Психічні та поведінкові розлади



Сторінка54/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   85

Бупренорфін


Досліджень стосовно характеру та тяжкості синдрому відміни після припинення підтримуючої терапії бупренорфіном поки що проведено небагато. Крім того, у багатьох ранніх дослідженнях з цього питання висновки були засновані на результатах спостережень авторів за об’єктивними ознаками синдрому відміни, які можуть серйозно відрізнятися від суб’єктивних відчуттів та оцінки пацієнтами тяжкості цього синдрому (Kosten, Rounsaville, & Kleber, 1985). Симптоми та ознаки синдрому відміни бупренорфіну є якісно подібними до ознак синдрому відміни інших опіоїдів. Як правило, синдром відміни після різкого припинення довгострокової терапії бупренорфіном з’являється через 3-5 днів після прийому останньої дози препарату, і помірні прояви цього синдрому можуть зберігатися до декількох тижнів. Синдром відміни після припинення прийому бупренорфіну може бути не таким тяжким, як у випадку героїну, метадону чи морфіну (Amass, Bickel, Higgins, & Hughes, 1994; Cami, Gilabert, San, & de la Torre, 1992; Horgan, 1989; Jasinski, 1981; Jasinski, et al., 1982; Mello & Mendelson, 1980; Mudric, et al., 1998; Resnick, et al., 1992; Sаn, et al., 1992).

Як і у випадку метадону, результати досліджень свідчать, що більш поступове зменшення дози є ефективнішим для припинення підтримуючої терапії метадоном, ніж більш швидкі схеми зменшення дози (Amass, Bickel, Higgins, & Hughes, 1994; Becker, Strain, Bigelow, Stitzer, & Johnson, 2001). Більш швидке зменшення дози може краще підходити для пацієнтів, які проходили терапію протягом короткого строку, або в обставинах, коли таке швидке зменшення дози є пріоритетним з якихось причин (наприклад, ув’язнення). Схему швидкого зменшення дози можна застосовувати до амбулаторних пацієнтів лише тоді, коли вони мають хорошу підтримку та є можливість переглянути це рішення.


Догляд та спостереження після лікування


Після припинення ЗПТ необхідно забезпечити тривалу подальшу допомогу (подальший догляд). Такий подальший догляд може проводитися у вигляді занять з підкріплення (т.зв. «бустерні сесії») для збереження навичок пацієнта, набутих під час лікування, або ж це може бути проста психологічна підтримка та моніторинг прогресу того, як пацієнт реінтегрується до суспільства.

Пацієнт має усвідомлювати важливість продовження контактів з консультантами або медичними працівниками та має відчувати, що такі контакти є не лише допустимими, але й бажаними для нього.

Більша тривалість та інтенсивність вживання опіоїдів до початку лікування пов’язана із підвищенням вірогідності рецидивів вживання опіоїдів після його припинення.

Вірогідність того, що пацієнт залишатиметься в абстиненції після припинення лікування, вище у тих, хто має соціальну підтримку з боку людей, які не вживають наркотики, має сталу ситуацію у сім’ї, роботу та хороші психологічні навички та стійкість (Simpson, Joe, Greener, & Rowan-Szal, 2000).




ПОСИЛАННЯ

2.5.4 Психосоціальна підтримка
Відповідно до висновків, зроблених на підставі рандомізованих контрольованих досліджень, структурований подальший догляд (у порівнянні з підтримкою, яка надається тільки за запитом пацієнта) знижує ризик рецидивів, участь у злочинній діяльності (про яку повідомляє сам пацієнт) та допомагає безробітним пацієнтам знайти роботу.

Підтримку та догляд потрібно пропонувати пацієнту протягом як мінімум шести місяців після припинення ЗПТ. Корисними можуть бути такі групи взаємодопомоги, як програма «Анонімні наркомани», реабілітаційна програма «SMART Recovery» тощо.


2.4 Профілактика рецидивів: підтримуюча терапія налтрексоном


Відповідно до поширених підходів, важливу роль у початку та продовженні вживання наркотиків відіграє психологічний стан та умови особи, а ефект ейфорії від вживання наркотиків стає сильним чинником, що закріплює поведінку/практику вживання наркотиків. Такому закріпленню поведінки певною мірою протидіють негативні наслідки вживання наркотиків, але подібні чинники (зокрема, проблеми із здоров’ям, безробіття, фінансові труднощі та проблеми з законом) зазвичай є менш прив’язаними у часі до епізоду вживання наркотиків та менш очевидними (L. Gowing, et al., 2001; T. K. Tucker & Ritter, 2000).

Програми профілактики рецидивів та реабілітації мають на меті змінити поведінку пацієнтів та дати їм можливість відновити контроль за своїм бажанням вживати алкоголь або інші наркотичні речовини. Деякі лікарські засоби допомагають підтримати інтервенції з профілактики рецидивів. Такі препарати дозволяють контролювати потяг до наркотиків та симптоми СВО, а також блокують або модифікують реакцію організму на вживання наркотиків. У випадку залежності від опіоїдів основним препаратом, що використовується для профілактики рецидивів, є налтрексон. Це антагоніст опіоїдів, які зменшує дію героїну та більшості інших опіоїдів приблизно на 24 години після прийому дози у розмірі 50 мг (WHO. Guidelines for the psychosocially assisted pharmacological treatment of opioid dependence. Geneva, Switzerland: World Health Organization, Department of Mental Health and Substance Abuse. 2009). Блокуючи ейфоричний ефект, налтрексон допомагає запобігати потягу до наркотиків та спробам отримати нову дозу наркотиків.

Обґрунтування використання налтрексону для профілактики рецидивів таке: пацієнт знає, що прийом налтрексону блокує ефекти опіоїдів. Споживачі опіоїдів, які пройшли детоксикацію, описують налтрексон як певний вид «страховки» або захисту від раптового бажання вжити опіоїди. Клінічний досвід свідчить, що пацієнти, які приймають налтрексон, сподіваючись, що він допоможе їм побороти бажання вживати опіоїди або підтримати їх мотивацію залишатися в абстиненції, зазвичай залишаються розчарованими. Налтрексон потрібно розглядати як препарат, який може допомогти мотивованим пацієнтам підтримувати абстиненцію а не як засіб, який знижує бажання пацієнтів вжити героїн чи інший опіоїд. Крім того, необхідно пам’ятати, що «мотивація» залишатися в абстиненції з часом може змінюватися. Достатньо часто буває, що споживачі наркотиків під час особистої кризи відчувають сильний намір припинити вживання наркотиків та потім підтримувати абстиненцію, але через відносно короткий проміжок часу такий намір зникає.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка