Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів



Скачати 209,1 Kb.
Дата конвертації12.10.2017
Розмір209,1 Kb.
ТипПрограма

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра археології та спеціальних галузей історичної науки




Зарубіжна історіографія

Програма


нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалаврів

(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)

напряму 0303 - історія

(шифр і назва напряму)

освітньо-кваліфікаційний рівень 6.020302 «Бакалавр»

Інститут, факультет, відділення Історичний факультет

Львів 2015


Навчальна програма навчальної дисципліни «Зарубіжна історіографія» для студентів за напрямом підготовки 0302  історія, освітньо-кваліфікаційного рівня 6.020302 «Бакалавр». Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2014. 16 с.

Розробники: доктор історичних наук, професор Зашкільняк Леонід Опанасович

Навчальна програма затверджена на засіданні кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки

Протокол від. “28 ”серпня 2015 року, № 1.
Завідувач кафедри Л.О. Зашкільняк

Схвалено вченою радою історичного факультету

Протокол від. “31”серпня 2015 року № 1.
Голова вченої ради, професор Р.М. Шуст

 Зашкільняк Л.О., 2015


Вступ
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “Зарубіжна історіографія” складена відповідно навчального плану підготовки фахівців за напрямом «Історія» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» циклу професійної та практичної підготовки освітньо- професійної програми «Історія».
Предметом вивчення навчальної дисципліни є світова історична думка та історичне письменство від виникнення історичної свідомості до початку ХХ ст.

Місце в структурно-логічній схемі навчання. Нормативна навчальна дисципліна «Зарубіжна історіографія» є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, основоположною в системі теоретико-практичної підготовки студентів-істориків. Вона тісно повʼязана з навчальними дисциплінами різних циклів підготовки бакалаврів-істориків, зокрема, всіма нормативними курсами фундаментальної та природничо-наукової підготовки, професійної та практичної підготовки студентів за навчальним планом з цього напряму. Серед них до найважливіших слід віднести насамперед «Філософію», «Політологія», «Сучасний світовий освітній простір», навчальні дисципліни історії України та всесвітньої історії, «Соціологія», «Психологія». Усі вони формують у студентів знання та уявлення про історичну еволюцію людських соціумів, а навчальна дисципліна «Зарубіжна історіографія» дозволяє усвідомити форми і засоби представлення цієї еволюції.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

Змістовний модуль 1. Історія історичної думки від найдавніших часів до кінця ХІІІ ст.

Змістовний модуль 2. Формування і розвиток новочасної історичної науки.

Змістовний модуль 3. Історична наука в ХІХ – на початку ХХ ст.: доктринізація історії.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1.Мета навчальної дисципліни: сформувати в студентів-істориків системні знання про формування та розвиток історичного знання, створення його наукової парадигми та суспільне значення на різних етапах цивілізаційного поступу від давнини до наших днів, простежити і проаналізувати становлення теоретико-методологічних підстав історіографічного процесу, зміну усталених зразків історичного знання, виокремлення та функціонування історичних шкіл від найдавніших часів до ХХ століття.

1.2.Завдання навчальної дисципліни: зміцнити навики студентів працювати з науковою історичною літературою, опанувати історіографічною термінологією, виробити у студентів наукові уявлення про розвиток і трансформацію науково-історичних знань та їхній зв’язок з суспільною еволюцією та інтелектуальним поступом людства.

1.3.Вимоги до знань та вмінь студентів згідно освітньо-професійної програми.

Студент повинен знати:



  • оволодіти спеціальною термінологією та методами історіографічного пізнання;

  • засвоїти відповідний навчальний матеріал, відвідуючи лекції та самостійно опрацьовуючи рекомендовану літературу;

  • знати видатних істориків минулих епох та сучасності, їхні найважливіші праці й теоретико-методологічні погляди;

  • мати уявлення про процес розвитку історичних знань, становлення та еволюцію історіографічних течій, напрямків та шкіл від найдавніших часів до ХХ століття;

  • вміти аналізувати історичну літературу, а також розуміти характер та специфіку історичного мислення різних епох.

Студент повинен вміти:

  • застосувати набуті історіографічні знання в професійній діяльності, суспільному житті та громадсько-виховній роботі;

  • аналізувати історичні праці на предмет їхньої приналежності до методологічних напрямів і шкіл;

  • використовувати історіографічні знання при написанні курсових, випускних, дипломних, магістерських робіт та наукових текстів;

  • пов’язувати історичні погляди з реаліями суспільного життя в конкретній історичній епосі.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 годин (42 аудиторні години на стаціонарі і 14 аудиторних годин на заочному відділенні), 3 кредити ECTS.


2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовний модуль 1. Історія історичної думки від найдавніших часів до кінця ХІІІ ст.

Вступ. Мета і завдання курсу, література, джерела, вимоги. Об’єкт і предмет історіографії. Термінологія. Періодизація.

Зародження історичної свідомості. Міфологічна свідомість давніх народів. Передумови і виникнення міфологічної свідомості. Цивілізаційний поступ в Європі і Азії. Культурний поступ перших світових цивілізацій. Близький Схід, Єгипет, Індія, Китай: історичні уявлення. Списки царів у народів Месопотамії. Виникнення «анналів». Синконетизм міфологічного мислення. Єгипетська міфологія. Міфологіячні тексти Хеттського царства. Біблія як історичний твір. Культура в Персидській державі. Давньоіндійська культура. Ведійська література. Історичні знання в давньому Китаї. Сима Цянь та його «Історичні записки».

Виникнення і розвиток античної історіографії. Грецька культура: етапи розвитку і здобутки. Грецька протісторіографія. Логографи. Гекатей Мілетський. Геродот і Фукідід. Класична грецька історіографія. Ксенофонт. Історіографія епохи еллінізму, Полібій. Виникнення римської культури та історіографії. Римські анналісти. Класична римська історіографія та її здобутки. Твори Тита Лівія. Творчість Корнелія Тацита. Юлій Цезар і Салюстій.

Середньовічна історіографія: теоретичні підстави і основні напрями. Виникнення теологічної християнської історичної доктрини та її еволюція. Творчість Аврелія Августина. Основні жанри середньовічного європейського історіописання. Історична думка в Європі доби середньовіччя. Історіографія раннього середньовіччя: Боецій, англосаксонські епоси, КассіодорЮ Йордан, Григорій Турський, Ісидор Севільський. Творчість Бєди Досточтимого. Павло Диякон. Історіографія розвинутого середньовіччя в Європі: Каролінгський «ренесанс», Ейнґард та його «Житіє Карла Великого», всесвітні хроніки, Відукінд. Історична творчість пізнього середньовіччя в Європі: Гвіберт Ножанський, Гонорій Отонський, Ордерік Віталій, Іоанн Солсберійський, Гельмольд, література хрестоносців, «міські хроніки» італійських міст. Криза анналістики і хронографії. Візантійська історіографія. Роль Іоанна Домаскина. Візантійські історики VI – VII століття: Прокопій Кесарійський, Менандр, Феофілакт Сімокатта. Історична творчість Михаїла Пселла. Костянтин Порфирородний. Занепад візантійської історіографії.

Змістовний модуль 2. Формування і розвиток новочасної історичної науки.

Гуманізм та європейська історіографія. Світоглядні підстави гуманістичної історіографії. Моральна філософія. Секуляризація мислення. Історіографія італійського Відродження. Виникнення академій. Франческо Петрарка і його періодизація історії. Творчість Леонардо Бруні (Аретіно). Ерудитський напрям в історіографії: Флавіо Бьондо. Історичні праці Лоренцо Валли. Енео Сильвіо Пікколоміні й вивчення історії Сходу. «Нова політична школа»: Ніколо Макіавеллі. Франческо Гвіччардіні та його «Історія Італії». Перші теоретичні роздуми про історію: Антоніо Віпперано і Франческо Патріці. Творчість Томмазо Кампанелли. Особливості історіографії німецького гуманізму. Філіп Меланхтон. Реформація і історіографія, Мартін Лютер. Французька гуманістична історіографія. Гільом Бюде та його «Виховання монарха». Французька ерудити і Йосиф Юст Скаліґер. Творчість Франсуа Бодуена. Історична література гугенотів: Агриппа ДʼОбіньє. Історичні твори Жана Бодена, початки теоретичної історії. Англійська історична думка XVI ст. Френсіс Бекон. Вплив гуманізму на розвиток історіописання в Європі XV – XVI ст. Польська хронографія, Ян Длугош. Хроніки XV – XVI століть: Марцин Кромер, Мацей Стрийковський, Мєховіта. Чеська хронографія, хроніки гуситів. Хорватська та словенська історіографії під впливом гуманізму.

Формування філософської історії та історіографії доби Просвітництва. Наукова революція й історичне знання у XVII ст. Ерудитський напрям в європейській історіографії XVII – XVIII ст. Ж. Боланд і боландисти. Теоретичні підстави «філософської історії»: ідея прогресу та історичних циклів. Джон Локк і Томас Гоббс. Англійська історіографія. Праці Едуарда Гіббона. Історія в університетах. Болінгброк та його «Листи написання історії». Шотландська школа в історіографії, Адам Фергюссон. Італійська історична думка. Джампаттиста Віко. Формування філософської історії у Франції. Шарль Луї Монтескʼє. Жан Жак Руссо. Вольтер. Анн Робер Жак Тюрго. Жан Антуан Кондорсе. Творчість Клода Анрі де Сен-Симона. Габріель Бонно де Маблі. Філософська історія німецького Просвітництва. Йоган Якоб Мозер. Праці Готліба Ефраїма Лессінга. Іммануїл Кант. Йоганн Готфрид Гердер. Йоганн Кристоф Гаттерер. Август Людвиг Шльоцер. Виникнення американської історіографії. Творчість Бенджамина Франклина. Томас Пейн і Джон Адамс.

Змістовний модуль 3. Історична наука в ХІХ – на початку ХХ ст.: доктринізація історії.

Історична думка епохи Романтизму. Суспільні, ідейні та теоретичні підстави формування романтизму та романтичної історіографії. Напрями європейської романтичної історіографії. Характерні риси романтичної візії історії. Німецька романтична історіографія. Консервативні романтики, Франсуа Рене Шатобріан. Ліберальні романтики, Огюстен Тьєрі, Франсуа Гізо, Франсуа Огюст Міньє. Творчість Алексіса де Токвілля. Демократичні романтики, Жюль Мішле. Німецька історіографія. Німецька класична філософія, Фридріх Шлегель, Фридріх шеллінг, Георг Гегель. «Історична школа права»: Фридріх Карл Савіньї і Карл Фридріх Ейхгорн. Леопольд фон Ранке та його роль в розвитку історіографії. Ліберальні романтики в Німеччині, Фридріх Кристоф Шлоссер. Англійська історіографія в добу романтизму. Ліберальний напрям, Томас Бабингтон Маколей. Історичні праці Томаса Карлайля. Ідеї романтизму у США. Джордж Бенкрофт. Вільям Прескотт. Історична думка народів Центрально-Східної Європи. Польська романтична історіографія і Йоахим Лелевель. Романтична історіографія в Чехії, Франтішек Палацький. Історична думка південно-словʼянських народів: Вук Караджич, Панта Сречкович, Франьо Рачкій.

Історична думка і професійна історіографія другої половини ХІХ ст. Формування соціологічних версій історії. Позитивізм і історія. Огюст Конт і Герберт Спенсер. Марксистська соціологія історії, Карл Маркс. Формування теоретичної історії, Йоганн Густав Дройзен. Німецька класична історіографія і Леопольд фон Ранке. Праці Генриха фон Зібеля і Генриха фон Трейчке. Малонімецька і великонімецька історичні школи. Юліус Фіккер. Історична творчість Якоба Буркгардта. Економічна історія, Густав Шмоллер. Історичні студії Карла Лампрехта. Французька історіографія під впливом позитивізму. Історичні погляди Іпполіта Тена. Історична школа Альфонса Олара. Альбер Сорель і вивчення Французької революції. Теоретичні студії шарля Сеньобоса і Шарля Ланглуа. Англійська історична наука в пошуках цивілізації. Оксфордська історична школа, Вільям Стеббс. Кембриджська історична школа і Джон Емері Ектон. Творчість Генрі Томаса Бокля. «Коротка іторія англійського народу» Джона Ричарда Гріна. Історична наука у США. «Англосаксонська школа», Бакстер Адамс. Творчість Джона Мак Мастера. Становлення історичної науки в країнах Центрально-Східної Європи. Польська історіографія: краківська, варшавська та львівська історичні школи: Юзеф Шайноха, Тадеуш Корзон, Ксаверій Ліске. Історична думка південно-словʼянських народів: Йован Раїч, Стоян Новакович, Марин Дрінов.

Світова історична думка і наука на початку ХХ століття. Світоглядні аспекти розвитку історіографії. Неокантіанський виклик. Криза позитивізму. Неоромантичні тенденції в історіографії. Дискусії початку ХХ століття. Макс Вебер і його вплив на історіографію. Формування «нової наукової історії» у Франції. Анрі Берр і Еміль Дюркгайм. Ернест Лавісс і його праці з всесвітньої історії. Вивчення Французької революції XVIII ст. Історична наука в Англії. Початки творчості Джорджа Максвела Тревельяна. Соціальна історія, початки, Джон і Барбара Хеммонд. Американська історична наука. Теорія «фронтиру» Фредеріка Джексона Тернера. Творчість Чарлза Бірда. Бенедетто Кроче і його вплив на італійську та європейську історіографію. Історіописання в країнах Центрально-Східної Європи. Польська історіографія в період неоромантизму. Чеська історіографія. Томаш Гаррик Масарик. Історична думка у південно-словʼянських народів в умовах поширення неоромантизму.
3. Рекомендована література
Базова


  1. Барг М. Эпохи и идеи. Становление историзма. Москва, 1987.

  2. Барг М.А. Категории и методы исторической науки. М., 1984.

  3. Бендрикова Л.А. Французская историография революции 1848–1849 годов во Франции. М., 1969.

  4. Бибиков М.В. Историческая литература Византии. Санкт-Петербург, 1998.

  5. Бл. Августин. О Граде Божием: В 4 т. Москва, 1994.

  6. Блок М. Апология истории. Москва, 1985.

  7. Блуменау С.Ф. От социально-экономической истории к проблематике массового сознания: французская историография революции конца XVIII века (1945–1993). Брянск, 1995.

  8. Болховитинов Н.Н. США: проблемы истории и современная историография. М., 1980.

  9. Вайнштейн О. Западноевропейская средневековая историография. Москва, 1964.

  10. Вайнштейн О.Л. Очерки развития буржуазной философии и методологии истории в XIX- ХХ веках. ленинград, 1979.

  11. Вебер Б.Г. Историографические проблемы. Москва, 1974.

  12. Вебер М. Избранные произведения. Москва, 1990.

  13. Вейнберг И.П. Рождение истории. Историческая мысль на Ближнем Востоке середины I тысячелетия до н.э. Москва, 1993.

  14. Вернадский Г.В. Русская историография. Москва, 1998.

  15. Вико Дж. Основание новой науки о природе нации. Москва; Киев, 1994.

  16. Вильчек Вс. Прощание с Марксом: (Алгоритмы истории). Москва, 1993.

  17. Виноградов К.Б. Очерк английской историографии нового и новейшего времени. Ленинград, 1975.

  18. Волгин В.П. Развитие общественной мысли во Франции в XVIII в. Москва, 1977.

  19. Вирський Д. Околиця Ренесансу: річпосполитська історіографія України (XVI – середина XVII ст.). Київ, 2007.

  20. Гайденко П., Давыдов Ю. История и рациональность. Социология Макса Вебера и веберовский ренессанс. Москва, 1991.

  21. Гердер И. Г. Идеи к философии человечества. Москва, 1977.

  22. Геродот. История в 9 книгах. Москва, 1993.

  23. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. Москва, 1986.

  24. Гуревич А. Я. Исторический синтез и школа "Анналов". Москва, 1993.

  25. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. Москва, 1965.

  26. Гутнова Е.В. Историография истории средних веков (середина XIX в. – 1917 г.). Москва, 1985.

  27. Далин В.М. Историки Франции XIX-XX вв. Москва, 1981.

  28. Дементьев И.П. Американская историография гражданской войны в США (1861–1965). М., 1963.

  29. Добролюбский А.О. Школа "Анналов" – "новая историческая наука". Москва, 2000.

  30. Драбкин Я.С. Проблемы и легенды в историографии германской революции 1918–1919. Москва, 1990.

  31. Дройзен Й. Историка. Лекции об энциклопедии и методологии истории. Санкт-Петербург: Владимир Даль, 2004.

  32. Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія ХХ століття. Львів, 2001.

  33. Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. Львів, 1999.

  34. Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. Львів, 2007.

  35. Зверева Г.И. Организация исторической науки в Великобритании в новое и новейшее время. Москва, 1986.

  36. Исаев С.А. Алексис Токвиль и Америка его времени. Санкт-Петербург, 1993.

  37. Историки России XVIII – начала ХХ века. Москва, 1996.

  38. Историография античной истории. Москва, 1980.

  39. Историография истории нового времени стран Европы и Америки. Москва, 1990.

  40. Историография истории нового и новейшего времени стран Европы и Америки. Москва, 2000.

  41. Историография истории новой и новейшей истории стран Европы и Америки. Москва, 1977.

  42. Историография истории России до 1917 г.: Учеб. для студ.выш.учеб.заведений: В 2 т./Под ред. М.Ю.Лачаевой. Москва, 2003.

  43. Историография истории южных и западных славян. Москва, 1987.

  44. Коллингвуд Р.Д. Ідея історії. Київ, 1997.

  45. Кондорсе Ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума. Москва, 1936.

  46. Вольтер. Статьи и материалы. Москва; Ленинград, 1948.

  47. Косминский Е.А. Историография средних веков. Москва, 1973.

  48. Костикова И.В. Философско-социологические взгляды Томаса Карлейля. Москва, 1983.

  49. Кроче Б. Теория и история историографии. /Пер. с ит. Москва, 1998.

  50. Кузнецова Т., Миллер Т. Античная эпичная историография: Геродот, Тит Ливий. Москва, 1984.

  51. Маркова Л. Наука: история и историография ХІХ– ХХ вв. Москва, 1987.

  52. Могильницкий Б.Г. История исторической мысли XX века. Курс лекций. – Томск, 2001. – Вып. 1: Кризис историзма.

  53. Могильницкий Б.Г. Политические и методологические идеи русской либеральной медиевистики середины 70-х годов XIX в. – начала 90-х годов. Томск, 1969.

  54. Мягков Г. “Русская историческая школа” Методологические и идейно-политические позиции. Казань, 1988.

  55. Немировский А. Рождение Клио: у истоков исторической мысли. Воронеж, 1986.

  56. Нечкина М.В. Василий Осипович Ключевский. Москва, 1974.

  57. Патрушев А.И. Расколдованный мир Макса Вебера. Москва, 1992.

  58. Патрушев А.И. Неолиберальная историография ФРГ. Формирование, методология, концепции. Москва, 1981.

  59. Полибий. Всеобщая история. В 2-х т. Москва, 1989.

  60. Поппер К. Злиденність історицизму. Київ, 1994.

  61. Рамазанов С.П. Кризис в российской историографии начала ХХ века: В 2 ч. Волгоград, 1999-2000. 

  62. Реизов Б. Французская романтическая историография (1815-1830). Ленинград, 1956.

  63. Репина Л.И. "Новая историческая наука" и социальная история. Москва, 1998.

  64. Репина Л.П. История исторического знания: Пособие для вузов / Л.П.Репина, В.В.Зверева, М.Ю.Парамонова. Москва, 2004.

  65. Семенов Ю.Н. Социальная философия А. Тойнби. Критический очерк. М., 1980.

  66. Таран Л.В. Историческая мысль Франции и России: 70-е годы XIX – 40-е годы XX века. Киев, 1994.

  67. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. Київ, 1995. Тт.1-2.

  68. Фукидид. История. Москва, 1993.

  69. Шоню П. Экономическая история: эволюции и перспективы // Thesis. Теория и история экономических и социальных институтов и систем. Т. 1. Вып. 1. М., 1993.

  70. Шапиро А. Историография с древнейших времен по ХVІІІ век. Курс лекций. Ленинград, 1982.

  71. Шарифжанов И.И. Английская историография в XX веке. Основные теоретико-методологические тенденции, школы и направления. Казань, 2004.

  72. Шарифжанов И.И. Современная английская историография буржуазной революции XVII в. Москва, 1982.

  73. Шарифжанов И.И. Судьбы либеральной философии истории. Актон и современная англо-американская историография. Казань, 1989.

  74. Яковенко Н. Вступ до історії. Київ, 2007.

  75. Ясперс К. Истоки истории и ее цель. Москва, 1978.


Допоміжна

  1. Адо А.В. Великая французская революция и ее современные критики // Буржуазные революции XVII–XIX вв. в современной зарубежной историографии / Отв. ред. И.П. Дементьев. Москва, 1986.

  2. Алпатов А.М. Политические идеи французской буржуазной историографии XIX в. Москва, 1949.

  3. Бессмертный Ю.Л. Тенденции переосмысления прошлого в современной зарубежной историографии // Вопросы истории. 2000. № 9.

  4. Гобозов И.А. Современная французская буржуазная философия истории. Москва, 1978.

  5. Диалог со временем: историки в меняющемся мире. Москва, 1996.

  6. Канке В.А.Основные философские направления и концепции науки: Итоги XX столетия: Учебное пособие. Москва, 2000.

  7. Кареев Н.И. Историки французской революции. Ленинград, 1924. Т. 1–3.

  8. Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. М.: Наука, 1987.

  9. Лукин Н.М. Альфонс Олар (1849–1928) // Лукин Н.М. Избранные труды. Москва, 1960. Т.1.

  10. Одиссей. Человек в истории. Сб. ст. 1989 - 2001. М., 1989 - 2002;

  11. THESIS (теория и история экономических и социальных институтов и систем). Вып. 1 - 6. 1993 – 1994.

  12. Про, Антуан. Двенадцать уроков по истории: Пер. с франц. / Рос. гос. гум. ун-т. Москва, 2000.

  13. Садовский В.Н. Карл Поппер и Россия. Москва, 2002.

  14. Смирнов В.П., Посконин В.С. Традиции Великой Французской революции в идейно-политической жизни Франции 1789-1989 гг. Москва, 1991.

  15. Смоленский Н.И. Политические категории немецкой бржуазной историографии (1848-1871 г.). Томск, 1982.

  16. Собуль А. Жорж Лефевр – историк французской революции // Французский ежегодник, 1959. Москва, 1961.

  17. Собуль А. Классическая историография французской революции // Французский ежегодник, 1976. Москва, 1978.

  18. Трельч Э. Историзм и его проблемы: Логическая проблема философии истории /Пер. с нем. Москва, 1994.

  19. Тош Дж. Стремление к истине: Как овладеть мастерством историка. М.: Весь мир, 2000.

  20. Франция-память / Историки: Пьер Нора, Мона Озуф, Жерар Де Пюимеж, Мишель Винок. СПб., 1999.

  21. Фуко, Мишель. Археология знания / Пер. с франц. Киев, 1997.

  22. Фуко, Мишель. Надзирать и наказывать. История тюрьмы. Москва, 1998.


Інформаційні ресурси


  1. Львівський національний університет імені Івана Франка (www.lnu.edu.ua/faculty/webhistory/sid/index.html)

  2. Африкана.ру (Росія) (www.africana.ru/)

  3. Библиотека Гумер (Росія) (www.gumer.info/)

  4. Всемирная история (Росія) (//history.xsp.ru/)

  5. «Гео. Непознанный мир». Елисеевское географическое общество (Росія) (www.geografia.ru/)

  6. Інститут історії України НАН України (www.history.org.ua/)

  7. Институт всеобщей истории РАН (Росія) (www.igh.ru/)

  8. Інтернет-сторінка “Історія” (Росія) (//history.tuad.nsk.ru/)

  9. Люди (Росія) (www.peoples.ru/)

  10. Мир истории. Российский электронный журнал (Росія) (www.historia.ru/)

  11. Міжнародний комітет історичних наук (www.cish.org/)

  12. Научно-образовательный центр «Новая локальная история» (Росія) (www.newlocalhistory.com/)

  13. Рефераты по истории (Росія) (www.bestreferat.ru/)

  14. Российское образование. Система федеральных образовательных порталов (Росія) (www.auditorium.ru/)

  15. Русский биографический словарь. Сетевая версия (Росія) (www.rulex.ru/)

  16. Страны мира (Росія) (www.countries.ru/)

  17. Хронос – всемирная история в Интернете (Росія) (www.hrono.ru/)

  18. Центр восточных культур (Росія) (www.orient.libfl.ru/)

  19. Центр исследований по философской антропологии Европейского гуманитарного университета (Беларусь) (www.ehu-international.org/)

  20. Электронная библиотека (Україна) (www.lib.com.ua/)

  21. ACLS History E-Books Project (США) (www.historyпецebooks.org/)

  22. Hartford Web Publishing (США) (www.hatforf.hwp.com/)

  23. Instytut Pamięci Narodowej (Польща) (www.ipn.gov.pl/)

  24. Nauka w Polsce (Польща) (www.naukawpolsce.pap.pl/)

  25. Redakcja “Historycy.pl” (Польща) (www.historycy.pl/)

  26. Wydawnictwo naukowe PWN (Польща) (www.pwn.pl/)


4. Форма підсумкового контролю успішності навчання
У процесі вивчення дисципліни "Зарубіжна історіографія" використовуються методи поточного, проміжного та підсумкового контролю.

Поточний контроль рівня знань студентів передбачає перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Поточний контроль здійснюється за напрямами:

  • контроль за систематичністю й активністю роботи на лекційних заняттях і під час консультацій;

  • контроль за виконанням індивідуальних завдань для самостійного опрацювання поза межами аудиторних занять.

Проміжний контроль рівня знань студентів здійснюється за результатами відвідування лекцій і виконанням студентами індивідуальних завдань для самостійної роботи.

Підсумковий контроль успішності студентів проводиться у формі письмового іспиту з використанням описових питань.
5. Засоби діагностики успішності навчання
До засобів діагностики успішності навчання та засвоєння отриманих знань студентами використовуються оцінка їхнього відвідування занять і участь в інтерактивних лекціях, перевірка індивідуальних тематичних завдань, співбесіди із студентами під час проведення консультацій і складання письмового іспиту, а також завдання модульного контролю, які наведено у робочій навчальній програмі дисципліни.

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою. Максимальна кількість балів при оцінюванні знань за поточну успішність становить 50 балів, на іспиті – 50 балів. Поточна успішність оцінюється в таких параметрах: відвідування лекцій і консультацій максимально 20 балів, підготовка і захист індивідуального завдання максимально 30 балів. За іспит (2 описові питання) студент може отримати максимально 50 балів. Допуск до іспиту – 31 бал поточної успішності.



Сумарна оцінка (сума поточних і екзаменаційних балів) виставляється за 100 бальною шкалою (університету, національною та ECTS):


Оцінка в балах

Оцінка ECTS

Визначення

За національною шкалою

90-100

А

Відмінно

Відмінно

81-89

В

Дуже добре

Добре

71-80

С

Добре

61-70

D

Задовільно

Задовільно

51-60

Е

Достатньо

31-50







Допускається до іспиту (заліку)

0-50

FX

Не достатньо

Незадовільно



Автор Л.О. Зашкільняк
Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Біографія: Максим Рильський
2014 -> Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)
2014 -> Управління культури, національностей та релігій київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Світлий шлях духовного прозріння»
2014 -> Святе Письмо Старого та Нового Завіту / перекл о. Івана Хоменка, Львів: «Місіонер» убт «Свічадо», 2007 (1-е вид.: Рим: видавництво оо. Василіян, 1963). Барщевський Т. П’ятикнижжя конспект
2014 -> Тема. Джон Кітс- англійський поет-лірик. Сонет «Про коника та цвіркуна»
2014 -> Програма навчальної дисципліни
2014 -> Конкурсу за обраним фахом Галузь знань 02 «Культура і мистецтво» Спеціальність 025 «Музичне мистецтво»
2014 -> При мзс україни


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconПрограма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра

Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з нормативної навчальної дисципліни циклу гуманітарної підготовки
У методичних рекомендаціях викладено основні матеріали, які можуть бути корисні студентам усіх галузей знань І напрямів підготовки...
Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconПрограма / program нормативної навчальної дисципліни / normatív tárgya підготовки бакалавр

Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconРобоча програма навчальної дисципліни історія англійської літератури ХХ століття напрям підготовки 020303
Робоча програма нормативної навчальної дисципліни «Історія англійської літератури ХХ століття» для студентів за напрямом підготовки...
Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconВдовичин Ігор Ярославович робоча програма
Робоча програма нормативної навчальної дисципліни «Український консерватизм» для студентів за напрямом підготовки 030104 – Політологія»,...
Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconНавчальна програма нормативної дисципліни
Розділ Предмет, наукові основи І цілі навчальної дисципліни “Історія соціології”
Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconМетодичні рекомендації щодо виконання завдань практичних занять з нормативної навчальної дисципліни циклу природничо-наукової підготовки
Напрям підготовки: 040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалаврів iconРобоча програма навчальної дисципліни соціологія праці ( назва навчальної дисципліни) рівень вищої освіти
Підпис голови нмк (для дисциплін загальної підготовки та дисциплін професійної підготовки за спеціальністю) або завідувача випускової...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка