Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"



Сторінка5/7
Дата конвертації09.04.2017
Розмір1.14 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7

АНАЛІЗ ТВОРІВ КІНО-,ТЕЛЕМИСТЕЦТВА

Винахід кіно. Перші кроки кінематографа в Європі та США
Предмет, структура та завдання курсу. Основні теоретичні положення науки про екранні мистецтва.

Технічні та соціокультурні передумови винаходу кіно. Науково-технічна революція ХІХ ст. Від театру тіней до «живої» фотографії. «Чарівний ліхтар» А. Кірхера. Камера-обскура – предтеча фотографічного апарату. Винахід фотографії та її розповсюдження у Європі. Фонограф Т.-А. Едісона та перші спроби запису звуку. Винахід кінематографа. Патенти на знімальну та проекційну техніку в Америці, Франції, Німеччині, Україні та інших країнах.

28 грудня 1895 року – перший публічний кіносеанс. Особливості кінотеатрального показу. Перші фільми братів Люм’єрів. Початок кінодокументалістики.

Жорж Мельєс: мистецтво перетворення. 1902–1906 роки – найуспішніший період творчої діяльності Мельєса («Подорож на Місяць», «Фауст», «Попелюшка»).

Жорж Мельєс – винахідник перших спецефектів.

Французька комічна школа. Макс Ліндер – перша світова зірка комедії. Кінокомпанії – конкуренти «Пате» та «Гомон». Перші французькі кіносеріали та їх творці. Екранізації компанії «Фільм д’ар».

Брайтонська школа: пошуки кіномови. Фільми Д. А. Сміта, С. Хепуорта та Д.Уільямсона.

Італійське кіно в пошуках форми видовища: від «Камо Грядеші?» до «Кабірії».

Кіно Німеччини та Центральної Європи.

Феномен датського кіно (У. Гад, А. Нільсен).

Поява кіно в Америці. Томас Едісон. Кіно США на шляху до мистецтва. «Патентна війна». Створення Голлівуду. Перші американські кінематографісти. Едвін Портер та народження вестерна.
Кінематограф дореволюційної Російської імперії. Становлення українського кінематографа
Соціокультурні передумови появи кіномистецтва в Україні та Росії. Створення у 1893 році українським конструктором Йосипом Тимченком та фізиком М. Любимовим одного з перших проекційних апаратів. Перші хронікальні зйомки Альфреда Федецького у 1896-1902 роках.

1907-1908 роки – початок національного кіновиробництва в Росії та Україні. Фільми, зроблені на українському національному матеріалі («Сватання на Гончарівці», «Наталка-Полтавка», «Богдан Хмельницький» та інші).

Євген Бауер – режисер та художник. 1912 рік – дебют в кіно. Мелодрами Євгена Бауера та їх значення в становленні російського кіно. Співпраця режисера з зірками дореволюційного кіно В Холодною, В. Полонським, І. Мозжухіним. Зображальна культура фільмів Євгена Бауера – композиція кадру, монтаж, мізансцени («Сумерки женской души», «Песнь торжествующей любви», «Ямщик, не гони лошадей»).

В. Гардін – актор, режисер, сценарист. Екранізації В.Гардіна – режисера: «Анна Каренина», «Крейцерова соната», «Приваловские миллионы» та інші.

П. Чардинін – один з перших режисерів дореволюційного кіно. Співпраця з відомими акторами: В. Холодною, В. Максимовим, В. Караллі та ін. Найбільш відомі картини П. Чардиніна: «У камина», «Молчи, грусть, молчи», «Позабудь про камин, в нем погасли огни». Жанри, в яких працює П.Чардинін – мелодрама, комедія, фарс, екранізація.

«Розумний» кінематограф та перші кроки просвітницького кіно. Микола ІІ та кінематограф.

«Королі» та «королеви» німого кіно. Таємниця Віри Холодної – найпопулярнішої актриси дореволюційного кіно. 1914 рік – дебют в кіно. Образи жінок, яких зрадили в коханні. Кращі ролі: Ната («Життя за життя»), Пола («Молчи, грусть, молчи»), Маша («Живий труп»).

Анімаційне кіно: роки становлення. В. Старевич – піонер анімації. Розробка технічних принципів об’ємної анімації в картинах «Прекрасна Люканіда», «Помста кінематографічного оператора», «Авіаційний тиждень комах». Робота В. Старевича в ігровому кіно: «Ніч перед Різдвом», «Тамань», «Вій» та інші.


Режисура американського кіно початку ХХ століття
Формування провідних творчих професій, переведення|переведення,переказ| кіновиробництва на промислові рейки в Голлівуді.

«Німе» кіно як мистецтво монтажно-пластичної виразності.|відчинень|

Голлівуд класичний. Кіно як фольклорна свідомість американської нації. Система зірок. Творчість режисерів: Сесіля де Мілля, Едвіна Портера, Девіда Гріффіта, Чарльза Чапліна, Роберта Флаерті.

Жанр комедії як найбільше досягнення американського кінематографу 1920-х років. Зв’язок кінокомедії з «низькими» формами народної культури. «Американська комічна» як синтез прийомів цирку, балагану, мюзик-холу.

Мак Сеннет – родоначальник американської комедії. Студія «Кістоун» та її зірки. Традиції італійської комедії дель‘арте в фільмах Мака Сеннета. «Слепстік» – комедія «ляпасів», що ґрунтується на традиціях цирку та американського театру. «Гег» – смішний трюк.

Чарлі Чаплін та його фільми.Створення «класичної» маски Чапліна –актора. Творчість Чарлі Чапліна 1920-х років. Картини «Малюк», «Золота лихоманка» та інші.

Бастер Кітон – «людина з кам’яним обличчям». Унікальність маски Бастера Кітона: неспівпадання обличчя «людини, що ніколи не посміхається» та драматичних і комічних ситуацій, що стрімко змінюються. Фільми Кітона «Генерал», «Шерлок-молодший», «Навігатор». Основна тема фільмів Б. Кітона – самотність та беззахістність людини, прірва між героєм та оточуючим його світом. Повнометражні комедії Б. Кітона – чітка сюжетна структура, досконалий монтаж та ризиковані трюки.

«Народження нації» (1915) – підсумок творчих пошуків Д.-Й. Гріффіта.

«Нетерпимість» (1916) – один з етапних фільмів в історії світового кіно.

«Народження нації» і «Нетерпимість» - народження кінематографічної естетики, особливості стилю та світогляду, вплив на подальший розвиток кіномистецтва.

Пізня творчість Девіда Гріффіта. Повернення до жанру мелодрами. «Зламані паростки» (1919) . Творчій спад початку 20-х років. «Сутичка» (1931) – останній фільм Гріффіта.
Особливості німецького експресіонізму
Повоєнна криза німецької нації, потреба у міфології. Виробництво монументальних історичних епопей. Жанрово-стильові особливості німецького кіно 20-х рр. ХХ сторіччя. Вплив нових теоретичних праць у філософії та психології на фільми експресіоністів.

Експресіонізм як творча та ідеологічна альтернатива імпресіонізму. Принцип суб'єктивної інтерпретації дійсності, тяжіння до ірраціональності, загостреної емоційності, перевага ліричного або гротесково-фантастичного. Світ фантастично деформований, позбавлений природних контурів. Заміна натури декораціями, використання різких контрастів світла і тіні, оптичних ефектів. Місце галюцинацій, снів, кошмарів божевільних в фільмах експресіоністів. Актор-маска. Фільм «Кабінет доктора Калігарі» Роберта Віне та його роль у становленні нового напряму.

Стильове та естетичне розмаїття німецьких фільмів 1920-х років. Неоромантизм, експресіонізм та каммершпіль в німецькому кіно 20-х років.

Творчість Фріца Ланга. Неоромантичні тенденції та експресіоністська стилістика. Фільми «Нібелунги», «Доктор Мабузе», «Метрополіс» як феномен європейської культури. «Неоромантизм» картини «Нібелунги» – мрія про людину, що може змінити долю Німеччини. Естетичні відмінності картини: монументальність декорацій, повільність кінооповіді, ніцшеанська трактовка героїв як «надлюдей», у яких відношення до смерті та кохання відрізняється від поглядів «звичайних смертних».

Основні етапи творчості Фрідріха Мурнау. «Носферату – симфонія жаху»: перемога любові над тиранією. Мотиви готичної архітектури в декораціях з загостреними лініями (художник А. Грау), анімаційні епізоди, використання негативу, подвійна експозиція (оператор Ф. Вагнер), натурні зйомки, досконала акторська гра Макса Шрека (граф Дракула) – складові образної системи першої екранізації роману Б.Стокера.

«Остання людина»: культ «маленької людини», гуманістичний пафос і відкриття стилістики «тихого» реалістичного кінописьма – найяскравіший приклад напряму «каммершпіль» в німецькому кіно (раніше в театрі). «Каммершпіль» («камерна гра») або «міщанська драма» – проста історія про «маленьку» людину у великому місті. Мелодрама – жанрова основа напряму. Заміна інтертитрів візуальними рішеннями. Художні особливості картини – активне використання крупних планів, відсутність титрів, «суб’єктивна камера» оператора К.Фрейнда, зйомки картини в павільйоні (простір для пошуків режисером, оператором та художником нових можливостей кіномови).

«Фауст»: глобальність концепції, традиції німецької культури.
Французький кіно авангард
Естетичні пошуки німецького експресіонізму та французького кіноавангарду. Експресіонізм як творча та ідеологічна альтернатива імпресіонізму. Принцип суб'єктивної інтерпретації дійсності, тяжіння до ірраціональності, загостреної емоційності, перевага ліричного або гротесково-фантастичного. Світ фантастично деформований, позбавлений природних контурів. Натура замінюється декораціями, використовуються різкі контрасти світла і тіні, оптичні ефекти. Велике місце відводиться галюцинаціям, снам, кошмарам божевільних. Актор-маска.

«Авангард» – художній напрямок європейського кіно 1920-х років. Пошук формальних засобів кіновиразності. «Перший авангард» – французький імпресіонізм. Теорія кіно Луї Деллюка. Фотогенія як лозунг боротьби за оновлення кіно. Вплив інших видів мистецтва.

Творчість Абеля Ганса. Експерименти з оптикою. Картина «Наполеон» – найбільше досягнення А. Ганса. Особливості режисерської манери А. Ганса.

Фільми Жана Епштейна та Жермен Дюлак. Експерименти Фернана Леже.

Рання творчість Рене Клера. Вплив дадаїзму на фільми Р. Клера 1920-х років.

Елітарний характер французького кіноавангарду другої половини 20-х років ХХ сторіччя. Вплив сюрреалізму на французький кіноавангард.

Загальна характеристика творчості Л. Бунюеля. Особливості поетики фільмів Л. Бунюеля.

Робота К.Т.Дрейера у Франції. Особливості поетики фільму «Страсті Жанни Д’Арк». Вплив французького кіноавангарду на подальший розвиток кіно.


Українське кіно 1918-1926 рр.
Документальне кіно в Україні: пропагандистські функції та хроніка подій. Ствердження національного матеріалу, розробка та модернізація української міфології.

Заснування ВУФКУ (1922р.). Установка на масову аудиторію. Формування системи екранної культури: кінопромисловість, кінопрокат, кіноосвіта, кінопреса. Досвід дореволюційного психологічного фільму та експресіоністичного театру в картинах українських режисерів початку 1920-х років.

Фільми відомих режисерів російського дореволюційного кіно В. Гардіна («Примара бродить по Європ», «Остап Бандура», «Слюсар та канцлер») та П. Чардиніна («Хазяїн чорних скель», «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило»), зробленнні в Україні – спроба «вкласти» новий зміст в звичні схеми жанрового кіно. Георгій Тасін – режисер і сценарист Одеської кіностудії, автор відомих українських стрічок 1920-х років: «Примара бродить по Європі» (автор сценарію), «Джиммі Хіггінс» (автор сценарію та режисер). «Нічний візник» Г.Тасіна та «Два дні» Георгія Стабового як етапні картини в українському кіно другої половини 1920-х років: цілісність драматургічної конструкції та зображальних засобів. Інонаціональний матеріал в фільмах України («Беня Крик» та ін.).

Прихід в кіно видатного театрального режисера Леся Курбаса (1924р.). Лесь Курбас і народження кіносатири. Побутова комедія «Вендетта» – пародія відомої кінофеєрії Ж. Мельєса в формі гротескної стилізації лубка. «Макдональд» – політична сатира за участю акторів театру «Березіль».

Прихід в кіно Олександра Довженка. Перші фільми режисера: «Ягідка кохання», «Вася-реформатор», «Сумка дипкур’єра».

Актори українського кіно 1920-х років. А. Бучма – гострохарактерні та драматичні ролі в кіно («Нічний візник», «Тарас Шевченко», «Іван Грозний»). Акторські роботи Ю. Шумського («Беня Крік», «Нічний візник», «Борислав сміється») та Івана Замичковського («Два дні», «Ягідка кохання», «Сорочинський ярмарок»).


Радянське документальне кіно 20–30-х років. Творчі пошуки Дзигі Вертова
Націоналізація кіновиробництва (Декрет від 27.08.1919). Революція і кінематограф. Творчість та ідеологія. Нова тематика на екрані. Документальне кіно: пропагандистські функції та хроніка подій. Від хроніки до образної публіцистики. Ствердження, розробка та модернізація радянської міфології. Організаційне будівництво. Формування системи екранної культури: кінопромисловість, кінопрокат, кіноосвіта, кінопреса.

Характеристика агітфільмів. Установка на масову аудиторію. Формування жанрово-тематичних та стильових напрямів в радянському кіно. Характеристика агітфільмів. Агітфільм як фільм-плакат, головне завдання якого – політична агітація. Лаконічність та публіцистична загостреність радянських агіток. Загальна характеристика неігрового кіно СРСР 1920 років.

Творчість Есфір Шуб та принцип створення історико-документальних фільмів із кадрів старої хроніки «Падіння династії Романових», «Росія Миколи ІІ і Лев Толстой».

Дзіга Вертов – режисер, сценарист, теоретик кіно, один із засновників радянського і світового документального кіно. Навчання в Психоневрологічному інституті і Московському університеті. Початок кінокар’єри у відділі кінохроніки московського кінокомітету (після Жовтневої революції). Перші роботи Вертова – фільми за матеріалами громадянської війни: «Роковини революції» (1919), «Агітпоїзд ВЦВК» (1921), «Історія громадянської війни» (1922).

Дзіга Вертов та його пошуки універсальної кіномови. Заснування групи «кіноків». «Світ без маски» – як мета. Пошук нових способів зйомки і монтажу, нових методів організації знятого матеріалу, які дозволили б розкрити дійсність в її революційному розвитку. «Крокуй, Радо!», «Шоста частина світу»: пошуки образної мови публіцистичного кіно. Випуски «Кіноправди». Кожний номер – своє художнє рішення залежно від характеру подій. Співпраця з оператором М. Кауфманом. Нові можливості монтажу як засобу тлумачення відображених на плівку подій, широке використання титрів для агітаційної дії на глядачів. Кінодокумент одержує художньо-образне тлумачення.

Теоретичне обґрунтування мистецтва документального фільму. Статті «Ми», «Він і я», «Кіноки-переворот», «Кіно-Око» – вплив пролеткультівських і лефовських естетичних теорій. Заперечення права художника на вигадку і домисел. Завдання мистецтва в документації дійсності. Прагнення продемонструвати нові методи зйомки і монтажу.

Фільми Дзіги Вертова, зроблені в Україні – «Одинадцятий», «Людина з кіноапаратом», «Симфонія Донбасу». Особливості стилю, розвиток кіномови. Символічність побудов, алегорії та метафори в документальній оповіді. Пізня творчість Вертова: драма новатора.
Сергій Ейзенштейн і розвиток європейського кіно ХХ сторіччя
Сергій Ейзенштейн – режисер, сценарист, теоретик кіномистецтва.

Навчання у В. Мейєрхольда. Перший спектакль – п’єса О. Н.  Островського «На всякого мудреца довольно простоты».

Педагогічна діяльність в театральних майстернях Пролеткульту, де викладав дисципліни – від естетики до акробатики.

1924 рік – прихід в кіно. Перші експерименти. «Монтаж атракціонів» раннього Ейзенштейна. Фільм «Страйк». «Броненосець «Потьомкін» як новаторський кінематографічний текст. Фільми «Жовтень» та «Старе і нове» – «інтелектуальне кіно».

Подорож в Європу та США. Приїзд в Америку на запрошення фірми «Парамаунт» для ознайомлення з технікою звукового кіно.

Драми 1930-х років. Фільми «Олександр Невський» та «Іван Грозний» – 1 серія (Сталінська премія). 2 серія – вийшла тільки в серпні 1958, через десять років після смерті режисера, зйомки третьої припинені.

Теоретичні праці режисера. Вплив С. Ейзенштейна на світове кіномистецтво.
Творчість Олександра Довженка в контексті світової культури
Прихід в кіно в другій половині 1920-х років. «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» та «Сумка дипкур’єра» – перші роботи в кіно.

«Звенигора» (1928) як синтезований кіноміф. Драма взаємостосунків людини та природи. Поєднання історії, казки, хроніки Громадянської війни, епосу, лірики та сатири.

Фільми Довженка як лірико-епічні твори, що будуються за допомогою зображальних засобів.

«Арсенал» (1929) та поетика німецького експресіонізму. Поетична побудова, незвичні метафори, романтична героїка у поєднанні з сатиричним гротеском і політичною публіцистикою. Емоційне навантаження титрів. Живописні картини-кадри. Значення композиції та освітлення.

«Земля» (1930) – семантика землеробського міфу та поетика ліричного епосу. Перемога споконвічного в суперечці між старим та новим. Філософській твір, що ґрунтується на традиціях українського мистецтва та культури.

Звукові картини «Іван», «Аероград», «Щорс». Державницька ідеологія засобами модерного кінописьма. Спроба примирити авторський ідеал з офіційною доктриною: зникнення гармонії та цільності.

Розробка художніх засобів кінопубліцистики в документальних картинах воєнного періоду «Битва за нашу радянську Україну» та «Перемога на правобережній Україні».

Драматична доля твору Олександра Довженка «Україна у вогні» (1943) та подальших режисерських задумів.

Літературна діяльність – «Тарас Бульба», «Відкриття Антарктиди», «Зачарована Десна» та інші.

Повоєнна творчість. Педагогічна діяльність. Цензорське перетворення поетичної картини «Життя в квітах» в канонічний історико-біографічний опус «Мічурін» (1949). Закриття картини «Прощавай, Америко!». «Поема про море» – остання робота майстра, де ідеал та реальність відторгають один одного. Смерть майстра напередодні першого знімального дня.


Творчість Льва Кулешова
Революція і кінематограф. Творчість та ідеологія. Нова тематика на екрані. Організаційне будівництво. Від хроніки до образної публіцистики. Характеристика агітфільмів. Загальна характеристика радянського кіно 1920-х рр. Формування жанрово-тематичних та стильових напрямів в радянському кіно. Радянський авангард – пошуки та відкриття.

Робота Льва Кулешова як художника в дореволюційному кіно. Хронікально-документальні зйомки. Початок педагогічної діяльності. Поєднання гострого пригодницького сюжету і документальних зйомок в перших ігрових фільмах режисера.

Усвідомлення кінематографа як мистецтва. Середина 1920-х років – фільм як єдина образна система, що будується за єдиним монтажним принципом. Відкриття нових монтажних прийомів, виникнення монтажних стилів та типів монтажної побудови.

Лев Кулешов та його майстерня. Фільм «Дивовижні пригоди містера Веста в країні більшовиків» та традиції жанрового кінематографу. Стилі і жанри, особливості пошуків кіномови.

Теоретичні праці Л. Кулешова. Монтаж як основа побудови кінооповіді. Статті 1917-1923 років про внутрішньокадровий та міжкадровий монтаж.

«Ефект Кулешова». Монтаж як система виразних засобів екрану.

Б.Барнет та В. Пудовкін – учні майстерні Л. Кулешова.
Творчість Всеволода Пудовкіна
Початок творчого шляху. Навчання у Володимира Гардіна і Льва Кулешова. Творча дружба з драматургом Натаном Зархі та оператором Анатолієм Головнею.

Перші кінематографічні досліди-фільми «Механіка головного мозку» та «Шахова гарячка».

Проблеми екранізації. Ідейне новаторство фільму Пудовкіна «Мати» як вершини реалістичного стилю. Пошук яскравого зображального рішення, виразних ракурсів, атмосфери дії відповідно до драматургічної ситуації і характерів дійових осіб. Пейзаж не статичний фон, але активна складова екранної дії (сцени робочої демонстрації, змонтовані з кадрами льодоходу).

Формування основних жанрово-тематичних і стильових напрямів у кіно.

Творчість та ідеологія. Тема революції. Розвиток режисерських принципів фільму «Мати» у фільмах «Кінець Санкт-Петербурга» і «Нащадок Чінгіс-хана».

Порівняння фільм «Кінець Санкт-Петербурга» з фільмом «Жовтень»

С. Ейзенштейна.

Теоретичні роботи Всеволода Пудовкина: теорія монтажу, проблема роботи з типажем і актором, звук в кіно.

Історична тема у фільмах звукового періоду: «Мінін і Пожарський», «Суворов», «Адмірал Ушаков».

«Повернення Василя Бортникова» – остання робота режисера.


Народження звукового кіно на заході
Дві основні проблеми створення звукового кіно: синхронізація зображення і звуку та недостатня гучність останнього.

Едісон – винахідник звукозапису. «Кінетофонограф» – прилад, що дозволяє відтворювати звук і зображення одночасно. Спроби синхронізувати зображення і звук одночасно з винаходом кіно.

1919 рік – патентування системи звукового кінематографа, яка згодом зробила звукову революцію в кіно.

Поява звуку в кіно та зміна виразних засобів кіномистецтва. 6 жовтня 1927 – день прем’єри фільму з музикою та репліками «Співак джазу» – день народження звукового кінематографа. Причини, що змусили «Уорнер бразерс» зважитись на ризикований звуковий проект.

Перші звукові фільми: «Під дахами Парижу» Р. Клера, «Блакитний ангел» Д. Штенберга, «Трьохгрошова опера» Г. Пабста (за Б. Брехтом).

Пошуки звукозорової виразності. Суперечки щодо функції звуку в кінематографі. Роль звуку та слова у зміні екранного образу героя. Магія слова як збудник дії. Звільнення персонажу з монтажного «кадру-клітини». Подовження тривалості кадру, зміни в його компонуванні: внутрішньокадровий рух, багатоплановість, взаємодія планів. Набуття глядачем більшої свободи в оцінці фільму.

Тенденція до театралізації фільмів. Поява великої кількості т.з. talkies – фільмів, практично весь зміст яких вичерпується діалогом. Екранізація театральних п’єс. Зниження художнього рівня фільмів у результаті механічного використання слова, музики та шумів. Пошуки нової кіномови.
Народження радянського звукового кіно
«Заявка» Сергія Ейзенштейна, Всеволода Пудовкіна та Григорія Олександрова про творчі можливості використання звуку в кіно. Проголошення основного способу творчого використання трьох видів звуку в кінематографі у відмові від синхронності.

Перехід до звуку – втрати і надбання. Засвоєння техніки звукового кіно, що відкривала нові можливості образного відтворення дійсності.

Перші звукові радянські фільми: «Одна», «Путівка в життя», «Златі гори», «Дезертир», «Іван», «Зустрічний».

Всесвітній успіх «Путівки в життя» М. Екка. Значення «Зустрічного» як етапного твору в розвитку звукового кіно.

Звернення до літературної класики та досвіду театру. «Гроза», «Петербурзька ніч», «Іудушка Головльов». Акторська творчість в цих фільмах.

Екранне слово і зміни екранного образу героя. Демократизація кіномови в ранніх звукових фільмах.


Тенденції режисури американського кіно 30-х років ХХ століття
Загальна характеристика економічної, політичної та соціокультурної ситуації в країні та її вплив на кінематограф. Поділ кінематографа США між фінансовими імперіями Моргана і Рокфеллерів, не зацікавлених у високому художньому результаті, якщо він не гарантує прибуток.

Поява «виробничого кодексу». Зміцнення студійної системи, що є подальшим розвитком продюсерської системи і граничного обмеження можливостей режисерів.

«Золоте століття Голлівуду». Еволюція системи жанрів. Вестерн, пригодницькі фільми і трилери. Мелодрама в епічному форматі. «Віднесені вітром» (1939) Джорджа Кьюкора, Сема Вуда і Віктора Флемінга (в титрах вказаний останній) – приклад творчого використання кольору в кінематографі.

Компенсаторні функції жанрового кіно в епоху історичних та соціальних потрясінь. Жанр мюзиклу в американському кіно. Вклад у становлення жанру Б. Берклі, Д. Дурбіна, Ф. Астера, Дж. Гарленда, М. Руні та інших.

Прихід звуку і занепад американської комедії. Три найзначніші картини Чарлі Чапліна – «Вогні великого міста» (1931), «Нові часи» (1936) і «Великий диктатор» (1940).

Ствердження системи кінозірок. Європейські зірки на американському екрані (М. Дітрих, Г. Гарбо, В. Лі).


Кінематограф Франції
Загальна характеристика історичних обставин у Європі 30-х років.

Банкрутство великих французьких кінокомпаній.

Неможливість експериментів в області «чистого кіно». Звуковий сюрреалістичний фільм Бунюеля «Золоте століття» (1930) та «Кров поета» (1930) Жана Кокто. Пошуки в області стерильного кіноімпресіонізму.

Винахід російським емігрантом Олександром Алексєєвим техніки рельєфного голчатого екрану. Його анімаційна інтерпретація «Ночі на Лисій горі» (1933).

Кращі французькі фільми 1930-х. «Під дахами Парижа» (1930) Рене Клера, в якому, крім досліду зіставлення музики і зображення, вперше творчо осмислений найважливіший виразний засіб звукового кінематографа - тиша.

Фільми Жана Віго «Нуль за поведінку» (1933) і «Аталанда» (1934).

Фільми Жана Ренуара «Заміська прогулянка» (за Мопассаном) та «Правила гри» (1939) – в якій європейський кінематограф звертає увагу на можливості довготривалого плану.

Переміщення інтересу у французькому кіно із суто зображення самого по собі – до тематичного змісту картини.

Історичні фільми Жана Ренуара «Велика ілюзія» (1937) і «Марсельєза» (1938).

Фільми Марселя Карне «Набережна туманів» (1938) і «День починається» (1939).


Німецьке кіно періоду фашизму
Загальна характеристика історичних обставин у Європі 30-х років. Тоталітарна система в Німеччині 1930-х років.

Леіні Ріфеншталь – образ ідеолога Третього рейху.

Режисерський дебют: «Блакитне світло» (1932) – людська драма на тлі гір.

«Тріумф волі» – апологія нацизму. Фільм який змінив не тільки життя режисера, але і всього світу. Для максимального художнього ефекту над «Тріумфом волі» працювали 36 операторів, 80 асистентів і помічників.

Олімпійські ігри в Берліні 1936 року. «Олімпія» – один з найчудовіших фільмів в історії кіно, над яким Лені Ріфеншталь працювала понад два роки (перегляд відзнятого матеріалу в 400 кілометрів плівки і монтаж).

Феномен фільмів Лені Ріфеншталь.



Соціалістичний реалізм у фільмах 30-х роківХХ століття
Запозичення американської системи виробництва кінематографа. Влада і творча свобода режисера.

Пафос становлення нової людини, що долає історичні перешкоди і власну недосконалість. Становлення нового героя: через тернії недосконалості до майбутньої гармонії. Кіноміфи 1930-х років. Перший з'їзд радянських письменників (1934). Метод соціалістичного реалізму. Нормативність тематики та естетичних рішень.

«Околиця» (1933) Бориса Барнета, в якій лірична атмосфера створювалася, зокрема, і за допомогою оригінально використаних звукових засобів.

Німа картина «Щастя» (1935) Олександра Медведкіна, у першій половині якої оповідна розповідь відтворювалося за допомогою лубкового за своєю природою зображення (у одній сцені була застосована зворотна перспектива).

Музичні комедії як синтез реальності та кінематографічної вигадки. Вплив західних музичних картин.

«Веселые ребята» – перша самостійна режисерська робота Григорія Александрова – дивне поєднання типового радянського змісту з необарочним та помпезним стилем голлівудських музично-хореографічних фантазій в дусі Басбі Берклі.

Лірика та ексцентрика фільмів Г. Александрова «Волга-Волга», «Цирк», «Весна». Комедії Александрова 30-их років – історії радянських Попелюшок.

Музична складова успіху фільмів Александрова. Композитор І.Дунаєвський.

Зірки радянського довоєнного кіно – М. Ладиніна, Л. Орлова, В. Сєрова, М. Крючков, П. Алейніков, Б. Андрєєв та ін.

Фільми Івана Пир’єва «Багата наречена», «Трактористи», «Свинарка та пастух».


Радянські історичні фільми 30-х років
Роман Олексія Толстого «Петро І» та його екранізація у двосерійному фільмі Володимира Петрова.

Фільм «Мінін і Пожарський» та «Суворов» Всеволода Пудовкіна.

Історичний фільм «Олександр Невський» (1938) – перший звуковий фільм Сергія Ейзенштейна, в якому режисер в кульмінаційному епізоді льодового побоїща застосував принципи «вертикального монтажу», тобто організації образотворчого ряду відповідно до структури звукового. Політичне значення фільму.

Самобутні шляхи у кіно скульптора, сценариста, кінорежисера, драматурга та прозаїка Іван Кавалерідзе. Іван Кавалерідзе – засновник історичного українського кінематографу.

«Злива» (1929) – своєрідна історія України з часів гайдамаччини. «Кавалерідзевський» рух заради руху. Знищення фільму «Злива» після виходу у світ.

«Коліївщина» (1933) – фільм знятий під враженням від спектаклю «Гайдамаки» Леся Курбаса.

«Прометей» (1935). Гнівна реакція Сталіна, котрий формував кінорепертуар СРСР відповідно до власних уявлень про прекрасне. Стаття 1936 року в «Правде» під назвою «Груба схема замість історичної правди». Заборона Кавалерідзе працювати з молоддю (він керував серією альманахів «Українські пісні на екрані»).

Іван Кавалерідзе як першопрохідник і новатор української кіноопери. Шедеври української кінокласики: «Наталка Полтавка» (1936), де виконавиця головної ролі Катерина Осмяловська співала голосом Марії Литвиненко-Вольгемут; «Запорожець за Дунаєм» (1938) – Лесь Сердюк, який грав Андрія, співав під фонограму Івана Козловського.

«Богдан Хмельницький» (1941) Ігоря Савченка – дивовижне поєднання вимушеної заангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості.
Фільми на історико-революційну тему
Історія комуністичної партії в фільмах на історико-революційну тему.

«Чапаєв» братів Васильєвих. Історія створення фільму та його місце в радянській художній культурі 30-х років. Всенародний успіх фільму. Вплив фільму на подальший розвиток радянського кіно.

Кінороман «Трилогія про Максима». Історія задуму фільму. Місце фільму в творчій біографії режисерів Г. Козинцева, Л. Трауберга та оператора О. Москвіна.

Кіноепопея «Ми з Кронштадту» Вс. Вишневського та Е. Дзигана. Розвиток традицій «Броненосця Потьомкіна».

Психологічна драма «Депутат Балтики» Л. Рахманова, О. Зархі та І. Хейфіца. М. Черкасов – творець образу професора Полежаєва у фільмі «Депутат Балтики».

Фільм «Щорс» (1939) Олександра Довженка — дивовижне поєднання вимушеної заангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості.


Творчість Джона Форда
Основні етапи творчості Джона Форда. З 1913 року в Голлівуді –робітник сцени і помічник реквізитора, потім трюкач і дублер свого брата. З 1915 – асистент режисера і актор у фільмах брата. 1917-1920 режисер вестернів студії «Юніверсал» (більше 30 фільмів).

Вестерн – жанр, що більш всього відповідає ієрархії цінностей режисера: чіткі критерії добра і зла, вірність боргу, дружбі, сімейній традиції, мужність в найбезнадійніших ситуаціях.

Кращі фільми Джона Форда 20-х років – вестерн «Залізний кінь» (1924, епічна історія будівництва трансконтинентальної залізниці) і військова драма «Чотири сина» (1928).

Звуковий період – розквіт творчості режисера, що стає живим класиком американського кінематографа. Джон Форд єдиний режисер 30-х років ХХ століття у Голлівуді, який мав офіційне право на остаточний монтаж. Його найзначніші фільми – «Диліжанс» (1939) і «Кетяги гніву» (за романом Джона Стейнбека, 1941).

«Диліжанс» (1939) як вершина жанру вестерн та переломний фільм в його історії. Збагачення палітри жанрового кіно психологізмом. Об’ємність соціального фону та стереоскопічність персонажів.

Поетика кращих фільмів режисера. 112 стрічок за майже 60 років роботи в Голлівуді.


Творчість Луїса Бунюеля та сюрреалістична течія у європейському кіно
Життєвий шлях Луїса Бунюеля. Навчання в Мадридському університеті (факультет літератури та філософії). Знайомство з Сальвадором Далі та Федеріко Гарсія Лоркою, що вплинуло на формування майбутнього режисера як особистості. Приїзд до Парижа. Кінематографічна освіта, отримана на знімальному майданчику – асистент французького режисера Ж.Епштейна.

Дебют в кіно. Співпраця з Сальвадором Далі. Парадоксальний асоціативний монтаж, відсутність традиційної композиції і лінійного сюжету в картинах «Андалузькій пес» (1928) та «Золоте століття» (1930).

Основні характеристики сюрреалізму в мистецтві Бунюеля – перевага суб'єктивного погляду, апеляція до ірраціонального в людській свідомості, поєднання того, що неможливо поєднати як головний принц його мистецтва.

Основна тема творчості – неможливість здійснення бажань, прагнень, ідеалів і просто задоволення голоду в історично конкретному часі. Вплив іспанської, мексиканської і французької культур на творчість режисера.

Характерні риси фільмів Бунюеля: аскетизм (уникає «вишуканої камери», мінімум музики), і антигероїчна сутність героїв.

Бунюель – режисер як пророк неминучої загибелі буржуазного суспільства та фаталіст, який впевнений, що судити суспільство буде сама Історія.

«Вірідіана» (1961), «Денна красуня» (1966), «Тристана» (1970), «Скромна привабливість буржуазії» (1972), «Цей смутний об'єкт бажання» (1977).

Фільмографія режисера – 33 картини (19 – Мексика, 11 – Франція, 3 – Іспанія).


Актори кіно європейських країн. Марлен Дітріх
Перші кроки в кіно Марлен Дітріх. «Блакитний янгол» (1930, реж. Дж. Штернберг) – світова слава та контракт в Голлівуді. Образ сучасної жінки-вамп, що кидає виклик моральним та духовним цінностям минулого.

Штернберг і Дітріх в США. Еволюція образу сучасної жінки в картинах: «Марокко» (1930); «Шанхайський експрес» (1932); «Білокура Венера» (1932); «Диявол – це жінка» (1935).

Робота М.Дітріх з іншими режисерами, в інших жанрах. Вестерн «Дестрі знову у сідлі» (1939), комедія «Бажання» (1936).

Активна антифашистська діяльність М. Дітріх під час Другої світової війни. Успішна концертна діяльність 1950-х років. Найкращі ролі цього періоду: «Свідок обвинувачення» (1958) та «Нюрнбергський процес» (1961). Остання роль в картині «Просто жигало» (1978).


Творчість Орсона Уеллса. Мистецькі відкриття фільму «Громадянин Кейн»
Основні етапи творчого шляху О. Уеллса.

Театральний досвід О.Уеллса.

Новаторські постановки Шекспіра («Макбет», «Юлій Цезар»). Робота на радіо. «Війна світів» – скандальна радіопостановка в жанрі репортажу, що спричинила масову паніку в США.

Запрошення до Голлівуду.

Робота над фільмом «Громадянин Кейн». Співпраця зі сценаристом Германом Манкевичем та оператором Греггом Толандом. Крах індивідуаліста, що здійснює на практиці американську модель щастя (гроші, влада, вплив) і втрачає власну особистість – головна тема фільму. Продовження реалістичних традицій Штрогейма, Відора і Уайлера. Монументальний, масштабний характер конфлікту, новаторство візуальної форми і драматургії (образ Кейна і його історія відтворюється в зіставленні декількох версій цієї історії, побаченої очима різних людей, що накладаються одна на одну).

«Громадянин Кейн» – приклад нової монтажної структури, що допомагає глядачу осмислити показане. Полігон, на якому були випробувані новаторські стилістичні рішення (глибинна мізансцена, масштабні деформації зображення, контрапункт зображення і звуку, постійне використання нижньої точки зйомки і ін.).

Європейський період творчості О. Уеллса. Шекспірівські екранізації: масштаб історичної драми. Одна з головних тем — спокуслива і згубна сила влади і зла – в фільмах 1950-х років. «Процес» – трагічний для особистості конфлікт з бюрократичним суспільством, що розгортається на фоні гротесково-деформованих декорацій і експресіоністично трактованих вулиць сучасного міста.

Уеллс – актор. Робота в картинах інших режисерів (К. Ріда, Д. Хьюстона, А. Ганса, Р. Клемана, Т. Річардсона, С. Бондарчука, П. Пазоліні, К. Шаброля та інших). Привабливість масштабної особистості, що поставила себе понад законом і мораллю, вміння виразити характер декількома штрихами, досконала техніка роботи перед камерою – гарантія успіху акторських робіт О. Уеллса («Мобі Дік», «Людина на всі часи», «Уловка-22»).

Робота О. Уеллса на телебаченні. Сучасність стилістики фільмів режисера.

«Ф. як фальшивка» – остання робота Уеллса – режисера. Незавершені проекти О. Уеллса.



Творчість Уолта Діснея
Дебют в анімації. Серіал про Міккі Мауса. Галерея диснеївських персонажів – Міккі Маус, Гуфі, Плуто, Дональд Дак як класичний приклад психологічно достовірного «одушевлених» анімаційних персонажів.

«Наївні симфонії» – синтез фольклору та сучасності. Вдале використання пародії в картинах У. Діснея 1920-х років.

Експерименти зі звукозоровим контрапунктом в картинах кінця 20-х початку 30-х років.

Короткометражні фільми Діснея як зразок точної та динамічної побудови сюжету, вдалого використання графічних засобів для створення характерів героїв, органічного злиття зображення, звуку та кольору.

Початок 1930-х років – фінансовий та глядацький успіх.

«Білосніжка та сім гномів» (перший повний метр) – апогей комерційного успіху Діснея та вдалого використання звуку, кольору, монтажу та операторських ефектів.

«Пінокіо», «Дамбо», «Бембі» – повнометражні картини Діснея-продюсера.

Анімаційні картини за участю живих акторів – «Аліса в країні чудес», «Пітер Пен».

Мюзикл «Мері Поппінс» – найбільший успіх студії Діснея 1950-х років.

Фільми студії Уолта Діснея – головна родинна розвага в світі. Відкриття першого «Діснейленду» в 1955 році.

Новаторство У. Діснея, його вплив на розвиток світової анімації.
Радянська школа анімації 20-30-х роківХХ століття
Розвиток радянського мальованого та лялькового фільму. «Радянські іграшки» та «Гуморески» (1924) (режисер Дзиґа Вертов, художник О. Бушкін) – наслідування стилістики політичних плакатів та карикатури.

Виразність графіки, що ожила на екрані, використання техніки плоскої маріонетки. Анімація про революційну боротьбу китайського народу «Китай у вогні» (1925). «Каток» (1927) – перший дитячий радянський мультфільм Іванова-Вано та Д. Черкеса.

Звернення до традицій національного фольклору. «Самоїдський хлопчик» (1928) за мотивами віршів С. Маршака, режисер М. Цехановський.

Екранізована анімація. Сатирична анімація за мотивами В. Маяковського «Блек енд уайт» (1932) - режисери Л. Амарилін та Іванов-Вано. «Органчик» – за мотивами «Історії одного міста» М. Салтикова-Щедріна.

Гротескно-сатиричне висміювання буржуазного суспільства у фільмі О. Птушко «Новий Гуллівер» (1935).

Вплив У. Діснея на розвиток радянської анімації.

Українська школа анімації. Становлення української анімаційної школи.

1920-30-ті роки – В. Левандовський та техніка плоскої маріонетки. Мальована анімація Є. Горбача та С. Гуєцького в середені 1930-х років: «Мурзилка в Африці», «Стук-стук та його приятель жук». Роботи І. Лазарчука та розвиток напрямів, які пов’язані з традиціями української зображальної культури та народного гумору.


Відродження італійського кіномистецтва
Повоєнна дійсність Італії. Надія італійських кінематографістів і суспільства на національне відродження. Поворот від мелодраматичних конструкцій до реальних драм життя. Цензурні бар’єри кінця 40-х рр. ХХ століття. Італія початку 50-х рр. ХХ століття – економічне диво.

Витоки італійського неореалізму. Фільми Ніно Мартоліо: «Капітан Бланке» (1915) та екранізація «Терези Ракен» (1915) – передвісники неореалізму.

Діяльність режисерів антифашистів-інтелектуалів Р. Росселіні, Дж. де Сантіса, Дж. Феррарі, Л. Вісконті, У. Барбаро, Л. К’яріні, М. Алікаті, К. Ліццані, М. Антоніоні, Ч. Дзаваніні, В. де Сіка, які об’єдналися навколо журналів «Чінема» і «Б’янко е Неро» та експериментального кіноцентру.

«Рим – відкрите місто» (1945) Роберто Росселіні як маніфест неореалізму.

Основна тематика фільмів неореалізму – соціальні проблеми. Використання простих життєвих історій, зйомки на натурі, природне освітлення, зйомки непрофесійних акторів.

Від неореалізму до філософських питань. Еволюція неореалізму упродовж 50-х рр. ХХ століття. Відображення світоглядницьких драм людини середини ХХ століття у фільмах класиків італійського кіно. Особливості жанрово-стильової системи, вплив італійського неореалізму на світове кіномистецтво.

Криза італійського кіно в середині 70-х рр. ХХ століття. Пошуки нової кіномови італійського кінематографа.
Класики італійського неореалізму
Творчість Роберто Росселліні. «Пайза» (1946) Роберто Росселліні – широка фреска про визволення Італії від окупантів.

Класичний твір неореалізму – фільм Вітторіо де Сіка «Викрадачі велосипедів». Поезія і драма у фільмі В. де Сіки «Викрадачі велосипедів». Відмова від професійних акторів. Аналіз на екрані життєвого факту. Причини його виникнення і соціальне коріння.

Джузеппе де Сантіс: ідея створення фільму «Рим об 11-й годині» (1952).

Лукіно Вісконті – режисер, сценарист, продюсер, актор. Аристократичне походження. Знайомство з Жаном Ренуаром. Початок кінематографічної кар’єри. Сценарій фільму «Туга» – разом з Ренуаром і Карлом Кохом (фільм був закінчений Карлом Кохом). Перший фільм «Одержимість» (1942) за романом Джемса Кейна «Листоноша завжди дзвонить двічі», який фашистською цензурою був визнаний «непристойним». Творчі пошуки Вісконті у фільмах «Земля тремтить» (1948), «Найкрасивіша» (1951) за участю Анни Маньяні і «Відчуття» (1953). Екранізація повісті Ф. М. Достоєвського «Білі ночі» (1957). Успіх фільму «Рокко і його брати» (1960). Використання режисером форм сімейної саги у фільмах «Леопард», «Загибель богів», «Туманні зірки Великої Ведмедиці», «Смерть у Венеції». Один з головних елементів кінематографа Вісконті – музика. Використання у фільмах творів Дж. Верді, Г. Малера, Р. Вагнера.

Мікеланджело Антоніоні – «поет відчуження і некомунікабельності». Приїзд у 1939 році до Риму. Співпраця з журналами «Cinema» і «Bianco e nero». Навчання в кіношколі. Режисер-стажер у Марселя Карне на зйомках фільму «Вечірні відвідувачі» (1942). Участь у створенні сценарію фільму Джузеппе де Сантіса «Трагічне полювання» (1947) та фільму Федеріко Фелліні «Білий шейх» (1952). Режисерський дебют Антоніоні – документальна картина «Люди з річки По» (1943 – 1947). Перший ігровий фільм – «Хроніка однієї любові» (1950). Фільми «Пані без камелій», «Подруги», «Крик». Визнання і широка популярність режисера в 1960-х роках, після фільмів «Пригода», «Ніч», «Затьмарення», «Червона пустеля». Створення в 1966 році у Великобританії фільму «Блоу-ап» («Фотозбільшення») – головний приз на кінофестивалі в Каннах. Зацікавленість глядачів і критики до фільмів «Забріськи-пойнт» (1970) і «Професія: репортер» (1975). «За хмарами» – чотири драматичні новели, зняті режисером за своєю книгою. Робота з Вім Вендерсом.

Етторе Скола і його фільми.

Пошуки нової кіномови італійського кінематографа.
Федеріко Фелліні та його фільми
Неореалістичні тенденції в сучасному кінопроцесі.

Блискучий злет італійського кіно. Зміна тематики в мистецтві. Екзистенціальні питанні буття в творчості італійських режисерів. Прототип та типаж очима італійських неореалістів. Неореалізм та «політичне кіно» Італії.

Творчість Федеріко Фелліні як складова італійського «неоренесансну».

Провал дебютного фільму Федеріко Фелліні «Вогні вар’єте» (1951).

Сатиричний фарс про світ коміксів «Білий шейх». Провал фільму у критиків і на фестивалі в Венеції, а потім в прокаті. Переоцінка фільму критиками на початку 1960-х і його успіх за межами Італії.

Ранній Фелліні: вплив неореалізму.

Фільми: «Дорога» (1954) – зворушлива історія про недоумкувату дівчину-сироту і жорстокого циркового силача та «Шахрайство» (1955) – жорстка драма про банду дрібних шахраїв, які безжально одурювали бідняків.

Міжнародний успіх фільму «Ночі Кабірії» (1957).

Тема протистояння добра і зла в долях героїнь Джульєтти Мазіни. «Солодке життя» і «8 Ѕ»: особливості поетики.

Автобіографізм, карнавальна фантазія, іронія містифікатора та комедіанта, католицизм в картинах Ф. Фелліні.

«Солодке життя» (1960) – погляд на декадентське «солодке життя» римського суспільства, побачене очима Марчелло, журналіста зіграного Марчелло Мастроянні. Засудження фільму лідерами Католицької церкви, як аморального, що сприяло феноменальному касовому успіху в Італії і за кордоном.

Людина і місто, історія і сьогодення, трагедія і сміх в документально-художній картині «Рим». «Амаркорд» – провінційна історія про природу італійського фашизму.

Середина 70-х рр. ХХ століття – криза італійського кіно. Різке зниження відвідування кінотеатрів та зростання комерційно-розважальних фільмів.

Трагізм і комедія, ірраціональне і раціональне, реальність і фантазія, інтелектуалізм і емоційність пізніх фільмів Федеріко Фелліні. Режисерська робота у фільмах «Казанова Фелліні», «Репетиція оркестру», «Місто жінок», «І корабель пливе», «Джинджер і Фред».


Михайло Ромм та його фільми
Початок творчого шляху. Робота науковим співробітником з питань кіно в Інституті методів позашкільної роботи.

Дебют в кіно. Перший фільм «Пишка» («Патріотка») 1934 р. за однойменною новелою Гі де Мопассана.

Історико-революційний пригодницький фільм «Тринадцять» (1936) як родоначальник істерна (за аналогією з вестерном ) – дія відбувається в Середній Азії. Звинувачення в сліпому копіюванні американського фільму – «Втрачений патруль» (1934) Джона Форда про загін британців, що піддаються атакам арабів в месопотамській пустелі.

Клятва режисера: «Якщо ти переконаний, що досліджувати людину потрібно у виняткові моменти його життя, хай трагічні, катастрофічні, – бери цей матеріал, не боячись нічого...»

Глобальний катастрофізм ХХ століття у фільмі «Дев’ять днів одного року» (1961).

Документальний монтажний фільм «Звичайний фашизм» (1965) підручник з документальної природи кінообразу. Герої картини: людина – натовп – вождь. Дослідження феномена масового психозу як соціально-психологічної основи, що утримує тоталітарні режими та одночасно і роздумом художника про його сучасність. Побудова драматургії фільму на тому ж самому принципі, на якому будує її Антоніоні у «Фотозбільшенні», – розкритті третіх, четвертих, двадцятих планів кадру. Саме за рахунок цього принципу кінозображення перетворюється на образ, який відбувається на очах глядача.

М. І. Ромм педагог, що виховав таких майстрів режисури, як Т. Абуладзе,

А. Тарковський, В. Шукшин та ін.

Глобальні катастрофи ХХ століття в двох останніх фільмах режисера («Світ сьогодні», 1968–1971). Завершення фільмів після смерті майстра його учнями в 1974 році Е. Клімовим, Р. Лавровим, М. Хуцієвим під назвою «І все-таки я вірю».
Михайло Калатозов та його фільми
Робота на Тбіліській кіностудії монтажером, асистентом оператора.

Прагнення Калатозова (Калатозішвілі) до поетичного, образного збагнення реального світу. Пластика зображення, ракурси, ефекти освітлення у режисерському дебюті «Їхнє царство» (1928, співрежисер Н. Гогоберідзе).

Чорно-біла графіка гірських пейзажів Верхньої Сванетії, експресія в побудові кадру і в зміні планів, романтичність режисерської манери в останньому німому художньо-документальну фільмі Калатозова «Сіль Сванетії» («Джим Шванте», 1930, також один з операторів).

Оспівування відваги радянських героїв-льотчиків у фільмах «Мужність» (1939) і «Валерій Чкалов» (1941)та військова драма про ленінградську блокаду у фільмі «Непереможні» (1942, спільно з С. А. Герасимовим).

Політично одіозні стрічки «Змова приречених» (1950) і «Вихори ворожі» (1953). Лірична комедія «Вірні друзі» (1954). «Перший ешелон» (1956) присвячений освоєнню цілини.

Екранізація п’єси «Вічно живі» Віктора Розова – фільм «Летять журавлі» (1957). Лірична манера Розова, патетичність Калатозова, віртуозність операторського мистецтва С. Урусевського, блискуча гра Тетяни Самойлової і Олексія Баталова наповнили фільм атмосферою повної творчої свободи.

Експресія поетичного кіно у фільмі «Невідправлений лист» (1960) про відкриття групою геологів родовища алмазів в сибірській тайзі та їхню трагічну загибель в лісовій пожежі.

Емоційно пристрасна політична картина «Я – Куба» (1964, співавтор сценарію Євгеній Євтушенко). Операторське вирішення фільму.

Тема протиборства людини із стихією в останньому фільмі Калатозова «Червоний намет» (1970) знятому за реальною історією експедиції Умберто Нобіля 1928 року.
Іван Кавалерідзе – скульптор, кінорежисер,драматург
Навчання у Київському художньому училищі та у Петербурзькій Академії мистецтв.

Перший прихід у кінематограф. Робота гримером і скульптором на московській кінофабриці П. Тімана та Ф. Рейнгардта.

Створення пам’ятників Т. Шевченку і Героям революції в Ромнах, Григорію Сковороді в Лохвиці, Артему в Бахмуті і Слов’яногірську, Т. Шевченку в Полтаві та Сумах та ін.

Другий прихід у кіно. У 1928–1933 роках працює режисером на Одеській кінофабриці, у 1934–1941 роках – на Київській кіностудії «Українфільм».

Пошуки нової кіномови в історичних фільмах «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936). Перші українські кіноопери «Наталка Полтавка» (1936) та «Запорожець за Дунаєм» (1937).

Третій прихід у кіно. У 1957–1962 роках Кавалерідзе – режисер Київської кіностудії ім. О. Довженка.

Лінійно-ритмічна експресія і монолітність узагальнених об’ємів у фільмі «Григорій Сковорода» (1958).

Останній фільм – «Повія» (1961) за однойменним романом Панаса Мирного (із Людмилою Гурченко в головній ролі).


Кіномистецтво Японії. Творчість Акіро Куросави
Загальна характеристика розвитку кіно в країнах Азії.

Народження незалежного кіно в післявоєнній Японії. Фільм «Голий острів» Кането Сіндо.

Дебют в кіно в ролі асистента режисера Кадзіро Ямамото в 1936 році. «Сугата Сансіро» (1943) – перший фільм Куросави, присвячений історії дзюдо.

Зміна ставлення до японського кіно після світового тріумфу фільму Куросави «Расьомон». Реальність як фальш. Відмова визнати будь яке свідоцтво за істинне, відносність і суб’єктивність правди.

Традиції східної філософії та стрічки Куросави.

Еволюція традиційних японських жанрів у фільмах Куросави: зміна стандартного зіставлення любові і боргу в самурайських фільмах («кенгекі») на реалістичну боротьбу за виживання та владу («Сім самураїв» (1954).

Тема руху людини до духовного вдосконалення. Еволюція цієї теми в картинах – «Червона борода» (складні взаємостосунки вчителя і учня); «Бездомний пес» (боротьба одинака проти ворожого оточення під керівництвом мудрого наставника); «Жити» (самостійні пошуки істини).

Популярність фільму «П’яний янгол» (1948). Еволюцію поглядів на світ головного героя про необхідність творити добро і жити для інших, не розраховуючи на нагороди. Зіркова роль Тосіро Міфуне (улюбленого актора режисера).

Радикальна зміна уявлення про екранного самурая: новий ідеал мужності.

Значення природи в картинах Куросави.

Куросава і синтез в японському кінематографі різних мистецтв національного і західного театру, літератури, живопису. Шекспірівські екранізації. Присутність в зоровому ряді техніки класичного японського театру і збереження типово західної логіки конфліктів. Фільми за Шекспіром («Трон в крові», 1957; «Ран», 1985), екранізації Горького («На дні», 1957), Достоєвського («Ідіот», 1951), В. Арсеньєва («Дерсу Узала», 1976), Е. МакБейна («Рай і пекло», 1963). Обов’язковий перенос дії до Японії.

Складний період в творчості Куросави у 70–80-ті роки ХХ століття (не більше одного фільму в п’ять років).

Погляд на світ очима навченого досвідом старика у трьох останніх роботах – «Сни», «Серпнева рапсодія» і «Ще рано».

Поєднання стародавньої традиції з новими сучасними віяннями, сплав великих образотворчих традицій німого кіно, знахідок кращих сучасних фільмів, прийомів, характерних для Золотого століття Голлівуду.

Вплив японського кіно на світове кіномистецтво.
Голлівудська естетика 50 - 60 -х років ХХ століття: особливості еволюції
Кінець 40-х років ХХ століття – криза у Голлівуді. Антитрестовий закон 1948 року. Заборона об’єднання кіновиробництва і прокату в одних руках та обмеження влади кіномонополій.

«Криза» американського кіно. Зміна глядацьких уподобань, наступ телебачення.

Голлівудське «полювання на відьом». Сенатські комісії 1947 та 1952 років, що розслідують антиамериканську діяльність у Голлівуді. Чорні списки комісії (324 кінематографісти) та тюремні ув’язнення (10 режисерів та сценаристів, що відмовились давати свідчення). Психологічна та творча криза в кінематографічних колах. Процес над голлівудською «десяткою» прогресивних кінематографістів.

Ідеалізація американських цінностей та прийоми італійського неореалізму в картинах соціальної тематики: «Втрачений уїк-енд», «Пінг», «Бумеранг».

«Чорний» фільм як варіація кримінального жанру. Стильові особливості «чорного» фільму: ретроспекція, закадровий коментар, світлотіньові контрасти, незвичні ракурси. «Мальтійський сокіл» Джона Хьюстона як еталон жанру.

Ліквідація системи «блок-букінга» (нав’язування кінотеатрам обов’язкової програми другосортної продукції) та звільнення незалежних прокатників від диктату студій.

Виникнення «Нового американського кіно», його антиголлівудське спрямування.

Відміна в 1968 «Кодексу Хейса». Звернення до соціальних проблем і демонстрації еротичних епізодів та сцен насильства.

Спроби протистояти наступу телебачення. Широкоекранні епопеї («Бен Гур», «Клеопатра», «Тога») як спосіб боротьби за глядача.

Вплив «нової хвилі» та фільмів Альфреда Хічкока («Психо», «Запаморочення», «Птахи») на американський кінематограф 50-60-х років.

Судова драма «Дванадцять розсерджених чоловіків» Сіднея Люмета.

Відродження кінокомпанії «Юнайтед Артисті». Фільм Стенлі Креймера «Не схиливши голову», про сумісну втечу з табору ув’язнених білого (Тоні Кертіс) і чорного (Сідней Пуатьє), як балада про людяність і солідарність – утікачі скуті одним ланцюгом.

Незалежна фірма «Міріш». Мюзикл «Вестсайдська історія» Б. Уайлдера, в якій любов сучасних Ромео і Джульєтти випробовувала трагічні перешкоди із-за расової ворожнечі білих і пуерторіканців.

Незалежний режисер Стенлі Кубрік.


Кіномистецтво Швеції. Лідер «авторського» напряму в світовому кіномистецтві Інгмар Бергман
Шведське післявоєнне кіно. Економічні труднощі кіновиробництва.

Початок творчої діяльності. Режисура в міських театрах Хельсингборга, Гетеборга, Мальме та стокгольмського Королівського театру «Драматен».

Дебют в кіно.

Рання кінотворчість Бергмана як представника шведського літературного авангарду 40-х років (так званих «фюртиоталістів»). Безкомпромісна критика соціальної несправедливості, лицемірства буржуазної моралі і культурно-політичного ізоляціонізму Швеції.

Прагнення до поглибленого психологічного аналізу поєднується з постановкою філософських питань про природу буття і місце людини в ньому у фільмі «В’язниця» (1949).

Вершина етико-художнього максималізму «Сунична галявина, що проходить під кінець людського шляху» (1957).

Пошук витоків самоти, некомунікабельності, генезис відчуження в фільмах 60–80-х років ХХ століття.

Творча спадщина Бергмана.


Прогресивні тенденції та пошуки нових виражальних засобів у французькому кіно
Загальна характеристика французького кіно кінця 1950-х початку 1960-х років. Андре Базен та його погляди. Архівне походження нової режисури: народження модерної поетики як переосмислення «старого» кіно. Ідея кіноавтора: кінокамера як авторучка. Нова реальність і нова персоніфікація особистісних установок.

Фільми Жана Ренуара, Жана Віго, Джона Форда, Альфреда Хічкока як приклад режисера – автора на думку представників «нової хвилі». Відмова від орієнтації на дорогі комерційні фільми, імпровізаційний метод зйомки, головним чином на натурі і в природних декораціях, нетрадиційна організація матеріалу, незавершеність епізодів, неспівпадіння зображення та звуку, скептичне відношення до соціальних цінностей буржуазного суспільства, інтерес до життя молодих людей.

Фільми «400 ударів» та «На останньому подиху» як маніфест «нової хвилі». Фрагментарний монтаж, документальність зйомок на натурі, використання ручної камери, неформальна (іноді ненормативна) лексика. Антуан Дуанель – Франсуа Трюффо ( «400 ударів», «Любов протягом 20 років», «Вкрадені поцілунки», «Родинне вогнище», «Любов на бігу»). Подальша кінокар’єра Ф.Трюффо та Ж.-Л. Годара. Фільми Трюффо «Жюль і Джим», «451 за Фаренгейтом», «Останнє метро» – історії про самотність та силу духа. Картини Годара «Маленький солдат», «Альфавіль», «Китаянка», «Ім’я: Кармен». Фільми К. Шаброля («Кузени», «Красунчик Серж»), А. Рене («Хіросіма, любов моя»).

Документальне кіно Франції. «Сінема-веріте» та Дзіга Вертов. «Нова хвиля» в загальноєвропейському кінопроцесі. Її вплив на подальший розвиток кіномови.


Жанри в радянському кіно 60-80-х років Хх століття

Характеристика суспільно – політичної ситуації. Взаємовплив кінематографа та інших видів мистецтв. Становлення двох напрямів кіно – «документального» та «живописного». Нові риси біографічного фільму.

Жанр комедії в радянському російському кіно. 70-ті: необхідність відвойовувати масового глядача.

Тема сучасності в комедійних фільмах. Комедії Е. Рязанова («Карнавальна ніч», «Бережись автомобіля»), Л. Гайдая («Операція «И» та інші пригоди Шурика», «Діамантова рука»), Г. Данелії («Не журись!», «Міміно»). Традиції жанрового кіно в радянському кінематографі.

Трагедійний пафос фільму Л. Шепітько «Сходження».

«Історія Асі Клячиної» А. Кончаловського та його наступні стрічки: епос про втрату колективних цінностей.

О. Герман – яскравий представник «пітерської кіношколи». Фільми «Перевірка на дорогах», «Мій друг Іван Лапшин», «Хрустальов, машину».

Творчість М. Михалкова. Акторська творчість Михалкова. Перші режисерські роботи: колективістські цінності з аристократичного минулого.

Мистецькі особливості фільмів А. Тарковського «Іванове дитинство», «Андрій Рубльов», «Сталкер». Поетичний реалізм «запечатленного времени». Проблема: художник і мистецтво в кінематографі. Пізні фільми Тарковського, його вплив на радянське та пострадянське кіно.

Становлення національного кінематографа. Творчість видатних режисерів та акторів грузинського кінематографа. Успіхи майстрів ігрового короткометражного фільму. Широта тематичного і жанрового діапазону в фільмах грузинських кінематографістів. Вплив грузинського кінематографа на розвиток кіномистецтва.


Українське поетичне кіно
Українське поетичне кіно 60–70- х років ХХ століття.

Творчість С. Параджанова. Навчання у І. Савченка. Дебют у великому кіно: «Андрієш». Пошуки власної поетики. Інтерес до етнографічного матеріалу. «Тіні забутих предків»: ренесанс поетичного стилю. «Київські фрески»: нереалізований проект. Фільми Параджанова, поставлені за межами України.

«Тіні забутих предків» як мистецький маніфест. Загальне пластичне рішення фільму. Фільм як яскравий приклад консолідації творчих зусиль однодумців (С. Параджанов, І. Чендей, Ю. Іллєнко, Г. Якутович, М. Скорик, І. Миколайчук, Л. Кадочникова та інші). Фільм як талановите прочитання першоджерела. Доля фільму та його творців.

Доля поетичного кіно у 70–80-ті. Творчість Леоніда Осики, Юрія Іллєнка та Івана Миколайчука.

«Криниця для спраглих» Ю. Іллєнка: поетичний експресіонізм. «Камінний хрест» Л. Осики: фреска про смерть і віру.

«Вечір на Івана Купала» та «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка – симфонія пластики.

«Вавилон ХХ» Івана Миколайчука.

«Міська проза» в українському кіно. Творчість К. Єршова Р. Балаяна, В. Криштофовича, М. Бєлікова та інших.

Жанр комедії в українському кіно. Комедійний талант Віктора Іванова. Робота у пригодницькому жанрі: «Олекса Довбуш». Генеалогія матеріалу, покладеного в основу фільму «За двома зайцями». Національні стереотипи та їх сучасна обробка. Сміхове і драматичне. Особливості роботи з акторами.

Микола Яковченко: театр одного актора.

Комедії за участю Ю. Тимошенка та Ю. Березіна «Ми їхали, їхали…», «Штепсель одружує Тарапуньку».
Режисура ігрового кінематографа кінця ХХ - початку ХХІ ст.
Демократичні перебудови в Європі. Вплив документального кіно на ігровий кінематограф.

Американський кінематограф кінця ХХ століття.

Умови виникнення постмодернізму. Філософська концепція та центральна ідея постмодернізму.

Творчість Жана-Люка Годара, Девіда Лінча, Пітера Грінуея, Квентіна Тарантіно.

Характерні ознаки постмодернізму. Рафіновано-зображальний постмодернізм Пітера Грінуея.

Фільми Ларса фон Трієра і Райнера Фасбіндера.

Характеристика суспільно-політичної ситуації початку ХХІ століття. Морально-етична проблематика. Тенденції та пошуки нових виражальних засобів. Традиційні жанри американського кіно.

Розвиток жанрового і розважального кіно. Народження і розвиток нових видовищних форм орієнтованих на масового глядача.

Голлівудський стандарт «низьких» жанрів: вестерн, мелодрама, мюзикл, комедія, детектив. Фільми-катастрофи, бойовики, тріллери, космічні пригоди тощо. «Щелепи», «Титанік», «Міцний горішок», «Годзіла».

Фільми режисерів С. Креймера, С. Кубріка, А. Пена, С. Спілберга, Дж. Лукаса, М. Формана та ін.


Палітра художніх напрямів і стилів в режисурі документального кіно. Науково-популярний кінематограф
Публіцистичне вирішення важливих процесів дійсності. Використання методів: прихована камера, спостереження, інтерв’ю – для вирішення нових художніх завдань.

Творчий розвиток традицій документального кіно на телебаченні. Проблеми монтажного фільму. Жанри документального кіно. Особливості зображення людини в хроніці і документальному фільмі.

Відображення сучасності у фільмах С. Буковського, М. Мамедова,

В. Шкуріна, М. Лактіонова-Стезенка, Ю. Терещенка, Г. Шкляревського,

В. Шевченка та ін.

Тенденції розвитку документального кінематографа і його зв’язок з телебаченням і відеокультурою.

Перший радянський науково-популярний фільм. Особливості зйомки науково-популярного кіно.

Творчість режисерів науково-популярної студії: А. Борсюка,

А. Загданського, В. Олендера, О. Роднянського, Р. Ширмана,

В. Хмельницького, І. Негреску та інших.

Використання в науково-популярних фільмах принципів ігрового, мультиплікаційного та документального кіно. Публіцистичне вирішення важливих процесів дійсності. Використання методів прихована камера, спостереження, інтерв’ю – для вирішення нових художніх завдань в науково-популярному кінематографі.

Тематика науково-популярного кіно. Фільми про тварин.

Специфічні можливості пропаганди наукових знань засобами кіно.

Вплив науково-популярного кіно на телебачення.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня
На даний освітньо-кваліфікаційний рівень приймаються особи, які мають базову вищу освіту за спеціальністю 020210 «Фотомистецтво»
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
Комплексний іспит з фаху проводяться у формі тестування, що спрямоване на виявлення рівня теоретичних знань з професійно-орієнтовних...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
Комплексний іспит з фаху проводяться у формі тестування, що спрямоване на виявлення рівня теоретичних знань з професійно-орієнтовних...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди) з української мови І літератури для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»
...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
На даний освітній рівень приймаються особи, які мають базову вищу освіту за спеціальністю 020203 “Кіно, телемистецтво”, кваліфікація...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
На даний освітній рівень приймаються особи, які мають базову вищу освіту за спеціальністю 020210 “Фотомистецтво”, кваліфікація “Бакалавр...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconТема Вступ
Програма фахового вступного випробування за тестовими технологіями з основ хірургії при вступі на навчання до хнму у 015 році на...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня \"спеціаліст\" iconПрограма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка