Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014



Скачати 373.82 Kb.
Сторінка4/6
Дата конвертації21.03.2018
Розмір373.82 Kb.
ТипРішення
1   2   3   4   5   6

B.  Умови тримання під вартою

1.  Прийнятність


72.  Уряд вважав, що перед тим, як подати цю заяву до Суду, заявник не вичерпав національні засоби юридичного захисту, доступні йому за законодавством України, оскільки він не оскаржив до національних судів умови тримання його під вартою та не подав позов щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди. З іншого боку, як доводив Уряд, скаргу заявника на умови тримання його під вартою до його переведення до СІЗО було подано з порушенням строку. Отже, Уряд пропонував визнати цю частину заяви неприйнятною.

73.  Заявник не погодився.

74.  Суд нагадує, що у кількох попередніх справах він відхилив подібні аргументи стосовно невичерпання, дійшовши висновку про неефективність засобу юридичного захисту, на який посилався Уряд, на тій підставі, що Уряд не довів, яким чином застосування такого засобу юридичного захисту могло б призвести до покращення умов тримання заявника під вартою (див., наприклад, рішення у справах: «Хохліч проти України» (Khokhlich v. Ukraine), заява № 41707/98, п. 153, від 29 квітня 2003 року; «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пп. 70-71, від 28 березня 2006 року, та «Двойних проти України» (Dvoynykh v. Ukraine), заява № 72277/01, п. 50, від 12 жовтня 2006 року). Суд не вбачає підстав для іншого висновку у цій справі. З іншого боку, Суд нагадує, що у справах, в яких певна ситуація є тривалою і з самого початку ясно, що у заявника немає ефективного засобу юридичного захисту, шестимісячний строк починає свій відлік з моменту припинення ситуації (див. рішення від 22 листопада 2005 року у справі «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and Others v. Ukraine), заява № 14183/02, п. 32, та ухвалу щодо прийнятності від 30 березня 2004 року у справі «Коваль проти України» (Koval v. Ukraine), заява № 65550/01).

75.  Суд зауважує, що тримання заявника у камері відділу міліції та у Донецькому ІТУ закінчилося 4 лютого та 12 квітня 2000 року відповідно, тобто більш ніж за шість місяців до дати подання до Суду заяви (10 липня 2001 року). Суд також зазначає, що, як видається, у заявника не було доступу до будь-яких ефективних засобів юридичного захисту стосовно його скарг. У будь-якому разі, у випадку заявника його скарги до обласної прокуратури на тримання його під вартою у камері відділу міліції та у Донецькому ІТУ скоріше стосувалися стверджуваної незаконності вищезазначеного тримання під вартою, а не умов тримання.

76.  Відповідно, скарги заявника на умови тримання його під вартою у камері відділу міліції та у Донецькому ІТУ були подані з порушенням строку та мають бути відхилені відповідно до пунктів 1 і 4 статті 35 Конвенції.

77.  Суд також з огляду на доводи сторін вважає, що скарга на умови тримання заявника у Донецькому СІЗО порушує серйозні питання фактів та права за Конвенцією, вирішення яких вимагає розгляду по суті. Отже, Суд доходить висновку, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Не встановлено також жодних інших підстав для визнання її неприйнятною.



2.  Суть

(a)  Доводи сторін


78.  Заявник заявляв, що він у СІЗО перебував у маленькій переповненій камері, в який був тільки один туалет з низькою перегородкою, яка не надавала можливості усамітнитися.

79.  Уряд стверджував, що умови тримання заявника там не були ані образливими, ані такими, що принижують людську гідність.


(b)  Оцінка Суду


80.  Суд нагадує про загальні принципи, встановлені його практикою за статтею 3 Конвенції стосовно умов тримання під вартою (див., наприклад, вищезазначене рішення у справі «Двойних проти України» (Dvoynykh v. Ukraine), пп. 62-63 з подальшими посиланнями).

81.  Звертаючись до фактів цієї справи, Суд зазначає, що заявник тримався у Донецькому СІЗО більше трьох років та трьох місяців. Площа його камери становила 15,73 кв. м.

82.  Сторони не погоджуються щодо деяких фактів. І заявник, і Уряд надали низку фотографій, на яких, як стверджувалося, було зображено приміщення камер, в яких тримався заявник. Уряд пропонував Суду не брати до уваги фотографії, надані заявником, зазначаючи, що невідомо, де і коли їх було зроблено.

83.  Суд, тим не менш, зауважує, що фотографії, надані Урядом, також не мають будь-яких позначень, які б дозволили Судові встановити час та місце зйомки.

84.  Крім того, на обох серіях фотографій зображено маленькі приміщення, обладнані унітазами, відокремленими від решти приміщення та від розташованих поруч умивальників низькими перегородками. Єдиними явними відмінностями є нещодавно пофарбовані стіни та нові унітази на фотографіях, наданих Урядом. На цих фотографіях також видно акуратно розкладені одяг та особисті речі ув’язнених. На фотографіях, наданих Урядом, також не видно мотузок для сушки випраної білизни, розтягнутих через камери, які можна побачити на фотографіях, наданих заявником.

85.  Суд зазначає, що у доповіді КЗК за результатами візиту до України у вересні 2000 року зазначалося, що незадовго до візиту делегації у Донецькому СІЗО було розпочато ремонт камер. Схожим чином у доповіді Європейської комісії з прав людини щодо її візиту до Івано-Франківського слідчого ізолятора було зазначено, що незадовго до її візиту камери установи було пофарбовано (див. рішення у справах: «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine), заява № 38812/97, п. 71, ECHR 2003 V, і «Кузнєцов проти України» (Kuznetsov v. Ukraine), заява № 39042/97, п. 53, від 29 квітня 2003 року).

86.  З огляду на те, що заявник спочатку перебував у Донецькому СІЗО у квітні 2000 року, а КЗК зауважив про початок ремонту у ньому незадовго до його візиту у вересні 2000 року, Суд доходить висновку, що серії фотографій, надані сторонами, необов’язково суперечать одна одній або, у будь-якому випадку, не суперечать такою мірою, що не можуть бути використані для встановлення відповідних фактів разом.

87.  Хоча сторони не погодилися щодо точної кількості співкамерників у камері заявника, Суд не вважає за необхідне усунути цю розбіжність. Виходячи з припущення на користь Уряду, що жодного разу така кількість не перевищувала семи осіб, Суд зауважує, що на особу у камері заявника припадало не більше ніж 2,25 кв. м. Таким чином, на думку Суду, камера була постійно надмірно переповненою. Такий стан справ сам по собі порушує питання за статтею 3 Конвенції (див. рішення у справі «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява № 47095/99, п. 97, ECHR 2002 VI, та вищезазначене рішення у справі «Двойних проти України» (Dvoynykh v. Ukraine), п. 66).

88.  Ситуація ускладнювалась тим фактом, що санвузол у переповненій камері заявника майже не забезпечував усамітнення. Як видно з фотографій, наданих сторонами, перегородка заввишки один метр відокремлювала унітаз у кутку камери від умивальника, але не від її житлової зони. На вході до туалету не було жодної ширми. Таким чином, заявник був змушений користуватися туалетом у присутності та на очах інших співкамерників і знаходитися у камері, коли туалетом користувалися вони.

89.  У світлі вищезазначеного Суд доходить висновку, що умови тримання заявника, зокрема, надмірна переповненість камери і відповідний негативний вплив на самопочуття заявника у поєднанні з тривалістю строку, впродовж якого заявник тримався під вартою у таких умовах, становили таке, що принижує гідність, поводження (див. вищезазначене рішення у справі «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), п. 99).

90.  Відповідно, було порушення статті 3 Конвенції.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconНовобузька районна рада рішення від 2014 року №

Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconЛист-інформатор №14 від 10. 04. 2014
До 20. 05. 2014 завершити роботу щодо друкування списків дітей І підлітків шкільного віку. Графік прийому матеріалів від закладів...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconА текст; б абзац; в заголовок; г всі відповіді вірні. Інформація у службовому документі оформлюється у вигляді
Проуш мені відпустку надати з 20 версня 2014 року по24 вересня 2014 року за сімейними без збереження заробітної плати
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconУкраїнська мова
Лист Міністерства №1/9-303 від 11. 06. 2014 Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів та структуру 2014/2015 навчального...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconТом Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconМетодичні рекомендації щодо навчання й вивчення української мови І літератури в 2013 2014 навчальному році Загальна інформація І. Структура 2013 2014 навчального року

Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconЗвіт директора про свою діяльність за 2013-2014 н р
Шановні присутні! Закінчився ще один навчальний рік, І тому ми зібралися сьогодні, щоб зробити певні підсумки роботи колективу школи...
Рішення страсбург 10 липня 2014 року остаточне 15/12/2014 iconПоложення міського відкритого хореографічного фестивалю «квітнева феєрія 2014» м. Умань 11 квітня 2014 р
«Квітнева феєрія – 2014» запрошуються дитячі та юнацькі хореографічні колективи, організовані при державних дошкільних та загальноосвітніх...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка