Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні



Скачати 265.24 Kb.
Дата конвертації11.03.2018
Розмір265.24 Kb.

КЗ ЛОР «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека»

Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню памяті Героїв Небесної Сотні

І. Історична довідка

ІІ. Заходи до відзначення

ІІІ. Рекомендована література

Львів – 2016

20 ЛЮТОГО 2016 Р. – ДЕНЬ ПАМЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ



Указ № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Президент України Петро Порошенко 11 лютого 2015 р. підписав Указ №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Документом встановлено щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.



І.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину.

Герої Небесної сотні – не звичайні люди, а обрані, бо відстояли найдорожче, що дав Господь людині, – життя ціною свого життя.

Читаючи про них у соцмережах, розумієш: це активні світлі люди. Вони своїм способом життя вже міняли світ на краще. Серед них були прекрасні сім’янини, добрі господарі, надійні годувальники, майстри–золоті руки, які вже збудували свої садиби, народили дітей і понад усе любили Україну.

Красиві мужчини в розквіті сил часто лишали рідних і коханих та їхали на заробітки в Європу, але завжди поверталися, бо знали, що країни, кращої за Батьківщину, немає. За неї й вийшли на Майдан.

А юнаки Небесної сотні (наймолодшому 17 років) – це мрійники, інтелектуали, що активно листувалися в соцмережах з усім світом, бували за кордоном, любили мандрувати Україною й мали реальні проекти та плани вже на сьогодні, вже нині. Колеги вбитого політолога Сергія Кемського, з якими він заснував Інститут політичних та економічних ризиків, розповідають про вже здійснені ним проекти. Сергій створив портал про Україну для англомовних користувачів, організував сайт, де юристи надавали безоплатні онлайн-консультації. Він викривав корупціонерів і провів серію власних розслідувань. Про завдання та дії Майдану написав 19 грудня 2013 року у статті «Чуєш, Майдане?», бо вважав, що він має бути постійним по всій Україні: «Усе це непросто. Але докорінні зміни в суспільстві ніколи не здійснюються без тисяч і тисяч людей, які вирішили жити по-іншому».

Вінниця та Вінницька область

1. БРЕЗДЕНЮК Валерій, 50 років, м. Жмеринка. Куля снайпера поцілила в спину 19 лютого. Художник у техніці ебру (малюнки на воді), фіналіст шоу «Україна має талант». Він мав свій комп’ютерний клуб. Його любили діти. Коли Валерія поранили, він зателефонував з лікарні й заспокоїв рідних, що з ним усе гаразд. Але рана була не сумісна з життям. В нього залишилися дружина та двоє дітей. 

2. ЛІНІЙЧУК Олег, 25 років, м. Вінниця. Олега сильно побили «беркутівці», травми спричинили крововилив. Олег навчався у Вінницькій політехніці й закінчив її із червоним дипломом. 

3. ПОЛЯНСЬКИЙ Леонід, 38 років, м. Жмеринка. Загинув 20 лютого на Майдані. Батько двох дітей. Рідні розповідають, що він був життєрадісний чоловік і не міг стояти осторонь, коли в Україні панувало беззаконня. 

4. ШИМКО Максим, 33 роки, м. Вінниця. Загинув 20 лютого на Майдані. Був учасником клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Останній запис, який він залишив на своїй сторінці у соціальній мережі, датується 18 лютого: «За Україну! Всі, хто може, їдьте в Київ!». 

Волинська область

5. БАЙДОВСЬКИЙ Сергій, 24 роки, м. Нововолинськ. Загинув 20 лютого від вогнепального поранення в легеню. Працівник магістрального нафтопроводу «Дружба». Жив у Луцьку. Одна з останніх цитат на його сторінці в соцмережі – слова Левка Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе...». 

6. ГРИНЕВИЧ Едуард, 29 років, с. Деревок Любешівського району. Загинув від кулі снайпера, тіло знайшли в Михайлівському соборі. Був знавцем комп’ютерної техніки, навчався в Рівненському гуманітарному університеті. Його останні слова в соціальній мережі: «Дорослі, не будьте байдужими, якщо не ви, тоді ваші діти будуть захищати свободу...». 

7. МОЙСЕЙ Василь, 22 роки, м. Ківерці. Загинув 20 лютого. Навчався в Університеті «Україна» в Луцьку. «Коли я витягнув Василя з поля бою, останніми його словами були: «Я всіх вас люблю!» – розповів побратим Героя. 

8. ТАРАСЮК Іван, 21 рік, смт Олика Ківерцівського району. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. На своїй сторінці в соцмережі зробив такий останній запис: «Тільки червоночорний прапор боротьби приведе нас під синьожовтий стяг свободи!!!». Був закоханий у дівчину Тетяну, планував одружитися й мати багато дітей.

Донецька область

9. ПАНТЕЛЄЄВ Іван, 32 роки, м. Краматорськ. «19 лютого, коли оголосили перемир’я, хлопці збиралися додому. Були втомлені, брудні. Як побачили, що Майдан і не думає розходитись, швиденько помилися, переодягнулися та знову зайняли свої позиції», – розповіла волонтерка. Іван загинув 20 лютого на Інститутській. Снайпер випустив п’ять куль у серце. Рокмузикант, автор пісень групи «Небо мінус». Напередодні співав майданівцям свою улюблену пісню «Не везет мне в смерти, повезет в любви...». 

10. НАУМОВ Володимир, 44 роки, селище Шевченко Добропільського району. Це той чоловік із Самооборони, якого знайшли задушеним на Трухановому острові, раніше його викрали. Друзі кажуть, він за покликом серця поїхав на своїй машині на Майдан, на барикади. Любив Шевченка. Народився того самого дня, що й поет. Знав «Кобзар» напам'ять. Залишилися дружина, двоє малолітніх синів і старенька мама. 

Житомир та Житомирська область

11. ЗАЙКО Яків, 73 роки, м. Житомир. Загинув 18 лютого на вулиці Інститутській. У чоловіка стався інфаркт, коли він утікав від «Беркута». Народний депутат України Верховної Ради першого скликання від Народного Руху. Головний редактор газети «Голос громадянина». 

12. КЕМСЬКИЙ Сергій, 33 роки, м. Коростень. Загинув 20 лютого на вулиці Інститутській від пострілу снайпера. Був експертом Інституту політичних та економічних ризиків, перекладав з англійської. 

ІваноФранківськ та ІваноФранківська область

13. ГРАБОВСЬКИЙ Ярослав, 34 роки, смт Печеніжин Коломийського району. 

14. ГУРИК Роман, 19 років, м. ІваноФранківськ. Убитий 19 лютого кулею снайпера, що влучила в скроню. Закрив собою дівчину, волонтерамедика, яка тягнула пораненого. Екстерном закінчив школу. Студент Прикарпатського університету (факультет психології). «Роман постійно казав, що треба виходити за стандартні рамки в усьому, в думках, ділах, що сірість не веде до прогресу», – розповіли друзі Героя. 

15. ДІДИЧ Сергій, 44 роки, с. Стрільче Городенківського району. Був сотником. Загинув 18 лютого від втрати крові після того, як у нього влучила граната й розірвалася біля сонної артерії. Депутат Городенківської районної ради. На Майдані був з усією сім'єю. Його громадську організацію «Золоте Руно», яка влаштовувала сплави Дністром, знають в усій Україні та за її межами. 

16. ДМИТРІВ Ігор, 30 років, с. Копанки Калуського району. Загинув 20 лютого. Снайпер прострелив йому легеню, тіло знайшли в підвалі КМДА. Сам збудував будинок. 

17. КАЛИНЯК Богдан, 52 роки, м. Коломия. Під час боїв на Грушевського його полили крижаною водою з водомета. 28 січня помер у лікарні в ІваноФранківську. Працював слюсарем, потім став приватним підприємцем. 

18. ПАВЛЮК Володимир, 40 років, м. Коломия. 

19. ТКАЧУК Ігор, 39 років, с. Велика Кам'янка Коломийського району. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Батько трьох неповнолітніх дітей. У селі про нього розповідають як про роботящого, доброго сім’янина, котрий до діток звертався «золотко моє». Мав три корови, тяжко працював. Їздив на заробітки до Києва, Коломиї, Чехії. 

20. ХУНТСААР Артур, 29 років, м. ІваноФранківськ. Убитий 18 лютого в Маріїнському парку під час штурму силовиками й тітушками. Куля пробила його наскрізь.

Кіровоградська область

21. ЧМІЛЕНКО Віктор, 53 роки, с. Борисівка Бобринецького району. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Тіло знайдено в готелі «Україна». Фермер, громадський активіст. Хлібороб захищав свою землю від нападників. Просив захисту в міліції. Але проти нього порушили кримінальну справу. Тоді він вийшов під прокуратуру з білим простирадлом, на якому написав: «Коли безправ’я стає законом, спротив стає обов’язком». Повісив гасло на старенькому тракторі. Поряд прив’язав дві кози й чотири свині. 



Київ та Київська область

22. БОНДАРЄВ Сергій, 32 роки, м. Київ, уродженець м. Краматорська Донецької області. Помер від чотирьох кульових поранень під час першого штурму біля Будинку профспілок. Програміст GlobalLogic Україна. Залишилися вагітна дружина та донька. 

23. ВАСИЛЬЦОВ Віталій, 37 років, село Жорнівка КиєвоСвятошинського району. Застрелений снайпером 19 лютого на Інститутській. Громадський активіст, був одним із найкращих професіоналів у декоративному садівництві України. Розпочав зводити свій будинок. Батько двох дітей. 

24. ВЕРЕМІЙ В'ячеслав, 32 роки, м. Київ. Журналіст газети «Вести». Тітушки вистрелили чоловікові в груди. Він помер вранці 19 лютого в лікарні через втрату крові від кульового поранення. Без батька залишився 4місячний син. 

25. ДВОРЯНЕЦЬ Антоніна, 62 роки, м. Бровари. Пенсіонерка. Щодня приносила активістам їжу. «Я приходжу сюди заради майбутнього дітей і онуків», – казала рідним. 18 лютого її тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу до станції метро «Хрещатик». Тоді метро було перекрите й люди не мали, де сховатися і їх били «беркутівці» й тітушки. Офіційна версія гибелі – серцевий напад. Жінка була ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС. 

26. КІЩУК Володимир, 58 років, смт Димер. Загинув 18 лютого під час сутичок між мітингувальниками та «беркутівцями». Його тіло знайшли в Будинку офіцерів із проломленою в ділянці потилиці головою. В активіста залишилися троє дітей. 

27. КУЛЬЧИЦЬКИЙ Володимир, 65 років, м. Київ. Загинув у ніч з 18 на 19 лютого. Куля пройшла навиліт крізь серце та застрягла в одязі, а друга влучила в живіт. 

28. МАКСИМОВ Дмитро, 19 років, м. Київ. 19 лютого йому вибухом гранати відірвало руку, хлопець стік кров'ю, він мав ваду слуху. Його тіло декілька днів лежало в Михайлівському соборі. Дмитро – срібний і бронзовий призер із дзюдо Дефолімпійських ігор 2013 року в Софії, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня.

29. МЕЛЬНИЧУК Володимир, 39 років, м. Київ. 20 лютого не мав жодної захисної амуніції й просто спостерігав за протистоянням під стінами Жовтневого палацу. Його наздогнала куля снайпера. Помер у 17й столичній лікарні. Володимир участі в бойових діях не брав, допомагав, чим міг, привозив теплі речі, їжу, розвозив поранених по лікарнях. 

30. МОВЧАН Андрій, 34 роки, м. Київ. Загинув 20 лютого від вогнепального поранення в голову. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член «Демократичного альянсу». Був дуже доброю і тихою людиною, щодня обходив барикади та цікавився, чим може бути корисний. 

31. ПЕХЕНЬКО Ігор, 43 роки, м. Вишгород. Будівельник за фахом. На акції протесту ходили всією родиною. Батьки повернулись додому, а Ігор залишився на Майдані. Чергував біля свого намету поблизу Будинку профспілок. 19 лютого телефонував мамі, аби не хвилювалась. Наступного дня з ним уже не було зв’язку. Ігоря розстріляли 20 лютого, коли він вийшов з намету. У тілі знайшли три кулі. 

32. ПЛЕХАНОВ Олександр, 22 роки, м. Київ. Загинув 18 лютого. Архітектор, випускник Київського університету будівництва та архітектури, не дожив одного дня до вручення диплома. 7 березня йому мало виповнитись 23 роки. У нього було багато захоплень, він любив мандрувати. Сам склав велосипед і пропагував як надійний засіб пересування, щоб повітря було чистим. 

33. САЄНКО Андрій, 41 рік, м. Фастів. Загинув на Майдані 20 лютого від кулі снайпера. 

34. ЦЕПУН Андрій, 35 років, м. Київ. Його побили до смерті невідомі в ніч на 21 лютого, коли він сам повертався додому. Тіло Андрія знайшли в іншому районі міста – аж на Куренівці. В Андрія залишилися дружина та 8річний син. 

35. ЦАРЬОК Олександр, 52 роки, м. Васильків. Загинув 20 лютого від снайперської кулі в шию. Йшов у першій шерензі разом із активістами Майдану, відтісняючи «Беркут» від барикад. Він у перших рядах по кілька днів блокував спецпризначенців спецпідрозділу «Тигр» у військовій частині Василькова, щоб вони не вирушили на Київ. 

36. ЧАПЛІНСЬКИЙ Володимир, 44 роки, м. Обухів. Коли повстав Майдан, періодично туди приїздив. У прямому ефірі попередили, що за півгодини буде «зачистка». Дружина зателефонувала й попросила чоловіка відійти хоча б ближче до сцени, в безпечне місце, але у відповідь почула: «Свєто, тут мало людей. Якщо піду, то хто тут стоятиме?». Вона дуже любила свого чоловіка – надійного сім’янина і годувальника. У сім'ї двоє дітей.

37. ШАПОВАЛ Сергій, 45 років, м. Київ. 18 лютого його знайшли мертвим у Будинку офіцерів. Активіст Самооборони Майдану. В нього залишилася старенька мати. 

38. ШВЕЦЬ Віктор, 57 років, с. Гатне КиєвоСвятошинського району. Загинув 19 лютого від снайперських куль, що влучили у груди та шию. Військовослужбовець у відставці, старший мічман. Прийшов на Майдан 18 лютого, коли почув про його «зачистку»: «Не можу дивитись, як дітей убивають». Він був годувальником у сім’ї. Без його захисту залишилися дружина, теща, дочка та онучка. Всі вони живуть на мізерні пенсії. 



Львів та Львівська область

39. БЛЬОК Іван (або Тур – за прізвищем дружини), 40 років, м. Городок. Приватний підприємець. Загинув 20 лютого на Інститутській від кулі снайпера. «Він справжній український господар, мав свій бізнес, любив допомагати людям. Три роки, як збудував свою хату. Видав старшу доньку заміж, залишилося ще двоє молодшеньких – син і донька. На Майдан їздив постійно. Після того, як 18 лютого почали активно стріляти по людях, він поїхав до Києва, що вже був заблокований. «Тату, може не поїдеш? Я чув, там снайпери стріляють», – просив дев’ятирічний син. Але батько відповів: «Синку, я їду, а повернуся героєм. І з перемогою». 

40. БОЙКІВ Володимир, 58 років, м. Львів. 18 лютого зник, кілька днів його розшукувала родина, 24 лютого помер у київській лікарні. Працював будівельником, був керівником будівельної фірми. «Наталко, я тут біля водометів, біля вулиці Грушевського, я тут повинен бути», – це останні його слова до дружини. 

41. ВАЙДА Богдан, 58 років, с. Летня Дрогобицького району. Загинув 20 лютого від кулі снайпера. На Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня зателефонував сестрі: «Люба, тут справжня війна! Стріляють...», – після цього розмова обірвалася. 

42. ВАРЕНИЦЯ Роман, 35 років, с. Старий Яр Яворівського району. 20 лютого застрелений снайпером на вул. Інститутській. Мав дружину та двоє дітей. Учителі пригадують, що в Романа з дитинства було загострене почуття справедливості. 

43. ВЕРБИЦЬКИЙ Юрій, 50 років, м. Львів. Одна з перших жертв революції. Закатований невідомими в лісі біля Бориспільської траси. Сейсмолог, працював у науковому інституті, альпініст. Товариші Вербицького з клубу «Екстрем» мають намір назвати одну з вершин Кавказу його іменем.

44. ДИГДАЛОВИЧ Андрій, 41 рік, с. Сокільники Пустомитівського району. Загинув 20 лютого. Будівельник. Провів на Майдані всі три місяці, мав травму ока. Вранці останнього дня зателефонував родичеві, якому схвильовано переказував: приїхало багато молодих хлопців на підмогу, але вони геть молоді й недосвідчені. Якщо почнеться щось, їх перестріляють. Саме витягуючи з лінії фронту пораненого снайпером, Андрій отримав кулю, яка пробила наскрізь бронежилет.  

45. ЖАЛОВАГА Анатолій, 34 роки, м. Дубляни. 19 лютого куля снайпера майже повністю розтрощила йому череп, чоловіка ховали з накритою головою. Мав вищу освіту, був кандидатом у майстри спорту. Після травми залишив спорт і став будівельником. Їздив на заробітки в Бельгію, Португалію. На Майдані був від самого початку. 

46. ЖЕРЕБНИЙ Володимир, 28 років, м. Рудки. Загинув 20 лютого на вулиці Інститутській. Снайпер поцілив юнакові в голову та сонну артерію на шиї. Володимир працював у Вишнянському коледжі Львівського НАУ. Був на Майдані більш як місяць. 

47. ШИЛІНГ Йосип, 61 рік, м. Дрогобич. Загинув 20 лютого біля Жовтневого палацу від пострілу в голову. За професією будівельник. Останніми роками часто їздив на заробітки. Хотів жити у вільній заможній країні, щоб онуки не шукали щастя по закордонах. Був дуже веселим чоловіком, понад усе любив співати українських пісень. 

48. ІЛЬКІВ Богдан, 51 рік, смт Щирець Пустомитівського району. Загинув 22 лютого від кульового поранення в живіт. Лікарі два дні намагалися врятувати йому життя, але не вдалося. В Богдана залишилося двоє доньок. 

49. КОРЧАК Андрій, 49 років, м. Стрий. Загинув 18 лютого під час сутичок на вулиці Інститутській. «Беркутівці» проломили йому голову. На Майдані ще з листопада. Завжди був на передовій. Робив усе: і воював, і дрова рубав. Неодружений. Напередодні загибелі телефонував до брата й казав, що має погане передчуття. 

50. КОЦЮБА Віталій, 31 рік, м. Львів. Уродженець села Вороблячин Яворівського району, там його і поховали. Загинув 20 лютого від вогнепального поранення. Мав дружину та двох діток. За словами очевидців, активісти, ризикуючи власним життям, під обстрілом повернулися за Віталієм, але вже живим його витягнути з того пекла не вдалося. 

51. ПАНЬКІВ МиколаОлег, 39 років, с. Холодновідка Пустомитівського району. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Батько двох неповнолітніх дітей. Востаннє поїхав до Києва ввечері 18 лютого. Мати Героя каже, що він загинув, коли витягав поранених та вбитих із передової: «Я його просила: «Сину, не їдь!». Він відповів: «Я не поїду, другий не поїде, а в цій державі жити моїм дітям». 

52. СЕНИК Роман, 45 років, с. Наконечне Друге Яворівського району. Працював оператором на заправці. Помер 25 січня в київській лікарні від поранення в плече бронебійною кулею спеціального призначення. Переніс кілька операцій, втратив багато крові, йому довелося навіть ампутувати руку, але він не вижив. У восьмирічному віці Роман врятував маленьку дівчинку, яка тонула в озері. Служив у миротворчому контингенті ООН у Югославії. На Майдані його називали «Турківським прапороносцем». Він не мав ані каски, ані бронежилета. 

53. СОЛЬЧАНИК Богдан, 29 років, уродженець м. Старий Самбір. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Викладач Українського католицького університету, історик, громадський діяч. Восени планував одружитися. Разом зі своїми студентами був у Києві, коли 30 листопада «Беркут» побив людей. Його вбили, коли втретє приїхав на Майдан. Товариші просили не їхати, «адже на Майдані вбивають». А він відповів: «То не найгірша смерть». 

54. ТОЧИН Роман, 44 роки, м. Ходорів. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Батько двох дітей, сотник оборони Майдану. У Ходорові його знали як доброго майстра: зводив будинки, ремонтував квартири. Особливо дбав про якість своєї роботи. Мав авторитет серед людей.  

55. УШНЕВИЧ Олег, 31 рік, м. Дрогобич. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Закінчив Львівську політехніку. Будівельник. Останніми роками працював у Португалії, приїхав на різдвяні свята, почув про Майдан і прийшов. Тут познайомився з дівчиною, якій написав вірша – освідчення в коханні. В останню ніч читав свої вірші про Україну. 



Рівне та Рівненська область

56. ГОРОДНЮК Іван, 29 років, м. Березне. 18 лютого під час штурму Майдану його облили водою з водомета й побили. Захворів і 19 лютого приїхав додому лікуватися, але серце не витримало й він помер. Був керівником гуртка сучасних танців. У соцмережах залишив чудові фотографії про свої захопливі мандрівки Україною. 

57. ОПАНАСЮК Валерій, 42 роки, м. Рівне. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Залишив дружину при надії, а чотирьох дітей – сиротами. 

58. ХРАПАЧЕНКО Олександр, 27 років, м. Рівне. Загинув 20 лютого на останній барикаді на вулиці Інститутській від пострілу снайпера. Театральний режисер.



Полтавська область

59. СЕРДЮК Ігор, 40 років, м. Кременчук. Загинув 18 лютого внаслідок кульового поранення. Підприємець. Будував барикаду, на нього та інших активістів напали тітушки та «беркутівці». Під час сутички хтось вистрелив Ігорю в обличчя, й він загинув на місці. В нього залишилися дружина та донька. 

60. ЧЕРНЕНКО Андрій, 35 років, с. СлободоПетрівка Гребінківського району. 18 лютого дістав кульове поранення, наступного дня помер у київський лікарні. Працював на столичному СТО. Залишилися дружина та восьмимісячна донька. 

Суми та Сумська область

61. БРАТУШКО Олексій, 35 років, м. Суми. Завжди був привітний і усміхнений. Розмовляв російською, та вважав себе щирим українцем, так про себе й казав. Залишилися батьки, дружина, двоє малолітніх дітей. За два тижні перед трагедією в нього народився син. 



Тернопільська область

62. ВОЙТОВИЧ Назар, 17 років, с. Травневе Збаразького району. Загинув 20 лютого від кулі снайпера. Студенттретьокурсник кооперативного коледжу (факультет дизайну) в Тернополі. Був єдиним сином у батьків. Змалку зростав позитивним, умів дружити, не зраджував своїм словам та вчинкам. Захоплювався історією, особливо козацької доби. За розповіддю викладача живопису і рисунка, на його малюнках неодмінно була українська символіка – калина, тризуб, козаки. Хлопець ніколи не пропускав занять без поважних причин. А 20 лютого чомусь не відвідав заняття. Виявилося, що напередодні ввечері він зібрав речі для троюрідного брата і друзів на Майдані та поніс усе до автобуса й разом з усіма вирушив на Київ. На Майдані провів усього дві години. 

63. ГОЛОДНЮК Устим, 19 років, м. Збараж. Студент. 20 лютого снайпер уцілив йому в голову. Перед загибеллю сказав батькові по телефону: «Не хвилюйся, у мене є чарівна оонівська каска й зі мною нічого не станеться». По яскравоблакитній касці, яку наскрізь прострілив снайпер, батько впізнав сина. 

64. КАПІНОС Олександр, 29 років, с. Дунаїв Кременецького району. Помер 19 лютого в лікарні внаслідок зупинки серця. За однією з версій, у нього влучила граната, за іншою – правоохоронець вистрілив йому в голову гумовою кулею з помпової рушниці. У 2012 році він витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти «мовного» закону. Був волонтером літніх таборів для дітейсиріт зі всієї України. 

65. КОСТЕНКО Ігор, 22 роки, с. Зубрець Бучацького району. Студентгеограф Львівського національного університету, журналіст спортивного видання «Спортаналітик». Був активним редактором української «Вікіпедії». 20 лютого дві снайперські кулі обірвали його життя, одна влучила в голову, друга – у груди.

Харків та Харківська область

66. КОТЛЯР Євген, 33 роки, м. Харків. Загинув 20 лютого, коли потрапив під обстріл біля виходу зі станції метро «Хрещатик». Чоловік працював промисловим альпіністом і найбільше запам'ятався в рідному місті як громадський активіст, котрий виступав проти вирубування парку – одного з «проектів» Кернеса. 



Хмельницький та Хмельницька область

67. БОНДАРЧУК Сергій, 52 роки, м. Старокостянтинів. Загинув 20 лютого від кулі снайпера. Учитель фізики в гімназії, заслужений учитель України. Був моральним авторитетом і для колег, і для учнів. Вони ще за його життя присвячували йому вірші. Життя цього вчителя – приклад для наслідування, вважають земляки. 

68. ДЗЯВУЛЬСЬКИЙ Микола, 56 років, м. Шепетівка. Застрелений 20 лютого снайпером на Інститутській. Учитель географії та біології. Брав активну участь у громадськополітичному житті міста, останній час був помічником народного депутата. 

69. КОРНЄЄВ Анатолій, 53 роки, с. Гаврилівці Кам'янецьПодільського району. Помер 20 лютого від снайперського пострілу в серце. Військовий, сільський голова села Руда, працьовитий хлібороб. Про Майдан казав: «Як можна ховатися, коли там убивають дітей?!». 

70. ПАГОР Дмитро, 21 рік, м. Хмельницький. Загинув увечері 19 лютого в Хмельницькому біля будівлі СБУ, звідки було відкрито стрілянину. Поранений у голову, невдовзі помер у лікарні. «У морзі нам сказали, що в нього кульове поранення, нібито стріляли з автомата Калашникова, але кулі не показали. Дмитро закривав собою дівчину, коли лунали постріли», – розповів дядько загиблого. Працював на автомобільній мийці. 

71. СЕМИСЮК Микола, 28 років, м. Хмельницький. Помер 20 лютого від кульового поранення в голову. 

72. ШЕРЕМЕТ Людмила, 72 роки, м. Хмельницький. Жінка, стоячи під час штурму на колінах перед обласним управлінням СБУ в Хмельницькому та благаючи не стріляти, дістала не сумісне з життям вогнепальне поранення. Три дні боролася зі смертю, проте 22 лютого її серце зупинилося. 

Черкаси та Черкаська область

73. ГОРОШИШИН Максим, 25 років, с. Грушківка Кам'янського району. Його тіло знайшли 20 лютого поблизу урядового кварталу. Активіст отруївся газом. Концентрація отрути в легенях була така велика, що лікарі нічого вдіяти не змогли. За ним тужать семеро братів і сестер.

74. ПАРАЩУК Юрій, 48 років, м. Тальне. Загинув 20 лютого від снайперських куль на вулиці Інститутській. Столяр. В Юрія залишилися син та дві прийомні доньки. Рятував людей, не маючи жодних захисних засобів, навіть шолома. 

75. ПАСХАЛІН Юрій, 30 років, м. Черкаси. Загинув 20 лютого від снайперських куль, діставши три вогнепальні поранення в спину і пневматичне поранення. Мешкав у Києві, працював комірником на приватному підприємстві. Серйозно займався штангою. Залишилися дружина та семирічний син. 

76. СМОЛЯНСЬКИЙ Віталій, 29 років, с. Фурманка Уманського району. Загинув 20 лютого. Батько двох маленьких дітей. Жив і працював у Києві. Казав, що, стоячи на передовій, бореться за майбутнє своїх синів. 

77. ЧЕРНЕЦЬ Віктор, 36 років, с. Подібна Маньківського району. 19 лютого його збив джип супроводу тітушок на УманськоМаньківському блокпості. Цей блокпост був найпотужніший. Тут згорів бус тітушок, було захоплено ще 2 автобуси. Батько двох дітей.



Чернівці та Чернівецька область

78. ЩЕРБАНЮК Олександр, 41 рік, м. Чернівці. Загинув 20 лютого від кулі снайпера. Приватний підприємець, займався будівництвом. На Майдані був із перервами, але від самого початку й казав, що «справжній мужчина повинен бути там, де потрібні зараз люди, на передовій». Батько двох дітей. 



Чернігівська область

79. ПРОХОРСЬКИЙ Василь, 33 роки, смт Дмитрівка Бахмацького району. Мешкав у Києві, орендував квартиру. Зник 18 лютого на Майдані. Відтоді не виходив на зв'язок. Спочатку друзі знайшли його куртку і телефон, а 22 лютого вже пішли на розпізнання тіла. Він був весь синій, у нього були вибиті зуби. Ходив на Майдан після роботи, підносив продукти, допомагав активістам. Не мав жодного захисту – ані шолома, ані щита. У соцмережі написав: «Рабів до Раю не пускають».



Білорусь

80. ЖИЗНЕВСЬКИЙ Михайло, 25 років, м. Київ. Громадянин Білорусі. Одна з перших жертв Майдану. Загинув 22 січня під час штурму на вулиці Грушевського, не доживши 4 днів до своїх 26ти. Дістав наскрізне поранення в серце мисливською кулею. Панахида за загиблим відбулася в Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві 26 січня, в день народження Михайла. 



Вірменія

81. НІГОЯН Сергій, 20 років, проживав у селі в Дніпропетровській області. Перша жертва Майдану. Загинув у боях на Грушевського. У кишені куртки носив аркуш паперу зі словами молитви «Отче наш» вірменською. Хотів оформити його в рамку і прикріпити там, де чергував. Не встиг... Читав вірші Шевченка: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!». 



Грузія

82. АРУТЮНЯН Георгій, 53 роки, м. Рівне. Громадянин Грузії. Убитий 20 лютого на барикаді. Сиротою залишилася дворічна донька. Півроку, як померла дружина, коли Георгій був на заробітках за кордоном. Сім'я жила дуже бідно. Планував виїхати на Батьківщину до родини, в місто Батумі, де народився. 

83. КІПІАНІ Давид, 34 роки. Громадянин Грузії. Його тіло з двома кульовими пораненнями знайшли поряд із барикадою в ніч на 21 лютого. Помер у «швидкій». З перших днів Євромайдану був на площі, навіть покинув для цього роботу. Був одним із активістів так званої грузинської сотні. Тисячі людей прийшли на похорон Давида у Тбілісі. В нього сиротою залишився син. 

84. ХУРЦІЯ Зураб, 53 роки, м. Кіровоград. Уродженець і громадянин Грузії. Не був активістом Майдану, помер від серцевого нападу 18 лютого біля станції метро «Хрещатик». 



Майже без відомостей

85. МАШКОВ Максим. Помер 22 лютого в реанімації 17-ї столичної лікарні.

86. ПОЗИНИЧ Дмитро.

87. ТАРЩУК Микола, 39 років. Помер унаслідок кульового поранення в шию.



ІІ. ЗАХОДИ ДО ВІДЗНАЧЕННЯ:

  1. оформити книжково-журнальні виставки:




  • «Спасибі вам усім звитяжні браття, низький уклін від серця до землі»: до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні;

  • «Мирні солдати Майдану»: до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні;

  • «Ангели сьогодення»: до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні;

  • «Народжені вмерти – залишаться жити в віках»: до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні;

  • Небесна сотня як вияв національного патріотизму в Україні;

  • А вони вірили. Пам’яті Героїв Небесної Сотні;



епіграфи до книжково-журнальних виставок:
«Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна»

(Мар’яна Савка)


«Небесна Сотня – герої незборені,
Найкращі , найвідважніші  сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші  мріяли, любили і жили…»

(Ольга Дзюба)


«За кожен крок заплачено кров’ю,
За кожне щастя — слізьми.
Небесна сотня, лише тобою
Зняте клеймо «раби»»

(Діана Іщенко)


«Це дивляться з темних небес

загиблі поети й герої –
всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє»
                                              ( С.Фоменко)
“Те, що сталося в цей день, просто перевертає все твоє життя. Ніколи, ніколи я не міг собі уявити, що стану свідком саме тих подій 20 лютого. Дня, коли люди зі щитами чи без них були розстріляні бравими молодиками-беркутівцями без найменшого докору совісті. Скажу чесно, спочатку хотілося тікати, бігти якнайдалі, щоб не бачити крові, яка в шпиталі при готелі “Україна” лилася рікою. Щоб не бачити, як безпорадні люди падають, немов скошені косою. Це страшно. Страшно уявити, що твоя матір може залишитись без сина. Всюди крики людей і постріли, що лунають нізвідки. Дивишся навколо – і бачиш, як незнайомі один одному люди із Сходу і Заходу гуртуються, намагаються врятувати і захистити поранених, що корчаться на землі від болю. Але нас об’єднували віра і любов до Батьківщини. Саме тому, зараз, в цей день, ми бачимо Київ без стрілянини, нових жертв і моря крові”.

(Калімончук Олександр)


«А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…»

(Іванна Дячук)

«Пам'ять про героїв Небесної сотні стане тільки відчуттями, якщо ми не плекатимемо плоди, гідні їх подвигу»

(Святослав Шевчук)




  1. для учнів старших класів провести виховні години, вечори-реквієми:




  • Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні;

  • «Мирні солдати Майдану»: до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні.




  1. ознайомити учнів старших класів з книгою Глави УГКЦ Святослава Шевчука «Небесна сотня»

(«Пам'ять про героїв Небесної сотні стане тільки відчуттями, якщо ми не плекатимемо плоди, гідні їх подвигу», — написав у своїй передмові до книги «Небесна сотня» Глава УГКЦ Святослав Шевчук.

«Герої Небесної сотні − теперішній голос нашого сумління та сторожі нашої громадянської поведінки. Небесна сотня — це наш біль і наша гордість, це наші сльози і душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас», — йдеться у передмові.

Глава УГКЦ застерігає: «Ця пам’ять стане тільки відчуттями, якщо ми не плекатимемо щодня плоди, гідні висоти подвигу Героїв Майдану».

Як пише Предстоятель УГКЦ, ця книга стала «новітнім українським Мартирологом», тобто «списком тих, хто своїм життям і геройською смертю засвідчив безмежну любов до друзів, уподібнившись цим до самого Господа нашого Ісуса Христа». Блаженніший Святослав закликає зупинитися «на цих святих сторінках» і помолитися за полеглих, які «за наше краще майбуття, за нас, наших та своїх близьких і рідних, дітей і внуків, тобто свою Батьківщину, віддали найдорожче, що мали, — своє життя».

Книга пам’яті «Небесна сотня» складається з хроніки подій на Євромайдані та біографій героїв Небесної сотні, спогадів їхніх родичів, близьких, друзів, побратимів. У виданні також міститься багато фотографій та реальних фактів з трагічних подій на Майдані у лютому 2014 року.

Особливістю книги є те, що, крім Блаженнішого Святослава, передмови до неї написали Патріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ КП Філарет і речник УПЦ протоієрей Георгій Коваленко.)



  1. організувати виставку дитячих малюнків, присвячених Героям Небесної Сотні

(«Майдан та Герої Небесної Сотні очима дітей»)

http://www.day.kiev.ua/sites/default/files/uu130704/unnamed_13.jpg
http://www.day.kiev.ua/sites/default/files/uu130704/unnamed_14.jpghttp://m.day.kiev.ua/sites/default/files/main/articles/28082014/16kartina3.jpg

Худ. Юрій Журавель

Худ. Роман Бончук

Худ. Роман Бончук
організувати огляд картин українських художників, присвячених Майдану та Героям Небесної Сотні https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/v/t1.0-0/s480x480/11001937_857385287637763_4793272510252021182_n.jpg?oh=e433002c5264e237bf8375718d36098c&oe=57393a41 http://static.uainfo.org/uploads/posts/2014-11/1417075493_1.jpg http://pravda.if.ua/images/news/14/04/04/1.jpg

http://cdnl.luxnet.ua/tv24/resources/photos/news/620_dir/201502/546202_1179765.jpg?201502225311
Худ. Юрій Журавель


http://espreso.tv/uploads/data/news/2014/03_2/d9271e6-06.jpghttp://espreso.tv/uploads/data/news/2014/03_2/2e5c194-04.jpg

http://espreso.tv/uploads/data/news/2014/03_2/0d9f7b3-01.jpghttp://espreso.tv/uploads/data/news/2014/03_2/9b17fba-09.jpg

Худ. Світлана Калінічева


  1. переглянути відео про Героїв Небесної Сотні:




  • Небесна сотня [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.02.2016).

  • Реквієм за небесною сотнею (Герої не вмирають) [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.02.2016).

  • Піккардійська терція – Небесна Сотня («Пливе кача по Тисині») [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.02.2016).

  • Ляпис Трубецкой – Воины Света [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.02.2016).

  • Небесна Сотня (Герої не вмирають) – Гурт «Вітер знає» [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.02.2016).

  • Тіана Роз – Мамо, не плач. Слава Героям / пісня 2014 [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.02.2016).

  • Анастасія Приходько та Микита Рубченко – «Герої не вмирають» [Електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com. – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.02.2016).
  1. провести виховний захід «Не маємо права забути про Небесну Сотню…» , на якому організувати зустрічі з людьми, чиї рідні чи друзі стали Героями Небесної Сотні. Використовувати подані вище відеоматеріали.


  2. вшанувати пам’ять величі подвигу, який здійснили Герої Небесної Сотні і запалити свічку.



ІІІ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Баранов, В. Під стінами Карфагена : /Майдан, революція, люди/ // Київ. – 2014. – № 6. – С. 11–120.

  2. Вклоняємось доземно українському солдату. – К., 2014. – 192 с. (Правда про війну в зоні АТО).

  3. Владика Борис Гудзяк: один з найкращих семестрів в історії України – це Майдан: /з ректором (2000 р.), президентом (2013 р.) Українського Католицького Університету Владикою Борисом Гудзяком спілкувався Максим Короденко/ // Освіта України. – 2014. – № 48, 22 груд. – С. 14.

  4. Дідула, П. Революція гідності: записки наймолодшого бійця 15-ої Львівської сотні // Дзвін. – 2014. – № 5. – С. 100–108.

  5. Левченко, І., Кіріяк, Л. Життя – мов спалах : урок-реквієм // Шкільний світ. – 2015. – № 11. – С. 16–18.

  6. Левчук, І. Г. Це наша Україна : [урок про єдність, незалежність і суверенність нашої держави, про героїв в зоні АТО] // Все для вчителя. – 2015. – № 11, листоп. – С. 19–21.

  7. Мензул, В. О. Пам’яті Небесної Сотні // Історія та правознавство. Позакласна робота. – 2015. – № 12. – С. 27–31. – Бібліогр.: 7 назв.

  8. Проколеко, М. Героям Небесної Сотні присвячується // Шкіл. світ. – 2015. – № 9. – С. 32–34.

  9. Осташко, Л. В. «Небесна сотня – герої нашого часу» : вечір-реквієм для уч. 9–11-х кл. // Шкільний бібліотекар. – 2015. – № 10. – С. 29–35.

  10. «Революція Гідності 2013–2014 рр. та агресія Росії проти України»: Додатковий параграф до підручника «Історія України» 11 клас: Науково-методичні матеріали для вчителів за додатковим параграфом до підручника // Історія України. – 2015. – № 9. – Спецвипуск журналу.

  11. Стефанчук, Г. За Україну, за її долю : вих. захід, присвяч. пам’яті героїв Небесної Сотні та воїнам АТО // Шкіл. світ. – 2015. – № 11. – С. 5–11.

  12. Юрчак, Н. В. Віче-реквієм «Герої не вмирають!» // Освіта та розвиток обдарованої особистості. – 2015. – № 11. – С. 49–55.


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconСценарій присвячений героям Небесної Сотні. У нашій пам’яті вони назавжди залишились
Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні icon20 лютого відзначатиметься День Героїв Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
О щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні на знак вшанування відваги, сили духу І стійкості громадян, які віддали...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconМета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconСценарій заходу пам’яті Небесної Сотні
Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни; вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні, прищеплювати любов...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconУ нашій пам’яті вони назавжди залишились Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні Прапор України, надписи «Герої не вмирають»
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconДень Героїв Небесної Сотні Указом Президента України №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Києві музею, присвяченого подіям Революції гідності; проведення за участю Національної академії наук, музейних, архівних та наукових...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconВиховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета
Революції гідності, короткими життєписами деяких героїв Небесної Сотні, розкрити суть подвигу Небесної Сотні, вшанувати героїзм українських...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconВони назавжди залишились у нашій пам’яті
Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconПам’яті героїв крут
Крутами, в якому українські студенти пожертвували своїм життям, аби спинити армію більшовиків при наступі на Київ. Цей приклад самопожертви...
Рекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні iconВиховний захід Пам'ять Героїв у полум’ї свічок Підготувала: Кл керівник групи в 14 1/9 Ганжа А. Г
Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка