Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу



Сторінка9/10
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Загальний ритм

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. Процедура: тренер кілька разів поспіль плеще в долоні з певною швидкістю, задаючи тим самим ритм, який учасники, розташовані за колом стоячи, повинні відтворити й підтримувати в такий спосіб: учасник, що стоїть праворуч тренера, робить один оплеск, наступний за колом учасник - також один сплеск, і так далі кожний учасник по черзі робить один оплеск у ритмі, заданому тренером. Правильне виконання вправи справляє враження, начебто в заданому ритмі плеще одна людина, а не всі члени групи по черзі. Варіант виконання вправи. Ведучий виконує оплесками нескладну музичну композицію - коротку з чітким ритмом. Потім кожний учасник по черзі її повторює. Ще варіант: можливо одночасно вибивати композицію всією групою.



Шикуймося за зростом

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. с Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. Процедура: тренер розміщує учасників по колу і пропонує замружити очі. Не розтуляючи очей учасники мають вишикуватися за зростом. Можна робити кілька спроб.



Порадуй мене

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників ~ без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. .

Процедура: тренер розміщує учасників на стільцях по колу, до центру якого запрошує одного члена групи; пропонує решті учасників уявити, що у цієї людини сьогодні день народження. Завдання групи - доставити йому радість подарунками. Один з членів кола мовчки презентує свій подарунок протягом 5-10 секунд, користуючись рухами, мімікою, позами тіла тощо. Потім називає, що він хотів зобразити, міняється місцями з «іменинником». Далі кожний учасник по черзі повторює вправу, останнім виступає той, хто був «іменинником» спочатку. Якщо подарунок учасника виявився зрозумілим іншим членам групи, вони нагороджують цього учасника бурхливими гучними оплесками. Якщо ні, - оплески лунають тихо, ледве-ледве.

Заморожений

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. Процедура: тренер розміщує учасників на стільцях по колу, пропонує розділитися на пари. У кожній парі один учасник відіграє роль «замороженого», а другий - «реаніматора». За сигналом тренера «заморожений» завмирає, а «реаніматор» упродовж хвилини має «оживити» його, не торкаючись, не звертаючись до нього словами. Можна діяти тільки за допомогою рухів, погляду, міміки, рекомендується користуватися засобами веселої, смішної пантоміми. Критерій «розморожування» - зміни виразу обличчя, посмішка, особливо цінно, якщо буде викликаний сміх «замороженого».



Оплески

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників — без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. Процедура: тренер розміщує учасників на стільцях по колу, послідовно кілька разів пропонує підвестися тим, хто має певне уміння чи якість, щось любить або бажає чомусь навчитися; інші учасники групи активно аплодують тим, хто підвівся. (Наприклад, «Підведіться з місць усі ті, хто вміє вишивати». Оплески! «Дякую, сідайте». «Підведіться з місць усі ті, хто вміє кататися на гірських лижах». Оплески! «Дякую, сідайте». І так далі: «Підведіться з місць усі ті, хто любить дивитися серіали...», «Підведіться з місць усі ті, хто мріє навчитися грати у великий теніс...» тощо.)



Броунівський рух

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - шарфи, хустинки, якими можна зав'язати очі. Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. Процедура: тренер розміщує учасників стоячи по колу; роздає шарфи, хустинки, якими можна зав'язати очі (якщо їх немає, можна заплющити очі); пропонує повільно розпочати рух у будь-якому напрямі, змінюючи його як завгодно, намагаючись нікого не штовхнути; попереджає, що рух припиняється за його сигналом. Протягом 3 хвилин тренер стежить за безпекою виконання вправи, потім дає сигнал до завершення. Учасники повертаються на свої місця; коротко обговорюють, що вони відчували під час руху, яку роль відіграє групова гра для створення безпечного середовища.



Оптимальна дистанція

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки.

Процедура: тренер розміщує учасників стоячи по колу; пропонує розділитися на пари; повідомляє завдання: спілкуючись у парах, постійно змінюючи партнерів, знайти з кожним оптимальну відстань. Через 1-2 хвилини тренер надає сигнал припинити рух, зберігаючи оптимальні дистанції. Вправа повторюється кілька разів.

Перебудова

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників — без обмежень. Матеріали - не потрібні. Особливі вимоги до приміщення — достатньо простору для виконання рухавки.

Процедура: тренер пропонує учасникам безперервно рухатися у хаотичний спосіб; попереджає, що кожні 10-15 секунд за сигналом потрібно негайно утворити пару з тим, хто опиниться найближче, зупинитися й виконати одну з наступних інструкцій:

а) взятися за руки;

б) стати ногою впритул до ноги партнера;

в) стати носом впритул до носа партнера;

г) стати спиною впритул до спини партнера.

Коли учасники добре засвоїли вправу, можна ускладнити її дуже веселим компонентом: після того, як пари утворили певну позицію, запропонувати рухатися в парах, не змінюючи позиції протягом 5-10 секунд.

Давимо - висимо!

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. Процедура: тренер просить учасників, стоячи в колі, торкнутися долонями один одного та, за сигналом, спробувати розсунути своїх сусідів протягом 3 секунд. Тренер попереджає, що учасники відчуватимуть опір сусідів, але й самі докладатимуть зусиль, щоб не зрушити з місця. Вправа повторюється 2-3 рази. Потім завдання змінюється: тренер просить учасників взятися під руки, міцно затиснути руки сусідів та спертися на це зчеплення з рук. Учасники відчуватимуть підтримку сусідів, дехто може й «зависнути» на руках сусідів, підігнувши ноги. Тренер виконує вправу разом з усією групою, потім, у ході короткого обговорення, наголошує на проблемах упирання та підтримки.



Ситуації та емоції

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - м'яч.

Особливі вимоги до приміщення - достатньо простору для виконання рухавки. Процедура: учасники стоять у колі; тренер просить кожного по черзі назвати одну емоцію, почуття тощо, і одночасно спрямувати м'яча комусь іншому. Кожний учасник має запам'ятати ту емоцію, яку йому передав одночасно з кидком м'яча інший учасник. Коли всі по одному разу назвали якусь емоцію, передали її іншим, котрі запам'ятали сказане, тренер змінює завдання, наприклад: «А тепер кожний, одночасно з киданням м'яча іншому, називає не емоцію, а ситуацію. Той, хто спіймав м'яча, має повторити ситуацію та назвати емоцію, яку запам'ятав раніше». Тепер можливі веселі сюрпризи щодо повторюваних речень, наприклад, «Коли я стою у черзі (ситуація), то відчуваю любов (емоція)» тощо. Ця вправа, окрім рухового компоненту, корисна ще й для тренування навички внутрішнього контролю емоцій незалежно від зовнішніх ситуацій.



Вправи завершальної частини тренінгу

Минуле - сьогодення - майбутнє

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма та малювання. Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер пропонує кожному учаснику намалювати відрізок прямої лінії та розділити його на три частини, що відповідатимуть минулому, сьогоденню й майбутньому; позначити, де учасник знаходиться на цей час (яка частина життя вже пройдена, яка — попереду); поділитися своїми думками з групою, написавши коротко (умовно) або намалювавши символічно під відрізками відповідних частин, де корені людини, що відбувалося в дитинстві, юності, що відбувається в сьогоденні, що займає, захоплює зараз, чого хочеться у майбутньому - цілі, мрії тощо. Учасники можуть обмінюватися малюнками або коротко виступати усно. Варіант вправи: на підлозі малюється крейдою (позначається стрічкою тощо) «лінія життя», на якій стають 4 учасники, що позначають початок життя, межу минулого й сьогодення, межу сьогодення й майбутнього, кінець лінії. Обирається доброволець, який рухаючись уздовж лінії, та зупиняючи на різних ділянках, розповідає іншим про своє життя в різні періоди. За бажанням добровольці змінюються.



Лінія життя

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма та малювання. Особливі вимоги до приміщення - наявність столів, стільців. Процедура: тренер пропонує кожному учаснику намалювати на аркуші паперу, розділеному пунктирною лінією посередині на верхню і нижню половини, лінію, що символізує життя учасника, включаючи все минуле, від народження до сьогодення, і майбутнє, як кожний уявляє собі його, до самої смерті, позначити на лінії крапкою місце сьогоднішнього дня; повідомляє умову малювання: коли лінія проводиться вище пунктиру, це символізує позитивні події життя, з успіхами і радощами; коли лінія проводиться нижче пунктиру, це символізує негативний досвід, труднощі, невдачі, горе. Малюнки обговорюються в групі, тренер звертає увагу на те, як переважно сприймає учасник своє життя - більша чи менша частина лінії знаходиться у верхній/нижній частині листа, наскільки багато точок перетинань пунктиру. Учасники можуть коментувати ці психологічні «автопортрети»; тренер наголошує на тому, що негативний досвід минулого — це цінність, яку треба використати, щоб надалі рухатися з меншим числом перетинань межі, прямуючи все вище й вище.

Лист до себе в майбутнє

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма та малювання. Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер повідомляє завдання кожному учасникові - написати собі лист, який зараз буде заклеєний, і відкритий лише через 10 років. Учасники мають коротко описати, які вони зараз, що їх цікавить, що вони думають стосовно свого майбутнього, який вигляд вони матимуть, чим займатимуться, хто буде поряд з ними, що вони хочуть побажати собі на майбутнє.



Твоє життя

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма та малювання. Особливі вимоги до приміщення - наявність столів, стільців. Процедура: тренер повідомляє завдання кожному учасникові - намалювати щось таке, що символізуватиме учасника в дитинстві і зараз; коротко записати (або символічно намалювати), чим би міг допомогти тій маленький дитині учасник з позицій сьогоденного досвіду і, навпаки, що могла б порадити та' дитина дорослому учаснику сьогодні. Після вправи учасники діляться своїми відкриттями.

Мій життєвий шлях

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма та малювання. Особливі вимоги до приміщення - наявність столів, стільців. Процедура: тренер повідомляє, що один мандрівник ішов по «шляху життя» й опинився на перехресті; зупинився, озирнувся й задумався - по якому шляху йти далі? Завдання кожному учасникові - уявити себе на місці цього мандрівника й відобразити на аркуші паперу власну минулу історію, своє положення в даний момент, варіанти свого майбутнього життя. Коротко записати або намалювати свої думки і почуття, використовуючи спогади, переживання, фантазії і мрії. Позначити, куди хочеться прийти, що бажано взяти в дорогу, з чим доведеться, можливо, зустрітися на своєму шляху, чому потрібно було б навчитися. В ході групового обговорення тренер радить звертати увагу на те, якими були шляхи людини, у якій частині свого життєвого шляху мандрівник буває найбільш щасливий, переживає радість, що цьому сприяє. Важливо акцентувати увагу на єдності минулого і сьогодення, сьогодення і майбутнього; на тому, чим відрізняється минулий шлях від сьогодення і майбутнього, що між ними спільного, яка мета цього шляху, як довідатися, що мети досягнуто, що необхідно для досягнення мети, які є для цього умови, засоби, можливості.

Кіно

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма та малювання. Особливі вимоги до приміщення - наявність столів, стільців. Процедура: тренер повідомляє, що про кожного учасника знятий кінофільм у той час, коли учасникові виповнилося ЗО років, і зараз якимось дивом учасникові довелося подивитися це кіно. Завдання: намалювати кілька ключових кадрів цього фільму, щоб іншим стало ясно, який вигляд має учасник в цьому кіно, чим займається тощо.

В ході обговорення тренер звертає увагу учасників на такі питання: чи задоволені вони цим фільмом; що там сподобалося більш за все; що найбільше не сподобалося. Якщо є незадоволення, що б хотілося змінити у цьому кіно, що потрібно для цього зробити зараз (якщо учасник молодший за персонажа фільму) або потрібно було зробити раніше (якщо учасник доросліший за персонажа фільму).



Вечір спогадів

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма та малювання. Особливі вимоги до приміщення - наявність столів, стільців. Процедура: тренер ставить завдання кожному учаснику: «Заплющіть очі та уявіть, що коли ви розплющите, вам буде на ЗО років більше, ніж зараз1. Розплющіть очі. Походіть по кімнаті, відчуйте, які ви стали. Поговоріть один з одним, як на вечорі спогадів, про те, якими ви були ЗО років тому, і якими ви стали тепер, коли вам на 30 років більше.

Дотягнися до зірок

Мета - дати можливість учасникам розім'яти м'язи та відпочити, набратися оптимізму. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - достатність простору для виконання вправи одночасно всією групою.

Процедура: тренер пропонує всім стати як завгодно, заплющити очі, тричі глибоко й повільно вдихнути та видихнути повітря. Не розплющуючи очі уявити, що над головою нічне небо, рясно всипане зірками, і зараз можна буде знайти особливо яскраву зірку, що символізуватиме якусь особисту мрію, бажання, мету. За сигналом треба розплющити очі, простягнути руки до неба якомога вище, щоб дотягтися до своєї зірки. Потім треба дістати її рукою, зняти з неба і дбайливо покласти перед собою. У такий самий спосіб треба обрати іншу зірочку, яка нагадує про іншу мрію. Знов, за сигналом тренера, треба повторити вправу й покласти нову зірку поруч з першою. Можна обговорити свої «зіркові мрії».

20 бажань

Мета — дати можливість учасникам відпочити, набратися оптимізму. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень. Матеріали - приладдя для письма.

Особливі вимоги до приміщення - наявність столів, стільців. Процедура: тренер пропонує учасникам 20 разів закінчити речення, яке починається словами «Я хочу...». Записуються всі бажання, які спадають на думку, не піклуючись про їхню реалістичність або прийнятність для Інших.



Мій заступник

Мета - дати можливість учасникам відпочити. Час - 5 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - приладдям для ліплення (з пластиліну або глини). Особливі вимоги до приміщення - наявності столів, стільців. Процедура: тренер повідомляє учасникам, що у деяких племенах існують тотемні тварини, зображення, і такий тотем може бути у кожної людини. Завдання: кожному учаснику спробувати уявити собі власний тотем і виліпити його. Коли він буде виготовлений, можна звернутися до тотему з якимось проханням. У ході короткого обговорення тренер звертає увагу на доцільність спрямованості людини в майбутнє, корисність обстановки мети й докладення зусиль для її реалізації.



ДОДАТКИ

1. Особливості навчання дорослих

Тренеру слід знати основні особливості навчання дорослих і, відповідно, враховувати їх при підготовці і проведенні тренінгу

Тренеру слід пам'ятати, що дорослі навчаються ефективно за певних умов [27].

1. Коли це особисто потрібно. Отже, важливо знати справжні потреби учасників, спиратися й посилатися на них, будувати програму так, щоб ці потреби були в основному задоволені. До того ж варто не забувати, що мотивацію до навчання зміцнює:

• моделювання учасниками майбутньої особистої поведінки;

• адекватне оцінювання та відзнака їх досягнень та успіхів.

2. Коли мають досить часу на засвоєння нових знань і умінь. Тобто потрібно:

• не переобтяжувати програму новим змістом;

•намагатися не втомлювати учасників;

• використовувати різноманітні методи;

•дотримуватися графіка перерв;

•забезпечити достатньо часу на засвоєння нового матеріалу.

3. Якщо можуть самостійно планувати свій час та процес навчання. Отже, слід:

• створити на тренінгу таку атмосферу, щоб учасники самі окреслили свої потреби та очікування, сформулювали власні цілі та можливі шляхи їх реалізації (для цього варто використати попереднє опитування, яке дозволить оцінити наявні знання та уміння); запитувати учасників про їх очікування, спиратися й посилайся на це;

•наприкінці кожного заняття запитувати учасників про враження від змісту вивченого та ефективність застосованих методів навчання;

•узгоджувати очікування учасників між ними та з очікуваннями тренера, сприяти реалізації очікувань як стосовно змісту, так і процесу тренінгу.

4. Якщо досягають успіхів. Отже, варто:

•будувати програму тренінгу з урахуванням якомога більшої імовірності досягнення учасниками успіху, мінімізуючи ризики поразки;

•пам'ятати, що кожний учасник - унікальний, і його порівняння з іншими, особливо недостатньо коректне, - неприпустиме;

•починати навчання з засвоєння легких і простих завдань, поступово просуваючись до більш складних;

•визнавати, що кожний учасник має свій індивідуальний стиль. Відповідно відзначати його успіхи, святкувати досягнення, вказувати на індивідуальні перспективи розвитку.

5. Коли мають можливість випробовувати нові знання та тренуватися у застосуванні їх на практиці. Отже, слід не забувати, що:

• кінцевою метою змін, запроваджених на тренінгу, є втілення їх у життя. Тому учасникам потрібно створити можливості для практики в тому, що вони чують або бачать під час тренінгу;

• «практика творить майстра», і це особливо стосується таких дій, які викликають в учасників найбільше труднощів.

6. Коли повністю залучені до процесу навчання. Отже, потрібно:

• пам'ятати, що виконання ролі активної дійової особи більше сприяє навчанню, ніж виконання ролі спостерігача;

• використовувати різноманітні техніки та вправи, які залучають учасників інтелектуально (розв'язування проблем, мозковий штурм, випадки з практики тощо), емоційно (ігри, рольові ігри, обговорення тощо) та фізично (створення предметів, рухові ігри, вправи тощо).

7. Коли можуть зрозуміти, як використати набуті знання та уміння на практиці.

Відповідно слід:

•максимально тематику тренінгу наближати до реальних потреб;

• використовувати як матеріал для вправ чинні завдання і проблеми, які стоять перед учасниками;

«завершувати вправи обговоренням можливого використання набутого досвіду у повсякденному житті;

•наприкінці тренінгу передбачити обговорення того, у який спосіб учасники зможуть використати набуті знання та уміння на практиці.

8. Якщо створено приємне та сприятливе середовище навчання. Це потребує спеціальних зусиль для влаштування відповідної атмосфери шляхами:

•дружнього заохочення до взаємодії;

• пояснення перебігу подій на тренінгу та характеру очікувань так, щоб забезпечити учасникам почуття безпеки;

• застосування інтерактивних вправ, які дозволяють учасникам познайомитися й сформувати команду;

• застосування шкали труднощів, поступово ускладнюючи прості й легкі завдання;

• влаштування позитивного зворотного зв’язку (оцінювання зусиль, підкреслення досягнень).

9. Коли тренінгові методи відповідають різним індивідуальним стилям/способам навчання, притаманним різним людям. Тобто необхідно пам'ятати, що індивідуальні відмінності у способах і стилях навчання між дорослими людьми поглиблюються з віком і досвідом, і це потребує застосування різноманітних методів і технік тренінгового навчання, щоб зросла імовірність засвоєння матеріалу всіма учасниками відповідно до їх індивідуальних особливостей сприйняття. Це означає, що тренер має:

• говорити для «аудіалів»;

•писати, малювати, демонструвати плакати тощо для «візуалів»;

• застосовувати ігри, вправи тощо для тих, хто краще сприймає інформацію через сенсори руху, дотику («кінестетики»);

• логічно будувати структуру і зміст висловлювань для «логіків».

2. Традиційне та динамічне навчання

Традиційне навчання. З ним ми вперше зустрічаємося в початковій школі, куди спочатку, найчастіше, йдемо з радістю, та незабаром починаємо розуміти, що процес навчання не такий уже і захоплюючий. Потім стає зрозумілим, що навчання виявляється досить виснажливим. Поступово ми усвідомлюємо, що скільки б ми не старалися, а вчителі все одно краще за нас усе знають, і ми не винахідники чогось нового, а лише виконавці поставлених завдань. Далі традиційна культура навчання оточує нас в інституті, під час післядипломної освіти, участі у різноманітних семінарах, конференціях тощо.

Традиційне навчання перш за все орієнтовано на відповідь, тобто мета навчання вважається досягнутою, якщо учнем знайдена правильна відповідь. Таке навчання передбачає, що всі одноразово повинні учити той самий матеріал, в одному заданому темпі, в ситуації типової організації простору та методів навчання й оцінювання знань.

За такої організації навчання найбільш привабливою є позиція вчителя, котрій завжди притаманна компетентність, влада, центральне місце у навчальній групі тощо. Натомість позиція учня повинна бути такою, яка б сприяла процесу засвоєння знань так, як це передбачено вчителем. Інші характеристики учня розглядаються як небажані, такі, що заважають навчанню. Особистість учня сприймається з погляду її зручності для вчителя щодо передачі знань.

Вважається, що учень повинен докласти багато зусиль, щоб досягти певної компетентності, яка є запорукою успіху в суспільстві. Але, оскільки учень ще вчиться, то він завжди знаходиться поки що на шляху до набуття компетентності (успіху), тобто апріорі в ситуації постійного (хоча й тимчасового) неуспіху. Це спричиняє учню відчуття пригніченості, немічності, некомпетентності, розгубленості перед носіями знань - вчителями. Відповідно, не можна заперечувати вчителю, аби не потрапити до категорії «поганих», неуспішних учнів. Отже за традиційного навчання залишається прийняти зазначені умови:

•незалежно від власного бажання, відвідувати навчальний заклад за жорсткого регламенту, установленого іншими людьми, уважно слухати їх виступи;

•отримувати завдання;

•виконувати завдання, і лише після цього отримувати тимчасову свободу до наступного завдання;

•кінець-кінцем завершити навчання й насолодитися свободою.

Не кожний учень замислюється над тим, від чого він стає вільним після завершення традиційного навчання. Можливо, він стає вільним:

•від знань, які набуло людство впродовж багатьох століть (скільки ж тепер потрібно часу, щоб їх здобути самостійно, без учителя);

• від нудних занять, але, одночасно й від цікавих та корисних знань (можливо, вони допомогли б у житті, або хоча б підвищили авторитет в очах інших);

• від досвіду спілкування та норм, які панують у суспільстві (скільки тепер потрібно часу, щоб їх засвоїти самостійно, без оточення однолітків та вчителів);

• від поганих, але й від гарних оцінок (а як по-іншому зрозуміти, на що здатний).

Навряд чи учень бажав звільнитися саме від цього. Скоріше він хотів здобути знання, щоб вони стали основою успіху, натомість отримав значно менше, ніж прагнув, у результаті багаторічного навчання в позиції «невмілого та необізнаного».

Традиційна школа включає також систему контролю, яка оцінює набуті в результаті навчання знання і навички. Але практично не оцінюються інші аспекти навчання: готовність до продовження навчання, самооцінка та розвиток особистості, уміння взаємодіяти та будувати стосунки, тобто все те, що є важливим у реальному житті.

У традиційному навчанні вважається, що його ефективність здатна забезпечити неухильне дотримання семи положень, які ґрунтуються на категорії необхідності (повинно) [44, с. 9]:

Навчання повинно бути цілеспрямованим.

Ціль та зміст знань повинні бути чітко визначеними.

Вчитель повинен забезпечити інтенсивність та темп подання знань.

Вчитель повинен забезпечити необхідний обсяг знань.

Вчитель повинен забезпечити ефективність навчання.

Учень повинен визначити для себе ціль та завдання навчання.

Але, чи може визначити мету свого навчання дитина, яка пішла в школу, _ або й старшого шкільного віку, якщо результат (уявлення щодо мети) відстрочений у часі і знаходиться поза межами сьогоденної навчальної (або поза-навчальної) діяльності. Психофізіологічні можливості дитини обмежують таку здатність. Для дорослої людини обмеженнями слугують актуальні турботи повсякденного життя; адже залишити реалії щоденного життя заради цілеспрямованого навчання означає відмовитися від усього заради навчання, що, звичайно, можливо, проте лише у виняткових випадках, коли всі функції обслуговування складових щоденного життя бере на себе хтось інший.

Отже, кожний, хто здобував освіту засобами традиційного навчання, знає, що навчання - це важка праця, яка у переважній більшості випадків не дає радощів.

Динамічне навчання. Кожному знайомі ситуації, коли щось охоче засвоюється, робиться легко, із задоволенням. В таких ситуаціях люди витрачають на здобуття знань і умінь необмежену кількість часу, самостійно планують свої дії, знаходять найкращі способи навчання у будь-якій сфері (чи то вивчення іноземної мови, чи порання на власному городі, чи підготовка дисертації, чи ремонт кімнати). Якщо потрібно, люди залучають відповідних спеціалістів або самостійно засвоюють необхідну інформацію (факти, числа, імена, події, категорії, терміни тощо). В такий час не виникає проблем з

мотивацією - людям подобається робити справу, тому що вона їм потрібна, ними визначена, в ній вбачається сприятливий вплив на якість життя.

Описаний процес визначається в науці як «динамічні знання» (44, с. 18]. Така форма навчання відкриває можливості для вільної взаємодії, гнучкого реагування на оточуючі зміни, експериментування. Знання в такому процесі набуваються ніби опосередковано, через самостійно організовану діяльність, проте отримання їх доставляє задоволення і породжує бажання їх вдосконалювати навіть через спеціально організовану діяльність як-от традиційне навчання. В таких ситуаціях і виникає запит на традиційну форми навчання. Але спершу повинно з'явитися спілкування та прагнення до взаємодії, що і здатний ініціювати тренінг.

Щоб процес навчання на тренінгу був приємний і мав тривалі результати, сприяв розвитку людини, він повинен бути динамічним і відповідати потребам людини. Зробити його таким допомагає трьохступенева Модель навчання [44, с. 26-28]. Сутність її полягає в тому, щоб створити в ході тренінгового навчання послідовно три ситуації. Перша - це ситуація «розслабленої уваги», тобто досягнення учасником тренінгу такого стану, коли можлива оптимальна діяльність мозку (відсутня загроза неуспіху, наявна цікавість до запропонованої діяльності, фізична розслабленість та психічна відкритість до спілкування). За створення таких умов учасник може легко й вільно зосередити свою увагу на завданні, що його пропонує тренер. Щоб досягти такого стану, учасникам пропонуються завдання, підготовлені й сформульовані так, щоб у людини створилося відчуття того, що з цими завданнями вона може впоратися, що вони не несуть загрози невдачі. Такий стан є своєрідною «розминкою перед стартом», котра сприяє зростанню впевненості учасника в собі та своїх здібностях, тим самим готує людину до виконання більш складних - основних завдань тренінгу.

Наступна, друга ситуація, яку слід створити в ході тренінгового навчання, - це ситуація «занурення в комплексний досвід». Йдеться про те, що найкраще людина навчається тоді, коли спирається на свій досвід, знання, навички, використовує їх для навчання чомусь новому. Це допомагає виокремити знайоме з нового, запропонованого тренером, установити зв'язки між цілим та деталями. Труднощі для тренера в цій ситуації пов'язані з тим, що всі люди мають різний досвід (хтось - більший, хтось - менший), і з неоднаковою швидкістю можуть його пригадати та використати. Щоб ефективно активізувати досвід всіх учасників, тренеру потрібно постійно підтримувати інтерес людей, стимулювати й заохочувати їх до співпраці, пропонувати цікаві, яскраві зміст і методи навчання, бути уважним до проблем і потреб учасників, постійно налаштованим на допомогу в засвоєнні матеріалу, розумінні теми, мети, структури тренінгу.

Остання, третя ситуація, яку слід створити в ході тренінгового навчання, - це ситуація «активного оцінювання». Тут відбувається активна оцінка учасниками навчання усього багатства досвіду кожного в групі та колективного групового досвіду, а також розширення меж виявленого досвіду за рахунок інформації, що надходить у процесі тренінгу. За цієї ситуації учасники аналізують власний досвід, свої здобутки та переживання в ході навчання. Природно, частина такого аналізу не усвідомлюється, він відбувається автоматично. Проте все, що пережите, свідомо та підсвідомо включається в «картину світу», що формується навчанням - уявлення про себе та оточуючих, факти та події тощо. Активним оцінюванням вважають активізацію процесу оцінювання власного досвіду зручним для людини способом, та розширення власного досвіду за рахунок досвіду інших учасників тренінгу (в тому числі й тренера) та аналізу досвіду інших, виконаного ними самими. В ході такого аналізу учасник ставить собі низку запитань:

а) що я пережив?; б) що я зробив?; в) що міґ би зробити по-іншому?;

г)які висновки я зробив з мого досвіду?; г)!як отриманий мною досвід сприяє моєму розвитку?; д) що б інші могли зробити в подібній ситуації?

Надзвичайно важливе обговорення учасниками тренінгу своїх думок і відповідей щодо наведених запитань, тобто результатів аналізу. Обмін цією інформацією між членами тренінгової групи (зворотний зв'язок) розширює межі можливостей кожного з'ясувати для себе імовірні шляхи досягнення змін та впровадити доцільні зміни у своє життя.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconПсихологічний семінар з елементами тренінгу Вплив стереотипного мислення на суспільство та особистість з досвіду роботи практичного психолога Миколаївської гімназії №3 Склярук О. В

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconРозробка системи уроків з художньої культури за модульно-рейтинговою технологією з елементами тренінгу для 9 класу
Модульна технологія ґрунтується переважно на діяльності учнів І її використання дає можливість вчителю уникнути частоти навчальних...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconЛекція Життєвий шлях особистості. Поняття життєвого шляху особистості Події як вузловий момент життєвого шляху
Анциферова Л. И. Особистість у важких життєвих умовах: переосмислення, перетворення ситуацій І психологічний захист. – Психологічний...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconУроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення Кіровоград 2015
У посібнику вміщено конспекти уроків та методичні рекомендації членів творчої групи вчителів української мови та літератури з проблеми...
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconГуманістично-психологічний підхід в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconТехнологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду Укладач
Технологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconВиховна година з елементами тренінгу «Толерантність та нетерпимість»
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест
Психологічний інструментарій, Технологія тренінгу iconМіщенко Н. А. Краматорськ Виховна година з елементами тренінгу
Обладнання: картки, мультимедійна дошка, квітка ромашка, кольорові олівці, відкидна дошка або ватман, маркери, тест


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка