Психічні та поведінкові розлади



Сторінка44/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   85

Використання антагоністів опіоїдів для детоксикації


Відміна опіоїдів, викликана антагоністами опіоїдів, практикується як спосіб лікування залежності від опіоїдів з 1990-тих років (Bearn, Gossop, & Strang, 1999; Gossop & Strang, 1997 ; Simon, 1997). У літературі про програми швидкої детоксикації спостерігаються значні варіації щодо підходів, які використовуються, досягнутих результатів, тяжкості симптомів, пов’язаних із детоксикацією, та середньострокових результатів. Загалом, було розроблено два основні підходи до швидкої детоксикації:

  • швидка детоксикація під анестезією;

  • швидка детоксикація із мінімальним використанням седативних препаратів (коли пацієнт зберігає свідомість).

Якщо пацієнт, що має фізіологічну залежність від опіоїдів, приймає антагоністи опіоїдів (наприклад, налоксон або налтрексон), це одразу викликає синдром відміни, часто значної тяжкості.

Гостра фаза викликаного синдрому відміни пов’язана з двома основними групами симптомів:



  • симптоми зі сторони шлунково-кишкової системи – блювота і діарея, часто зі спазмоподібними болями в животі, що тривають протягом багатьох годин:

  • якщо пацієнти не отримують підтримуючої терапії, в результаті сильної блювоти у них може розвиватися дегідратація та порушення електролітного балансу;

  • психопатологічні симптоми, у т.ч. збудження, дисфорія і делірій:

  • делірій може тривати до 12 годин;

  • серйозні фізіологічні розлади, у т.ч. значне підвищення циркуляції катехоламінів.

Перевагою є те, що окремі симптоми синдрому відміни, викликаного антагоністами опіоїдів, можуть тривати менше, ніж при спонтанному синдромі відміни. Водночас, хоча гострі прояви синдрому відміни проходять за 4-6 годин, багато пацієнтів мають погане самопочуття ще довго після цього.

В одному з Кокранівських систематичних оглядів (L. Gowing, Ali, & White, 2010) було визначено, що при викликаному антагоністами опіоїдів синдромі відміни з серйозним седативним ефектом (у порівнянні з легким седативним ефектом) немає додаткових переваг, як-от менш тяжких симптомів синдрому відміни або збільшення кількості пацієнтів, які починають проходити підтримуючу терапію налтрексоном. Зважаючи на те, що побічні ефекти потенційно можуть бути загрозливими для життя, підтверджень цінності викликаного антагоністами опіоїдів синдрому відміни з серйозним седативним ефектом або під анестезією немає [****]. Враховуючи високу вартість анестезії (і у фінансовому виразі, і в контексті необхідності використання обмежених ресурсів інтенсивного догляду), такий вид терапії не є пріоритетним.

В іншому Кокранівському систематичному огляді (L. Gowing, R. Ali, & J. M. White, 2009b) автори дійшли висновку, що використання антагоністів опіоїдів у поєднанні з альфа-2-адренергічними агоністами (наприклад, клонідином) при мінімальній седації є дієвим способом припинення вживання опіоїдів та може добре підходити для пацієнтів, що чітко налаштувалися на досягнення абстиненції, мають хорошу підтримку та збираються почати підтримувальну терапію антагоністами опіоїдів. Такий спосіб, вірогідно, пов’язаний із більш високим показником початку підтримуючої терапії налтрексоном, але даних для визначення обсягу та тривалості переваг для інших видів лікування синдрому відміни недостатньо [**]. Після того, як пацієнт прийняв антагоністи опіоїдів, бажано забезпечити підтримку та моніторинг його стану, оскільки є вірогідність блювоти, діареї та делірію (L. Gowing, et al., 2009b).

2.2.15 Умови, в яких можуть проводитися програми детоксикації


Інтервенції з припинення вживання наркотичних речовин можуть проводитися у різноманітних клінічних та громадських закладах (умовах) в залежності від індивідуальних потреб та обставин пацієнта, ризиків для здоров’я та тяжкості симптомів. Не всі заклади (умови) обов’язково підходять для усіх категорій пацієнтів, тому в кожному випадку потрібно шукати баланс між індивідуальними потребами і пріоритетами пацієнтів, доступністю та економічною ефективністю тих чи інших видів лікування. Такі інтервенції можуть проходити в домашніх умовах, в амбулаторних або стаціонарних програмах. Лікування у стаціонарі є більш дорогим, але й вірогідність його завершення вище.

Амбулаторне лікування зазвичай передбачає необхідність кожного дня відвідувати медичний заклад для оцінки стану пацієнта та отримання дози препарату. Такий вид лікування є прийнятним, коли вдома у пацієнта є підтримка, і коли вірогідність виникнення медичних ускладнень при відміні опіоїдів є незначною. Лікування в домашніх умовах зазвичай передбачає, що до пацієнта додому приходить медсестра або інший медичний працівник. Але вартість робочого часу працівника та витрати на проїзд роблять такий вид лікування менш економічно ефективним.

Умови, в яких проходить лікування, є важливим фактором, що впливає на результати детоксикації, але поки що було проведено небагато прямих порівнянь ефективності різних умов проведення інтервенцій з припинення вживання опіоїдів. В одному з Кокранівських оглядів (Day, Ison, & Strang, 2008) визначено, що лише одне дослідження (від 1975 р.) відповідає критеріям для включення до огляду. Якщо подивитися на результати різних досліджень, можна прийти до висновку, що показники проходження детоксикації в амбулаторних умовах є систематично вищими, ніж у стаціонарі. Водночас, залишається незрозумілим, протягом якого строку зберігається ця відмінність у показниках підтримання абстиненції. Високий показник рецидивів у перші тижні після завершення детоксикації свідчить про те, що для досягнення максимальної користі стаціонарних програм детоксикації необхідно, щоб пацієнт продовжував лікування (L. Gowing, et al., 2001). Клінічний досвід свідчить, що для успішного проходження амбулаторних програм пацієнт повинен мати сильну мотивацію, середовище має бути сприятливим, і пацієнту має надаватися необхідна підтримка. Для пацієнтів, які мають серйозну залежність від опіоїдів і обмежену підтримку з боку сім’ї (або не мають її взагалі), більш пріоритетними будуть стаціонарні програми.

На результати епізоду детоксикації можуть впливати такі фактори, як стабільна ситуація вдома, підтримка з боку сім’ї та часті контакти з клінічним персоналом. Наприклад, як свідчить одне дослідження, проведене в Ізраїлі (Lerner, Gelkopf, Oyffe, & Sigal, 1995), в якому для програм детоксикації в домашніх умовах використовувався клонідин, 96% учасникам вдалося припинити вживання опіоїдів. Лише 8% учасників кинули подальше лікування протягом 12 місяців після завершення детоксикації, що також є хорошим показником. Учасники цього дослідження мали стабільну ситуацію вдома, отримували значну підтримку від своїх сімей та щоденно контактували з клінічним персоналом. Навпаки, в іншому дослідженні, учасники якого отримували лофексідин (аналог клонідину), показник проходження пацієнтами програми детоксикації в домашніх умовах склав лише 39% (A. S. Brown & Fleming, 1998). Лише 19 з 28 учасників цього дослідження мали підтримку вдома, причому 11 з осіб, які надавали таку підтримку, також були споживачами наркотиків. Крім того, пацієнти рідше контактували з медичним персоналом (3-4 рази на тиждень).

У програм припинення вживання метадону показник завершення є вищим, ніж у героїну. Водночас, є свідчення, що відміна метадону є більш тривалим та тяжким процесом. Вірогідно, що стабілізація медичного та соціального стану при проходженні підтримуючої терапії метадоном забезпечує кращу підготовку для припинення вживання опіоїдів та, відповідно, підвищує вірогідність проходження лікування (L. Gowing, et al., 2001).

Для початку амбулаторної програми лікування необхідно провести планування та мобілізацію необхідної підтримки та послуг. Для підвищення шансів на «успіх» пацієнти мають підготуватися самі та підготувати своє середовище заздалегідь. Наприклад, дуже важко припинити вживання наркотиків, якщо пацієнт знаходиться у компанії осіб, які продовжують вживати героїн. Безпечне середовище потрібно організувати з самого початку епізоду лікування. «Безпечним» є те місце, де у пацієнта не буде легкого доступу до наркотиків, і де він не буде постійно контактувати з іншими споживачами наркотиків. Важливо, щоб про пацієнта піклувалися та надавали йому підтримку під час проходження лікування. Люди, які будуть надавати таку підтримку і піклування, також потребують порад та інформації про цей процес і про те, як вони можуть допомогти.



Коментар робочої групи: в Україні відсутнє реєстраційне посвідчення для лофексідину.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка