Програма вступного фахового випробування



Сторінка1/7
Дата конвертації16.01.2018
Розмір0,64 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

Вечірній факультет

«Затверджено» «Рекомендовано»

на засіданні Приймальної комісії Вченою радою

НПУ імені М.П. Драгоманова вечірнього факультету

протокол № ___ від __ березня 2015 р. протокол №_ від__ лютого 2015р.

Голова Приймальної комісії Голова Вченої ради
___________ Андрущенко В.П. ____________Ширяєва Л.М.
Програма вступного фахового випробування

з психології

для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня



«Магістр»

на базі здобутого ступеня



«Бакалавр»

спеціальність 8.03010301 психологія

Київ - 2015
Пояснювальна записка

Вступні іспити для абітурієнтів вечірнього факультету Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова є формою перевірки і оцінювання їх теоретичної та практичної підготовки з фахових дисциплін на базі здобутого ступеня «бакалавр».

Програма з психології включає перевірку знань та умінь абітурієнтів в області загальної психології, історії психології, вікової та педагогічної психології, соціальної психології, психодіагностики, психоконсультування та психокорекції.

Для проведення вступних іспитів організується фахова екзаменаційна комісія. Головою комісії призначається декан факультету, членами комісії призначаються професори та доценти кафедри психології Інституту філософської освіти і науки.




  1. Вимоги до знань, умінь та навичок які абітурієнти мають продемонструвати на вступному іспиті.

На вступному випробуванні з психології для здобуття ступеня «магістр», абітурієнти повинні продемонструвати теоретичні знання та практичні уміння і навички із курсів загальної психології, історії психології, вікової та педагогічної психології, соціальної психології та основ психодіагностики, психоконсультування і психокорекції.

Абітурієнти повинні продемонструвати, а комісія оцінити їх наявний рівень знань про:



  • особливості психічних властивостей, процесів та станів людини;

  • дослідницькі методи у психології;

  • основні закономірності розвитку людини в онтогенезі;

  • психологічні основи навчання та виховання;

  • психометричні основи психодіагностики;

  • практичні завдання психодіагностики в освіті;

  • основні напрями психоконсультативної та психокорекційної роботи психолога;

  • психологію малих груп;

  • основні психологічні школи та напрямки;

  • морально-етичні принципи роботи психолога.

Знання абітурієнта мають бути підкріплені уміннями і навичками:



  • вільно оперувати термінологічним апаратом психологічних дисциплін, що входять до складу комплексного екзамену;

  • визначати особливості прояву психічних процесів, станів, властивостей з урахуванням вікових періодів розвитку людини;

  • коректувальної роботи при негативних проявах психіки;

  • здійснювати постановку психологічного діагнозу, робити висновки та надавати рекомендації за результатами психодіагностичних обстежень.

2. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ АБІТУРІЄНТІВ НА ВСТУПНОМУ ФАХОВОМУ ВИПРОБУВАННІ З ПСИХОЛОГІЇ



За шкалою університету

Визначення

Характеристика відповідей абітурієнта

на питання теоретичного змісту

на питання практичного змісту

100-123 бали

Низький

Абітурієнт не усвідомлює змісту питання білету, його відповідь не має безпосереднього відношення до поставленого питання. Він не володіє основним категоріальним апаратом дисципліни, демонструє відсутність умінь міркувати, робити висновки

Абітурієнт демонструє відсутність знань методик дослідження та практичних навичок їх використання, володіння техніками та прийомами психокорекції

124-149 балів

Задовільний

Відповіді на питання білету носять фрагментарний характер, переважно відтворюють знання на рівні запам'ятовування. Знання з предмету є неповними, він плутається у визначеннях, втрачає логіку та послідовність розкриття питання, не наводить приклади

Абітурієнт допускається помилок у розумінні суті проблемної ситуації, плутається у методиках дослідження або виборі методів та технік психокорекції, не наводить приклади

150-174 бали



Достатній


У відповідях допускаються неточності або помилки непринципового характеру, допускає помилки у наведенні прикладів, проте абітурієнт демонструє розуміння матеріалу, логічно обґрунтовує свої міркування

Абітурієнт добре орієнтується у проблемній ситуації, визначається з методами та прийомами психодіагностичної та психокорекційної роботи, наводить приклади з власної практичної діяльності, але припускає неточності у описанні процедури проведення психодіагностичного обстеження або коректувального заходу

175-200 балів

Високий

Абітурієнт дає повну розгорнуту відповідь на питання білету, демонструє вільне володіння понятійним апаратом, повністю розкриває суть поставленого питання, добре орієнтується у міжпредметних зв'язках, наводить приклади.

Абітурієнт демонструє гарні знання предмету дослідження або корекції, уміння швидко визначитись з адекватними методами вивчення психічного явища з описом конкретних методик і процедурою їх проведення, або техніками психокорекційної роботи, що повністю відповідають поставленій задачі, підкріпляючи відповідь прикладами з педагогічної практики.

Якщо абітурієнт під час вступного випробування з конкурсного предмету набрав від 100-123 білів, то дана кількість балів вважається недостатньою для допуску в участі у конкурсному відборі до НПУ імені М.П. Драгоманова

Оцінювання рівня знань абітурієнтів проводиться кожним із членів предметної комісії окремо, відповідно до критеріїв оцінювання. Загальний бал оцінювання рівня знань абітурієнта виводиться за результатами обговорення членами комісії особистих оцінок відповідей абітурієнтів. Бали (оцінки) вступного фахового випробування виголошуються головою предметної комісії усім абітурієнтам, хто брав участь у випробуванні після закінчення іспиту.


3. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ СПІВБЕСІДИ

Фахова комісія аналізує результати співбесіди методом експертної оцінки й колегіально приймає рішення: про «рекомендовано до зарахування» або «не рекомендовано до зарахування».


4. ЗМІСТ ПРОГРАМИ ФАХОВОГО ВИПРОБУВАННЯ (СПІВБЕСІДИ) З ПСИХОЛОГІЇ

4.1. Зміст програмових вимог з курсу загальної психології та історії психології



Історія розвитку психології: школи, напрямки, тенденції розвитку

  • Основні етапи історії психології; школи, концепції, напрями у психології.

  • Психоаналіз З.Фрейда.

  • “Індивідуальна психологія” Альфреда Адлера.

  • “Аналітична психологія” Карла Юнга.

  • Розвиток психотерапевтичних технік і теорія “трансфера”.

  • Вільгельм Райх – синтез марксизму та фрейдизму.

  • Психоаналіз дитинства. Анна Фрейд та Мелані Клайн.

  • Біхевіоризм.

  • Гештальтпсихологія - психологія форми.

  • Гуманістична психологія К. Роджерса та А. Маслоу.

  • Когнітивна психологія.

  • Генетична епістемологія Жана Піаже.

  • Структуралізм: М. Фуко, Ж. Лакан

  • Вітчизняна психологія , її школи та напрямки.

  • Історія психологічної думки в Україні.

  • Історія розвитку та сучасний стан розробки проблем вікової і педагогічної психології.

Предмет та завдання загальної психології.

  • Предмет психології як науки. Структура, завдання та стан сучасної психології. Структура психологічних явищ. Значення психологічних знань для навчання і виховання дітей.

  • Місце психології в системі наук. Диференціація психології на окремі наукові галузі.

  • Суспільно-історичний характер свідомості. Розвиток свідомості та її структура. Свідоме і несвідоме в психічній діяльності людини.

Методи дослідження

- Теоретико-методологічні основи психологічної науки: методологія, принципи, методи дослідження. Основні етапи психологічного дослідження.



- Характеристика конкретних методик психологічного дослідження: організаційні (порівняльний, лонгітюдний, комплексний); інтерпретаційні (генетичний, структурний); методи кількісної та якісної обробки даних (методи математичної статистики); емпіричні методи (основні та допоміжні, експериментальні і неексперементальні, діагностичні).

Відчуття

  • Поняття про відчуття: відчуття як первинна форма орієнтування організму в довкіллі.

  • Класифікація та види відчуттів: дистантні (зорові, слухові, нюхові), контактні (смакові, больові, тактильні); екстероцептивні; інтероцептивні (органічні відчуття); пропріоцептивні (кінестетичні, статичні).

  • Загальні закономірності відчуттів: пороги чутливості, адаптація, взаємодія відчуттів, сенсибілізація, синестезія, контраст, індукція.

  • Властивості відчуттів: якість, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація.

  • Розвиток відчуттів у дітей.

Сприймання

  • Поняття про сприймання. Загальні властивості та індивідуальні особливості сприймань (предметність, цілісність, структурність, контактність, осмисленість, категоріальність, вибірковість, аперцепція, динамічний стереотип, установка).

  • Класифікація і види сприймань: за провідним аналізатором (зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові, статичні, кінестетичні); за формами існування матерії (простору, руху, часу).

  • Мимовільне та довільне сприймання. Спостереження як форма довільного сприймання.

Пам'ять

  • Поняття про пам’ять. Пам’ять людини (довільна, логічна, опосередкована) і тварини (генетична, механічна). Зв’язок пам’яті людини з її здібностями та діяльністю. Природа пам’яті: теорії і закони пам’яті.

  • Класифікація і види пам’яті: за часом збереження матеріалу (миттєва, короткочасна, оперативна, довготривала, генетична); за переважаючим аналізатором (зорова, слухова, тактильна, смакова, нюхова); за змістом того, що запам’ятовується і відтворюється (образна, словесно-логічна, рухова, емоційна); за характером участі волі в процесах запам’ятовування і відтворення матеріалу (мимовільна і довільна).

  • Процеси і закономірності пам’яті: запам’ятовування (мимовільне – довільне, механічне – логічне, оперативне). Заучування і прийоми його організації. Умови ефективності запам’ятовування. Відтворення (мимовільне – довільне, впізнавання, пригадування, спогади). Збереження і забування. Ремінісценція. Ретроактивне і проактивне гальмування. Закон забування Г. Еббінгауза.

  • Індивідуальні особливості і типи пам’яті.

  • Розвиток пам’яті у дітей.

Мислення

  • Поняття про мислення. Зв’язок мислення з мовою, мовленням та чуттєвим пізнанням людини.

  • Функціонально-операційна сторона мислення. Мисленнєві дії і операції (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація).

  • Логічні форми мислення як продукти мисленнєвого процесу: поняття (родові і видові; загальні, збірні та одиничні; конкретні та абстрактні; категорії, зміст та об’єм поняття; визначення); судження (поодинокі, часткові, загальні; про існування чи неіснування певних об’єктів; про властивості об’єктів; про відношення об’єктів; прості і складні; стверджувальні і заперечні; тотожно істинні і тотожно хибні; здійсненні і нездійсненні); умовисновки (індуктивні і дедуктивні; міркування, силогізм, висновок, аналогія);

  • Мислення, як діяльність: процес розв’язання задач.

  • Класифікація та види мислення: за змістом (наочно-дійове, наочно-образне, абстрактне); залежно від змісту задач, у розв’язання яких воно включається (технічне, наукове, художнє); за характером завдань (практичне, теоретичне, інтуїтивне, аналітичне); за ступенем новизни і оригінальності (репродуктивне і продуктивне); реалістичне, аутистичне, егоцентричне.

  • Індивідуальні відмінності у мисленні людини (глибина – поверховість, послідовність – непослідовність, самостійність – несамостійність, критичність – некритичність, гнучкість – негнучкість, швидкість - повільність).

  • Інтелект людини за Р.Мейлі (логічно-формальний, наочно-конкретний, аналітично-рецептивний, комбінаторно-творчий, сприйнятливо-тонкий, загострено - спрямований).

  • Розвиток та формування культури мислення у дітей.

Уява

  • Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес.

  • Процеси, основні прийоми створення образів уяви (акцентування, гіперболізація, аглютинація, типізація, схематизація, аналогія).

  • Класифікація та види уяви: у зв’язку із застосуванням волі (активна - довільна; пасивна - мимовільна); залежно від характеру діяльності людини (продуктивна - творча; репродуктивна - відтворююча); за змістом (художня, технічна, наукова). Мрія, фантазія, сновидіння, галюцинація.

  • Функції уяви (уявлення дійсності в образах; регулювання емоційних станів; участь в довільній регуляції пізнавальних процесів і станів; формування внутрішнього плану дій).

  • Індивідуальні особливості уяви (широта, змістовність, сила, яскравість, повнота, стійкість, різносторонність, реалістичність, дієвість).

  • Уява та органічні процеси. Ідеомоторні акти. Ятрогенії та дидактогенії.

  • Уява і творчість. Роль уяви в різних видах діяльності (науковій, технічній, художній).

  • Уява і педагогічна діяльність. Розвиток уяви у дітей.

Емоції і почуття

  • Поняття про емоції і почуття. Функції емоцій і почуттів.

  • Види емоцій: прості і складні, вроджені і набуті.

  • Види почуттів: моральні, інтелектуальні, естетичні.

  • Форми переживання емоцій і почуттів: афекти, настрої, стрес, пристрасті, потяги. Емоційні стани (страх, тривога, сором, гнів, роздратування, радість та ін.)

  • Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів у дітей.

Воля

  • Поняття про волю. Ознаки вольової поведінки. Функції волі (спонукальна і гальмівна; спрямовуюча і регулююча).

  • Воля як вища психічна функція. Вольова регуляція поведінки: внутрішня і зовнішня. Внутрішній (інтернальний) та зовнішній (екстернальний) локус контролю. Критерії вольової поведінки. Вольові дії (довільні і мимовільні). Простий і складний вольовий акт. Основні фази (структура) складної вольової дії. Потяг, бажання, хотіння як форми прояву волі.

  • Класифікація вольових якостей особистості: первинні: (базальні) – сила волі, енергійність, наполегливість, витримка, сміливість тощо; вторинні (характерологічні) – хоробрість, рішучість, впевненість в собі, самоволодіння та ін.; третинні (морально-ціннісні) – відповідальність, принциповість, обов'язковість, ініціативність, діловитість та ін.

  • Розвиток та виховання вольової активності людини: позитивні та негативні вольові якості.

Увага

  • Поняття про увагу. Функції уваги.

  • Види уваги: мимовільна (пасивна) і довільна (активна), післядовільна; природна і соціально-обумовлена; безпосередня і опосередкована; чуттєва, інтелектуальна, моторна.

  • Форми уваги: зовнішня і внутрішня; колективна, групова, індивідуальна.

  • Властивості уваги: спрямованість, зосередженість, стійкість, тривалість, концентрація, інтенсивність, коливання, розподіл, переключення, обсяг, широта, активність.

  • Розвиток уваги у дітей, боротьба з неуважністю та відволіканням. Основні критерії розвинутої уваги.

Діяльність

  • Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності.

  • Діяльність як фактор розвитку індивіда і становлення людської особистості та індивідуальності. Соціально-психологічний аспект діяльності. Діяльність як психофізіологічний процес: психічні процеси та досвід людини (знання, уміння, навички, звички).

  • Зміст і структура активності і діяльності: потреба, мотив, задача, дія (операція), результат, контроль і оцінка. Внутрішні і зовнішні компоненти діяльності.Інтеріоризація та екстеріоризація.

  • Види людської діяльності (спілкування, гра, навчання, праця); їх освоєння і розвиток.

Особистість

  • Поняття особистості в психології. Людина, індивід, особистість, індивідуальність. Особистість як об'єкт і суб'єкт соціальної взаємодії. Основні періоди в історії вивчення та дослідження особистості. Типи теорій особистості: психодинамічні, соціодинамічні, інтеракціоністичні, експериментальні, неекспериментальні; структурні, динамічні.

  • Природа особистості в психологічних теоріях: особистість в описовій психології В.Дільтея та Е.Шпангера; типологія особистостей О.Ф.Лазурського; фрейдизм і неофрейдизм (психоаналітичні теорії особистості – З.Фрейд, К.Юнг, А.Адлер, К.Хорні, Е.Фромм, Г.Салліван та ін.); “епігенетична” теорія розвитку особистості Е.Еріксона; гуманістичні теорії особистості (К.Роджерс, А.Маслоу, Ф.Перлс, Ш.Бюлер); теорія особистісних рис (Г.Оллпорт, Р.Кеттелл); теорії особистості у французькій соціальній школі (Є.Дюркгейм, П.Жане, К.Левін та ін.); теорія соціального научіння (біхевіоріальна модель Б.Скіннер, А.Вейс, У.Хантер, К.Лешлі); особистість у логотерапії В.Франкла; особистість у концепціях вітчизняних психологів (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, А.В.Петровський,О.М.Леонтьєв, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, К.К.Платонов, Г.С.Костюк, Т.М.Титаренко).

  • Склад і структура особистості: спрямованість особистості, що визначає її активність і діяльність; індивідуально-психофізіологічні властивості особистості (статеві, вікові особливості, патологічні зміни, темперамент); соціально-психофізіологічна характеристика особистості (психічні процеси, стани, властивості, характер); соціально-генетичний аспект особистості (задатки, здібності, досвід людини).

  • Свідоме і несвідоме в структурі особистості. Самосвідомість. “Я-концепція” та її компоненти: когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий. Самооцінка – центральний компонент “Я-концепції”: за рівнем (висока, середня, низька); за співвіднесенням з реальними успіхами (адекватна, неадекватна); за особливістю функціонування (конфліктна, безконфліктна). Рівень домагань. Самоповага.

  • Формування та розвиток особистості. Шляхи, умови, фактори особистісного зростання. Особистість як суб'єкт і об'єкт навчання, виховання і самотворення. Стадії розвитку особистості за Е.Еріксоном.

Каталог: images -> pk-2015 -> програми вступних
програми вступних -> Програма співбесіди для осіб, які мають базову або повну вищу освіту з української мови І літератури для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня
images -> 1 бібліографія – Таня Гаев, Алла Татаренко лютий 2013 Аналітична частина
images -> Агропромисловий комплекс, лісове І садово-паркове господарство, ветеринарія
програми вступних -> Програма додаткового вступного випробування
програми вступних -> Програма вступного фахового випробування (співбесіди) з української мови І літератури для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»
програми вступних -> Програму з української мови та літератури для вступників розроблено на основі чинних програм з української мови, чинних програм з української літератури, а також програми Українського центру оцінювання якості освіти


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Програма вступного фахового випробування iconПрограма фахового вступного випробування для вступників на навчання за ор

Програма вступного фахового випробування iconПрограма фахового вступного випробування для вступників на навчання за окр

Програма вступного фахового випробування iconПрограма фахового вступного випробування з психології покликана перевірити знання абітурієнтів з основних психологічних курсів: «Загальна психологія»
Фахове вступне випробування з психології є важливим етапом перевірки та оцінки ступеня підготовки абітурієнта та становить особливу...
Програма вступного фахового випробування iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди)
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня магістра
Програма вступного фахового випробування iconПрограма вступного випробування з української мови та літератури для вступників на навчання
Тестові завдання та програму вступного випробування розроблено викладачами кафедри філології Закарпатського угорського інституту...
Програма вступного фахового випробування iconПрограма фахового вступного випробування
...
Програма вступного фахового випробування iconПрограма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка