Психічні та поведінкові розлади



Сторінка62/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   58   59   60   61   62   63   64   65   ...   85

2.6.2 Вагітність та годування груддю

Вагітні споживачі опіоїдів, які не проходять лікування


Вживання наркотичних речовин під час вагітності здійснює побічні ефекти на самопочуття майбутньої матері, розвиток плоду, перинатальні наслідки та індивідуальний розвиток у довгостроковій перспективі. Зокрема, це призводить до підвищення ризику розвитку розладів, викликаних вживанням наркотиків (Bauer et al., 2002; McDonald, Vermeulen, & Ray, 2007). Вагітність часто є періодом, коли у жінок, які мають проблеми із вживанням наркотиків, з’являється хороша мотивація до змін. Це створює можливість скоротити вживання наркотичних речовин та розпочати лікування. Водночас, деякі жінки можуть бути неготовими звертатися за наркологічною допомогою під час вагітності, побоюючись стигми та направлення до служб захисту дітей.


ПОСИЛАННЯ

Більше інформації про тест ASSIST див. за посиланням: http://www.who.int/substance_abuse/activities/assist/en/
Запитання щодо вживання наркотиків мають рутинно ставитися всім жінкам, які звертаються за антенатальною допомогою. Зазвичай це має відбуватися під час їхнього першого візиту до медичних працівників, а також періодично протягом ведення вагітності. Необхідно фіксувати відповіді жінок щодо вживання ними рецептурних, нерецептурних, законних та заборонених наркотичних речовин, у т.ч. щодо їх кількості та частоти вживання. Ефективним для виявлення факту вживання наркотиків може бути тесту на розлади, викликані вживанням алкоголю (Alcohol Use Disorders Test) або тесту ВООЗ на алкоголь, куріння і вживання психоактивних речовин (ASSIST).

Вагітних жінок, які мають розлади, викликані вживанням наркотиків, необхідно направляти до профільних фахівців та багатогалузевих наркологічних і антенатальних клінік (якщо такі існують). Такі жінки потребують міжгалузевого підходу до лікування, щоб забезпечити безперервність догляду та доступність необхідних для них послуг протягом післяпологового періоду і таким чином мінімізувати негативні наслідки для себе та для новонародженої дитини. До відповідних міжгалузевих бригад зазвичай мають входити акушери, педіатри, перинатальні психіатри, соціальні працівники, спеціалісти із захисту дітей і наркологи.

Для пацієнток, які протягом вагітності хочуть утримуватися від вживання опіоїдів, потрібно забезпечити додатковий моніторинг та підтримку, оскільки під час вагітності вони можуть відчувати значний психологічний стрес. Хоча у цей період жінки часто більш мотивовані до припинення вживання наркотиків, самої лише мотивації може бути недостатньо для забезпечення сталої ремісії та відмови від вживання усіх наркотичних речовин.

Перед вагітними жінками, що мають залежність від опіоїдів, стоять більш високі ризики ускладнень, які зазвичай пов’язані з такими факторами:



  • неналежна допологова допомога;

  • погані житлові умови, погане харчування та насильство з боку партнера;

  • регулярна інтоксикація та синдром відміни, які можуть завдати шкоду плоду або викликати передчасні пологи або викидень;

  • вживання різних наркотичних речовин (у т.ч. тютюну, канабіоїдів, алкоголю, бензодіазепінів та амфетамінів);

  • проблеми із психічним здоров’ям (у т.ч. тривожність, депресія, посттравматичний стресовий розлад).

Пріоритетним методом для лікування вагітних жінок, які мають залежність від опіоїдів, є ЗПТ (Binder & Vavrinková, 2008; Burns, Mattick, Lim, & Wallace, 2007; Fajemirokun-Odudeyi et al., 2006; Einat Peles, Schreiber, Bloch, Dollberg, & Adelson, 2012). Це пов’язано з тим, що така терапія може:

  • поліпшити доступ пацієнток до антенатальної допомоги та результати вагітності і пологів;

  • скоротити вживання героїну та інших наркотиків та поліпшити здоров’я вагітних жінок;

  • зменшити материнську та малюкову смертність, пов’язану із вживанням героїну;

  • обмежити розповсюдження інфекцій, що передаються через кров (внаслідок вживання ін’єкційних наркотиків);

  • сприяти поліпшенню соціального функціонування майбутньої матері.

Вагітність та підтримувальна терапія агоністами опіоїдів


Вагітних жінок, які є пацієнтками ЗПТ, необхідно закликати продовжувати терапію протягом всього строку їхньої вагітності та значного часу після пологів, поки вони продовжують догляд за дитиною. Хоча багато жінок прагнуть припинити вживання наркотиків, коли дізнаються про свою вагітність, різке припинення їх вживання у такому випадку пов’язане із суттєвими загрозами, оскільки можливий рецидив ставить мати та дитину під ризики, що стосуються вживання заборонених опіоїдів, та впливає на спроможність матері доглядати за дитиною. Для таких жінок пріоритетнішою є участь у програмах ЗПТ, оскільки вона має кращі результати в контексті доступу до допологової допомоги та підтримання стабільного стану вагітної жінки, ніж припинення вживання наркотиків під час вагітності (H.E. Jones, O’Grady, Malfi, & Tuten, 2008; Ein at Peles, et al., 2012).

Хоча переконливих свідчень цього немає, широко визнається, що припинення вживання опіоїдів не рекомендується до 14-го та після 32-го тижня вагітності (K. Kaltenbach, Berghella, & Finnegan, 1998; A. R. Lingford-Hughes, et al., 2012). Це пов’язано з ризиком мимовільного аборту або передчасних пологів. Рецидив вживання опіоїдів під час вагітності також може призводити до поганих акушерських наслідків. Як вважається, ЗПТ здійснює найменший довгостроковий вплив на розвиток дітей у порівнянні з неконтрольованим вживанням опіоїдів під час вагітності та шкоди, пов’язаної з ним (WHO, 2009).

Для лікування залежності від опіоїдів під час вагітності в першу чергу можна розглянути варіант призначення метадону або бупренорфіну. Обидва препарати є безпечними та ефективними під час вагітності і для матері, і для новонародженого (Dunlop et al., 2009; Gaalema et al., 2012; Hendrée E. Jones et al., 2012; H.E. Jones, Kaltenbach, Heil, & Stine, 2010). Водночас, бупренорфін може бути пов’язаний з більш сприятливими параметрами розвитку та поведінки дитини, ніж метадон (Coyle et al., 2012; Kakko, Heilig, & Sarman, 2008; Welle-Strand, et al., 2013). Участь жінок із залежністю від опіоїдів у програмах ЗПТ пов’язана з кращими результатами в контексті розвитку плоду та ваги дитини при народженні, а також зниженням ризику перинатальної та малюкової смертності. Існує вже більше ніж сорокарічний досвід використання метадону при лікування вагітних жінок. Переваги метадону були підтверджені в обсерваційних дослідженнях, оглядах та мета-аналізах (Dunlop, et al., 2009). Одне з рандомізованих контрольованих досліджень, яке проводилося одночасно в різних місцях виконання програм терапії метадоном або бупренорфіном серед вагітних жінок, засвідчило, що хоча більша частка жінок припинила терапію бупренорфіном у порівнянні з метадоном (33% проти 18% відповідно), частка жінок з новонародженими, які мали СВО на момент пологів та потребували фармакотерапії, в обох групах була приблизно однаковою (57% у групі, що приймала метадон, та 47% – бупренорфін). Однак, прояви синдрому відміни під час пологів були менш гострими серед тих новонародженими, матері яких приймали бупренорфін (у порівнянні з метадоном). Відповідно, таким новонародженим були потрібні менші дози морфіну, і вони перебували у лікарні протягом меншої кількості днів (зокрема, у середньому 10 днів для бупренорфіну та 17,5 днів для метадону).

Зважаючи на позитивні результати використання бупренорфіну під час вагітності, про які свідчать висновки з численних досліджень, у т.ч. за участі приблизно 900 новонароджених, матері яких приймали бупренорфін під час вагітності (Hendrée E. Jones, et al., 2012), ЗПТ бупренорфіном має бути найбільш пріоритетним варіантом лікування залежності від опіоїдів серед вагітних поряд з підтримуючою терапією метадоном. Враховуючи, що нині є достатньо даних за результатами порівняння ефективності й безпечності метадону та бупренорфіну під час вагітності, вірогідність розвитку серйозного побічного ефекту, про який ще не повідомлялося у літературі, є дуже невисокою.

Використання бензодіазепінів або інших препаратів одночасно з метадоном та бупренорфіном пов’язане із більшою тривалістю синдрому відміни у новонароджених (Welle-Strand, et al., 2013) та більшою кількістю днів, які такі новонароджені мають проводити у лікарні (Wachman et al., 2011). Вживання матір’ю різних наркотиків одночасно може посилити ефекти метадону на плід і на новонародженого (L.M. Jansson et al., 2012).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   58   59   60   61   62   63   64   65   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка