Психічні та поведінкові розлади



Сторінка28/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   85

А9 Належні медичні практики

А9.1 Зв’язки між лікарем, який призначає лікування, медичним персоналом, який видає препарат, та медичними працівниками, які надають допоміжну допомогу



ПОСИЛАННЯ

3.4 Ведення випадку або координація допомоги
Зв’язки між лікарем, який призначає лікування, та медичним персоналом, який видає препарат для ЗПТ, передбачають постійну комунікацію для забезпечення узгодженості та послідовності всієї програми лікування. Цю комунікацію можна налагоджувати та підтримувати шляхом розробки планів координованого надання допомоги.

А9.2 Дії у випадку прийому пацієнтом неправильної дози препарату


Якщо має місце випадкове передозування метадоном, клінічним лікарям потрібно зважати на такі критичні питання, як рівень толерантності пацієнта та обсяг дози метадону, помилково прийнятої пацієнтом.

  • Якщо під час перших двох тижнів терапії пацієнт прийняв більшу дозу препарату, ніж йому була призначена (незалежно від її обсягу), протягом чотирьох годин потрібно спостерігати за його станом. Якщо ознаки інтоксикації проявляються довше, спостереження слід продовжити. Для цього може бути потрібно направити пацієнта до відділення інтенсивної терапії.

  • Пацієнти, які протягом двох місяців приймали щодня більше 40 мг метадону, зазвичай нормально та без особливих симптомів переносять прийом дози, удвічі більшої за їхню стандартну дозу. Якщо пацієнт прийняв дозу, більше ніж у два рази вищу за його стандарту дозу, за його станом потрібно спостерігати протягом щонайменше чотирьох годин. Якщо помітні ознаки інтоксикації, спостереження слід продовжити.

  • Якщо пацієнтам регулярно видається доза препарату на руки, або якщо вони не приходять за новою дозою щодня, не можна бути абсолютно впевненим, що вони постійно приймають добову дозу та мають необхідний рівень толерантності до опіоїдів. Відтак, якщо такий пацієнт прийняв дозу, більше ніж на 50% вищу за його стандартну дозу, потрібно проводити спостереження за його станом.

  • Якщо пацієнт, рівень толерантності якого не відомий (наприклад, якщо його добова доза метадону менша за 40 мг, або якщо він проходить терапію менше 2 місяців), прийняв дозу, більше ніж на 50% вищу за його стандартну дозу, за його станом потрібно спостерігати протягом щонайменше чотирьох годин.

У всіх випадках прийому пацієнтом неправильної дози препарату слід діяти так:

  • Якщо пацієнт прийняв дозу, менше ніж на 50% вищу за його стандартну дозу:

  • повідомити пацієнта про цю помилку та ретельно пояснити її можливі наслідки;

  • розповісти пацієнту про ознаки та симптоми передозування та порадити йому звернутися до відділення інтенсивної терапії у лікарні у випадку появи таких симптомів;

  • медичний персонал, який видає препарат, має повідомити лікаря, який призначив лікування, про прийом пацієнтом помилкової дози, та відповідним чином зафіксувати цю помилку.

  • Якщо пацієнт прийняв дозу, більше ніж на 50% вищу за його стандартну дозу:

  • повідомити пацієнта про цю помилку та ретельно пояснити її можливі наслідки;

  • медичний персонал, який видає препарат, має негайно повідомити про це лікаря, який призначив лікування. Якщо немає можливості зв’язатися з цим лікарем, необхідно звернутися за порадою до лікаря-нарколога;

  • якщо лікар, який призначив лікування, або лікар-нарколог приймають рішення про необхідність госпіталізації пацієнта, пацієнту потрібно пояснити причини такого рішення. Крім того, пацієнта потрібно супроводити до лікарні, щоб переконатися, що персонал, який його прийняв, отримав точну та докладну інформацію про цю ситуацію;

  • якщо пацієнт пішов ще до того, як стало відомо про помилку дозування, необхідно вжити всіх зусиль, щоб зв’язатися з ним.

  • Застереження щодо викликання блювоти:

  • викликання блювоти може бути небезпечним. Його не слід призначати, якщо у пацієнта є будь-які ознаки пригнічення ЦНС;

  • якщо після прийому занадто високої дози метадону пройшло більше 10 хвилин, викликання блювоти є неефективним методом, оскільки немає можливості точно визначити, чи вдалося повністю вивести прийняту дозу з організму;

  • якщо немає можливості надати пацієнту невідкладну медичну допомогу або пацієнт відмовляється від медичної допомоги, а після прийому дози пройшло 5-10 хвилин, викликання блювоти (шляхом механічного стимулювання глотки) може бути прийнятним лише як засіб першої допомоги. Сироп іпекакуани призначати не варто, оскільки його дія може починатися із затримкою.

Якщо пацієнт прийняв неправильну дозу бупренорфіну, відповідні ризики є не такими серйозними, як при передозуванні препаратами, що мають властивості повних агоністів опіоїдів. У випадках передозування бупренорфіном слід вжити таких заходів:

  1. Медичний персонал (фармацевт або медсестра), який видає препарат, має негайно повідомити про це пацієнта та лікаря, який призначив лікування.

  2. Пацієнту потрібно розповісти про вірогідні наслідки цього (підвищення седативного ефекту та млявості протягом декількох годин після прийому) та наказати не приймати жодних інших наркотиків, не керувати транспортним засобом та не працювати із технологічними приладами до кінця дня.

  3. Якщо пацієнт прийняв занадто велику дозу і мають місце нижче перераховані наслідки, за його станом має проводити спостереження медичний працівник із відповідною кваліфікацією (протягом щонайменше шести годин), або пацієнта потрібно покласти у відділення інтенсивної терапії лікарні:

  1. пацієнт переживає седативний ефект після прийому дози або засинає (з будь-якої причини);

  2. пацієнт щойно (не більше двох тижнів тому) почав проходити ЗПТ;

  3. пацієнт помилково прийняв 64 мг бупренорфіну або більше (незалежно від того, якою є його стандартна доза).

Перед прийомом наступної дози бупренорфіну пацієнта має оглянути лікар, який призначив лікування. Можливо, наступного дня потрібно буде дати пацієнту меншу дозу або не давати дози взагалі (фактично, він вже прийняв дводенну дозу препарату).

Коментар робочої групи: Передозування опіоїдів є одним із найбільш важливих чинників смерті споживачів наркотиків. Існують у світі програми застосування антагоністів (налоксону) через систему його дистрибуції. Ефективність таких втручань доведена (Див. посібник ВООЗ щодо програм розповсюдження налоксону "Community management of opioid overdose. WHO, 2014”.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка