Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014



Скачати 373.82 Kb.
Сторінка3/6
Дата конвертації21.03.2018
Розмір373.82 Kb.
ТипРішення
1   2   3   4   5   6

E.  Цивільне провадження щодо демонстрації фото заявника по телебаченню


49.  У 2001 році заявник звернувся до Ленінського районного суду м. Донецьк з позовом до Донецької державної обласної телерадіокомпанії про спростування недостовірної інформації у зв’язку з трансляцією його фотографії у листопаді 1999 року як фото раніше судимої особи, що перебуває у розшуку через численні розбійні напади (див. пункт 7). Заявник стверджував, що ця інформація була недостовірною та образливою, оскільки, коли фото транслювали по телебаченню, він вже відбув покарання за попередньою судимістю і не обвинувачувався у вчиненні жодного іншого злочину.

50.  26 листопада 2001 року провадження було зупинено до закінчення кримінального провадження щодо заявника. Після ухвалення вироку заявникові провадження було відновлено.

51.  5 листопада 2003 року суд відмовив у задоволенні позову заявника як безпідставного. Суд встановив, що заявник не надав переконливих доказів того, що події відбувалися саме так, як він про це стверджував, і вважав, що у будь-якому випадку опублікування фотографій підозрюваних, які переховуються під час слідства, є нормальною практикою правоохоронних органів. Оскільки заявник підозрювався у вчиненні тяжких злочинів, вжиття такого заходу було виправданим.

52.  Заявник не оскаржував це рішення.


II.  ВІДПОВІДНІ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

A.  Закон України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року


53.  Статтею 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення» передбачено, що за письмовою згодою слідчих органів, в провадженні яких знаходиться справа, особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами, іншими особами та організаціями. За винятком конфіденційного листування, що надсилається без перегляду, усе листування підлягає автоматичній перевірці та цензурі адміністрацією відповідного місця попереднього ув’язнення. На час події лише листування з прокуратурою та уповноваженим Верховної Ради України з питань прав людини вважалося конфіденційним, а отже не підлягало перегляду.

54.  У будь-якому випадку, якщо така кореспонденція стосується питань, пов’язаних з кримінальним провадженням щодо особи, яка перебуває під вартою, така кореспонденція надсилається відповідному слідчому органу. Листи, що містять інформацію, розголошення якої може перешкоджати кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а особа, що перебуває під вартою, має бути сповіщена про це.

55.  Відповідно до статті 15 Закону за вмотивованою постановою начальника місця попереднього ув’язнення взятих під варту осіб, які злісно порушують вимоги режиму, може бути поміщено до карцеру на строк до десяти діб. Це стягнення може бути застосовано негайно або протягом місяця з часу його накладення.

B.  Правила поведінки в слідчих ізоляторах осіб, узятих під варту, і засуджених (затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 року № 192)


56.  Згідно з пунктом 17 цих Правил до осіб, які тримаються під вартою та порушують вимоги режиму, можуть застосовуватися такі заходи стягнення, як, серед іншого, поміщення до карцеру на строк до десяти діб (до п’яти діб – для неповнолітніх). Вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

57.  Пунктом 20 передбачено, що постанова про накладення стягнення у вигляді поміщення до карцеру оголошується покараній особі начальником слідчого ізолятора. Перед поміщенням до карцеру особи обшукуються та перевдягаються в одяг, закріплений за карцером (зазвичай, у СІЗО особи носять звичайний одяг). Особи, поміщені до карцеру, тримаються в ньому окремо від інших осіб. Під час тримання у карцері особам не дозволяється відправляти листи, придбавати продукти харчування, користуватись настільними іграми і курити. Їм не дозволяються побачення з родичами, окрім виняткових обставин. Особи, поміщені до карцеру, забезпечуються індивідуальним спальним місцем та постільними речами лише на ніч.


C.  Інше відповідне національне законодавство


58.  Інше відповідне національне законодавство щодо скарг за статтями 3 та 5 Конвенції наведено у рішеннях у справах «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), заява № 54825/00, пп. 53-61, ECHR 2005 II (витяги)), та «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пп. 44-45, від 15 травня 2012 року).

D.  Доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК)


59.  У доповіді за результатами візиту КЗК до України у 2000 році, під час якого делегація вивчала умови тримання під вартою осіб, які відбувають покарання у вигляді довічного ув’язнення у Донецькому СІЗО, зазначено:

«Незадовго до візиту делегації розпочались ремонтні роботи згідно з інструкцією від 6 травня 2000 щодо обладнання камер.»

ПРАВО

I.  СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ


60.  Заявник скаржився, що зазнав жорстокого поводження під час тримання його під вартою в міліції. Він також скаржився, що умови його досудового тримання під вартою становили нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження. Він посилався на статтю 3 Конвенції, якою передбачається таке:

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»


A.  Стверджуване жорстоке поводження

1.  Прийнятність


61.  Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національних засобів юридичного захисту, оскільки не оскаржив постанов прокуратури до національного суду. З іншого боку, Уряд зазначав, що заяву було подано із запізненням. Якщо ефективного засобу юридичного захисту не існувало, то заявник був зобов’язаний подати скаргу впродовж шести місяців після стверджуваного порушення, тобто у першій половині лютого 2000 року. Якщо заявник тільки згодом усвідомив неефективність засобів юридичного захисту, він мав тоді подати свою скаргу впродовж шести місяців після постанови прокуратури від 22 травня 2000 року про відмову у порушенні кримінальної справи за його твердженнями про жорстоке поводження.

62.  Заявник не погодився, вважаючи зазначений засіб юридичного захисту неефективним та зазначаючи, що він звертався зі скаргами до вищестоящих органів прокуратури, які двічі скасовували постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

63.  Суд зауважує, що у цій справі заявник кілька разів успішно оскаржував постанови про закриття кримінальної справи, а отже можна сказати, що він вжив на національному рівні достатніх заходів до того, як подати свою скаргу на відмову у порушенні кримінальної справи у зв’язку з його твердженнями про жорстоке поводження до Суду. У органів влади було достатньо можливостей вирішити питання щодо стверджуваного жорстокого поводження на національному рівні. Суд вже раніше встановлював у справах щодо України, що порядок подання скарг до вищестоящих прокурорів та до судів не виявився спроможним забезпечити належне відшкодування стосовно скарг на жорстоке поводження працівників міліції та неефективне розслідування (див. вищезазначене рішення у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), п. 97). Отже, скаргу не можна відхиляти на підставі невичерпання національних засобів юридичного захисту. Також заявнику не слід дорікати у пропущенні шестимісячного строку, оскільки можна висунути довід, що він небезпідставно очікував вирішення цих питань в межах кримінального провадження у його справі (там само, п. 99).

64.  За цих підстав заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту та недотримання вимог стосовно шестимісячного строку подання заяви, мають бути відхилені.

65.  Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

2.  Суть


66.  Заявник доводив, що він зазнав жорстокого поводження працівників міліції.

67.  Уряд стверджував, що судово-медичні експерти кваліфікували тілесні ушкодження заявника як легкі та дійшли висновку, що вони могли бути наслідком законного та обґрунтованого застосування фізичної сили під час затримання заявника у зв’язку з його фізичним опором та погрозами. Крім того, національними органами влади було встановлено, що деякі з тілесних ушкоджень заявник завдав собі сам. Уряд зазначив, що судово-медичну експертизу заявника було призначено для того, щоб зафіксувати його тілесні ушкодження, встановити їхній характер, спосіб, в який їх було завдано, та ступінь тяжкості. Уряд також стверджував, що експерти не доходили висновку, що тілесні ушкодження заявника є наслідком жорстокого поводження, а просто зазначили, що тілесні ушкодження могли бути завдані за обставин, описаних заявником. Насамкінець Уряд зазначив, що немає доказів жорстокого поводження із заявником працівниками міліції, та навіть якщо припустити, що таке жорстоке поводження мало місце, воно не досягло рівня жорстокості, необхідного для застосування статті 3 Конвенції, з огляду на те, що заявник зазнав тільки легких тілесних ушкоджень, які, як було встановлено, частково виникли внаслідок дій самого заявника, а частково – внаслідок застосування фізичної сили під час його затримання. Отже, Уряд дійшов висновку, що неможливо поза розумним сумнівом встановити факт жорстокого поводження із заявником, а тим більше – встановити, що подібне поводження досягло необхідного рівня жорстокості.

68.  Як неодноразово зазначав Суд, стаття 3 Конвенції втілює одну з найбільш основоположних цінностей демократичних суспільств. Навіть за найважчих обставин, таких як боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, Конвенція категорично забороняє катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження або покарання (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції» (Selmouni v. France) [ВП], заява № 25803/94, п. 95, ECHR 1999 V, та «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), від 28 жовтня 1998 року, п. 93, Reports of Judgments and Decisions 1998 VIII).

69.  Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, п. 161, Series A № 25). Проте така доведеність може випливати із сукупності ознак, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, чи подібних до них неспростованих презумпцій (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey) [ВП], заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000 VII).

70.  Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що заявник зазнав численних тілесних ушкоджень. Як випливає з матеріалів справи, під час медичного огляду, проведеного через кілька годин після затримання заявника, у нього були виявлені численні синці, походження яких належним чином ніколи не було встановлено. Доводи Уряду щодо незначності тілесних ушкоджень та щодо їхнього виникнення внаслідок законного застосування сили під час затримання заявника спростовуються результатами медичних оглядів, обидва з яких встановили значну кількість тілесних ушкоджень незалежно від кваліфікації цих ушкоджень експертами (див. пункти 31, 34 та 37), а також висновком про малоймовірність їхнього завдання за обставин, описаних працівниками міліції (див. пункт 37). У той же час окрім законного застосування фізичної сили національними органами влади не було висунуто жодного іншого пояснення, а пропорційність та законність такого застосування сили національними органами влади також, як видається, докладно не розглядалася (див. рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Силенок та «Техносервіс-плюс» проти України» (Sylenok and Tekhnoservis-Plus v. Ukraine), заява № 20988/02, пп. 69-70).

71.  За цих обставин та з урахуванням того, що на державу покладається тягар доведення, згідно з яким вона має надати правдоподібне пояснення тілесних ушкоджень, яких зазнала особа під час перебування під контролем міліції, Суд доходить висновку, що Уряд не встановив належним чином, що застосування до заявника сили було законним та абсолютно необхідним, а також що тілесні ушкодження заявника жодним чином не були наслідком жорстокого поводження під час його перебування під вартою у міліції. Відповідно, було порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з тим, що заявник зазнав нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconНовобузька районна рада рішення від 2014 року №

Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconЛист-інформатор №14 від 10. 04. 2014
До 20. 05. 2014 завершити роботу щодо друкування списків дітей І підлітків шкільного віку. Графік прийому матеріалів від закладів...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconА текст; б абзац; в заголовок; г всі відповіді вірні. Інформація у службовому документі оформлюється у вигляді
Проуш мені відпустку надати з 20 версня 2014 року по24 вересня 2014 року за сімейними без збереження заробітної плати
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconУкраїнська мова
Лист Міністерства №1/9-303 від 11. 06. 2014 Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів та структуру 2014/2015 навчального...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconМетодичні рекомендації щодо навчання й вивчення української мови І літератури в 2013 2014 навчальному році Загальна інформація І. Структура 2013 2014 навчального року

Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconЗвіт директора про свою діяльність за 2013-2014 н р
Шановні присутні! Закінчився ще один навчальний рік, І тому ми зібралися сьогодні, щоб зробити певні підсумки роботи колективу школи...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconПоложення міського відкритого хореографічного фестивалю «квітнева феєрія 2014» м. Умань 11 квітня 2014 р
«Квітнева феєрія – 2014» запрошуються дитячі та юнацькі хореографічні колективи, організовані при державних дошкільних та загальноосвітніх...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка