Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос



Скачати 247.99 Kb.
Дата конвертації08.08.2017
Розмір247.99 Kb.

ПРОМІНЬ

РЕАБІЛІТАЦІЙНА ГАЗЕТА УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ



Видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць.

ВИДАННЯ ПОГ «ОБ’ЄДНАНА РЕДАКЦІЯ ПЕРІОДИЧНИХ

ВИДАНЬ УТОС «ЗАКЛИК»

Головний редактор Наталка ЩЕРБАНЬ

Редактор відділу Євген ПОЗНАНСЬКИЙ

Коректори Тетяна ВОЛОЩУК, Василь КОСТЮК

Адреса редакції: вул. Л. Первомайського, 7-а, м. Київ-133, 01133

тел. (044) 234–51–36, 246–79–48, тел./факс 246–79–32.

Сайт: www.zaklyk.org.ua E-mail: zaklyk1@ukr.net

Сторінка в facebook: facebook.com/zaklyk


Понеділок, 12 грудня 2016 року ● № 45–46
ЗМІСТ

Офіційні матеріали 3

Турбота про людей з інвалідністю 3

Рада у справах осіб з інвалідністю працює знову 4

Президія ЦП УТОС постановляє 5

Оголошення 10

ЦП УТОС пропонує вакансії керівників 10

Вісті з областей 10

Свято добра й милосердя 10

Доторкнутися до мистецтва 12

Незрячі пізнають великих українців 12

Увійдемо до «Шкільної брами» 14

Думка читачів 19

Пропозиції для обговорення на сторінках газети 19

Оголошення 22

Запрошуємо на навчання 22

Увага, передплата 2017! 23





Офіційні матеріали

Турбота про людей з інвалідністю


Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман доручив усім міністерствам і керівникам центральних органів проаналізувати виконання положень Конвенції ООН про права осіб із інвалідністю та надати пропозиції щодо їх підтримки. Про це він заявив 30 листопада, відкриваючи засідання Уряду.

«Я доручаю усім міністерствам, які з цим пов’язані, прошу профільного Віце-прем’єр-міністра з соціальної політики (Павло Розенко) скоординувати цю роботу, щоби усі міністерства надали узгоджені пропозиції щодо виконання завдань Конвенції ООН та інших нормативних документів, щоб ми чітко визначили, як конкретно ми будемо підтримувати людей з особливими потребами», — заявив Володимир Гройсман.

«Я просив би, щоб усі керівники центральних органів проаналізували рівень виконання рішень, пов’язаних з підтримкою людей з інвалідністю, також внесли пропозиції, де і що нам потрібно скоригувати», — зазначив він.

Це питання буде розглянуто на засіданні Уряду 14 грудня, що відбудеться за участі Президента Національного паралімпійського комітету України Валерія Сушкевича та представників з місць.

«Я би хотів, щоб ми до 14 грудня розглянули питання комплексно, що потрібно зробити для людей з особливими потребами, щоб ситуація у їхньому житті змінювалася, — зазначив Прем’єр-міністр. — Найголовніше, — щоб ми не були байдужими, щоб ми на світ дивилися очами тих людей, які потребують особливої турботи».

Володимир Гройсман зазначив, що 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю.

Разом з тим, про потреби людей з особливими потребами потрібно згадувати не лише 3 грудня. Слід зробити все для того, щоб їхнє життя було максимально зручним, наприклад, у питаннях доступності і зручності транспорту, тротуарів, медичного забезпечення, інфраструктури тощо, переконаний Прем’єр-міністр.

«Питання турботи про людей з інвалідністю — це індикатор зрілості будь-якої нації, будь-якої держави», — підкреслив він.



Рада у справах осіб з інвалідністю працює знову


Під головуванням Віце-прем’єр-міністра України Павла Розенка 1 грудня відбулося засідання Ради у справах осіб з інвалідністю.

«Сьогодні ми фактично відновлюємо роботу Ради у справах осіб з інвалідністю, адже останнє її засідання відбулося три роки тому, і це ненормальна ситуація. Відтепер (і це зафіксовано в регламенті роботи Ради) ми будемо збиратися щонайменше раз на квартал. Я не допущу формального підходу до такого серйозного питання, як захист прав осіб з інвалідністю», — сказав Павло Розенко, відкриваючи засідання.

Він нагадав, що Україна ратифікувала та підписала низку основоположних документів, які стосуються забезпечення прав осіб з інвалідністю: «Насамперед, ідеться про Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, яка була ратифікована Україною у 2009 р. Безумовно, на сьогодні вже затверджено Державну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції про права інвалідів на період до 2020 р.», метою якої є забезпечити реалізацію прав і задоволення потреб інвалідів на рівні з іншими громадянами, поліпшити умови їх життя згідно з Конвенцією».

«Тому сьогоднішня й подальша наша робота буде спрямована на те, щоби посилити чи змінити цю програму так, аби пристосувати її до сучасних умов і забезпечити її ефективну реалізацію», — наголосив Віце-прем’єр-міністр.

Учасники засідання обговорили, зокрема, стан виконання Указу Президента України від 3 грудня 2015 р. № 678 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю», стан забезпечення соціального захисту хворих на онкологічні захворювання, забезпечення осіб з інвалідністю лікарськими засобами та виробами медичного призначення та підсумували перші результати виконання Плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення на 2009–2015 рр. «Безбар’єрна Україна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 784.

Слід зазначити, що в засіданні Ради взяли участь представники потужних громадських організацій людей з інвалідністю. Українське товариство сліпих представляв Голова ЦП УТОС Владислав Миколайович Більчич. Серед нагальних питань, які порушувались під час Ради, від В. М. Більчича прозвучало звернення до Павла Розенка з проханням відновити бюджетну цільову програму з фінансування придбання житла для людей з інвалідністю по зору. Віце-прем’єр пообіцяв розглянути це питання.



Урядовий портал

Президія ЦП УТОС постановляє


Цього разу Президія ЦП УТОС проходила 29 листопада в місті Харкові. Виїзне засідання Президії проводилося у зв’язку з тим, що на Харківському об’єднанні, яке складається з чотирьох підприємств у самому місті Харкові та Богодухівського УВП, ревізійною комісією від ЦП УТОС було проведено перевірку. Перевірка показала, що підприємства потрібно реорганізовувати новими кадрами, новим технологічним обладнанням, потрібно виробляти нові, сучасні види продукції та шукати шляхи її реалізації. І, головне, — забезпечувати роботою людей з інвалідністю по зору. Попри складну виробничу ситуацію, що переживає Харківське об’єднання в нинішній час, комісія виявила той факт, що моральний клімат серед працюючих інвалідів по зору залишається дружним. Про це заявив під час Президії і голова Ради директорів підприємств УТОС А. А. Савчук, який також відвідав харківські підприємства. Треба зазначити, що засідання Президії було відкритим і окрім членів Президії на ньому були присутні представники трудових колективів підприємств. Вони поділилися своїми думками і пропозиціями, щодо подальшої діяльності Харківського об’єднання та висловили сподівання, що зміна керівного складу підприємств позитивно вплине на підйом і покращення виробничого процесу.

Отже, за рішеннями Президії були затверджені такі кадрові зміни:

Генеральним директором Харківського УВО призначено Перетятька Ігоря Володимировича;

Директором Харківського УВП № 2 призначено Лепетюка Олега Леонідовича, інваліда по зору І групи.

Також на цій Президії було затверджено зміну директора на Кролевецькому УВП УТОС. У зв’язку зі звільненням Холодьона В.Д. новим директором було призначено молодого фахівця Климова Олега Юрійовича.

* * *

Керуючись постановою ХVII з’їзду УТОС, на харківському засіданні Президії було затверджено Постанову №11–3 «Про створення комісії по роботі з молоддю при Президії ЦП УТОС». В ній Президія Центрального правління УТОС постановляє:

1. Створити комісію по роботі з молоддю при Президії ЦП УТОС (далі — Комісія).

2. Головою Комісії призначити Новосецького Михайла Миколайовича — заступника голови ЦП УТОС.

3. Затвердити персональний склад комісії в кількості 13 осіб:

— Новосецький Михайло Миколайович — голова Комісії;

— Щербань Наталія Анатоліївна — головний редактор об’єднаної редакції періодичних видань УТОС «Заклик», заступник голови Комісії;

— Березін Руслан Михайлович — член ВПО Харківського УВП № 1, член Комісії;

— Гордійко Олександр Вікторович — зав. відділом сучасних інформаційних технологій Центральної спеціалізованої бібліотеки УТОС ім. Островського, член Комісії;

— Євсев’єв Геннадій Андрійович — заступник головного редактора об’єднаної редакції періодичних видань УТОС «Заклик», член Комісії;

— Ільницький Костянтин Федорович — заступник директора Вінницького УВП УТОС, член Комісії;

— Каплін Олександр Валерійович — член Новокаховської ТПО, член комісії;

— Кушнір Ігор Валерійович — член Київської ТПО № 3, працівник будинку культури, член Комісії;

— Ліцис Антон Олегович — секретар директора Київського УВП № 3, член Комісії;

— Медведєва Наталя Володимирівна — психолог Київського міського центру соціального обслуговування;

— Мостова Юлія Станіславівна — журналіст об’єднаної редакції періодичних видань УТОС «Заклик»;

— Пономарьова Леоніда Андріївна — редактор за Брайлем об’єднаної редакції періодичних видань УТОС «Заклик»;

— Потеляхіна Марина Володимирівна — завідувач відділу обслуговування Центральної спеціалізованої бібліотеки УТОС ім. Островського, член Комісії.

4. Голові Комісії Новосецькому М. М. підготувати проект Положення про комісію по роботі з молоддю при Президії ЦП УТОС і подати на розгляд Президії ЦП УТОС у грудні 2016 р.

5. Контроль за виконанням постанови покласти на голову ЦП УТОС Більчича В. М.



* * *

На жаль, як і в нашій країні, так і в Товаристві сліпих останніми роками склалася складна економічна ситуація на багатьох наших підприємствах. У більшості випадків занепад підприємств залежить від безвідповідальності і бездіяльності керівників. Тому новообрана Президія Центрального правління спрямовує свою роботу на оновлення керівного складу підприємств.

Одним із найболючіших питань останніх років стало становище на Львівському УВО. Воно розглядалося не на харківській Президії, а на попередній, 25 жовтня, в м. Києві, про що газета «Промінь» повідомляє у цьому номері. Проведена ревізія діяльності керівництва об’єднання виявила дуже прикрі факти. Тож на засіданні Президії 25 жовтня 2016 р. було ухвалено постанову за номером 10–2 «Про результати планової комплексної ревізії виробничої і фінансової діяльності ПОГ Львівське УВО УТОС та структурних підприємств, які входять до складу об’єднання».

Цитуємо:


«Президія постановляє:

1. За порушення трудового законодавства при обліку робочого часу та виплаті зарплати інвалідам по зору, за неналежне виконання обов’язків генерального директора, за невиконання постанов Президії ЦП УТОС генеральному директору ПОГ Львівського учбово-виробничого підприємства Львівського УВО УТОС Петришаку С. Ю. оголосити догану.

2. У зв’язку з тим, що керівництво роботою об’єднання генеральним директором Петришаком С. Ю. практично не проводиться, оперативно не вирішується питання життєдіяльності ПОГ Львівського учбово-виробничого підприємства Львівського об‘єднання і враховуючи територіальну віддаленість підприємств, що входять до складу об‘єднання, повну відсутність економічних і виробничих зв’язків, існування організаційної структури Львівського об’єднання вважати недоцільним.

2.1. У зв’язку з цим з 1 січня 2017 р. Львівське учбово-виробниче об’єднання Українського товариства сліпих як організаційну структуру розформувати.

3. У зв’язку з проведенням реорганізації ПОГ Львівського учбово-виробничого підприємства Львівського УВО УТОС:

3.1. ПОГ Львівське учбово-виробниче підприємство УТОС, Тернопільське Учбово-виробниче підприємство УТОС, Луцьке Учбово-виробниче підприємство УТОС безпосередньо підпорядкувати Центральному правлінню і в його особі Президії ЦП УТОС.

3.2. Скоротити посаду генерального директора Львівського УВО УТОС з 1 січня 2017 р.

4. Враховуючи зміну юридичного статусу ПОГ Львівського учбово-виробничого підприємства УТОС з 1 січня 2017 р. призначити керівника цього підприємства на конкурсній основі.

5. Юридичному відділу апарату Президії ЦП УТОС підготувати та внести на засідання Президії ЦП УТОС зміни до установчих документів Луцького, Тернопільського та Львівського Учбово-виробничих підприємств УТОС.

6. Контроль за виконанням даної постанови покласти на першого заступника голови ЦП УТОС Кіта С. В і начальників відділів апарату Президії ЦП УТОС.

Коментарі, як то кажуть, зайві. Додамо лише, що ця сумна історія має стати уроком і попередженням для тих керівників, які неналежним чином ставляться до виконання своїх обов’язків.

Оголошення

ЦП УТОС пропонує вакансії керівників


Центральне правління Українського товариства сліпих запрошує на роботу на посаду директорів на підприємства УТОС:

Звенигородське підприємство (Черкаська область), Снятинське підприємство (Івано-Франківська область), Хмельницьке підприємство.

Вимоги до кандидатів на посаду:

Інвалідність по зору, вища освіта, організаторські здібності, вік — до 60 років.

Також у січні 2017 р. згідно Постанови № 10–2 від 25.10.2016 р. Президії ЦП УТОС на Львівському УВП УТОС оголошується конкурс на заміщення посади директора.

Вимоги до кандидатів: інвалідність по зору, вища освіта, організаторські здібності, вік — до 60 років.

Звертатися за телефонами: відділ кадрів ЦП УТОС (044) 235–32–03, виробничий відділ ЦП УТОС (044) 234–43–09.

Вісті з областей

Свято добра й милосердя


Напередодні Міжнародного дня людей з інвалідністю, 30 листопада 2016 р., у клубі УВП «Полтаваелектро» УТОС відбувся концерт, який названо «Свято добра та милосердя». У концерті брали участь самодіяльні артисти клубу та гості: Ірина Радіонова, яка виконувала авторські пісні, та Іван Труш, який подарував глядачам кілька романсів.

Свято відкрили ведучі Олена Жолинська та Марина Бабець, які вели всю програму, читаючи текст рельєфно-крапковим шрифтом. А далі першим, як це відбувається майже завжди, виконував пісні Народний хор «Барвінок» — хор клубу УВП «Полтаваелектро» УТОС.

Після чудового виконання хором пісень: «Село у долині» та «Я ж тебе, Галю, не лаю», прозвучали тематичні виступи Голови правління Полтавської обласної організації УТОС Прокопенка Олексія Миколайовича та начальника Управління соціального розвитку МВК Полтавської міської ради Бондаренко Наталії Михайлівни. Окрім словесного виступу, гостя вручила колективу підприємства грамоту Полтавського міського голови.

Концерт продовжився. Звучали різнопланові пісні та вірші, які дарували глядачам самодіяльні артисти з порушеннями зору та, як це робиться частенько, поруч із дорослими виступало кілька дітей працівників підприємства.

Коли концерт завершився, на артистів чекало чаювання з солодощами, яке відбулося за підтримки двох пекарень: «Полтавська здоба» та «Колосок».

Насичений день добігав кінця. І ось… Вечір відпочинку, що складався з танцювальної частини та конкурсної програми з призами. До речі, призи надала мережа соціальних магазинів «Сьогодні Аврора», яка вже неодноразово виступає спонсором конкурсних програм, що відбуваються у клубі.

Отже, в часи фінансової скрути, яку переживає підприємство та громадська організація, яким належить клуб, колектив працівників клубу УВП «Полтаваелектро» УТОС, коли готується до заходів, не сидить, склавши руки, а діє за біблійними принципами: «Просіть — і буде дано вам, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам».

Геннадій Євсев’єв,

«Промінь»

Доторкнутися до мистецтва

Незрячі пізнають великих українців


Є місця, в яких саме повітря ніби дихає історією, величчю й радістю, героїзмом і трагічністю минулого. І саме тому вони завжди ваблять до себе й накладають особливий відбиток на всіх та все, що ми там зустрічаємо. Одним з таких місць є, звісно, і Свята Успенська Києво-Печерська Лавра. І саме в цьому святому місці відбулася презентація соціально-мистецького проекту «Торкаючись, бачу: великі українці».

Експозиційний зал Успенського собору. Друга година дня. Однак мелодійний звук лаврських дзвонів ледь чути, бо приміщення просто гуде від голосів. Десятків людей, журналістів, працівників музею, чиновників Міністерств освіти й культури, викладачів шкіл-інтернатів для дітей з вадами зору і їхніх вихованців. Усіх немов магнітом притягують до себе скульптурні портрети великих українців. Їх тут дванадцять. Це і великі класики нашої літератури — Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко; славетний кінорежисер і письменник Олександр Довженко, геніальний лікар Микола Амосов, перший загиблий на Майдані у трагічні дні 2014 р. Сергій Нігоян — усі вони дивляться — кожен задумливо і, водночас, наче самі запрошують: «Доторкніться до нас! Не соромтеся. Ось ми тут саме для того, щоб ви змогли на дотик уявити якими були ми за життя». Портрети супроводжуються брайлівськими та плоскодрукованими написами.

Біля кожного бюсту знаходяться навушники, одягнувши які, ви почуєте біографію відомого українця. До речі, біографія значно детальніша, ніж записана шрифтом Брайля.

Допомогли проекту, начитавши тексти, відомі артисти: Олександр Пономарьов, Тіна Кароль, Оксана Білозір, Павло Табаков, Павло Зібров, Алла Кудлай, Юрій Гнатковський, Павло Дворський, Василь Ілащук, Олександр Божик, Наталія Шелепницька, Ірина Зінковська.

І дорослі і діти із захопленням оглядають роботи.

Проект втілений у життя завдяки зусиллям Державної агенції промоції культури України, Ротарі клубу Львів Л00 ВГО «Українська спілка інвалідів — УСІ», який очолює Оксана Потимко.

Пані Оксана розповідає, що на створення подібної виставки її наштовхнула маленька дівчинка Софійка з Рівненської області. Вона зовсім не бачить та ще й прикута до інвалідного візка. Якось дівчинка сказала, що дуже хотіла б побачити як виглядали Леся Українка та Іван Франко, твори яких їй читають. Ось із цього все й почалося. Бо таке ж бажання висловлюють ще сотні і тисячі людей із вадами зору. На жаль, дуже часто навіть у наших музеях ще немає умов, які б дозволили незрячому повноцінно ознайомитися із експонатами. Старе, непорушне правило: «Експонати чіпати не можна!», — стає цьому на заваді. Тож тут експонати створені саме для того, аби їх можна було «оглядати» руками. До реалізації задуму долучилася група талановитих молодих скульпторів на чолі з керівником проекту Василем Одрехівським. Саме вони створили бюсти.

Проект уже відвідав такі міста, як Львів, Івано-Франківськ, Рівне, Луцьк, Полтава, Харків і багато інших. Організатори розповіли, що наступним містом, яке прийматиме проект, буде Слов’янськ.

Під час презентації всі виступаючі не приховували свого захоплення від побаченого. Міністр освіти України Лілія Гриневич зокрема сказала: «Методи донесення мистецтва до незрячих, які використовуються на цій виставці, можна використовувати в навчанні. Найвище моє бажання, як Міністра освіти і науки, — щоб ми могли такі методи донесення мистецтва для незрячих, що використані на цій виставці, застосовувати в навчанні — так діти з відповідними потребами змогли б отримувати кращу освіту».

Своє привітання заходу надіслав також Міністр культури. Представник Мінкульту у своєму виступі запевнив, що в багатьох музеях України вже втілюються проекти доступності, і що надалі цей процес набиратиме сили.

У своєму виступі Оксана Потимко щиро подякувала всім, хто допоміг втілити в життя цей задум, подякувала всім, хто завітав і запропонувала бажаючим з числа представників мас-медіа лише на п’ять хвилин відчути себе незрячими та спробувати із закритими очима «оглянути» експонати, аби уявити, що відчуває незряча людина, яка лише таким чином може «бачити» наших національних геніїв і героїв. Журналістка Олена з радіо «Ера» погоджується провести подібний експеримент. Дівчину з закритими очима підводять до бюсту. ЇЇ тонкі пальці торкаються обличчя, волосся, вона трошки нервує, та потім радісно вигукує: «Це Іван Франко». «Вірно це Іван Франко, а як ви пізнали його?» — «По вусах», — каже дівчина щасливо посміхаючись. Вже звільнені її очі також сповнені радості, але в них є і ще щось нове, чого не було п’ять хвилин тому. Щось, можливо, ще більш розумне і добре, і трішечки сумне; можливо, це розуміння того, як нелегко жити незрячому і як потрібно йому, щоб усе те, чим можуть милуватися зрячі люди, також було втілене в доступних для нього формах.

Справжньою окрасою презентації став виступ маленького незрячого кобзаря зі Львова Остапа Нестеровського. Кришталеві звуки бандури, чистий дитячий голос гармонійно зливаються, наповнюючи приміщення, а дзвінке хлоп’яче — «слава Україні» яким Остапчик закінчив свій виступ змусило усіх радісно посміхнутися, і не відповіли хлопчині хіба що гіпсові бюсти великих українців. Є майбутнє в України, якщо є у неї такі діти! Чим більше буде таких діточок, тим більш активно і успішно будуть втілюватися у життя подібні проекти.



Є. Познанський,

«Промінь»

Увійдемо до «Шкільної брами»


За вікном був похмурий осінній день. У читальному залі бібліотеки горіло світло, але тендітній стрункій дівчинці років чотирнадцяти воно було непотрібно. Тоненькі її пальчики бігали по рельєфних рядках книги, виданої шрифтом Брайля. Вона не бачила, але її миловидне личко було осяяне такою радістю, стільки захоплення та щастя було на ньому написано, що мені здалося, що в приміщенні було б світло навіть і в тому разі, якби усі лампи згасли одночасно. А коли на якомусь, імовірно, веселому місці чи жарті пролунав легкий, кришталево чистий сміх юної читачки, то мені здалося, що дівчинка не читає брайлівську книгу, а її руки грають на якомусь музичному інструменті. Що ж за книга зробила такою щасливою це юне створіння, долю якого, поза усяким сумнівом, аж ніяк неможна назвати легкою? Геннадій Горовий «Шкільна брама», — значилося на палітурці.

Рідко можна зустріти людину, яка б хоч інколи не відчула ностальгії за шкільним періодом свого життя. Але далеко не кожен може навіть цікаво розповісти свої спогади друзям, не те що створити книгу про школярів. Часто скаржимося ми на те, що старшокласники читають лише напівбожевільні фентезі, або не читають узагалі. Але для того, аби підліток читав, потрібна книга, яка зможе його зацікавити, бути цілком зрозумілою та актуальною для нього. І далеко не кожен письменник може створити таку книгу. А от відомий поет Геннадій Горовий може.

Його книга «Шкільна брама» вводить читача в чарівний світ підліткових років і ранньої юності. Симпатичні й цілком живі та реалістичні герої оповідань: Артем, Вадим, Стас, Микола та інші хлопці навчаються в сучасній школі, але, водночас, їх бентежать і цікавлять усі ті ж проблеми, що й підлітків в усі віки, минулі та прийдешні.

Книга цікава, легко читається, але разом із тим м’яко й невимушено виховує юного читача. Ось, наприклад, ставлення до такого унікального явища сучасності, як Інтернет. Важко переоцінити його користь для розвитку сучасної людини, але, на жаль, дуже часто підлітки використовують унікальні можливості світової мережі не для збагачення свого інтелекту, а в цілях, скажімо, прямо протилежних цьому, через що нерідко люди старшого віку починають нарікати, мовляв: «Ох уже цей інтернет».

І з цією ж проблемою зіштовхуються і герої «Шкільної брами», оповідання «Інтернетмени», або «Павучата комп’ютерних мереж».

Та якщо розумниця Марічка, скориставшись електронною поштою, встигає в останню хвилину надіслати на конкурс у журнал власну фотографію, яка приносить їй омріяну перемогу і нагороду, то ледар Вадим намагається просто обдурити вчителя, підсунувши йому твір, скачаний з інтернету. Спроба зазнає фіаско, бо досвідчений викладач вже отримував такі самі опуси з рук власного сина, «такого ж «старанного» учня, як і ти», — каже він Вадимові. Тож кожен бачить, що інтернет — гарний помічник для гарного учня, але не може замінити відсутність працелюбності та любові до знань.

А ось оповідання «Канікули в багряних тонах». У ньому описана зустріч сучасної «міської» дитини із селом. Звісно, відмінностей між життям міста та села у наш час стало значно більше, ніж навіть півстоліття тому. Тож скільки всього цікавого, несподіваного, інколи трошки страшного, але здебільшого веселого, очікує на юного городянина у селі. І блискуче описує пригоди такого містянина Тома Геннадій Горовий у циклі оповідей. Том дуже часто їздить закордон із батьками, але ніколи не був у селі. У нього немає родичів, які б жили поза містом. І от кращий друг Стас запрошує його до своєї бабусі на літо. Переказувати пригоди хлопців тут немає сенсу. Це треба читати самому, бо в переказі неминуче збліднуть колоритні, веселі розповіді автора.

Та не слід думати, що «Шкільна брама» описує лише веселі пригоди й обходить стороною проблеми, яких більш ніж достатньо у буремний підлітковий період. Перше ж оповідання «Бунтарі» описує конфлікт між головними героями і молодим учителем Романом Максимовичем. Мудрість, виваженість і вміння визнавати власні помилки допомагають сторонам конфлікту вирішити суперечку. Так що книга може навчити не лише юних читачів, але й педагогів, яким теж треба вміти контролювати власні емоції.

На запитання, як йому вдалося створити такий чудовий, реалістичний і добрий твір, автор каже, що дещо пригадав із власних шкільних років, дещо чув із розповідей друзів про їхні пригоди в цей період життя, а дещо допомогла створити власна фантазія, бо на те ж вона й дана письменникові. Вперше ця книга побачила світ ще у 2012 р. у видавництві «Зеленсвіт», а нещодавно її було надруковано шрифтом Брайля у Республіканському будинку звукозапису та друку УТОС. Це дозволило ознайомитися зі «Шкільною брамою» незрячим читачам, які читають книжки, надруковані рельєфно-крапковим шрифтом. Але не треба думати, що просто було відтворено видання 2012 р. Готуючи книгу до друку, автор збагатив її новими оповіданнями.

Перше видання завершувалося на тому, що колишній бешкетник Артем приходить у рідний клас уже як молодий учитель географії Артем Валентинович Саленко, і вже дорослим поглядом дивиться на своїх учнів, таких схожих на нього та його колишніх однокласників.

У новому виданні Артем Валентинович уже люблячий чоловік і батько близнюків, яким розповідає чарівні історії власного авторства. І ці розповіді, додані у книгу, ще більше збагачують її. А завершує її чудовий вірш, сповнений світлого суму за шкільними роками, яких вже не повернеш.

Незабутні шкільні мої роки,

Що нема уже їм вороття,

Бо ж тоді я робив перші кроки

У сучасне, доросле життя.
Не забути дороги ніколи,

Що на київській давній горі,

Бо по ній стільки років до школи

Я ходив о ранковій порі.


За роки ті завдячую долі,

Аж таке відчуття до сих пір,

Ніби бачу знайомий до болю,

Весь у зелені затишний двір.


Бачу друзів я начебто знову,

Таких рідних мені вчителів,

Ніби чую веселу розмову

Із дотепних і лагідних слів.


Наче крилами птахи змахнули,

Спорядившись у довгий політ —

Мої роки шкільні промайнули,

Залишився у спогадах слід.

На жаль, нелегко знайти шлях до дитини із важкими вадами зору сучасній книзі. Маємо зазначити, що видання книг шрифтом Брайля дуже складне, бо потребує коштів, яких катастрофічно бракує у Будинку звукозапису і друку.

На щастя, існує програма Державного комітету телебачення та радіомовлення «Українська книга» 2016 р. Це щорічна програма, яка працює вже більше двадцяти років і передбачає видання книг сучасних українських авторів державним коштом. «Починаючи із 2011 р. ми видаємо одну-дві книги незрячих авторів», — розповідає завідуюча редакцією друку брайлівських книг Олена Павлівна. «Першою у 2011 р. вийшла книга Тетяни Фролової «Таїна поезії». Потім ми друкували твори таких наших талановитих авторів, як Степан Підлужний, Наталка Бутук, та інших знаних поетів та прозаїків. Цього року ми видали також нову збірку Тетяни Фролової та чудову книгу Геннадія Горового «Шкільна брама». На наступний рік ми подали заявку на чотири книги наших авторів, та як вони будуть профінансовані, ще не знаємо. Ставляться до нас у Комітеті тепло, із розумінням. Добре, що ми потрапили туди за допомогою добрих, небайдужих людей, зокрема Миколи Жулинського».

Що ж, маємо подякувати цим дійсно добрим людям, а особливо автору книги «Шкільна брама» Геннадію Горовому, який вводить читача у світлу і радісну країну шкільного життя.

Тезей, «Промінь»

Думка читачів

Пропозиції для обговорення на сторінках газети


В радянські часи інваліди по зору були прирівняні до ветеранів ВВВ і користувались усіма можливими пільгами. За останні 25 років ми втрачаємо пільги на лікування, оплату комунальних послуг, телефонний зв’язок, проїзд у транспорті. Залишилось лише 50% на міжміський проїзд (і лише з жовтня по травень) і міський комунальний. Але цього транспорту стає дедалі менше — його успішно витісняє приватний бізнес. Місцева влада не завжди може домовитися з приватними перевізниками про дотримання пільгового режиму, тому люди з інвалідністю ніколи не впевнені — дозволять їм проїхати в приватному автобусі або маршрутці, чи ні.

На захист прав людей з вадами зору стають обласні та первинні організації УТОС, відстоюють дотримання пільгового режиму в міському транспорті, звертаються у відповідні інстанції. Ще гірша ситуація з пільгами на міжрайонні маршрути — з сіл наші люди їдуть за повну вартість, а на автостанціях пільгові квитки дають не завжди.

Держава переадресовує місцевим органам влади фінансування багатьох питань, в тому числі й забезпечення пільг на транспортний проїзд, оплату комунальних послуг, придбання засобів реабілітації, тифлозасобів, лікування тощо.

В різних областях і районах місцева влада вирішує ці питання по-своєму. Значною мірою це залежить від їх економічного стану, а частково — від тих, хто ними керує. Утосівці з різних регіонів спілкуються між собою, тому знають про ставлення до них місцевих чиновників. І хіба не образливо, що у сусідній області дбають про людей з інвалідністю, а в іншій — не чують і не бачать їх? Виходить, що народився не в тій країні, не в тій області чи районі…

Проблеми в людей з глибоким аномаліями зору однакові — пенсії мізерні, пільги скасовані, роботи немає, тифолозасобами не забезпечуються тощо. Долати перешкоди легше разом, тому, користуючись газетою, утосівці можуть поділитись своїм досвідом, ідеями, пропозиціями щодо вирішення різних питань. До прикладу, в окремих областях діють пільги для інвалідів по зору на проїзд у транспорті, в тому числі приватному. На оплату комунальних послуг в окремих регіонах теж є пільги. Про це варто повідомляти на сторінках газети «Промінь», такий обмін інформацією стане корисним.

Тож тем для обговорення достатньо. Це й забезпечення доступності до об’єктів громадського і житлового призначення (до речі, хмельничани одними з перших зайнялися озвученням міського громадського транспорту, світлофорів, позначення бордюрів, порогів та країв сходів до об’єктів громадського та житлового призначення яскравим жовтим кольором).

Викликає сумнів доцільність оформлення кожні 2 роки ІПР, навіть якщо групу інвалідності встановлено довічно. Але й для тих, що проходять МСЕК повторно, ІПР — зайвий клопіт, втрата часу і здоров’я. Більшість людей при огляді МСЕК, ІПР не отримують. Як пояснила лікар, вона не встигає виписувати, а інваліди не наполягають, бо не знають, що ІПР їм потрібна. А коли зрозуміють і звертаються до МСЕК за ІПР, лікар змушує проходити огляд повторно. Тож, аби отримати ІПР, людина мусить пройти «сім кіл пекла» — відвідати всіх спеціалістів, зробити аналізи, рентген, потім — ЛКК, МСЕК, де лікар може і не вказати усі необхідні інвалідам тифлозасоби. А якщо й відзначить усе потрібне — то, не факт, що людина це отримає, адже вже давно держава не виділяє кошти на засоби реабілітації для інвалідів по зору. Хіба що дешеві наручні годинники, та й тих не вистачило всім, а магнітофонів — іще менше. В ІПР є пункти 19, 21–27, згідно яких лікар МСЕК мав би перевірити якість і ефективність засобів реабілітації для кожного з нас. Цікаво знати, де виконуються ці пункти і чи можуть бути виконаними, якщо люди потрібних засобів не отримують? Отже, ІПР, нав’язані тодішнім Кабміном (Юлією Тимошенко) не для того, щоб нам полегшити життя, зробити його якіснішим, а, навпаки — щоб його погіршити. Хіба чиновники МОЗ, КМУ не розуміють, що ходити по кабінетах навіть здоровій людині важко, а що вже сліпому чи слабозорому? Тож виходить, що дбають чиновники про економію бюджетних коштів, а не про нас. Знали ж бо, що здоров’я та наполегливості в оформленні ІПР вистачить лише одиницям незрячих, інші змушені відмовитись, махнути рукою. Виходить, що утосівці втратили можливість отримати тифлозасоби й ортопедичне взуття (воно також має бути прописано в ІПР або хоча б у довідці ЛКК), і путівки в Управлінні соціального захисту. На все це треба ІПР, а її за місяць можуть отримати лише одиниці, яким вистачить сил фізичних і моральних. Тож виходить, що на папері інвалід має деякі права, але скористатись ними — дзуськи!

Отже, частина утосівців користується хоча б деякими пільгами, а інші — ніякими. Зусиллями Товариства збережені пільги, хіба що, на дротове радіо, але воно знищене практично на всій території України, а шкода… Це був надійний інформатор і часу, і погоди, і добрих новин. Його слухали вдома й на роботі, в приміщеннях і на вулиці. Зручними і популярними до 90-х років були транзистори-радіоприймачі з середніми та довгими хвилями — «Геолог», «Спідола», «Меридіан», за допомогою яких можна було чути увесь світ, а не лише місто чи область. На жаль, тепер у районі не чути обласного центру, не чути столиці. Лише музика, перемішана з набридливою рекламою, але й те, і друге частіше є дратуючим фактором, аніж корисною інформацією. Нині є багато інших джерел інформації, але, до прикладу, комп’ютери, аудіоплеєри доступні не всім, та й мають інше призначення. Утосівці є активними читачами озвученої літератури, а одним із доступних електронних носіїв є MP3-плеєр. Підібрати простий і практичний — важко. Хотілось би, щоб ті, хто ними користується, поділилися досвідом, а також, можливо, хтось підкаже якісні радіоприймачі.

Є багато інших тем, які хвилюють утосівців, тож запрошуємо до обговорення на сторінках нашої газети «Промінь».

Л. В. Кірікіщук,

голова Хмельницької обласної організації УТОС.

Оголошення

Запрошуємо на навчання


Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів спільно з Донбаським міжрегіональним центром професійної реабілітації інвалідів запрошує на навчання людей з інвалідністю по зору I, II та III груп від 16 років за спеціальністю оператор комп’ютерного набору (термін навчання 5,5 місяців).

Заняття проводяться із застосуванням сучасних технічних засобів. Навчання і гаряче харчування (обід) надаються безкоштовно. Іногороднім надається гуртожиток.

Запис і прийом документів здійснюється за адресою: м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 32 (р-н автовокзалу), тел. (0626) 41–47–01, +380 (95) 01–33–881

Увага, передплата 2017!


А що цікавого у світі?

А що про нас в новім законі?

Вам це цікаво? Не баріться ж,

А передплачуйте наш «Промінь!»

Ви хочете знати, як краще захистити свої права ?

Хочете знати, які цікаві події відбуваються у Українському товаристві Сліпих, навіть у найвіддаленіших його осередках?

Вам цікаво знати, які дивні, іноді кумедні події відбуваються у світі?

А може ви пишете вірші та прозу і хочете побачити їх надрукованими? Або побачити надруковані твори ваших друзів?

Тоді вам потрібна наша газета!

Народна мудрість каже: готуй сани в літку, а воза взимку. А рік 2017 вже не за горами. Тож, саме час згадати про передплату улюбленого періодичного видання.

Ми сподіваємось, що для вас, шановний читачу, таким виданням є саме «Промінь». Тому радимо, не відкладайте передплату на останню хвилину, хоча б тому, бо саме у цю хвилину щось може затримати вас і ви не встигнете оформити передплату завчасно.

Газета «Промінь» — найдешевше видання! Передплата на місяць коштує лише 5 грн. 20 коп. Таким чином ви отримуєте один випуск за ціною 2 грн. 60 коп.

А якщо ви вирішите передплатити наше видання на рік, то це буде вам коштувати лише 62грн.40 коп.



Ми також чекаємо на Ваші побажання та пропозиції щодо змісту нашої газети «Промінь».

Наш індекс 61004


Каталог: document -> pressa -> Promin -> Promin2016
Promin2016 -> Постанова за номером 2-5 «Про кількісний склад інвалідів по зору І та ІІ груп, які працюють на уво, увп І в організаціях утос»
Promin2016 -> Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
pressa -> Всеукраїнський реабілітаційний щомісячний журнал для дітей
pressa -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
pressa -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
Promin -> Зміст зі святом вас, дорогі жінки!
Promin2016 -> Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
Promin -> Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання «пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утосу


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос iconРеабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання «пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утосу
«Ми зробили ще один крок назустріч людям, спростивши процедуру надання субсидій тим, хто потребує сьогодні соціального захисту внаслідок...
Реабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос iconЗаклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
М. Кіяновська. Жіночий погляд на шлях незалежності України’’’’’’’’’’’’’’’


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка