Психічні та поведінкові розлади



Сторінка34/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   85

1.2.2 Перспектива пацієнта: маршрут пацієнта


Особи, що мають залежність від алкоголю або інших речовин, можуть відчувати сильне бажання досягти абстиненції, але при цьому неоднозначно ставитися до лікування та припинення вживання наркотичних речовин. Із посиленням негативних наслідків вживання алкоголю або наркотиків особа може почуватися все більш суперечливо щодо продовження їх вживання (Fiorentine & Hillhouse, 2000). Через цю суперечливість деякі споживачі наркотиків можуть почати розмірковувати та вживати заходів для зміни своєї поведінки.

Враховуючи постійні рецидиви вживання наркотиків, які характерні для наркотичної залежності, та різницю у ситуації й обставинах різних пацієнтів, послуги для лікування залежності теж мають бути різноманітними й гнучкими, щоб задовольняти потреби усіх пацієнтів, у т.ч. у контексті тяжкості їх залежності, особистої ситуації, мотивації та реагування на інтервенції. Крім того, такі послуги мають сприяти тому, щоб пацієнти проходили всі необхідні етапи на шляху зміни поведінки (L. Gowing, Proudfoot, Henry-Edwards, & Teesson, 2001).

На різних етапах лікування потреби пацієнта змінюються, тому необхідно постійно проводити оцінку та вносити зміни до індивідуального плану лікування. Крім того, маршрут пацієнта не завжди є лінійним, але зазвичай пацієнт проходить певні його етапи (із можливими повтореннями).
Графік 1. Маршрут пацієнтаpentagon 22

curved up arrow 24


Залучення до лікування



Проведення лікування (у т.ч. підтримуючого)

Виконання плану лікування


curved up arrow 23

«Найкращого методу» лікування для всіх пацієнтів не існує. Не всі види лікування однаково добре підходять усім пацієнтам. Люди, що потребують лікування наркозалежності, відрізняються один від одного за своїми ризиками та факторами захисту, психологічними та соціальними проблемами, а також культурним рівнем. Пацієнтам може бути потрібно спробувати декілька варіантів лікування перед тим, як вони знайдуть оптимальний для себе. Нарешті, певний вид лікування може добре підходити для одного пацієнта на певному етапі його життя, але виявлятися неефективним на іншому етапі.

Важливим фактором, що впливає на рішення пацієнта розпочати лікування та дотримуватися його плану, є надання пацієнту на вибір різних пропозицій щодо методів лікування, які можуть йому підходити. У свою чергу, утримання в лікуванні пов’язане з тим, що пацієнт отримує такі переваги, як скорочення вживання наркотиків, менше залучення до злочинної діяльності, поліпшення стану здоров’я та соціального благополуччя.

Зазвичай споживачі наркотиків звертаються за лікуванням тоді, коли вони перебувають у кризовому стані. Це може бути пов’язано з тим, що вони вже не можуть контролювати вживання опіоїдів, або із змінами їхніх обставин (наприклад, коли члени сім’ї у категоричній формі вимагають від споживача наркотиків почати лікування чи припинити їх вживання, або коли споживача наркотиків звинувачують у скоєнні кримінального злочину і початок лікування може відтермінувати покарання). Саме ці фактори можуть сприяти залученню пацієнта до лікування. У таких кризових ситуаціях пацієнти часто приймають рішення припинити вживання наркотиків та змінити спосіб життя. Але часто вони звертаються лише за короткостроковим лікуванням та не розглядають інші можливі варіанти, просто «сподіваючись», що спроби лікування синдрому відміни та короткотермінової абстиненції буде достатньо для повного припинення вживання героїну. Ефективна система лікування наркозалежності має пропонувати низку варіантів лікування, причому принаймні декілька з цих варіантів мають бути доступними швидко та у різних місцях/на різних рівнях.

Клінічні дослідження та досвід неодноразово демонстрували, що пацієнти недовго зберігають мотивацію до підтримання абстиненції. Є переконливі свідчення, що більш довгострокове лікування пов’язане із підвищенням вірогідності підтримання абстиненції протягом тривалого часу у порівнянні із короткими інтервенціями. Як правило, достатньо високий рівень стабілізації та відповідні поліпшення практик вживання наркотиків, а також соціально-психологічна стабілізація досягаються після трьох або більше місяців проходження ЗПТ, а основні переваги лікування досягаються через один рік (якщо лікування продовжується і далі, ці переваги можуть ставати сталими). Втім, це не те, що пацієнти та члени їхніх сімей хочуть почути на початку лікування.

Актуальною для лікування наркозалежності є концепція поетапного призначення лікування. Тобто, перший етап лікування починається з інтервенцій низької інтенсивності, і в залежності від того, як пацієнт реагує на цей етап, медичні працівники можуть приймати рішення про підвищення інтенсивності інтервенцій. Протягом проходження програми лікування та відновлення пацієнт може потребувати різної комбінації послуг та компонентів терапії.



Рис. 2. Піраміда організації допомоги для оптимального поєднання послуг для споживачів алкоголю та інших речовин


1.2.3 Важливість надання інтегрованої допомоги


Активну участь у роботі комплексної системи лікування залежності від алкоголю та інших ПАР мають брати провайдери спеціальних та загальних послуг з охорони здоров’я (див. Рис. 2). Такий вид інтегрованої системи надання допомоги має включати в себе потужну ланку первинної допомоги, через яку пацієнти можуть отримати доступ до таких послуг, як швидке обстеження та короткострокові інтервенції. У свою чергу, наявність подібних послуг сприяє переходу пацієнтів до більш структурованих інтервенцій для споживачів алкоголю та інших речовин. Цей підхід також передбачає інтеграцію різних медичних і соціальних послуг,які є важливими для відновлення для задоволення потреб споживачів алкоголю та інших ПАР.

Система планування лікування створює більше можливостей для налагодження зв’язків із провайдерами спеціальних та загальних послуг та пропонує більш структурований підхід до надання послуг. Ця система дозволяє пацієнтам та провайдерам послуг краще досягати оптимальних результатів лікування. Для створення і діяльності такої системи необхідно, щоб провайдери первинної допомоги та медичні і соціальні служби в цілому добре розбиралися у питаннях, що стосуються вживання алкоголю та інших наркотичних речовин. У свою чергу, для цього необхідно забезпечити включення цих питань до програм підготовки медичних і соціальних працівників різних спеціалізацій.

Вживання наркотиків може бути дуже комплексною проблемою, пов’язаною із багатьма іншими проблемами, у т.ч. соціальним виключенням. Важливими складовими інтегрованої допомоги є зв’язки із системою освіти, соціальними службами та установами у сфері зайнятості, а також з органами кримінального судочинства (UNODC, 2003). У довгостроковій перспективі пацієнтам необхідно надавати допомогу для соціального залучення. Тривалий досвід вживання наркотиків та участі у злочинній діяльності зменшує можливості особи вести «нормальне» життя, у т.ч. підтримувати стосунки з іншими людьми, працювати та проживати у нормальних умовах (J. Keene, Stenner, Connor, & Fenley, 2007). Відтак, важливо забезпечити, щоб система лікування наркозалежності була цілісною та сприяла налагодженню дієвого партнерства між ключовими установами для максимальної ефективності і відповідності послуг/допомоги потребам пацієнта (UNODC, 2003).

Система лікування наркозалежності має бути добре інтегрованою із іншими системами надання допомоги та соціальної підтримки, що дозволяє пацієнтам програм лікування залежності від алкоголю та інших речовин також отримувати належні послуги щодо забезпечення житлом, соціальну підтримку, освіту та сприяння зайнятості. Це допомагає підвищити користь від лікування та забезпечити реінтеграцію пацієнтів до місцевих громад (National Treatment Agency for Substance Misuse, 2006).

Важливими факторами для визначення оптимального виду та інтенсивності лікування є тяжкість залежності, характер та гострота супутніх психопатологічних станів, а також особливості соціальних обставин пацієнта. Лікування обов’язково має відповідати індивідуальним потребам пацієнта та визнавати його право на вибір бажаного виду лікування й активну участь у процесі прийняття усіх рішень щодо його лікування.

Пацієнти можуть потребувати надання декількох видів допомоги та послуг у процесі лікування (тобто, безперервності допомоги). Достатньо часто пацієнтам, які отримують послуги одного провайдера, інші установи одночасно з цим також надають додаткову соціальну підтримку або послуги з соціального залучення. Також часто трапляється, що різні провайдери надають медичні послуги по черзі (наприклад, спочатку проводиться детоксикація, потім лікування у стаціонарі, а потім амбулаторне консультування) (UNODC, 2003).

Крім того, для пацієнтів програм лікування залежності від алкоголю та інших речовин організовуються комплексні процеси направлення до інших спеціалістів та проходження обстежень. Обстеження та надання пацієнту додаткових послуг є вкрай важливим. В основі цих заходів мають бути потреби, які пацієнт має на момент залучення до лікування та які з’являються у ході лікування й надання подальшого догляду (UNODC, 2003). Для пацієнтів, які планують досягти абстиненції, програми лікування мають передбачати планові варіанти припинення лікування, у т.ч. послуги з подальшої допомоги та підтримки у зв’язку із вживанням наркотиків (UNODC, 2003).

Для цього бажано забезпечити узгодженість процесів перенаправлення та комунікації між різними службами. Комплекс послідовних, паралельних та інтегрованих підходів до лікування є основою дієвої та практичної системи надання наркологічної і психіатричної допомоги, орієнтованої на пацієнта – системи, що включає в себе послуги різноманітних спеціалістів з різних галузей (Holt, Treloar, McMillan, Schultz, & Bath, 2007).



Коментар робочої групи: Детально надання інтегрованої допомоги в умовах первинної ланки викладено в навчально-методичному посібнику “Інтегроване лікування хворих на опіоїдну залежність в умовах центрів первинної медико-санітарної допомоги”. Дворяк С. В., Карагодіна О. Г., Морозова О. С та інш. Київ, 2016.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка