Психічні та поведінкові розлади



Сторінка36/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   85

Підтримувальна терапія агоністами опіоїдів


Підтримувальна терапія агоністами опіоїдів – це призначення лікарем препарату, який має подібні властивості до наркотичної речовини, від якої пацієнт має залежність, але ризик від прийому якого нижче. Цінність ЗПТ полягає у тому, що вона дає залежним споживачам наркотиків можливість скоротити ризиковану поведінку та досягти стабілізації стану здоров’я та життєдіяльності перед тим, як починати позбавлятися фізичної залежності.

Основні форми ЗПТ – це призначення метадону або бупренорфіну для пацієнтів із залежністю від опіоїдів або нікотинозамісних продуктів (нікотинових пластирів, гумок, льодяників, інгаляторів) для осіб, що хочуть позбутися залежності від тютюну. Невід’ємною складовою програм ЗПТ є соціально-психологічна підтримка, яка має надаватися на різних рівнях.



Коментар робочої групи: В Україні програми ЗПТ розпочались в 2004 р.на базі наркологічних установ м. Києва та Херсона. Препаратом для ЗПТ був обраний на той час бупренорфін. Після оцінки ефективності лікування, яке було виконано за підтримки Програми Розвитку ООН (UNDP), і визначення щодо його прийнятності в умовах України, а також за сприяння Глобального Фонду боротьби із ВІЛ/СНІД, малярією та туберкульозом було розпочато лікування в 8 областях. В перші роки кількість хворих, що отримували ЗПТ, було доведено до 800 осіб. В 2008 році почалось використання метадону для ЗПТ. Протягом 2008-2010 р. кількість пацієнтів досягла 8 тис осіб. В 2017 р. ЗПТ отримувало більше 9 000 пацієнтів в більше ніж 170 закладах охорони здоров’я (наркологічні заклади, Центри СНІДу, протитуберкульозні диспансери, центральні та міські лікарні тощо).

Підтримувальна терапія метадоном була вперше затвердження органами влади штатів, територій та національним урядом як належний та дієвий спосіб лікування залежності від героїну в 1985 р., коли розпочалася реалізація Національної кампанії протидії зловживанню наркотиками (нині вона називається Національною стратегією у сфері наркотиків). Відповідно до Національних стратегічних рамок у сфері наркотиків, наявність програм такої терапії є обов’язковою. В Австралії визнається, що проведення такого лікування для наркозалежних осіб скорочує вживання наркотиків та сприяє запобіганню шкоди, пов’язаної з наркотиками.

У червні 2011 р. в Австралії було 46 446 пацієнтів (65% – чоловіки) програм ЗПТ та 1 444 спеціалістів, які її призначали9. У період з 1998 до 2011 р. показник участі у програмах ЗПТ зріс майже удвічі – з 1,3 до 2,1 пацієнта на 1 тис. загального населення. Протягом 2009-2011 р. цей показник в цілому залишався стабільним. Середній вік пацієнтів цих програм – 38 років, він поступово підвищується. У 2006 р. 72% пацієнтів були віком 30 років і старше, а у 2011 р. таких було вже 85%. Препаратом, який призначається найчастіше, залишається метадон. У 2011 р. 69% пацієнтів отримували метадон, 14% – бупренорфін, і 17% – комбінований препарат з бупренорфіну та налоксону (при цьому слід враховувати, що у Новому Південному Уельсі для цілей статистики не проводиться розрізнення між бупренорфіном та бупренорфіном-налоксоном (все рахується як бупренорфін), що певною мірою спотворює національні дані.

У різних юрисдикціях правила та тенденції щодо призначення замісних препаратів відрізняються, але загалом в Австралії спостерігається зростання ролі приватних фахівців/установ, які призначають фармакотерапію. У 2011 р. 65% пацієнтів підтримувальну терапію агоністами опіоїдів призначали саме приватні спеціалісти, у той час як 27% – державні, а 7% пацієнтів отримували рецепти у пенітенціарних установах.

Загалом в Австралії співвідношення кількості пацієнтів та фахівців, які призначають лікування, зберігається на одному рівні з 2005 р. та становить приблизно 30-33 пацієнта до одного фахівця. Водночас, існують значні відмінності в залежності від типу фахівця/установи. У 2011 р. один державний фахівець/установа, що призначає лікування, в середньому працювали з 61 пацієнтом (це найбільше співвідношення). На другому місці були фахівці з пенітенціарних установ: 51 пацієнт до одного фахівця. Найменше пацієнтів у приватних фахівців – 26 до одного.

У 2011 р. в Австралії працювало 2 264 пункти видачі замісних препаратів (на 64 більше, ніж у 2009-2010 рр.). 87,5% з них знаходилися в аптеках. Загалом в Австралії співвідношення кількості пацієнтів та пунктів видачі препаратів становило 20,5 до одного. Найвищою була частка пацієнтів, яким видавалися препарати в аптечних пунктах, серед тих, хто отримував бупренорфін-налоксон (84%). Серед тих, хто отримував метадон або тільки бупренорфін, така частка була меншою – 69% та 55% відповідно.


Профілактика рецидивів


Програми профілактики рецидивів та реабілітації мають на меті досягти змін поведінки пацієнтів, щоб вони змогли відновити контроль за своїм потягом до вживання наркотичних речовин.

Важливими складовими програм профілактики рецидивів є консультування та соціально-психологічна підтримка, яка надається у тому числі через групи самодопомоги. Психологічні інтервенції дозволяють визначати та протидіяти причинам, через які особа вживає наркотики, негативним наслідкам вживання наркотиків, а також досягти переваг, пов’язаних із зміною поведінки споживачів наркотиків. Програми профілактики рецидивів розвивають у пацієнтів навички розпізнавання стимулів та факторів ризику щодо вживання наркотиків та розробки стратегій протидії вживанню наркотиків.

Профілактика рецидивів є важливим компонентом ЗПТ та невід’ємною складовою терапії налтрексоном.

Розвиток життєвих навичок


Проблемне вживання наркотиків є складним станом, який поєднує в собі соціальний, психологічний, поведінковий та фізіологічний вимір. Часто це є симптомом більш глибинних соціальних, психологічних або поведінкових проблем, які необхідно розв’язати, щоб лікування та відновлення пацієнта було успішним.

Психологічні інтервенції та надання соціальної підтримки сприяють змінам поведінки споживачів наркотиків та розв’язанню різноманітних емоційних проблем, задоволенню практичних потреб (щодо забезпечення житлом, працевлаштування, управління фінансами) та налагодженню соціальних зв’язків (поліпшення відносин у сім’ї, налагодження контактів, не пов’язаних з наркотиками). Кінцева мета цих заходів – сприяти лікуванню й відновленню функціонування споживачів наркотиків. Крім того, психологічні інтервенції є важливою складовою медикаментозного лікування, оскільки вони сприяють дотриманню режиму фармакотерапії та мінімізують вживання заборонених наркотиків. Існує багато підходів та визначень відновлення, але спільним у них є те, що відновлення розглядається як процес, який триває роки, а не місяці або тижні, та включає в себе зміну особистості, поліпшення стану здоров’я і благополуччя та участь у соціальному житті (Groshkova, Best, & White, 2013). Таке розуміння відновлення дозволяє застосовувати різні підходи, у тому числі такі, які підтримують медикаментозне лікування (el-Guebaly, 2012).

Зокрема, відновлення включає в себе такі аспекти, пов’язані з розвитком життєвих навичок:


  • розвиток або відновлення персональних цінностей, наприклад, чесності, впевненості у своїх силах та відповідальності за себе і за інших;

  • засвоєння або відновлення поведінкових навичок, ставлення та цінностей, пов’язаних із життям у громаді;

  • особистий розвиток та зміни в способі життя, щоб він відповідав спільним цінностям громади.

З цими аспектами відновлення найчастіше працюють програми реабілітації у стаціонарі. Така реабілітація заснована на принципі, що структуроване і вільне від наркотиків середовище створює належні умови для протидії глибинним причинам поведінки, яка призводить до виникнення залежності. Ці програми допомагають пацієнтам розвинути належні навички та ставлення і провести позитивні зміни, щоб досягти способу життя, вільного від залежності. Окремим видом програм реабілітації у стаціонарі є терапевтичні спільноти, основна особливість яких – прийняття особистої відповідальності за свої рішення та дії, а також визначення для пацієнтів завдань щодо «повсякденного життя», виконання яких є частиною їхнього лікування (Swindle, Peterson , Paradise, & Moos, 1995).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка