Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314



Сторінка20/29
Дата конвертації16.03.2018
Розмір4.56 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   29

8 Лінгвістична диверсифікація і програма

8.1 Дефініція та основний підхід


Плюрилінгвальна та плюрикультурна компетенція полягає у здатності користуватися мовами з комунікативними цілями і брати участь у міжкультурному спілкуванні, коли людина, що розглядається як соціальний агент, має різні ступені володіння кількома мовами та досвід кількох культур. Це не розглядається як надання переваги чи протиставлення різних компетенцій, але швидше як існування складної або навіть комплексної компетенції, яку може застосовувати користувач.

Традиційний підхід представляє вивчення іноземної мови як доповнення, у відокремленому вигляді, компетенцією спілкування іноземною мовою компетенції спілкування рідною мовою. Концепція плюрилінгвальної та плюрикультурної компетенції полягає у тенденції:

• відмежуватись від загальноприйнятої врівноваженої дихотомії, що встановилась при традиційному ному паруванні L1/L2, з наголосом на плюрилінгвізмі, де білінгвізм є якраз одним із окремих випадків;

• вважати, що кожний індивід не має набору різних та окремих компетенцій спілкування залежо від мов, які він/вона знає, але має плюрилінгвальну і плюрикультурну компетенцію, яка включає повний спектр мов, які їй/йому доступні;

• наголосити на плюрикультурних особливостях цієї множинної компетенції, проте без відповідних зв'язків між розвитком умінь, пов'язаних з тим, що стосується інших культур, і розвитком лінгвістичного комунікативного рівня володіння мовою.

Проте можна зробити загальне спостереження, спільне для різних окремих компонентів та шляхів вивчення мови. Йдеться переважно про те, що шкільне навчання мов має яскраво виражену тенденцію визначення цілей, пов'язаних скоріше із загальними компетенціями індивіда (особливо на рівні початкової школи) чи комунікативною мовленнєвою компетенцією (особливо для учнів 11-16 років), тоді як курси для дорослих (студентів або людей, які вже працюють) формулюють цілі з огляду на специфічну мовленнєву діяльність або функціональні вміння у певній галузі. Це визначення, у першому випадку, стосується формування і розвитку компетенцій, у другому - оптимальної підготовки до діяльності, пов'язаної з функціонуванням у специфічному контексті, і відповідає, безумовно, чітким завданням загальної початкової освіти, з одного боку, та спеціалізованій і безперервній освіті, з другого. У такому контексті, не вважаючи ці завдання протилежними, рамки Загальних Рекомендацій можуть допомогти привести два різні підходи у відповідність, однаково цінуючи їх, а також показати, що вони дійсно могли б бути доповненням один до одного.


8.2 Напрями у складанні програм


8.2.1 Варіювання в рамках загальної компетенції

Дискусія з питання навчальних програм відповідно до Загальних Рекомендацій може керуватись трьома головними принципами.

Перший: така дискусія щодо програм повинна йти в одному ряду із загальними цілями підтримки плюрилінгвізму та лінгвістичної різноманітності. Це означає, що викладання і вивчення будь-якої мови також має розглядатись у єдності з викладанням інших мов в освітній системі та способами, які обираються учнями для довгострокового застосування своїх зусиль з метою розвитку різних мовленнєвих умінь.

Другий принцип полягає в тому, що таке варіювання єдино можливе, особливо у школах, якщо враховується вартість ефективності системи, для того щоб уникнути непотрібного повторення і забезпечити економічність шкали та перенос умінь, який полегшується лінгвістичною диверсифікацією. Якщо, наприклад, освітня система дозволяє учням починати вивчення двох іноземних мов на визначеному наперед ступені їх навчання і створювати оптимальні передумови для вивчення третьої мови, то цілі або якість прогресії у кожній з обраних мов не обов'язково повинні бути однаковими. Наприклад, відправним пунктом не завжди має бути підготовка до функціональної інтеракції для задоволення однакових комунікативних потреб, і не обов'язковим є продовження цілеспрямованого розвитку навчальних стратегій.

Третій принцип, таким чином, полягає в тому, що підходи і заходи, пов'язані з укладанням програм, зовсім не повинні обмежуватись створенням програм, прийнятих ізольовано для кожної мови. Це має бути інтегрована програма для кількох мов. Підхід до них має також визначатись залежно від їх ролі у загальній мовній освіті, у якій лінгвістичні знання (savoir) та вміння (savoir-faire), разом з уміннями вчитись (savoir-apprendre), відіграють не тільки специфічну роль під час вивчення даної мови, але також наскрізну або "крізьмовну" роль.

8.2.2 Від окремого/часткового до наскрізного підходу

Між "пов'язаними" мовами особливо хоча не лише між ними знання та вміння можуть бути перенесені на зразок осмосу (дифузії). І, у зв'язку з програмами, слід наголосити на тому, що:

• усі мовні знання є окремими (частковими), якими б близькими до рідної мови вони не здавались. Вони завжди неповні і ніколи не бувають розвиненими або досконалими у звичайного індивіда настільки, наскільки це властиво утопічному "ідеальному" носієві мови. Крім того, даний індивід ніколи не має однаково досконалого володіння різними складниками певної мови (напр., усними та писемними вміннями, або розумінням та перекладом у порівнянні з продуктивними вміннями);

• будь-які окремі (часткові) знання є також чимось більшим, ніж може здаватись. Наприклад, для досягнення "обмеженої" мети покращити розуміння спеціальних текстів на даній іноземній мові на дуже знайомі теми необхідно набути знань та вмінь, які можуть застосовуватись і для багатьох інших цілей. Така "виплетена" мета більш стосується самого учня, ніж входить до обов'язків укладача програми;

• ті, хто вивчив одну мову, знають багато чого з інших мов без обов'язкового усвідомлення цього. Вивчення наступних мов головним чином сприяє застосуванню цих знань і збільшує їх усвідомлення учнем, і цей чинник має враховуватись швидше як існуючий, ніж як відсутній.

Ці різні принципи та спостереження, хоча й залишають широку свободу вибору при укладанні програм і планів, мають також на меті підтримати зусилля щодо прийняття прозорого й логічного підходу до визначення напрямів та прийняття рішень. Саме у цьому процесі Загальні Рекомендації набувають особливого значення.

8.3 До процедури складання програм


8.3.1 Програма і варіювання цілей

Зі сказаного вище можна побачити, що кожен з головних і другорядних компонентів запропонованої моделі може, будучи обраним за головну навчальну мету, давати різноманітні варіанти вибору у зв'язку з підходами до змісту і шляхами полегшення навчання. Наприклад, чи йдеться про "вміння" (загальні компетенції окремого учня/ користувача мовою), чи про "соціолінгвістичний компонент" (в рамках комунікативної мовленнєвої компетенції), чи про стратегії або про розуміння (в аспекті пріоритету видів мовленнєвої діяльності), у кожному випадку це є питанням компонентів (і для окремих елементів типології, запропонованої Рекомендаціями), на яких програма повинна або не повинна наголошувати і які в різні періоди часу мають розглядатись то як мета, то як засоби або як передумови навчання. І для кожного з цих компонентів можуть, зрештою, ставитись і розглядатись, якщо не вивчатись детально, питання внутрішньої структури, що приймається за основу (наприклад, які другорядні компоненти соціолінгвістичного компонента вибрати? як визначити підкатегорії стратегій?), та питання критеріїв для будь-якої системи розвитку в часовому аспекті (напр., лінійне розміщення різних типів діяльності розуміння). Це є напрям, у якому інші розділи нашого документа запрошують читача підійти до вирішення питань і визначити напрями, що відповідають його/її конкретній ситуації.

Це "аполітичне " бачення є тим більш справедливим у світлі загальноприйнятого розуміння, що вибір та укладання цілей, на яких базується вивчення мови, може в дуже значній мірі варіюватись залежно від контексту, навчальної групи та рівня, який розглядається. Більше того, слід підкреслити, що цілі для однієї й тієї ж групи людей однакового рівня також можуть варіюватись з огляду на традицію та вимоги певної освітньої системи.

Дискусія навколо викладання сучасних мов у початковій школі ілюструє це у плані того, що існує велика доля варіативності та проблемності, - на національному чи навіть на регіональному рівні всередині однієї країни - стосовно визначення початкових, неминуче "часткових" ("окремих") цілей, які встановлюються для даного типу викладання. Чи потрібно буде учням: вивчати певні елементарні основи системи іноземної мови (лінгвістичний компонент); розвивати лінгвістичну свідомість (більш загальні лінгвістичні знання (savoir), вміння (savoir-faire) та savoir-etre); стати більш об'єктивними щодо їх власної рідної мови та культури, чи відчути себе більш спорідненими з нею; мати впевненість від реалізації та підтвердження того, що вони є здатними вивчати іншу мову; вчитися учитися; набути мінімальних умінь розуміння усного мовлення; гратися з іноземною мовою і більше з нею зближуватись (особливо з деякими фонетичними та ритмічними характеристиками) через лічилки та пісні? Само собою зрозуміло, що можна робити одночасно кілька справ та комбінувати ці численні цілі або пристосовувати їх до інших.

В усякому разі, слід підкреслити, що при укладанні програм вибір та узгодження цілей, змісту, послідовності стадій та засобів оцінювання тісно пов'язані з необхідністю аналізу кожного окремого компонента. Ці зауваження передбачають, що:

• упродовж усього періоду вивчення мови - це так само стосується і шкіл - може мати місце безперервність у плані цілей, або ж вони можуть бути модифіковані, а порядок їх пріоритету скоригований;

• у навчальній програмі, що передбачає вивчення кількох мов, цілі та плани вивчення різних мов можуть бути як схожими, так і відрізнятись;

• можливі докорінно відмінні підходи, і кожен із них може мати свої власні прозорість і логічність згідно з обраним напрямом, і кожен може бути пояснений відповідно до Загальних Рекомендацій;

• роздуми над програмою можуть, таким чином, включати обговорення можливих сценаріїв розвитку плюрилінгвальної та плюрикультурної компетенцій і ролі школи у цьому процесі.

8.3.2 Деякі приклади диференційованих програм

У наступній стислій ілюстрації того, що повинно братись до уваги при спрямуванні або варіаціях сценарію, виділяються два типи організації та видів програм для певної шкільної системи, яка включає дві сучасні мови, крім мови, на якій надається освіта (зазвичай, але помилково, нею вважається рідна мова, хоча всі знають, що навчальною мовою, навіть у Європі, часто є не рідна мова учнів): вивчення першої мови починається в початковій школі (іноземна мова 1, далі FL 1), другої - на першому (нижчому) ступені середньої школи (іноземна мова 2, далі FL 2) і третьої (FL3), яка запроваджується як факультативний предмет на вищому рівні середньої школи.

На цих прикладах створення програм видно, що розрізняють початковий, нижчий середній та вищий середній ступені, проте це не відповідає усім національним освітнім системам. Хоча ці ілюстративні програми можуть бути легко транспоновані й адаптовані навіть у контексти, де діапазон мов, що пропонуються, вужчий, або де перше офіційне вивчення іноземної мови починається пізніше, ніж у початковій школі. Той, хто може робити більше, зробить і менше. Альтернативи, що тут пропонуються, включають форми вивчення для трьох іноземних мов (дві з тих, що пропонуються, є формальною складовою частиною обов'язкової програми, а третя, яка теж може бути обрана, пропонується як "позапрограмна" або замість інших факультативних предметів); це здається найбільш реалістичним у більшості випадків і створює сприятливу основу для ілюстрації цього положення. Центральним аргументом є те, що для даного контексту можуть бути прийнятними різні сценарії може бути локальна диверсифікація, яка забезпечує приділення належної уваги у кожному окремому випадку загальній зв'язності і структурі кожного конкретного напряму.



а) Перший сценарій

Початкова школа

Вивчення першої іноземної мови (FL1) починається в початковій школі. Головна мета-розвиток "лінгвістичної свідомості", загального усвідомлення лінгвістичних явищ (зв'язок з рідною мовою або іншими мовами, присутніми у класному середовищі).

Тут має місце зосередженість на окремих цілях, пов'язаних насамперед із загальними компетенціями індивіда (відкриття або визнання школою множинності мов та культур, підготовка до віддалення від етноцентризму, релятивізація, а також утвердження власної лінгвістичної та культурної ідентичності учня; увага, що приділяється мові тіла і жестів, звуковим аспектам, музиці і ритму, досвіду фізичних та естетичних параметрів певних елементів іншої мови) - та їх зв'язками, з комунікативною компетенцією, проте без запланованої та експліцитної спроби розвитку цієї специфічної компетенції.

Нижчий ступінь середньої школи

• Вивчення FL 1 продовжується з наголосом на цілеспрямованому і градуйованому розвитку комунікативної компетенції (в її лінгвістичному, соціолінгвістичному та прагматичному аспектах), але з повним врахуванням досягнень початкового рівня у сфері мовної свідомості.

• Друга іноземна мова (FL2, яка не викладалась у початковій школі), не починатиметься, проте, з нуля; вона враховуватиме те, що було охоплене початковою школою на базі та у зв'язку з FL1, хоча в той самий час переслідуватиме трохи інші цілі, ніж ті, які переслідуються при вивченні FL1 (напр., віддаючи пріоритет рецептивним видам діяльності у порівнянні з продуктивними).

Вищий ступінь середньої школи

Продовжуючи приклад такої програми, слід розглянути наступне:

• Зменшення обсягу формального викладання FL 1 та використання замість цього мови - на регулярній або випадковій основі -для викладання іншого предмета (модель галузевого навчання та "білінгвальної освіти");

• Утримання переваги у процесі викладання FL2 на рецептивному володінні мовою з особливою концентрацією на різних типах текстів та організації висловлювання, а також узгодження цієї роботи з тим, що робиться або вже зроблено на рідній мові, з одночасним використанням умінь, набутих на FL 1;

• Залучення учнів, які обрали вивчення факультативної третьої іноземної мови (FL3), спочатку до участі в дискусіях та заходах, пов'язаних з типами вивчення та навчальними стратегіями, в яких вони вже мають досвід; потім їх слід заохочувати працювати більш автономно, використовуючи ресурсний центр і беручи участь в укладанні програми індивідуальної або групової роботи, призначеної для досягнення цілей, поставлених певною групою чи закладом.

б) Другий сценарій

Початкова школа

Вивчення першої іноземної мови (FL1) починається в початковій школі з наголосом на базовій усній комунікації і чітко визначеному заздалегідь лінгвістичному змісті (з метою реалізації основ базового лінгвістичного компонента, передусім фонетичного і синтаксичного аспектів, з одночасним запровадженням у класі елементарного діалогічного спілкування).



Нижчий ступінь середньої школи

• Для FL1, FL2 (якщо друга іноземна мова вводиться) та рідної мови час розподіляється з урахуванням методів і прийомів навчання, що застосовувались у початковій школі для FL 1 та, окремо, для рідної мови: мета на цій стадії повинна відчутно корелювати з ростом усвідомлення учнем підходу до вивчення мов та навчальної діяльності.

• Дія FL1 обов'язкова програма, складена з метою розвитку різних умінь, продовжує діяти аж до закінчення середньої школи, але в різні періоди навчання вона доповнюється заходами з повторення та обговорення таким чином, щоб це відповідало поглибленню диференціації профілів навчання різних учнів, їх очікувань та інтересів.

• Для FL 2 на цьому етапі навчання особливо слід наголосити на соціокультурних та соціолінгвістичних елементах, які усвідомлюються завдяки тіснішому знайомству з медіа (популярна преса, радіо і телебачення) та, можливо, у зв'язку з курсами, створеними носіями мови, і використанням того, що набуте на FL 1. У цій моделі програми, яка продовжується до кінця середньої школи, FL2 є основою для культурного і міжкультурного обговорення, що здійснюється через контакт з іншими мовами програми і використовує переважно тексти, пов'язані із засобами зв'язку. Модель може також включати досвід міжнародних обмінів з наголосом на міжкультурних стосунках. Слід також враховувати використання інших предметів (напр., історії або географії), щоб сприяти добре продуманому підходу до плюрикультуралізму.



Вищий ступінь середньої школи

• FL 1 та FL2: вивчення кожної продовжується у тому ж напрямі, але на більш комплексному та вимогливому рівні. Учні, які обирають ще й третю іноземну мову (FL3), роблять це насамперед для "професійних" цілей і надають своєму вивченню мови більш професійно-орієнтованого характеру або співвідносять його з іншими академічними галузями свого навчання (напр., орієнтація на мову комерції, економіки або технології).

Слід зазначити, що в цьому другому сценарії, як і в першому, кінцевий плюрилінгвальний та плюрикультурний багаж учнів може бути "нерівномірним" в залежності від того, наскільки:

• змінюється рівень володіння мовами, на якому проявляється плюрилінгвальна компетенція;

• неоднаково для різних мов розвинені культурні аспекти;

• не є обов'язковою ситуація, коли для мов, лінгвістичні аспекти яких отримали більше уваги, культурний аспект є також достатньо розвиненим;

• є інтегрованими "окремі" компетенції, описані вище.

До цих коротких вказівок можна додати, що в кожному з випадків слід відводити необхідний час, коли йдеться про всі мови, на розгляд підходів та шляхів навчання, якими охоплені всі учні, на відповідних ступенях їх розвитку, або до яких вони прагнуть. Це змушує передбачати при створенні шкільних програм простір для експліцитності, прогресивного розвитку "навчальної свідомості" та запровадження загальної мовної освіти, яка допоможе учням встановити метакогнітивний контроль над своїми власними компетенціями і стратегіями. Учні застосують їх відповідно до інших можливих компетенцій і стратегій та з урахуванням виду мовленнєвої діяльності, в якому вони реалізуються для виконання завдань у межах специфічних галузей діяльності.

Іншими словами, однією з цілей укладання програм, так само як і окремої програми, є допомогти учням усвідомити категорії та їх динамічний взаємозв'язок так, як це запропоновано у прийнятій Загальними Рекомендаціями моделі.

8.4 Оцінювання і шкільне, позашкільне та післяшкільне навчання


Якщо програма визначила шлях, який проходить учень через послідовні ступені освіти, як під контролем певного закладу, так і без нього, то вона (програма) не завершується із закінченням школи. а якимось чином продовжується у навчанні упродовж усього життя. З урахуванням такої перспективи програма школи як закладу має на меті розвиток в учня плюрилінгвальної та плюрикультурної компетенції, яка в кінці шкільного навчання може набути форми диференційованих спеціалізацій, залежних від окремих індивідів та шляхів, якими вони підуть. Зрозуміло, що зміст цієї компетенції не є незмінним, і весь наступний досвід особистої та професійної сфер кожного соціального агента, напрям його/її життя змусить її еволюціонувати і змінювати свій баланс залежно від подальшого розвитку, обмеження та реформування. Саме тоді, поряд з іншими, особливу роль відіграє "доросла освіта" і безперервне навчання. У зв'язку з цим можуть бути розглянуті три додаткові аспекти.

8.4.1 Місце шкільної програми

Погоджуючись з тим, що освітня програма не обмежується школою і не закінчується разом з нею, слід також погодитись, що плюрилінгвальна та плюрикультурна компетенція може розвиватись до школи і продовжувати розвиватись поза школою шляхами, паралельними шляхам свого шкільного розвитку. Це може відбуватись завдяки сімейному досвіду й вихованню, історії і контактам між поколіннями, подорожам, експатріації, еміграції, більш загальній приналежності до мультилінгвального і мультикультурного середовища, або переїзду з одного середовища до іншого, а також завдяки читанню та засобам зв'язку.

Якщо вважати це очевидним, то також ясно, що школа - це довгий шлях, і це завжди слід враховувати. Тому слід розглядати шкільну програму як частину набагато ширшої програми, так само як і частину, що має функцію надати учням:

• початковий диференційований плюрилінгвальний та плюрикультурний репертуар (з певними можливими напрямами, передбаченими у двох описаних вище сценаріях);

• краще усвідомлення, знання і впевненість у своїх компетенціях, здібностях та ресурсах, що є в їх розпорядженні, у школі та поза нею, так, щоб вони могли розширювати й поглиблювати свої компетенції та ефективно використовувати їх в окремих сферах діяльності.

8.4.2 Портфель і спеціалізація

Отже з цього випливає, що визначення й оцінювання знань та вмінь повинно враховувати обставини і досвід, завдяки яким розвинулись ці компетенції та вміння. Розробка Європейського Мовного Портфеля (ELP), який дозволив би індивіду зафіксувати і представити різні аспекти своєї мовної біографії, є кроком у цьому напрямі. Передбачено включення до-структури ELP не лише будь-яких офіційно визнаних досягнень, отриманих в курсі вивчення окремої мови, але й фіксації неформального досвіду, що включає контакти з мовами та іншими культурами.

Разом з тим, щоб наголосити на взаємозв'язках шкільної та позашкільної програм, коли вивчення мови оцінюється по закінченні середньої освіти, була б корисною спроба здійснити формальне визнання плюрнлінгвальної та плюрпкультурної компетенцій як таких. Можливо, це слід зробити через специфікацію вихідної спеціалізації, що швидше узгодило б різні комбінації, ніж слугувало б базою для єдиного визначеного рівня на даній мові або, можливо мовах.

Кроком у цьому напрямі може бути ''офіційне'' визнання окремих компетенцій. І було б корисним, якби головні міжнародні кваліфікації показали приклад, прийнявши саме такий підхід, напр., визнавши окремо чотири вміння, до яких входять розуміння/висловлювання та писемне/усне мовлення, а не обов'язково згрупувавши їх разом. Але було б раціональним, якби враховувалась і визнавалась також здатність спілкуватись кількома мовами або культурами.

Переклад (або резюме) з другої іноземної мови на першу іноземну мову, участь в усній дискусії на кількох мовах, інтерпретація культурного феномена у зв'язку з іншою культурою ось приклади медіації (за визначенням цього документа), які мають відігравати певну роль в оцінюванні та визнанні вміння управляти плюрикультурним та плюрилінгвальним репертуаром.

8.4.3 Багатовимірний і модульний підходи

Цей розділ має на меті передусім привернути увагу до зміщення фокусу чи принаймні до питання зростання складності укладання програми, і до того, як це відбивається на оцінюванні та сертифікації. Очевидною є необхідність визначення ступенів - у зв'язку зі змістом та успішністю. Це може бути зроблено в аспекті одного головного компонента (лінгвістичного або понятійного/функціонального), або в аспекті сприяння прогресу в усіх напрямах для окремої мови. Так само важливо чітко розрізняти компоненти багатоцільової програми (з урахуванням, зокрема, різних параметрів Загальних Рекомендацій) та диференціювати методи оцінювання, працюючи у напрямі до модульного навчання та узгодження сертифікацій. Це б сприяло - синхронічне (тобто в певний момент навчального шляху) чи діахронічне (тобто крізь різні ступені упродовж цього шляху) - розвитку і визнанню плюрилінгвальної та плюрикультурної компетенцій зі "змінною геометрією" (тобто компоненти і структура яких варіюють від одного індивіда до іншого і змінюються з часом для даного індивіда).

У певні моменти шкільної кар'єри учня, відповідно до шкільної програми та сценаріїв, описаних вище, можуть запроваджуватись короткі перехресне програмні модулі, що охоплюють різні мови. Подібні "транслінгвальні" модулі містять різні навчальні підходи і ресурси, шляхи використання позашкільного оточення та подолання нерозуміння у міжкультурних взаєминах. Вони б могли надати більшої зв'язності та прозорості рекомендованим нами програмам і сприяли б покращенню загальної структури, не порушуючи програм, укладених для інших предметів.

Більше того, модульний підхід до кваліфікацій дозволив би, відповідно до вищесказаного, здійснювати спеціальне оцінювання, у спеціальному (ad hoc) модулі, плюрилінгвальних та плюрикультурних організаторських умінь. Таким чином багатовимірність і модульність виявляються ключовими аспектами у створенні міцної основи для лінгвістичної різноманітності у програмі та в оцінюванні. Загальні Рекомендації побудовані таким чином, щоб дозволити через запропоновані ними категорії вказати напрями для подібної модульної або багатовимірної організації. В усякому разі, шлях вперед - це пряме втілення проектів та експериментальної роботи у шкільне середовище та в різні контексти.

Користувачі Рекомендацій можуть, за бажанням, розглянути і, відповідно, встановити:

• чи учні, про яких йдеться, вже мають якийсь досвід лінгвістичного та культурного плюралізму, і яка природа цього досвіду;

• чи учні вже здатні, навіть на дуже елементарному рівні, функціонувати в кількох лінгвістичних та/або культурних спільнотах, і як ця компетенція розподіляється та диференціюється залежно від контекстів використання мови і видів діяльності;

• який досвід лінгвістичної і культурної різноманітності можуть мати учні в період свого навчання (напр., паралельно з відвідуванням ними навчального закладу та поза ним);

• як цей досвід може бути набутий у навчальному процесі;

• які типи цілей вважаються найбільш придатними для учнів (див. розділ 1.2) у певний період розвитку ПЛК та ПКК, враховуючи їх характерні особливості, сподівання, інтереси, плани і потреби, а також їх посередницький навчальний шлях та наявні ресурси;

• як сприяти уникненню цими учнями роз'єднаності та встановленню ефективних взаємозв'язків між різними компонентами ПЛК і ПКК у процесі їх розвитку; як, зокрема, зосередити увагу і привернути її до наявних в учнів знань та вмінь, що підлягають переносу і мають наскрізний характер;

• які окремі компетенції (якого роду та з якими цілями) могли б збагатити, ускладнити та диференціювати вже існуючі в учнів компетенції;

• як співвіднести навчання, про яке йдеться, з певною мовою чи культурою, узгодивши їх у загальній програмі, де розвивається досвід володіння кількома мовами та кількома культурами;

• які існують напрями або які форми диференціації варіантів програми для забезпечення розвитку диверсифікованої компетенції для окремих учнів; які структури шкал можуть бути розглянуті і прийняті;

• які форми організації навчання (напр., модульний підхід) могли б сприяти організації навчального шляху у кожному окремому випадку;

• який підхід до оцінювання чи контролю зробить можливим врахування та визнання часткових компетенцій і розгалужених ПЛК та ПКК учнів.
. З м і с т .



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   29

Схожі:

Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconОбговорення законодавства 9
Ми відкриті до співпраці та діалогу з чеською республікою в галузі економіки, інвестицій, культури 9
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconКобеляцька районна рада
Веде засідання голова постійної комісії районної ради з питань освіти, культури, молодіжної політики, спорту, інформаційної сфери,...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconВізити Знайомилися з Острогом та тим, як ми бережемо пам’ятки Іван глушман
Ради Європи (РЄ), містер Демір Хакан (Страсбург, Франція) та його колега з комітету з питань культури, спадщини та ландшафту містер...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconРозробка сучасних
Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити): огляд існуючих систем
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconКиївська міська рада VII скликання постійна комісія з питань культури та туризму
Анжияк Сергій Михайлович перший заступник директора Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (кмда)
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconБбк 63. Петро Федорчак, Тетяна Федорчак розвиток чеської та словацької культури
У статті аналізується розвиток чеської та словацької культури на початку ХХ ст та між Першою І другою світовими війнами. Відображено...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconВідділ освіти ульяновської райдержадміністрації ульяновський районний методичний кабінет збірник методичних рекомендацій керівникам навчальних закладів району щодо роботи з кадрами Ульяновка 2012 Зміст
Кадрове діловодство – це діяльність, що охоплює процеси документування та організації роботи з документами з питань приймання, переведення,...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconДержавний стандарт базової та повної середньої освіти, нові програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів, сучасне навчально-методичне забезпечення вивчення іноземних мов стали своєчасним відгуком на сучасне замовлення
України слід визнати компетентнісну стратегію. Кардинальні зміни, що відбуваються останнім часом в економіці, політичному й соціальному...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconТема досвіду роботи «розвиток креативної особистості шляхом використання інтерактивних технологій»
...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconЗвіт про роботу Чугуївського районного Центру дитячої та юнацької творчості Чугуївської районної ради Харківської області у 2017 році
«Щодо необхідності збереження мережі позашкільних навчальних закладів в умовах обмеженого фінансування галузі освіти», державних,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка