Психічні та поведінкові розлади



Сторінка63/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   85

Терапія налтрексоном під час вагітності


Безпечність терапії налтрексоном для вагітних жінок ще не підтверджена.


ПОСИЛАННЯ

А7.1 Вагітність та годування груддю
Пацієнтів, які отримують налтрексон, необхідно попереджати, що вони можуть відчувати підвищений статевий потяг та вищу вірогідність завагітніти (у порівнянні з тим, коли вони вживають опіоїди), тому їм слід використовувати надійні засоби контрацепції для запобігання вагітності. Зокрема, пацієнтам жіночої статі необхідно надавати консультації про способи уникнення вагітності під час прийому налтрексону, оскільки безпечність налтрексону для вагітних і годуючих жінок ще не підтверджена. Перед прийняттям рішення про продовження терапії налтрексоном під час вагітності потрібно уважно оцінити ризики для плоду, пов’язані з цим, і вірогідність рецидиву вживання опіоїдів.

Ведення вагітності


Необхідно проводити регулярний огляд вагітних пацієнток з метою:

  • оцінки індивідуальної реакції на певний розмір дози препарату та зміну цього розміру, якщо це буде потрібно;

  • обговорення ефектів метадону чи бупренорфіну під час вагітності;

  • визначення факту вживання інших наркотиків та надання відповідних консультацій;

  • обговорення вірогідних проявів синдрому відміни у новонародженого після пологів та способів їх подолання;

  • обговорення усіх інших питань, які можуть бути актуальними, у т.ч. пов’язаних з наслідками гепатиту С, гепатиту В або серопозитивність до ВІЛ.

Необхідно підтримувати вагітних жінок на належній дозі метадону або бупренорфіну для досягнення стабільності, профілактики рецидивів і запобігання вживанню заборонених опіоїдів. Орієнтовні дози обох препаратів для вагітних жінок є такими самими, як і для інших пацієнток (не вагітних).

Протягом другого та третього триместру може бути потрібно збільшити дозу метадону, оскільки у жінки підвищується метаболізм та зростає об'єм циркулюючої крові. Під час цього періоду корисним буде ділити добову дозу на дві частини та приймати їх через кожні 12 годин (A. R. Lingford-Hughes, et al., 2012). Після пологів дозу метадону знову потрібно коригувати, оскільки деякі зміни в організмі починають протікати в зворотному напрямку (WHO, 2009). Так само, протягом вагітності може бути клінічно показано збільшення дози бупренорфіну, але у розділі добової дози на частини зазвичай немає необхідності. Свідчень про те, що обмеження дози агоніста опіоїдів знижує ризик розвитку синдрому відміни у новонароджених, зібрано дуже мало. Медичні працівники мають радити вагітним жінкам ставити собі за пріоритет підтримання стабільності та уникнення ризику неконтрольованого вживання опіоїдів.


Зменшення дози або детоксикація під час вагітності


Для деяких жінок вагітність може бути значним мотиваційним фактором, щоб спробувати припинити вживання наркотиків. Водночас, вважається, що синдром відміни опіоїдів протягом першого триместру вагітності може бути пов’язаний із підвищеним ризиком викидня, а у третьому триместрі – із дистресом чи смертю плода (K. Kaltenbach, et al., 1998; A. R. Lingford-Hughes, et al., 2012). Відтак, важливо, щоб вагітні жінки не відчували синдрому відміни протягом першого та третього триместру.

Моніторинг за новонародженим



ПОСИЛАННЯ

Додаток 2: Оцінка тяжкості синдрому відміни опіоїдів
За всіма дітьми, народженими жінками із залежність від опіоїдів, мають спостерігати медичні працівники. Зокрема, вони мають звертати увагу на появу й розвиток симптомів СВО та інших побічних ефектів. Спостереження за цієї групою новонароджених повинні здійснювати педіатри, які мають досвід догляду за дітьми, матері яких вживали наркотики під час вагітності. Спостереження може здійснюватися протягом тривалого часу (наприклад, 12-24 місяці), щоб відслідковувати усі можливі порушення розвитку дитини.

Симптоми СВО зазвичай починають проявлятися протягом 48 годин після пологів, але у невеликій кількості випадків вони можуть наступати із запізненням – протягом 7-14 днів. У більшості ситуацій моніторинг потрібно проводити протягом як мінімум семи днів. Для оцінки наявності та тяжкості синдрому відміни у новонароджених рекомендується використовувати об’єктивні критерії, наприклад, модифіковану шкала Фінегана (Finnegan) для новонароджених (див. Додаток 2). Хоча це складний інструмент, він є найбільш комплексним з усіх доступних наборів показників, і він найбільш широко рекомендується у літературі (Lauren M. Jansson, Velez, & Harrow, 2009).

На появу та тяжкість синдрому відміни у новонароджених можуть впливати різні фактори, тому передбачити його вірогідність і тяжкість важко (Karol Kaltenbach et al., 2012). Водночас, вважається, що тяжкість синдрому зазвичай не пов’язана із розміром дози опіоїдного замісного препарату, який приймає мати новонародженого (Bakstad, Sarfi, Welle-Strand, & Ravndal, 2009; Berghella, et al., 2003; B.J. Cleary, et al., 2010; Brian J. Cleary, et al., 2013; Seligman, et al., 2010). Вірогідно, що прояви цього синдрому можна пом’якшити, якщо новонароджений залишається з матір’ю, а не у відділенні інтенсивної терапії для новонароджених (Abrahams et al., 2007), оскільки останнє може бути стресовим та здійснювати негативний стимулюючий ефект на психіку новонародженого.

Підтримуючий догляд передбачає мінімізацію стимулів з боку середовища та зміцнення комфорту дитини. Він може включати в себе:



  • заспокоєння новонародженого шляхом тримання його близько до тіла або обіймів;

  • тримання ніздрів та рота вільними від виділень;

  • використання пустушки для задоволення смоктального рефлексу;

  • часте годування невеликими порціями.

Показання для початку терапії:

  • напади;

  • втрата ваги (погане годування, діарея та блювота, дегідратація);

  • поганий сон;

  • жар, лихоманка.

Лікування має відповідати тяжкості симптомів СВО. Його потрібно починати, коли за результатами двох послідовних спостережень медичний працівник оцінює тяжкість синдрому відміни у 9 або більше балів (за модифікованою шкалою Фінегана, див. Додаток 2). За полегшенням симптомів слід також спостерігати з використанням шкали Фінегана.

В одному з Кокранівських систематичних оглядів було встановлено, що використання опіоїдних препаратів у порівнянні з підтримуючим доглядом може бути пов’язано з меншим часом, необхідним для набору ваги, яку дитина мала при народженні, та меншою тривалістю підтримуючого догляду, але із більшою тривалістю перебування в лікарні. У порівнянні з фенобарбіталом, опіоїдні препарати можуть знижувати кількість нападів, але свідчень про їх позитивний чи негативний вплив на невдалі результати лікування немає. У порівнянні з діазепамом, опіоїдні препарати знижують вірогідність невдалих результатів лікування. Автори пропонують проводити лікування опіоїдними препаратами тільки дітей, народжених матерями, які вживали опіоїди. Водночас, вони звертають увагу на методологічні обмеження, які можуть знижувати актуальність цієї рекомендації (Osborn, Jeffery, & Cole, 2010a).

У другому Кокранівському систематичному огляді, проведеному тими ж авторами, встановлено, що новонароджені з СВО мають спочатку отримувати лікування з використанням опіоїдів. Якщо використовуються седативні препарати, слід віддавати перевагу фенобарбіталу, а не діазепаму. Якщо новонародженим, яких лікують опіоїдними препаратами, також почати давати фенобарбітал або клонідин, це може знизити тяжкість СВО (Osborn, Jeffery, & Cole, 2010b).

Водночас, зважаючи на те, що лікування опіоїдними препаратами може призводити до пригнічення дихання, призначати додаткові седативні препарати потрібно вкрай обережно.

Рекомендується, щоб до здійснення неонатального догляду були залучені фахівці акушерської та педіатричної служби, які мають досвід ведення/лікування дітей, народжених у наркозалежних матерів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка