Психічні та поведінкові розлади



Сторінка65/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   61   62   63   64   65   66   67   68   ...   85

2.6.5 Супутні психіатричні стани


Подвійний діагноз, або наявність супутнього психічного стану, означає, що у пацієнта одночасно з розладами, викликаними вживанням наркотичних речовин, є ще й психічні розлади. На практиці це поняття застосовується більш вузько та включає в себе конкретні психічні стани (психоз, шизофренія, біполярний афективний розлад), які пацієнт має одночасно з розладами, викликаними вживанням наркотичних речовин. Водночас, достатньо розповсюдженими факторами, які призводять до початку та продовження вживання наркотиків, також є розлади настрою та тривожні розлади.

Питанню того, наскільки серед людей з психічними розладами розповсюджене вживання алкоголю та інших наркотичних речовин, присвячена велика кількість досліджень. Хоча деталі щодо рівня розповсюдження цих явищ серед різних категорій населення відрізняються, є послідовні свідчення, що зловживання алкоголем та вживання наркотичних речовин більш поширене серед людей, які мають психічні розлади (у порівнянні з загальним населенням) (Flynn & Brown, 2008).

У різних дослідженнях автори систематично приходять до висновку, що психічні розлади більше розповсюджені серед людей, які вживають алкоголь та інші наркотичні речовини. При цьому між результатами різних досліджень спостерігається певна різниця в залежності від методології дослідження та категорії населення. Як правило, серед тих людей, які відповідають критеріямнаявності залежності, зв’язок з вірогідністю наявності психічних розладів є вищим. Так само він є вищим серед тих, хто мають розлади настрою (у порівнянні з тими, хто має тривожні розлади) (Conway, Compton, Stinson, & Grant, 2006).

Особливо високий показник розповсюдженості психічних розладів спостерігається серед тих, хто має залежність від опіоїдів. Такі розлади можуть включати в себе депресію, соціальні фобії та інші тривожні розлади (A. R. Lingford-Hughes, et al., 2012). Багато споживачів опіоїдів (особливо жінки) у момент звернення за наркологічною допомогою мають симптоми тривожності та депресії (Gordon, 2008). Депресія може бути викликаною, сприяти чи загострювати проблеми, пов’язані із вживанням опіоїдів, а може бути і непов’язаною з ними. У деяких випадках депресія проходить протягом того, як пацієнт отримує лікування залежності від опіоїдів (Gordon, 2008). Водночас, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися стійкі девіації поведінки та характеру, що потрібно враховувати у подальшій даігностиці.

Більшість (але не всі) дослідження пов’язують наявність психічного дистресу з гіршими результатами лікування. Також було встановлено, що депресія може призводити до гіршого психосоціального функціонування та підвищення ризику рецидиву вживання опіоїдів у випадку життєвих криз.

Серед людей, які мають психічні захворювання та вживають наркотичні речовини (у порівнянні з тими, хто має психічні захворювання та не вживає цих речовин), спостерігається вищий показник повернення до лікування та більш активне використання стаціонарної допомоги. Вживання та залежність від наркотиків за наявності гострих психічних розладів призводить до погіршення соціального функціонування, більш активного використання психіатричної допомоги та загалом гірших прогнозів лікування (Bellack & Gearon, 1998; C. H. Brown, Bennett, Li, & Bellack, 2011; DiClemente, Nidecker, & Bellack, 2008).

Лікарі, які проводять лікування, повинні мати навички проведення оцінки, ведення/лікування та направлення пацієнтів з супутніми психічними розладами до профільних фахівців (Gordon, 2008) (Baker, Gowing, Lee, & Proudfoot, 2004).

Перед людьми, які мають супутні стани, стоїть ризик того, що вони можуть не звертатися ні за психіатричною, ні за наркологічною допомогою, і таким чином залишатися неохопленими жодною з них. Для надання належної допомоги при супутніх розладах необхідно створити і підтримувати мережі співпраці та маршрути перенаправлення.

Пацієнтів, які мають більш тяжкі розлади, викликані вживанням наркотичних речовин, та менш тяжкі психічні розлади, краще лікувати у наркологічних закладах/службах, але при цьому важливо забезпечити інтеграцію послуг та підтримання зв’язків із закладами психіатричного профілю. І навпаки, якщо у пацієнтів психічні розлади є більш тяжкими, а розлади, викликані вживанням наркотичних речовин – легшими, більш оптимально проводити їх лікування у психіатричних закладах із забезпеченням зв’язків з наркологічною службою. Ідеально, якщо пацієнти з нетяжкими психічними розладами та нетяжкими розладами, викликаними вживанням наркотичних речовин, будуть проходити лікування поза цими спеціалізованими службами. Але для цього потрібно застосовувати інтегрований комплексний підхід до лікування для задоволення низки потреб таких пацієнтів. Пацієнти, розлади обох видів у яких є тяжкими, потребують найбільш інтенсивного інтегрованого лікування із залученням і наркологічної, і психіатричної служб.

При обстеженні пацієнтів з психічними розладами та зловживанням наркотичних речовин складно отримати точні результати. Основна причина необхідності діагностувати супутні психіатричні розлади та зв’язки між цими супутніми розладами та вживанням наркотичних речовин полягає у тому, щоб визначити правильну схему лікування (Harrison & Abou Saleh, 2002; Williams, 2002). У деяких випадках неможливо визначити, який розлад є первинним – очевидно лише, що у пацієнта є і психічні розлади, і розлади, викликані вживанням наркотичних речовин, і що вони взаємно загострюють себе. У таких випадках найбільш важливою стратегією є втрутитися, стабілізувати психічний стан пацієнта та поступово подолати причини та прояви розладів (Scott, Gilvarry, & Farrell, 1998).

У багатьох дослідженнях підтверджується, що ЗПТ може знижувати рівень психічних розладів, причому поліпшення починає спостерігатися протягом декількох тижнів після початку лікування. Після стабілізації на ЗПТ необхідно проводити повторний скринінг усіх пацієнтів на наявність психічних розладів. Як правило, для цього достатньо провести ретельне і детальне обстеження психічного стану пацієнта.

Депресія


Деякі симптоми депресії та тривожність, зміни настрою, відчуття нездатності спілкуватися з іншими людьми і відсутність мотивації безпосередньо впливають на спроможність пацієнта проходити лікування залежності від наркотиків (Holt, et al., 2007).


ПОСИЛАННЯ

Додаток 3: Клінічно значима взаємодія між метадоном, бупренорфіном та іншими медичними препаратами

Взаємодія з іншими лікарськими засобами (див. 2.3.7)
Чітких свідчень про ефективність одночасного прийому антидепресантів та ЗПТ для подолання депресії немає (Pаnі, Vacca, Trogu, Amato, & Davoli, 2010). Самі по собі залучення до ЗПТ та стабілізація на ній пов’язані з високою вірогідністю позитивного ефекту для подолання симптомів психічних розладів, але депресія залишається у 10-20% пацієнтів, які проходять лікування метадоном (Nunes & Levin, 2004). Інтервенції з подолання депресії у пацієнтів, які проходять ЗПТ, можуть пом’якшувати симптоми депресії, але, як правило, сталих ефектів на розлади настрою вони не здійснюють (A. R. Lingford-Hughes, et al., 2012). Бупренорфін може мати певні переваги над метадоном у тому, що стосується лікування залежності від опіоїдів у людей, які мають депресію. Це пов’язано з його властивостями антагоніста опіоїдів при взаємодії з каппа-опіоїдними рецепторами. Водночас, прояв цього ефекту не є системним (Dean, Bell, Christie, & Mattick, 2004; Gerra et al., 2006).

Якщо пацієнту необхідно приймати антидепресанти одночасно з метадоном або бупренорфіном, перевагу слід віддавати неседативним препаратам (наприклад, інгібіторам зворотного захоплення серотоніну, ІЗЗС), оскільки це зменшує ризик передозування.

Когнітивно-поведінкова терапія у поєднанні з фармакотерапією може створювати додаткові переваги при лікуванні депресії у споживачів наркотиків (Gordon, 2008).


ПОСИЛАННЯ

Передозування (див. 2.3.7)

Додаток 3: Клінічно значима взаємодія між метадоном, бупренорфіном та іншими медичними препаратами

Взаємодія з іншими лікарськими засобами (див. 2.3.7)
Існує теоретична можливість, що прийом налтрексону призводить до погіршення настрою, але останні дослідження доводять, що індукція налтрексону та/або продовження його прийому сприяють поліпшенню настрою, а не його погіршенню (Dean et al., 2006; Mysels, Cheng, Nunes, & Sullivan, 2011).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   61   62   63   64   65   66   67   68   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка