Психічні та поведінкові розлади



Сторінка69/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   85

Гепатит С


Розповсюдження вірусу гепатиту С (ВГС) через вживання ін’єкційних наркотиків є однією з основних проблем, що стоять перед системою охорони громадського здоров’я. Під час тестування на ВГС доцільно визначати не лише наявність антитіл до цього вірусу, але також і його генотип та вірусне навантаження, оскільки ця інформація є корисною для планування схеми лікування та встановлення його цілей і результатів.

Приблизно у 75% пацієнтів з ВГС розвивається хронічна інфекція, яка може призвести до тривалих пошкоджень печінки. За нинішніми оцінками, у 7% з хронічною інфекцією гепатиту С протягом 20 років після інфікування розвивається цироз печінки, а у 20% пацієнтів він з’являється протягом 40 років після інфікування. Це свідчить про те, що розвиток захворювання протікає повільно, і тому інтервенції на початковому етапі мають критично важливе значення. Щороку у 2-5% пацієнтів з цирозом печінки виникає печінкова недостатність, а у 1-2% пацієнтів – рак печінки14. Із підвищенням віку споживачів опіоїдів рівень смертності від хронічного гепатиту С та його ускладнень зростає.

Серед пацієнтів наркологічних служб спостерігається високий рівень розповсюдженості гепатиту С. Такі пацієнти складають значну частку інфікованих цим вірусом. Відтак, підвищення охоплення цих осіб програмами лікування гепатиту С буде мати відчутні результати для охорони громадського здоров’я. Мета лікування полягає у профілактиці розвитку печінкової недостатності та раку печінки. Нині стандартною схемою лікування ВГС є поєднання пегілірованого альфа-інтерферону та рибавірину. Ця схема дозволяє досягти приблизно 40-40% показника стійкої вірусологічної ремісії для вірусу генотипу 1 і 80% – для вірусів генотипів 2 і 3. Водночас, додавання боцепревіру або телапревіру до цієї схеми пов’язано із підвищенням вірогідності ремісії інфекції, викликаної вірусом генотипу 1 (Chou et al., 2013). Обидва ці препарати включені до Програми субсидування окремих категорій рецептурних лікарських засобів для населення (Pharmaceutical Benefits Scheme). Реакція на лікування у споживачів ін’єкційних наркотиків та осіб, які не споживають ін’єкційні наркотики, є однаковою (Sullivan & Fiellin, 2004). Крім того, показники дотримання курсу лікування та результатів лікування можуть поліпшуватися, якщо терапія ВГС здійснюється одночасно з лікуванням залежності від алкоголю або наркотиків (Stein et al., 2012).

Заохочувати пацієнтів наркологічних служб починати лікування ВГС є складним завданням. Лікування, на яке пацієнт має погодитися, є тривалим (зазвичай 6 або 12 місяців) та може призводити до неприємних побічних ефектів і припинення звичного способу життя. Враховуючи, що у багатьох людей з ВГС протягом тривалого часу не проявляються жодні симптоми, їм може важко бути прийняти рішення про початок лікування гепатиту С, оскільки таке лікування вимагає від них зміни звичного способу життя. Важливо, щоб пацієнтам гепатитом С надавалася правдива та об’єктивна інформація про переваги та можливі негативні (побічні) ефекти лікування. Крім того, людям, що проходять лікування гепатиту С, необхідно надавати належну підтримку та консультації для подолання побічних ефектів і сприяння дотриманню ними курсу лікування. Провайдери медичних послуг мають бути обізнаними із варіантами лікування гепатиту С та шляхами направлення пацієнтів до профільних фахівців.

Необхідно налагодити сильні зв’язки між наркологічними клінічними службами та службами, які проводять лікування гепатитів.

Якщо особа має інфікування ВГС, необхідно визначити її статус інфікування ВГВ, оскільки ко-інфекція обома гепатитами може бути фактором більш агресивного перебігу захворювання. У випадку ко-інфекції до схеми лікування потрібно додати інтерферон та проводити більш пильний моніторинг стану пацієнта.

Потрібно також проводити консультації та інформаційну роботу для роз’яснення наслідків інфікування гепатитом С, скорочення ризикованої поведінки та мінімізації розповсюдження вірусу. Зокрема, пацієнтам необхідно надавати поради щодо скорочення ризикованого вживання всіх видів наркотичних речовин (у т.ч. алкоголю) та лікування усіх станів, пов’язаних з гепатитом С. Зокрема, пацієнтів слід закликати не використовувати ін’єкційне обладнання (у т.ч. джгути, ложки та розчини) спільно. Це саме стосується бритв, зубних щіток та інших інструментів, які можуть контактувати з кров’ю.

Як правило, пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки, які проходять тривалу ЗПТ, не потрібно змінювати розмір дози замісного препарату, але якщо у функціонуванні печінки спостерігаються різні зміни, таке коригування дози може бути необхідним.


2.6.8 Ув’язнені


У багатьох випадках при потраплянні під варту люди припиняють або суттєво скорочують вживання наркотиків, але якщо вони все ж вживають їх, то роблять це більш ризикованими способами (Hedrich et al., 2012; Stallwitz & Stover, 2007). У пенітенціарних установах штату Південна Австралія приблизно 13-14% ув’язнених практикують вживання опіоїдів ризикованими способами. Більше 50% ув’язнених повідомляють про те, що вони вживали ін’єкційні наркотики хоча б один раз протягом трьох місяців перед потраплянням під варту (Holmwood, Marriott, & Humeniuk, 2008).

Враховуючи, що у пенітенціарних установах спостерігається високий рівень обігу контингенту та повторних ув’язнень, стан здоров’я ув’язнених серйозно впливає на охорону громадського здоров’я у громадах, куди вони повертаються. Повернення ув’язнених до своїх громад часто пов’язане із підвищенням ризиків для здоров’я особливо у контексті статевих контактів та вживання наркотиків. Дуже поширеним явищем серед осіб з досвідом вживання наркотиків є рецидиви вживання наркотиків після звільнення з-під варти. Ці рецидиви також пов’язані із більш активною участю у кримінальній діяльності, ризиками інфікування ВІЛ та ВГС, передозуванням наркотиків, смерті від передозування та повторного ув’язнення.

З огляду на такі обставини, ця категорія населення потребує особливої уваги. Робота з нею має бути спрямована на поліпшення благополуччя та соціального функціонування після звільнення з-під варти, а також на зниження ризиків для громадського здоров’я і безпеки.

Особливий ризик, що постає перед споживачами опіоїдів, яких звільняють з пенітенціарних установ – це ризик передозування. Це пов’язано зі зниженням толерантності до опіоїдів протягом їхнього перебування під вартою (Stallwitz & Stover, 2007). Важливим засобом зниження цього ризику є проведення ЗПТ під час ув’язнення і перед звільненням, а також надання консультацій та попередження пацієнтів про високий ризик передозування (Cropsey et al., 2011; Hedrich, et al., 2012).

Етап лікування після звільнення пацієнтів з-під варти має критичне значення для скорочення ризику рецидивів та участі у кримінальній діяльності серед колишніх ув’язнених, які мали проблеми із залежністю від наркотиків. Результати деяких досліджень свідчать, що важливим фактором для підтримання досягнень лікування залежності від наркотиків, проведеного під час перебування в ув’язненні, є ефективний подальший догляд. На додачу до потреб стосовно подолання залежності від опіоїдів, багато колишніх ув’язнених можуть мати проблеми з житлом та грошима, а в окремих випадках – проблеми з психічним здоров’ям. Після звільнення вони можуть повертатися до своїх друзів або у сім’ї, де їм може не надаватися належна підтримка, або які мають порушення функціонування. Тому подальший догляд не може обмежуватися лише наданням наркологічної допомоги – він має включати в себе також послуги з соціальної підтримки (Jurgens, 2007). Необхідно налагодити дієві зв’язки між пенітенціарними установами та медичними закладами для забезпечення безперервності медичної допомоги для осіб, звільнених з-під варти (Hedrich, et al., 2012).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка