Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах



Скачати 71.64 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір71.64 Kb.

Рік 1840

Жива


Душа поетова святая,

Жива в святих своїх речах,

І ми, читая, оживаєм

І чуєм Бога в небесах.

Шевченко Т. Г. Мені здається,

я не знаю // Шевченко Т. Г.

„Кобзар” вийшов у світ майже в день других роковин його викупу з кріпацтва. Це була чи не найсвітліша, найрадісніша доба в житті поета.

Поетичну творчість молодого Шевченка гаряче підтримував й заохочував Євген Гребінка. Гребінчине захоплення віршами молодого поета поділяли учасники його гуртка і вважали, що Шевченко обіцяв виявити геніальний поетичний талант. Нові знайомства, активне відвідування гуртків, вечорів, літературно-мистецьких світських заходів, не завадили йому саме в цей час написати низку поетичних перлин. Це був час творення „Кобзаря”. Він містив 8 поетичних творів, більшість з яких Шевченко присвятив тим, хто його підтримував: поеми „Катерина” (В. Жуковському), „Тарасова ніч” (П. Мартосу), вірші „Іван Підкова” (В. Штернбергу), „Перебендя” (Є. Гребінці), баладу „Тополя” (П. Петровській), послання „До Основ’яненка”, думку „Нащо мені чорні брови...” Безпосередньо перед виданням Шевченко написав вступний вірш-заспів „Думи мої, думи мої”, котрий відкривав збірку.

Свою історію має і перший „Кобзар”. Гроші на його друк дав відставний штабс-ротмістр, полтавський поміщик Петро Іванович Мартос, портрет якого малював молодий Шевченко. Разом з ним Євген Гребінка упорядковував рукописи до видання. Збірка Шевченкових поезій під назвою „Кобзарь, малороссийские песни и стихотворения” надійшла до цензурного комітету від Євгена Гребінки 7 березня. Досить ліберальний цензор П. Корсаков, не зволікаючи, того ж дня, дав дозвіл на друкування. Залучаючи до розгляду „Кобзаря” прихильного цензора, Є. Гребінка прагнув провести рукопис крізь цензуру з найменшими втратами тексту і домігся певних поблажок. Зокрема П. Корсаков не зачепив поезію „Думи мої, думи мої...”, в якій згодом у „Кобзарі” 1860 р. вилучено понад половину тексту. Цензор підписав квиток на випуск „Кобзаря” з друкарні 18 квітня 1840 р. За кілька днів книжка з’явилась у петербурзьких друкарнях.

Вісім творів, 1429 віршовані рядки, офорт-фронтиспіс, що зображував узагальнений образ кобзаря (за малюнком В. Штернберга), зручний формат, непоганий папір, чіткий шрифт, продуманий розподіл тексту, шмуцтитули – все це зробило невеличку збірочку ошатною і досить величенькою книжкою на 114 сторінок. Із прижиттєвих видань „Кобзар” 1840 року був найбільш привабливий зовні. Та виявилось, що не всі примірники однакові за обсягом. В одних було 114 сторінок, в інших – на сторінку більше.

Тираж першого видання „Кобзаря” навряд чи перевищував 1000 примірників. На це впливав не тільки вузький книжковий ринок, а й уміщений офорт: більшої кількості відбитків офортна дошка не витримувала.

Продавали книжку по карбованцю сріблом за примірник. Розійшовся наклад надзвичайно швидко. Численні рукописні списки з „Кобзаря”, на які й тепер можна натрапити в архівах та музеях, набагато збільшили „тираж”.

З восьми поезій, що склали перший «Кобзар» жодна не застаріла, не зблякла на тлі пізніших його поезій, вражаючих вогнем вулканічного гніву і лагідністю євангелівської доброти. Можна тільки дивуватись мистецькій та ідейній проникливості перших Тарасових віршів.

Заборона й вилучення „Кобзаря” після арешту Шевченка 1847 року зробили цю реліквію української літератури раритетом ще за життя поета. Повернувшись із заслання, не мав свого першого „Кобзаря” й сам автор. Кобзар 1840 року – книжка надзвичайно рідкісна.

Рецензії й відгуки на „Кобзар” з’явились майже в усіх петербурзьких журналах та газетах. Жодна з попередніх українських книжок не привертала до себе такої виняткової уваги. Навіть рецензенти з реакційно-консервативних видань, що вдалися до непристойних випадів щодо „мужицької” мови „Кобзаря”, не могли не визнати яскравий, свіжий, самобутній талант молодого поета.

Тарасу було 26, коли вийшов друком перший „Кобзар”, який зробив його загальновідомим поетом. З цієї невеликої книжечки почалося його сходження до вершин поезії. Дехто вчився української мови власне тільки для того, щоб бути спроможним читати і розуміти Шевченка. Недаремно писав Іван Франко: „Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову”. В його творах, – на думку Д. Дорошенка – „ціла Україна, велика і красна, багата і славна, а прецінь така нещаслива. Минувшість перелітає перед нашими очима як весняна буря, а теперішність являється, як довга, нудна, осіння ніч... Красу і горе рідного краю, біду і кривду рідного народу змалював Тарас такими сильними, простими і щирими словами, як ніхто і ніколи. І треба було родитися без серця, щоб прочитати Його святі слова і не здригнутися...”.

Ніхто з його попередників не піднімався на таку височінь поетичного натхнення, ні в кого українська мова не досягала такої гнучкості й краси. Шевченко захопив всіх і одразу.

Його твори переписувалися, вчилися напам’ять, таємно поширювались. 1847 рік розпочався для Шевченка успішно. Його слава як поета летіла поперед автора, котрий мандрував по Україні. Шевченко повністю поринув у творчі справи, головною з яких була підготовка до друку другого „Кобзаря”. Він навіть написав передмову, в якій звернувся до українців: „... братія, не вдавайтесь в тугу, а молітеся Богу і работайте разумно, во ім’я матері нашої України безталанної”.

У друкарні П. Куліша, де видавався „Кобзар”, не зважили на суворе попередження цензора не друкувати викреслені рядки, і всупереч забороні надрукували на окремих аркушах вставки – вилучені рядки з творів для т. зв. позацензурних „Кобзарів”. Це було небезпечно і для автора і для друкаря.

Бажаючи прилучитись до просвітницького руху, Тарас Григорович власним коштом видав „Буквар южнорусский” для українських шкіл великим на ті часи тиражем 10 тис. примірників.

З часом з „Кобзаря” поволі став вилучатися кобзарський дух. Замість окремих віршів посіялися маком крапки, пропуски, адаптації, вульгаризаторські спрощені коментарі. Кожен з правителів прагнув перекроїти Шевченка на свій лад, зробити то революціонером-демократом, то безбожником, розірвати його на цитати, прилаштувати до своїх потреб.

Постать возвеличувалась, а Слово применшувалось. Чим більша шана воздавалась імені, тим менше був пошанівок до його духу.



Рік 1860

Гроші на видання в сумі 1100 карбованців позичив (як і просив у листі з Петербурга Т.Шевченко) Платон Симиренко — з умовою повернення боргу примірниками книжки. Книжку надруковано в книгарні Куліша тиражем 6050 примірників. Фірмі Яхненка і Симиренка Тарас надіслав 735 примірників.

ЗГОДЬМОСЬ, не пестила доля нашого великого поета. Йдеться не тільки про життєві обставини. А й чисто творчі. За чверть століття, що охоплює активну творчу діяльність, три збірки поезій — не густо. Зате вихід «Кобзаря» 1860 року став сенсацією для російської столиці. «Спешим уведомить наших читателей о выходе в свет стихотворений малороссийского поэта Т.Г.Шевченко под титулом «Кобзарь». Эта небольшая, но великолепно изданная книжка украсила бы каждую, самую богатую литературу: это истинно гениальные произведения даровитого художника. Шевченко — это тип чисто народного поэта-художника, в нем... отразилась вся Украина, поэтическая, философская, жизненная, будничная» (Газета «Северная пчела», 26.01.1860 р.).

«Т.Г.Шевченко — представитель малороссийских писателей, перед его гениальностью все покорно склоняют свои головы, и нет ни одного украинского поэта, который даже подумал бы о соперничестве с Шевченко. Нет в Малороссии ни одного порядочного уголка, в котором имя творца Кобзаря не произносилось с уважением и глубокою любовью; в народе поют его песни. Это высшая степень славы. Шевченко ... уже принадлежит истории. Это — самая видная, самая симпатичная личность Украины нашего времени; на него обращены теперь взоры всех как на представителя народных дум, горя, желаний, радостей» (Журнал «Семейный круг», 1860, ч. 8, 25.02.1860 р.).

Докладне повідомлення про вихід Шевченкового «Кобзаря» дає журнал «Народное чтение», одночасно публікуючи кілька віршів поета українською мовою та в перекладі на російську. У цьому ж журналі Т.Шевченко подав свою коротку біографію, уривки з якої — за спогадами одного із сучасників-росіян — «були процитовані майже в усіх журналах та газетах і рознесли ім’я Шевченка по всій Росії». А в листі до редактора цього видання стосовно своєї біографії Тарас Григорович писав: «Коротка історія мого життя,.. сказати правду, коштувала мені дорожче, ніж я думав. Скільки років утрачених! Скільки цвіту зів’ялого! І що я купив у долі своїми зусиллями — не згинути? Ледве чи не саме тільки страшне урозуміння свого минулого. Воно жахливе, воно тим більше для мене жахливе, що мої рідні брати і сестра... досі — кріпаки».

Газета «Московский вестник» у рецензії на «Кобзар»-1860 писала: «...Тепер ви на кожному кроці зустрінете в нас людей, які приходять у захоплення від п.Шевченка, які учаться навіть по-малоросійському тільки для того, щоб прочитати його вірші...»

Отже, книжка оповістила світ: Україна має свого генія і пророка, співця і захисника, будівничого української України, слово і слава якого — безсмертні.

НА ЧАС ВИХОДУ останнього видання «Кобзаря» Тарасові лишалося жити 13 місяців. За спогадами одного із сучасників, «обличчя, помітно набрякле, мало виразні сліди багато чого пережитого Шевченком, зокрема й тієї слабості, яка в останні роки передчасно прискорила його життєвий кінець... Але досить було відійти на кілька кроків, і Шевченко зовсім змінювався: він тоді ставав схожим на відомий портрет-офорт його власної роботи. І все це робили його чудові, оксамитні, такі глибокі-глибокі темно-карі очі; все лице так од них гарнішало, що Шевченко ставав невпізнанним, молодшав; тиха задума і сердечна щирість світилися на його обличчі. Шевченко майже не брав участі в суперечках, та коли починав говорити, наче якісь іскри пробігали в його очах».



У творах Шевченка цього періоду (а після виходу останнього «Кобзаря» він напише ще близько сорока поезій) помітні трагічні нотки, та все ж поет налаштований на конкретні життєві плани. Найдужче йому хочеться життєвого затишку, його приваблює ідилія сімейної влаштованості: щоб і вірна дружина-господиня, і дітки, і милі краєвиди... «Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам знаєш. Мені тільки треба, щоб робоча була дубова та круглий ганок скляний на Дніпро», — пише Тарас до Варфоломія Шевченка 18 лютого (за ст. ст.) 1860 р. Він вказує навіть орієнтири місця, яке уподобав: «На правім же березі, між Каневом і Пекарями, на високій горі, єсть лісочок, граничить з Монастирищем; посеред того лісочка — поляна, далеченько од города; внизу кілька рибальських хаток; на тій горі дуже багато дичок — яблунь і груш. А любий староденний Дніпро буде здаватися тобі під ногами». У листі до Варфоломія від 1 липня 1860 р. уточнює: «Коли ти кажеш, що коло Канева добре буде, то бери десять десятин землі з умовою заплатить гроші в продолженіє года в три срока». Активно діє Тарас і для визволення з кріпацтва братів та сестри — і в липні 1860-го поміщик В.Фліорковський підписав умови про звільнення родичів Шевченка з кріпацтва. Хоча ті умови були надто жорсткі, навіть жорстокі. «Він згоджується дати особисту свободу сімействам твоїх братів та сестри без викупу, відступає за гроші садиби, але нізащо не згоджується відступити землі під оранку…» — повідомляв Шевченкові 7 вересня 1860 р. один із приятелів, який займався цією проблемою. Прийшло і творче визнання: у вересні 1860-го, як зазначено у звіті імператорської Академії мистецтв, «проголошено було при звукові труб і литаврів на загальних зборах Академії» про обрання Шевченка академіком-гравером. Зрештою, менш як через півроку після українського вийшов «Кобзар» у перекладі на російську мову. І поет одержав примірник з дарчим написом перекладача М.Гербеля.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconМежова 2013 Душа поетова святая живе в святих його речах…
Рекомендаційний бібліографічний покажчик/ Упорядник.: О. Кобець, О. Острянин. Межова: Межівська районна бібліотека для дітей, 2013....
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconЯ жива! Я буду вічно жити… 2015 рік
Сьогодні перед вчителями української літератури постає нелегке завдання: як зробити, щоб урок був пізнавальним І цікавим для учнів,...
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconЯ. І. Жива математика [Текст]: математичні розповіді та головоломки / Я. І. Перельман. К.: Видавнича група км-букс, 2016. 176 с.: іл. Книга
Перельман, Я. І. Жива математика [Текст]: математичні розповіді та головоломки / Я. І. Перельман. – К.: Видавнича група км-букс,...
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconЧернівці 2010 Підготувала
Мій рідний край, моя історія жива (З досвіду краєзнавчої діяльності бібліотеки с. Яблуниця Путильського району). – Чернівці: чоунб...
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconКонспект уроку з фізики (10 клас) Тема уроку: Розв’язування задач по темі "Закони Ньютона. Гравітаційна взаємодія" Мета уроку
Комп'ютер, мультимедійний проектор, презентація до уроку, програмне середовище «Жива фізика»
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconКорнелія Функе: крізь світи до мрії
Корнелія Функе – одна з найвідоміших дитячих письменниць Німеччини. Вона й справді жива-живісінька І мешкає в Каліфорнії, де творить...
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах icon“Волинські дороги Уласа Самчука”
Читець (в образі письменника) «Ми вернемось в свою велику, величну, вистраждану землю предків. Не сьогодні, так завтра, вернемось...
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconПроект Неймовірна клітина Маршрут захоплюючої подорожі у країну-місто “Клітина”
Жива клітина неймовірно складна. Біолог Френсіс Крік намагався якомога простіше пояснити її діяльність, але врешті решт зрозумів,...
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconВ. Хабарова „Портрет дівчинки Біографія Валерія Йосиповича Хабарова
Зінаїда Дмитрівна за покликанням медичний працівник. У роки війни пішла на фронт фельдшером. Залишилася жива, але втратила чоловіка...
Рік 1840 Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах iconЗавдання шкільного етапу XIV міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика
Напишіть казку про сонечко. Не забудьте розказати про мандрівку його небом, побачене ним із висот. Пам’ятайте при цьому, що сонце...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка