Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня



Сторінка2/3
Дата конвертації26.04.2017
Розмір0,86 Mb.
ТипПрограма
1   2   3

ЛІТЕРАТУРА
1. Абдуллаева З. Живая натура. Картины Романа Балаяна. – М.: Киноцентр, 1989.

2. Александров Г. Эпоха и кино. – М.: 1976.

3. Андрей Миронов глазами друзей. – М.: 2000

4. Антониони об Антониони. – М.: Радуга, 1986.

5. Аристарко Г. История теорий кино. – М.: Искусство, 1966

6. Базен А. Что такое кино?. – М.: 1972.

7. Безклубенко С. Телевизионное кино. – К.: Мистецтво, 1975

8. Бергман о Бергмане. – М.: Радуга. 1985

9. Білий птах з чорною ознакою. Іван Миколайчик: спогади, інтерв’ю, сценарії. – К.: Мистецтво, 1991.

10. Богомолов Ю. Михаил Калатозов. – М.: Искусство, 1989.

11. Брюховецька Л. Поетична хвиля українського кіно. – К.: Мистецтво, 1989.

12. Брюховецька Л. Леонід Осика. – К.: Академія, 1999.

13. «Будем жить!». Воспоминания о Леониде Быкове – режиссере, актере, друге. – К.: Український письменник, 1996.

14. Бутовский Я. Андрей Москвин, кинооператор. – СПб.: 2000.

15. Генс И. Бросившие вызов. Японские кинорежиссеры 60-70-гг. – М.: 1988.

16. Гинзбург С. Кинематография дореволюционной России. – М.: Искусство, 1963.

17. Гиш Л. Кино, Гриффит и я. – М.: 2000.

18. Даль О. Дневники, письма, воспоминания. – М.: 2001.

19. Гурченко Л. Аплодисменты.- М.: 2000.

20. Дитрих М. Азбука моей жизни. – М.: 1983.

21. Годар Ж.-Л. Страсть между черным и белым. - М.: 1992.

22. Григорян Л. Три цвета одной страсти. Триптих Сергея Параджанова. – М.: Киноцентр. 1991.

23. Грошев А., Гинзбург С., Долинский И., Лебедев Н., Смирнов Е., Туманов. Краткая история советского кино. – М.: Искусство, 1969.

24. Довженко О. Твори в п’яти томах. – К.: Дніпро, 1964-1966.

25. Довженко О. Україна в огні.Кіноповість. Щоденник. – К.: Радянський письменник, 1990.

26. Жанкола Ж.-П. Кино Франции (1958-1978). – М.: 1984.

27. Жанры кино. – М.: 1979.

28. Звезды Голливуда (80-е-90-е годы). – М.: Искусство, 1995.

29. Зоркая Н. На рубеже столетий. – М.: 1976.

30. Зоркая Н. Портреты: Лев Кулешов, Сергей Эйзенштейн, Яков Протазанов, Юлий Райзман, Михаил Ромм, Григорий Чухрай, Марлен Хуциев. – М.: 1966.

31. История советского кино. 1917-1967. В четырех томах. – М.: Искусство, 1969-1972.

32. Історія українського радянського кіно, тт..1,2. – К.: Наукова думка, 1987-1988.

33. Карцева Е. Вестерн. Эволюция жанра. – М.: 1976.

34. Карцева Е. Голливуд: контрасты 70-х. – М.: 1987.

35. Кинематограф оттепели. – М.: Материк, 1996.

36. Кино Италии. Неореализм. – М.: Искусство, 1989.

37. Кино. Энциклопедический словарь. – М.: «Советская энциклопедия», 1987.

38. Клер Р. Размышления о киноискусстве. – М.: 1958.

39. Клер Рене. Сценарии и комментарии. – М.: Искусство, 1969.

40. Колодяжная В., Трутко И. История зарубежного кино, т.2. – М.: Искусство, 1965.

41. Комаров С. История зарубежного кино, т.1. – М.: Искусство, 1965.

42. Комаров С., Трутко И., Утилов В. История зарубежного кино, т.3, Кино стран социализма. – М.: Искусство, 1981.

43. Кракауэр З. Психологическая история немецкого кино. – М.: 1977.

44. Краснова Г. Кино ФРГ. – М.: 1987.

45. Крижанівський Б., Новиков Ю. Віктор Івченко. – К.: Мистецтво, 1977.

46. Кушниров М. Светлый путь, или Чарли и Спенсер. (Г.Александров и Л.Орлова). – М.: 1998.

47. Левин Е. О художественном единстве фильма. – М.: Искусство, 1977.

48. Лемешева Л. Украинское кино: проблемы одного поколения. – М.: Союз кинематографистов СССР, 1987.

49. Макгиллиган П. Джек Николсон. – М.: 1999.

50. Марьямов А. Довженко. – М.: Молодая гвардия, 1968.

51. Мачерет А. О поэтике киноискусства. – М.: Искусство, 1981.

52. Мащенко І. Телебачення України. – К.: 1998.

53. Мащенко Н., Морозов Ю. Диалоги о многосерийном телефильме. – К.: Мистецтво, 1986.

54. Мир и фильмы Андрея Тарковського. – М.: Искусство, 1991.

55. Миславский В. Кино в Украине 1896-1921. Факты. Фильмы. Имена. – Харьков: Издательство «Торсинг», 2005.

56. Михалков Н. Сборник. – М.: 1989.

57. Мусієнко Н., Мусієнко О., Слободян В. Світло далеких зірок. – К.: Мистецтво, 1995.

58. Мусский И. Сто великих актеров. – М.: «Вече», 2002.

59. Мусский И. Сто великих отечественных фильмов. – М.: «Вече», 2006.

60. Мусієнко О. «Нова хвиля» у французькому кінематографі: джерела, теоретичний грунт, майстри. Навчальний посібник. – К.: 1995.

61. Немое кино. Из истории французской киномысли. – М.: Искусство, 1988.

62. Островский Г. Одесса.Море.Кино. Страницы истории далекой и близкой. – Одесса: Маяк, 1989.

63. Паркинсон Дэвид. Кино. – М.: Росмэн, 1996.

64. Плахов А. Всего 33. Звезды мировой кинорежиссуры. – Винница: Аквилон, 1999.

65. Плахов А. Всего 33.Звезды крупным планом. – Винница: ГЛОБУС-ПРЕСС, 2002.

66. Ренуар Ж. Моя жизнь и мои фильмы. – М.: Искусство, 1981.

67. Савченко И. Сборник статей и воспоминаний. – К.: Мистецтво, 1980.

68. Садуль Ж. Всемирная история кино, тт. 1-4. – М.: Искусство, 1958-1982.

69. Садуль Ж. Чарли Чаплин. – М.: Искусство, 1981.

70. Саппак В. Телевидение и мы. – М.: искусство, 1963.

71. Сато Т. Кино Японии. – М.: 1988.

72. Скуратівський В. Екранні мистецтва в соціокультурних процесах ХХ століття. Генеза. Структура. Функція. У двох книгах. – К.: КМЦ «Поезія», 1997.

73. Соболев Р. Люди и фильмы русского дореволюционного кино. – М.: Искусство, 1961.

74. Сто фільмів українського кіно. Анотований каталог. – К.: Спалах, 1996.

75. Сто великих режиссеров. И. Мусский. – М.: «Вече», 2004.

76. Теплиц Е. История киноискусства, тт. 1-5. – М.: Искусство, 1968-1974.

77. Трауберг Л. Мир наизнанку. – М.: 1984.

78. Тысяча и один фильм, который вы должны посмотреть. – М.: ООО «Магма», 2006.

79. Тысяча фильмов за 100 лет. Краткий справочник – путеводитель по истории мирового кино. – М.: Госфильмофонд России, Русина, 1997.

80. Уитфилд А. Мэри Пикфорд. – Смоленск: 1999.

81. Уэллс об Уэллсе. – М.: Радуга, 1990.

82. Феллини о Феллини. – М.: Радуга, 1988.

83. Флаэрти Р. Статьи, свидетельства, сценарии. – М.: Искусство, 1976.

84. Фрейлих С. Теория кино: от Эйзенштейна до Тарковского. – М.: Искусство, 1992.

85. Фурманова З. Шаги за горизонт. Фильмы о науке Феликса Соболева. – М.: Союз кинематографистов СССР, 1987.

86. Цвіркунов В. Проблеми стилю в кіномистецтві. – К.: Мистецтво 1988.

87. Чаплин Ч. Моя биография. – М.: 2000.

88. Чехова О. Мои часы идут иначе. – М.: 1998.

89. Шуб Э. Жизнь моя – кинематограф.- М.: 1972.

90. Эйзенштейн С.М. Избранные произведения в 6 томах. – М.: 1964-1971.

91. Эйзенштейн в воспоминаниях современников. – М.: 1974.

92. Мащенко І.Г. Всесвітній відео аудіо-літопис. – З.: Дике Поле, 2006.

93. Державна програма впровадження цифрового телерадіомовлення, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1085.

94. Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, № 7. – Київ: 2007.

План розвитку національного телерадіоінформаційного простору України. Офіційний вісник України
ФОТОКОМПОЗИЦІЯ
Фрагмент як частина цілого. Сутність „Золотого розтину”.

Символіка, функціональне навантаження, психологія крапки та лінії. Горизонтальні, вертикальні, діагональні, криволінійні та ламані лінії, площини, тональність, колір.

Чому „Золотий розтин” називається золотим? Композиція – це незалежне від зображуваного життя зображення. Феномен картини. Площина та простір. Кадрування як практика композиції. Визначення межи кадру. Змістовний та зображувальний центр кадру. Рівновага. Глядацька рівновага. Необхідність рівноваги. Симетрія. Симетрія повна та часткова. Проблема лівого та правого. Проблема діагоналі. Принцип рівноваги при заповненні картинної площини. Ієрархія елементів композиції: головне та другорядне. Цілісність. Пропорційність. Аналогія та контраст. Виразність. Точність та лаконічність композиції. Унікальність композиції. Достовірність. Закрита та відкрита композиція.

Ритміка.

Ритмічний малюнок кадру. Ритм як повтор якого-небудь мотиву через певний інтервал. Симетрія – частковий випадок ритму. Ритм у фотографії або в картині – закономірно повторюваний зображувальний мотив.

Принцип ритмічної побудови кадру. Різновиди ритмів.Мелодія,що народжується ритмом. Від мелодії до настрою. Від настрою до роздумів, від роздумів до змісту.

Зміст і форма фотографічного знімку.

Побудова знімку за принципом гармонії та дисгармонії. Зображальні складові гармонії. Складові композиції: крапкова, лінійна, площинна,тональна , колористична. Лінія та тон – основні елементи, з яких складається зображення, як фотографія, так і картина. Лінія як межа предмета. Лінія як інформація про предмет.

Тональність. Тональна пляма – область певного освітлення. Співвідношення тональних плям як певна інформація. Тональність – певний домінуючий тон, визначаючий ціле. Тональність як співвідношення світлих та темних частин фотографії. «Важка» та «легка» тональність, «високий» та «низький» ключ.

Контраст тонових плям. Оптимальний візуальний контраст.

Динаміка та статика. Рух та стійкість. Об’єм. Фактура. Простір. Перспектива. Види перспектив.

Точка зйомки. Визначення направлення зйомки, відстані від точки зйомки до об’єкта зйомки, крупності плану, висоти точки зйомки, ракурс, визначення межі кадру. Колористичне рішення кадру.



Особливості композиції пейзажних знімків

Види пейзажів: сільські, міські,лісові, польові, морські, гірські, індустріальні тощо.

Пейзаж у живописі. Особливості композиції пейзажних знімків. Точка зйомки та ракурс. Тональне і світлове рішення пейзажних композицій. Джерела світла у пейзажній фотографії. Особливості зйомки пейзажів. Використання світлофільтрів. Пейзаж і образ людини. Художній образ у пейзажній фотографії.

Пейзаж у фотомистецтві як самостійний жанр, в якому основним предметом є природа: ліс, сад, поле, ріка, гори, море. Міський пейзаж - це архітектурний простір: будинки, тротуари, мости, транспорт. До індустріальних пейзажів відносять знімки, зміст яких складають промислові підприємства або будівництва. До розряду пейзажів належать також і етюди, зняті на натурі. Вони представляють собою знімки, на яких можуть бути зафіксовані фрагменти пейзажу, які мають інтерес як самостійні фототвори.

Основний зображальний засіб при зйомці пейзажу – освітлення. Світло як одне з найбільш обумовлених джерел наших відчуттів, головний засіб створення художнього фотографічного твору. Краса пейзажу залежить головним чином від єдності і цілісності, які надає натурі вдало вибраний ефект освітлення.

Творчі та технічні засоби при зйомці пейзажів.

Найважливіша зображальна задача при роботі над пейзажним знімком є зображення простору. Для цієї мети фотограф використовує закони лінійної та тональної перспективи. Своє кінцеве зображальне завершення фотографічний пейзаж отримує при виразній передачі на знімку простору, рельєфів, об’ємів, фактур, кольорів об’єкта зйомки, ефекту освітлення.

Вибір, компоновка та зображення пейзажу вимагають від фотографа майстерного володіння зображально-виразними засобами і фотографічною технікою. Лінійна та тональна перспективи. Вплив оптики на тональну та лінійну перспективу. Лінія в композиції, як елемент зображення. Тональність зображення. Тональна перспектива. Лінійні та тональні ритми відтворення простору у двомірній площині. Дія ширококутньої та телеоптики на лінійну та тональну перспективи.

Фактори тонального вирішення фотозображення:

- характер освітлення;

- оптичний малюнок об’єктива.



Типи світлофільтрів та їх застосування у пейзажі для трансформації зображення.

Кольорові світлофільтри, градієнтні, дифузійні, туманні, ультрафіалетові, компенсаційні, поліризаційні. Оптичні насадки, сітки, дзеркала звичайні та напівпрозорі, призми тощо.

фотоматеріалів;

- особливості експонометрії у процесі фотографування;

- умови хіміко-фотографічної обробки негатива та позитива.

Ахроматичний тон у чорно-білій фотографії. “Тональне рішення кадру” в чорно-білій фотографії як синонім поняття “колорит”.

Тональне, світлове та кольорове вирішення пейзажних знімків.

Поняття “тон” в зображальній системі фотографії. Розмаїття світлових тонів та ліній. Головні елементи фотографічного зображення.

Лінія в композиції як елемент зображення.

Тональність зображення. Тональна перспектива. Фактори тонального вирішення фотозображення:

- задум і творче вирішення знімка;

- характер освітлення;

- оптичний малюнок об’єктива;

- розподіл фігур та предметів у кадрі за яскравістю;

- характеристики негативних і позитивних світлочутливих матеріалів.

Драматургія пейзажу. Аналіз основного лейтмотиву пейзажу.

Домінанта настрою. Зайві елементи. Акцентування основних драматургічних складових пейзажу. Художній образ в пейзажній фотографії. Фотопейзаж – образ простору. Простір – головне джерело виразних елементів композиції.

Лінійні та тональні ритми простору. Значення формату зображення та лінії обрію для композиції пейзажного знімка. Обрій як „камертон композиції”.Тональна домінуюча – засіб передачі настрою. Виразні можливості кольору. Особливості зйомки пейзажів у різні пори року та доби.

Розподіл світла в предметному просторі в залежності від висоти сонця та стану атмосфери: пряме сонячне світло , розсіяне світло від неба , змішане освітлення. Напрямок світлових потоків: лобовий, боковий, зустрічний (контражур). Техніка знімання при зустрічному сонячному освітленні: захист об єктива, перекриття сонячного диска елементами композиції.Залежність тональної перспективи від стану атмосфери . Вид небосхилу як елемент композиції пейзажного знімка. Особливість експозиції під час фотографування взимку. Фотографування в „режимі” та при місячному світлі .


Антропологія і типізація образу.

П’ять фаз повороту голови. Залежність повороту голови від форми голови та форми обличчя. Чотири форми обличчя по фасу. Міміко - емоційна будова обличчя. Емоційні типи людей - спокійний, похмурий , веселий. Нахил голови (вперед, назад, ліворуч, праворуч). Складні нахили голови. Асиметрія обличчя. Зв’язок асиметрії та міміки. Біологічна та фізіологічна асиметрія.



Композиція фотопортрета.

Симетрична композиція. Ритми лінійних величин обличчя та фігури. Асиметрія ритмів. Центральне положення фігури в кадрі. Зміщення фігури. Композиційна задача освітлення. Композиційні особливості при зйомці портретів різної крупності: фрагментний, бюстовий, поясний, поколінний, в повний зріст. Фігура людини. Складки в одежі. Різноманітність проекцій елементів фігури та голови. Манери людини при постановці фігури. Поза і "позування". Чотири пози людини що стоїть.



Технічні характеристики освітлювальних приладів.

Типи освітлювальних приладів, принцип дії, потужність, регулювання потужністю та напрямком світлових потоків. Застосування допоміжних технічних засобів: відтінювачів, відбивачів, фільтрів, фонів, засобів кріплення, стійок та штативів.



Схеми та характери освітлювання.

Попередні відомості про освітлення. Виявлення форм та об’ємів. Метод освітлення моделі. Тон та тонові співвідношення. Проявлення фактури. Малювальне світло, заповнювальне світло, контрове світло, фонове світло, моделювальне світло. Світло - тіньовий характер освітлення. Безтіньовий характер освітлення. Ефектний характер освітлення. Освітлення моделі в темній тональності. Освітлення моделі в світлій тональності. Особливості розміщення освітлювальних приладів.



Три ефекта освітлення. Портрет в темній тональності.

Створення світло-тонального та світло-тіньового характеру освітлення. Співвідношення світлових потоків. Денна світло-тінь, вечірня світло-тінь. Створення ефектного характеру освітлення без та з джерелом світла в кадрі. Приклади живопису світлотіньового характеру освітлення. Рембрант – класик світлотіньового освітлення. Розподіл світового малюнку: світло, тінь, напівтінь, блік, рефлекс. Тінь-як результат дії направленого світла. Співвідношення світла і тіні, світловий баланс. «Низький ключ».Експозиція та експонометричне рішення при відтворенні світлотіньового характеру освітлення. Роль та місце світла і тіні у композиційній побудові кадру. Світлова єдність



Портрет в світлій тональності.

Схеми освітлення, розташування освітлюваних приладів, співвідношення світлових потоків. Приклади живопису світлотонального характеру освітлення. М’які тональні переходи – основа побудови світлотонального характеру зображення. Розсіяне освітлення об’єкту головний принцип відтворення світлотонального характеру зображення. Тональна єдність та співвідношення гіпсової фігури та фону. «Високий ключ». Особливості експозиційного режиму при побудові світлотонального характеру зображення.



Парний портрет. Груповий портрет.

Композиційні схеми, крупності, положення рук, ніг тощо.

Композиційне розташування людей у залежності від зросту, вагомості персон, кольору одягу та інше.

Поставлений натюрморт.

Натюрморт з одного, двох та декількох предметів. Організація простору в кадрі, особливості композиції. Співвідношення, масштабність предметів в кадрі. Зйомка натюрморту з різними ефектами освітлення (безтіньовий, світло-тіньовий, з джерелом світла в кадрі). Особливості зйомки світловим пензлем. Організація фону, співвідношення предметів, масштабність при зйомці натюрморту. Використання технічних засобів.



Підвиди натюрмортів.

Формальний натюрморт. Натюрморт створений в якомусь стилі. Натюрморт - алегорія. Натюрморт кредо. Рекламний натюрморт. Особливості зйомки кожного з видів натюрморту. Знімаючи натюрморт з різних речей фотограф повинен знати до якої епохи вони належать, в якому стилі вони зроблені, з якої країни вони походять.



Документальний натюрморт.

В документальному натюрморті реальність пропонує композиції з предметів випадкових, але не менш винахідливі та виразні ніж ті, що придумані автором. Перевагами ''знайденого'' натюрморту'' є те , що речі , з яких він складається , виявляються відображенням людей та їх доль в більшій мірі ніж предмети у ''поставленому'' натюрморті. Ступінь режисури в цьому виді натюрморта , якщо вона можлива.



Образ людини через натюрморт.

Речі, що оточують нас мають певні характеристикі. Крім форми, матеріалу з яких зроблені, вони також виконують якись утилітарні функції, прислуговують, так би мовити, якомусь роду діяльності людини. Ми можемо уявити людину, яка ними користується: стать, вік, соціальне положення , професію, риси характеру (акуратність чи неохайність, витонченість чи простоту). Речі мають своє життя і вони взаімодіють між собою. Правдивість взаімодії предметів в кадрі залежить від знань автора про матеріальну культуру. Розкрити образ людини через натюрморт, це складна але цікава робота .



Відображення простору при фотографуванні інтер єру. Технічні засоби.

Використання карданної камери, шіфт-об’єктива, короткофокусної оптики. Створення фотопанорам. Методика виконання панорам. Технічне обладнання. Використання лампи-спалаху.



Освітлення інтер’єру.

Використання природнього світла та стаціонарного освітлення, що існує в інтер’єрі. Застосування допоміжного фото світла, лампи-спалаху, світлового пензлю, відбивачів. Корекція кольорової температури світлофільтрами.



Художній образ в фотографії інтер’єру.

Кожний інтер'єр - чи то помешкання , чи то виробничі цехи , суспільні або культові приміщення вбирають в себе образи людей які в них живуть або працюють , або жили чи працювали раніше. Тому мета фотохудожника полягає в тому, щоб засобами фотографії розкрити ці сюжети.



Настрій інтер'єру.

Вигляд інтер'єру завжди має емоційне забарвлення. Він може нести в собі радість, смуток. Простір інтер'єру може стати фоном для портрету, жанрової сцени , натюрморту . Все це залежить від погляду художника і його майстерності.



Образність жанрової фотографії.

Побутовий жанр – це істотна область фотографії, яка фіксує звичайне життя сучасників фотографа у самих різноманітних проявленнях. У цьому жанрі більш чим у інших фотографу потрібна вдача. Елемент випадковості – необхідний компонент при зйомці жанрових фотографій. Побачити у звичайній ситуації якийсь сенс та донести його до глядача – дар фотографа, працюючого у цьому жанрі. Жанровий портрет, жанрова сцена.



Техніка для зйомки жанру.

Вибір камери та оптики для репортажної зйомки. Метод «прихованої» камери та метод «звичної» камери. Техніка безпеки при роботі над фоторепортажем. Етичні норми поведінки фоторепортера. Тактика зйомки частіше співпадає з тактикою зйомки документального портрету. Інколи є сенс скористуватися довгофокусною оптикою, щоб наблюдати за людьми без перешкоджень, піддивлятися за ними. Частіше більш плідною є інша тактика – впровадитися у групу героїв зйомки, бути звичним для них і тоді вони перестануть замічати камеру. Іноді є сенс налагоджувати психологічний контакт, поступово наближуючись і роблячи більш крупніші знімки.



Фоторепортаж.

Фоторепортаж як фоторозповідь про подію, нерідко унікальну або помітну.

Фоторепортаж – основний метод роботи сучасних фоторепортерів.

Принцип фоторепортажу полягає у тому, що фотограф фіксує реальне життя, не втручаючись у нього, намагаючись передати на знімку її первинну сутність. Основополягаюча риса фоторепортажу – сувора документальність. Досвід показує, що фоторепортаж буває вдалим тоді, коли автор має свою особисту точку зору на подію, яку він показує глядачу. Залишаючись віч на віч з дійсністю, миттєво переробляючи інформацію, аналізуя її, фотограф не може розібратися у складних зв’язках та взаємодіях явищ, якщо він не визначив для себе напрямок творчого пошуку.

Особливості спортивного та екстремального фоторепортажу.

Техніка та методи зйомки фоторепортажу.

Фоторепортаж з місця події. Прихована камера. Непомітна камера. Делікатна камера. Відновлення факту. Застосування довгофокусної оптики. Зйомка в середині події. Інші технічні можливості.



Поняття фотонарису. Методи роботи над фотонарисом.

Фотонарис - жанр фотожурналістики, відмінний пильною увагою до людини, "обкреслюючий" основні етапи його долі, круг проблем, що встають перед ним. Нарис може створюватися протой або інший колектив, спільність людей, про проблеми перед ними що встають і ними що дозволяються, про подорожі, ними скоюваних. Звідси і різновиди фотонарису як жанру: портретний, проблемний і шляховий. Як правило, фотонарис складається з декілька знімків, об'єднаних однією темою, одним сюжетом. Такі знімки даються або з розширеними підписами, які розповідають про хід події, або поряд з короткими підписами можуть супроводжуватись літературним нарисовим текстом. Як художній твір, фотонарис в багатьох моментах подібний до літературного нарису. Обидва відображають подію, яка дійсно існувала й вже пройшла. Показують конкретних героїв та співучасників цих подій.



Структура фотонарису.

Знайомство з місцем події. Герої фотонарису. Паралельна інформація, котра підсилює головну інформацію та ідею фотонарису. Вступ, зав’язка, головна частина і т.д.

Послідовність фотографій у нарису, монтаж фотографій – це основа його змісту. Найбільш виразну та ємку фотографію, фотографію – кульмінацію завжди розміщують на розвороті журналу. Інші – монтують по дві, три, чотирі на полосі або розвороті. Перший знімок у ряду – це входження в нарис, від нього залежить дуже багато. Він заявляє тему. Найти останній знімок, знімок-вихід також важко. Він має бути дуже точним. Не менш важливо знімок-кульмінація. Це має бути самий виразний та самий змістовний кадр.

Образна мова фотонарису.

Сюжет, композиція нарису. Образна мова фотонарису. Документальний образ. Деталь – як образ у фотонарисі. Створення атмосфери фону. Авторське узагальнення. Дуже велике значення має послідовність розташування фотографій у нарисі – це основа його змістовності Побутовий фотонарис. Суспільно - політичний, географічний, мандрівний, природоохоронний та ін..



Специфіка тематичної складової при реалізацію фотонарису.

Види та жанри фотонарису. Побутовий фотонарис. Суспільно-політичний фотонарис. Геграфічний фотонарис. Мандрівний фотонарис. Природоохоронний фотонарис та ін.. Специфіка та відмінності при роботі над ними.


1. Алексеева В.В. Что такое искусство ?- М.: Советский художник.,1991.

2. Алпатов М. Н. Композиция в живописи.-М. Искусство., 1940.

3. Босин Е.Я. Семантическая философия искусства.- М.:Мысль,1973.

4. Васютинокий Н.А. Золотая пропорция.- М.: Молодая гвардия,1990.

5. Гомбрих Э. История искусства.- М. Искусство., 1998.

6. Гордийчук И.Б., Ногин П.Р. Фотокинооптика.- М.: ВГИК, 1977.

7. Дыко Л.П. Основы фотокомпозиции в фотографии.-М.: Высшая школа,1998.

8. Дыко Л.П., Иофис Е. Б, Фотография, ее техника и искусство. -М.: Искусство, 1978.

9. ДЫКО Л.П. Беседы о фотомастерстве. - М.: Искусство, 1

10. Зернов В.С. Цветоведение.- М.: Искусство, 1972.

11. Килпатрик Д. Свет и освещение.- М.: Мир, 1988.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Рекомендована література
2016 -> Літературна вікторина Т. Г. Шевченко – великий син України Коли І де народився Т. Г. Шевченко?
2016 -> Тема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
2016 -> Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
2016 -> Замилування переплітається зі смутком. Ганна Чубач «Зупинюся над рікою» Мета
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
2016 -> Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"
«Кіно, телемистецтво», кваліфікація «Бакалавр кіно, -телемистецтва» і вступають на спеціалізації: «Режисура кіно і телебачення»,...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня iconПрограма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітнього ступеня "магістр"
Комплексний іспит з фаху проводяться у формі тестування, що спрямоване на виявлення рівня теоретичних знань з професійно-орієнтовних...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди) з української мови І літератури для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»
...
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня iconПрограма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні
Програма комплексного фахового випробування при вступі на навчання за програмами освітньо-кваліфікаційного рівня iconПрограма вступного фахового випробування
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка