Психічні та поведінкові розлади



Сторінка33/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   85

Вірусні інфекції, що передаються через кров


Спільне використання забруднених голок, шприців та іншого ін’єкційного обладнання з високою вірогідністю може призводити до епідемічного розповсюдження вірусів, які передаються через кров. Враховуючи, що через спільне використання такого обладнання достатньо легко розповсюджується ВІЛ, він може дуже швидко поширюватися серед споживачів ін’єкційних наркотиків (Des Jarlais, Friedman, Woods, & Milliken, 1992; Stimson, 1995).

Але актуальною проблемою є не лише розповсюдження ВІЛ/СНІДу серед споживачів ін’єкційних наркотиків. Через споживачів ін’єкційних наркотиків, інфікованих ВІЛ, вірус може передаватися до загального населення, оскільки СІН вступають у відносини із людьми, які не вживають наркотики. Крім того, віруси можуть передаватися від інфікованих матерів новонародженим дітям. Крім вживання ін’єкційних наркотиків, важливим фактором для розповсюдження ВІЛ є зв’язки між вживанням наркотиків та роботою у сфері комерційного сексу. Дійсно, за даними ЮНЕЙДС, епідемія ВІЛ продовжує поширюватися. У країнах Східної Європи та Центральної Азії, де раніше основним шляхом розповсюдження ВІЛ було вживання ін’єкційних наркотиків, все більш зростає вага такого шляху, як статеві контакти (у т.ч. в окремих країнах Азії підвищуються показники передачі ВІЛ серед гетеросексуальних пар) (ЮНЕЙДС, 2010).

Рівень захворюваності на ВІЛ-інфекцію серед споживачів ін’єкційних наркотиків в Австралії залишається невисоким (менше 2%), але географічна близькість Австралії до країн Південно-Східної Азії, де цей показник значно вище, означає, що існує ризик розвитку епідемії ВІЛ і в Австралії. У цьому зв’язку необхідно постійно зберігати пильність.

Вірус гепатиту С (ВГС) є більш стійким, ніж ВІЛ, і легше поширюється. Відповідно, він є набагато більш розповсюдженим, ніж ВІЛ. Основним шляхом його передачі є небезпечні способи ін’єкцій – саме так ВГС інфікуються до 90% осіб. Приблизно 25-40% осіб, які захворіли на гепатит С, можуть повністю вилікуватися, але у більшості розвивається хронічна інфекція. За останніми даними, у 7% пацієнтів з хронічним ВГС, які не проходять лікування, протягом 20 років розвивається цироз печінки7. Значна кількість інфікованих на гепатит С та серйозні наслідки, що зберігаються протягом тривалого часу, означають, що розповсюдження ВГС через вживання ін’єкційних наркотиків спричиняє навіть більшу шкоду для громадського здоров’я, ніж ВІЛ. Гепатит С є значно поширеним серед споживачів ін’єкційних наркотиків у Австралії – відповідно, це є важливим фактором смертності серед цієї категорії населення.




ПОСИЛАННЯ

Гепатит С (див. 2.6.7)
У залежності від генотипу вірусу та інших супутніх факторів, 30-70% пацієнтів позитивно реагують на методи лікування гепатиту С, які використовуються нині8. Під час проведення лікування опіоїдної залежності важливо брати до уваги необхідність лікування і гепатиту С – як правило, шляхом направлення пацієнта до профільного фахівця.

1.2 Реакція на лікування

1.2.1 Цілі лікування


У більшості людей, які намагаються змінити свою поведінку щодо вживання наркотиків, не виходить досягти своїх цілей з першої спроби. Наприклад, курці, які намагаються самостійно припинити вживання тютюну, зазвичай роблять по 3-4 спроби перед тим, як досягають тривалого утримання. Рецидиви є звичним явищем. Дослідження результатів лікування демонструють наявність подібної ситуації і серед осіб, які намагаються припинити вживання опіоїдів. Люди, які мають залежність, можуть продовжувати вживати опіоїди десятиліттями. Періоди щоденного вживання наркотиків можуть перериватися через проходження пацієнтами програм детоксикації та лікування або через поміщення під варту за злочини, пов’язані з наркотиками. Саме через таку схему вживання наркотиків, переривання та повернення до нього залежність від опіоїдів вважається хронічним рецидивуючим захворюванням (McLellan, Lewis, O’Brien, & Kleber, 2000).

Частка пацієнтів, які досягають сталого утримання від вживання опіоїдів після лікування, є незначною, але з часом та віком вона зростає (Gossop, 2011). У рамках дослідження результатів лікування в Австралії проводилися спостереження за трьома когортами споживачів героїну з моменту початку лікування (підтримувальної терапії метадоном або бупренорфіном, програми детоксикації або реабілітації у стаціонарі) та референтною групою споживачів героїну, які на момент залучення до дослідження не проходили лікування. Протягом трьох років 99,3% учасників дослідження проходили той чи інший вид лікування (у т.ч. 92,9% учасників з референтної групи, що не отримували лікування на момент початку своєї участі у дослідженні). На початку дослідження 99% з них повідомили, що вони вживали героїн протягом останніх 30 днів перед цим. Через 24 місяці та 36 місяців частка таких осіб знизилася до 35%. Утримання від вживання героїну протягом одного місяця пов'язується з тим, що пацієнти проводили більше часу у програмах ЗПТ та реабілітації у стаціонарі, але зв'язку з їх участю у програмах детоксикації виявлено не було (Teesson et al., 2008).

Більш докладну та довгострокову перспективу щодо реагування на лікування залежності від опіоїдів надає одне дослідження з США. Наприкінці 1970-тих рр. було відібрано когорту осіб, що мали залежність від опіоїдів та проходили програму підтримуючої терапії метадоном у Каліфорнії. Дослідники стежили за цією когортою протягом 30 років. За ці 30 років приблизно половина від початкової вибірки пацієнтів померли, але серед тих, хто вижив, можна було помітити чотири різні види реакції на лікування (Grella & Lovinger, 2011):


  • приблизно 25% з них достатньо швидко змогли скоротити вживання героїну, і за 10-20 років повністю припинили його вживання;

  • 15% пацієнтів скорочували вживання героїну більш повільно, але теж змогли припинити вживати його за 10-20 років;

  • 25% пацієнтів протягом 30 років поступово скоротили вживання героїну;

  • 25% продовжили вживати героїн на такому ж рівні і через 30 років після початку дослідження.

Загальна мета лікування залежності від опіоїдів полягає у зменшенні медичної, соціальної та економічної шкоди для людей та суспільства, яка виникає внаслідок вживання заборонених опіоїдів.

Як правило, очікування суспільства від лікування наркотичної залежності полягають у тому, щоб споживачі наркотиків почали жити вільним від наркотиків життям. Утримання (абстиненція) є важливою довгостроковою ціллю, але такий погляд на лікування не повністю відображає всю складність явища наркотичної залежності та не завжди узгоджується з тим, що окремі пацієнти потребують дуже тривалого лікування.

Зосередження уваги на досягненні абстиненції певною мірою знецінює інші позитивні результати, до яких може привести лікування. Для більшості пацієнтів, які починають лікування, важливими є такі короткострокові цілі:


  • збереження життя;

  • скорочення вживання заборонених наркотиків;

  • зменшення ризиків захворювання інфекційними хворобами;

  • поліпшення фізичного та психологічного здоров’я і самопочуття;

  • зменшення / припинення злочинної діяльності;

  • повернення до роботи та навчання;

  • поліпшення соціального функціонування.

При цьому повна відмова від вживання наркотиків не є обов’язковою умовою.

Ці цілі є кроками тривалого процесу: від хаотичного (неконтрольованого) вживання наркотиків до зменшення обсягів та використання більш безпечних практик вживання, а потім до повної відмови від наркотиків. Скорочення вживання наркотиків або їх контрольоване вживання, підтримання сталих стосунків, працевлаштування та поліпшення здоров’я є важливими змінами, які можуть заохотити пацієнта до підтримання абстиненції у майбутньому.

Помилки та невдачі є звичайною складовою поведінки будь-якої людини. Кожного разу, коли вони трапляються, людина має робити висновки зі свого досвіду та знаходити більш ефективні шляхи розв’язання подібної проблеми у майбутньому. Пацієнт може поставити собі за мету повністю відмовитися від вживання наркотиків лише після того, як декілька разів спробує досягти їх контрольованого вживання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка