Психічні та поведінкові розлади



Сторінка46/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   85

2.3 Фармакотерапія агоністами опіоїдів (ЗПТ)


Найбільш розповсюдженим та найбільш дослідженим препаратом для ЗПТ є метадон. Бупренорфін почав використовуватися пізніше, але нині він теж широко застосовується як альтернатива метадону. Дослідження ефективності та безпечності перорального морфіну з уповільненим вивільненням поки що тривають: він може мати окремі переваги у порівнянні з метадоном і бупренорфіном, але його ефективність ще не встановлена. Лево-альфа-ацетил-метадол (LAAM) використовувався як альтернатива метадону з більш тривалою дією, однак через занепокоєння щодо можливих побічних ефектів для серцевого ритму цей препарат було виведено з ринку.


ПОСИЛАННЯ

Підтримувальна терапія агоністами опіоїдів (див. 1.2.4)
Підтримувальна терапія агоністами опіоїдів призначається для пацієнтів, які мають залежність та яким важко припинити вживати наркотиків. Якщо пацієнти не мають синдрому залежності, слід розглянути інші варіанти лікування для них.

2.3.1 Цілі ЗПТ


Цінність ЗПТ полягає у тому, що вона дає наркозалежним пацієнтам можливість стабілізувати стан свого здоров’я,підвищити соціальне функціонування та знизити ризиковану поведінку перед тим, як переходити до подолання фізичних аспектів залежності.

Відповідно до цього, загалом цілями фармакотерапії є:



  • скорочення або припинення вживання пацієнтами заборонених опіоїдів та інших наркотичних речовин;

  • поліпшення стану здоров’я та самопочуття пацієнтів;

  • зменшення розповсюдження інфекцій, що передаються через кров, шляхом ін’єкцій;

  • зниження ризику смерті, пов’язаної із вживанням опіоїдів;

  • скорочення рівня злочинності, пов’язаної із вживанням опіоїдів.

Як й у всіх інших видах лікування, конкретні цілі кожного епізоду ЗПТ мають встановлюватися відповідно до особливих сильних та слабких сторін кожного пацієнта. Для деяких пацієнтів із серйозною залежністю та порушеннями функціонування можна встановити дуже скромні цілі: наприклад, спробувати скоротити вживання ін’єкційних наркотиків або принаймні забезпечити, щоб вони мали доступ до чистих голок та шприців. Для інших пацієнтів, що зберегли певні навички та мають підтримку, більш актуальними цілями може бути досягнення абстиненції та повернення до продуктивної зайнятості.

2.3.2 Ефективність ЗПТ


Існують систематичні свідчення з контрольованих досліджень, лонгітюдних досліджень та оцінки інтервенцій, що підтримувальна терапія агоністами опіоїдів (метадоном) пов’язана із скороченням вживання опіоїдів та кримінальної діяльності (Oliver et al., 2010), смертності через передозування та ризику передачі ВІЛ серед людей, які мають залежність від опіоїдів (Bukten et al ., 2012; Cousins et al., 2011; Degenhardt, Randall, et al., 2009; L. Gowing, Farrell, Bornemann, Sullivan, & Ali, 2011; MacArthur et al., 2012; Teesson, Havard, Ross, & Darke, 2006).

В одному з Кокранівських систематичних оглядів визначено, що підтримуюча терапія метадоном (у порівнянні з відсутністю ЗПТ є значно більш ефективною в таких аспектах:



  • дотримання пацієнтами курсу лікування [***];

  • скорочення вживання героїну [****] (Mattick, Breen, Kimber, & Davoli, 2009).

Рандомізовані контрольовані дослідження не дуже добре підходять для вимірювання результатів такої терапії у контексті скорочення злочинності, захворюваності та смертності, оскільки ці результати не піддаються кількісній оцінці.

Підтримуюча терапія метадоном не призводить до повної відмови від вживання нелегальних опіоїдів серед усіх пацієнтів, але вона дозволяє суттєво скоротити вживання наркотиків. У дослідженні результатів лікування в Австралії (Australian Treatment Outcomes Study) було сформовано чотири когорти споживачів героїну. Три з цих когорт було складено з пацієнтів, які починали лікування (ЗПТ), детоксикацію або реабілітацію у стаціонарі), а одна когорта складалася з людей, які станом на початок дослідження не проходили жодного лікування. За результатами оцінки, проведеної через один рік після початку дослідження, 57% осіб не вживали героїн. У чотирьох когортах цей показник є таким: серед тих, хто проходив ЗПТ – 65%, детоксикацію – 52%, реабілітацію у стаціонарі – 63%, і тих, хто не проходив жодного лікування – 25% (Teesson et al., 2006). Відповідно до результатів оцінки через три роки після початку дослідження, 10%, які на початку дослідження проходили ЗПТ та 15% тих, хто проходили реабілітацію в стаціонарі, досягли трирічного періоду утримання від вживання героїну. Серед тих, хто проходив програму детоксикації, цей показник був лише 4% (Darke et al., 2007). Слід звернути увагу, що це порівняння результатів за різними видами лікування не є безпосереднім, оскільки учасники дослідження проходили різну кількість епізодів лікування та використовували різні інтервенції протягом усього курсу лікування. Відповідно до іншої оцінки, заснованої на результатах досліджень та досвіді з США, якщо перед початком ЗПТ пацієнти вживають декілька доз героїну на день, після одного року такої терапії рівень вживання заборонених опіоїдів знижується до того, що героїн у принципі (з різною частотою) вживає лише 20% пацієнтів (Kreek, 2000).

Згідно з висновками перспективного дослідження результатів лікування у Великій Британії (Treatment Outcomes Prospective Study), показник дотримання пацієнтами курсу лікування через три місяці після його початку був найвищим для пацієнтів підтримуючої терапії метадоном (65%). Трохи нижче він серед пацієнтів терапевтичних спільнот (44%) та амбулаторних програм без використання опіоїдів (40%). І підтримуюча терапія метадоном, і терапевтичні спільноти пов’язані зі скороченням вживання наркотиків та злочинної поведінки (W. Hall, Ward, & Mattick, 1998). Так само, серед 1 503 споживачів героїну, які відвідували державні медичні заклади в Італії, показник дотримання курсу лікування через один рік після його початку становив 40% для пацієнтів підтримуючої терапії метадоном, 18% для терапії налтрексоном та 15% для терапії без використання опіоїдів. Серед учасників дослідження, які отримували 60 мг або більше метадону на день, частка тих, хто дотримувався режиму лікування, була на 70% вище, ніж серед пацієнтів, яким видавали 30 мг або менше. Серед тих, хто отримував від 40 до 59 мг метадону на день, цей показник був вище на 50% (у порівнянні з пацієнтами, яким видавали 30 мг або менше) (D’Ippoliti, Davoli, Perucci, Pasqualini, & Bargagli, 1998). Відповідно до висновків дослідження результатів лікування в Австралії, через один рік після початку дослідження 79% пацієнтів, які на початку дослідження проходили підтримуючу терапію, продовжували проходити лікування у тій чи іншій формі. Серед тих, хто на початку дослідження проходив детоксикацію, цей показник становив 49%, а серед пацієнтів програм реабілітації у стаціонарі – теж 49% (Teesson, Ross, et al., 2006).

Протягом індукції підтримуючої терапії метадоном спостерігається підвищений ризик смертності пацієнтів (Cornish, Macleod, Strang, Vickerman, & Hickman, 2010; Cousins, et al., 2011; Degenhardt, Randall, et al., 2009) – приблизно до семи разів вище, ніж до початку терапії. Водночас, після досягнення стабілізації (орієнтовно за два тижні) ризик смерті від передозування серйозно скорочується та є набагато нижчим, ніж до початку лікування (Cornish, et al., 2010; Degenhardt, Randall, et al., 2009; R. Humeniuk, et al., 2000). Ризик смертності знову зростає одразу після закінчення терапії або тоді, коли пацієнт її кидає (Cousins, et al., 2011).

Якщо доза метадону підвищується, показник дотримання пацієнтами курсу лікування зростає, вживання героїну скорочується. Поліпшення дотримання курсу лікування також пов’язане із можливістю пацієнтів отримувати дозу препарату на руки (для самостійного прийому) та рідше відвідувати пункт видачі препарату/медичний заклад, але при прийнятті такого рішення також потрібно враховувати ризик нецільового використання метадону – зокрема, його потрапляння на «чорний ринок». Найбільш ефективними є ті програми підтримуючої терапії метадоном, в яких пацієнтам видається 60 мг або більше метадону на день (Faggiano, Vigna-Taglianti, Versino, & Lemma, 2003), і які орієнтовані на підтримання пацієнтів, а не на досягнення абстиненції (L. Gowing, et al., 2001).

У порівнянні з відсутністю ЗПТ, підтримуюча терапія бупренорфіном має такі показники:



  • вона більш ефективна для дотримання пацієнтами із залежністю від опіоїдів курсу лікування [****];

  • але ефективними для припинення вживання героїну є лише середні (8-15 мг) та великі (більше 15 мг) дози [****] (Mattick, Kimber, Breen, & Davoli, 2008).

У порівнянні з підтримуючою терапією метадоном:

  • бупренорфін у гнучких дозах є менш ефективним для дотримання пацієнтами із залежністю від опіоїдів курсу лікування, ніж метадон у середніх та великих дозах [***] (Burns et al., 2009; Mattick, et al., 2008), але ці дані засновані на дослідженнях, в яких використовувалися відносно повільні темпи індукції бупренорфіну;

  • бупренорфін у гнучких дозах є таким само ефективним для скорочення вживання героїну, як і метадон, про що свідчать результати аналізу сечі та повідомлення самих пацієнтів [****] (Mattick, et al., 2008).

Незважаючи на те, що підтримуюча терапія метадоном пов’язана із поліпшенням стану здоров’я, а вірогідність побічних ефектів є незначною, вона не підходить для усіх людей, які мають залежність від опіоїдів. За оцінками, приблизно для кожного четвертого пацієнта така терапія не приносить бажаних результатів (Gossop, Marsden, Stewart, & Rolfe, 2000). Причини цього можуть бути пов’язані як з самим пацієнтом, так і з конкретною програмою терапії (Gerstein et al., 1994).

У дослідженнях було визначено певні відмінності між пацієнтами, пов’язані із результатами підтримуючої терапії метадоном. Як правило, більш короткі строки дотримання курсу лікування спостерігаються серед пацієнтів молодого віку; тих, хто більш активно був залучений до злочинної діяльності перед початком лікування; тих, хто має більш серйозну залежність від наркотичних речовин; та тих, хто вживає алкоголь у великій кількості. І навпаки, довше дотримуються курсу лікування пацієнти, які мали роботу до початку лікування; ті, які живуть з дружиною/чоловіком або сім’єю; ті, хто має мотивацію та реалістичні очікування від лікування (Ward, Mattick, & Hall, 1998). У деяких дослідженнях також було встановлено, що пацієнти, які раніше робили спроби пройти підтримуючу терапію метадоном, досягають кращих результатів (Rhoades, Creson, Elk, Schmitz, & Grabowski, 1998).

Існують серйозні науково-обґрунтовані дані, що люди, які мають залежність від опіоїдів, але яким не допомагає підтримувальна терапія агоністами опіоїдів (метадоном), можуть досягти кращих результатів лікування, якщо їм на додачу до цього призначати героїн [***] (Egli, et al., 2009; Ferri, et al., 2011). Але такий варіант лікування в Австралії недоступний.

Існують також переконливі свідчення, що більш тривале лікування пов’язане з підвищенням вірогідності утримання від вживання опіоїдів протягом більшого строку (у порівнянні з короткостроковим лікуванням) (Gossop, 2011). Як правило, результати у контексті стабілізації пацієнта та відповідного скорочення вживання наркотиків і поліпшення його соціально-психологічного стану стають значимими після того, як пацієнт проходить програму ЗПТ терапії протягом трьох місяців, а більшості переваг вдається досягти через один рік після початку лікування (якщо лікування продовжується, ці переваги стають сталими).




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка