Прозаїки, поети, публіцисти



Сторінка4/14
Дата конвертації13.04.2017
Розмір2.12 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Гарченко Г. Співуча душа: [Вірші] // Соц. культура.– 1970.– № 12.– С. 39.

Гарченко Г. Галинка обізвалася: [Вірші] // Перець.– 1971.– № 9.– трав.– С. 11.

Гарченко Г. Страшний сон: [Вірші] // Заспів.– 1971.– № 3.– трав.-черв.– С. 76-77.

Гарченко Г. Важка музика: [Вірші] // Заспів.– 1971.– № 4.– лип.-серп.– С. 66.

Гарченко Г. Доля з громом: [Вірші] // Україна.– 1971.– № 51.– груд.– С. 23.

Гарченко Г. Не взяв!: [Вірші] // Перець.– 1973.– № 3.– лют.– С. 8.

Гарченко Г. Байки у два рядки: [Вірші] // Україна.– 1973.– № 29.– лип.– С. 23.

Гарченко Г. Мініатюри: [Вірші] // Україна.– 1973.– № 50.– груд.– С. 22-23.

Гарченко Г. Крик моди у трамваї: [Вірші] // Перець.– 1973.– № 20.– жовт.– С. 11.

Гарченко Г. Причини: [Вірші] // Прапор.– 1974.– № 3.– С. 111.

Гарченко Г. За звичкою: [Вірші] // Перець.– 1974.– № 20.– жовт.– С. 11.

Гарченко Г. Савчина хвороба: [Вірші] // Хлібороб України.– 1974.– № 10.– С.9.

Гарченко Г. Пристосувався: [Вірші] // Соц. культура.– 1975.– № 2.– С. 43.

Гарченко Г. Каламбури: [Вірші] // Перець.– 1975.– № 11.– черв.– С.10.

Гарченко Г. Чому? Синок вибрив: [Вірші] // Перець.– 1975.– № 16.– серп.– С. 10.

Гарченко Г. Конфузи після вузу: [Вірші] // Перець.– 1975.– № 17.– верес.– С. 18.

Гарченко Г. Подія: [Вірші] // Перець.– 1975.– № 23.– груд.– С.5.

Гарченко Г. Прощання студентки: [Вірші] // Перець.– 1975.– № 20.– жовт.– С. 14.

Гарченко Г. Ліричний етюд з невеселим кінцем: [Вірші] // Перець.– 1976.– № 8.– квіт.– С. 5.

Гарченко Г. Чадо на канапі: [Вірші] // Перець.– 1976.– № 9.– трав.– С. 10.

Гарченко Г. Каламбури: [Вірші] // Соц. культура.– 1976.– № 5.– С. 43.

Гарченко Г. Отрута: [Вірші] // Перець.– 1976.– № 16.– лип.– С. 10.

Гарченко Г. "Свіжина" – в меню: [Вірші] // Дніпро.– 1976.– № 9.– С. 196.

Гарченко Г. Ціна: [Вірші] // Перець.– 1977.– № 4.– лют.– С. 14.

Гарченко Г. Каламбури: [Вірші] // Соц. культура.– 1977.– № 7.– лип.– С. 45.

Гарченко Г. Контрапункти лицеміра: [Вірші] // Перець.– 1979.– № 21.– листоп.– С. 15.

Гарченко Г. Дизайн і копиця сіна: [Вірші] // Україна.– 1982.– № 15.– квіт.– С. 19.

Гарченко Г. Знавець: [Вірші] // Старт.– 1982.– № 6.– С. 31.

Гарченко Г. Бідна муза: [Вірші] // Перець.– 1982.– № 17.– верес.– С. 10.

Гарченко Г. Дуплетом: [Вірші] // Вітчизна.– 1982.– № 10.– С. 195.

Гарченко Г. Каламбури: [Вірші] // Жовтень.– 1983.– № 3.– С. 129.

Гарченко Г. Власне кажучи: [Вірші] // Україна.– 1983.– № 36.– верес.– С. 23.

Гарченко Г. Мысли без нимба: [Вірші] // Наука и религия.– 1984.– № 2.– С. 64.

Гарченко Г. Естет: [Вірші] // Вітчизна.– 1985.– № 2.– С. 189.

Гарченко Г. Критерій: [Вірші] // Журналіст України.– 1985.– № 7.– С. 38.

Гарченко Г. Не сумуй, стара!: [Вірші] // Перець.– 1985.– № 22.– листоп.– С. 5.

Гарченко Г. Вистава із вистав: [Вірші] // Перець.– 1986.– № 17.– верес.– С. 5.

Гарченко Г. Чим далі в ліс...: [Вірші] // Перець.– 1986.– № 18.– верес.– С. 7.

Гарченко Г. Мимоходом: [Вірші] // Крокодил.– 1988.– № 8.– берез.– С. 7.

Гарченко Г. Поетичні грядки: [Вірші] // Перець.– 1990.– № 19.– жовт.– С. 11.

Гарченко Г. Йог і смог: [Поет. гумореска] // Перець.– 1990.– № 22.– С. 3.

Гарченко Г. Надійний колір: [Вірші] // Вітчизна.– 1991.– № 1.– С. 195.

Гарченко Г. Навприсядки: [Вірші] // Гопак.– 1991.– № 1.– С. 14.

Гарченко Г. Секспередовиця: [Вірш] // Борисфен.– 1992.– № 1.– С. 30.

Гарченко Г. Жив у місті безіменнім…: [Вірш] // Борисфен.– 1992.– № 7.– С. 31.

Гарченко Г. Поетична соната (українська): [Вірші] // Борисфен.– 1992.– № 11.– С. 30.

Гарченко Г. Заклики назустріч: [Вірші] // Всесміх.– 1993.– № 22.– С. 16.

Гарченко Г. Мертві душі: [Вірші] // Всесміх.– 1993.– № 23.– С. 4, 8.

Гарченко Г. Укладання грошей в Україні: [Вірші] // Всесміх.– 1994.– № 29.– С. 4, 11.

Гарченко Г. Неоприказки: [Вірші] // Всесміх.– 1994.– № 26.– С. 8.

Гарченко Г. Неоприказки: [Вірші] // Всесміх.– 1994.– № 31.– С. 2.

Гарченко Г. Навколо виборів: [Вірші] // Всесміх.– 1994.– № 34.– С. 6.

Гарченко Г. Бувальщини: [Вірші] // Всесміх.– 1995.– № 41.– С. 16.

Гарченко Г. Популярне попурі про те, що поруч і вгорі: [Вірші] // Гаківниця.– 1996.– №1-2.– С. 1.

Гарченко Г. Автобіографічне: [Усмішки] // Кур’єр Кривбасу.– 1997.– № 71-72.– С. 147-151.

Гарченко Г. Не впасти: [Усмішки] // Бористен.– 1998.– № 3.– С. 20.

Гарченко Г. Вісті з місця: [Усмішки] // Бористен.– 1999.– № 9.– С. 20.

Гарченко Г. Встає епоха: [Вірші] // Кур'єр Кривбасу.– 1999.– № 114.– С. 185-190.

Гарченко Г. Сонет про доцільність роздільного харчування // Борисфен.– 2000.– № 5.– С. 24.

Гарченко Г. Східний мотив: [Усмішка] // Борисфен.– 2000.– № 6.– С. 25.

Гарченко Г. Вступ до професії: [Усмішка] // Борисфен.– 2000.– № 8.– С. 25.

Гарченко Г. Дитя часу: [Усмішка] // Борисфен.– 2000.– № 9.– С. 25.

Гарченко Г. Співаночки святкові: [Усмішки] // Бористен.– 2001.– № 5.– С. 25; № 9.– С. 25.

Гарченко Г. Химера для мера: [Усмішки] // Бористен.– 2001.– № 11.– С. 25.

Гарченко Г. Мікромотиви: [Вірші] // Бористен.– 2002.– № 2.– С. 32; № 6.– С. 32.

Гарченко Г. Реальність віртуальна: [Усмішки] // Бористен.– 2002.– № 7.– С. 32.

Гарченко Г. Мікромотиви: [Вірші] // Свічадо.– 2003.– № 3-4.– С. 78-79.

Гарченко Г. Смішинки-школяринки // Свічадо.– 2004.– № 2.– С. 118-119.

Гарченко Г. Мікромотиви // Січеслав.– 2004.– № 1.– С. 117-118.

Гарченко Г. Мікромотиви // Січеслав.– 2004.– № 2.– С. 157-159.
* * *

Білецький Ф. Сатира та гумор Придніпров'я // З любові і муки... / Ф. Білецький, М. Нечай, І. Шаповал та ін.– Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1994.– С. 353-372.



Про Г.Гарченка – С. 369.
* * *

Білецький Ф. Сатира та гумор Придніпров'я // Борисфен.– 1995.– № 4.– С. 22-24.

Чабан М. У виборі фаху не помилився // Зоря.– 1997.– 11 лют.

Третяк В. Приходьте посміятись! // Собор.– 1998.– 11 черв.

Вітаємо ювіляра // Поліграфіст.– 1999.– № 1.– С. 2.

Савченко В. Непересічний талант гумориста // Голос отрасл. профсоюза.– 1999.– 28 окт.


* * *

Григорій Гарченко // Письменники України: Довідник / Упоряд. Д.Г. Давидюк, Л.Г. Кореневич, В.П. Павловська.– Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1996.– С. 50.

Савченко В.В. Бог не під силу хреста не дає. Поетичне Придніпров'я: Есе.– Дніпропетровськ: Січ, 1999.– С. 43-44.
Гриценко Віктор Васильович


Народився 7 березня 1946 р. у с. Оленівці Софіївського району Дніпропетровської області.

Закінчив філфак ДДУ. Працює вчителем середньої школи на Криворіжжі.

Поет, прозаїк. Пише українською мовою.

Член НСПУ з 1997 року
Бібліографія:
Гриценко В. “О батьку мій!..”: [Вірші] // Провесінь: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1978.– С. 121-123.

Гриценко В.В. Літопис любові: Поезії.– Кривий Ріг, 1990.– 80 с.

Рец.: Туренко Г. Дай початок цілющій криниці // Червон. гірник.– 1990.– 1 груд.

Гриценко В. Власний кореспондент. Дві крапельки роси. Героїчна пісня під мелодію дощу: [Новели] // Карачуни: Поезія, проза.– Дніпропетровськ: Січ, 1992.– С. 21-36.

Гриценко В. Веселі Терни: [Вірш] // Україно, ти моя молитва: Поезії.–Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1993.– С. 25-26.

Гриценко В.В. Тіні Іскаріота: Роман, пригодницька повість, новели.– Дніпропетровськ: Січ, 1994.– 169 с.

Гриценко В.В. Уроки на завтра: Сонети.– Кривий Ріг: Видавн. дім, 1998.– 48 с.

Гриценко В.В. Паралельні світи: Поезії.– Кривий Ріг: Видавн. дім, 1998.– 63 с.

Гриценко В.В. Година Богородиці.– Кривий Ріг: Видавн. дім, 1999.– 47 с.

Гриценко В.В. Криворізька хрестоматія: Уроки літератури рідного краю.– Кривий Ріг: Видавн. дім, 1999.– 208 с.

Гриценко В. Тривога в серці вклалася вужем...: [Вірші] // Антологія поезії Придніпров'я / Під загальн. ред. В.Коржа / Упоряд. В.Савченко.– Дніпропетровськ: Січ, 1999.– С. 104-111.

Гриценко В.В. Судний день: Поезії.– Кривий Ріг: Видавн. дім, 2000.– 46 с.

Гриценко В.В. Ойойчине гніздо: Повісті.– Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2001.– 165 с.

Гриценко В.В. Пошук істини: Сонети.– Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2001.– 62 с.

Гриценко В.В. Урок словесності – урок життя: Нотатки вчителя літератури.– Кривий Ріг: Видавн. дім, 2003.– 136 с.

Гриценко В.В. Благовіст: Сонети.– Кривий Ріг: Видавн. дім, 2003.– 264 с.
* * *

Гриценко В. Веселі Терни: [Вірш] // Борисфен.– 1993.– № 1.– С. 17.

Гриценко В. Балада про триста карбованців: [Оповідання] // Кур’єр Кривбасу.– 1995.– № 22.– С. 24-28.

Гриценко В. Нехай не спиниться моє перо: [Вірші] // Саксагань.– 1997.– № 3-4.– С. 3-4.

Гриценко В. “Велесова книга”// Саксагань.– 2001.– № 2.– С. 58-60.

Гриценко В. Пошук істини: [Сонети] // Саксагань.– 2002.– № 2.– С. 3-5.
* * *

Поет Віктор Гриценко // Будівник комунізму.– 1990.– 8 груд.

Донець В. Нова поетична збірка // Вісті Софіївщини.– 1995.– 8 квіт.

Шопяк Н. Вдячний ворогам своїм // Шахтар Кривбасу.– 1998.– 18 квіт.


* * *

Савченко В.В. Бог не під силу хреста не дає. Поетичне Придніпров'я: Есе.– Дніпропетровськ: Січ, 1999.– С. 60.



Гусейнов Григорій Джамалович
Народився 24 серпня 1950 р. на залізничній станції Помічна Кіровоградської області.

Закінчив факультет української філології Одеського університету. Працював у газетах Миколаївської та Дніпропетровської областей. З 1994 р. засновник і головний редактор часопису «Кур’єр Кривбасу».

Прозаїк, письменник-краєзнавець, досліджує промислове, літературне, культурне життя Криворіжжя. Пише українською мовою.

Член НСПУ з 1996 р., з 2002 р. член правління ДОО НСПУ.

Лауреат премій ім. І.Огієнка (1996), "Благовіст" (2000), ім В.Вінниченка, ім. В.Яструбова, премії Фундації Антоновичів (США).
Бібліографія:
Гусейнов Г. “Новели писав натхненно, як вірші…”: [Нарис] // Карачуни: Поезія, проза.– Дніпропетровськ: Січ, 1992.– С. 146-155.

Гусейнов Г.Д. Незаймані сніги: Оповіді пошуків та знахідок.– Кривий Ріг: Б-чка „Саксагань”, 1993.– 160 с.

Рец.: Ісаєв Ф. Придніпров’я імена високі // Дзержинець.– 1994.– 10 серп.

Гусейнов Г.Д. Чаша ювеліра Карла Фаберже: Книга худож.-документ. оповідей.– Дніпропетровськ: Гамалія, 1995.– 403 с.

Рец.: Мицик Ю. Гарний початок серії // Післямова до кн.: Гусейнов Г. Чаша ювеліра Карла Фаберже.– Дніпропетровськ: Гамалія, 1995.– 403 с.

І мрію-долю впізнавай свою // Шахтар Кривбасу.– 1996.– 30 берез.

Яхніч А. Закоханий у Криворіжжя // Сіл. Криворіжжя.– 1997.– 2 серп.

Гусейнов Г.Д. Станційні пасторалі: Сповідь дитинства.– Кривий Ріг: ПП "Видавнич. дім", 1999.– 263 с.

Рец.: Баран Е. Дерева, які нас впізнають... // Слово і час.– 2002.– № 1.– С. 82-83.

На землі на рідній...: Легенди та перекази Криворіжжя. У 3-х кн. / Упорядник Гусейнов Г.Д.– Кривий Ріг: ПП "Видавнич. дім", 2000.

Кн. 1. Легенди та перекази Криворіжжя.– 224 с.

Кн. 2. І відвага й шабля при Кривому Розі. Документальні твори з історії гірничого краю.– 270. с.

Кн. 3. Дорогою стріли. Літературні твори.– 356 с.

Гусейнов Г. Три сентиментальні оповіді // На землі на рідній...: Легенди та перекази Криворіжжя. У 3-х кн. Кн. 3. Дорогою стріли. Літературні твори.– С. 221-243. / Упорядник Гусейнов Г.Д.– Кривий Ріг: ПП "Видавнич. дім", 2000.

Гусейнов Г.Д. Господні зерна: Худож.-документ. життєпис. В 6-ти книгах.– Кривий Ріг, ПП "Видавнич. дім".

Кн. 1.– 2000.– 480 с.

Кн. 2.– 2000.– 592 с.

Кн. 3.– 2000.– 568 с.

Кн. 4.– 2000.– 568 с.

Кн. 5.– 2002.– 612 с.

Кн. 6.– 2002.– 640 с.

Кн. 7.– 2003.– 800 с.

Кн. 8.– 2004.– 1000 с.

Рец. Яцик В. Не те, що зараз // Зоря.– 2000.– 28 верес.
* * *

Гусейнов Г., Пономарьов К. „Що там поробляє Гамерика?”: [Нарис] // Кур’єр Кривбасу.– 1996.– № 61-64.– С. 1-9.

Гусейнов Г. Господні зерна: Уривок // Січеслав.– 2004.– № 2.– С. 21-24.
* * *

Яхніч А. Меморандум: [Вірш, присвяч. Г.Гусейнову] // Кур’єр Кривбасу.– 1996.– № 61-64.– С. 88-89.

Байдужий А. „Від Нестора-літописця – до Нестора Махна. Ти не випадково народився тут...” // Зоря.– 2000.– 7 жовт.

Чабан М. Невтомний дослідник Криворіжжя // Зоря.– 2001.– 20 груд.

Байдужий А. Відчиняти „скрипучі двері” історії в сьогодення // Зоря.– 2002.– 10 верес.

Довгів М. Гість з крицевого краю // Літ. Придніпров’я.– 2002.– № 1.


* * *

Савченко В.В. Шлях у три покоління. Літературне Придніпров'я: Есе.– Дніпропетровськ: Січ, 2003.– С. 51-52.


Данилюк Іван Володимирович


Народився 11 вересня 1950 р. у с. Троїцьке Павлоградського району Дніпропетровської області.

Закінчив історико-філологічний факультет ДДУ. Служив в армії. З 1974 р. працює у пресі. Був кореспондентом у багатотиражці Новомосковського трубного заводу, в павлоградській газеті “Світло Жовтня”. Заступник редактора районної газети «Васильківський вісник».

Поет. Пише українською мовою.

Член НСПУ з 1992 р.

Лауреат літературного конкурсу ім. О.Гончара журналу «Бористен» у номінації «Поезія» (2001 р.).


Бібліографія:
Данилюк І. “…В цеху, між снопами окалин…”: [Вірш] // Провесінь.– Дніпропетровськ: Промінь, 1978.– С. 13-16.

Данилюк І.В. Пломінь-камінь: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1982.– 30 с.

Рец.: Буряк В. Постижение красоты.– Днепр вечерний.– 1982.– 7 апр.

Данилюк І.В. Розвиднені води: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1990.– 46 с.

Рец.: Єлисеєв А. Світ почуттів і роздумів // Світло Жовтня.– 1990.– 22 груд.

Данилюк І. На білому морі: [Вірші] // Україно, ти моя молитва: Поезії.–Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1993.– С. 27-29.

Данилюк І. Припливами любові й ненавиддя...: [Вірші] // Антологія поезії Придніпров'я / Під загальн. Ред. В.Коржа / Упоряд. В.Савченко.– Дніпропетровськ: Січ, 1999.– С. 118-125.

Данилюк І.В. Щаслива жінка світові невгодна: Поезії, проза.– Дніпропетровськ, 2001.– 239 с.

* * *


Данилюк І.В. Робітничі портрети: [Вірші] // Дніпро.– 1977.– № 7.– С. 19-20.

Данилюк І.В. [Вірші] // Дніпро.– 1978.– № 10.– С. 19-20.

Данилюк І.В. [Вірші] // Прапор.– 1979.– № 7.– С. 5-6.

Данилюк І.В. "Однакової долі не захочеш...": [Вірші] // Борисфен.– 1994.– № 3.– С. 9.

Данилюк І. Не шумить він більше на подвір’ї: [Вірш] // Борисфен.– 1994.– № 7.– С. 13.

Данилюк І. Напитує де подешевшу хату: [Вірш] // Борисфен.– 1994.– № 10.– С. 5.

Данилюк І. Уже й тебе запрошують на лови...: [Вірші] // Борисфен.– 1995.– № 1.– С. 18.

Данилюк І. ...Афганський снайпер вбив мене під Хостом...: [Вірш] // Борисфен.– 1995.– № 3.– С. 7.

Данилюк І.В. Всі почесті одержав перед смертю…: [Вірші] // Борисфен.– 1995.– № 8.– С. 25.

Данилюк І. Барокова поетика Мазепи: [Вірші] // Борисфен.– 1997.– № 3.– С. 4.

Данилюк І. Ворон над яром надривисто кряче: [Вірші] // Бористен.– 1998.– № 11.– С. 3.

Данилюк І.В. „Боже, залишся зі мною, доки скінчиться мій путь...”: [Вірші] // Бористен.– 2000.– № 9.– С. 5.

Данилюк І. Намолене місце з обрухою храму…: [Вірші] // Бористен.– 2002.– № 7.– С. 4.

Данилюк І. Щаслива жінка світові невгодна: [Вірш] // Бористен.– 2004.– № 2.– С. 28.
* * *

Іван Данилюк // Письменники України: Довідник / Упоряд. Д.Г. Давидюк, Л.Г. Кореневич, В.П. Павловська.– Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1996.– С. 72.

Савченко В.В. Бог не під силу хреста не дає. Поетичне Придніпров'я: Есе.– Дніпропетровськ: Січ, 1999.– С.50-51.


Дашевський Олексій Григорович
Народився 1 березня 1930 р. на хуторі Зеленому Гуляйпільського району Запорізької області.

Має середню освіту. Працював трактористом, слюсарем, завклубом.

Прозаїк. Пише українською мовою.

Член НСПУ з 1974 р., з 2002 р. член правління ДОО НСПУ.


Бібліографія:
Дашевський О.Г. В гостях у матері: Оповідання.– Дніпропетровськ: Промінь, 1974.– 143с.

Дашевський О.Г. Не дай собі спокою: Оповідання.– Дніпропетровськ: Промінь, 1983.– 206 с.
* * *

Карапиш Б. Штрихи до портретів // З любові і муки... / Ф.Білецький, М.Нечай, І Шаповал та ін.– Дніпропетровськ: ВПОП “Дніпро”, 1994.– С.260-263.



Про О.Дашевського – С. 265.
* * *

Симоненко П. Автор книжки – робітник // Літератур. Україна.– 1963.– 22 берез.


* * *

Дашевський Олексій Григорович // Українська літературна енциклопедія. Т.2.– К.: УРЕ, 1990.– С. 21.

Олексій Дашевський // Письменники України: Довідник / Упоряд. Д.Г. Давидюк, Л.Г. Кореневич, В.П. Павловська.– Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1996.– С. 73

Дружко Марія Олександрівна


Народилася 1 березня 1982 р. у с. Карнаухівка на Дніпропетровщині.

Студентка Дніпропетровського університету.

Поет. Пише українською мовою.

Член НСПУ з 2003 р.

Лауреат премії Дніпропетровської облдержадміністрації «Обдаровані діти – надія України» (двічі).


Бібліографія:
Дружко М.О. Журливі журавлі: Поезії.– Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2000.– 30 с.

Рец.: Миколаєнко М. „Журливі журавлі” // Позиція.– 2000.– 3 марта.– С. 7.

Дружко М.О. Сонячна соната: Поезії.– Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2001.– 48 с.

Дружко М.О. Камертони душі: Поезії.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2003.– 64 с.
* * *

Дружко М. Кохала сніг: [Вірші] // Крила.– 2002.– № 1.– С. 111-112.

Дружко М. Ми не розлучимось ніколи: [Вірші] // Свічадо.– 2004.– № 2.– С. 58-60.

Дружко М. Казка про рукавички: [Вірш] // Свічадо.– 2004.– № 3.– С.116-117.

Дружко М. Казочка про рукавички: [Вірш] // Бористен.– 2004.– № 10.– С. 32.
* * *

Буга В. Ее поэзия – отдельный мир... // Днепр вечерний.– 2000.– 28 марта.

Чабан М. Нехай щастить тобі, Маріє! // Зоря.– 2002.– 26 груд.

Дяченко Михайло Григорович


Народився 15 серпня 1947 р. в с. Михайлівка Царичанського району на Дніпропетровщині.

Навчався на історико-філологічному факультеті Дніпропетровського університету. Після третього курсу за станом здоров’я облишив навчання. Працював різноробом, листоношею, інспектором по кадрах в колгоспі с. Михайлівка. Нині – на творчій роботі.

Поет. Пише українською мовою. Перекладає з російської та іспанської мов.

Член НСПУ з 1999 р.

Лауреат обласної комсомольської премії (1967).


Бібліографія:
Дяченко М. “Там-отам, де над нивами…”: [Вірші] // Провесінь: Поезії.– Дніпропетровськ: Промінь, 1978.– С. 67-69.

Дяченко М.Г. [Вірші] // Вітрила: Альманах.– К.: Молодь, 1979.– С. 50-51.

Дяченко М.Г. Іще зозулі слово не погасло...: Поезії.– Дніпропетровськ: Січ, 1991.–

47 с.


Рец.: Бахмат М. Сповідь рідної землі. Роздуми над першою збіркою поезії // Приоріл. правда.– 1991.– 7 трав.

Завгородній О. „Малюю вітер гілкою руки” // Собор.– 1993.– 2 черв. – С. 4.



Дяченко М. Постаті: [Вірші] // Україно, ти моя молитва: Поезії.–Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1993.– С. 31-32.

Дяченко М.Г. Свято білої лілеї: Поезії, переклади.– Січеслав, 1997.– 36 с.

Дяченко М. ...І все то мати, музика і мати...: [Вірші] // Антологія поезії Придніпров'я / Під загальн. Ред. В.Коржа / Упоряд. В.Савченко.– Дніпропетровськ: Січ, 1999.– С. 134-139.

* * *


Дяченко М. Четверта пісня. Вродила калина зозулю...: [Вірші] // Дніпро.– 1976.– № 7.– С. 6-7.

Дяченко М. Мої улюбленощі: [Вірші] // Бористен.– 1998.– № 1.– С. 4.

Дяченко М. Так сходить сонце: Чотири вранішні вірші // Бористен.– 2002.– № 11.–

С. 31.


Дяченко М. У Тебе вчуся ждати...: [Вірші] // Бористен.– 2003.– № 11.– С. 4.
* * *

Дяченко М.Г. „Столиця там, де я живу й люблю...”: [Поет про себе] // Бористен.– 1998.– № 1.– С. 4.

Живе в Михайлівці поет // Зоря.– 1997.– 16 серп.
Завгородній Олександр Сергійович
Народився 25 січня 1940 р. у м. Дніпродзержинську на Дніпропетровщині, жив у Криничках, Любомирівці, з 1949 р. – у Дніпропетровську. Після закінчення середньої школи працював різноробом, токарем на трубопрокатному заводі.

1965 р. закінчив філфак ДДУ. Працював журналістом в районних та багатотиражних газетах Васильківки, Придніпровська.

З 1968 по 1972 р. жив в Естонії (остаточно повернувся в Україну 1974 р.), вивчав естонську та фінську мови. Двічі у 80-х та 90-х рр. на запрошення Інституту культурних зв’язків побував у Фінляндії. Нині – літредактор Дніпропетровської обласної педагогічної газети «Джерело». Працює в галузі лексикографії.

Поет, перекладач. Перекладає з естонської, фінської, литовської, шведської, французької, російської, польської, іспанської мов. Поезії перекладались азербайджанською, естонською, литовською, польською, російською угорською, фінською мовами.

Член НСПУ з 1979 р. Делегат кількох письменницьких з'їздів.

Двічі лауреат літературної премії Естонії ім. Юхана Смуула (1975 і 1989). Лауреат літературної премії ім. М.Рильського в галузі художнього перекладу (1996).


Бібліографія:
Завгородній О. [Вірші] // Молода пісня.– Дніпропетровськ, 1965.– С. 50-63.

Завгородній О. Посвята: [Вірші] // Юність моя комсомольська.– Дніпропетровськ, 1978.– С.134.

Завгородній О. Радію людям: Поезії.– К.: Молодь, 1968.– 60 с.

Завгородній О. Посвята: [Вірші] // Юність моя комсомольська.– Дніпропетровськ, 1978.– С. 134.

Завгородній О. Перевесло: Поезії.– К.: Молодь, 1986.– 79 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Прозаїки, поети, публіцисти iconРекомендована література
Айзеншток І. Українські поети-романтики // Українські поети-романтики 20-40-х років ХІХ ст. – К., 1968
Прозаїки, поети, публіцисти iconУрок літератури рідного краю у 8 клас І «Чи можна зрозуміти душу ? Поети Луганщини про Україну»
Тема уроку: Урок літератури рідного краю у 8 класі «Чи можна зрозуміти душу ? Поети Луганщини про Україну»
Прозаїки, поети, публіцисти icon-
Тема заняття: «Вступ. Поети-шістдесятники. В. Симоненко — «витязь» молодої української поезії»
Прозаїки, поети, публіцисти iconУрок №31 Тема уроку: Поети романтики М. Костомаров, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич. «Руська трійця», альманах «Русалка Дністрова»
Тема уроку: Поети – романтики М. Костомаров, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич. «Руська трійця», альманах «Русалка Дністрова»
Прозаїки, поети, публіцисти iconУрок літератури рідного краю. «Поети Луганщини про Україну»
«літературна луганщина віддавна рясніє яскравими іменами», карта Луганської області
Прозаїки, поети, публіцисти iconІ вулиці твої поезіями сповнюють поети
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника інформаційно—бібліографічний...
Прозаїки, поети, публіцисти iconУкраїнський романтизм. Поети-романтики
Скотта, Байрона, Шеллі (англійська література), Шиллера, Гейне, Ґете (німецька), Гюго (французька), Шафарика, Ґанки, Коллара (чеська),...
Прозаїки, поети, публіцисти iconПоезія “срібного століття” Поети
Батько Пастернака художник, академік Петербурзької Академії мистецтв Леонід Осипович (Ісаак Йосипович) Пастернак. Мати піаністка...
Прозаїки, поети, публіцисти iconПоети Херсонщини Лавреньов Борис Андрійович (1891 —1959) поет, прозаїк, журналіст, публіцист
Народився у Херсоні 17 липня 1891 року у родині вчителів. Навчався в першій чоловічій гімназії
Прозаїки, поети, публіцисти icon«Поети Харкова про рідне місто»
Мета: ознайомити учнів з літературною спадщиною Харківщини, творами сучасних харківських поетів, поглибити знання про літературний...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка