Релігієзнавство



Сторінка18/27
Дата конвертації13.04.2017
Розмір4.81 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   27
Сьогодні, твердять лідери секти, відбувається інтенсивна моральна деградація та зубожіння “роду Адама”. В державі панують сатана й безбожники. Лунають заклики: “Кидайте роботу на сатанизм і шукайте Матері Світу! Не спілкуйтесь з демонічними родичами, безбожниками, фанатами-сектантами! Ваші близькі не по крові, а по духу! Заберіть своїх дітей з дитячих садків і ясел, шкіл і вузів. Терміново! Там найшаленіше розтління їх дияволом, найнебезпечніший його вплив. Кидайте роботу на сатаністів, кидайте навчання та йдіть за Марією Деві Христос” – це стрижень віровчення Білого братства.

Основна увага послідовників Білого братства зосереджується на пропаганді свого віровчення, на читанні книги “Вчення. про фохату”, що вважається своєрідною біблією юсмаліан.

Зазначений твір дає змогу опанувати сутністю нової релігії, показати її еклектичний характер і віднести до сайєнтологічного напряму нетрадиційних релігій.

Завдяки чіткій організації і активній місіонерській діяльності громади Білого братства стали поширюватися в різних областях України, а також в Росії і Білорусі. Нині нараховується близько двох тисяч чоловік активних послідовників Білого братства.

Громади Білого братства мають своєрідну організаційну структуру. На вершині керівної піраміди знаходяться лідери секти, за ними йдуть сефіроти, тобто довірені і наближені особи, потім за рангом слідують апостоли. Далі утворюються групи рядових юсмаліан, які очолюють “воїни Іллі” і “лицарі Єноха”. Крім того, існує ще одна категорія віруючих – “пацюки”. До них належать співчуваючі братству: вони вагаються у своєму виборі віри або видають себе за справжніх юсмаліан, однак такими насправді не стали. На думку лідерів братства цих віруючих слід викривати та позбавлятись від них. До тих віруючих, які висловлюють власні думки, що не співпадають з думкою лідера, і до непокірних застосовують покарання. Формами покарання є заборона носити білий одяг та ізоляція від участі в проповідях. Кінцевою формою покарання є виключення з братства. Діяльність релігійних громад координується і пильно контролюється, суворо регламентується життя та діяльність віруючих.

Після того як діяльність Білого братства почала набувати суто антисуспільного спрямування (листопад 1993 р. у Києві), тобто апока-ліптично передрікався кінець світу, правоохоронні органи припинили діяльність братства. За вироком суду в 1995 р. керівників конфесії було засуджено до різних строків ув’язнення. Внаслідок цього діяльність Білого братства в Україні набула дещо інших форм, знизилась його активність, значно скоротилася кількість послідовників.

За характером віровчення і культу, організаційною структурою та іншими ознаками Біле братство належить до харизматичних релігійних сект, істотною ознакою якої є застосування активних форм “промивання мозгів” своїх послідовників і використання євангельської термінології в проповідях, розчиненої у сучасних науково-технічних поняттях.

Серед неохристиянських течій, що діють в Україні, найпоширенішими є Церква Христа, Мормони, Новоапостольська церква, АУМ Сінрікьо тощо. Вони, як правило, мають зарубіжне походження і раніше не існували.

Церква Христа. Нова для України релігійна течія, її діяльність започаткували американські місіонери в 1991 р. Релігійні громади цієї церкви кількісно зростають, швидко поширюються в різних областях України. З 1992 р. вони зареєстровані органами державної влади. Церква не об’єднана в єдине ціле, в ній відсутнє централізоване управління. Релігійні організації діють автономно і мають різні назви, зокрема “Товариство історичної літератури”, “Товариство біблійної літератури”, “Церква скелі” тощо. Релігійні організації дістають фінансову підтримку від міжнародної місії “Голгофа”, яка знаходиться у США. Ця місія надсилає в Україну проповідників. Керівництво релігійними громадами, які називаються конгрегаціями. здійснюють старійшини, а богослужіння ведуть диякони. Старійшини і диякони обираються віруючими. Окремі громади Церкви Христа іноді координують свою благодійницьку і проповідницьку діяльність.

Церква Христа виникла в США у 1979 р., коли до м. Бостона у протестантську громаду прибув молодий пастор Кіп Ман Кін. Він розробив і почав проповідувати власне віровчення, не замикаючись у межах якоїсь однієї церковної традиції. Прихильники Церкви всіляко підкреслюють свою непричетність до трьох гілок християнства. У перші роки свого існування Церква Христа поширилась не лише у США, айв інших країнах. її громади діють нині в 109 країнах світу, а послідовників нараховується близько 3 млн чоловік. Небувалий успіх нового віровчення обумовлений буквальною інтерпретацією Біблії, акцентом на необхідності відновлення принципів первісного християнства, простотою богослужіння і залученням до участі в ньому проповідників різних протестантських конфесій (п’ятидесятників, харизматів), стрункою системою наставництва й активними психологічними методами впливу на особистість.

Основою віровчення Церкви Христа вважається Біблія, насамперед Новий Завіт. Від кожного віруючого вимагається глибоко вивчати Біблію і дотримуватись основних релігійних принципів у буденному житті, а також брати активну участь у богослужіннях. Все це дає змогу здобути милість Божу і досягти спасіння. Культове богослужіння має лише п’ять елементів: хоровий спів, молитву, проповідь, складання дарів і Господню Вечерю. У Церкві Христа не існує обов’язкового членства, але практикується обряд водного хрещення прозелітів і, крім того, хрещення Святим Духом і глосолавія, як у п’ятидесятників. Тому деякі дослідники називають Церкву Христа харизматичною. Нерідко Церква Христа практикує масову євангелізацію і молитовні збори на стадіонах, у клубах, будинках культури і тюрмах.

Мормони, або Церква Ісуса Христа святих останніх днів (Церква мормонів). Діє в Україні з 1992 р. і нараховує понад 25 громад. Церква мормонів була заснована в 1830 р. у США Дж. Смітом (1805–1844). За твердженням останнього, ангел Мороній, що з’явився йому, вказав місце знаходження мідних таблиць із записом книги ізраїльського пророка Мормона. В книзі наведено опис життя двох давніх народів, які свого часу залишили Ізраїль і переселилися’ до Америки. Перекладена Дж. Смітом Книга Мормона містить понад 300 цитат і висловів, які розповідають про “священну історію перших поселенців Америки”.

Віровчення мормонів грунтується на Книзі Мормона, творах Дж. Сміта “Вчення і завіти”, “Дорогоцінна перлина” та англійському перекладі “Біблія короля Якова”. Це вчення має синкретичний характер, оскільки увібрало християнські, іудейські, буддистські та дохристиянські релігійні вірування, витлумачені Дж. Смітом. Мормони вважають, що їх віровчення покликане дати людині щастя як у земному, так і неземному, посмертному житті.

Відповідно до віровчення мормонів Дж. Сміт отримав повеління діяти і створити церкву від трьох апостолів: Петра, Якова та Іоанна. Оскільки церква після розп’яття Ісуса Христа була втрачена, то вона після другого пришестя повинна бути відновлена. Відповідною церквою і буде Церква мормонів, оскільки вони є спадкоємцями пророків.

Своєрідно витлумачують мормони християнські догмати. Наприклад, вони визнають догмат про Святу Трійцю. На їхню думку, Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий є окремими іпостасями, що уособлюють Верховного Бога. Мормони вірять у пророцтва, зокрема в дар “іномовлення” та можливість його витлумачення, в божественне одкровення, зокрема у можливість побудувати “Сіон” (Новий Єрусалим) на американському континенті, а царство Боже – на Землі.

Гріхопадіння, згідно з віровченням мормонів, було запрограмоване Богом. Розвиток історії людської цивілізації, на їх думку, підпорядкований “Законові прогресу” і життя прямує до все більшого вдосконалення. Вдосконалюється і сам Бог. Сутність зла та гріха, вважають мормони, полягає у протидії “Законові прогресу”. Віруючі очікують швидкого кінця світу, останньої битви із сатаною.

Мормони вважають себе не рабами, а дітьми, обраними Богом, і сподіваються на щасливе життя у царстві Божому. Щастя до людини приходить не через страждання і спокуту гріхів, а через успіхи в земних ділах.

Із семи християнських таїнств Церква мормонів визнає лише чотири: хрещення, що здійснюється над дітьми восьмирічного віку; рукопокладання, або висвячення священиків; вінчання, тобто шлюб земний і шлюб вічний; причастя хлібом і водою. Шлюб, санкціонований Церквою мормонів, вважається священним. Мормони ведуть аскетичний спосіб життя, не вживають спиртного, чай, каву, наркотики, не палять, не лихословлять, не приймають збуджуючі нервову систему препарати, уникають розваг і марнотратства.

Церква мормонів має струнку ієрархічну структуру, /ї очолює президент, який вважається пророком. Він керує церквою через 12 апостолів і президентську раду, яка є дорадчим органом. Окрім того, церква має патріарха і єпископат. Уся духовна та адміністративна влада сконцентрована в руках керівного єпископату. Корпус священиків ділиться на Ааронове (молодше) і Мелхіседекове (старше) покоління. Церква мормонів займається активною місіонерською діяльністю. її центр знаходиться у штаті Юта в США. Загальна кількість членів церкви понад 10 млн. осіб, які діють у 150 країнах світу.

Новоапостольська церква. Діє в Україні з 1994 р., має понад 30 релігійних громад у різних областях України, видає двомовний журнал (українською і російською мовами) “Наша сім’я”. Ця церква виникла у Великій Британії в 1832 р. як рух за відродження первісного християнства. Нині центр церкви знаходиться у Швейцарії (м. Цюріх). Очолює церкву першоапостол. Рішення релігійного центру з питань віровчення та діяльності є обов’язковими для всіх громад і членів церкви. Корпус священнослужителів складається з апостолів, єпископів, старост, пасторів і проповідників. Вони можуть посідати певні світські посади, але богослужіння ведуть на громадських засадах. Низовою ланкою церкви є релігійні громади, що утворюють на території регіону апостольські округи. Керівництво округом здійснює окружний апостол.

Основою віровчення церкви є Біблія, зокрема послання святих апостолів. Із семи християнських таїнств Новоапостольська церква визнає лише три: водне хрещення, закарбування (хрещення) Святим Духом і причастя.

Загальна кількість прихильників Новоапостольської церкви у світі становить близько 8 млн осіб, які діють у 190 країнах світу. В Україні створені релігійні округи з центрами у Києві, Харкові, Одесі, Львові, що патронуються керівними центрами Новоапостольської церкви, і знаходяться на території Німеччини та Швейцарії. Церква веде активну місіонерську діяльність.

АУМ Сінрікьо. Японська релігійна корпорація “Вчення істини АУМ”, створена в 1986 р. колишнім власником дрібних ресторанів Тидзуо Мацумото. Він прийняв монаше ім’я Сьоко Асахара. В Японії його ім’я невідоме, крім скандалів, пов’язаних з несплатою податків і газових диверсій в метрополітені.

АУМ – буквально “О, ти, скарбнице на лотосі” – це мантра, що означає божественну мінливість. Сінрікьо перекладається з японської мови як “вчення істини”. Сама назва відображає таємничий і нелегальний характер діяльності секти.

Як зазначають деякі дослідники, Асахара впродовж восьми років вивчав первісний буддизм, різноманітні езотеричні вчення, практикував йогу, вів аскетичний спосіб життя, досяг внаслідок цього “вищого просвітлення і звільнення душі”. Він, начебто, знайшов спосіб входження до нірвани, набув здатності залишати фізичну оболонку свого тіла в будь-який час і в будь-якому місці, оволодів надприродними силами. Проте, як велика душа Асахара, не міг бути щасливим у той час, коли інші душі страждають. Він усвідомив, що його місія – розповсюдження істини задля щастя інших людей. Це саме той шлях, по якому йшов Будда Сакьямуні.

Віровчення АУМ Сінрікьо грунтується на п’яти принципах: визнання авторитету Великого Гуру; віра в істинність релігійної доктрини й ефективність методики духовної практики; обов’язковість ініціацій, як особливих способів передачі досвіду і таємних знань прозелітам; розвиток природних задатків людини і тренування пам’яті з метою підвищення енергетичного і духовного рівня, позбавлення стресів, вирішення проблем здоров’я; досягнення просвітлення віруючими і звільнення від страждань.

Асахара видав понад десять книг, де виклав своє віровчення, що є еклектичним поєднанням ідей буддизму, іудаїзму, даосизму, гімалайської йоги й християнства. Він вважає, що створив найбільш науково обгрунтовану релігію, в якій використані найновіші наукові відкриття.

Великого значення у віровченні Асахари надається моральному вдосконаленню особистості. Для досягнення просвітлення віруючий повинен виховувати в собі чотири “великі невимірні стани душі”, а саме, святу любов до всіх живих істот; святого співстраждання до душ, далеких від істин; святу похвалу тим, хто на шляху духовного розвитку; святу байдужість до проявів доброї чи поганої карми. Перші два “великі невимірні стани душі” складають основу християнського віровчення і втілені у спокутній жертві Ісуса Христа. Щодо двох останніх станів душі, в яких йдеться про заспокоєння душі, то справа значно складніша. Виховання в дусі святої похвали і байдужості означає повну втрату почуттів переживань особистості, її відмову від таких моральних якостей, як вдячність, захоплення, любов і пошана до людей тощо. Виховання зазначених чотирьох моральних якостей є обов’язковою умовою досягнення справжнього щастя і спасіння, згідно з віровченням АУМ. Спасіння людей від страждань, досягнення ними щастя вбачається прихильниками віровчення АУМ Сінрікьо в чернечому бродячому житті і через кінець світу. Якщо кінець світу не настане, то лідери секти готові його спровокувати. Це вони продемонстрували своїми антисуспільними акціями у японському метрополітені в 1995 р.

У віровченні АУМ Сінрікьо своєрідно витлумачується порівняно з християнством догмат про спасіння. Порушено концепцію “триєдиного спасіння”, метою якого є звільнення людини від хвороб; допомога людям у досягненні щастя вже в земному житті; досягнення людьми цілковитого звільнення. Перша частина спасіння – звільнення від хвороб – означає поширення знань про техніку вправ йоги, теорії ізотеричної медицини, таємних методів лікування індійської медицини, що допомагає людині самій позбавитися фізичних і душевних хвороб. Інформацію про медицину вищого виміру дістає преподобний вчитель Асахара на основі спеціальних багатого-динних медитацій і передає її у наш земний світ. Завдання віруючого в тому, щоб оволодіти технікою медитацій і використати інформацію Гуру. Друга частина спасіння – досягнення щастя у земному житті – спрямована на виховання усвідомлення людиною чотирьох “великих невидимих станів душі”. Третя частина – абсолютне звільнення, просвітлення – означає смерть і злиття з Божеством.

Для практикуючих віровчення розроблена система правил і норм поведінки, серед яких важливим вважається пожертвування. Найбільш ціняться пожертвування істинного вчення (місіонерства), пожертвування заспокоєння (залучення прозелітів до секти), пожертвування коштів і цінностей на користь секти. Віруючі об’єднуються в напівтаємні релігійні громади, де панує сувора внутрішня дисципліна. В них вивчають філософію Вчителя, проводять вправи йогів, медитацію, ініціації тощо. Релігійні громади займаються місіонерською, благодійницькою та оздоровчою діяльністю. Прихильників АУМ Сінрікьо налічується у світі близько 35 тис. осіб, які об’єднані у 25 так званих тренувальних Храмах. Найбільше віруючих в Японії, США, Німеччині. У Росії вони з’явились у 1992 р. Після численних газових диверсій секти в Японії її центри у Москві були закриті. Малочисельні послідовники АУМ Сінрікьо є й в Україні. їх кількість встановити важко, оскільки вони діють напівлегально і офіційно ще не зареєстровані органами державної влади. Сектанти намагаються відмежуватися від японського та російського релігійних центрів. Токійський суд після тривалого розгляду справи про диверсійну діяльність АУМ Сінрікьо ухвалив рішення заборонити діяльність секти в Японії.

Отже, Україна нині перебуває під активним впливом різних зарубіжних місіонерських центрів і корпорацій, що пропагують і насаджують не характерні для нашого суспільства релігійні вірування, формують недовіру до традиційних цінностей українського народу, чинять психологічне і моральне насильство над особистістю, роблять її покірним виконавцем чужої волі.

http://www.readbookz.com/book/164/4820.html
§3. Неорелігії в Україні

Палітра нетрадиційної релігійності у сучасній Україні дуже розмаїта. Нетрадиційні вірування особливо активно поширювались на теренах України в роки “горбачовської перебудови” і в перші роки незалежності, тобто з відродженням ролі релігії та церкви в суспільному і громадському житті нації. При цьому православна церква, а також інші традиційні церкви сприймалися певною частиною людності, зокрема молоддю, як носії офіціозу і завуальоване представництво державної влади. Певному успіху нетрадиційних релігій в Україні сприяли також їхні новизна, оригінальність вірувань, екзотичність обрядів і молитовних відправ.

I. Неохристиянські рухи на загальнохристиянській основі.

До них належать запозичені з-за кордону різноманітні міжнародні християнські місії, секти, новітні церкви (Міжнародна християнська місія, Християнська місія “Еммануїл”, Армія спасіння, Лівобережна церква Христа, Церква Христа святих останніх днів (мормони), Християнська церква “Калварі Чапел”, Євангельська церква США, Біблійна баптистська церква, Церква скелі, Церква “Філадельфія”, Вогняний кущ, Месіанська релігійна община “Дім Бога Всемогутнього”, Київський християнський центр “Нове життя”, Християнська церква “Хвала і поклоніння” тощо). Цей на

прям репрезентують відроджені християнські об’єднання українського походження, зокрема Спілка християнської міжконфесійної

згоди “Логос” і Собор євангельських церков. До цієї групи так само можна приєднати таке проросійське неохристиянське утворення, як Церква Воскресаючої Богородиці (Богородична церква) або Церква Матері Божої Перетворюваної.

II. Релігії орієнталістського напряму. Вони переважно репрезентовані неоіндуїзмом (“Товариство Свідомості Кришни”, Місія

“Світло душі”, Товариство Шрі Ауробіндо, Товариство ведичної культури, Міжнародне товариство “Всесвітня чиста релігія”

(Сахаджа-йога), Київський центр Шрі Чін-Моя, прихильники Саї Баби тощо) і течіями буддистського толку (дзен-буддизм,

тибетський буддизм, власне буддизм, ламаїзм).

III. Езотеричні об’єднання (Реріхівське товариство, Асоціація “Живої етики”, послідовники Олени Блаватської, Данила Андреева, Олеся Бердника).

IV. Неоязичництво (РУНвіра, рідновіра, Великий вогонь).

V. Синтетичні неорелігії (Віра бахаї, Велике Біле братство, Церква об’єднання Муна).

VI. Сайєнтологічні рухи (Діанетика-фонд Хаббарда, АСТІКА, “Вогнена квітка” В. Калінаускаса, система Порфирія Іванова, різні

психотехніки), які умовно можна віднести до релігійних течій.

Зазначена класифікація неорелігій в Україні умовна. Проте вона покликана полегшити орієнтацію в океані нетрадиційних рухів і сект. Більшість з них перебувають лише в зародку (група неорухів китайського й японського походження), однак більшість уже відома в Україні своєю “діяльністю.

З’явившись в Україні як частина світового релігійного процесу, нетрадиційні вірування успадкували ті риси, які характеризують неорухи взагалі і в будь-якій країні.

Найсуттєвішим для неорелігій є те, що вони не обмежені рамками однієї релігії і певною мірою спрямовані на міжрелігійний синтез. Підвищена здатність до універсалізму і синкретизму – головна особливість більшості сучасних релігійних рухів. Ці релігії в головній тенденції нагадують двохтисячолітньої давності християнство, яке ввібрало в себе здобутки сучасної йому епохи, акумулювавши їх і витворивши універсальну систему ідей, цінностей, принципів світорозуміння та світоставлення.

За своїми організаційними принципами неорелігії є дуже відкритими, оскільки об’єднують людей на основі добровільності, незалежно від їхніх віку, раси, національності, статі, віросповідання, соціального стану, професії чи роду занять, політичних переконань, освіти тощо.

Крім загальних характеристик, наявним в Україні релігійним неорухам притаманні й певні специфічні ознаки. Останнє визначається передусім умовами, в яких функціонує неомістицизм, і водночас особливостями суб’єкта, що сприймає віровчення будь-якого напряму. Якщо в Європі та Америці неорелігії з’явилися за умов послаблення традиційної релігійності і тому стали наслідком занепаду авторитету традиційних церков і сект, то у нас поява неомістицизму збіглася з періодом релігійного відродження, а тому може розглядатися і як наслідок кризи традиційних релігій, водночас як прояв піднесення та плюралізації релігійного життя.

Порівнюючи темпи поширення неорелігій в Україні та інших країнах, слід зазначити відносну стриманість цього процесу. Це пояснюється тим, що після періоду тривалої так званої безрелігійності з “дозволом” відкрито вірити в Бога більшість людей звернулася до звичних релігій – християнства, іудаїзму, ісламу. Крім того, для країн Заходу неокульти були мовно адаптовані, що певною мірою визначило вибуховість їх для релігійного життя.

В Україні ж, навпаки, мовний чинник відіграв гальмівну роль. Оскільки неомістична література тривалий час існувала лише в англійському варіанті, то це не сприяло її поширенню, а відтак і обмежувало чисельність прихильників різних неорелігійних течій. Проте сьогодні ситуація істотно змінюється. Виникли численні переклади неомістичних видань не лише російською, а й українською мовою, їхня кількість з часом зростає. Це, безумовно, сприятиме поширенню неорелігійних публікацій.

Якщо на Заході неокульти виступили певною релігійною альтернативою існуючим традиційним релігіям, тоді на наших теренах вони з ‘являлися як протест проти комуністичної ідеології, як форма дисидентства. Ще й нині деякі з них перебувають у внутрішній еміграції щодо України. Над ними тяжіє традиція попередніх років. У перехідний період неомістицизм має компенсаційний характер, оскільки він своїми віроповчальними та моральними принципами прагне заповнити той духовний вакуум, що утворився після панування комуністичної ідеології, тобто компенсує альтернативу комуністичній вірі. Все це є привабливим як для послідовників того чи іншого віровчення, так і для розчарованих у політичній ідеології.

Неорелігії в Україні мають не лише дисидентську, а й суто прикладну спрямованість. На відміну від Заходу, де вони поширювались в умовах вільного й тривалого розвитку неомістицизму, внаслідок чого відбулася навіть певна його секуляризація, в Україні знання про оздоровчу техніку йоги, медитації прийшло в неорелігійній формі. Невігластво у сфері нетрадиційних методів оздоровлення, ірраціональних форм пізнання світу абсолютизувало неомістицизм, оголосивши його єдино правильним рецептом щастя. Засіб був сприйнятий як мета. Для численних послідовників неорелігій останні виступають не як форма пошуку Бога, Абсолюту, Світового Розуму, а як спосіб вирішення особистих проблем за рахунок використання різноманітних оздоровчих методик і медитацій. Останні тією чи іншою мірою наявні в культі всіх нетрадиційних вірувань. Тому такі неокульти, як інакодумання, іна-коставлення, можуть перетворитись на своєрідну релігійність.

Особливістю впровадження нетрадиційних релігій в Україні можна вважати й те, що майже всі неорухи прийшли сюди через посередників: не з батьківщини релігійного руху, а з інших країн, не від гуру (вчителя), а від його західних учнів. Поки що поява майже всіх неорелігій в Україні є вторинною, не “апостольською”. Однак тенденція може змінитися, якщо поодинокі відвідини індійських, корейських, китайських та інших учителів з часом набудуть певної системи. Тоді потреба в посередництві відпаде.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   27

Схожі:

Релігієзнавство iconКонтрольна робота з дісципліни "релігієзнавство" на тему " церковне християнство"
Релігієзнавство як наука стр
Релігієзнавство iconМетодичні рекомендації з курсу «Релігієзнавство» для студентів заочної форми навчання
Методичні рекомендації з курсу «Релігієзнавство» (для студентів заочної форми навчання) /Укладачі: Бондаренко О. В., Бондаревич І....
Релігієзнавство iconРелігієзнавство

Релігієзнавство icon1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство"
Соціальні, гносеологічні, онтологічні та психологічні чинники релігії
Релігієзнавство iconКнига дорогоцінних скарбів
Слов’янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу «Релігієзнавство» для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання...
Релігієзнавство iconРеферат з дисципліни «Релігієзнавство»
Великий (бл. 285-337) стверджував панування християнства в Римській імперії. З цією метою йому довелось послідовно обмежувати вплив...
Релігієзнавство iconЛекція з навчальної дисципліни " релігієзнавство" тема № сучасні релігії світу. Релігійні течії та конфесії в україні
Навчальні: сформувати уявлення щодо національних, світових та нетрадиційних релігій сучасності. Надати знання про сучасну релігійну...
Релігієзнавство iconВ. Г. Короленка затверджую голова приймальної комісії М.І. Степаненко 27 березня 2017 р. Програма
Програма додаткового вступного випробовування з історії філософії для вступників на другий (магістерський) рівень вищої освіти зі...
Релігієзнавство iconНавчальний посібник для студентів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр кременчук − 2011 В. Д. Братенші
В. Д. Братенші. Релігієзнавство. Навчальний посібник. Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету,...
Релігієзнавство iconМетодичні вказівки з латинської мови для студентів філософського факультету
Методичні вказівки з латинської мови для студентів філософського факультету cпеціальностей «філософія» та «релігієзнавство» / Укл.:...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка