Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу



Сторінка8/10
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Казковий магазин

Мета - активізація членів групи. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників — без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - немає.

Процедура: тренер інструктує групу, члени якої сидять за колом. «Давайте зіграємо у казковий магазин, де кожний може виставити на продаж свій товар, а на заміну замовити собі щось інше. Наприклад, я міняю 500 грамів витримки на 100 грамів здогадливості. Якщо у когось з присутніх є бажання віддати 100 грамів своєї здогадливості і отримати за це 500 грамів моєї витримки, то це означає, що угоду укладено. Кожний учасник повинен запропонувати на ринок свій товар, щоб магазин процвітав - потрібен великий асортимент». Вправу можна закінчити після того, як кожний учасник хоча б по одному разу виступив зі своїм «товаром». В такому випадку вправа носитиме скоріше демонстраційний характер. В іншому випадку, якщо є час і зацікавленість учасників, вправу можна закінчити лише після того, як всі учасники групи задовольнять свої потреби в отриманні потрібних їм особистісних властивостей. & такому випадку вправа може спричинити глибокий вплив на групову динаміку. Після закінчення вправи, в ході обговорення тренер ставить запитання:

а) «Які почуття викликала^ ця вправа?»;

б) «Яке нове знання про себе отримав учасник у результаті цієї вправи?»

У першому випадку учасники можуть обговорювати лише перше запитання (стосовно почуттів). Наприклад, у когось з учасників може виникнути почуття розгубленості, якщо не знаходиться жодного покупця, який забажав би здійснити обмін, у когось - почуття теплоти, підтримки, яка надходить від групи наприкінці вправи.

У другому випадку, коли вправа глибоко зачепила когось з учасників, можливо, спричинила опір (хтось відмовився у певний момент пропонувати свій «товар», мотивуючи тим, що уже брав участь в угодах), також корисно обговорити питання про почуття, які викликала вправа. Але в цьому випадку уже доцільно обговорити питання стосовно набуття нового знання про себе — адже воно

допомагає сконцентруватися на проблемах ієрархії внутрішніх цінностей, позитивного сприйняття самого себе, самокритичності, здатності ставитися до себе з гумором. Як і в більшості подібних вправ, ступінь саморозкриття учасників залежить від того, наскільки ефективно виявляє тренер відкритість і довіру до групи.

Цінність цієї вправи полягає в тому, що її можна застосовувати до найрізноманітніших тренінгових ситуацій, модифікувати до будь яких тем навчального матеріалу, якщо адаптувати вправу за допомогою відповідей на сім запитань (див. рис. 8).

З ким? З якою метою? Як саме?



Модифікація вправи

•«Казковий магазин» за допомогою «їжака» запитань

І) Наприклад, розгортаємо казковий магазин на вулиці (відповідь на запитання «де?»).

Тоді «товаром» можуть слугувати особливості характеру кожного з помічених перехожих, які учаснику хотілося б придбати (цей варіант вправи доцільно проводити в парах).

Або застосовуємо казковий магазин, наприклад, першою за порядком вправою під час тренінгу, спрямованого на «рекламування та продаж» профілактичних навичок запобігання шкідливим звичкам, сприяння веденню здорового способу життя (відповідь на запитання «коли?»). Тоді «товаром» можуть слугувати навички здорової поведінки, які учаснику хотілося б придбати, обміняти на кращі тощо.

Можна влаштувати казковий магазин, працюючи, наприклад, з викладачами фізичного виховання загальноосвітніх шкіл (відповідь на запитання «з ким?»). Тоді «товаром» можуть слугувати специфічні професійні методи, прийоми, уміння, яких бракує комусь із учасників.

Застосувавши казковий магазин з метою, наприклад, розвитку толерантності соціальних працівників до клієнтів (відповідь на запитання «з якою метою?»), можна наділити учасників ролями соціальне дезадаптованих осіб (безробітних, наркозалежних тощо), і в якості «товару» запропонувати, наприклад, певні якості, яких не вистачає носіям відповідних ролей.

Визначивши, як працюватиме казковий магазин, наприклад, зумовивши, що роль продавця виконуватиме тренер (відповідь на запитання «як саме?»), можна за допомогою такого «продавця» допомогти комусь з учасників краще усвідомити наявні риси особистості, рекомендувати, наприклад, «придбати» більше



настійливості, обміняти наявну безкомпромісність на гнучкість у спілкуванні тощо.

Влаштувавши магазин, наприклад, на 5 хвилин, не враховуючи обговорення (відповідь на запитання «як довго?»), ведучий чітко може порахувати алгоритм вправи, тривалість кожної дії у запланованій послідовності. Наприклад, передбачити таку модифікацію вправи, коли кожний учасник протягом 4 хвилин пише по одній якості характеру на картках різного кольору: якої хотів би позбутися та яку бажав би придбати. Далі учасники запитують один одного, у кого є те, що потрібно їм, кому треба те, чого вони хочуть позбутися. Протягом 1-2 хвилин відбувається обмін картками. Тренер спостерігає в разі вдало проведеної вправи швидку активацію групової динаміки, одночасно отримує дані соціометрії членів групи.

Можна урізноманітнити вправу введенням нових компонентів (відповідь на запитання «що ще?»), наприклад, ввести у казковому магазині якусь незвичайну «валюту», поставити завдання продати непотріб якомога дорожче тощо. Подібний варіант можна використати в тренінгу підвищення самооцінки (у процесі «торгів» те, що спочатку здавалося непотрібним, може набути певної ціни і, відповідно, змінити погляд учасника на цю свою якість). Загалом творче використання вищеописаного «їжака запитань» допомагає тренеру модифікувати й прилаштувати до потреб конкретного тренінгу багато вправ та ігор, наведених у «тренерському портфелі».

Вправи для підвищення активності учасників



Кидання м'яча

Мета - допомогти учасникам запам'ятати імена один одного, активізувавши увагу та рухові прояви. Час - 10-15 хвилин. Кількість учасників- - без обмежень. Матеріали - м'яч або пружна подушка.

Особливі вимоги до приміщення - достатність простору для кидання м'яча. Процедура: учасники утворюють коло; перший учасник голосно вимовляє своє ім'я так, щоб усі могли його почути, і кидає м'яч комусь іншому; той, хто ловить м'яч, називає своє ім'я і кидає м'яч комусь іншому. Ця частина вправи продовжується, доки всі учасники не спіймають і не кинуть м'яч 2-3 рази; далі правила гри змінюються: учасники мають попередньо називати ім'я того, кому вони кидають м'яч. Ця частина вправи також продовжується, доки всі учасники не спіймають і не кинуть м'яч 2-3 рази, потім правила гри знов змінюються, як у попередньому випадку. Так вправа виконується змінюючись, доки всі учасники не запам'ятають імена один одного.

Розповіді та зубочистки

Мета - допомогти учасникам познайомитись один з одним, активізувати увагу один до одного, підкреслюючи власну унікальність та спільні зв'язки. Час - 10 хвилин.

Кількість учасників ~ без обмежень. Матеріали - 12 зубочисток для кожного з учасників. Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер розподіляє учасників на малі групи у складі 3-5 осіб; розсаджує підгрупи за окремими столами або на стільцях за окремими колами; роздайте кожному учаснику 12 зубочисток; пропонує кожному розповісти членам малої групи щось про себе (наприклад, у мене є кіт..., мій улюблений колір - блакитний... тощо). Ті з членів підгрупи, що мають подібні інтереси, отримують від промовця зубочистку. Ті, хто не поділяє ці інтереси, віддають промовцеві по зубочистці. Учасники підраховують зубочистки; приблизно через 5 хвилин тренер формує нові малі групи; знов відбуваються розповіді, обмін та підрахунок зубочисток. Наприкінці вправи тренер ініціює обговорення результатів, звертаючи увагу на те, що інтереси у людей не однакові, але обмін інформацією був корисний усім.



Визначення послідовності

Мета - активізувати увагу до питань творчості, розв'язання проблеми, ухвалення рішень, аналізу відчуттів. Час - 20 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - підготовлений заздалегідь набір з п'яти карток для кожного учасника. Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер роздає кожному учаснику набір з п'яти карток, де на кожній картці написаний один рік, випадково обраний з хронологічної послідовності 1775, 1776, 1777, 1778, 1779, одна буква, випадково обрана з послідовності А, Б, В, Г, Д, одне число, випадково обране з послідовності 3, 7, 12, 17, 25. Тренер пропонує кожному учаснику розкласти свої картки за порядком, але не надає жодних пояснень щодо того, що в даному випадку буде вважатися «порядком» (чи приоритетною є послідовність років, чи букв, чи чисел, чи більших значень, чи менших тощо); відводить дві хвилини на виконання вправи. Учасники по черзі повідомляють, як вони впорядкували свої картки, на основі якогось варіанту власного уявлення кожного про те, що в даному випадку може вважатися «порядком».

Тренер ініціює обговорення того, чому учасники упорядкували картки у той чи інший спосіб, чому не в інший спосіб, які існують альтернативні варіанти упорядкування; звертає увагу на те, що реалізовані варіанти упорядкування часто обиралися тому, що учасники діяли у межах звичних уявлень, стереотипів, стандартних процедур; підкреслює важливість застосування творчого підходу, уникаючи упереджених припущень і стандартів, відходу від звичних шаблонів, застосування нетрадиційних рішень та відкритості до нових ідей. Ця вправа допомагає учасникам усвідомити, що в процесі опрацювання інформації, отриманої на заняттях, вони часто роблять припущення стосовно способу її упорядкування, але через звичні шаблони мислення застосування творчого підходу може бути заблоковане.



Фермер, будинок, землетрус

Мета - активізувати увагу до Інструкцій тренера, одночасно даючи можливість членам групи розім'яти м'язи та відпочити від Інтелектуальної роботи. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатність простору для переміщень учасників.

Процедура: тренер розділяє учасників на трійки так, щоб пара ставала обличчям один до одного і з'єднуючи руки над головою, утворювала «дах» будинку. Третій учасник стає всередині будинку під «дахом», цей учасник буде «фермером». Учасники уважно слухають і виконують команди тренера: за командою «будинок» двійки, які утворюють «будинки», мають знайти собі інших «фермерів», котрі в цей час нерухомо залишаються на своїх місцях; за командою «фермер» на місці залишаються «будинки», а всі «фермери» мають знайти собі нові «будинки»; за командою «землетрус» кожний член трійки повинен знайти собі нових партнерів. Вправа повторюється кілька разів, команди лунають у випадковому порядку.

Кіт та миша

Мета - активізувати увагу до інструкцій тренера, одночасно даючи можливість членам групи розім'яти м'язи та відпочити від інтелектуальної роботи. Час - 10 хвилин.

Кількість учасників - не менше 20 осіб Матеріали - не потрібні

Особливі вимоги до приміщення - достатність простору для переміщень учасників.

Процедура: тренер пропонує двом добровольцям виконувати ролі кота та миші; іншим учасникам - утворити 3 (або більше, залежно від чисельності групи) колони по б осіб у кожній так, щоб простягнувши руки в сторони на рівні плечей, кожен міг узятися за руки з іншими учасниками сусідніх колон, а повертаючись ліворуч (або праворуч) на 90 градусів, міг узятися за руки з учасниками, що стоять попереду і позаду в колоні. Учасники уважно слухають і виконують команди тренера: за командою «вулиця», учасники беруться за руки, , утворюючи 6 паралельних «вулиць»; за командою «бульвар», учасники повертаються на 90 градусів, беруться за руки, утворюючи з новими сусідами 3 (або більше, залежно від чисельності групи) паралельних «бульвари», що стають перпендикулярними відносно «вулиць». (Перед грою тренер пропонує 3-4 рази потренуватися у зміні «вулиць» на «бульвари», і в зворотному напрямі.) Тренер повідомляє правило: «кіт» та «миша» не мають права бігати під руками учасників, а можуть рухатись лише вздовж «вулиць» та «бульварів», коли вони утворені.

Тренер дозволяє «миші» трохи відбігти від «кота», і подає сигнал до початку вправи; «кіт» намагається наздоганяти «мишу»; час від часу, через короткі інтервали лунає команда «вулиця» або «бульвар»; гра триває доти доки «кіт» спіймає «мишу»; після цього на ролі «кота» та «миші» запрошуються інші добровольці.

Вправи, що сприяють засвоєнню знань

Мережа знань

Мета - проаналізувати основні моменти проведеного заняття, продемонструвати їх взаємозв'язок. Час - 10-15 хвилин. Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - клубки ниток (мотузки) за числом малих груп. Особливі вимоги до приміщення - достатність простору для розташування 2-4 малих груп за колами.

Процедура: тренер розділяє групу на малі групи по 6-10 осіб; пропонує учасникам кожної малої групи розташуватися на стільцях за колом; одному з учасників групи починати вправу, описуючи якийсь один з основних моментів заняття, тримаючи один кінець клубка. Після виступу промовець, утримуючи й далі в руках кінець мотузка, спрямовує клубок до іншого учасника, який має охарактеризувати наступний момент, розглянутий на занятті. Цей учасник також фіксує у руці свою частину мотузка, і закінчивши виступ, спрямовує клубок комусь іншому (бажано передавати клубок не за колом, а навскоси, з одного краю групи до іншого). Вправа закінчується, коли розглянуті всі основні моменти заняття, що підлягають закріпленню. Тренер ініціює обговорення виступів, підкреслюючи основні тези заняття і те, як вони пов'язані між собою (як промовці - мотузкою), як фрагменти набутого знання доповнюють і підтримують один одного.



Мистецтво самоперевірки

Мета - навчити учасників самостійно перевіряти знання з основних питань проведеного заняття, надати можливість самостійно закріпити отримані знання.

Час - 5-10 хвилин. Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - не потрібні. Особливі вимоги до приміщення - немає.

Процедура: тренер після закінчення викладання навчального матеріалу розподіляє учасників на пари; пропонує уявити, що один член пари щойно з'явився в аудиторії і йому треба допомогти швидко засвоїти усе, що він пропустив. За сигналом тренера інший член пари протягом п'яти хвилин пояснює тому, хто «запізнився», ключові питання пройденого на занятті матеріалу, намагається показати, як цей матеріал можна^застосувати на практиці. Після цього пояснення учасник, що «запізнився», додає важливу інформацію, яку не згадав «промовець».

Ця вправа допомагає учасникам краще запам'ятати вивчений матеріал; якщо такі самоперевірки проводити час від часу протягом дня, це виявляється більш ефективним, ніж щоденні перевірки, влаштовані тренером; значно економить час для контролю навчання; взагалі робить «тренерські іспити» непотрібними.

Лотерейна лихоманка

Мета - використати ефект випадковості та азарту у процесі перевірки засвоєних знань Час - 20 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень

Матеріали - підготовлений заздалегідь роздатковий інформаційний матеріал за темою попередньо проведеного заняття, розмножений відповідно до числа учасників, пронумеровані картки («лотерейні білети») за числом учасників, «лотерейна скринька», приладдя для письма - столи, стільці. Особливі вимоги до приміщення — наявність.

Процедура: тренер роздає кожному учаснику «лотерейний білет» та пакет Інформаційних матеріалів (цей пакет, позначений прізвищем учасника, може бути розташований на столі, приклеєний скотчем до стільця тощо); пропонує кожному учаснику записати номер свого білета та скласти всі «лотерейні білети» у велику «лотерейну скриньку»; кожному учаснику написати 3-4 запитання за темою Інформаційних матеріалів попередньо проведеного заняття. Тренер пропонує першому учаснику витягнути зі скриньки білет і оголосити його номер. Учасник, якому належить цей номер, має відповісти на одне запитання з переліку, підготовленого тим, хто витягнув білет (тренер заохочує групу у випадку необхідності надавати допомогу тому, хто відповідає на запитання). Далі той, хто відповідав на запитання, витягує зі скриньки наступний білет і ставить його «власникові» запитання зі свого переліку. Вправа триває, доки кожний учасник отримає можливість поставити всі свої запитання та відповісти на запитання інших. (Тренер теж повинен мати свій перелік ключових запитань за темою пройденого матеріалу, щоб, за необхідності, коригувати й доповнювати запитання учасників, стежити, щоб не було повторів тощо.)

Завершення речення

Мета - забезпечити зворотний зв'язок щодо основних моментів вивченого матеріалу.

Час - 15-20 хвилин. Кількість учасників — без обмежень. Матеріали - приналежності для письма.

Особливі вимоги до приміщення - фліп-чарт або дошка, столи, стільці. Процедура: тренер демонструє учасникам записані на фліп-чарті 4-5 незавершених речень, наприклад: «Я дізнався що...», «Мене здивувало, що...», «Мені сподобалося, що...», «Можливо, було б краще, якби...» тощо; пропонує кожному учаснику записати свої відповіді та здати тренеру. Якщо дозволяє регламент тренінгу, корисно, щоб кожний учасник по черзі повідомив свої записи групі. Так можна обговорити та узагальнити найбільш актуальні відповіді, дізнатися про думки більшості учасників, виявити найбільш нез'ясовані питання.



Оцінювання

Мета - вивільнити творчу енергію групи, оцінити ефективність засвоєння матеріалу силами самих учасників. Час -15 хвилин. Кількість учасників - 15-20 осіб.

Матеріали - приладдя для письма, ресурсні матеріали (роздаткова інформація, підручники, книги, документи тощо) за темою пройденого матеріалу. Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер розподіляє учасників на три малі групи, присвоює кожній групі власний символ (номери - від 1 до 3; літери - від А до В; назви, які групи самі собі оберуть, наприклад, «професори», «магістри», «бакалаври» або «леви», «ведмеді», «вовки» тощо); пропонує кожній малій групі сформулювати два запитання за тематикою заняття, яке пройшло раніше, користуючись розданими ресурсними матеріалами. Коли запитання підготовлені, всі ресурсні матеріали «закриваються» (здаються тренеру, відкладаються далеко від учасників тощо). Вправа починається з того, що перша мала група ставить своє перше запитання другій, яка має сформулювати максимально повну відповідь. Третя група після відповіді критикує другу, і оцінює її відповідь за 10-бальною шкалою, обґрунтовуючи свою оцінку. Далі групи міняються ролями: друга ставить третій своє перше запитання, а перша група оцінює відповідь і пояснює, як її Йожна поліпшити. Потім своє перше запитання третя група ставить першій, а друга оцінює відповідь. Процес триває, доки кожна група не поставить по одному запитанню двом іншим групам. Корисно влаштувати символічний приз для членів групи, яка набере найбільшу загальну кількість балів, виставлених колегами.



Вправи для діагностування стану групи та попереджання конфліктів

Це найбільш складна категорія вправ з числа тих, які взагалі застосовуються в тренінговій роботі. Вони потребують від тренера неабиякої майстерності, досвіду, знань психології особистості та особливостей поведінки людей різних психоемоційних типів, коли вони потрапляють в ситуації групової^взаємодії. Але й тренеру-початківцю не слід боятися застосовувати ці вправи або їх окремі компоненти в своїй роботі, інакше неможливо опанувати відповідним досвідом. Отже слід бути готовим до можливих невдач, пробувати й помилятися, щоб робити відповідні висновки на майбутнє.

Нижче наведені лише три вправи з великого арсеналу засобів діагностики групи та запобігання груповим конфліктам. Вправа «Метафори» - призначена допомогти самому тренеру відновити внутрішню рівновагу та обрати вірну тактику поведінки, якщо перебіг подій на тренінгу спричиняє занепокоєння.

Метафори

Мета - підведення тренером підсумків після заняття для покращення роботи на наступному занятті. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - будь-яка. Матеріали - не потрібні. Особливі вимоги до приміщення - немає.

Процедура; тренер, спрямувавши групу на обідню перерву або перерву до наступного дня тренінгу, діагностує свій внутрішній стан - чи не виникло неясне відчуття неспокою, почуття того, що щось відбувалося в групі не так, як потрібно. Якщо такий стан має місце, тренер повинен відверто відповісти собі на такі запитання:

•Яку головну інформацію про учасників я взнав під час заняття?

•Яку роль я відігравав на занятті найбільше - пастуха, сторожа, магнітофона, наглядача, вішалки (учасники «повісили» на мене свої проблеми й пішли), унітаза (всупереч логіці тренінгу, учасники виплеснули на мене «бруд» негативних емоцій, безпосередньо не пов'язаних з конкретною темою заняття), ще когось?

•Як би я узагальнено назвав цю групу - стадо павіанів, спецназ, білі й пухнасті, тераріум, болото, ще якось?

Тепер ^тренер має поєднати обидві метафори: свою образну роль та уявну узагальнену назву групи. Зрозуміло, що бути, наприклад, пастухом стада павіанів тренеру не подобається. Але швидко змінити групу, яка уже прийшла на тренінг, очевидно, неможливо. Отже, доведеться змінити власну роль. Для її визначення тренер ставить собі наступні запитання:

•Ким я хотів би працювати у цій групі - батьком-командиром, меліоратором тощо або кимсь іншим. Ким?

•Що, в ідеалі, станеться, якщо я зміню свою роль, імідж?

•Чому я можу (хочу) навчитися у цієї групи?

• Що група хоче від мене?

Останні два запитання тренер вирішує поставити групі на наступному занятті, щоб з'ясувати, наскільки збігаються очікування групи і тренера. Зазвичай у такий спосіб тренер може скоригувати свій стан та настрій, краще підготуватися до наступного заняття. Якщо тренер відчуває, що проведеної «психотерапії» та «психодіагностики» виявилося замало для подальшої продуктивної роботи, від продовжує гру в метафори далі, ставлячи собі нові запитання:

• На якого казкового, міфічного героя схожий кожний учасник?

• Який його девіз?

•Що я творю на групі - трагедію, комедію, фарс, епос?

•А що хотів би творити?

Коли тренер застосовує цю вправу наприкінці тренінгу, не слід забувати, що закінчення тренінгу характеризується не лише виконанням усіх його завдань. Якщо динаміка розвитку групи була скерована правильно, то на кінець тренінгу припадає період розпаду групи, і це, безумовно, також справляє свій вплив на перебіг подій. Саме відповідно до наявного стану групи тренер приймає рішення щодо способу завершення тренінгу: а) театралізованим фіналом;

б) влаштуванням зворотного зв'язку від учасників до тренера, зворотного зв'язку учасників один до одного;

в) тестуванням отриманих знань і навичок.



Рухавки

Рухові вправи є обов'язковою частиною будь-якого тренінгу, особливо доречні вони у програмі тренінгу з формування здорового способу життя. Адже окрім того, що вони активізують психофізіологічні процеси організму, підвищують увагу учасників, сприяють створенню невимушеної довірливої атмосфери тренінгу, певні рухавки демонструють людям форми і методи фізичної активності, які варто застосовувати постійно в житті.

Рухові вправи можуть виконуватися в різних формах - у парах; всіма учасниками групи, стоячи за колом; всіма учасниками групи, хаотично пересуваючись у приміщенні тощо. Основне завдання тренера щодо рухавок - надати учасникам чітку інструкцію та стежити за дотриманням умов безпеки під час виконання вправ.

Увага! Існує кілька загальних порад щодо проведення рухавок. Дуже небажано, коли рухавки виконують лише кілька учасників, а інші виступають у ролі спостерігачів.

Корисно кожний черговий блок (частину) тренінгу (заняття) починати й завершувати руховими вправами.

Рухавки допомагають, коли група стомлена або малоактивна. Не варто одразу після рухової вправи пропонувати міні-лекцію - учасникам потрібен деякий час, щоб заспокоїтися, налаштуватися на інтелектуальну працю. Краще після рухавки влаштувати групову дискусію або іншу вправу, яка не вимагає фізичної активності.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconПсихологічний семінар з елементами тренінгу Вплив стереотипного мислення на суспільство та особистість з досвіду роботи практичного психолога Миколаївської гімназії №3 Склярук О. В

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconРозробка системи уроків з художньої культури за модульно-рейтинговою технологією з елементами тренінгу для 9 класу
Модульна технологія ґрунтується переважно на діяльності учнів І її використання дає можливість вчителю уникнути частоти навчальних...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconЛекція Життєвий шлях особистості. Поняття життєвого шляху особистості Події як вузловий момент життєвого шляху
Анциферова Л. И. Особистість у важких життєвих умовах: переосмислення, перетворення ситуацій І психологічний захист. – Психологічний...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconУроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення Кіровоград 2015
У посібнику вміщено конспекти уроків та методичні рекомендації членів творчої групи вчителів української мови та літератури з проблеми...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconГуманістично-психологічний підхід в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconТехнологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду Укладач
Технологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconМіщенко Н. А. Краматорськ Виховна година з елементами тренінгу
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка