Психічні та поведінкові розлади



Сторінка10/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   85

А3.3 Підтримуюча терапія та моніторинг



ПОСИЛАННЯ

Додаток 2: Оцінка тяжкості синдрому відміни опіоїдів
Кожний епізод психосоціальної допомогипри СВО має бути спрямовано на сприяння пацієнту у розв’язанні проблем, пов’язаних із цим синдромом, та у налагодженні зв’язків, необхідних для подальшого лікування і життєдіяльності.


ПОСИЛАННЯ

Додаток 10: Запобігання та лікування передозування опіоїдами
Група лікарів, які проводять лікування, мають регулярно оглядати пацієнта відповідно до його стану та методів лікування. Огляд має включати в себе обстеження симптомів та тяжкості СВО, небажаних побічних ефектів, вживання інших наркотиків та аналіз усіх інших проблем, які можуть бути у пацієнта. Корисною для такого моніторингу може бути структурована класифікація складових СВО.

А3.4 Інформування пацієнтів


Пацієнтам потрібно надавати інформацію про такі аспекти:

  • ризик передозування у випадку, якщо після СВО у них відбувається рецидив, а також методи запобігання та лікування передозування;

  • причини, ознаки та тривалість СВО;

  • стратегії подолання симптомів та потягу до наркотиків;

  • стратегії поведінки в умовах ризикованих ситуацій;

  • роль медикаментозного лікування;

Пацієнти, що мають СВО, часто не можуть належним чином сконцентрувати увагу, тому, можливо, потрібно буде повторювати інформацію (у тому числі іншими словами), щоб пацієнти повністю усвідомлювали та засвоювали її. У таких умовах ефективно буде надавати пацієнтам інформацію у письмовому вигляді. Також рекомендується надавати підтримку пацієнтам та членам їхніх сімей.

А3.5 Методи медикаментозного лікування при синдромі відміни опіоїдів


Для надання допомоги при СВО рекомендуються два протилежні підходи до медикаментозного лікування:

  • різке припинення вживання опіоїдів та полегшення симптомів шляхом прийому препаратів, які не містять опіоїдів (як правило, це бензодіазепіни, нестероїдні протизапальні медичні препарати, протиблювотні препарати, клонідин, спазмолітичні препарати (як-от гіосцін бутилбромід);

  • короткостроковий курс (як правило, менше одного місяця) прийому бупренорфіну із поступовим зменшенням дози.


ПОСИЛАННЯ

2.2.3 Медичні препарати для подолання синдрому відміни опіоїдів
Існує багато доказів ефективності обидвох методів, але прийом бупренорфіну при СВО пов’язується із значно кращими результатами полегшення симптомів, ніж прийом клонідину або додаткових медичних препаратів [****]. Це найбільш гнучкий метод, оскільки він сприяє тому, що при завершенні прийому медичних препаратів спостерігається лише мінімальне відновлення симптомів, пов’язаних із СВО. Він також сприяє переходу до використання налтрексону для профілактики рецидивів або ж до ЗПТ, якщо програма детоксикації виявилася невдалою.

Відповідна початкова доза бупренорфіну та тривалість допомоги при СВО залежить від клінічного стану кожного конкретного пацієнта. Загалом, при амбулаторному лікуванні слід віддавати перевагу більшим дозам та більш тривалому курсу лікування, оскільки ризик вживання заборонених опіоїдів у таких пацієнтів вище.




ПОСИЛАННЯ

2.3.5 Індукціяпри ЗПТ
Першу дозу бупренорфіну можна давати пацієнту тоді, коли є ознаки помірного СВО, щоб уникнути ризику виникнення викликаногоСВО.

Є дані досліджень, які підтверджують ефективність зменшення доз метадону для лікування СВО, але інтервенції із подолання СВО шляхом прийому все менших доз метадону, як правило, тривають більш місяця. Відповідно, такі інтервенції важко класифікувати як суто лікування СВО, оскільки розмивається межа між цим видом лікування і ЗПТ. Хоча даних досліджень, в яких порівнюється ефективність метадону та бупренорфіну при лікуванні СВО, досі небагато, використання бупренорфіну є більш гнучким способом, тому воно має певну перевагу в контексті надання допомоги при СВО.

Крім того, детоксикація може проводитися антагоністами опіоїдів (налтрексоном та/або налоксоном). Такий вид лікування також називають швидкою детоксикацією або викликом СВО антагоністами опіоїдів. Такий метод можна розглядати лише як варіант організації прийому налтрексону для підтримки лікування, спрямованого на профілактику рецидивів. Виклик СВОантагоністами опіоїдів з мінімальним седативним ефектом є можливим, але доказова база такого виду лікування поки що слабка [**]. Рекомендується направити пацієнта до профільного фахівця. Такий вид лікування може проводитися лише в установах, в яких можна буде покласти пацієнтів у стаціонар, якщо в них буде тяжкийСВО, та лише після того, як таке лікування для конкретного пацієнта затвердить комітет з контролю за наркотичними препаратами або інший відповідний офіційний орган такої медичної установи. Необхідно належним чином поінформувати пацієнта, у тому числі про те, що використання налтрексону не є стандартним медичним показанням, та


ПОСИЛАННЯ

Використання антагоністів опіоїдів при детоксикації (див. 2.2.3)
отримати його згоду на таке лікування.

Швидка детоксикація викликає значний стрес організму. Протипоказаннями для її призначення є:



  • вагітність;

  • наявність серцево-судинних захворювань в анамнезі (особливо ішемічної хвороби серця, аритмії, гіпертрофічної кардіоміопатії) або виявлення таких захворювань за результатами клінічного огляду;

  • хронічна ниркова недостатність;

  • декомпенсовані захворювання печінки – жовтяниця та/або асцит, печінкова енцефалопатія;

  • залежність пацієнта від бензодіазепінів, алкоголю або стимуляторів на момент призначення лікування;

  • наявність психозу в анамнезі.


ПОСИЛАННЯ

Використання антагоністів опіоїдів при детоксикації (див. 2.2.3)
Виклик СВО антагоністами опіоїдів при гострих седативних проявах або під час анестезії не рекомендується, оскільки це пов’язано із підвищеним ризиком серйозних небажаних побічних ефектів, це не приносить додаткових переваг, є дороговартісним та недостатньо ефективним способом використання обмежених ресурсів інтенсивної терапії [****].

Різке припинення вживання опіоїдів без медичних препаратів є можливим. Але, як правило, такий вид лікування часто не приносить результату, і дані досліджень не радять використовувати його. Найкраще застосовувати такий вид лікування для пацієнтів, які, вірогідно, не будуть відчувати гострих симптомів СВО, в умовах, в яких можна забезпечити належний догляд та підтримку, та є можливість втрутитися, якщо рівень дискомфорту стане для пацієнта нестерпним. Для запобігання дегідратації особливо важливо контролювати такі симптоми, як блювота та діарея. Якщо з дегідратацією не боротися, це може привести до дуже серйозних наслідків.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка