Програма вступного випробування



Сторінка1/4
Дата конвертації11.09.2017
Розмір0,57 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4



















































Програма

вступного випробування

з української мови і літератури


при вступі на навчання

для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

напрям підготовки 0203 «Філологія»

спеціальність 6. 020303 «Українська мова і література»



Київ – 2014

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програму з української мови і літератури (2011 р.) для вступників розроблено на основі чинних програм з української мови для 5–11 класів, чинних програм з української літератури для 5–11 класів (за загальною редакцією В. Скуратівського, редакцією Р. Мовчан та навчальної програми О. Бандури, Н. Волошиної), а також програми Українського центру оцінювання якості освіти.

Матеріал програми розподілено за такими розділами: «Українська мова» («Фонетика. Графіка», «Орфоепія», «Орфографія», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис. Пунктуація», «Лінгвістика тексту», «Стилістика») і «Українська література» («Усна народна творчість», «Давня українська література», «Література кінця ХVIII – початку ХХ ст.», «Література ХХ ст.», «Творчість українських письменників-емігрантів», «Сучасний літературний процес», «Теорія літератури», «Літературні стилі та напрями»).

Програма складається з «Пояснювальної записки», «Основних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки вступників», «Переліку розділів і тем».

ОСНОВНІ ВИМОГИ

ДО РІВНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ВСТУПНИКІВ
Вступники повинні:

знати зміст мовних понять і термінів;

розпізнавати мовні явища й закономірності;

групувати і класифікувати вивчені мовні явища;

визначати істотні ознаки мовних явищ;

розуміти значення й особливості функціонування мовних одиниць;

установлювати причинно-наслідкові зв’язки мовних явищ;

застосовувати знання з фонології, лексикології, фразеології, морфеміки, словотвору, морфології, синтаксису, лінгвістики тексту і стилістики в практичних ситуаціях;

розуміти фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, тему, основну думку і виражально-зображальні засоби прочитаного тексту;

оцінювати мовлення з погляду дотримання основних орфоепічних, лексичних, морфологічних, синтаксичних норм української мови;

оцінювати письмові висловлювання з погляду мовного оформлення й ефективності досягнення поставлених комунікативних завдань;

відрізняти випадки правильного використання мовних засобів від помилкових;

створювати власні висловлення, чітко формулюючи тезу, наводячи переконливі аргументи, використовуючи доречні приклади, логічно й послідовно викладаючи думки та формулюючи відповідні висновки;

використовувати різноманітні виражальні засоби, граматичні конструкції, лексичне і фразеологічне багатство української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування;

оформлювати письмове мовлення відповідно до орфографічних, граматичних і пунктуаційних норм української мови.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Вступники повинні:

знати особливості розвитку української літератури в різні історичні періоди;

знати імена представників того чи іншого літературного періоду;

знати авторів вивчених творів;

орієнтуватися в основних стильових тенденціях літератури того чи іншого історичного періоду;

знати основні літературні напрями, течії (угруповання, школи), їх представників;

розуміти ідейні та мистецькі засади, що об’єднали представників того чи іншого угруповання або школи;

знати основні відомості про життя й творчість письменників;

знати зміст художніх творів, що ввійшли до переліку;

ідентифікувати героя, подію тощо за авторською характеристикою, назвою твору, фрагментом з твору;

визначати місце й роль митця в літературному процесі доби;

знати основні теоретико-літературні поняття, передбачені програмою;

уміти визначати в запропонованих творах тропи, передбачені програмою;

аналізувати літературний твір чи його уривок;

визначати найхарактерніші ознаки літературних напрямів і течій;

визначати найхарактерніші особливості літературного процесу певного періоду та ознаки індивідуального стилю митця;

порівнювати літературні явища.

ПЕРЕЛІК РОЗДІЛІВ І ТЕМ

УКРАЇНСЬКА МОВА
Фонетика. Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки, що вивчає звукову систему мови. Звуки мови. Голосні і приголосні звуки. Склад голосних української мови. Склад приголосних української мови. Приголосні дзвінкі і глухі, тверді і м’які. Чергування голосних української мови, зокрема чергування [о], [е] з [і]. Чергування приголосних української мови: [г] - [ж] - [з΄], [к] - [ч] - [ц΄],[х] - [ш] - [с΄]. Основні випадки чергування [у] - [в], [і] - [й]. Склад. Основні правила складоподілу. Наголос, наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків.

Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Співвідношення звуків і букв я, ю, є, ї, щ та їх звукове значення. Букви г, ґ та їх звукове значення.
Орфоепія

Вимова голосних (наголошених і ненаголошених). Вимова приголосних звуків: 1) [дж], [дз], [дз′]; 2) [ґ]; 3) [ж], [ч], [ш], [дж]; 4) груп приголосних (уподібнення, спрощення); 5) м’яких приголосних; 6) подовжених приголосних. Вимова слів з апострофом.


Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Подвоєння й подовження приголосних. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Правопис префіксів і суфіксів. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Правопис слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Правопис складних слів разом і через дефіс. Складноскорочені слова. Написання чоловічих і жіночих імен, по батькові, прізвищ.


Лексикологія. Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Суспільно-політична і ділова лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного і пасивного вживання. Історизми, архаїзми. Неологізми. Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі словосполучення і вирази. Основні типи словників.


Будова слова. Словотвір

Будова слова. Основа слова і закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безафіксний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні о, е у складних словах. Зміни приголосних при творенні відносних прикметників за допомогою суфікса -ськ-; вищого ступеня прикметників і прислівників за допомогою суфікса -ш-; іменників за допомогою суфікса -ств-; іменників із суфіксом -ин(а)- від прикметників на -ськ-, -цьк-. Словотвірний аналіз слова.


Морфологія

Іменник як частина мови. Значення іменника, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, конкретні та абстрактні, назви істот й неістот. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Кількість і значення відмінків в українській мові (питання до конкретних відмінків). Перша відміна. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Друга відміна. Особливості відмінювання іменників ІІ відміни. Відмінкові закінчення родового, давального, орудного відмінків однини. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду з основою на -Р. Третя відміна іменників. Особливості відмінювання. Четверта відміна іменників. Особливості відмінювання. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Творення іменників. Морфологічний аналіз іменників за схемою: початкова форма, власна чи загальна назва, конкретна чи абстрактна, істота чи неістота, рід, число, відмінок, група, синтаксична роль.

Прикметник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста та складена форми). Повні й короткі форми якісних прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда та м’яка групи). Правопис: одна і дві букви -н- у прикметниках. Творення прикметників, перехід прикметників в іменники. Морфологічний аналіз прикметників: початкова форма, розряд за значенням, ступінь порівняння (для якісних), рід, число, відмінок, група, синтаксична роль.

Числівник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (власне кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні) і порядкові. Групи числівників за будовою: прості, складні, складені. Типи відмінювання кількісних числівників: 1) один, одна, одне, одні; 2) два, три, чотири; 3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят, ... вісімдесят; 4) сорок, дев’яносто, сто; 5) двісті – дев’ятсот; 6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд; 7) збірні; 8) дробові. Порядкові числівники, особливості їх відмінювання та написання. Творення числівників. Морфологічний аналіз числівників: початкова форма, розряд за значенням, група за будовою, рід (для порядкових), відмінок, синтаксична роль.

Займенник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Написання разом і через дефіс. Написання займенників з прийменником. Творення займенників. Морфологічний аналіз займенників: початкова форма, з якою частиною мови співвідносний, розряд за значенням, рід, число, відмінок, синтаксична роль.

Дієслово як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного і наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І і II дієвідміни. Особові і числові форми дієслів (теперішнього і майбутнього часу й наказового способу). Родові і числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього і простого майбутнього часу. Морфологічний аналіз дієслів: початкова форма, вид, час, спосіб, особа, рід, число, дієвідміна, синтаксична роль.

Дієприкметник як особлива форма дієслова. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні і пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то. Морфологічний аналіз: початкова форма, активний чи пасивний, від якого дієслова утворений, за допомогою якого суфікса утворений, вид, час, рід, число, відмінок, синтаксична роль.

Дієприслівник як особлива форма дієслова. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот. Морфологічний аналіз дієприслівників: вид, від якої основи дієслова утворений, за допомогою якого суфікса, синтаксична роль.

Прислівник як частина мови. Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням: означальні (якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії) та обставинні (місця, часу, причини, мети). Ступені порівняння якісно-означальних прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Морфологічний аналіз: розряд за значенням, ступінь порівняння (для якісно-означальних прислівників), синтаксична роль.

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) і похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Морфологічний аналіз прийменника: група за походженням, група за будовою, з якою відмінковою формою іменника вживається.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Морфологічний аналіз: сполучник, розряд за значенням і синтаксичною роллю, група за будовою. Синтаксична роль.

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Морфологічний аналіз: частка, група за значенням і вживанням.

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова.
Синтаксис. Пунктуація

Завдання синтаксису та пунктуації. Словосполучення і речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами і частинами складного речення. Словосполучення. Головне і залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені і поширені. Способи підрядного зв’язку слів у словосполученні: узгодження, керування, прилягання.



Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Типи речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання). Розділові знаки в кінці речення.

Просте двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження. Основні функції та способи вираження компонентів складеного присудка: вираження граматичного значення присудка (функція допоміжної частини) та вираження основного лексичного значення присудка (функція основної частини – неозначеної форми дієслова чи іменної частини). Тире між підметом і присудком.

Односкладні речення. Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень.

Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні. Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Способи вираження означень. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Додаток прямий і непрямий. Способи вираження додатків. Типи обставин за значенням і способи їхнього вираження. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).

Речення з однорідними членами. Способи поєднання однорідних членів речення між собою: а) сурядний сполучник; б) інтонація. Кома між однорідними членами. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами.

Речення зі звертанням. Форми вираження звертання. Звертання непоширені й поширені. Розділові знаки при звертанні.

Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Розділові знаки при них.

Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені. Зв’язок відокремлених означень з пояснювальними словами; означення узгоджені й неузгоджені. Відокремлені додатки. Зв’язок відокремлених додатків з іншими членами речення. Відокремлені обставини. Способи їхнього вираження. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення.



Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному: 1) інтонація та сполучники або сполучні слова; 2) інтонація. Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.

Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки у складносурядних реченнях.

Складнопідрядне речення. Головне й підрядне речення. Способи вираження залежності підрядних речень. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Розділові знаки між головним і підрядним реченнями. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Підрядні речення, що стосуються окремих членів у головному реченні; підрядні речення, що стосуються головного речення в цілому.

Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами: 1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю. Поняття послідовної підрядності, однорідної підрядності та неоднорідної підрядності. Розділові знаки в складнопідрядному реченні з кількома підрядними.



Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями: 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними); 2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною). Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку. Складні речення з сурядним і підрядним зв’язком. Складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком.

Способи відтворення чужого мовлення. Пряма і непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Інтонація й розділові знаки при прямій мові. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Розділові знаки при цитаті. Діалог. Розділові знаки при діалозі.

Синтаксичний розбір простого речення: 1. Тип речення за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне. 2. Тип речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне. 3. Тип речення за складом граматичної основи: двоскладне, односкладне (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, називне). 4. Тип речення за наявністю чи відсутністю другорядних членів: непоширене, поширене. 5. Тип речення за наявністю необхідних членів речення: повне, неповне. 6. Тип речення за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів: неускладнені, ускладнені (однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами). 7. Аналіз членів речення. 8. Розділові знаки в реченні.

Синтаксичний розбір складного речення: 1. Тип речення за характером синтаксичних відношень і зв'язків між його частинами (складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове, складне із сурядним і підрядним зв’язком, складне із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком). 2. Кількість частин-речень і характер відношень (смислових зв’язків) між ними. 3. Способи вираження зв’язку між частинами: інтонація, сполучники чи сполучні слова. 4. Аналіз кожної частини як простого речення. 5. Розділові знаки в реченні. 6. Графічна схема речення (за шкільним підручником).
Лінгвістика тексту

Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки. ССЦ й абзац. Висловлювання. Компоненти висловлювання – тема і рема. Види і засоби міжфразового зв’язку. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Структура тексту типу розповіді, опису, роздуму. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність).


Стилістика

Поняття про стиль і стилістичну норму. Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.



УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Усна народна творчість

Загальна характеристика календарно-обрядових і соціально-побутових пісень. Історичні пісні.

“Зажурилась Україна”. Історична основа, художня ідея. Особливості композиції, образності, віршування.

“Чи не той то хміль” Історична основа, художня ідея. Особливості композиції, образності, віршування.



Думи. “Дума про козака Голоту”, “Дума про Марусю Богуславку”, “Смерть козака бандуриста”, “Хмельнийницький та Барабаш”, “Бідна вдова і три сини”, “Самійло Кішка”.

Тематика, зміст, образи народних дум. Творці та виконавці дум. Особливості виконання.

“Дума про козака Голоту”. Образ, ідея, тема волі, поетична специфіка, композиція, художня мова.

“Дума про Марусю Богуславку”. Легендарний образ полонянки, героїзм її вчинку. Особливості ідеї патріотизму у творі.



Балади. Тематика, зміст, образи народних балад.

Історичні балади.

“Пісня про Байду”. Історична основа і художній домисел, ідея. Особливості композиції, художньої мови. Тема патріотизму у баладі та засоби її втілення.

“Ой Морозе, Морозенку...”. Історична основа, художня ідея. Особливості композиції. Засоби героїзму та патріотизму.

Ліричні балади.

“У неділю рано зілля копала...”. Характер конфлікту у пісні-баладі. Специфіка композиції, національний характер символів та мотивів. “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси...”. Відгомін первісних вірувань. Засоби відтворення гостроти конфлікту, вираження народної моралі.



Колядки, щедрівки.

“Як ще не було початку світа”. Дохристиянські уявлення наших предків про створення неба і землі. Образ міфічного дерева як осі Всесвіту. Особливості віршування.

“Ой рано, рано кури запіли”. Відтворення дохристиянських вірувань. Архаїчні форми як свідчення давності української мови. Особливості віршування.

“Ой у нашого господарика”. Поєднання дохристиянських та християнських уявлень. Форми доброзичення господареві та вшанування гостей. Особливості побудови речень, роль пестливих слів. Неримований вірш.

“Щедрик” в обробці М.Леонтовича. Художні особливості. Популярність твору у світі.


Каталог: images
images -> Програма співбесіди для осіб, які мають базову або повну вищу освіту з української мови І літератури для громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня
images -> Державна науково-педагогічна бібліотека україни
images -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
images -> Вступного випробування
images -> 1 бібліографія – Таня Гаев, Алла Татаренко лютий 2013 Аналітична частина
images -> Агропромисловий комплекс, лісове І садово-паркове господарство, ветеринарія


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Програма вступного випробування iconПрограма вступного випробування з української мови та літератури для вступників на навчання
Тестові завдання та програму вступного випробування розроблено викладачами кафедри філології Закарпатського угорського інституту...
Програма вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування для вступників на навчання за ор

Програма вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування з психології покликана перевірити знання абітурієнтів з основних психологічних курсів: «Загальна психологія»
Фахове вступне випробування з психології є важливим етапом перевірки та оцінки ступеня підготовки абітурієнта та становить особливу...
Програма вступного випробування iconПрограма додаткового вступного випробування з дисципліни Історія Київського університету

Програма вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування для вступників на навчання за окр

Програма вступного випробування iconПрограма вступного випробування для здобуття освітнього ступеня спеціаліста зі спеціальності

Програма вступного випробування iconПрограма додаткового вступного випробування для вступу на навчання за спеціальністю 032 історія та археологія
Програма розроблена на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Програма вступного випробування iconПрограма вступного фахового випробування
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня
Програма вступного випробування iconПрограма вступного фахового випробування (співбесіди)
України, іноземних громадян та осіб без громадянства, при вступі на навчання для здобуття ступеня магістра
Програма вступного випробування iconПрограма фахового вступного випробування
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка