Реалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку


ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГА



Сторінка2/24
Дата конвертації21.10.2017
Розмір4,98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГА



ЗАПОРУКА РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ СИСТЕМ



Cтратегічним курсом забезпечення сталого розвитку є запровадження моделі інноваційного розвитку економіки як складової внутрішньої та зовнішньої політики держави. За умов впровадження усіх видів, ресурсів і факторів для підтримки та стимулювання розвитку, інноваційний процес є головним об'єктом державної освітянської політики. Виявити та задіяти чин­ники розвитку інноваційних процесів — її актуальне завдання.

У перекладі з грецької мови слово «інновація» означає — «оновлення, новизна, зміна». З'явилось воно вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст. і розглядається у психолого-педагогічній літературі неоднозначно.

Найпоширенішим є визначення американського вченого К. Роджерса, який стверджує, що «новизна — це ідея, що є для конкретної особи новою, і не має значення, чи є ідея об'єктивно новою, чи ні». Франц Брансуік визначає «інновацію, як нову ідею, дію, для яких настав час реалізації» [6]. Російський учений С.Я. Батишев вважає, що інновація є комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (новизни, нововведення) в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень.

Сучасні вітчизняні вчені розглядають інновацію в освіті як «процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які досі розв'язувались по-іншому» [10]; або «результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем» [8]; або «актуальні, значущі й системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти і позитивно впливають на її розвиток» [3]; та ін.

Розбіжності у тлумаченнях спричинена різним баченням їх авторами сутнісності нововведень. Одні з них переконані, що інновацією можна вважати лише те нове, яке має своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.

З огляду на це є всі підстави розглядати інновацію і як процес і як продукт (результат). Тож, новацією вважають результатом (продуктом) творчого пошуку особи або колективу, що відкриває принципово нове в науці і практиці, а інновацію – результатом породження, формування і втілення нових ідей. Саме втілення нових ідей є ознакою, за якою відрізняють інновації від, власне, новацій: якщо педагог відкриває принципово нове, то він новатор, якщо трансформує наукову ідею у практику - інноватор.

У ході теоретичного аналізу нами уточнено дане поняття так: інновація в освіті є не лише кінцевим продуктом застосування новизни, а й процедурою постійного оновлення.

Носіями педагогічних інновацій виступають творчі, енергійні люди, які фаховоздатні, зацікавлені щодо проведення інноваційних змін, опанування та реалізації нового [5]. Як правило, це творчі вчителі, вихователі, керівники, методисти.

Рушійною силою інноваційного процесу виступає мотиваційний фактор, який має стимулювати до активної діяльності на будь-якій стадії інноваційних процесів або сприяння їх перебігу. Ця мотивація головно реалізується через відповідну систему культури яка і відіграє мобілізаційну роль до впровадження інновацій. Прояви культури та системи її цінностей у сфері інноваційної діяльності мають особливі форми та властивості. Культура сучасного суспільства є багатовимірним, системним та інтегрованим поняттям, стрижнем якого є культурні цінності, де інноваційна культура є однією з підсистем загальної культури.

Зазначу що першочергові заходи щодо формування інноваційної культури включають у себе:


  • формування нового рівня мислення, що поєднує у собі творчий потенціал, креативність, готовність до ризику, професійну мобільність, руйнування консервативних поглядів;

  • організація постійного навчання протягом усього життя, перегляд існуючих методів навчання задля стимулювання з раннього віку до творчості та креативності;

  • поширення інформації про кращі та ефективні методи підвищення якості організації навчально-виховного процесу;

  • створення системи моніторингу, еталонного тестування якості навчальних досягнень для порівняльної оцінки результатів інноваційної діяльності;

  • стимулювання обміну досвідом щодо шляхів розвитку й пропаганди інновацій.

З огляду на тенденції розвитку інноваційної та освітньої сфери можна стверджувати, що вже зараз стає невідкладним завдання організації постійного навчання людини протягом усього її активного життя, поширення інформації та обмін досвідом щодо ефективних інноваційних проектів, методів досягнення істотного впливу на формування інноваційної культури педагогів завдяки активізації діяльності районних методичних об'єднань за напрямами:

а) спільного розроблення методологічних матеріалів. І як приклад, робота на створення освітнього електронного контенту для обласної електронної школи для дітей з особливими потребами, відмічаються наші методичні об’єднання вчителів хімії, фізики, географії. Узагальнення методичних матеріалів шляхом створення збірок «Методичні знахідки шкіл Криворізького району», які до речі створюються вдруге, «Розвиток комунікативного мовлення дітей раннього віку», конспекти занять створені РМО вихователів ДНЗ, «Перлини педагогічного досвіду вчителів початкових класів», збірка розробок уроків, «Збірник сценаріїв масових заходів», РМО бібліотекарів, «Стежинка до свого Я», програми та матеріали для проведення годин психолога;

б) проведення інноваційних проектів. Зазначу, що активно впроваджують сумісні проекти РМО вчителів початкових класів: у 2012 році це проект «Мальовниче Криворіжжя» у 2013 році «Адаптація 5-тикласників»;

в) участь у виставках інноваційної продукції, а саме у останній Національній виставці «Інноватика у сучасній освіті», яка пройшла у м. Києві у жовтні 2013 року були представлені розробки вчителя-методиста Халіка В.А. та проект по роботі районної школи матері та особливої дитини «Веселка»;

г) залучення до прове­дення науково-практичних конференцій, семінарів з питань інноваційної діяльності. Поряд з традиційними семінарами – практикумами в рамках роботи РМО за минулий рік, було проведено 12 круглих столів, 26 презентаційних заходи для розповсюдження ППД, 34 відкритих уроків та занять, 3 он-лайн конференції, 5 тренінгів з використанням відео уроків, 6 виїзних методоб’єднань, 28 майстер-класів. Особливим розмаїттям форм та методів відмічаються РМО вчителів початкових класів, природничого циклу, художньо естетичних дисциплін, інформатики.

Достойно представляють свою роботу освітяни району на обласних, Всеукраїнських6 та Міжнародних заходах. Це і Всеукраїнські читання з гуманної педагогіки, Всеукраїнські конференції з питань освіти для сталого розвитку, всеукраїнський семінар з питань роботи з обдарованими, обласна конференція з питань християнської педагогіки, обласний круглий стіл творчо працюючих вчителів. На високому рівні були представлені наробки освітян району на обласному семінарі – практикумі який пройшов на базі району, де були представлені проекти РМО заступників директорів з навчально-виховної роботи, вчителів початкових класів та шкільні методичні об’єднання Лозуватської ЗОШ №1;

д) систематичне поширення інформації у ЗМІ, через Інтернет – мережу, педагогічні видання. Зазначу, що активність педагогів щодо друкування у педагогічних виданнях щорічно зростає, але найактивнішими були вчителі початкових класів, біології, географії, української та англійської мов.

Освітня інновація характеризується нововведеннями в галузі психолого-педагогічних, соціально-економічних та науково-виробничих досліджень, спрямованих на якісне покращення освітнього процесу, суттєво відрізняється від педагогічного досвіду, який характеризується сукупністю знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи, є частиною сукупної культури педагога.

Інноваційна діяльність педагогів району знаходиться на стадії вивчення, апробації, активного застосування та впровадження. І перш за все це педагогічні колективи експериментальних навчальних закладів, яких в районі 7 (30%). Це Червоношахтарська, Радушненська, Радіонівська, Широківська, Лозуватська №1, Недайводська, Валівська школи. Сьогодні розглядається питання входження в режим експерименту Гейківської ЗОШ. З них 4 працюють в експерименті Всеукраїнського рівня, що складає 17% від загальної кількості шкіл району.

Аналіз бази даних про педагогічні інновації, які впроваджуються педагогами району, показав, що більшість із них спрямовані на оновлення змісту, методів, принципів та засобів навчання, що складає 78% від загальної кількості інновацій районного рівня, з питань виховання - 22%;

Пріоритетними серед них є: особистісно – орієнтоване навчання та компетентнісний підхід до організації навчально-виховного процесу, його вагомість складає 30%, розвивальне навчання у тому числі критичного мислення та розумової діяльності - 31%, розвиток творчого потенціалу та креативності - 39% .

Найбільшу вагомість мають ті інновації, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу та креативності. Ця тенденція є позитивною і свідчить про активність з якою педагоги району включилися у впровадження обласного науково-методичного проекту «Креативна освіта для інноваційної особистості» та районної проблеми «Інноваційні технології креативної освіти для самоактуалізації та самореалізації особистості».

Педагогічні інновації, у своїй більшості, розробляються авторами у вигляді методичних, дидактичних посібників, розробок, електронних матеріалів, тощо.

З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних форм та методів багато вчителів визнають переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує комфортні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, виховує особистість, здатну до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв’язання проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.

Ефективність інтерактивних форм роботи полягає насамперед у тому, що вони допомагають, зробити учня не тільки спостерігачем, а й активним учасником навчального процесу. Крім того, інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечують виховне завдання, оскільки привчають працювати в команді.

Інтерактивне навчання - це співнавчання. Учитель тут виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів і, нажаль іноді, учитель не готовий до негативних тенденцій, що мають місце при застосуванні інтерактивних технологій. А саме:



  • засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.

  • кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури.

  • учитель має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані.

  • дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

  • проблемою є також підготовленість учителя до цього виду роботи. Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор», педагог повинен старанно планувати свою роботу, а саме:

  • дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

  • відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до опанування теми;

  • під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

  • на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;

  • дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

  • проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Урок, побудований на активних формах потребує великих затрат енергії, додаткової майстерності. Йому передує дуже велика попередня підготовка. Ось чому, тільки-но вчитель послабить увагу до активізації пізнавальної діяльності, урок миттєво сходить до традиційної структури з пасивними формами роботи, що іноді спостерігається навіть на відкритих уроках.

Тож, виникає питання чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки ніж традиційний урок?

Відповіддю в цьому випадку буде і «так», і «ні». Щойно вчитель набуде навичок підготовки до інтерактивних уроків, його творчий потенціал весь час перебуватиме у збудженому стані. Захоплення учителя буде захоплювати й збуджувати його учнів. Це станеться тоді, коли для вчителя інтерактивне навчання стане справді потрібним, коли, готуючись до викладання кожної теми, учитель зможе зразу побачити, як можна зробити це навчання інтерактивним, так як це підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання.

У цілому цей процес і є інноваційна культура, що формує готовність педагога до підтримки та реалізації нового в усіх сферах діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:



  1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - С.253.

  2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. - К.: Академвидав, 2004. - С. 38-41.

  3. Єрмаков І.Г. Нова школа нової України на зламі століть // Психологія і педагогіка життєтворчості. - К.: ІЗМН, 1996. - С.21.

  4. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - С.231.

  1. Концепція державної інноваційної політики України (проект) // «Світ» - 11.08.1997.

  2. Наукове та методичне забезпечення впровадження педагогічних інновацій. Збірник наукових праць / Ред. кол.: Л. Даниленко (відп. ред.) т. ін. - Херсон: ЦНТВ, 1999. - С.5 -7.

  3. Дробноход М., Вольвач Ф. Концепція переходу України до стійкого екологічно безпечного розвитку // Освіта і управління. - 2000. - Т.4. - № 3-4. - С.59-75.

  4. Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д. - К.: Педагогічна думка, 2001. - 516 с.

  5. Саух П. Зміна парадигм соціальних наук і трансформація культуроосвітнього простору на межі тисячоліть // Освіта і управління. - 2000. - Т.4. - № 3-4. - С. 26-30.

10. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Абрис, 1997. – 416 с.

11. Лисин К. Стратегический ресурс инноваций // Инновации. - 2000. - № 7-8. - С.12-13.

12. Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура // Наука та наукознавство. - 2001. - №2. - С 54-64.

Штилюк Наталія Миколаївна,

вчитель української мови та

літератури Грузького НВК



РЕАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ



У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ



Закріплення Конституцією України статусу української мови як державної зумовлює зростання її суспільного значення в політичному, господарському, культурному житті, ділових відносинах. Проте часто виникає невідповідність між загальним високим рівнем розвитку особистості в цілому і низьким рівнем культури її мовлення. Це і ставить перед вчителями української мови завдання створити такі умови вивчення української мови, щоб учні могли активно послуговуватись нею не тільки у процесі здобуття знань, а й в усіх сферах громадського життя, усвідомлювали роль і значення української мови у формуванні розвиненої особистості, мають на меті підготувати учнів до засвоєння державної мови на рівні вільного володіння нею у різних сферах спілкування, через розвинені мовленнєві вміння виховувати національно свідомих громадян України.

Ця мета передбачає розв’язання таких завдань:


  1. Сформувати в учнів стійкі навички володіння орфоепічними, орфографічними, лексичними, граматичними і стилістичними нормами сучасної української мови.

  2. Виробити вміння доречного й комунікативно виправданого використання засобів української мови в різних сферах спілкування з дотриманням основних правил українського мовного етикету.

  3. Сформувати уміння й навички правильного оформлення писемного мовлення.

  4. Розвинути вміння користуватися довідковою літературою.

  5. Виховувати повагу до української мови.

Успішна реалізація цих завдань можлива лише завдяки продуманій організації навчальних занять, добору таких форм і методів роботи, які б сприяли формуванню в учнів необхідних мовленнєвих умінь і навичок.

Тому при вивченні української мови в сучасних умовах в першу чергу треба звертати увагу на такі моменти: чому навчати (лінгвістично обґрунтований відбір матеріалу, його інтерпретація та опис) і як навчати (ефективна система навчання, що базується на даних педагогічного досвіду та експерименту).

Таким чином, логіка викладення матеріалу повинна підвести до розуміння того, що досконале володіння українською мовою в різних сферах суспільного життя – запорука успішного розвитку та національного процвітання нашої країни.

На уроках матеріал доцільно підкріплювати особистим досвідом учнів. Так, наприклад, при опрацюванні вступної теми: «Роль мови у житті суспільства» учням можна запропонувати визначити своє бачення цієї проблеми, вибудувати власну ієрархію цінностей. Особливу увагу нам, вчителям української мови, треба приділяти виховному потенціалу навчальних занять. Заняття з української мови повинні допомогти учням навчитися правильно аналізувати різноманітні комунікативні ситуації, оцінити свою мовленнєву культуру та культуру інших людей, оволодіти нормами мовленнєвого етикету та правилами поведінки в суспільстві.

Під час проведення уроків української мови виникають деякі проблеми, розв’язання яких залежить від майстерності вчителя, його уміння дібрати такі методи і прийоми навчання, які сприяли б досягненню кінцевого результату. Однією з найголовніших, на мій погляд, є проблема розвитку пізнавальної активності учнів у навчанні, формування необхідності спонукання їх до активної діяльності. Цього можна досягти тільки при розумінні навчання як особистісно опосередкованого процесу взаємодії вчителя та учнів, спрямованого на досягнення спільної мети – формування творчої особистості майбутнього випускника, пристосованого до змінного економічного середовища.

Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою. А для цього нам необхідно створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інтеграція елементів сучасних технологій навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, необхідно вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку. Важливою проблемою є те, що учні розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити дітям вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість.

Перефразовуючи вислів «Як назвеш корабель, так він і попливе», ми всі на практиці неодноразово переконувались: як почнеш урок, так він і «пройде». Тому, вважаю, велику увагу необхідно приділяти організаційному моменту.

Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. І тут для кожного вчителя – величезне поле діяльності у виборі сучасних інтерактивних вправ для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку.

На уроці шляхом інтеграції вказаних вище технологій вчителю необхідно розвивати критичне мислення учнів. Необхідно врахувати й те, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії передовсім між тими, хто навчається. Під час бесід немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, різні точки зору. Але завдання учителя – переконати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання.

Активізація розумової діяльності учнів знаходить своє найбільш повне відображення у проблемному викладанні, сутність якого полягає в такій організації навчального процесу, при якій учень не тільки сприймає, фіксує і запам’ятовує знаки в готовому вигляді, але й разом з вчителем або самостійно в умовах проблемної ситуації розв’язує систему логіко-пізнавальних завдань на основі сформованих знань, умінь та навичок. Заняття з української мови повинно мати прагматичний характер, будуватися в більш проблемному ракурсі, мати посилену мотивацію (навіщо це вивчати) з чітким акцентуванням основних проблем тієї чи іншої теми.

Тож перед усіма філологами сьогодні стоїть важливе завдання – зберегти українську мову не лише як символ культури і нації, але і як феномен нового культурно-історичного середовища, що народжується інформаційно-комп’ютерними технологіями ХХІ ст., а у викладанні української мови активно використовувати інноваційні технології, що сприяють формуванню всебічно розвиненої особистості, її мовленнєвої компетенції, високої культури усного та писемного мовлення.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:



  1. Закон України «Про виховання дітей та молоді».

  2. Закон України «Про освіту».

  3. Державний стандарт базової та середньої освіти. Освітня галузь «Мови і літератури».

  4. Національна доктрина розвитку освіти.

  5. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні.

  6. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

  7. Методичні рекомендації інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 30.07.2010 № 1.4/18-3127 Error: Reference source not found«Виховання культури поведінки учнів».

  8. Основні орієнтири виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів.

  9. Бухлова Н. Як навчити учня вчитися: Поради та рекомендації. – К.: Шк.світ, 2007. –128 с. – (Б-ка «Шк.світу»).

  10. Пометун О. Інтерактивні технології навчання. – К: АПН, 2002.

  11. Ґудзик І. Інформаційна грамотність як важлива ознака компетентності учня // Шлях освіти». - 2005. - №4. – с. 15-17.



Гродікова Олена Володимирівна,

учитель художньої культури та етики

Зеленопільської ЗОШ

РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛА ВЧИТЕЛЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В УМОВАХ ВИПЕРЕДЖАЮЧОЇ ОСВІТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Сьогодні головним виміром освітньої діяльності має бути формування

особистості, яка здатна повноцінно жити й активно діяти у новому світі, постійно самовдосконалюватися, адекватно реагувати на зміни в умовах глобалізації та інформаційно-технологічної революції. Йдеться про зміни технологій, інформації, знань, самих обставин життя. Саме тому сучасна освіта повинна мати випереджальний характер, тобто бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій особистості, формування в неї нової культури, нових способів мислення та діяльності [1]. Майбутня цивілізація має багато екологічних, економічних,соціокультурних ризиків і тому потребує людину, яка здатна до самостійного та креативного мислення, до здатності нести відповідальність за власні рішення.

Учитель у цій ситуації повинен бути не тільки виконавцем, але й безпосереднім творцем інноваційних процесів. Таким чином, перед сучасною школою постає проблема формування вчителя - інноватора як носія інноваційної культури. Це потребує професіоналізму вчителя, що у свою чергу характеризується наявністю в нього творчого потенціалу. Тому розвиток педагогічної творчості учителя є одним із найважливіших питань випереджаючої освіти сталого розвитку.

Сучасні психолого-педагогічні дослідження дають змогу виділити «базові» якості творчої особистості. Серед них вчені виділяють:

1. Позитивне уявлення про себе (адекватна оцінка), бажання пізнати себе; творчий інтерес, допитливість; потяг до пошуку нової інформації, фактів; мотивація досягнення.

2. Сміливість, готовність до ризику, самостійність, ініціативність, упевненість у своїх силах та здібностях, цілеспрямованість, наполегливість, уміння довести почату справу до кінця, працелюбність, емоційна активність.

3. Проблемне бачення, здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей, здатність до дослідницької діяльності, розвинута уява, фантазія, здатність до виявлення протиріч, здатність до подолання інерції мислення, уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію, здатність до міжособистісного спілкування.

4. Альтернативність мислення, дивергентність мислення, точність мислення, готовність пам'яті, асоціативність пам'яті цілісність синтетичність, свіжість, самостійність сприйняття, пошуково-перетворюючий стиль мислення [2]. Сучасні дослідники до основних характеристик творчої особистості, у тому числі й учителя, відносять: використання власного потенціалу не тільки у розв’язанні інтелектуальних, а й життєвих проблем, творче відношення до життя, констуктивізм у діяльності, самоактуалізація, розвинене почуття гумору. За словами Сухомлинського «...немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як  учителі». Оскільки творчість – «це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне і навіть суспільно-унікальне».

Таким чином, педагогічна творчість як процес створення нового вимагає від учителя високого рівня професійної компетентності, високої педагогічної культури, готовності до інноваційних змін, володіння техніками та прийомами творчої діяльності.

На розвиток творчого потенціалу вчителя впливає як зовнішні чинники (шкільна загальна атмосфера), так і внутрішні (готовність вчителя до самостійної творчої діяльності).

До внутрішніх чинників перш за все потрібно віднести самоосвіту вчителя, яка є необхідною умовою професійної майстерності педагога. Для того щоб вчити інших потрібно знати більше, ніж інші. І ці знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Учитель повинен бути в курсі передових технологій, мати знання в різних сферах суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці, економіці, культурі та інше.

Випереджаюча освіта потребує розвитку в учнів філософського осмислення дійсності. Тому виникає необхідність формування таких типів мислення, як критичне, креативне, піклувальне. Радянська освіта не дала вчителю таких знань. Тому самоосвіта є головним двигуном розвитку творчого потенціалу вчителя. Є багато шляхів здійснення цього завдання.

Перш за все учителю постійно потрібно оновлення інформації. Джерельною базою є наукові, методичні видання, Інтернет-ресурси, електронні посібники та інше. Робота з інформацією не є самоціллю, а повинна мати практичну направленість, щоб передати учням спроможність використати наданні знання і навчити їх самим обробляти інформацію, робити наукові дослідження.

Необхідним елементом самоосвіти є участь у тренінгах, семінарах, конференціях, написання наукових статей, вміння ведення дискусій і обговорювань важливих питань розвитку людства. Тільки тоді ми зможемо навчити учнів бути учасниками дебатів різної тематики, круглих столів, конференцій. Так, міжнародний тренінг «Філософія для дітей», який пройшов в жовтні 2013 р. на базі Національного Університету ім. Т.Г. Шевченка дає можливість навчитися мислити, аналізувати, задавати питання, розвивати різні види мислення. Крім того вчителю бажано впроваджувати факультативи та курси за вибором, які направлені на вирішення завдань освіти для сталого розвитку. Такими можуть бути: «Основи критичного мислення», «Етика: духовні засади», «Уроки для сталого розвитку» та інші.

В сучасних умовах виникає необхідність створювати власні розробки, підручники, авторські програми. Це є результатом творчого пошуку вчителя і підвищення його професійного рівня.

Випереджаюча освіта дає запит на активну участь людини у громадянському суспільстві, тому бажано вчителю не замикатися у стінах школи, але активно співпрацювати з громадськими організаціями, благодійними фондами, бути небайдужим до оточуючого простору. Результатом такої співпраці може стати створення проектів з вчителями, учнями, батьками і громадськістю. Прикладом такого проекту є проект «Ріка любові», метою якого є інклюзія дітей з особливими потребами в суспільство здорових людей».

Звичайно, розвитку творчого потенціалу вчителя є участь у професійних конкурсах, таких, як «Учитель року», «Вчитель-новатор» та інші. Саме це сприяє вчителю зробити аналіз власного досвіду та поставити цілі на майбутнє.

Важливо, щоб вся ця діяльність не була стихійною, а підпорядкована єдиній цілі, проблемі, над якою працює вчитель в даний час.

Оскільки освіта для сталого розвитку базується на фундаментальному припущенні, що людство має радикально змінити сучасний хід економічного, екологічного і соціального розвитку для забезпечення здорового та якісного життя нинішніх та майбутніх поколінь, вчителю необхідно розвивати власне мислення, орієнтоване на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети та передавати ці набутки учням. Цьому сприяє постійне осмислювання вчителем таких питань, як сенс життя, призначення людини, шляхи власного внеску в зміну суспільства, громадянська позиція, життєві цінності та обговорення їх з учнями на засіданнях круглих столів та інших заходах. Прикладами можуть бути традиційний круглий стіл для старшокласників «Дивись на мене як на рівного», присвячений проблемам спільного життя людей з особливими потребами зі здоровими людьми, «Мій шлях в науку» та інші.

Тільки творчий учитель може виконати завдання освіти для сталого розвитку: поетапний гармонійний та збалансований розвиток всебічно освіченої соціально активної особистості, яка має світогляд, сформований на основі моральних принципів та норм, що забезпечують готовність до соціально–відповідальної поведінки і безперервної освіти. Для учителя це означає перехід від передачі знань до створення умов для їх активного засвоєння та отримання практичного досвіду.

Можна зробити висновки, що творчий педагогічний потенціал вчителя – це динамічний стан рефлексивного ставлення вчителя до себе як самокреативної особистості і своєї поведінки у професійній діяльності відповідно до осмислення педагогічних цінностей та взаємодії з іншим. Динамічний стан – це особистість у стані постійної зміни, тобто зростання особистості є способом її існування [4]. Для піддержання цього динамічного стану потрібно мати правильну мотивацію, здатність до критичного аналізу за умов постійної саморефлексії, вміння здійснювати самооцінку, бути цілеспрямованим.

Високі естетичні, морально-етичні, загальнолюдські цінності характеризують особистість педагога як еталон, зразок, на який можуть орієнтуватися учні, працюючи над розвитком власної особистості. Толерантність, вміння не тільки висловлювати власну думку, але й з повагою поставитися до думки іншого, гнучкість мислення допомагає знайти вихід з будь-якої ситуації, практично використати той власний досвід, який буде доцільним при вирішенні даної проблеми. Образність мислення не тільки дає можливість створювати щось принципово нове, але й допомагає шукати нестандартні підходи і нетривіальні шляхи вирішення будь-яких завдань. Впевненість у собі допомагає людині, яка безпосередньо займається педагогічною діяльністю, реалізувати свій професійний потенціал і в певній мірі впливати на своїх учнів.

Оптимізм допомагає в найскладніших педагогічних ситуаціях не втрачати віри в кінцевий результат і робити все, щоб в повній мірі вжити ефективних заходів, результативність яких може проявитися й через досить тривалий час [3].

Отже, творчий потенціал вчителя представляє собою процес і результат розвитку ним своєї індивідуальної своєрідності в процесі творчості, але не як самоцілі, а як необхідної умови для нагромадження й реалізації власного творчого потенціалу в нових, що раніше не існували культурних, соціальних, матеріальних і професійних цінностях. Тому саме розвиток творчого потенціалу надає можливість вирішити завдання освіти для сталого розвитку.

Тому становлення висококваліфікованого творчого вчителя школи, вироблення в нього вмінь і бажання самостійно працювати над собою, віддавати свій розум і серце підростаючому поколінню є одним із найважливіших завдань сучасної педагогічної освіти. Освіта повинна формувати цінності, ставлення людини до себе та довкілля, стиль життя, активну життєву позицію – тобто все, що необхідне для забезпечення сталого майбутнього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


1. О.Є. Висоцька. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології. – Дніпропетровськ. - «Акцент ПП», 2012.

2. Вознюк Лідія Володимирівна. Педагогіка творчості у контексті розвитку сучасної освіти. - http: //www.doippo.dp.ua/

3. М.М. Бєлік, ст. гр. УНЗ-11-Б3. Розвиток творчого потенціалу вчителя загальноосвітнього навчального закладу. http://mp2.umo.edu.ua/wp-content/uploads/2012/04/Бєлік.pdf

4. Исаева Л.А. Изучение уровней развития творческой активности студентов в процессе педагогической практики // Профессиональная направленность музыкального образования: Сб. тр. – Саратов, – 1980. – С. 26 - 30.

Сенюк Світлана Яківна,

учитель історії Гейківської ЗОШ



Каталог: uploads -> editor -> 1480 -> 91464
editor -> Креативний підхід вчителя до підготовки уроків читання
editor -> Розділ 1 Загальні відомості
editor -> Урок №3 Тема. Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду
editor -> Тема. Шекспірівський театр. Трагедія «Гамлет»: її філософсько-етична проблематика. Особливості конфлікту, зображення світу у творі. Мета
91464 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. К.: Освіта, 2013
91464 -> Технології креативної освіти як складова створення інноваційного освітнього простору розвитку особистості
91464 -> Методичні знахідки шкіл криворізького району


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Схожі:

Реалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку iconРеалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті
Реалізація компетентнісного підходу в художньо-естетичній освіті. Мтодичний посібник для вчителів художньо-естетичних дисциплін....
Реалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку iconДослідно-експериментальна робота та інноваційна діяльність навчальних закладів м.Ірпеня
Огодення в освіті вимагає широкого застосування сучасних інноваційних технологій реалізації змісту навчання на засадах диференціації,...
Реалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку iconДо листа Міністерства
Нині постає потреба у визначенні резервів підвищення ефективності навчального процесу на засадах компетентнісного підходу І розкритті...
Реалізація сучасних інноваційних технологій навчання на засадах компетентнісного підходу у контексті випереджаючої освіти для сталого розвитку iconПочаткова школа
Нині постає потреба у визначенні резервів підвищення ефективності навчального процесу на засадах компетентнісного підходу І розкритті...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка