Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314



Сторінка21/29
Дата конвертації16.03.2018
Розмір4.56 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   29

9 Контроль




9.1 Вступ


Контроль розглядається у цьому розділі у значенні оцінювання рівня володіння мовою користувачем. Усі мовні тести є формою контролю, проте існує також багато інших форм контролю (напр., контрольні листи, що застосовуються при безперервному контролі, неформальне вчительське спостереження), які не можуть визначатись, як тести. Оцінювання (evaluation) - це термін, який є ширшим від поняття контролю (assessment). Будь-який контроль є формою оцінювання, але у мовній програмі певна кількість речей оцінюється інакше, ніж рівень володіння учнем мовою. До них відносяться ефективність окремих методів або засобів, вид та якість висловлювання, що продукується згідно з програмою, задоволення учня/вчитеяя, ефективність роботи вчителя і т.д. Цей розділ стосується лише контрольних зрізів, а не більш широких об'єктів оцінювання програми.

Існують три чинники, які традиційно вважаються фундаментальними у будь-якій дискусії щодо контролю: валідність, надійність і достовірність. У зв'язку з темою обговорення у цьому розділі корисно зробити огляд того, що означають ці терміни, як вони пов'язані один з одним і наскільки вони є релевантними для Рекомендацій.

Валідність -це концепція, прийнята у Рекомендаціях. Тест або процедура контролю можуть вважатись валідними настільки, наскільки можлива демонстрація того, що власне контролюється і що, у певному контексті, має бути встановлено, і наскільки отримана інформація є точною в аспекті визначення рівня володіння мовою певним кандидатом.

Надійність, з іншого боку, є технічним терміном. В основному - це стабільність результатів, які одержують одні й ті ж кандидати у двох окремих, реальних чи уявних, комісіях, які реалізують експертизу.

Що насправді є більш важливим, це те, що надійність є показником правильності рішень, прийнятих відповідно до стандарту. Якщо контрольний звіт дає результати типу склав/не склав або Рівень А2+/В1/В1 +, то наскільки правильними, точними є ці рішення? Правильність рішень буде залежати від валідності окремого стандарту (напр., Рівень В1) для цього контексту. Вона також залежатиме від валідності критеріїв, що застосовувались для досягнення рішення та валідності процедур, за якими ці критерії були розроблені.

Якщо дві різні організації або регіони використовують критерії у відповідності до одних і тих же стандартів з метою проведення експертизи одного й того ж уміння, якщо самі стандарти є валідними і відповідають обом конкретним контекстам, і якщо стандарти інтерпретуються належним чином при розробці контрольних завдань та інтерпретації рівнів володіння, то результати обох систем корелюватимуть.

Традиційно кореляція між двома тестами, розробленими для контролю одного й того ж об'єкта відома як «конструктивна валідність». Ця ідея пов'язана з надійністю, оскільки ненадійні тести не корелюватимуть. Проте головним є ступінь спільності між обома тестами, який визначає, що контролюється і яким чином інтерпретується рівень володіння.

Саме з цими двома питаннями пов'язані Загальні Європейські Рекомендації. У наступному розділі виділяються три головні шляхи використання Рекомендацій:

1. Для специфікації змісту тестів та іспитів: що контролюється
2. Для встановлення критеріїв визначення досягнення як інтерпретується рівень

навчальної мети: володіння


3. Для описання рівнів володіння в існуючих тестах як можна провести

та іспитах, яке б дозволило порівняти різні порівняння

кваліфікаційні системи:
Ці основні положення відповідають різним видам контролю по-різному. Існує багато різних видів і традицій контролю. Було б помилковим вважати, що один підхід (напр., публічний іспит) є обов'язково вищим за своїм освітнім ефектом від іншого підходу (напр., учительський контрольний зріз). Дійсно, встановлення єдиних стандартів має значну перевагу - як, наприклад, Загальні Рекомендовані Рівні у Рекомендаціях, - оскільки це дає можливість узгодити між собою різні форми контролю.

Третій підрозділ розділу визначає варіанти вибору між різними типами контролю. Варіанти вибору представлені у формі контрастних пар. У кожному випадку терміни, що використовуються, отримують визначення, а відповідні переваги і недоліки обговорюються відповідно до мети контролю. в його освітньому контексті. Також встановлюються способи застосування тих чи інших альтернатив. Таким чином визначається відповідність Рекомендацій типу контролю, про який тут йдеться.

Процедура контролю також повинна бути практичною і достовірною. Достовірність є, зокрема, головним положенням процедури тестування рівня володіння. Експерти діють в умовах часового тиску. Вони спостерігають лише обмежений відрізок виконання тесту; існують також певні обмеження щодо типу і числа категорій, якими вони можуть оперувати як критеріями. Рекомендації прагнуть розробити довідкові положення, а не практичний інструмент контролю. Рекомендації мають бути зрозумілими, проте всі користувачі мають підходити до них вибірково. Вибірковість передбачає використання простішої операційної схеми, що руйнує категорії, виділені в Рекомендаціях. Наприклад, категорії', використані в ілюстративних шкалах дескрипторів, протиставлених тексту у розділах 4 і 5, є часто простішими, ніж категорії та експоненти, що обговорюються у самому тексті. Дане положення з прикладами обговорюється в заключному підрозділі.

9.2 Рекомендації як довідник для реалізації контролю


9.2.1 Специфікація змісту та екзаменів

Опис "Використання Мови і Користувача Мовою" у розділі 4 та, особливо, підрозділі 4.4 про "Комунікативні види мовленнєвої діяльності" можна використати під час розробки специфікації завдання для контролю комунікативних умінь. Загальновизнаним є те, що валідний контроль вимагає демонстрацію зразків ряду відповідних типів мовлення. Напр., нещодавно розроблений тест ілюструє це положення стосовно тестування говоріння.

По-перше, це уявна Бесіда, функціями якої є "розминка/розігрів"; потім - Неформальна Дискусія на тему, до якої кандидат виявляє інтерес. Після цього реалізується фаза Трансакції, що проходить або у формі безпосереднього спілкування, або уявної телефонної розмови, спрямованої на пошук інформації. Потім іде фаза Продукції, що базується на письмовому Звіті (Доповіді - Report), в якій кандидат дає Опис своїх навчальних інтересів і планів. Нарешті це Цілеспрямована Співпраця, завдання на досягнення домовленості між кандидатами.

У підсумку категорії Загальних Рекомендацій, що застосовуються для комунікативних видів діяльності, є такими:

Інтеракція Продукція

(Спонтанні, короткі репліки) (Підготовлені, тривалі висловлювання) Говоріння: Бесіда Описання своїх навчальних інтересів



Неформальна дискусія

Цілеспрямована співпраця
Письмо: Доповідь/Описання своїх академічних

інтересів

Розробляючи деталі специфікацій завдань, користувач може, за бажанням, консультуватися з розділом 4.1 "Контекст використання мови" (галузі, умови та рамки, ментальний контекст), розділом 4.6 "Тексти", розділом 7 "Завдання та їх Роль у Викладанні мови" та особливо з підрозділом 7.3 "Складність завдання".

Розділ 5.2 "Комунікативні мовленнєві компетенції" проінформує про будову розділів тесту, або фази усного тесту, для визначення сформованості відповідної лінгвістичної, соціолінгвістичної та прагматичної компетенцій. Набір специфікацій змісту на Рівні Threshold, розроблений Радою Європи для більш ніж 20 європейських мов (див. список бібліографічних джерел), та на Рівнях Waystage і Vantage для англійської мови плюс їх еквіваленти, розроблені для інших мов і рівнів, можуть вважатись допоміжними до головного документа Рекомендацій. Вони дають приклади подальшої деталізації інформації до складання тестів для Рівнів А1, А2, В1 та В2.

9.2.2 Критерії досягнення навчальної мети

Шкали є джерелом для розробки рейтингових шкал для контролю досягнення конкретної навчальної мети і дескрипторів, необхідних для формулювання критеріїв. Метою може бути рівень загального володіння мовою, визначений як Загальнорекомендований Рівень (напр., В1). Це може бути, з іншого боку, специфічний набір видів мовленнєвої діяльності, умінь і компетенцій, який розглянуто в розділі 6.1.4 "Окремі Компетенції та Варіації Цілей відповідно до Рекомендацій". Подібна модульна мета може бути подана у вигляді сітки категорій по рівнях, так, як це представлено в Табл. 2.

Головним при обговоренні використання дескрипторів є розрізнення між:

1. Дескрипторами видів мовлення, які описано у розділі 4.

2. Дескрипторами аспектів володіння, пов'язаних з окремими компетенціями, які знаходяться у розділі 5.

Останні є дуже бажаними для вчительського самоконтролю з огляду на завдання "реального світу". Відповідні вчительські контрольні завдання та завдання для самоконтролю складаються на базі детального зображення мовних умінь учня, сформованих під час певного навчального курсу.

Вони є привабливими, тому що можуть допомогти сконцентрувати як учнів, так і вчителів на діяльнісно-орієнтованому підході.

Однак до критеріїв для окремого експерта не завжди бажано включати дескриптори комунікативних видів мовлення, щоб оцінити виконання якогось усного чи письмового тесту, якщо він (експерт) зацікавлений в отриманні результатів про досягнення певного рівня володіння. Причина в тому, що для висновку про рівень володіння контроль не повинен бути пов'язаний з володінням якимсь окремим видом мовлення, а буде намагатись зробити висновок про узагальнені компетенції. очевидні завдяки цьому володінню. Звичайно, можуть бути вагомі освітні причини для концентрації уваги на успіхах у виконанні даної діяльності, особливо з молодшими Елементарними Користувачами (Рівні А1; А2). Такі результати будуть менш узагальненими, проте узагальненість результатів не завжди буває центром уваги на ранніх стадіях вивчення мови.

Це підтверджує той факт, що процедури контролю/експертизи можуть мати багато різних функцій. Те, що відповідає меті однієї експертизи, може не відповідати іншій.

9.2.2.1 Дескриптори комунікативних видів мовлення

Дескриптори комунікативних видів мовлення (розділ 4) можуть використовуватись трьома окремими способами залежно від поставлених цілей.



1. Розробка: Як обговорювалось вище у підрозділі 9.2.1, шкали для комунікативних видів мовлення допомагають при визначенні специфікації для розробки контрольних завдань.

2. Висновки: Шкали для комунікативних видів діяльності також можуть бути дуже корисними для висновків про результати. Користувачі плодами освітньої системи, як, напр., службовці, часто цікавляться скоріше загальними результатами, ніж детальним зрізом компетенції.

3. Самоконтроль і вчительський контроль: Нарешті, дескриптори для комунікативних видів діяльності можуть по-різному використовуватись для само- і вчительського контролю, прикладами яких є:

Контрольний лист: Для безперервного контролю або для підсумкового контролю в кінці курсу. Дескриптори на окремому рівні можуть бути представлені у вигляді списку. З іншого боку, зміст дескрипторів може бути розділений на складники. Напр., дескриптор "Може запитувати про і надавати особисту інформацію " може бути розділений на частини: "Я можу представитись"; "Можу сказати, де живу "; "Можу сказати мою адресу французькою мовою"; "Можу сказати, скільки мені років" і т.д. і_"Я можу запитати когось, як його звати; Можу запитати когось, де він живе; Можу запитати когось, скільки йому років''і т.д.

Сітка. Для безперервного або підсумкового контролю, що ілюструє рейтинг певного зрізу на сітці відібраних категорій (напр.. Бесіда; Дискусія; Обмін Інформацією), визначених на різних рівнях (В1+, В2, В2+).

Таке застосування дескрипторів стало дуже поширеним за останні 10 років. Досвід показав, що послідовність, з якою викладачі та учні можуть інтерпретувати дескриптори, посилюється, якщо дескриптори описують не лише ЯК учні можуть щось робити, але також ЯК ДОБРЕ вони це роблять.

9.2.2.2 Дескриптори аспектів володіння мовою, пов'язаних з окремими компетенціями

Дескриптори аспектів володіння мовою можуть бути застосовані двома основними способами залежно від досягнення цілей.



1. Само- або вчительський контроль: За умови, що дескриптори є позитивними, незалежними показниками, вони можуть бути включені до контрольних листів для само- та вчительського контролю. Разом з тим недоліком більшості з існуючих шкал є те, що дескриптори часто мають негативну конотацію на нижчих рівнях і співвіднесені з нормами десь посередині шкали. Вони також часто дають суто вербальні відмінності між рівнями, замінюючи одне або два слова в сусідніх дескрипторах, які мають неістотне значення поза контекстом шкали. В Додатку А обговорюються шляхи розробки дескрипторів для уникнення цих проблем.

2. Контроль рівня володіння: Бідьш конкретним застосуванням шкал дескрипторів до аспектів компетенцій з розділу 5 є надання відправних положень для розробки критеріїв оцінювання. Приводячи особисті, безсистемні враження до виважених суджень, такі дескриптори можуть допомогти розробити взаємоприйнятні рамки рекомендацій між групами експертів, про які йдеться.

Є три головні способи, якими дескриптори можуть бути представлені для використання як критерії контролю:

• По-перше, дескриптори можуть бути представлені у вигляді шкали, де часто комбінуються дескриптори для різних категорій в одному цілісному параграфі на кожний рівень. Це дуже загальний підхід.

• По-друге, вони можуть бути представлені як контрольний лист, причому один контрольний лист на кожен відповідний рівень, часто з дескрипторами, згрупованими певним чином, напр., по категоріях. Контрольні листи менше використовуються для "живого" контролю.

• По-третє, вони можуть бути представлені як сітка відібраних категорій, щось на зразок набору паралельних шкал для окремих категорій. Цей підхід дає можливість провести діагностичний зріз. Проте існують обмеження щодо кількості категорій, з якими можуть працювати експерти.

Є два різні способи, за допомогою яких можна створити сітку підшкал:

Шкала Рівнів Володіння: шляхом створення сітки зрізів, де визначаються відповідні рівні для певних категорій, напр., від Рівня А2 до В2. Тоді експертиза проводиться відповідно до цих рівнів, по можливості застосовуючи подальші уточнення, такі як друга цифра або плюс, щоб дати, якщо потрібно, більшу диференціацію. Так, навіть якщо тест на рівень володіння був призначений для Рівня В1, і навіть якщо жоден учень не досягнув Рівня В2, було б цілком можливим оцінити рівень підготовки сильніших учнів категоріями В1+, В1++або В1.8.

Екзаменаційна Рейтингова Шкала: шляхом відбору або визначення дескриптора для кожної відповідної категорії, який описує потрібний прохідний стандарт чи норму для окремого модуля або іспиту з цієї категорії. Тоді такий дескриптор називається "Прохідний бал (Pass)" або "3", і шкала є орієнтованою на норму в межах цього стандарту (дуже слабке володіння = "1", відмінне володіння = "5"). Формулювання " 1" та "5" можна було б застосовувати до інших дескрипторів або адаптувати суміжні рівні шкали з відповідного підрозділу розділу 5, або сформулювати дескриптор відповідно до словесного описання як "дескриптор з цифрою/оцінкою "3".

9.2.3 Опис рівнів володіння в тестах та екзаменаційних матеріалах для полегшення порівняння

Шкали Рівнів Загальних Рекомендацій мають полегшити опис рівня володіння мовою, досягнутого згідно існуючих кваліфікацій - і таким чином зробити можливим порівняння систем. Література з питань вимірювання визнає п'ять класичних способів поєднання окремих видів контролю: (1) вирівнювання; (2) градуювання; (3) статистичне усереднення; (4) співвіднесення з рівнем та (5) соціальне усереднення.

Три перші способи є традиційними: (1) подає альтернативні версії однієї і тієї ж експертизи/ тесту (вирівнювання); (2) приводить результати різних експертиз/тестів до загальної шкали; (3) вносить корективи, якщо матеріали експертизи/тестів надто складні або експерти надто сурові (статистичне усереднення).

Два останні способи включають визначення загального розуміння шляхом обговорення (соціальне усереднення) та порівняння розроблених зразків із стандартизованими визначеннями та прикладами співвіднесення із рівнем. Підтримка процесу виведення загального розуміння є однією з цілей Рекомендацій. Ось чому шкали дескрипторів, призначених для такого використання, були стандартизовані на основі строго розробленої методології. В освітній галузі цей підхід все частіше описується як стандартизований контроль. Загальновідомо, що розробка стандартно-орієнтованого підходу займає певний час, оскільки партнерам необхідно усвідомити й зрозуміти значення стандартів з допомогою практичної діяльності та обміну думками.

Можна констатувати, що цей підхід є найбільш жорстким методом поєднання, тому що включає розробку та узаконення загального бачення предмета. Головною причиною того, чому важко поєднати результати оцінювання володіння мовою, не зважаючи на статистичну магію традиційних технологій, є те, що вимірюються, головним чином, докорінно різні речі, навіть при спробі контролювати одні й ті ж сфери. Це, зокрема, обумовлено (а) недостатньою концептуалізацією та недостатньою операціоналізацією предмета і (б) відносною інтерференцією з боку метода тестування.

Рекомендації пропонують принципово новий підхід до розв'язання першого питання і підкреслюють важливість цієї проблеми відносно навчання сучасних мов у Європейському контексті. У розділах 4-7 розроблені дескриптивні схеми, що є спробою концептуалізувати використання мови, компетенції та процеси практичного викладання і вивчення, що допоможе партнерам операціоналізувати комунікативне мовне вміння, яке б ми хотіли сформувати.

Шкали дескрипторів дають концептуальну сітку, яку можна використати, щоб:

а) узгодити одна з одною національні та установчі рекомендації за допомогою Загальних Рекомендацій;

б) відобразити цілі окремих іспитів і курсових модулів, використовуючи категорії та рівні шкал.

У Додатку А читачам пропонується огляд методів розробки шкал дескрипторів та їх узгодження зі шкалою Рекомендацій.

"Керівництво для Користувачів-Екзаменаторів", розроблене ALTE (Документ CC-Lang (96) 10 rev), дає детальні рекомендації щодо визначення значущості тестів та уникнення непотрібних диспропорцій (хоча тестова методика є ефективною).

9.3 Типи контролю


У зв'язку з проблемою контролю можна виявити певну кількість значних розходжень. Список, що подається далі, ні в якому разі не є вичерпним. Не має ніякого значення, де подається виділений термін: зліва чи справа.

Таблиця 7. Типи контролю





1


Контроль (певних) досягнень

Контроль (загальних) умінь

2


Контроль, орієнтований на норми


Контроль, орієнтований на критерії


3


Відокремлений контроль, орієнтований на критерії


Комплексний контроль, орієнтований на критерії


4


Контроль за результатами виконаної роботи


Контроль на екзамені


5


Поточний контроль


Підсумковий контроль


6


Прямий контроль


Непрямий контроль


7


Контроль умінь


Контроль знань











8


Суб'єктивний контроль


Об'єктивний контроль


9


Рейтинг за контрольним листом


Рейтинг за шкалою


10


Контроль на основі враження


Контроль на основі керованого судження


11


Глобальний контроль


Аналітичний контроль


12


Контроль окремих завдань


Контроль серій завдань


13


Контроль з боку інших осіб


Самоконтроль

9.3.1 Контроль (певних) досягнень/контроль (загальних) умінь

Контроль досягнень є експертизою досягнення специфічних цілей - контроль того, чого навчили. Тому він пов'язаний з потижневою/семестровою роботою, підручником, навчальним планом. Контроль досягнень орієнтований на курс навчання. Він представляє внутрішню перспективу.

Контроль володіння, навпаки, є експертизою/перевіркою того, що людина може робити/знати у зв'язку із застосуванням предмета в реальному світі. Він представляє зовнішню перспективу.

Викладачі мають природну тенденцію бути більш зацікавленими у контролі досягнень, щоб отримувати зворотний зв'язок/інформацію щодо викладання. Службовці, адміністратори освіти і дорослі учні більш зацікавлені у контролі умінь: оцінювання результатів того, що людина вміє робити зараз. Перевага підходу "досягнень" у тому, що він ближчий до практики навчання. Перевага підходу "володіння" в тому, що він допомагає кожному побачити, де саме він знаходиться; результати є прозорими. При комунікативному тестуванні, орієнтованому на потреби викладання та вивчення дехто може заперечити, що відмінність між досягненням (орієнтованим на зміст курсу) та рівнем володіння (орієнтованим на загальні вміння) в ідеалі буде незначною.

У тій мірі, в якій контроль досягнень перевіряє практичне використання мови у відповідних ситуаціях і має на меті запропонувати збалансовану картину нової компетенції, він (контроль) тут пов'язаний з практичним володінням мовою. У тій мірі, в якій контроль рівня володіння складається з мовних і комунікативних завдань на основі прозорих відповідних програм, надаючи учневі можливість показати, чого він досяг, - такий тест матиме елемент контролю досягнень.

Шкали ілюстративних дескрипторів відповідають контролю рівнів володіння: сформованості загальних умінь. Значення тестування досягнень для вдосконалення навчання розглянуто у розділі 6.
9.3.2 Нормативно-орієнтований (NR)/кpumepiaльно-opієнтований (CR) контроль

Орієнтований на норми контроль - це розміщення результатів учнів у певному порядку залежно від їх досягнень у порівнянні з іншими.

Орієнтація на критерії є протилежною нормативній орієнтації, коли учень оцінюється лише з точки зору його/її володіння предметом безвідносно до вмінь інших учнів.

Орієнтований на норму контроль може проводитись у класі (ви -18-й) або в демографічній групі (ви - 21, 567-й; ви - в перших 14%) або у групі учнів, що проходять тестування. В останньому випадку "сирі" (первинні) результати тесту можуть бути відрегульовані з метою одержання більш точного результату шляхом визначення відхилення кривої результатів тесту відносно кривої за попередні роки, щоб отримати стандарт і впевнитись, що щороку один і той же відсоток учнів отримує ступінь "А" безвідносно до складності тесту або їхніх умінь. Нормативно-орієнтований контроль застосовується переважно в тестах "розміщення" для формування класів.

Орієнтація на критерії передбачає відображення континуума рівнів володіння (по вертикалі) та діапазону відповідних сфер (по горизонталі) так, щоб індивідуальні результати певного тесту могли бути розміщені відповідно до загальних критеріїв. Це включає (а) визначення релевантної сфери. що покривається окремим тестом/модулем, та (б) ідентифікацією "відрізаних параметрів": результат/ й тесту повинні обов'язково зіставлятись зі стандартним набором рівнів володіння.

Шкали ілюстративних дескрипторів виведені з критерійних положень для категорій в дескриптивній схемі. Рівні Загальних Рекомендацій представляють набір загальних стандартів.

9.3.3 Відокремлений/комплексний контроль, орієнтований на критерії

Відокремлений підхід, орієнтований на критерії, це такий підхід, в якому встановлено один "стандарт мінімальної компетенції" або "відрізаний параметр", для того щоб розділити учнів на тих, хто "володіє", і тих, хто "не володіє", без врахування ступенів якості у досягненні визначеної мети.

Комплексний підхід, орієнтований на критерії, це підхід, в якому окреме вміння співвідноситься з визначеним континуумом усіх релевантних ступенів уміння в сфері, про яку йдеться.

Насправді є багато підходів до орієнтації на критерії, але більшість з них можна визначити, насамперед, як інтерпретацію "володіння" або "континуума". Багато плутанини виникає через неправильну ідентифікацію орієнтування на критерії винятково з підходом "володіння". Підхід "володіння" - це підхід досягнення відповідно до змісту курсу (модуля). Він ставить менший наголос на розміщенні цього модуля (а, отже, й на досягненнях у його межах) в параметрах послідовності рівнів володіння.

Альтернативою підходу "володіння" є узгодження результатів кожного тесту з відповідним континуумом рівня володіння, зазвичай із серіями ступенів. У цьому підході континуум є "критерійним", об'єктивно реальним і підтверджує, що результати тесту мають певне значення. Узгодження з цим зовнішнім критерієм може проводитись з використанням шкапового аналізу (напр., модель Раша), щоб узгодити результати усіх тестів між собою і таким чином прямо вивести результати за загальною шкалою.

Рекомендації можуть використовуватись при обох підходах: комплексному і відокремленому. Шкала рівнів, що використовується у комплексному підході, може співвідноситись з Рівнями Загальних Рекомендацій; мета, якою слід оволодіти в підході "володіння", може бути відображена на концептуальній сітці категорій та рівнів, що пропонується Рекомендаціями.


9.3.4 Контроль результатів виконаної роботи (нефіксований)/кон троль на екзамені (фіксований)

Нефіксований контроль - це контроль учителем і, можливо, учнем, виконаних у класі робіт, завдань та проектів упродовж курсу. Отже, заключний бал відображає успіхи за цілий курс/рік/семестр.

Фіксований контроль - це контроль, коли ставляться оцінки і приймаються рішення на основі іспиту або іншого виду контролю, який відбувається у певний день, зазвичай у кінці курсу або перед початком курсу. Що було раніше - неважливо; вирішальним є те, що людина може робити в даний момент.

Контроль часто розглядається як щось поза курсом, що відбувається у призначений час для прийняття рішень. Нефіксований контроль передбачає контроль, інтегрований в курс, і такий, що сприяє певним кумулятивним способом оцінюванню в кінці курсу. Крім перевірки домашніх робіт і виконання епізодичних чи регулярних тестів досягнень за короткий період часу з метою підсилення навчання, нефіксо-ваний контроль може приймати форму контрольних листів/сіток, що заповнюються вчителями та/або учнями, контроль виконання серій спеціальних завдань, контроль курсової роботи та/або створення портфеля зразків робіт, можливо, на різних стадіях планування та/або різних стадіях курсу.

Обидва підходи мають переваги і недоліки. Фіксований контроль підтверджує, що люди все ще вміють робити те, що вони, можливо, робили за програмою два роки тому. Проте це призводить до екзаменаційних стресів і підходить лише певному типу учнів. Нефіксований контроль дозволяє краще враховувати ступінь творчості та інші сильні риси учнів, але дуже залежить від здатності вчителя бути об'єктивним. Він може, якщо вдатись до крайнощів, перетворити життя на один довгий безкінечний тест для учня та в бюрократичний кошмар для вчителя.

Для нефіксованого контролю можуть бути корисними контрольні листи критерійних суджень, що описують вміння з огляду на види комунікативної діяльності (розділ 4). Рейтингові шкали, розроблені відповідно до дескрипторів для аспектів компетенції (розділ 5) можуть застосовуватись для виставлення оцінок при фіксованому контролі.

9.3.5 Поточний контроль/підсумковий контроль

Поточний контроль - це безперервний процес збору інформації про досягнення у навчанні, про сильні та слабкі сторони, які вчитель повинен враховувати під час планування курсу та при здійсненні зворотного зв'язку з учнями.

Поточний контроль часто застосовується в дуже широкому смислі, з тим щоб включати інформацію, яка не піддається підрахунку, отриману під час опитувань та консультацій.



Підсумковий контроль визначає досягнення в кінці курсу у вигляді оцінки. Це не обов'язково є оцінювання рівнів володіння. Дійсно, підсумковий контроль значною мірою є нормативно-орієнтованим, фіксованим, оцінюючим досягнення.

Сильний бік поточного контролю полягає в тому, що він спрямований на покращення навчання. Його слабкий бік - перебільшення ролі зворотного зв'язку. Зворотний зв'язок працює лише тоді. коли реципієнт є здатним (а) помічати, тобто він є уважний, мотивований і знайомий з формою, в якій надходить інформація; (б) сприймати, тобто не тоне в інформації, а здатний її запам'ятовувати. організовувати і персоналізувати; (в) інтерпретувати, тобто має достатні попередні знання та усвідомлення того, що потрібно зрозуміти основні положення і не вдаватись до діяльності, яка матиме зворотний результат; (г) засвоювати інформацію, тобто має час, належне спрямування та можливості для обдумування, узагальнення і, отже, запам'ятання нової інформації. Це передбачає самоуправління, яке, у свою чергу, передбачає тренування з метою формування такого самоуправління, контролювання людиною своїх власних знань і розвиток способів застосування зворотного зв'язку.

Таке тренування учня або підвищення рівня розуміння/усвідомлення було названо "evaluation formatrice". Для подібного тренінгу можуть застосовуватись різноманітні прийоми. Основний принцип - це порівняння враження (напр., ви кажете, що ви реально можете робити, з контрольного листа) з дійсністю (напр., реальне прослуховування матеріалу згаданого типу і визначення, чи ви дійсно його розумієте). Саме так DIALANG відповідає самооцінюванню для перевірки рівня володіння. Іншим важливим прийомом є обговорення зразків учнівських робіт - як нейтральних, так і зразкових, і заохочення їх до розвитку особистого мета-мовлення про аспекти якості. Вони можуть потім використовувати це мета-мовлення для контролю своєї роботи над сильними і слабкими сторонами та формулювання самокерованого навчального контракту.

Більшість прийомів поточного або діагностичного контролю проводиться з метою детальної перевірки окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили або якими скоро будуть оволодівати. Для діагностичного оцінювання списки експонентів, що даються у розділі 5.2. все ж занадто узагальнені для практичного використання; користувачеві слід звернутися до окремої відповідної специфікації (Waystage, Threshold тощо). Проте сітки, що складаються з дескрипторів, які визначають різні аспекти компетенції на різних рівнях (розділ 4), можуть бути корисними для отримання поточного зворотного зв'язку про контроль умінь говоріння.

Рівні Загальних Рекомендацій здаються більш релевантними для підсумкового контролю. Проте. як показує Проект DIALANG, зворотний зв'язок, навіть під час підсумкового контролю, може бути діагностичним і отже, поточним.

9.3.6 Прямий контроль/непрямий контроль



Прямий контроль оцінює те, що кандидат робить в даний момент. Наприклад, мала група щось обговорює, експерт спостерігає, порівнює з сіткою критеріїв, співвідносить виконання з найбільш відповідними категоріями сітки і здійснює оцінювання.

Непрямий контроль, навпаки, використовує тест, зазвичай на аркуші паперу, який часто оцінює/ контролює вміння, якими учні оволоділи.

Прямий контроль ефективно використовується при оцінюванні вмінь говоріння, письма та слухання в інтеракції, оскільки неможливо побачити безпосередню рецептивну діяльність. Читання, напр., можна перевіряти лише непрямим способом, вимагаючи від читачів продемонструвати своє розуміння шляхом позначення квадратиків, завершення речень, відповідей на запитання і т.д. Лінгвістичний діапазон і сам контроль можуть оцінюватись як прямо, через співвіднесення судження з критерієм, так і непрямо, на основі інтерпретації та узагальнення відповідей на запитання тесту. Класичний прямий тест - це інтерв'ю; класичний непрямий тест - клоуз-тест.

Дескриптори, що визначають різні аспекти компетенції на різних рівнях у розділі 5, можуть використовуватись для розробки критеріїв контролю для прямих тестів. Параметри з розділу 4 можуть дати інформацію для відбору тем, текстів і тестових завдань для прямих тестів продуктивних умінь та непрямих тестів з аудіювання і читання. Параметри розділу 5 можуть, крім того, дати інформацію для ідентифікації ключових лінгвістичних компетенцій, які слід включити до непрямого тесту мовних знань, та ключових компонентів прагматичної, соціолінгвістичної та лінгвістичної компетенцій, на яких слід зосередитись при формулюванні завдань для основних розділів тестів з чотирьох видів мовленнєвої діяльності.

9.3.7 Контроль умінь/контроль знань

Контроль умінь вимагає від учня висловитись усно чи в письмовій формі під час прямого тестування.

Контроль знань вимагає від учня відповісти на запитання різного типу, для того щоб продемонструвати ступінь своїх лінгвістичних знань та контролю.

На жаль, ніколи не можна виконати тестування компетенцій безпосередньо. Все, що можна побачити - це ряд дій з виконання завдань, на основі яких можна зробити загальний висновок щодо рівня володіння мовою. Вміння може розглядатись як компетенція в дії. У цьому смислі, таким чином, усі тести перевіряють лише вміння, хоча можна зробити спробу виділити складники компетенцій на основі виконаних завдань.

Однак інтерв'ю вимагає більш досконалого вміння, ніж заповнення пропусків у реченнях, а заповнення пропусків, у свою чергу, вимагає більш досконалого вміння, ніж множинний вибір. У цьому смислі слово "вміння" використовується для визначення мовленнєвої продукції. Проте слово "вміння" у більш вузькому смислі застосовується у словосполученні "тести вміння". Тут це слово вживається для позначення релевантного вміння у (відносно) реальній та звичній роботі або пов'язаній із ситуацією навчання. У трохи ширшому значенні терміна "контроль - уміння" процедури усного контролю можуть вважатись тестами володіння, оскільки вони на основі виконання різних мовленнєвих завдань, що розглядаються як релевантні до навчального контексту і потреб учнів, дозволяють зробити висновок про рівень володіння мовою. Деякі тести урівноважують контроль умінь з контролем знань мови як системи, а інші - ні.

Ця відмінність дуже подібна до різниці між прямими та непрямими тестами. Рекомендації можуть бути застосовані подібним же чином. Специфікації Ради Європи для різних рівнів (Waystage, Threshold, Vantage) подають, як доповнення, відповідні деталі щодо знання мови, яка вивчається, і стосовно мов, для яких вони є прийнятними.

9.3.8 Суб'єктивний контроль/об'єктивний контроль

Суб'єктивний контроль - це судження, винесене експертом. Зазвичай під цим мається на увазі судження про якість володіння.

Об'єктивний контроль - контроль без суб'єктивних чинників. Це означає, як правило, непрямий тест, серед варіантів якого є лише одна правильна відповідь, напр., тест множинного вибору.

Проте поняття суб'єктивності/об'єктивності набагато складніше.

Непрямий тест часто описується як "об'єктивний тест", коли експерт звіряється з ключем, щоб зробити висновок: прийняти чи відкинути відповідь, а потім рахує правильні відповіді, щоб отримати результат. Деякі типи тестів йдуть ще трохи далі, якщо в них є лише одна можлива відповідь на кожне питання (напр., множинного вибору і С-тести, які були розроблені з цією метою на основі клоуз-тесту); часто застосовується машинний облік, щоб усунути можливість помилки при підрахунках. Насправді об'єктивність тестів, визначена тут як "об'єктивний" контроль, є дещо перебільшеною, оскільки хтось вирішує звести процедуру до прийомів, які дозволяють більше/краще/повніше контролювати тестову ситуацію (адже інші можуть не погодитись із суб'єктивним рішенням). Потім хтось інший написав специфікацію тесту, а хтось іще, можливо, написав його розділ, прагнучи деталізувати окрему частину специфікації. Нарешті, ще хтось вибрав тестові завдання з усіх інших тестових завдань для цього тесту. Оскільки всі ці рішення включають елемент суб'єктивності, то подібні тести, можливо, краще описати як об'єктивно підраховані тести.

При прямому контролі володіння оцінки, зазвичай, виставляються на основі судження. Це означає. що рішення типу "наскільки добре" учень володіє мовою виноситься суб'єктивно з урахуванням релевантних чинників та дотримання певних рекомендацій або на основі критеріїв та досвіду. Перевага суб'єктивного підходу полягає в тому, що мова і комунікація є дуже складними явищами, які не підлягають подрібненню і які є більше ніж сумою своїх складників. Часто дуже важко встановити точно, що саме перевіряє завдання тесту. Тому тестові завдання на контроль окремих складників компетенції або вміння є значно менш цілеспрямованими, ніж це здається.

До того ж, відверто кажучи, будь-який контроль має бути якомога об'єктивнішим. Результати персональних суджень, включених до суб'єктивних рішень про відбір змісту і якість умінь, мають бути значно зменшені, особливо щодо підсумкового контролю. Адже результати тестів дуже часто використовуються третьою стороною для прийняття рішень про майбутнє осіб, які оцінювались.

Суб'єктивність у контролі може бути знижена, а валідність та надійність, відповідно, збільшені, завдяки здійсненню наступних кроків:

• визначення специфікації контролю за змістом, наприклад, відповідно до цих рекомендацій, загальних для певного контексту

• використання висловлених суджень для відбору змісту та/або рейтингу вмінь

• прийняття стандартних процедур, які визначають процедуру реалізації контролю

• застосування вивірених ключів для непрямих тестів та виведення суджень у прямих тестах на основі спеціально визначених критеріїв

• звернення до множинних суджень та/або визначення значущості різних чинників

• організація необхідного тренінгу щодо застосування основних рекомендацій з контролю

• перевірка якості контролю (валідність, надійність) через аналіз результатів контролю.

Як обговорювалось на початку цього розділу, перший крок у напрямі до зменшення суб'єктивності суджень, що виносяться на всіх стадіях контролю, полягає у створенні загального розуміння проблеми, загальних рамочних рекомендацій. Рекомендації намагаються дати щось подібне до базі і для специфікації змісту та до джерела для визначення спеціальних критеріїв для прямих тестів.

9.3.9 Рейтинг за шкалою/рейтинг за контрольним листом



Рейтинг за шкалою: судження про те, що людина знаходиться на певному рівні або на певній смузі шкали, що складається з певної кількості відповідних рівнів або смуг.

Рейтинг за контрольним листом: судження про людину згідно з листом тверджень, які відповідають певному рівню або модулю.

У "рейтингу за шкалою" наголос ставиться на визначенні місця людини, яка перевіряється, на серії смуг. Цей наголос є вертикальним. Як далеко вгору по шкалі він/вона просувається? Значення різних смуг/рівнів може бути розкрито за допомогою дескрипторів шкали. Може існувати кілька шкал для різних категорій, і вони можуть бути представлені на одній і тій же сторінці у вигляді сітки або на різних сторінках. Тут може бути визначення для кожної смуги/рівня або лише для деяких, або для верхніх, нижчих та середніх.

Альтернативою є контрольний лист, коли наголос ставиться на демонстрації того, що врахована відповідна основа, тобто наголос є горизонтальним: як багато із змісту модуля він/вона успішно засвоїли? Контрольний лист може бути представлений у вигляді колеса або в якійсь іншій формі. Відповідь може бути Так/Ні. Вона може бути більш диференційованою, із серіями кроків (напр., 0-4), переважно із кроками, позначеними помітками, з дефініціями, які пояснюють спосіб їх інтерпретації.

Оскільки ілюстративні дескриптори становлять собою незалежні критерійні показники, градуйовані згідно відповідних рівнів, вони можуть бути використані як джерело як для створення контрольного листа для певного рівня, - у деяких версіях Мовного Портфеля, - так і для рейтингових шкал або сіток, що покривають усі відповідні рівні, рівні для самооцінювання у Табл. 2 і для експертного оцінювання у Табл. 3, як це представлено у розділі 3.


9.3.10 Суб'єктивний контроль "Враження"/ об'єктивний контроль "Кероване судження"

Враження: повністю суб'єктивне судження, сформульоване на базі діяльності учнів у класі безвідносно до спеціального критерію і відповідності спеціальному контролю.

Кероване судження: судження, в якому індивідуальна суб'єктивність експерта зменшується за рахунок доповнення враження свідомим контролем у відповідності до спеціальних критеріїв.

"Враження" (impression) тут вживається у значенні того, що вчитель або учень оцінюється лише на основі його досвіду класної, домашньої та ін. роботи. Багато форм суб'єктивного рейтингу, особливо тих, що застосовуються у безперервному контролі, включають рейтинг за враженням на основі рефлексії або пригадування, отриманих в результаті свідомого спостереження за певною людиною на протязі якогось періоду часу. Дуже багато шкільних систем користуються саме таким рейтингом.

Термін "кероване судження" (guided judgement) вживається тут для опису ситуації, в якій враження перетворюється на виважене судження на основі підходу до контролю. Такий підхід передбачає (а) контроль у формі певної процедури, та/або (б) набір відібраних критеріїв, які дозволяють диференціювати різні бали та оцінки і (в) певну форму стандартизації тренінгу.

Перевага керованого підходу до судження у тому, що за умови встановлення спільних рамочних рекомендацій для певної групи експертів радикально зростає узгодженість суджень. Саме так буває у випадку, коли орієнтири подаються у формі зразків виконання завдання, що дозволяє фіксувати точки поєднання з іншими системами. Важливість подібного керування підкреслюється даними досліджень з деяких дисциплін, які неодноразово показали, що у випадку з некваліфікованими судженнями відмінності у точності експертів можуть важити приблизно стільки ж, як і відмінності в оцінюванні учнів щодо їх актуальних умінь, лишаючи результати майже повністю на волю випадку.

Шкали дескрипторів рівнів загальних рекомендацій можуть застосовуватись для укладання ряду визначених критеріїв, як було описано вище в (б), або для створення стандартів, представлених чинними критеріями з точки зору загальних рівнів. У майбутньому зразки виконання завдань як "орієнтирів" для різних рівнів загальних рекомендацій можуть розроблятись для забезпечення тренінгу у стандартизації.

9.3.11 Глобальний/аналітичний контроль



Глобальний (холістичний) контроль полягає у глобальному синтетичному судженні. Різні аспекти оцінюються інтуїтивно.

Аналітичний контроль розглядає різні аспекти окремо.

Цей розподіл може проводитись двома способами: (а) з точки зору того, що контролюється; (б) точки зору того, як досягається рівень, оцінка або бали. Системи іноді комбінують аналітичний підхід на одному рівні з глобальним підходом на іншому.



а) Що контролювати: деякі підходи оцінюють глобальну категорію, як, напр., "говоріння" або "інтеракція", орієнтуючись на певні бали або ступені. Інші, більш аналітичні, вимагають від експерта оцінювати окремо результати виконання різних видів діяльності. Існують підходи, які вимагають від експерта записати глобальне враження, проаналізувати відповідь за різними параметрами, а потім прийти до виваженого глобального судження. Перевага окремих рис аналітичного підходу полягає в тому, що вони спонукають експертів спостерігати пильніше. Вони забезпечують метамову для спілкування між експертами та для зворотного зв'язку з учням Недоліком є те, що експерти не можуть утримувати в пам'яті параметри окремо від глобального судження. Вони також перевантажені розумове, маючи справу з більш ніж чотирма або п'ятьма параметрами.

б) Підрахування результату: у деяких підходах оцінювання діяльності холістично поєднується з дескрипторами рейтингової шкали незалежно від того, чи є шкала холістичною (лише глобальний контроль) чи аналітичною (3-6 параметрів у сітці оцінювання). Такі підходи не передбачають арифметичних підрахунків. Результати доповідаються або як одна цифра, або як "телефониий номер" за параметрами. Інші, більш аналітичні підходи, вимагають виставлення конкретних балів за певну кількість різних параметрів, а потім їх додають для отримання остаточного 6aлу, який після цього може бути конвертований в оцінку. Для такого підходу характерним є те, що параметри, які оцінюються, мають різну значущість, тобто різні параметри оцінюються, виходячи з різної кількості балів. У Табл. 2 і 3 розділу 3 даються приклади самооцінювання та оцінювання екзаменатором із застосуванням аналітичних критерійних шкал (тобто сіток), які використовуються в холістичній рейтинговій стратегії (тобто співвіднести те, що ви можете вивести з результатів виконання завдання, до дефініцій та сформулювати судження).

9.3.12 Контроль серій завдань/окремих завдань (за категоріями)

Контроль за категоріями передбачає виконання одного завдання (яке може мати різні фази породження різних дискурсів, про що йшлося у розділі 9.2.1), яке оцінюється за параметрами, поданими в контрольній сітці: аналітичний підхід описано в розділі 9.3.11.

Серійний контроль передбачає оцінювання результатів виконання серії ізольованих контрольних завдань (часто це рольові ігри з іншими учнями або вчителем), які оцінюються глобально за словесною шкалою, наприклад 0-3 або 1-4.

Серійний контроль є способом подолання тенденції оцінювань за категоріями, коли результати однієї категорії впливають на результати іншої. На нижчих рівнях особлива увага приділяється досягненню поставлених завдань. Метою є заповнення контрольного листа того, що учень може робити, на основі вчительського/учнівського оцінювання виконаної діяльності, а не простого враження. На вищих рівнях завдання можуть бути розроблені для того, щоб виявити окремі аспекти майстерності у процесі реалізації мовлення. Результати оформляються у вигляді зрізу.

Шкали для різних параметрів мовленнєвої компетенції, співвіднесені з текстом у розділі 5, дають основу для розробки критеріїв реалізації категорійної експертизи. Оскільки експерти можуть оперувати лише незначною кількістю параметрів, у процесі контролю мають допускатись компроміси. Розробка відповідних типів мовленнєвої діяльності у розділі 4.4 та список різних типів функціональної компетенції, виділених в розділі 5.2.3.2, можуть надавати інформацію для відбору завдань, прийнятних при запровадженні контролю серії виконаних завдань.

9.3.13 Контроль з боку інших осіб/самоконтроль

Контроль з боку інших осіб: судження вчителя або екзаменатора.

Самоконтроль: судження про власне володіння мовою.

Учні можуть залучатись до багатьох з описаних вище способів контролю. Дослідження показують, що, не розраховуючи на високі ставки (напр., чи зарахують вас на цей курс чи ні), самоконтроль може бути ефективним доповненням до тестів і вчительського контролю. Правильність самооціню-вання зростає, (а) коли воно проводиться за чіткими дескрипторами, які визначають стандарти рівнів володіння, та/або (б) коли для оцінювання є необхідний досвід. Цей досвід може бути навіть участю у тестуванні. Самоконтроль може бути реалізований більш точно, коли учні отримують якусь попередню підготовку. Такий спланований самоконтроль може співпадати з учительським контролем і тестами, так само як і кореляція (рівень зіставної валідності), що, як правило, узгоджується між самими вчителями, між тестами і між вчительським контролем і тестами.

В усякому разі головний потенціал самоконтролю полягає в його використанні як інструмента підвищення мотивації та свідомості: допомогти учням оцінити свої сильні сторони, усвідомити свої слабкі сторони і більш ефективно організувати своє навчання.


Користувачі Рекомендацій можуть, за бажанням, розглянути і, відповідно, встановити:

• які з перелічених вище типів контролю:

• більш релевантні потребам учня в їх системах навчання

• більш прийнятні і релевантні для педагогічної культури їх систем навчання

• більш корисні з точки зору розвитку вчителя через реалізацію зворотного зв'язку

• спосіб, у який контроль досягнень (орієнтований на школу, орієнтований на навчання) і контроль володіння (орієнтований на реальний світ, орієнтований на результат) врівноважуються та доповнюються в їх системах, і міра, до якої комунікативна діяльність контролюється так само, як і лінгвістичні знання;

• ступінь, до якого результати навчання контролюються у відповідності до встановлених стандартів і критеріїв (співвіднесення з критеріями) і ступінь, до якого оцінки та оцінювання відповідають класу, в якому навчається учень (співвіднесення з нормами);

• міра, в якій учителі:

• поінформовані про стандарти (напр., про єдині дескриптори, зразки виконання)

• ознайомлені зрізними прийомами контролю

• підготовлені до реалізації різних прийомів контролю та інтерпретації його результатів;

• ступінь, до якого бажано і можливо розробляти інтегрований підхід до нефіксованого контролю навчальної діяльності і фіксованого контролю з орієнтацією на відповідні стандарти і критерії;

• ступінь, до якого бажано і можливо залучати учнів до самоконтролю з орієнтацією на визначені дескриптори завдань та види мовленнєвої діяльності на різних рівнях і деталізації цих дескрипторів - наприклад - у комплексному контролі;

• релевантність специфікацій і шкал, що подаються в Рекомендаціях, до певного контексту, і шляхи, якими вони могли б бути доповнені або розроблені.


Варіанти рейтингових сіток самоконтролю та експертного контролю представлені в Табл. 2 і 3 у розділі 3. Найочевидшша відмінність між ними - не кажучи про суто поверхове формулювання, як, напр., Я можу зробити або Можу зробити, полягає в тому, що в той час як Табл. 2 сфокусована на комунікативній діяльності, Табл. З сфокусована на загальних аспектах компетенції, що проявляються у будь-якій усномовленнєвій компетенції. Разом з тим легко уявити дещо спрощену версію самоконтролю (Табл. 3). Досвід показує, що принаймні дорослі учні здатні робити деякі якісні судження про свою компетенцію.



9.4 Прийнятний контроль і метасистема


Шкали, описані в розділах 4 і 5, є прикладом набору категорій, релевантних, проте спрощених, взятих із більш зрозумілих дескриптивних схем розділів 4 і 5. Не передбачається, що будь-хто зможе на практиці використовувати yd шкали на всіх рівнях. Експерти вважають складним опрацювати велику кількість категорій і, до того ж, повний діапазон представлених рівнів може не співвідноситись з певним контекстом. Набір шкал, скоріше, може розглядатись як довідковий матеріал.

Який би підхід не було прийнято, будь-яка практична система контролю потребує обмеження кількості можливих категорій до прийнятного рівня. Розумні межі - це 4 або 5 категорій, їх збільшення починає спричиняти розумове перевантаження, а 7 категорій - це психологічно найвища межа. Тому слід робити вибір варіантів. Стосовно усного контролю: якщо інтерактивні стратегії розглядаються як якісний аспект комунікації, релевантний для усного контролю, тоді ілюстративні шкали містять 12 якісних категорій, релевантних усному контролю:


Стратегії реплікування

Стратегії співпраці

Запит про роз'яснення

Швидкість

Гнучкість

Зв'язність

Розкриття теми

Точність


Соціолінгвістична компетенція

Загальний діапазон

Лексичний діапазон

Граматична правильність

Лексичний контроль

Фонологічий контроль

Очевидно, що хоча дескриптори багатьох із цих параметрів можуть бути включені до загального контрольного листа, 12-ти категорій цілком достатньо для оцінювання будь-якої діяльності. Внаслідок цього для кожного практичного підходу може бути вибірково укладений подібний перелік категорій. Параметри можуть комбінуватись, перейменовуватись і скорочуватись до меншого набору критеріїв контролю, відповідно до потреб конкретних учнів, вимог конкретного контрольного завдання і стилю конкретної педагогічної культури. Відібрані остаточні критерії мають бути однаково виважені, а деякі інші чинники, що розглядаються як принципово важливі для виконання конкретного завдання, мають бути виваженими ще ретельніше.

Наступні чотири приклади показують способи, якими це може бути зроблено. Перші три приклади є короткими ілюстраціями способу застосування категорій як критеріїв тесту в чинних підходах до контролю. Четвертий приклад показує, як дескриптори у шкалах Рекомендацій були поєднані і реформульовані з метою отримання сітки оцінювання для певної мети у певній ситуації.



Приклад 1

Cambridge Certificate in Advanced English (CAE), Документ 5: Критерії Оцінювання (1991)



Критерії тесту


Ілюстративні шкали


Інші категорії


Швидкість


Швидкість




Правильність та діапазон


Загальний діапазон Лексичний діапазон Граматична правильність Лексичний контроль




Вимова


Фонологічний контроль




Досягнення цілей завдання


Зв'язність Соціолінгвістична відповідність


Успішність завдання Потреба у підтримці співрозмовника


Інтерактивне спілкування


Стратегії дотримання черги (реплікуваня по черзі) Стратегії співпраці Розгортання теми


Обсяг та невимушеність реплікування

Примітка щодо інших категорій: В ілюстративних шкалах положення про успішність виконання завдання знаходяться у відповідності до виду конкретної діяльності під заголовком Комунікативна діяльність (Види КД). Обсяг та невимушеність реплікування включено до категорії "Швидкість "цих шкал. Спроба написати і градуювати дескриптори графи "Потреба у підтримці співрозмовника " для включення до ілюстративного набору шкал була безуспішною.



Приклад 2

International Certificate Conference (ICC): Certificate in English for Business Purposes, Test 2: Ділове спілкування (1987)



Критерії тесту


Ілюстративні шкали


Інші категорії


Шкала 1 (нема назви)


Соціолінгвістична відповідність Граматична правильність Лексичний контроль


Успішність завдання


Шкала 2 (Використання мовних характеристик для ініціювання та підтримання розмови)


Стратегії дотримання черги реплікування Стратегії співпраці Соціолінгвістична відповідність





Приклад 3

Євроцентри - Оцінювання інтеракції в малих групах (RADIO) (1987)



Критерії тесту


Ілюстративні шкали


Інші категорії


Діапазон


Загальний діапазон Лексичний діапазон




Правильність


Граматична правильність Лексичний контроль Соціолінгвістична відповідність




Манера говорити


Швидкість Фонологічний контроль




Інтеракція


Стратегії дотримання черги реплікування Стратегії співпраці





Приклад 4

Swiss National Research Council: Контроль виконання завдань за відеофрагментами

Контекст: Ілюстративні дескриптори були шкаловані в дослідницькому проекті у Швейцарії, як пояснюється в Додатку А. По завершенні дослідного проекту вчителі, які брали в ньому участь, були запрошені на конференцію, щоб представити свої результати і почати у Швейцарії експеримент з використанням Європейського Мовного Портфеля. На конференції були, зокрема, два предмети обговорення: (а) необхідність узгодити поточний контроль і контрольні листи для самооцінювання із загальними рекомендаціями та (б) способи, якими дескриптори, шкаловані у проекті, могли б по-різному застосовуватись у процесі контролю. Як частина цього процесу обговорення, відеозаписи відповідей деяких учнів при перегляді були оцінені за сіткою, наведеною у Табл. 3 розділу 3. Вона представляє вибірку з ілюстративних дескрипторів в об'єднаній, відредагованій формі.


Критерії тесту


Ілюстративні шкали


Інші категорії


Діапазон


Загальний діапазон Лексичний діапазон




Правильність


Граматична правильність Лексичний контроль




Швидкість


Швидкість




Інтеракція


Глобальна Інтеракція Дотримання черги (реплікування) Співпраця




Зв'язність


Зв'язність



Різні системи з різними учнями в різних контекстах спрощують, відбирають і комбінують характеристики різними способами для різних видів контролю. Дійсно, хоча й будучи занадто довгим, список із 12 категорій не може. мабуть, влаштовувати усі варіанти, які обирають люди, і має. бути розширений для більшої ясності.



Користувачі Рекомендацій можуть, за бажанням, розглянути і, відповідно, встановити:

• спосіб, у який теоретичні категорії спрощуються для практичних підходів у їхній системі;

• ступінь, до якого головні чинники, використані як критерії оцінювання у їхній системі, можуть бути розміщені в ряду категорій, описаних у розділі 5 - зразки шкал для них подаються в Додатку - та отримають подальшу локальну розробку з урахуванням специфічних галузей застосування.



. З м і с т .



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   29

Схожі:

Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconОбговорення законодавства 9
Ми відкриті до співпраці та діалогу з чеською республікою в галузі економіки, інвестицій, культури 9
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconКобеляцька районна рада
Веде засідання голова постійної комісії районної ради з питань освіти, культури, молодіжної політики, спорту, інформаційної сфери,...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconВізити Знайомилися з Острогом та тим, як ми бережемо пам’ятки Іван глушман
Ради Європи (РЄ), містер Демір Хакан (Страсбург, Франція) та його колега з комітету з питань культури, спадщини та ландшафту містер...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconРозробка сучасних
Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити): огляд існуючих систем
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconКиївська міська рада VII скликання постійна комісія з питань культури та туризму
Анжияк Сергій Михайлович перший заступник директора Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (кмда)
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconБбк 63. Петро Федорчак, Тетяна Федорчак розвиток чеської та словацької культури
У статті аналізується розвиток чеської та словацької культури на початку ХХ ст та між Першою І другою світовими війнами. Відображено...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconВідділ освіти ульяновської райдержадміністрації ульяновський районний методичний кабінет збірник методичних рекомендацій керівникам навчальних закладів району щодо роботи з кадрами Ульяновка 2012 Зміст
Кадрове діловодство – це діяльність, що охоплює процеси документування та організації роботи з документами з питань приймання, переведення,...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconДержавний стандарт базової та повної середньої освіти, нові програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів, сучасне навчально-методичне забезпечення вивчення іноземних мов стали своєчасним відгуком на сучасне замовлення
України слід визнати компетентнісну стратегію. Кардинальні зміни, що відбуваються останнім часом в економіці, політичному й соціальному...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconТема досвіду роботи «розвиток креативної особистості шляхом використання інтерактивних технологій»
...
Рада з питань співпраці в галузі культури Комітет з освіти Відділ сучасних мов, Страсбург. Зміст. Ббк 74,261 314 iconЗвіт про роботу Чугуївського районного Центру дитячої та юнацької творчості Чугуївської районної ради Харківської області у 2017 році
«Щодо необхідності збереження мережі позашкільних навчальних закладів в умовах обмеженого фінансування галузі освіти», державних,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка