. Розвиток історичних поглядів і уявлень у добу античності і середньовіччя

Поняття історіографії, цілі і завдання історіографії всесвітньої історії. Історіографія в системі історичних наук. Предмет і принципи історіографічного дослідження. Основні дефініції курсу: історіографія, історична школа, напрям, історіографічне джерело, історична традиція, історична думка, історична пам'ять. Історична свідомість і історичне пізнання, співвідношення історіографії, джерелознавства та методології історії. Предмет історіографії всесвітньої історії; хронологія та періодизація курсу.

Особливості історичної свідомості та культурної пам'яті в давнину. Міф як перша стадія суспільної думки, роль міфів у становленні історичної свідомості. Раціоналізація міфів у стародавній Греції. Епічний вимір історії: гомерівський епос; Гесіод про епохи історії людства. Зародження історіописання у стародавній Греції; іонійська історична проза VI ст. до н.е., «логографи». Гекатей Мілетський. Роль і значення історії у суспільній думці стародавньої Греції; основні чинники становлення античної історіографії. Особливості античної історичної літератури; моралізаторський підхід до історії; поняття про фактори та спрямованість історичного процесу в античній історіографії.

Основні жанри і способи історіописання в епоху античності. «Історія» Геродота і її значення. Фукідід: «критична історія»; проблема «правдивості» історіописання, ставлення до джерел («достовірні свідчення»). Ксенофонт: від опису подій до опису людини. Риторика в грецькій історіографії пізньої класики (Ефор, Феопомп). Грецька історіографія епохи еллінізму, чинники, напрями та особливості її розвитку. Полібій ─ перший античний історик-теоретик; концепція всесвітньої історії Полібія і її значення; «Прагматична історія» Полібія. Посідоній. Діонісій Галікарнаський. Грецька історіографія в епоху принципату. «Грецьке відродження» II ст. н.е. в Римській імперії; Лукіан: розробка методів опису минулого. Моралізаторська біографія Плутарха. Діон Кассій. Аппіан і його етногеографічний принцип історіописання. Павсаній Перієгет.

Основні напрями та чинники еволюції римської історіографії. Функції історії в Римі, поєднання грецьких традицій і романоцентризму. Анналістика. «Старші анналісти». К. Фабій Піктор. «Origines» М. Порція Катона ─ початок латинської історіографії. «Молодша анналістика» (Л. Целій Антипатр, Семпроній Азелліон, Валерій Антій). Історичні погляди М. Тулія Цицерона. Г. Саллюстій Крісп: дихотомія «доля і людина» і концепція історії Риму; Саллюстій про фактори, спрямованості і особливостях римської історії; жанр історичної монографії у творчості Саллюстія. К. Непот. Римська історіографія епохи ранньої Імперії. Тит Лівій: художня історіографія Риму «від заснування міста» та її особливості. Римські історики I ─ II ст. н.е. (Веллей Патеркул, Валерій Максим, Курцій Руф). К. Тацит і його концепція римської історії. Іудейська історія в контексті історії античності: Йосип Флавій і його внесок у історіографію; проблема достовірності Testimonium Flavianum. Особливості історіописання в Римі II ─ IV ст. Г. Светоній Транквілл: політична біографія і її канони. «Письменники історії Августів» (Е. Спартіан. Ю. Капітолін, Е. Лампрідій). Амміан Марцеллін як продовжувач Тацита. «Коротка історія від заснування міста» Євтропія ─ останній історичний твір античності. Значення античної історичної думки у світовій історіографії.

Загальна характеристика середньовічного світогляду; картина світу середньовічної людини. Традиційна християнська концепція всесвітньої історії та її основні критерії (теоцентризм, креаціонізм, есхатологізм, сотеріологізм, провіденціалізм та ін.). Складання християнської історіософії; самовизначення християнської ідеї історії та генезис її літературного висловлювання в ранньохристиянської патристики і апологетики (Тертуліан, Оріген, Кіпріан, Афанасій Олександрійський, «каппадокійська школа», Іоанн Златоуст, Іоанн Дамаскін). Церковна історіографія біля витоків середньовічної історичної думки. Канони християнського історіописання і концепція всесвітньої історії в «Церковної історії» Євсевія Кесарійського. Лактанцій. «Церковні історії» продовжувачів Євсевія на заході (Ієронім, Руфін) і сході (Сократ Схоластик, Феодорит Кіррський). Становлення християнської хронології; числення дати Різдва Христового і створення світу; Діонісій Малий. Аврелій Августин: історичний провіденціалізм; гріхопадіння як початок власне людської історії; два «граду» в історії людства. Августин про історію Риму. Історичні періодизації Августина. Значення творчості Августина для середньовічної історіографії. Павло Орозій. Загальна характеристика середньовічної історичної літератури, її канони і основні жанри.

Становлення історичної самосвідомості ранньосередньовічної Європи, роль античної спадщини в еволюції середньовічної історіографії; діяльність Кассіодора. «Церковні історії народів» раннього середньовіччя (Йордан, Ісидор Севільський, Павло Диякон); «Історія франків» Григорія Турського ─ класичний зразок жанру «національної церковної історії»; труди Бєди Високоповажного як енциклопедія християнського знання; «Церковна історія англів». Роль «каролінзького відродження» в еволюції середньовічної історичної літератури. Біографії Карла Великого; Ейнхард і відродження светонієвських канонів політичної біографії.

Скандинавські саги біля витоків історичної думки Північної Європи. Саксон Граматик. Сноррі Стурлусон. Історична думка Заходу в епоху Високого середньовіччя. Церква і держава як суб'єкти історії у творчості Оттона Фрейзінгенського. Три ери всесвітньої історії Йоахіма Флорського. Ідея суспільного договору Марсилія Падуанського. «Діяння данів» Саксона Граматика. Королівські, монастирські, міські хроніки як жанри середньовічного історіописання. Історична мемуаристика в середньовіччя. Історичні умови розвитку та особливості візантійської історіографії; античні традиції і середньовічні канони у візантійській історичній літературі.

Ранньовізантійська історична проза (Прокопій Кесарійський, Іоанн Малала). Основні представники «класичної» візантійської історіографії (Феофілакт Сімокатта, Феофан Сповідник, Костянтин Багрянородний, Георгій Амартол, Лев Диякон). Пізньовізантійська історіографія. Михайло Псьол.
Тема 1.2. Розвиток історичних поглядів доби Нового часу (XV-XVIII ст.)

Загальна характеристика світогляду епохи Ренесансу, гуманізм; становлення нового розуміння історії. Від теоцентризму до антропоцентризму; секуляризація історії. Роль античних традицій в історичній свідомості Ренесансу. «Античність ─ середні віки ─ новий час» як нова періодизація історії. Виникнення історичної критики. Італійська історіографія в епоху Відродження і її основні напрями (школи). Провідні представники італійської ренесансної історіографії: Л. Бруні: риторичні традиції історіописання; трактат про «Костянтинів дар» Л. Валла; становлення джерелознавчого аналізу у Ф. Бьондо. Історія як політична наука: Ф. Гвіччардіні; історична концепція Н. Макіавеллі.

Протестантська історіографія в Європі. Історико-філософські твори С.Франка. «Магдебурзькі центурії» М. Флація Ілліріка. Історична думка Контрреформації. Діяльність Конгрегації св. Мавра, становлення палеографії та дипломатики; джерелознавчих аналіз Ж. Мабільон; історія грецької літератури у творчості Б. де Монфокона. Діяльність Товариства болландістів; видання Acta Sanctorum. Історіографія епохи Відродження у Франції. Внесок Ж. Бодена у розвиток предмету і методів історіографії. Історична мемуаристика у Франції; Ф. де Коммін; «Всесвітня історія» Т.А. д'Обіньє. Історична думка Ренесансу та раннього Нового часу в Англії. Т. Мор як історик. Історичні погляди Д. Гаррінгтона. Ф. Бекон: історія як дослідне знання, вчення про методи пізнання; «Історія Генріха VII».

Загальна характеристика європейського просвітницького світогляду, нове ставлення до історії і джерелам; історичний раціоналізм і детермінізм, спроба конструкції єдиного наукового методу пізнання природи і суспільства. Д. Віко біля витоків історизму; «Нова наука» про пізнання минулого. Французька просвітницька історіографія. «Теорія завоювань» та її політичне значення для Франції XVIII ст. (А. де Буленвільє, Ж. Дюбо, А. Сійєс). Теорія «географічного детермінізму» Ш.-Л. Монтеск'є, причини «величі і занепаду римлян». Вольтер: становлення філософії історії; новації в методах історіописання і критики джерел. «Успіхи людського розуму» як зміст історії у А.Р. Тюрго. Історія в поглядах французьких філософів (Д. Дідро, К. Гельвецій, П. Гольбах, Г. Рейналь). Історичні погляди Ж.-Ж. Руссо; дидактичне розуміння історії і Г. Маблі. Концепція історичного прогресу Ж.-А. Кондорсе. Виникнення міфологічної доктрини раннього християнства (К. Вольней). Англійська історіографія в епоху Просвітництва. Г. Болінгброк про методи історіописання. Д. Юм і його концепція англійської історії. У. Робертсон: становлення сучасної картини європейського середньовіччя. Е. Гібон про причини занепаду і краху Риму; становлення візантієзнавства. А. Фергюссон про історію первісного суспільства. Німецька історіографія XVIII ─ початку XIX ст. Історія у творчості Г.Е. Лессінга. Становлення німецького антикознавства, І.-І. Вінкельман. Концепція всесвітньої історії Й.-Г. Гердера. Ю. Мезер і зародження романтизму. Історичні погляди американських просвітителів (Б. Франклін, Т. Джефферсон).



Змістовий модуль ІІ

Історіографія всесвітньої історії ХІХ- початку ХХІ ст.

Тема 2.1. Тип історичного мислення ХІХ ст. Класичний історизм.
Французька революція і криза просвітницької думки; трансформація історичної свідомості. Становлення історичного романтизму; поняття «романтизм» і його допустимі значення. Історичний роман як новий тип історіописання (В. Скотт). Методологія, методи та форми історіографії в епоху романтизму. Реставрація інтересу до середньовіччя і релігії (Ж. де Местр). Інституціоналізація історії як науки; становлення стійких організаційних форм вивчення історії.

Французька романтична історіографія: основні етапи, організація історичної науки у Франції першої половини XIX ст. Християнство та Просвітництво в концепції Ф.Р. де Шатобріана - зоря історичного романтизму. Феномен демократичної революції в Америці і Франції у творчості А. де Токвіля. Розвиток «теорії завоювань»: від ідеї всесвітньої історії до ідеї національного розвитку; народи і нації як суб'єкти історії у творчості О. Тьєррі; наративний метод О. Тьєррі. Історична концепція Ф. Гізо - вершина французької романтичної історіографії; «Класова боротьба» в працях Ф. Гізо, вчення Ф. Гізо про історичних епохах. Ж.Л. Сісмонді, А. Вільмен, П. де Барант. Історична концепція Ж. Мішле. Французька революція у позднеромантіческіе історіографії (Ф. Мінье, А. Тьер). Французьке Антична та археологія першої половини ХІХ ст. (Ф. Шампольон, П. Ботта).Англійська та шотландська романтична історіографія: особливості та організація. Витоки англійського романтизму. А. Алісон. Т.Б. Маколей: роздуми про способи пізнання історії. Історична теорія Т. Карлейля. Англійське Антична та археологія (Дж. Грот, Г. Раулінсон). Г. Мейн про історію первісності.Німецька історіографія першої половини ХІХ ст. Історіософські концепції представників німецької класичної філософії (І. Кант, І. Фіхте; філософія історії Г.-В. Гегеля). Джерелознавство та історико-філологічна критика в німецькій науці: діяльність Я. і В. Грімм; Ф.-А. Вольф і початок полеміки по «гомеровскому питання»; А. Хеерен; Ф.-А. Бек - засновник грецької епіграфіки; Г.Ф. Гротефенд. Основи наукового джерелознавства та концепція римської історії у творчості Б.-Г. Нибура. Гейдельбергская історична школа: «історія народу і історія для народу» (Ф.-К. Шлоссер, В. Циммерман). Німецька «історична школа права»: загальна характеристика концепції, історичні роботи Ф. Савіньї і К. Ейхгорна. Історична концепція Л. Ранке; історія «як це було насправді». Роль ранкеанства в західній і російської історичної думки XIX ст.

Марксизм про сутність людини. Марксистський історичний матеріалізм: марксизм про структуру суспільства; обгрунтування економічного детермінізму; вчення про суспільно-економічних формаціях. К. Маркс і Ф. Енгельс про виникнення і еволюції держави. Марксизм про єдність, спрямованості і рушійних силах історичного процесу; єдність і основоположні детермінанти історії в марксизмі. К. Маркс і Ф. Енгельс про майбутнє людства

Загальна характеристика позитивізму. О. Конт: «соціальна фізика» і ідея про позитивні науках; місце історії в позитивістської філософії. Г. Спенсер. Загальна проблематика і особливості позитивістської історіографії. Еволюція організаційних принципів історичної науки в Європі другої половини XIX століття.Позитивістська історіографія у Франції. Е. Ренан і його «Майбутнє науки»; позитивістська концепція історії раннього християнства Е. Ренана. І. Тен. Загальна історія Е. Лависса і А. Рамбо. Н.Д. Фюстель де Куланж про сутність і методах історичного пізнання; історія античності в працях Фюстеля де Куланжа, концепція трансформації античності в середньовіччі. Позитивістська історія в працях Ш. Ланглуа і Ш. Сеньобос. Вивчення Французької революції; А. Олар. Економічна історія А. Се. Ж.-Ж. Флакк: теорія зміни форм покровительства.Англійська позитивістська історіографія. Оксфордська і Кембриджська історичні школи. Г.Т. Бокль і його «Історія цивілізації в Англії». Д.Р. Грін і його «Історія англійського народу». Е. Фрімен. Англійська революція в працях С. Гардінера. Початковий період творчості Д.М. Тревельяна. Англійське Антична та археологія другої половини ХІХ ст. (У. Питри, А. Еванс, О. Лейярд). Дж. Мак-Леннан про первісному суспільстві.Німецька історична наука другої половини ХІХ ст., «Школа Ранке». Німецька археологія (Г. Шліман, Р. Кольдевей; Г. Вінклер); становлення протестантської біблеїстики (нова Тюбінгенського школа - Ф. Баур, Д. Штраус, Б. Бауер; А. Гарнак). Сутність еллінізму в працях И.-Г. Дройзена. Дослідження Т. Моммзена по римській історії; Corpus inscriptionum latinarum. Позитивістські концепції німецької історіографії: Г. Зибель, К. Лампрехт; економічний напрямок (К. Бюхер), культурологічний напрям (Я. Буркхардт).Італійська історіографія другої половини ХІХ ст .; матеріалістичне розуміння історії в працях А. Лабріоли.Становлення американської історіографії в ХIХ ст., Особливості організації та сфери інтересів американської історичної науки в XIX ст. Дж. Банкрофт, «англосаксонська школа» в американській історіографії; Г.Б. Адамс. Історичні погляди Г. Адамса - становлення національної історіографії. А. Мехен і концепція «морської сили» в історії. Л.Г. Морган про історію родового суспільства; значення теорії Л.Г. Моргана для сучасної науки про первісності. Вивчення доколумбових цивілізацій Америки (Д. Стефенс, В. Прескотт, Е. Томпсон).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconРобоча програма навчальної дисципліни історіографія всесвітньої історії окр «бакалавр» Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
Робоча програма навчальної дисципліни «Історіографія всесвітньої історії» для студентів окр «бакалавр» за напрямом підготовки 020302...
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconРобоча програма навчальної дисципліни історіографія історії України окр «бакалавр» Галузь знань: 03 Гуманітарні науки
Робоча програма навчальної дисципліни «Історіографія історії України» для студентів окр «бакалавр» за напрямом підготовки 032 Історія...
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconЗарубіжна історіографія
Зарубіжна історіографія” для студентів ІV року навчання напряму «Історія», освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» 020302
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconКафедра всесвітньої історії та методики викладання історії

Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconВеб портал органів виконавчої влади України
Табачник спростував інформацію про об'єднання Історії України та Всесвітньої історії
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconПрограма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів
Навчальна програма навчальної дисципліни «Зарубіжна історіографія» для студентів за напрямом підготовки
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconНаказ №61 Про підсумки міських історичних читань «Шляхами українського державотворення» та конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт з історії України, історичного краєзнавства, всесвітньої історії, етнології та археології
Про підсумки міських історичних читань «Шляхами українського державотворення» та конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт з історії...
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconУроки узагальнення для класу відповіді (уроки узагальнення для кл.)
...
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconУроку з всесвітньої історії «Новий курс»
Ф. Рузвельта; розкрити зміст політики «нового курсу», її наслідки І значення для сша; показати роль держави в збереженні основ демократії...
Програма «Історіографія всесвітньої історії» iconЗасобами наочності на уроках всесвітньої історії у 7 класі
На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка