Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу



Сторінка4/10
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Техніки та форми навчання у тренінгу

Лекції

За цієї форми навчання лектор, який більшість часу перебуває у фронтальній позиції відносно аудиторії, представляє інформацію одразу всім учасникам. Цей метод, як правило, використовується, аби донести нову інформацію одночасно до великої кількості людей в умовах, коли слухачі мають слабку підготовку або взагалі не мають базових знань за певною темою. Тривалість таких лекцій може бути до однієї години, іноді й більше.

Слід пам'ятати, що в ході лекції аудиторія пасивно сприймає інформацію, тому думки людей можуть відхилятися від теми, якщо лекція задовга, представлена інформація не відповідає темі, лектор читає матеріал не надто динамічно. Оскільки під час лекційних занять можливості для взаємодії між лектором та аудиторією вкрай обмежені, лектор і слухачі не можуть бути впевнені в тому, що тлумачать зміст лекції однаково. Природно, добре підготовлена і виконана лекція імовірніше зацікавить аудиторію, ніж така, коли лектор погано орієнтується у темі, ніяковіє чи соромиться, або, що особливо негативно впливає на інтерес аудиторії, - читає текст лекції слово в слово за конспектом, не пожвавлюючи її, не підтримуючи з аудиторією контакт очима.

Готуючи лекцію, важливо пам'ятати деякі правила:


  • визначте основні тези, на яких треба наголосити особливо, і черговість їх представлення;

  • напишіть докладний конспект;

  • яскраво позначте в конспекті основні тези, щоб не шукати їх у ході лекції;

  • розрахуйте час так, щоб належним чином викласти матеріал, а потім відповісти на запитання і провести обговорення;

  • підготуйте допоміжні матеріали (слайди, роздаткові тексти, рисунки, таблиці, картки тощо).

Для підвищення інтересу аудиторії під час лекцій використовуються різноманітні прийоми, наприклад:

  • аудіовізуальні презентації (слайди, відеофільми тощо);

  • запитання - відповіді, відповідність яких темі лекції та витрати часу на них лектор ретельно контролює;

  • заздалегідь підготовлені виступи членів аудиторії, покликані представити різні погляди на предмет лекції.

Міні-лекції

Міні-лекції відрізняються від повноформатних лекцій значно меншою тривалістю. Зазвичай міні-лекції не перебільшують 10-15 хвилин, і використовуються для того, щоб: стисло донести нову інформацію до багатьох людей одночасно; розповісти, як виконувати якісь дії, що їх учасники згодом опановуватимуть самі в ході практичних вправ; підсумувати результати роботи малих груп для всієї аудиторії.

Міні-лекції часто застосовуються як частини цілісної теми, яку не бажано викладати повноформатною лекцією, аби не втомлювати аудиторію. Тоді інформація надається по черзі кількома окремими сегментами (міні-лекція-ми), між якими застосовуються інші форми й методи навчання: періоди.за-питань - відповідей, вправи на перевірку засвоєння матеріалу, рухавки, робота в складі малих груп тощо.

Презентації

На відміну від лекцій, які надають знання з багатьох аспектів певної теми, їх взаємозв'язку з метою створення цілісного, теоретично обгрунтованого погляду на певне явище, презентації спрямовані на надання нових результатів, нової інформації з конкретного, досить вузького, практичного аспекту теми, яка є предметом навчання. Успішна презентація вимагає від того, хто її проводить:



  • заздалегідь потренуватися у проведенні презентації, аби виглядати і почувати себе впевнено;

  • заздалегідь організувати всі необхідні умови для проведення презентації (підготувати робоче місце, засоби наочності - плакати, слайди, демонстраційну апаратуру тощо);

  • в ході роботи періодично запитувати аудиторію щодо зрозумілості нової інформації, підтримувати постійний зворотний зв'язок;

  • виявляти гнучкість, бути готовим до непередбачуваних обставин, адже презентована нова інформація для когось може виявитися такою, що заперечує його усталеним поглядам.

Колективні презентації

Це така форма представлення матеріалу, коли кілька (троє або більше) осіб разом (по черзі) повідомляють інформацію аудиторії. Згідно з вказівками ведучого, який регулює черговість виступів, кожний, хто презентує, робить доповідь певної тривалості (зазвичай, до 15-20 хвилин). Як правило, кожне повідомлення присвячене якомусь одному з кількох аспектів (вимірів, поглядів) одної теми. Як правило, наприкінці колективних презентацій передбачаються запитання аудиторії кожному доповідачеві.



Мозковий штурм

Цей метод тренінгового навчання застосовується як для обговорення всією групою учасників, так і для обговорення в малих групах. Його мета -сформулювати якомога більше ідей на задану тему. Мозковий штурм проводиться у два етапи: на першому етапі формулюють ідеї, на другому їх оцінюють. Зазвичай використовується велика шкільна дошка або аркуші фліп-чартного паперу, де один з учасників (або помічник тренера) записує ідеї так, щоб усі могли їх бачити. Це стимулює мислення і зручно для відбору кращих ідей у ході оцінювання на другому етапі.

Перший етап триває зазвичай 5-10 хвилин, протягом яких учасники швидко висловлюють усі ідеї, що спадають їм на думку. Ці ідеї записуються без коментарів та оцінок. Якщо декотрі ідеї повторюються, вони позначаються відповідну кількість разів. На цьому етапі усі думки мають однакову цінність, тому що їх кількість поки що важливіша, ніж якість. Часто буває, що якась одна ідея тягне за собою низку інших.

Другий етап триває зазвичай 10-15 хвилин. На цьому етапі схожі ідеї об'єднуються в групи, обговорюються та оцінюються. В міру того як декотрі ідеї будуть визнані учасниками менш продуктивними, вони викреслюються з переліку, який у підсумку містить найкращі думки учасників.

Часто буває корисно для формулювання ідей розподілити учасників за малими групами, а згодом об'єднати їх для подальшого обговорення й оцінювання у складі всієї групи. Для ефективного мозкового штурму корисно також виокремити два типи ідей, запропонованих учасниками - таких, що здаються на перший погляд найбільш імовірними для реалізації, та навпаки - найнеймовірнішими. Такий розподіл може бути продуктивно використаний для початку обговорення та оцінювання ідей. Використання найнеймовірніших відповідей спонукає людей розглядати питання з різних точок зору, запроваджувати нестандартний підхід та враховувати оригінальні погляди.

Стимулювати вироблення ідей можна й в інший спосіб: записати кілька різних, але взаємопов'язаних питань з теми обговорення на різних аркушах фліп-чартного паперу (аркушах плакатного формату), і розташувати їх на стінах аудиторії. Тоді учасники, пересуваючись по колу між цими аркушами, записують на них свої ідеї.



Аналіз ситуаційних вправ

Ситуаційна вправа - це реальна ситуація, представлена групі для аналізу. Вона може бути запозичена з досвіду тренера, колег, з літературних описів, свідчень очевидців. Тренер також може сам описати реальну історію, яка мала місце в житті. За допомогою цього методу можна проводити аналіз реальних ситуацій, визначати в них ключові проблемні питання, формулювати ідеї щодо можливого розв'язання таких ситуацій. Але слід пам'ятати, що застосування методу ситуаційних вправ потребуватиме від тренера значних витрат часу на підготовку, тим більших, чим складніша аналізована ситуація.

Особливості проведення аналізу ситуаційних вправ виявляються в тому, що:


  • учасникам роздаються друковані матеріали з описом обраної ситуації;

  • можна наприкінці опису визначити питання для аналізу або запропонувати учасникам відповідні інструкції на початку роботи. Часто буває доцільно застосувати обидва прийоми разом;

  • учасники мають відокремити суттєві факти від несуттєвих, зробити висновки і ухвалити рішення на підставі цих висновків;

  • учасники мають пов'язати аналіз ситуаційної вправи з матеріалами тренінгу, які були вивчені раніше;

  • аналіз ситуаційних вправ зручно виконувати у складі малих груп, а згодом малі групи можуть представляти свої висновки всій групі для подальшого обговорення.

Аналіз критичних випадків

Це метод докладного розгляду якоїсь однієї події, з метою усвідомлення досвіду, формулювання висновків та планування дій, які можуть дати позитивні зміни на майбутнє. Для такого аналізу учасники повинні мати певні базові знання за темою обговорення, аби легко наводити приклади і формулювати ідеї під час виконання вправи. Теми для обговорення може запропонувати тренер або сама група в процесі мозкового штурму.

Особливості проведення аналізу критичних випадків полягають у тому, що:


  • учасники працюють у складі малих груп;

  • учасникам надається стислий опис події;

  • мала група обговорює подію, відповідаючи на запитання на кшталт того: як можна було запобігти настанню цієї події; як можна було б вплинути на її перебіг, щоб отримати інший результат; які додаткові знання або навички були потрібні, щоб забезпечити інший результат; чому ця подія сталася в тому вигляді, в якому вона сталася?

  • згодом, у разі необхідності, малі групи можуть об'єднатися у велику групу, щоб обмінятися результатами своєї роботи.

Рольова гра

Це ефективна навчальна методика, яка має бути добре продумана і організована, щоб забезпечити позитивний вплив. За допомогою рольової гри можна:



  • набути досвіду використання певних навичок в ігровій ситуації;

  • проаналізувати альтернативні способи дій, ідеї, запропоновані для виконання завдання гри, зміни ситуації на краще;

  • відпрацювати на практиці певні види поведінки у безпечному середовищі перед тим, як розпочати їхнє застосування в реальному житті;

  • набути впевненості у своїх силах під час практичних дій або репетиції певної події;

  • закріпити засвоєний матеріал шляхом забезпечення зворотного зв'язку.

  • додати до навчального процесу елемент розваги.

Особливості проведення рольових ігор такі:

  • гра планується заздалегідь. Тренер має чітко усвідомлювати, для чого він застосовує цей метод, які навички учасники набуватимуть в результаті;

  • учасникам потрібні чіткі інструкції щодо теми, яку вони представлятимуть, і часу, який відводиться їм на підготовку гри та її презентацію глядачам;

  • після кожної презентації проводиться брифінг (він може мати різні форми) для обговорення перебігу подій під час гри;

  • тренер радить глядачам звернути увагу на певні моменти гри, які обговорюватимуться після презентації під час брифінгу; дає учасникам змогу разом обговорити, що сталося;

  • кожний виконавець ігрової ролі може обговорити свою роль; глядачі (спостерігачі) можуть представити свої коментарі щодо моментів гри, на які вони звернули увагу;

  • тренер підсумовує обговорювані моменти, дипломатичне звертає увагу на інші моменти, які, можливо, випали з поля зору учасників під час презентації та брифінгу, дякує кожній групі за презентацію і першим починає аплодувати на знак подяки;

  • тренер має бути готовим втрутитися, якщо група відхиляється від заданої теми, або презентація триває надто довго;

  • рольова гра потребує часу (як правило, вона триває довше, ніж передбачається) щоб пояснити учасникам, що вони мають робити (близько 10 хвилин); щоб підготуватися групі до презентації (близько 20-30 хвилин); щоб провести власне презентацію (близько 10 хвилин); щоб провести брифінг, на якому обговорюватимуться висновки, зроблені в результаті гри (близько 10— 15 хвилин);

  • рольова гра з більшою імовірністю виявиться успішною, якщо учасники тренінгу почуваються комфортно один з одним. Як правило, не рекомендується проводити рольову гру на початку тренінгового курсу;

  • у процесі гри тренеру слід робити нотатки для обговорення під час брифінгу. Роль тренера полягає в тому, щоб допомогти учасникам максимально усвідомити, що відбувалося на сцені, чому це відбувалося, і що можна було б зробити інакше, аби отримати інший результат;

  • тренер має відзначити, чи відчували гравці проблеми щодо виходу зі своєї ролі після завершення гри. Якщо так - один з корисних методів полягає в тому, щоб запропонувати учасникам написати що-небудь про свою роль на аркуші паперу, а згодом зім'яти аркуш і викинути його.

Рольові ігри, як і багато інших ігор та тренінгових вправ, належать до інтерактивних методів навчання. Інтерактивне навчання передбачає використання різних видів активності учасників тренінгу: фізичної (рухова активність); соціальної (активність у соціальному оточенні - комунікація, взаємодія, взаємне прийняття); змістовної стосовно тематики тренінгу. Відповідно до того, яка активність домінує у грі, таке завдання й вирішуватиме у тренінгу гра, вправи. Наприклад, якщо застосовуватимуться фізичні вправи, які не пов'язані із змістом тренінгу, то вони виконуватимуть роль розминки, слугувати засобом пожвавлення групи. Вправи та ігри дозволяють досягти численних цілей, зокрема:

•подолати ніяковість і представити учасників один одному, коли вони щойно познайомилися;

•зарядити учасників енергією, коли відчувається знесилення після обідньої перерви або після довготривалого заняття, під час якого учасники були змушені мало рухатись;

• створити командний дух;

• сприяти спілкуванню;

•переглянути матеріал заняття, аби закріпити поняття, представлені раніше;

•урізноманітнити заняття і внести в них елемент розваги.

Що потрібно знати, щоб провести гру [ 12, с. 8 - 38]. Для успішної роботи тренеру слід діяти власний «тренерський портфель», бути добре ознайомленим із різними іграми (знати мету гри та її приналежність до відповідного класу інтерактивних методів), вміти проводити гру у відповідності з вимогами до ведучого тренінгу.

Стосовно кожної окремої гри потрібно уточнити:

•як ця гра працює. Адже гра проявляє, виносить на поверхню глибинні почуття та ідеї, бажання та побоювання, надії та спогади, вона ніби їх проектує на задану тренером поверхню. При цьому тренер може використати різні способи проекції, такі як навмисне акцентування поведінки з перебільшенням (щоб учасники краще побачили та відчули особливості своєї поведінки); застосування принципу контрасту (учасник має зробити так, як раніше ніколи не робив); обмін ролями (для розширення уміння учасників розуміти партнера); використання знання системності процесів і результатів (щоб учасники зрозуміли наслідки застосування різних комунікативних стилів поведінки) тощо;

• мету (що ця гра повинна проявити, як це буде усвідомлено учасниками). Визначення мети гри та надає можливість ^цінити її результати;

•потрібну кількість учасників (чи достатньо-в групі людей для гри, як чисельність групи впливатиме на готовність учасників витримувати навантаження, відкриватися перед іншими людьми, адже чим більше нових людей на тренінгу, тим важче декотрим учасникам бути відвертими тощо);

• тривалість (чи буде достатньо часу для проведення гри);

• який засіб спілкування використовуватиметься (потрібно стежити, щоб змінювалися по черзі вербальні та невербальні засоби);

• ступінь структурованості гри (чим конкретніша структура гри, тим чіткіша повинна бути інструкція тренера учасникам);

• глибину втручання (від спрямованості учасників на відповідний рівень аналізу - поверховий чи глибинний - залежить можливість використання гри та легкість її сприйняття учасниками);

• навантаження на учасників (певна міра навантаження, яка викликає відповідну напругу, деякий стрес, потрібні для ефективної роботи. Проте надмірне навантаження не сприяє конструктивній переробці інформації, блокує та закріплює стереотипні форми поведінки не на користь меті гри);

• історію виникнення гри, яка інколи теж дає цікаву інформацію;

" вимоги до ведучого (здатність ефективно провести гру, відпрацювати досвід та усвідомити почуття, які проявляться у грі, забезпечивши збереження працездатності групи та користь кожному учасникові).

Технологія проведення гри

Алгоритм проведення гри включає чотири послідовні кроки: аналіз ситуації в групі, інструктаж учасників, спостереження за процесом гри, підведення підсумків.

Перший крок являє собою оцінку того, що потрібно групі і як це найкраще зробити. Аналіз групової ситуації потрібен для того, щоб зрозуміти, як саме підтримати процес навчання групи грою, що відбувається в групі наразі, до чого може це призвести, яка мета втручання, яку гру/вправу найкраще застосувати, на кому й на чому фокусуватиметься робота тренера, яке навантаження внесе гра.

Другий крок являє собою коротку, чітку інструкцію учасникам щодо ігрових дій. Вона повинна надаватися за впевненої поведінки ведучого і включати чітке визначення мети проведення гри, лаконічне й наочне пояснення ігрового процесу та правил гри, нагадування того, що це лише гра (експеримент у штучному середовищі), що участь у грі добровільна.

Третій крок являє собою безпосередні дії тренера в ході гри. Він спостерігає за процесом гри, дотриманням часових та просторових меж, поведінкою учасників. За виникнення такої потреби тренер вносить додаткові інструкції, коригує процес гри. На початку гри або якщо група занадто скута, стримана, тренер може особисто взяти участь у грі, хоча, як правило, тренеру не варто виконувати роль гравця - це більше імпонує учасникам.

Четвертий крок, - це оцінка того, чи був досягнутий бажаний ефект. Роль тренера у підведенні підсумків спрямована на керівництво процесом аналізу досягнень групи в цілому та кожного учасника особисто, заохочення обміну досвідом, допомогу в усвідомленні ігрової поведінки учасників та зв'язку між отриманим у грі досвідом та можливою поведінкою в реальному житті.

Переваги та небезпеки інтерактивнихігор містяться у самій грі, всі ризики пов'язані з недоречністю застосування певної гри до конкретної тренінгової ситуації (помилки вибору методу) або неправильного проведення обраної гри. Тобто небезпека інтерактивних ігор пов'язана лише з некомпетентністю тренера (див. табл. 9).

Широкий арсенал вправ та ігор надається далі у «тренерському портфелі». Тренерові варто уважно обміркувати, як можна їх використати, модернізувати або створити власні авторські вправи/ігри для поліпшення тренінгових занять.

Переваги та небезпеки інтерактивних ігор


Переваги від застосування інтерактивних ігор - це:

Ризики від некомпетентності ведучого виникають, коли він:

Розширення можливих варіантів поведінки

Ігнорує концепцію та правила гри

Стимулювання до опанування новими поведінковими навичками, можливість їх тренування

Діє на власний розсуд, не повідомляючи учасникам мету гри, не залучає їх до планування ігрових дій

Сприяння активності всіх учасників гри відповідно до завдань тренінгу

Недоречно використовує гру, не розуміючи її мету

Сприяння зниженню надмірної напруги

Не дає учасникам обговорити хід гри та її результати

Сприяння формуванню довіри та згуртованості групи

Не керує процесом аналізу учасниками отриманих результатів гри

Можливість залучити до інтерактиву велику кількість учасників одночасно

Використовує гру, тому що не певен у власній компетентності раціонально використати час тренінгу для вирішення поставлених завдань

Допомога тренеру швидко з'ясувати взаємини між учасниками групи, гуманізувати їх

Використовує гру без прив'язки до ситуації, і гра викликає або надмірну, або недостатню збудженість

Сприяння вирішенню змістовних проблем тренінгу та особистісних проблем учасників

Змушує брати участь у грі

забезпечення вільного спілкування

Не забезпечує зв'язок між досвідом, отриманим у грі, та реальністю

Підготовка і проведення тренінгу. Зміст, план, ведення занять

Чим більше часу витрачено на підготовку тренінгу, тим ефективнішим буде процес навчання, тим більш змістовною і корисною виявиться надана учасникам інформація. Готуватися до проведення тренінгу доцільно у три послідовні етапи - визначити зміст роботи, скласти загальний план проведення занять, детально опрацювати процес ведення тренінгу відповідно до його структури (передбачити, які дії, вправи тощо виконуватимуться у відповідній частині заняття).

Перший етап підготовки - опрацювання змісту тренінгу. Скласти чітке уявлення щодо змісту майбутнього тренінгу тренеру допомагає опрацювання семи важливих питань, які спочатку можна зафіксувати на чернетках.

По-перше, слід записати мету тренінгу, тобто те, чого хоче досягти тренер за підсумками усієї роботи, враховуючи потреби учасників.

По-друге, слід уявляти попередній досвід та рівень знань учасників тренінгу. Це дає можливість не лише надати учасникам нову для них інформацію, а й передбачити можливе зіткнення поглядів, яке створюватиме доцільну напругу, що слугуватиме розвитку групової динаміки.

По-третє, слід чітко уявляти очікувані результати тренінгу, тобто те, що учасники мають усвідомити або чому навчитися в ході роботи. Тренер коротко занотовує, що зміниться для учасників після проведення тренінгу, формулюючи свої записи так, щоб зрозуміти потенціал для змін.

Четверте — яким має бути зміст тренінгу, тобто про що учасникам необхідно дізнатися в процесі навчання. В інших книгах цієї серії навчальних матеріалів презентовані різні теми з проблеми формування здорового способу життя молоді. Вони являють собою той зміст, який викладатиметься на тренінгах з тієї чи іншої тематики. Тренер має опанувати цими матеріалами у повному обсязі, але плануючи конкретний тренінг, матиме проблему відбору змістовних матеріалів. Адже їх обсяг досить значний, і обмеження часу тренінгу зазвичай робить неможливим надання всієї відомої інформації. Тому, розробляючи записи щодо змісту певного тренінгу, тренеру доцільно керуватися добрим правилом: запитати себе, про що слухачам абсолютно необхідно дізнатися у зв'язку з даною темою; що було б корисним, але не абсолютно необхідним; про що учасникам було б бажано дізнатися, якби часу було вдосталь. Розподіливши згідно з цим принципом зміст книжок з кожної теми на три блоки, тренер розробляє змістовні матеріали до конкретного тренінгу, і використовує їх залежно від ліміту часу, який виявиться на практиці.

Отже, по-п'яте, потрібно точно знати тривалість тренінгового курсу (півдня, два дні, тиждень тощо). Знання відведеного часу допомагає визначити пріоритети матеріалів змісту тренінгу, певною мірою визначає методи навчання (різні методи потребують різного часу), дає можливість раціонально спланувати тренінг, забезпечуючи достатньо часу на інтелектуальні й рухові вправи, викладання змісту, обговорення роботи, запитання учасників тощо.

Шосте, що необхідно зафіксувати тренеру, готуючись до роботи, - це методи, які застосовуватимуться в ході навчання. У цій книзі описано достатньо тренінгових методів, технік і технологій їх застосування, але вибір тренера у кожному конкретному випадку залежатиме від часових меж, змісту матеріалів, рівня підготовки і характеру взаємин в аудиторії, технічних умов приміщення та обладнання, наявності та якості наочних матеріалів - загалом багатьох чинників, знання й уміння враховувати та ефективно використовувати які становить невід'ємну частину майстерності тренера.

Насамкінець тренеру слід уважно ознайомитись з майбутнім місцем проведення тренінгу: передбачити, як можна змінити розташування столів та стільців; де зможуть працювати малі групи; де Можна організувати короткі перерви на кшталт «кава-брейк»; визначити розташування точок електроживлення апаратури, потребу в електричних подовжувачах; рівень шуму у приміщенні, можливості регулювання температури і чистоти повітря тощо -загалом вирішити низку технічних і господарських питань, від яких суттєво залежить успіх тренінгу.

Другий етап підготовки - розробка плану проведення занять. План заняття - це документ, який містить інформацію, потрібну тренеру для проведення тренінгу, посібник і ресурсний матеріал, який дає змогу раціонально й організовано провести заняття. Дотримуючись плану, тренер гарантує собі можливість представити доречний матеріал повністю, у логічній послідовності. Для розробки власне змісту занять використовуватиметься тематична інформація з інших книг цієї серії навчальних матеріалів. Нижче наведені загальні рекомендації щодо техніки, технології, структури і форми складання плану занять.

Графічно план можна складати у послідовний лінійний спосіб, записуючи усі необхідні пункти один під одним поспіль. Зазвичай цим способом користуються досвідчені тренери, які уже добре знають усі питання, які мають бути відображені у плані. Інший спосіб, який має певні переваги щодо лінійного планування, полягає у складанні мали [44, с. 56]. У таку мапу завжди легше добавити ще якийсь пункт, нову ідею, яка оформилася в процесі планування. Цей тип планування графічно імітує те, чим постійно займається наше мислення - встановлення зв'язків між концепціями та емоціями, цілями та перепонами, минулим та теперішнім тощо. Для того, щоб свої питання щодо проведення тренінгу та відповіді на них записувати на мапі, потрібно заготувати кольорові маркери і великий аркуш паперу, достатній за розміром для фіксування всіх ідей, які виникатимуть у ході планування.

У центрі аркуша записуються назва тренінгу, його мета та завдання. Різними кольорами позначаються основні напрями роботи, особливості групи, методи, прийоми та техніки, ресурси, сильні та слабкі сторони ведучого, можливі труднощі, які заважатимуть продуктивній роботі, та дії з їх подолання. Вищенаведений перелік семи питань додає теми, які слід відобразити на мапі тренінгу. Колір, величина надписів, розмір ліній слугуватимуть позначками важливості означених питань, а стрілки - указуватимуть взаємозв'язки між ними. Планування тренінгу - це творчий процес, який потребує достатньо часу. Але це надзвичайно корисна робота - в процесі її виконання усвідомлюються нез'ясовані питання, додаються нові, розкриваються перспективи підвищення ефективності тренінгу, які не були відомі раніше.

Незалежно від обраної форми, план тренінгу повинен містити певну обов'язкову інформацію.

На першій сторінці плану наводяться такі дані:

назва тренінгу

мета тренінгу

очікувані результати

характеристика групи учасників (наприклад, освітяни, молодь тощо)

назва заняття основні навчальні методи, які передбачається використати

роздаткові матеріали

(книги, посібники, тексти, рисунки, таблиці, плакати, тощо) наочні аудиторні матеріали (рисунки, таблиці, плакати, тощо)

технічне обладнання та апаратура особливі умови (якщо потрібно) проведення тренінгу

Текст плану складається із вступу, де мають бути відображені:

• організація процедури знайомства учасників;

• господарські питання (розташування місць для коротких перерв, задоволення гігієнічних потреб учасників, порядок використання мобільних телефонів під час занять тощо);

• загальний огляд тренінгового курсу;

• загальний огляд першого заняття.

Далі в тексті відображаються зміст заняття та методи, що застосовуватимуться, в тому числі наводяться:

докладний опис теми;

час, відведений для оцінювання кожної теми;

зауваження щодо використання технічних засобів;

зауваження щодо використання різних методів навчання;

зауваження для тренера щодо певних дій (роздати матеріали, виконати певну вправу тощо).

У тексті плану також відображається порядок підведення підсумків тренінгу, процедури і вправи, що виконуватимуться на завершення роботи. До плану додаються додатки, які містять усі необхідні додаткові матеріали тренінгу.

Послідовність розробки плану заняття:

• Відбір змістовних матеріалів заняття, їх загальний опис у потрібній послідовності.

• Відбір методів для кожного компоненту заняття

• Визначення часу викладання кожного компоненту заняття, установлення часових меж цілісного заняття у загальній тривалості тренінгу.

• Визначення часових меж перерв, враховуючи, що

-для економії часу доцільніше організувати харчування на місці, ніж користуватися відповідними закладами, розташованими в іншому місці,

- під час тривалих занять у складі малих груп учасникам зручно самим визначати час коротких перерв.

• Передбачення часу на початку кожного навчального дня для аналізу основних досягнень, відповідей на запитання та пояснення нез'ясованих питань попереднього дня.

•Передбачення часу наприкінці кожного навчального дня для запитань та зауважень учасників, відповіді на які надаватимуться наступного ранку. Це допомагає контролювати перебіг тренінгових подій.

• Передбачення часу наприкінці останнього навчального дня для зведення разом усіх нез'ясованих питань та надання учасникам можливості завершити оцінювання тренінгу. Це забезпечує тренера інформацією про те, які компоненти занять були відпрацьовані ефективно, а які варто поліпшити на майбутнє.

Третій етап підготовки - детальне опрацювання процесу ведення тренінгу відповідно до його структури.

Як уже згадувалося раніше, тренінг має досить чітку структуру, частини якої мають визначене змістовне наповнення і рекомендовані часові межі (див. табл. 10).

Структура тренінгу



Частини тренінгу

Етапи частин тренінгу

Рекомендована тривалість етапів, % загального часу

Вступна

Вступ

5




Знайомство

5




Правила

5




Очікування

5

Основна

Оцінка рівня поінформованості про проблему

5-10




Актуалізація проблеми

10-30




Пошук шляхів вирішення, отримання інформації

20-40




Розвиток практичних навичок

20-60

Завершальна

Рефлексія та завершення роботи

5

Відповідні частини щоденних тренінгових занять включають певні компоненти/вправи, які в ході тренінгу набувають статусу ритуальних: вступ, правила, знайомство, очікування, інформаційні включення, рухавки, аналіз, прощання.

Вступна частина, її найбільш характерними компонентами є власне вступ, правила, знайомство та очікування.

Вступ включає:

• представлення тренерської команди;

• коротку інформацію про організаторів і донорів, які фінансують проведення тренінгу;

• повідомлення теми тренінгу;

• ознайомлення учасників із методичними та організаційними особливостями роботи на тренінгу.

Правила групової роботи передбачають, що:

• основні правила пропонує тренер;

• правила записуються на великому аркуші паперу і розташовуються на видному місці;

• після написання кожного правила (або всіх разом) важливо, щоб кожний учасник погодився з цим (для того тренером використовуються доречні формулювання на кшталт того: «Правило приймається? Приймається! Дякую»).

•у випадку порушення правил ведучі або учасники групи нагадують порушнику про це, посилаючись на перелік. У цьому випадку доречно ще раз наголосити на значенні дотримання даного правила;

• правила приймаються щоденно на початку роботи, при цьому форма презентації правил може постійно змінюватися (напис на аркуші паперу; зображення малюнком, піктограмою; пантомімічна сценка, розіграна індивідуально, в парі або групою учасників тощо).

Спільно складені та прийняті правила сприяють уникненню ситуації примусу і створюють атмосферу добровільності та спільних дій.

Якщо хтось не згоден із одним або декількома правилами, слід пояснити важливість їх дотримання для досягнення мети тренінгу. Можна також запросити групу висловити свої думки щодо цього

Нарешті можна запропонувати незгодному учасникові довіритися тренеру на початку роботи, а пізніше, після набуття досвіду практичного використання відповідного правила, повернутися до обговорення його важливості/неважливості для роботи групи, але уже позиції практики застосування

Знайомство - це процедура, в ході якої учасники знайомляться один з одним, придивляються один до одного. Ведучий перший вітається з групою.

Це можна зробити в такій формі: «Вітаю вас. Мене звати.... Я радий вас бачити. Пропоную розпочати роботу із знайомства. Візьміть папір і напишіть на ньому своє ім'я так, як Ви хотіли б, щоб до вас сьогодні зверталися».

Очікування. Для успішності тренінгу важливо знати, навіщо люди прийшли на тренінг і які знання з тематики тренінгу вони вже мають. Висловлювання учасників щодо їх очікувань від навчання допоможуть вірно спрямувати роботу групи. Тож перед початком роботи тренер та група повинні домовитися щодо бажаного результату спільної роботи. Очікування на початку першого дня роботи групи стосуються, перш за все, загальної спрямованості тренінгу та його користі для кожного учасника; наступних днів роботи - уточнення конкретних кроків для досягнення поставленої мети.

Основна частина. Складається зазвичай з трьох послідовних блоків (підчастин), які спрямовані на визначення проблеми, котрій присвячений тренінг; пошук шляхів1 її розв'язання; розвиток практичних навичок, потрібних для цього. Зокрема:

а) блок визначення та актуалізації проблеми спрямований на якомога чіткіше з'ясування проблеми, яку повинна вирішити група, міри її важливості для кожного учасника. Він також слугує введенню учасників у коло понять та термінів теми заняття, допомагає виявити причини актуальності обраної тематики тренінгу та наслідки запровадженого навчання для кожного члена групи;

б)блок пошуку шляхів вирішення проблеми та надання необхідної для цього інформації включає вправи/методи розробки планів конкретних дій для вирішення поставлених завдань, необхідних для розв'язання проблеми тренінгу; стимулювання індивідуального пошуку кожним учасником власних шляхів вирішення цієї проблеми; надання учасникам необхідної інформації з проблеми (для чого використовуються доречні інформаційні включення);

Інформаційні включення можуть бути •«вмонтовані» у будь-яку частину заняття. Важливо, щоб їх тривалість коливалася в межах від короткого повідомлення (1-2 хвилини) до міні-лекції (10-15 хвилин);

в)блок розвитку практичних навичок особливо важливий у тому разі, якщо така робота включена до завдань тренінгу (формування нових практичних навичок певних дій або зміна відповідних старих стереотипів). Тоді, зрозуміло, опануванню навичками слід приділити достатньо уваги і часу. Але, оскільки й цей блок у кінцевому результаті має на меті вирішення основної проблеми тренінгу (уданому випадку, шляхом розвитку навичок), то його корисно застосовувати й тоді, коли завданнями тренінгу окремо не передбачено спеціальне опанування тими чи іншими навичками

Рухавки - вправи для забезпечення належного рівня рухової (фізичної) активності учасників тренінгу - часто застосовуються після завершення перерви, щоб всі учасники скоріше включилися в навчальний процес (для повноцінного включення зазвичай потрібно біля п'яти хвилин). Тренер, як правило, намагається перші хвилини після перерви заповнити іграми-розминками (рухавками). Ними також доцільно перемежовувати частини тренінгового заняття для переключення уваги учасників і зменшення напруги в групі (див. стор. 86).

Завершальна частина. Щоденно тренінгові заняття завершуються спеціальними вправам, які входять до ритуалу прощання («тренерський портфель» містить подібні вправи1)- Передує прощанню оцінка-аналіз заняття. Мета такої оцінки - перевірити ефективність навчання, передусім установити, що з виконаного на заняттях було корисним для учасників, допомогло їм змінити деякі погляди, можливо, й поведінку. Оцінка сприяє самоаналізу учасників процесу, стимулює народження нових ідей, допомагає зрозуміти, наскільки учасники досягнули поставленої мети, допомагає коригувати плани наступних занять. Найбільш зручний спосіб оцінки - анкетування учасників тренінгу.

Тривалість тренінгу. Незалежно від того, яка тривалість загального тренінгового курсу (він може тривати й одне заняття, й 1-3 дні, й тиждень, в особливих випадках навіть довше), кожне окреме заняття повинно мати завершену форму, тобто включати проведення всіх частин та етапів тренінгу (хоча всі заняття мають бути поєднані загальною метою, тематикою тренінгу). Відповідно до загальної тривалості курсу, часові межі частин та етапів тренінгу змінюватимуться.

Орієнтовні часові межі етапів тренінгів найбільш поширеної тривалості

Якщо тренер добре підготувався до проведення тренінгу обраної тривалості (див. стор. 108), зробив репетицію всього того, про що збираєтесь говорити і як планує діяти, він може вважати, що більшу частину роботи уже зроблено, тому почуватиметься комфортно. Переглядаючи перед заняттями ще раз якості, необхідні ефективному тренеру, приходячи в аудиторію трохи раніше, щоб перевірити організацію роботи, тренер може розслабитися та отримувати задоволення від надання допомоги іншим у процесі навчання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconПсихологічний семінар з елементами тренінгу Вплив стереотипного мислення на суспільство та особистість з досвіду роботи практичного психолога Миколаївської гімназії №3 Склярук О. В

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconРозробка системи уроків з художньої культури за модульно-рейтинговою технологією з елементами тренінгу для 9 класу
Модульна технологія ґрунтується переважно на діяльності учнів І її використання дає можливість вчителю уникнути частоти навчальних...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconЛекція Життєвий шлях особистості. Поняття життєвого шляху особистості Події як вузловий момент життєвого шляху
Анциферова Л. И. Особистість у важких життєвих умовах: переосмислення, перетворення ситуацій І психологічний захист. – Психологічний...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconУроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення Кіровоград 2015
У посібнику вміщено конспекти уроків та методичні рекомендації членів творчої групи вчителів української мови та літератури з проблеми...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconГуманістично-психологічний підхід в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconТехнологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду Укладач
Технологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconМіщенко Н. А. Краматорськ Виховна година з елементами тренінгу
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка