Психічні та поведінкові розлади



Сторінка53/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   85

2.3.8 Завершення ЗПТ

Коли припиняти лікування?


Як свідчать результати досліджень, програми лікування із чітко визначеними строками та вимогами щодо досягнення абстиненції є менш ефективними, ніж ті, що мають гнучкіші умови (Bell, Chan, & Kuk, 1995; Sees et al., 2000). Важливо забезпечити призначення правильної дози метадону чи бупренорфіну, оскільки неправильна доза пов’язана зі збільшенням ризику того, що пацієнт припинить лікування та повернеться до неконтрольованого вживання наркотиків (Faggiano, et al., 2003), з усіма шкідливими наслідками, які з цього витікають.

Підтримувальна терапія агоністами опіоїдів є підтримуючою інтервенцією. Це не лікування, обмежене в часі. У літературі немає жодних свідчень про те, що ЗПТ може бути ефективною, якщо вона обмежена в часі та спрямована виключно на те, щоб «вилікувати» пацієнта (Kreek, 2000). Навпаки, результати досліджень свідчать, що чим довше пацієнт проходить ЗПТ, тим більш вірогідно, що в нього буде кращий стан здоров’я і у довгостроковій перспективі такий пацієнт матиме кращий стан здоров’я після припинення ЗПТ (Ball, Lange, Myers, & Friedman, 1988; Gossop, 2011; Hubbard, Craddock, & Anderson, 2003; Kakko, Svanborg, Kreek, & Heilig, 2003). Важливо зазначити, що серед пацієнтів, які припиняють лікування, особливо протягом першого року, спостерігається дуже високий показник рецидивів вживання героїну або інших опіоїдів (Magura & Rosenblum, 2001).

Згідно з висновками численних обсерваційних досліджень, запорукою позитивних результатів лікування є поєднання таких факторів, як тривалість лікування та зміна поведінки (припинення вживання героїну, підтримання стабільних відносин, зайнятість) (WHO. Guidelines for the psychosocially assisted pharmacological treatment of opioid dependence. Geneva, Switzerland: World Health Organization, Department of Mental Health and Substance Abuse. 2009).

В одному з крос-секторальних досліджень за участі 145 пацієнтів (61% з них приймали метадон, 39% – бупренорфін) було встановлено, що 71% пацієнтів у минулому робили спроби кинути лікування, і тільки 23% утримувалися від вживання наркотиків протягом як мінімум трьох місяців (Winstock, Lintzeris, & Lea, 2011). Зосередження уваги на тому, щоб пацієнти продовжували дотримуватися курсу лікування, розходиться із сильним бажанням багатьох пацієнтів припинити лікування, яке посилюється широко розповсюдженими суспільними уявленнями про те, що прийом метадону посилює залежність (Winstock, et al., 2011). Питання припинення лікування є важливим для багатьох пацієнтів, і медичні працівники мають регулярно обговорювати його з пацієнтами протягом курсу терапії. Побоювання щодо появи залежності від метадону та неспроможність медичних служб подолати проблеми, пов’язані з синдромом відміни, можуть спричиняти те, що пацієнти будуть віддавати перевагу короткостроковим епізодам лікування та утримуватимуться від прийому великих доз метадону. Це, у свою чергу, може зашкодити досягненню цілей ЗПТ (Winstock, et al., 2011).


Процес припинення лікування


Більшість випадків припинення лікування стаються за запитом пацієнта. Вони можуть бути пов’язані з різноманітними причинами, у т.ч. способом життя, фінансовими та часовими ресурсами, необхідними для участі у програмі ЗПТ, уявленнями та ставленням щодо цієї терапії тощо.

Водночас, прийняття остаточного рішення щодо припинення ЗПТ є відповідальністю медичного працівника, який призначає лікування, і він має приймати його у консультації з пацієнтом. Рішення про зменшення дози також має прийматися на основі консультацій з пацієнтом. Загалом, чим повільніше зменшується доза, тим менш тяжкими є симптоми абстинентного синдрому. Темп зменшення дози, який викликає фізичний чи психологічний дискомфорт для пацієнта, зазвичай є контрпродуктивним.

Вірогідність дострокового припинення ЗПТ можна знизити, якщо забезпечити інформування пацієнтів, щоб вони були добре обізнані про те, як діє підтримуюче лікування.

Зменшення дози замісного препарату під час проходження ЗПТ, спрямоване на досягнення періоду абстиненції (утримання від вживання опіоїдів), має бути добре спланованим та проводитися у період, коли стан пацієнта стабільний і він має сталу мотивацію до цього. Протягом цього періоду корисною для пацієнта може бути соціально-психологічна підтримка, у т.ч. психологічне консультування.




ПОСИЛАННЯ

А4.6 Припинення ЗПТ
Перед початком зменшення дози препарату клінічний працівник має оцінити стан пацієнта та визначити його мотивацію, соціально-психологічну стабільність, поточну ситуацію із вживанням алкоголю та інших речовин, очікування, джерела підтримки, проблеми, занепокоєння та плани після лікування. Необхідно скласти план лікування для припинення вживання опіоїдів, у т.ч. графік зменшення дози замісного препарату, а також план підготовки до припинення вживання опіоїдів (у т.ч. вилучити обладнання для вживання наркотиків, повідомити осіб, що регулярно контактують з пацієнтом, прибрати фактори стресу тощо). Крім того, пацієнту необхідно надати інформацію про характер та тяжкість синдрому відміни замісного препарату та про можливість повернення до медикаментозного лікування у випадку, якщо пацієнту здається, що продовження синдрому відміни може підвищити ризик рецидиву вживання наркотиків.

Пацієнтам, які припиняють ЗПТ, необхідно забезпечити підтримку, консультації, надання відповідної інформації та просвіту. Є вірогідність, що у цей період пацієнту потрібно буде призначити інші препарати, як-от клонідин, нестероїдні протизапальні засоби, протинудотні препарати або антидіарейні засоби для полегшення симптомів.


  • Метадон


Під час добровільного припинення вживання метадону рекомендується застосовувати гнучкий підхід до зменшення дози. Рішення про це потрібно приймати у консультації з пацієнтом. Загалом, шанси на успішне припинення підтримуючої терапії метадоном підвищуються, якщо для цього процесу виділено більше часу. В одному з нещодавніх досліджень когорти пацієнтів, які проходили ЗПТ (метадоном) у провінції Британська Колумбія, Канада, було встановлено, що ті, хто успішно завершив цю терапію, зазвичай мали довший період зменшення дози – 12-52 тижнів (у порівнянні з тими, у кого цей період зайняв менше 12 тижнів), а також більш поступовий графік зменшення дози: зокрема, протягом цього строку їхня доза знижувалася лише на 25-50% за декілька тижнів (Nosyk et al., 2012).


  • Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка