Психічні та поведінкові розлади



Сторінка67/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   63   64   65   66   67   68   69   70   ...   85

Одночасневживання декількох ПАР та ЗПТ


Особам, які вживають інші наркотики (не опіоїди), призначати та проводити ЗПТ усіх видів потрібно обережно. Особливо це стосується ситуацій, коли пацієнти вживають інші седативні наркотики, як-от алкоголь, а також бензодіазепіни та антидепресанти у дозах, що перевищують стандартні терапевтичні показники. Особливу увагу слід звертати на оцінку рівня залежності від опіоїдів, супутньої залежності від інших наркотиків та ризики передозування.

У наш час ще не зібрано достатньо свідчень того, який вид лікування є кращим для пацієнтів, які одночасно вживають опіоїди та інші наркотики – терапія метадоном чи бупренорфіном. Для лікування залежності від опіоїдів добре підходять обидва варіанти (A. Lingford-Hughes & Nutt, 2003).

Серед пацієнтів програм ЗПТ поширеним є ризиковане вживання алкоголю. Медичним працівникам слід виявляти випадки такого вживання алкоголю та втручатися на ранніх етапах: або шляхом проведення відповідних інтервенцій самостійно, або направляючи пацієнта до спеціалізованих провайдерів.

Необхідно проводити моніторинг вживання алкоголю шляхом оцінки анамнезу пацієнта, оглядів, функціональних проб печінки та тестів на алкоголь за допомогою алкотестерів. Пацієнтам, які приходять до медичного працівника з явними ознаками алкогольного або іншого сп’яніння, не можна давати метадон.

Зважаючи на те, що лікування пацієнтів з супутньою залежністю від алкоголю пов’язане із серйозними складнощами, слід розглянути можливість проведення одночасної терапії дисульфірамом чи акампрозатом. Якщо пацієнт приймає будь-який з цих препаратів, слід розглянути варіант призначення йому метадону у формі рідкого розчину, який не містить алкоголю. Це дозволить знизити ризики негативних реакцій.

При проведенні фармакотерапії необхідно завжди звертати увагу на можливу взаємодію препаратів з іншими лікарськими засобами, особливо у контексті одночасного прийому седативних препаратів та ЗПТ. Пацієнтів, які станом на початок ЗПТ продовжують вживати алкоголь чи інші неопіоїдні наркотики потенційно шкідливими способами, слід попереджати про потенційну загрозу інтоксикації, шкоду від одночасного вживання декількох ПАР, у т.ч. підвищення ризику передозування, а також консультувати їх про шляхи зниження або припинення ризикованого вживання алкоголю чи інших наркотиків. Пацієнтами, перед якими стоять високі ризики одночасного вживання декількох ПАР, є ті, які часто приходять до пункту ЗПТ з ознаками інтоксикації або симптомами синдрому відміни бензодіазепінів чи алкоголю, а також ті, хто регулярно вживають препарати у розмірах, що перевищує стандартну терапевтичну дозу.


Лікування одночасного вживання декількох ПАР


Для пацієнтів може бути пріоритетніше займатися розв’язанням своїх проблем, пов’язаних із вживанням наркотиків, по черзі (а не одночасно), особливо якщо вони відчувають синдром відміни внаслідок припинення вживання кожного наркотика. Водночас, спроби подолання всіх цих проблем одночасно можуть давати кращі клінічні результати. Крім того, деякі способи лікування, зокрема, стаціонарна терапія та реабілітація у стаціонарі, вимагають від пацієнта припинити вживання усіх наркотиків. Навіть у програмах амбулаторного лікування пацієнтів слід заохочувати одночасно долати всі прояви та види проблемного вживання наркотиків. Як свідчать дані, коли пацієнт намагається припинити вживання певного наркотика, вживання іншого наркотика може викликати рецидив щодо першого. Наприклад, якщо пацієнт має залежність від опіоїдів, вживання канабісу може підвищувати ризик рецидиву вживання опіоїдів.

Психологічні інтервенції та загальні консультації зазвичай є більш ефективними, якщо вони спрямовані на розв’язання різних проблем щодо вживання наркотиків одночасно. Якщо фокусуватися на подоланні проблем, пов’язаних з вживанням одного наркотику, ігноруючи проблеми, викликані іншими наркотиками, це може призводити лише до обмеженого поліпшення функціонування пацієнта, хоча рівень вживання наркотиків може знизитися. Крім того, користь, яку пацієнт отримує від когнітивно-поведінкової терапії та інших інтервенцій, може одночасно застосовуватися і до розв’язання проблем, пов’язаних з одночасним вживанням різних наркотиків.

Одночасні інтервенції з розв’язання всіх проблем з наркотиками (якщо пацієнт готовий до них) може мати переваги в контексті економії коштів та часу, а також кращих результатів та позитивного впливу на здоров’я пацієнта.

Лікування для припинення куріння


Вживання тютюну людьми з залежністю від опіоїдів є більш розповсюдженим супутнім станом, ніж вживання алкоголю та всіх інших наркотичних речовин, узятих разом. Половина смертей пацієнтів, які проходили лікування залежності від алкоголю, ставалася через захворювання, викликані курінням (тобто, більше, ніж через захворювання, викликані власне алкоголем). Відповідно до результатів 24-річного дослідження людей, які протягом тривалого часу вживали алкоголь, смертність серед курців була у чотири рази вище, ніж серед тих, хто не вживав тютюну. Хоча масштаби проблеми куріння серед людей, які мають залежність від опіоїдів, є очевидними, залишаються питання щодо того, коли та як найкраще втручатися (Bowman et al., 2012; J. J. Prochaska, Delucch i, & Hall, 2004). Останні дослідження свідчать, що одночасне припинення вживання тютюну та інших наркотичних речовин знижує показник рецидивів – як мінімум це стосується деяких наркотичних речовин (Reid et al., 2008). Пояснити високий показник поширеності куріння серед пацієнтів ЗПТ допомагає взаємодія між опіоїдами та нікотином (A. K. Elkader, Brands, Selby, & Sproule, 2009). Це дозволяє визначити переваги подолання проблем, пов’язаних з вживанням обох речовин.

В одному з рандомізованих контрольованих досліджень (Reid, et al., 2008) пацієнти програм підтримуючої терапії метадоном та амбулаторних програм лікування залежності від алкоголю та наркотиків проходили звичайне лікування, причому одна група при цьому ще й отримували допоміжну терапію для припинення куріння, а інша – ні. Терапія для припинення куріння складалася з 8-тижневого курсу групових консультацій та використання нікотинових замісних пластирів. Наслідком цієї терапії стало суттєве скорочення щоденного вживання тютюну та утримання від вживання тютюну деякими пацієнтами (помірний рівень результату), причому жодних побічних ефектів на реабілітацію не спостерігалося. Показники утримання від вживання тютюну, яких було досягнуто (10% протягом лікування та 5-6% через три та шість місяців після його закінчення) є значно нижче, ніж ті, які зазвичай спостерігаються серед загального населення (30-50% протягом лікування та 10-20% через певний тривалий час після його закінчення). Багато пацієнтів, які брали участь у цьому дослідженні, проходили лікування вже протягом тривалого строку – відповідно, залишається вірогідним, що більш агресивне лікування для припинення куріння на початку курсу лікування залежності від алкоголю та наркотиків може призводити до негативних результатів. Крім того, у цьому дослідженні використовувалася схема лікування залежності від нікотину, що передбачала групові консультації високого рівня. Автори зауважили, що негативним фактором для деяких потенційних учасників стала значна тривалість програми. Це може стати перешкодою для більш широкого застосування програм такого типу.

У систематичному огляді ефективності інтервенцій для припинення куріння серед пацієнтів програм лікування залежності або відновлення (J. J. Prochaska, et al., 2004) було встановлено суттєве зростання показника утримання від куріння серед учасників, які отримували ці інтервенції, причому нікотинова замісна терапія була пов’язана з сильнішими ефектами. (У 14 з 15 досліджень, включених до огляду, проводилися психосоціальні інтервенції з припинення куріння, а в 11 дослідженнях пацієнти проходили нікотинову замісну терапію). Відповідно до результатів оцінок через 6 місяців після припинення інтервенції або пізніше, ефекти інтервенцій вже не були значимими. Це означає, що дослідження свідчать про хороші результати у контексті припинення куріння, але проблеми із утриманням від куріння протягом тривалого часу.

Відносна різниця між учасниками інтервенцій та контрольною групою була однаковою і для пацієнтів програм лікування залежності, і для пацієнтів програм відновлення. Водночас, показники припинення куріння були послідовно вищими серед пацієнтів програм відновлення (у порівнянні з пацієнтами програм лікування залежності) (J. J. Prochaska, et al., 2004).

Серед пацієнтів, які проходили лікування залежності, інтервенції з припинення куріння були пов’язані з більш значним підвищенням показника довгострокової тверезості, ніж серед контрольної групи. На основі цього результату автори приходять до висновку, що інтервенції з припинення куріння можуть бути корисними для досягнення довгострокової тверезості, навіть якщо пацієнти не утримуються від куріння протягом тривалого часу (J. J. Prochaska, et al., 2004).

Враховуючи, що всі види інтервенцій для припинення куріння здаються однаково ефективними, і лише деякі з них мають побічні ефекти, курців необхідно інформувати про переваги і недоліки різних видів лікування. Рекомендується проводити психосоціальні інтервенції та фармакотерапію одним або більшою кількістю препаратів. Якщо курець не може припинити вживання опіоїдів, необхідно оцінити причини рецидиву та після цього обрати більш інтенсивний вид лікування або нову схему лікування (або й те, й інше). Поєднання психосоціальних інтервенцій та фармакотерапії підвищує показник припинення вживання наркотиків. Курці, які вживають тютюн не кожного дня, з меншою вірогідністю матимуть залежність від нікотину. Вірогідність того, що фармакотерапія буде корисною для них, також є нижчою. Пацієнти, які мають інші проблеми з наркотиками, навряд чи припинять їх вживання, якщо ці проблеми не будуть розв’язані до або під час того, як вони будуть робити спроби припинити вживання наркотиків. Ризик рецидиву для таких пацієнтів може бути вищим (Hughes, 2008).




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   63   64   65   66   67   68   69   70   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка