Психічні та поведінкові розлади



Сторінка70/85
Дата конвертації16.03.2018
Розмір5.37 Mb.
1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   85

2.6.9 Лікування больового синдрому

Гострий больовий синдром у пацієнтів, які проходять фармакотерапію залежності від опіоїдів


Для подолання помірного болю таким пацієнтам необхідно призначати неопіоїдні анальгетичні засоби (аспірин, парацетамол, нестероїдні протизапальні препарати). Для пацієнтів, які приймають налтрескон, препарати, що містять опіоїди (наприклад, препарати для лікування кашлю, застуди або діареї), не будуть ефективними.

Якщо для подолання больового синдрому середньої тяжкості потрібні додаткові опіоїдні анестезійні препарати, може бути доцільним на обмежений час підвищити дозу метадону або бупренорфіну.

Пацієнти програм ЗПТ, які потрапляють до лікарні, за можливості мають продовжувати лікування метадоном чи бупренорфіном. Пацієнтам підтримуючої терапії метадоном, яким не дозволяють приймати його перорально (наприклад, після абдомінальної хірургії), мають давати парентеральні опіоїдні анальгетичні препарати – бажано шляхом безперервної інфузії в дозах, достатніх для забезпечення полегшення болю і контролю за їх відміною. Коли пацієнти готові, вони мають повертатися до прийому метадону перорально та продовжувати приймати рентеральні опіоїдні анальгетичні препарати, поступово зменшуючи їх дозу.

Маючи толерантність до опіоїдів, пацієнти програм ЗПТ потребують більших доз анальгетичних препаратів для подолання больового синдрому. Розмір дози та спосіб прийому препарату має визначатися на основі консультацій із медичними працівниками, що мають відповідну кваліфікацію у сфері лікування больового синдрому. Пацієнтам програм підтримуючої терапії метадоном не можна призначати препарати із змішаними властивостями агоністів та антагоністів опіоїдів або часткові агоністи (наприклад, бупренорфін), оскільки вони можуть викликати синдром відміни у гострій формі.




ПОСИЛАННЯ

А7.6 Лікування больового синдрому
Існують свідчення крос-толерантності між метадоном та анестетичними речовинами: так, пацієнтам програм терапії метадоном можуть бути потрібні більші дози анестетичних препаратів під час стоматологічних або хірургічних процедур. Пацієнти, яким потрібне обширне оперативне втручання, мають повідомляти своїх лікарів про прийом метадону або бупренорфіну та обговорювати варіанти подолання больового синдрому у після-операційний період до проведення операції. Якщо під час планового оперативного втручання, у т.ч. стоматологічної операції, планується використання опіоїдних анальгетичних препаратів, щонайменше за 72 години до операції потрібно припинити прийом налтрексону. Лікар має бути обізнаний, що пацієнт приймає налтрексон. Потім пацієнт повинен утримуватися від прийому опіоїдів як мінімум 3-5 днів після операції перед тим, як повертатися до терапії налтрексоном. Точний строк утримання від опіоїдів залежить від тривалості їх вживання та періоду напіввиведення. За більш консервативним підходом, пацієнт має утримуватися від вживання опіоїдів протягом семи днів.

Хронічний біль


Якщо у пацієнтів одночасно є залежність від фармацевтичних опіоїдів та гострий хронічний біль, це ставить серйозні проблеми перед ними самими, їхніми сім’ями та особами, які доглядають за ними, медичними працівниками і службами. Лікування, яке надається багатьом пацієнтам, є неналежним та погано скоординованим. Крім того, такі пацієнти можуть відчувати стигму (з боку сімей, друзів, громади та медичних закладів), а це, своєю чергою, може призводити до подальшого погіршення результатів лікування та якості життя пацієнтів взагалі. Нижче наводиться огляд основних принципів лікування таких пацієнтів.
  • Оцінка та постановка діагнозу


Необхідно взяти до уваги такі аспекти.

  1. Характеристика больового синдрому: етіологія, тяжкість, місце прояву, фактори, які йому сприяють або пом’якшують його.

  2. Вживання опіоїдів: досвід вживання опіоїдів, нинішня ситуація, обсяг, частота, способи, вживання опіоїдів, ситуація з відміною, толерантність, спроби припинити або скоротити вживання опіоїдів, психосоціальні критерії залежності; побічні ефекти вживання опіоїдів.

  3. Вживання інших наркотичних речовин: досвід та нинішня ситуація.

  4. Аберрантна поведінка щодо вживання наркотиків, у т.ч.:

  • джерела отримання препаратів (кількість лікарів, до яких звертався пацієнт, вживання опіоїдних препаратів, які відпускаються без рецепта, отримання опіоїдів у друзів та членів сім’ї, на вулиці/на чорному ринку);

  • способи вживання опіоїдів, у т.ч. досвід ін’єкційного вживання;

  • частота, обсяг та фактори, що впливають на підвищення розміру дози;

  • цілі використання опіоїдів (зокрема, використання опіоїдів для інших цілей, ніж подолання гострого больового синдрому, наприклад, для подолання безсоння, тривожності тощо).

  1. Інші способи подолання больового синдрому, які використовувалися раніше: досвід та ефективність різних підходів, у т.ч.:

  • фізична терапія (наприклад, заняття спортом, фізіотеорапія, акупунктура, черезшкірна електрична стимуляція нервів тощо);

  • психологічні підходи (когнітивно-поведінкова терапія, сприяння релаксації);

  • прийом неопіоїдних препаратів.

  1. Стан психічного здоров’я, зокрема, наявність розладів поведінки, досвід проходження лікування (фармакологічного або психосоціального) раніше або нині.

  2. Стан фізичного здоров’я, у т.ч. стани, пов’язані з больовим синдромом, вживанням опіоїдів та інших наркотичних речовин (наприклад, побічні ефекти від вживання опіоїдів, шкода від ін’єкцій тощо). Необхідно проводити відповідні аналізи (у т.ч. аналіз на статеві гормони, полісомнографію, ЕКГ відповідно до показань).

  3. Соціальні обставини, у т.ч. стосунки з оточуючими, зайнятість, юридичний та фінансовий стан.

  4. Сімейна історія щодо больового синдрому і вживання наркотичних речовин.

  5. Визначення проблем пацієнта та його оточуючих (членів сім’ї, роботодавців, інших медичних працівників) щодо вживання опіоїдів. Систематичне проведення огляду:

  • побічних ефектів, пов’язаних із вживанням опіоїдів;

  • наслідків вживання опіоїдів (у контексті відміни опіоїдів, гіпералгезії, покладання надмірних сподівань на опіоїди без використання інших способів подолання больового синдрому;

  • аберрантна поведінка (див. пункт 4 вище).

  1. Оцінка мотивації пацієнта до подолання залежності від опіоїдів у контексті комлексного плану лікування больового синдрому.


  • Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   85

Схожі:

Психічні та поведінкові розлади iconПредмет психології
Записати у словник визначення понять: психологія, психіка, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості, біхевіоризм,...
Психічні та поведінкові розлади iconЛабораторна робота 3 Дослідження психічних властивостей людини-оператора Мета роботи Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які
Вивчити загальні поняття про психічні прцеси які відбуваються у людини-оператора: відчуття, сприйняття, уявлення І уява, увага, пам’ять...
Психічні та поведінкові розлади iconЗгідно поставленої мети були намічені основні задачі дослідження
При цьому клінічна картина протікає важко І прогностично несприятливо, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, провокуючи...
Психічні та поведінкові розлади iconРобоча програма навчальної дисципліни сучасні проблеми міжетнічних та міжцивілізаційних взаємин у теоретичному та практичному вимірах
...
Психічні та поведінкові розлади iconПсихічні й психофізіологічні властивості людини-оператора людина-оператор як ланка
Саме вона формулює мету функціонування системи, планує, спрямовує й контролює основні процеси. Тому діяль-ність оператора є підгрунтям...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка