Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності



Скачати 321.54 Kb.
Дата конвертації15.03.2018
Розмір321.54 Kb.
ТипРішення




УКРАЇНА

ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ

ДРУГА ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

РІШЕННЯ


19 червня 2017 року

Київ

1563/2дп/15-17

___

Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О. до дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Волковицької Н.О., заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Нежуру В.А., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович Ірини Олександрівни, відкриту за заявами заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича, прокурора Дарницького району міста Києва Надіда Олександра Володимировича, Дідик Лесі Іванівни,


встановила:
Набудович Ірина Олександрівна Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначена на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 524-VI обрана на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва безстроково. Прийняла присягу судді 1 листопада 2002 року.

Голова Дарницького районного суду міста Києва Пойда С.М. надіслав до Вищої ради юстиції характеристику на суддю Набудович І.О., затверджену рішенням загальних зборів суду від 28 березня 2016 року. У характеристиці схвально відзначені ділові, моральні якості та робота судді.

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 8 грудня 2014 року надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О. у зв’язку з прийняттям ухвал від 22 січня 2014 року у справах №№ 753/1428/14-п, 753/1485/14-п; 15 грудня 2014 року – заява Дідик Л.І. від 12 грудня 2014 року з приводу тих самих ухвал; 10 грудня 2014 року – заява Горського М.А. від 8 грудня 2014 року у зв’язку з прийняттям ухвали від 25 січня 2014 року у справі № 753/1708/14-к (№ 1кс-/753/104/14); 12 грудня 2014 року – заява прокурора Дарницького району міста Києва Надіда О.В. від 12 грудня 2014 року у зв’язку з прийняттям постанови від 3 лютого 2014 року у справі № 753/1098/14-п.

Заяви з посиланням на пункти 3, 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» мотивовано тим, що суддя Набудович І.О. порушила присягу судді під час прийняття судових рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та про накладення адміністративного стягнення стосовно осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Для реалізації цього Закону було утворено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).

Частинами першою та другою статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачено, що перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування у газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.

Відповідне повідомлення опубліковане в газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону. Заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, відповідно до частини п’ятої статті 2 цього Закону передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

Листом ТСК зазначені заяви та пов’язані з їх розглядом документи направлені для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції вказані заяви передано члену Вищої ради юстиції Бенедисюку І.М. для проведення перевірки.

Ухвалою Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року № 2282/0/15-16 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О.

Згідно з пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Згідно з частинами другою та третьою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя, визначає кількість Дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати з урахуванням вимог цього Закону.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 184/0/15-17 у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.

Відповідно до вказаного вище рішення Голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. та заступник Голови Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. не входять до складу Дисциплінарних палат.

З огляду на це рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 188/0/15-17 вирішено здійснити повторний авторозподіл матеріалів щодо дисциплінарних проступків суддів, розподілених членам Вищої ради правосуддя Бенедисюку І.М. та Беляневичу В.Е.

Згідно з протоколами передачі матеріалів раніше визначеним членам Вищої ради юстиції заяви заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В., Горського М.А., прокурора Дарницького району міста Києва Надіда О.В., Дідик Л.І. перерозподілено члену Вищої ради правосуддя Нежурі В.А.

Відповідно до пункту 12.45 Регламенту Вищої ради правосуддя дисциплінарні справи, відкриті Вищою радою юстиції, передаються на розгляд до Дисциплінарної палати, до складу якої входить член Ради, який є доповідачем у цій справі, та розглядаються в порядку, передбаченому пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням особливостей, визначених Регламентом.

Таким чином, розгляд дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Набудович І.О., продовжено Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

10 квітня 2017 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Набудович І.О. про відкладення дисциплінарної справи стосовно неї у зв’язку із розглядом клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, призначених до розгляду. Також надійшла заява представника судді Набудович І.О. – адвоката Кравця Р.Ю. про відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку із зайнятістю у іншому судовому процесі.

На засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 7 червня 2017 року розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Набудович І.О. було відкладено у зв’язку з надходженням клопотання судді та її представника – адвоката Кравця Р.Ю. про відкладення розгляду дисциплінарної справи.

На засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 червня 2017 року адвокат Кравець Р.Ю. заявив клопотання про відвід членів Вищої ради правосуддя Бойка А.М., Волковицької Н.О., Малашенкової Т.М., Нежури В.А. Заяви про відвід мотивовано тим, що члени Вищої ради юстиції, на думку заявника, призначені на підставі норм Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», який прийнятий із порушенням визначеної Конституцією України процедури, оскільки підписаний неуповноваженою особою. Автор заяви стверджував, що цей Закон не відповідає вимогам законності та верховенства права, отже й новообрані члени Вищої ради юстиції (на сьогодні члени Вищої ради правосуддя) не можуть їм відповідати, що ставить під сумнів їхню неупередженість.



Відповідно до статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено, що члени Вищої ради правосуддя Бойко А.М., Волковицька Н.О., Малашенкова Т.М., Нежура В.А. особисто, прямо чи побічно заінтересовані у результаті справи, або інших обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості.

На засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя адвокат Кравець Р.Ю. також заявив клопотання про закритий розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Набудович І.О. У задоволенні клопотання представнику Кравцю Р.Ю. було відмовлено, оскільки у ньому не наведено обставин, передбачених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» щодо порушеного питання.



Крім того, адвокат Кравець Р.Ю. надав письмові пояснення щодо можливості розгляду заяв, за якими порушено дисциплінарну справу, на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», та просив відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О.

Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежуру В.А., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, врахувавши пояснення представника судді – адвоката Кравця Р.Ю., письмові пояснення судді Набудович І.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О. від 22 січня 2014 року у справі № 753/1428/14-к задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 строком на шістдесят днів.

В ухвалі зазначено:

– ОСОБА_1, _____ року народження, має вищу освіту, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає у м. Львові (за певною адресою), раніше не судимий;

– клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років; підозрюється у завданні майнової шкоди; не має постійного місця проживання та роботи в м. Києві, тому може переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, чи вчинити нове;

– підозрюваний та його захисник просили обрати запобіжний захід, не пов’язаний із позбавленням волі, – домашній арешт, вказували, що слідчим та прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину та ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України);

– 20 січня 2014 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі – КК України);

– «у кримінальному провадженні є достатні дані, які свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України»;

– прокурором та слідчим доведено наявність обставин, передбачених частиною першою статті 177 КПК України;

– існують обставини, що враховуються під час обрання запобіжного заходу, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, матеріальні наслідки його вчинення, вік, стан здоров’я та міцність соціальних зв’язків підозрюваного.

Зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя, оцінюючи передбачені статтею 177 КПК України процесуальні підстави застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначені у статті 178 КПК України додаткові підстави – вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, матеріальні наслідки вчинення кримінального правопорушення, посилається на те, що відповідні обставини та докази містяться в матеріалах клопотання.

Клопотання (до тексту якого відсилає ухвала слідчого судді) в частині наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення мотивоване такими обставинами:

– 19 січня 2014 року приблизно о 15 год. ОСОБА_1 перебував у м. Києві на перехресті вул. Грушевського та Петропавлівської алеї збоку від центрального входу до стадіону «Динамо»; у цей час приблизно п’ять тисяч осіб вчиняли масові заворушення, що супроводжувалися насильством, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя;

– ОСОБА_1 з метою вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, діючи спільно з не встановленими досудовим розслідуванням особами, здійснював напади на працівників міліції та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України із застосуванням як зброї каміння з бордюрів та фрагментів асфальтового покриття дороги; наближався до правоохоронців та наносив їм удари предметом, схожим на бейсбольну биту;

– ОСОБА_1, діючи спільно з не встановленими досудовим розслідуванням особами, з метою подолання перешкоди для досягнення злочинного умислу із застосуванням фізичної сили вчиняли дії, спрямовані на знищення належного ГУ МВС України в м. Києві майна (автотранспортних засобів та металевих турнікетів); під час зазначених протиправних дій застосовували до працівників міліції предмети, що використовувалися як зброя, а саме: ножі, гумові палиці, бити, пневматичні пістолети, ціпки, газові балончики тощо;

– не встановлені слідством особи для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за протиправні діяння використовували маски, шоломи, марлеві пов’язки та інші засоби;

– під час цих протиправних дій працівникам міліції та іншим особам (всього сто осіб) завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості;

– ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав; його вина підтверджується протоколами допиту свідка_1, свідка_3, показаннями свідка_2, протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками (фотознімки пред’являлися для впізнання свідку_2).

У частині клопотання, що стосується існування ризиків, які дають підставами вважати, що підозрюваний може вчинити дії, які зашкодять проведенню досудового слідства та/або судового розгляду справи, зазначено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, вчинити інший злочин та продовжити злочин, в якому підозрюється.

Водночас у клопотанні пропонується врахувати такі чинники: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років; розмір майнової шкоди; відсутність реєстрації, постійного місця проживання та роботи в м. Києві; відсутність документів щодо віку та стану здоров’я підозрюваного, які доводили б неможливість застосування запобіжного заходу у виді позбавлення волі.

Ухвалу слідчого судді Набудович І.О. було переглянуто судом апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2014 року скасовано ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 22 січня 2014 року у справі № 753/1428/14-к; застосовано до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що слідчий суддя, застосовуючи винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, порушила вимоги статей 177, 178, 183, 194 КПК України, що істотно вплинуло на правильність прийнятого рішення; зокрема, залишив поза увагою, що у клопотанні слідчого лише зазначено про можливість здійснення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, проте таке припущення достатньо не обґрунтовано; слідчий суддя, застосовуючи найбільш суворий запобіжний захід, не з’ясував та не навів переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Поряд із цим суд апеляційної інстанції зауважив, що необхідність у обмеженні права особи на свободу, гарантованого кримінальним процесуальним законом України, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у контексті зазначеного кримінального провадження відсутня.

Водночас слідчий суддя Набудович І.О., оцінюючи в сукупності обставини під час обрання підозрюваному запобіжного заходу, не вказала, на яких належних, допустимих та достовірних обставинах ґрунтується переконання щодо винуватості підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про тримання його під вартою.

Згідно із клопотанням обґрунтована підозра підтверджується наступними доказами: показаннями свідка_2, протоколом пред’явлення свідку_2 (який є співробітником міліції) особи для впізнання за фотознімками, а також протоколами допиту свідка_1, свідка_3. При цьому свідок_3 по суті пояснив лише, що 19 січня 2014 року у вечірній час прибув із підозрюваним на Майдан Незалежності у м. Києві (а.с. 27).

До клопотання додано: протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 20 січня 2014 року (а.с. 9–11); повідомлення про підозру від 20 січня 2004 року (а.с. 28–30); протоколи допиту свідка_2, свідка_3 (а.с. 17–21, 25–27); протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 січня 2014 року (а.с. 22–24). З опису документів справи № 753/1428/15-к та завіреної судом копії цієї справи вбачається, що протокол допиту свідка_1 (який є співробітником міліції) до клопотання не додано.

Відповідно до протоколу затримання від 20 січня 2014 року (а.с. 9–11) у підозрюваного під час обшуку не виявлено предметів, що використовувалися як зброя проти працівників міліції, про які йдеться у повідомленій підозрі, а саме: ножів, гумових палиць, бит, пневматичних пістолетів, ціпків, газових балончиків тощо.

Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», 1990 рік).

Також слід зазначити, що судове засідання розпочато слідчим суддею Набудович І.О. у нічний час – о 23 год. 30 хв., а закінчено о 1 год. 43 хв.

Суддя Набудович І.О. у своїх поясненнях стверджує, що під час обрання запобіжного заходу чітко дотримувалася вимог КПК України; скасування відповідної ухвали не свідчить про умисне порушення процесуального закону; обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 відповідного кримінального правопорушення не спростована судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у виді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Приписи статті 196 КПК України зобов’язують слідчого суддю в ухвалі про обрання запобіжного заходу не лише констатувати існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, а зазначити конкретні обставини, які підтверджують такі ризики, з посиланням на докази, які їх обґрунтовують.

Таким чином, обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих підстав його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості стосовно конкретної особи є порушенням наведених вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та КПК України.

Слідчий суддя Набудович І.О. ці норми порушила. Під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на максимальний строк вона фактично виходила з тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрювався ОСОБА_1.

Отже, слідчий суддя Набудович І.О. під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 не сприяла виконанню завдань кримінального судочинства, не забезпечила належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, повного та неупередженого судового розгляду з урахуванням статтей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О. від 22 січня 2014 року у справі № 753/1465/14-к задоволено клопотання слідчого про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У цій ухвалі зазначено:

– ОСОБА_2, _____ року народження, має середню спеціальну освіту, одружений, не працює, зареєстрований та проживає у місті Трускавці Львівської області (за певною адресою), раніше не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України;

– клопотання мотивовано тим, що підозрюваний не має постійного місця проживання та роботи в місті Києві, тому може переховуватися від слідства та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб; продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється;

– підозрюваний та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання у зв’язку з тим, що слідчим та прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України;

– слідчий суддя дійшов висновків про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України; доведеність у клопотанні існування обставин, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, що обумовлюють обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто що підозрюваний може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб та/або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється; жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;

– слідчим суддею враховано (на підставі статті 178 КПК України) «вагомість наявних у матеріалах справи доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров’я, міцність соціальних зв’язків підозрюваного».

Із клопотання, на зміст якого посилається слідчий суддя, вбачається, що:

– 19 січня 2014 року о 9 год. ОСОБА_2, діючи спільно із не встановленими слідством особами, на вул. Грушевського в місті Києві біля стадіону «Динамо» із злочинним умислом, спрямованим на організацію масових заворушень, що супроводжувалися насильством над працівниками міліції та військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України, вчиняли напади на останніх; завдавали їм удари камінням та бруківкою; заподіювали тілесні ушкодження із застосуванням скляних пляшок із легкозаймистою рідиною;

– ОСОБА_2, діючи спільно із не встановленими слідством особами, з умислом, спрямованим на вчинення зазначеного злочину, долаючи перешкоди для його реалізації, вчиняли дії щодо знищення майна – підпалу та пошкодження транспортних засобів громадян та ГУ МВС України в місті Києві; чинили опір працівникам міліції із застосуванням заздалегідь заготовлених предметів;

– під час цих протиправних дій працівникам міліції та іншим особам (усього близько ста) було завдано побої та тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, завдано значну матеріальну шкоду ГУ МВС України в м. Києві;

– допитаний як підозрюваний ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, не визнав; повідомив, що приїхав до міста Києва та перебував на Майдані Незалежності, але участі у масових заворушеннях не брав.

У клопотанні слідчого не зазначено, якими доказами підтверджується підозра у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Не вказано такі відомості й у повідомленні про підозру від 21 січня 2014 року (а.с. 22, 23).

Водночас слід зауважити, що письмове повідомлення про підозру було вручене ОСОБА_2 21 січня 2014 року, проте до клопотання додано протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 20 січня 2014 року.

У матеріалах клопотання слідчого міститься протокол від 20 січня 2014 року допиту свідка_1 – співробітника підрозділу міліції «Беркут», який пояснив, що він спостерігав за чоловіком із певними прикметами по вул. Грушевського в місті Києві та далі у Міському парку. Вказаний чоловік, побачивши працівників міліції, викинув дерев’яну палицю, яку потім не знайшли. Також викинув металеву каску, жовту хустинку з написом «Самооборона майдану», комплект захисту. Ці предмети свідок_1 забрав, повернувшись на місце після затримання (а.с. 17–18). Зі змісту протоколу огляду місця події – кабінету Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві від 20 січня 2014 року вбачається, що в цьому приміщенні перебуває чоловік в описаному в документі одязі, у руках якого знаходиться металева каска, жовта хустинка з написом «Самооборона» і комплект захисту. Зазначено, що свідок_1 пояснив, що ці речі він підібрав у Міському парку в центрі міста Києва, їх зняв із себе молодий чоловік, коли намагався втекти від працівників міліції.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2014 ухвалу слідчого судді Набудович І.О. про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів скасовано; застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово.

Суд апеляційної інстанції встановив, що слідчий суддя, застосовуючи винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, порушив принципи, закріплені в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України, та безпідставно обмежив право особи на свободу, гарантоване кримінальним процесуальним законом України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом апеляційної інстанції з’ясовано, що слідчий суддя не навів переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Колегія суддів, розглядаючи клопотання слідчого в апеляційній інстанції, врахувала наявність у підозрюваного місця постійного проживання; його сімейний стан, у тому числі, що він має на утриманні малолітню дитину (міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання), що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

У журналі судового засідання 22 січня 2014 року відображено, що під час розгляду клопотання слідчим суддею Набудович І.О. підозрюваний посилався на наявність обставин, врахованих судом апеляційної інстанції відповідно до статті 178 КПК України, але слідчий суддя Набудович І.О. ці обставини в ухвалі не вказала та не оцінила в сукупності з іншими.

Суддя Набудович І.О. у своїх поясненнях зазначила, що під час обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу чітко дотримувалася вимог КПК України; скасування відповідної постанови не свідчить про умисне порушення процесуального закону; обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_2 відповідного кримінального правопорушення не спростована судом апеляційної інстанції.

Такі пояснення не узгоджуються зі змістом ухвали суду апеляційної інстанції, наведеними вище фактичними обставинами, положеннями Конституції України, КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Отже, слідчий суддя Набудович І.О. під час обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 порушила норми процесуального права, не забезпечила здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, повного та неупередженого судового розгляду з урахуванням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

3 лютого 2014 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О. прийняла постанову у справі № 753/1089/14-п, якою ОСОБА_3 було позбавлено права керування транспортними засобами на три місяці у зв’язку із вчиненням правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Зі змісту постанови вбачається, що суддя Набудович І.О. виходила з таких обставин: ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Шкода», номерний знак ___, 29 грудня 2013 року о 13 год. 25 хв. на вул. Богатирській у місті Києві не виконав вимогу працівника міліції про зупинку, яка надавалася за допомогою жезла та свистка; винуватість ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного правопорушення доводиться протоколом про адміністративне правопорушення від 6 січня 2014 року та рапортом працівника ДАІ від 29 грудня 2013 року.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 6 січня 2014 року ОСОБА_3 заперечує обставини, зазначені в рапорті.

Справу розглянуто без участі ОСОБА_3. У матеріалах справи є лише копія адресованого ОСОБА_3 повідомлення про час та місце судового засідання, призначеного на 3 лютого 2014 року.

Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О. від 4 березня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності згідно зі статтею 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» за клопотанням прокурора.

Поряд із цим постанова суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які підтверджували б факт вчинення правопорушення саме цією особою. У постанові також відсутня будь-яка оцінка особи правопорушника, не досліджено ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

У поданих до ТСК поясненнях суддя Набудович І.О. зазначила, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання у справі. Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності він не оскаржував. Копію цієї постанови отримав та сплатив судовий збір.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону передбачено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи вирішує наступні питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов’язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч положенням статті 278 КУпАП суддя Набудович І.О. не перевірила, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення. Також вона знехтувала вимогами статті 265-1 КУпАП, з аналізу положень якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо недотримання правил дорожнього руху складається виключно у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення.

Суддя Набудович І.О., порушуючи положення статей 251–252 КУпАП, не оцінила рапорт інспектора ДАІ на предмет належності та допустимості, а саме: чи може такий документ відповідно до вимог закону бути доказом вчинення особою відповідного порушення.

Суддя не з’ясувала відповідно до статті 280 КУпАП, чи були вчинені адміністративні правопорушення безпосередньо ОСОБА_3, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення він заперечував факт його вчинення; чи винен ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення; обставини, що можуть пом’якшувати або обтяжувати відповідальність, хоча й обрала найбільш сувору санкцію (міру відповідальності) – вид адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

З огляду на наведене суддя Набудович І.О., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними та обмежені обов’язком судді (суду) дати оцінку обставинам, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КУпАП, необґрунтовано застосувала один із найсуворіших видів адміністративного стягнення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. Застосування такої міри відповідальності без будь-якої правової мотивації не могло бути спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП – виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, що в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

З урахуванням викладеного суддею Набудович І.О. під час розгляду адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_3 порушено низку положень процесуального права, обов’язок судді здійснювати правосуддя у чіткій відповідності із законом на засадах верховенства права, не забезпечено притягнутій до відповідальності особі права на справедливий суд, тобто вчинено дії, які свідчать про наявність ознак порушення присяги.

Підсумовуючи фактичні обставини щодо наявності або відсутності порушення Набудович І.О. присяги судді під час прийняття зазначених вище судових рішень у контексті дотримання основних засад судочинства, що забезпечують авторитет правосуддя, та суддівської етики, слід виходити з такого.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено обставини порушення суддею Набудович І.О. завдання кримінального судочинства, незабезпечення належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних, повного та неупередженого судового розгляду з урахуванням статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Також встановлено обставини щодо порушення суддею процесуальних норм під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, порушення обов’язку судді здійснювати правосуддя у чіткій відповідності із законом та на засадах верховенства права, незабезпечення притягнутій до адміністративної відповідальності особі права на справедливий суд.

Допущені суддею Набудович І.О. порушення свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд справ та про наявність ознак порушення присяги судді.

Суддя повинен додержуватися присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень, частина шоста, пункт 1 частини сьомої статті 56 чинної редакції цього Закону).

Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції на момент винесення зазначених постанов) порушенням суддею присяги визнавалося, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 20 лютого 2014 року, не призвели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею. Так, після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»), а у разі, коли такі дії порочили звання судді або підривали авторитет правосуддя, утворювало склад порушення присяги судді, що було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 вказаного Закону).

Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Так, згідно з пунктом 3 частини п’ятої статті 126 Конституції України встановлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

За змістом пунктів 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2 червня 2016 року істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

З огляду на викладене дії, які раніше охоплювалися порушенням суддею присяги, чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що редакційні зміни в описі неправомірних дій судді, що є підставою для звільнення його з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О.

Враховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що виявлені в ході дисциплінарного провадження відомості вказують на беззаперечні факти вчинення суддею Дарницького районного суду міста Києва Набудович І.О. істотного дисциплінарного проступку, несумісного зі статусом судді, що є підставою для звільнення з посади судді.

Відповідно до норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» запроваджено правове регулювання, згідно з яким притягнення до відповідальності за порушення присяги можливе за правилами, встановленими для дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» зі змінами). Водночас редакцією статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта цієї статті).

Чинним законодавством визначено, що стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, які охоплювалися порушенням присяги, а чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, тому в силу положень статті 58 Конституції України він повинен бути застосований.

Оскільки строки застосування дисциплінарного стягнення, встановлені Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, відрізняються в частині збільшення такого строку на час здійснення відповідного дисциплінарного провадження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосовує строк, який поліпшує становище особи, тобто строк, передбачений частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Згідно з інформацією, наданою Дарницьким районним судом міста Києва (лист від 5 січня 2017 року № 1/2/2017), з дати вчинення дисциплінарного проступку (22 січня 2014 року) суддя Набудович І.О. 163 дні перебувала у відпустці та 8 днів – на лікарняному.

Таким чином, на час розгляду дисциплінарної справи встановлений законом строк давності притягнення зазначеної судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Розглядаючи дисциплінарну справу, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх необхідних заходів, щоб забезпечити дотримання процесуальних гарантій судді та дотримання строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тому право судді Набудович І.О. на захист було дотримано, і суддя мала можливість ефективно будувати свій захист, використовуючи всі необхідні засоби і докази.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

При обранні виду дисциплінарного стягнення Друга Дисциплінарна палата враховує особу судді Набудович І.О., яка має стаж роботи на посаді судді понад 14 років, позитивно характеризується, за період роботи суддею до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, а також дані щодо показників роботи судді Набудович І.О. та її високих професійних якостей, які надані Дарницьким районним судом міста Києва відповідно до рішення зборів суддів цього суду. Проте з огляду на серйозність дисциплінарного проступку та його наслідки у вигляді підриву суспільної довіри до суду, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що застосування більш м’якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним характеру вчиненого проступку.

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 34, 49–50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109, пунктом 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22–12.23, 12.36, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя



вирішила:
притягнути суддю Дарницького районного суду міста Києва Набудович Ірину Олександрівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади судді.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».



Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко

А.М. Бойко

Н.О. Волковицька




Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconРішення 27 березня 2017 року Київ №614/3дп/15-17 Про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області Підкурганного В. В. до дисциплінарної відповідальності
Про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області Підкурганного В. В. до дисциплінарної відповідальності
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconРішення 24 квітня 2017 року Київ №891/1дп/15-17
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. та відмову у притягненні...
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності icon16 червня 2016 року Київ №1220/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Ластовки Н. Д
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності icon14 липня 2016 року Київ №1369/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Федюка О. О
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconРішення 27 червня 2017 року Київ №1792/0/15-17 Про внесення подання Президентові України про призначення Васильченко Т. В. на посаду судді господарського суду міста Києва
Про внесення подання Президентові України про призначення Васильченко Т. В. на посаду судді господарського суду міста Києва
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconРішення 16 вересня 2016 року Київ 2354/0/15-16
...
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconРішення 17 березня 2016 року Київ №586/0/15-16 Про внесення подання Президентові України про звільнення Фролова М. О. з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за порушення присяги
Про внесення подання Президентові України про звільнення Фролова М. О. з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за...
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconПро відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М

Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconВища рада правосуддя
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Отвіновського П. Л
Рішення 19 червня 2017 року Київ №1563/2дп/15-17 Про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва Набудович І. О. до дисциплінарної відповідальності iconРішення 24 березня 2016 року Київ №666/0/15-16 Про направлення звернення Сахновського В. А. стосовно суддів Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А. М., Яценко Н. О., Мамонтової І. Ю
Про направлення звернення Сахновського В. А. стосовно суддів Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А. М., Яценко Н....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка