Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу



Сторінка5/10
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Оцінювання в тренінгу

Скажи мені, що ти вимірюватимеш, і я скажу, як буду працювати...

Оцінювання - це загальний термін, який означає збирання Інформації з метою ухвалення рішень. Оцінювання є важливою частиною тренінгу, тому що позитивні/негативні зауваження інших людей допомагають дізнатися, як поліпшити навчання, як сприймаються застосовані стиль і методи викладання. Крім того, коли учасники ретельно обмірковують свої оцінки, вони чіткіше усвідомлюють, якою мірою досягли очікуваних від тренінгу результатів.

Доброю практикою є оцінювання, що проводиться наприкінці кожного навчального дня. Воно створює міцний зворотний зв'язок між учасниками і тренером, дає можливість своєчасно й ефективно розв'язати незрозумілі питання та скоригувати навчання.

Мета оцінювання в тренінгу полягає в тому, щоб визначити:

•чи досягли тренер та учасники поставленої мети тренінгу;

• які складові змісту та методики навчання виявилися більш, а які менш ефективними;

• які потреби учасників тренінгу необхідно задовольнити, які нові потреби виникли в ході тренінгу;

• які дії потрібно здійснити далі у процесі навчання.

Оціночна інформація може надходити з трьох джерел: від слухачів, самого тренера та осіб, не пов'язаних з тренінгом безпосередньо. Слухачі дають найбільше інформації про те, чи досягнуто результатів навчання, якою мірою засвоєний матеріал тренінгу, про сильні та слабкі сторони роботи тренера, які компоненти навчання варто було б змінити або можна поліпшити. Тренер може використовувати вправи самооцінювання для аналізу з власного погляду ефективності роботи, комфортності проведення різних компонентів навчання, запровадженого стилю спілкування, процесу постановки запитань та пошуку відповідей, рівня власних знань з тематики тренінгу тощо. За нестачі досвіду, тренер може залучити до оцінювання своїх колег, аби отримати корисні поради, обговорюючи з ними свої враження від проведеного заняття або запросивши колег спостерігати свою роботу безпосередньо в ході заняття.

Для виконання оцінювання спершу потрібно вирішити:

• що буде оцінюватись;

• коли відбуватиметься оцінювання;

• як буде проведене оцінювання;

• хто виконуватиме оцінювання.

Тренеру слід знати, що в соціологічній науці існує окрема дисципліна -теорія оцінювання, яка має власну методологію, методику, використовує різні, досить складні якісні та кількісні методи оцінки, застосовує широкий арсенал соціологічного інструментарію для виконання оцінок [8]. Але для потреб практичного оцінювання тренінгу з позицій тренера не варто ускладнювати цей процес, застосовуючи теорію оцінювання на повну потужність, тим більше, що й опанувати нею неможливо в короткий час. Тому для оцінювання тренінгів доцільно обмежитись найбільш простими й зручними в користуванні варіантами оціночного інструментарію, які наведені нижче.



Фокус-група. Проводиться в формі вільного обговорення питань, які виокремлені як критерії ефективності тренінгу, для чого учасники групи збираються в призначеному місці в обумовлений час. Тривалість обговорення не повинна перевищувати 1,5 години, проте слід надати можливість кожному учасникові висловитися по кожному питанню. Ведучий спершу дякує учасникам за відгук на пропозицію обговорення; повідомляє мету зібрання і правила роботи (говорити по-черзі, без критики, вільно висловлювати свої думки тощо); по #ерзі задає групі підготовлені питання й контролює, щоб учасники надавали конкретні відповіді; фіксує їх; сприяє розвитку довіри в групі, щоб учасники могли відчувати себе комфортно та вільно висловлювати свої І думки

Анкетування «на вході» та «на виході». Завчасно складається анкета, яка спрямована на перевірку поінформованості учасників щодо тем тренінгу. Вона заповнюється учасниками до початку тренінгу та після його завершення. Ці дві анкети є однаковими. Це робиться для того, щоб можна було легко порівняти їх між собою і виявити зміни, які відбулися в знаннях і поглядах учасників після тренінгу.

Аналізуючи анкети, тренер прагне з'ясувати, чи зменшилася в результаті тренінгу кількість неправильних відповідей, яка інформація залишилася незрозумілою учасникам тощо. У залежності від мети, змісту й особливостей тренінгу, запитання анкети можуть бути спрямовані на різні аспекти ефективності тренінгу - щодо реакції учасників на зміст навчання та стиль роботи тренера, щодо змін поведінки учасників та набуття ними певних навичок, щодо рівня засвоєння навчального матеріалу та практичної цінності результатів тренінгу тощо. Якщо в анкетах по завершенню тренінгу («на виході») кількість неправильних або негативних оцінок зменшилася порівняно з анкетами на початку тренінгу («на вході»), можна вважати, що тренінг був корисним, досяг своєї мети.

Запитання анкети повинні стосуватися як процесу тренінгу, так і його змісту, а також змін, які можуть статися у подальшій практичній роботі учасників тренінгу. Запитання, які потребують розгорнутої відповіді, повинні бути «відкритими», тобто сформульовані так, щоб учасники могли вільно висловлювати свої думки, а не коротко позначати відповідь на кшталт «так» чи «ні». Для інших випадків, навпаки, доцільніше ставити запитання так, щоб отримувати лаконічні відповіді.

Анонімність анкетування, про що тренер обов'язково інформує учасників завчасно, сприятиме висловлюванням справжніх думок, відвертості відповідей. Кількість запитань такої анкети не повинна перевищувати 5-6.

Корисні поради щодо складання анкет:

Часто буває, що учасникам все зрозуміло на тренінгу, але все стає неясним у реальному житті. Тому в анкеті повинні бути запитання щодо тих змін, на які учасники очікують після тренінгу;

Запитання анкети можуть бути відкриті, закриті та змішані, або якогось одного типу, відповідно до завдань, які має вирішити оцінювання; Відкриті запитання, на які не можна коротко відповісти «так» чи «ні», надають людині можливість вільної відповіді, тож в анкеті потрібно передбачити достатньо місця для цього;

Підписувати анкети не потрібно - анонімність опитування сприяє відкритості висловлювань учасників;

5-6 запитань достатньо, щоб заповнення анкет не втомило учасників; Не потрібно примушувати учасників надовго затримуватися для заповнення анкет після заняття - вони уже втомлені і мають плани на вечір.

Панельне анкетування після тренінгу. Проводиться через деякий час (тиждень - декілька місяців) після закінчення тренінгу. В цьому разі запитання анкети спрямовуються на визначення того, як тренінг вплинув на подальшу поведінку учасника, чи застосовує він набуті знання, навички та уміння, яку користь вони принесли учасникові.

Анкетування особливо корисне тим, що дозволяє виявити думки всіх учасників, а це дозволяє більш-менш об'єктивно проаналізувати причини успіху або неуспіху тренінгу. Але слід пам'ятати, що оцінки завжди забарвлені особистісними почуттями людей, які виникають на тренінгу. Якщо учасник позитивно ставиться до мети та завдань тренінгу, добре сприймає тренера та інших учасників, він легше й приємніше сприймає навчальний процес. В іншій ситуації учасник може не сприймати тренінг, і це позначиться на його оцінках.

Тренінг з більшою імовірністю матиме успіх, якщо: Учасники бажають працювати на тренінгу.

Оточення учасника в реальному житті бажає підтримувати набуті результати тренінгу.

Всі сторони однаково усвідомлюють результати тренінгу як важливі та необхідні.

Завдання, зміст та методи проведення тренінгу попередньо обговорені та узгоджені між учасниками і тренером.

Учасники наперед матимуть уявлення щодо змін, котрі очікуються в результаті тренінгу.

Очікувані результати тренінгу не суперечитимуть загальноприйнятим нормам життя в найближчому оточенні учасників.

Для ефективного планування та проведення процедур оцінювання слід враховувати, що:

• постановка цілей та форма отримання результатів оцінювання повинні бути конкретними та вимірювальними;

•узгодження цілей тренінгу з потребами учасників забезпечить їм чітке уявлення щодо очікуваних результатів тренінгу, і це можна виявити з аналізу оцінок;

• тренінг, як правило, дає непрямі результати, відповідно слід і аналізувати оцінки. Важливо дотримуватися раціонального підходу до оцінки: якщо навчання завчасно було спрямоване на результати, а не на самий процес навчання, то такі результати виявляться, і можуть бути оцінені наприкінці тренінгу, але оцінити їх у повному обсязі в такий спосіб, як правило, неможливо.

Загалом оцінювання результатів тренінгу завершує цикл навчання і повертає всіх його учасників до осмислення початкових задумів. В ідеалі, оцінка повинна підтвердити доречність організованого навчання та продемонструвати отримані ре5ультати. Саме оцінка результатів тренінгу, а не інших його складових, є найбільш значущою. Заздалегідь передбачена й правильно спланована система оцінки значною мірою зумовлює спрямування роботи на тренінгу з фокусуванням на тих його компонентах, які передбачено оцінити.

Тренерський портфель

Міні-лекції

Метою міні лекції є надання групі необхідної інформації з тих чи інших питань в обмежений час. Під час міні-лекції (як уже згадувалося, короткого повідомлення тривалістю 10-15, частіше - 5-10 хвилин) розглядається певна проблема, надається інструкція, алгоритм діяльності, окреслюється коло питань, запропонованих до розгляду, тощо.

Тренер викладає матеріал, частіше за все користуючись наочними посібниками (плакатами, малюнками, діаграмами, схемами тощо), на яких наведені дані, що допомагають запам'ятовувати навчальний матеріал. Використання цих посібників не обмежується строком міні-лекції, вони перебувають в аудиторії протягом усього заняття, дня тренінгу, нагадуючи учасникам пройдене.

Зміст міні-лекції має бути закріплений у подальших вправах, дискусіях тощо. Ефективнішою є лекція з використанням засобів візуалізації, це сприяє концентрації уваги. Для візуального супроводження міні-лекції використовують технічні засоби (проектор, відеокамера, дошка тощо). Доречним є також демонстрація відео - чи кінофільмів, їхніх фрагментів. Програми тренінгів, які вимагають засвоєння великого обсягу фактичного матеріалу, передбачають виготовлення заздалегідь допоміжних листівок, табличок, карток для роздавання учасникам, що дозволяє уникнути читання значної частини інформації в лекційній формі.

Якщо групу ведуть два тренери - вони можуть читати міні-лекції по черзі, це допомагає привернути більшу увагу групи.

Історії та розповіді

Вони мають бути цікавими для слухачів, містити елементи гумору, несподіваного розвитку подій-тощо. Використання історій та розповідей у проведенні тренінгів забезпечує створення умов для підсвідомого засвоєння певних ідей (наприклад, переконань щодо цінності здорового способу життя). Історії та розповіді найчастіше бувають трьох типів: коли розповідь ведеться від першої особи («Я сам...»); коли повідомляються випадки з іншими людьми («Мій знайомий одного разу...»); коли історія базується на вигаданих подіях («У казковій країні...»).

Історії можуть бути побудовані за принципом «плетіння», коли розповідається водночас про дві якісь події - спершу початки історій, потім - їхні закінчення. Можливо також користуватися методом «потрійної спіралі»

Використання таких конструкцій дозволяє привернути й утримати напружену увагу слухачів до змісту історій протягом певного часу, і -«вбудовувати» у розповідь приховані інформаційні повідомлення. Вони підсвідоме запам'ятовуються, і в потрібний момент пригадуються, спонукають слухачів до схожого варіанту поведінки.

Короткі, незвичайні історії запам'ятовуються надовго, і слухачі (особливо діти, молодь) охоче переказують їх один одному. Але слід бути обережним стосовно часових меж - довгі, складні історії гірше запам'ятовуються, розмаїття подій відволікає слухачів від головної ідеї розповіді. Натомість короткі яскраві розповіді сприяють виникненню стану внутрішньої візуалізації, фантазування, співчуття героям, і більшою мірою впливають на підсвідомість. Отже є сенс, готуючись до тренінгу, передбачити кілька історій та розповідей, які несуть приклади позитивної поведінки в складних ситуаціях у ненав'язливій, прихованій формі.

Групова дискусія

Це обговорення питань, що виникають у тренера або учасників групи. Існують різні варіанти проведення дискусії в залежності від стану групової динаміки. Якщо група активна, розкута - зручно, розбивши її на підгрупи, організувати змагання між підгрупами на швидкість відповідей, найскладніше запитання, найґрунтовнішу відповідь тощо. Якщо група пасивна або тема заняття спочатку викликає почуття незручності обговорення, можна створити «банк запитань» з анонімних записок учасників та послідовно виносити поставлені запитання на обговорення в групі.

Під час дискусії тренер має допомагати учасникам групи максимально відкрито висловлювати свої думки щодо обговорюваних проблем. Не треба лякатися, коли думки видаються хибними або шкідливими, краще зачекати і дати можливість іншим учасникам групи заперечити та довести свої погляди. Результати групової дискусії та найважливіші висновки доцільно записувати на великих аркушах паперу і залишати в полі зору учасників групи.

Тренер має стежити, щоб учасники користувалися «Я-висловлювання-ми» (не представляли власну думку як колективну, загальновідому, єдино правильну тощо); при незгоді з позицією інших учасників не переходили до особистих образ; аргументували справедливість своєї думки (гарний спосіб переконатися самому у своїй правоті - довести це іншим людям).



Мозковий штурм

Використовується переважно для пошуку нових ідей та генералізації отриманої інформації. Це добрий метод використання досвіду учасників для розв'язання проблем та розробки ідей. Мозковий штурм - це досить продуктивна технологія для роботи в групах чисельністю 5-Ю осіб, коли ведучий називає тему, а учасники «атакують свій мозок», щоб згадати все, що їм відомо з даної теми. Мета мозкової атаки - викликати щонайбільше думок із заданої теми.

Специфічні правила, яких потрібно дотримуватись при проведенні мозкового штурму:

Придумайте багато ідей - зараз важлива кількість, а не якість. Жодної критики, утримуйтеся від суджень та обговорень ідей. Запозичення інших ідей не е поганим.

Записуйте всі думки, навіть ті, що здаються божевільними. Пізніше їх можна відкинути, об'єднати, модернізувати, раціонально змінити. Легше «приручити» божевільну Ідею, ніж неіснуючу. Бажано переганяти один одного.

Не зупиняйтеся, не відкидайте ідеї, не починайте обговорення, поки не матимете щонайменше 15 ідей.

Корисні поради для застосування мозкового штурму: Чітко визначте проблему, тему.

Виберіть головуючого, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Головуючий повинен вихваляти кількість ідей, а не їх якість. Виберіть секретаря для ведення протоколу обговорення. Дайте учасникам час, щоб вони могли промовити або написати свої ідеї незалежно один від одного.

Записувати кожну думку можна на великих аркушах або на окремих папірцях для нотаток, що клеяться на дошку. Останнє полегшує подальший розподіл ідей за категоріями.

Остаточний перелік ідей, розподілених за категоріями, розташуйте на видному місці на великих аркушах. Працюйте в колі.

Обмінюйтесь ідеями по черзі, щоб усі окремі учасники або представники малих груп могли виступати, але без повторів.

Перечитуючи або повторюючи надані ідеї, ведучий, разом з учасниками прагне додавати щось нове, розширюючи вихідні категорії та перевіряючи відповідність записаного думці автора ідеї.

Якщо працюєте у двох підгрупах, об'єднавшись наприкінці в одну групу, кожна група має можливість поширити свій список ідей за рахунок іншої групи. Після першої хвилі мозкового штурму, щоб збільшити появу нових ідей можна:

витримати паузу мовчки і після перерви на кілька хвилин розпочати штурм з новими силами;

змінити оточення шляхом переміни місць учасників, території, складу групи тощо;

запропонувати учасникам продовжувати штурм не з власного погляду, а з позиції якоїсь ролі.

Коли ідеї стають серйознішими та вагомішими, запропонуйте якусь абсурдну ідею для розваги, релаксації учасників, стимулювання нової хвилі нестандартних ідей.

Пам'ятайте: найкращий спосіб отримати добру ідею - це продукувати багато різних ідей, які пізніше будуть оцінені і з яких обереться найкраща.

Далі наводяться кілька практичних порад для проведення чотирьох найбільш поширених варіантів мозкового штурму.

Варіант 1

Учасники розбиваються на підгрупи, в кожній призначається секретар, який веде протокол за визначеною формою.

Далі учасникам повідомляється проблема, тема, що буде обговорюватися. Потім учасники висувають будь-які, навіть найфантастичніші припущення щодо методів вирішення обговорюваної проблеми, а секретар ретельно записує їх у протокол. Тренер контролює ситуацію, щоб запобігти критиці ідей. Якщо запас ідей вичерпався (їх має бути не менше 10-15), група переходить до наступного етапу розвитку, коли кожна ідея обговорюється, вишукуються засоби її практичної реалізації. Результати обговорення також записуються секретарем. Далі учасники визначають наслідки від реалізації кожної Ідеї, надаючи конструктивну критику Так ідеї трансформуються в проекти діяльності. Нарешті учасники обирають найбільш вдалі та реалістичні варіанти проектів (не менше 3-5) та обговорюють можливості їх практичного втілення у своєму оточенні.

Коли ідей/проектів небагато або є вдосталь часу, буває корисно поділити групу на кілька підгруп, члени яких вестимуть обговорення з погляду різних ролей (наприклад, «Фантазери», «Практики», «Дослідники», «Критики» тощо), які змінюватимуться по черзі, після завершення кожного циклу обговорення. За нього прийому мозкового штурму завдання тренера -стежити, щоб ролі не змішувалися, а обговорення не відхилялося від теми. Важливо також активізувати мовчазних учасників, спонукати їх до висловлювань.



Варіант 2

Учасники здійснюють мозковий штурм за музичного супроводу. Для цього зручно мати групу не більше 8-10 учасників або слід поділити аудиторію на підгрупи, що працюватимуть окремо. Доцільний час - 20 хвилин; необхідні матеріали — аркуші фліп-чартного паперу, маркери, музичні записи, регульоване джерело музичного супроводу; приміщення для групової роботи - оптимально обмежене у просторі.

Обирається тема мозкового штурму, зазначаються на окремих аркушах 3-5 відповідних запитань (якщо учасники поділені на окремі підгрупи, кожній з них потрібні власні аркуші із запитаннями). Учасники поодинці або парами виходять до фліп-чартної дошки і обмірковують відповіді на запитання. Доки лунає музика, вони мають швидко записати якомога більше ідей, що спали їм на думку з першого запитання. Коли музика припиняється, люди швидко переходять до наступного запитання і процес повторюється. Учасники намагаються уникнути відповідей, записаних раніше.

Якщо маркери учасників різного кольору, можна згодом підрахувати кількість відповідей кожного, тобто запровадити елемент змагання. Це сприяє підвищенню спонтанності думок, кількості ідей порівняно з традиційним режимом мозкового штурму.



Варіант З

Зворотний мозковий штурм, коли учасники «атакують» проблему у відповідь на опис її розв'язання, наданий тренером. Цей варіант можна використовувати для діагностики того, що учасники в даний момент знають про тему і для представлення кращого практичного досвіду вирішення обговорюваної проблеми.

Тренер розробляє формулювання, які детально описують проблему та шляхи її вирішення, генерує ідеї, які могли б забезпечити позитивні зміни обговорюваної ситуації, описує групі два варіанти розвитку подій щодо цієї ситуації - бажаний та небажаний, ставить перед групою запитання: «Які події і обставини повинні відбутися, щоб досягти бажаної зміни?»

Кожний учасник протягом чотирьох хвилин має занотувати якомога більше можливих ідей у відповідь тренеру, фокусуючись на загальних та специфічних рисах ситуації, теоретичних припущеннях та-практичних порадах. Потім, як звичайно за методом мозкового штурму, ідеї узагальнюються, об'єднуються за категоріями та обговорюються.

Зворотний мозковий штурм можна доповнити циклічним (див. 4-й варіант). Тоді отримані ідеї, зафіксовані на великих аркушах паперу, піддаються новій хвилі штурму. Так реалізується стратегія пошуку найуспішнішого рішення обговорюваної проблеми.

Варіант 4

Мозкова атака-карусель (циклічний мозковий штурм). Це зручно застосовувати тоді, коли задану тему можна легко поділити на підтеми. Великі аркуші паперу, на кожному з яких записано різні підтеми чи питання, потрібно розташувати на стінах аудиторії так, щоб учасники малими групами рухалися від попереднього аркуша до наступного по замкненому колу.

Учасники на кілька хвилин зупиняються біля кожного аркуша для «атаки» на підтему (питання), записують (кожна мала група - своїм кольором) свої думки. Групи закінчують свою подорож біля аркуша, з якого почали рухатися, і зрештою мають змогу побачити, що було дописано іншими групами.

Технологічна послідовність кроків цього варіанту штурму така:

1. Напишіть кожне питання або підтему на окремому аркуші.

2. Розділіть учасників на малі групи.

3. Роздайте кожній групі протокол.

4. Запропонуйте групам обрати секретарів.

5. Роздайте секретарям маркери.

6. Запропонуйте учасникам почати мозковий штурм за сигналом тренера, генеруючи максимальне число відповідей на кожну підтему.

7. Подайте сигнал до початку штурму.

8. Через деякий час подайте сигнал для припинення штурму першої підтеми і переходу до наступної справа по колу. (Якщо на стінах аудиторії бракує місця для аркушів, можна розкласти їх на підлозі; передавати їх від однієї групи до іншої; передавати менші аркуші, затиснуті на папках тощо.)

9. Продовжуйте вправу доти, поки кожна група не дасть відповіді на всі питання.

10. Коли кожна група закінчила свій рух біля аркушу, з якого почала, протягом кількох хвилин учасники:

•вивчають усі записані ідеї, звертаючи увагу на те, що було додано іншими:

• згруповують ідеї за категоріями.

Закінчується мозковий штурм традиційно - ідеї узагальнюються, об'єднуються за категоріями, обговорюються та визначаються найкращі.

«Кути»

Це техніка колективного навчання, яка вимагає від учасників робити вибір, шукати його обґрунтування та практикуватися в уважному вислухуванні інших точок зору. Може застосовуватися як розминка для зосередження учасників на темі, стимулювання докладання власних зусиль до навчання. Може також застосовуватися з метою діагностики тренером початкового рівня знань учасників з обговорюваної теми, виявлення правильних та помилкових поглядів і шляхів обмірковування теми тренінгу.

Методика проведення «кутів» полягає в тому, що тренер оголошує різні точки зору на певну тему, серед яких учасники повинні зробити власний вибір. Зазначені точки зору (питання) зафіксовані на папері, аркуші якого розташовані у різних кутах аудиторії. Учасники, які поділяють певну позицію, прямують у відповідний кут приміщення. В своїх кутах однодумці обирають собі пару і пояснюють один одному причини вибору саме цього кута. Далі пари послідовно об'єднуються у четвірки (трійки, п'ятірки тощо, залежно від кількості однодумців), і продовжують обговорення, поки не об'єднаються усі, хто є у куті. Після обговорення кожний «кут» презентує свій вибір усій групі. Наприкінці вправи всі учасники почують причини вибору точок зору інших, і це може слугувати початком переходу до застосування іншої техніки навчання (вправи методу тощо), наприклад, дискусії.

Ситуаційно-рольові, рольові, ділові ігри

Вони дають можливість кожному учаснику отримати новий досвід і почуття, засвоїти нові навички поведінки. В іграх беруть участь усі учасники групи (для цього вони поділяються на пари, трійки тощо, залежно від правил конкретної гри). Тренер чітко інструктує, що саме робитиме кожний учасник гри, спостерігає за грою, контролює виконання інструкції, надає допомогу учасникам. Коли гра закінчена, можна обговорити її здобутки.

Успішність ігор найбільше залежить від чіткості виконання інструкції тренера; активної роботи кожного учасника; дотримання обмежень часу гри (зазвичай 3-10 хвилин для простих ігор). Ігри роблять атмосферу тренінгу більш цікавою та невимушеною, сприяють засвоєнню нової інформації в ситуаціях взаємодії з іншими людьми. Інколи весь тренінг побудований лише на виконанні ігрових вправ та їх обговоренні, інколи - вони займають відносно небагата часи, і перевага віддається іншим технікам та методам роботи.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconПсихологічний семінар з елементами тренінгу Вплив стереотипного мислення на суспільство та особистість з досвіду роботи практичного психолога Миколаївської гімназії №3 Склярук О. В

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconРозробка системи уроків з художньої культури за модульно-рейтинговою технологією з елементами тренінгу для 9 класу
Модульна технологія ґрунтується переважно на діяльності учнів І її використання дає можливість вчителю уникнути частоти навчальних...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconЛекція Життєвий шлях особистості. Поняття життєвого шляху особистості Події як вузловий момент життєвого шляху
Анциферова Л. И. Особистість у важких життєвих умовах: переосмислення, перетворення ситуацій І психологічний захист. – Психологічний...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconУроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення Кіровоград 2015
У посібнику вміщено конспекти уроків та методичні рекомендації членів творчої групи вчителів української мови та літератури з проблеми...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconГуманістично-психологічний підхід в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconТехнологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду Укладач
Технологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconМіщенко Н. А. Краматорськ Виховна година з елементами тренінгу
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка