Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури)



Скачати 130.73 Kb.
Дата конвертації22.10.2017
Розмір130.73 Kb.















Зарубіжні письменники на Рівненщині

(додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури)



http://navigator.rv.ua/images/stories/osvitrivne/zarublit/d1.jpg 

Зміст:

1.    Вступ
2.    Оноре де Бальзак на Рівненщині.
3.    Спогади А. Міцкевича про Волинь.
4.    Ярослав Гашек на Рівненщині.
5.    Короленківські адреси Рівненського краю.
6.    О. Купрін і Рівненщина.
7.    Спогади І. Бабеля про Рівненщину.

      Завдання предмета світової літератури – залучати учнів до скарбниці світової літератури, до фундаментальних цінностей світової культури. Важливо при вивченні творчості письменників зарубіжних країн показати їх зв'язок з Україною, особливо, з нашою «малою Батьківщиною» - Рівненщиною. Це сприятиме вихованню в учнів гордості за рідну замлю, спонукатиме до вичення історії рідного краю.


      Історія нашого краю пов’язана з творчістю Оноре де Бальзака, А. Міцкевича, Я. Гашека, О. Купріна, І. Бабеля, В. Короленка. Ці літератори відвідували Рівненщину, у свої спогадах згадували про нашу землю, у їх творах звуать розповіді про рівненський край.
      Вміщені у даній збірці матеріали можна запропонувати увазі учнів на перших уроках  знайомства з життям  письменника, а також під час вичення їх творчості. Також при плануванні уроків позакласного читання можна використовувати дані матеріали з метою зацікавити учнів цими краєзнавчими матеріалами.
      Дана збірка вміщує витяги із щоденників зарубіжних письменників, спогади, уривки із творів, які вони присвятили Рівненщині.


Оноре де Бальзак на Рівненщині

    Видатний французький письменник ХІХ століття, представник критичного реалізму. Автор «Людської комедії» Оноре де Бальзак подорожував дорогами Європи. Одна із цих доріг у 1847 р. привела його на Рівненщину.


      З'ясувалося, що досі поблизу Бердичева, на Житомирщині, стоїть костел святої Варвари (в радянські часи він слугував спортзалом, а тепер у ньому моляться парафіяни Української Греко-Католицької Церкви), де вінчалися графиня Евеліна Ганська з "великим французом" Оноре де Бальзаком. На фасаді храму в меморіальній рамці так і написано: "Тут 2 березня 1850 року житомирський прелат Віктор Ожаровський закріпив церковним актом шлюб Евеліни Ганської та Опоре де Бальзака".     

      Перехожі не хотіли вірити своїм очам, коли з костелу святої Варвари місцеву красуню-багачку Евеліну Ганську під руку виводив уже немолодий, розповнілий, коротконогий, рудоволосий, але знаменитий на весь світ французький письменник Оноре де Бальзак. Його відкрита усмішка, що вже встигла стати легендарною, була того недільного ранку особливо просвітленою: щойно здійснилася найзаповітніша мрія його останніх сімнадцяти років - нарешті він став законним чоловіком графині Ганської.


 
      Костел св. Варвари – місце вінчання Е. Ганської і О. де Бальзака

Їхній роман розпочався з епістолярної таємниці. Закохана в талант великого романіста замужня поміщиця написала письменникові захоплюючого листа, зітканого з суцільних компліментів, й підписалася загадково "Чужоземка". Без жодної зворотної адреси. Тільки через 17 років здійснилися мрії закоханого Бальзака. Він приїхав на побачення до своєї коханої у с. Верхівню на Україну.
      В Україну Бальзак приїздив тричі. Його шлях пролягав через Дубно, Броди...У свої  спогадах  «Листи про Київ» письменник писав: «Я відбув із Радзивилова, переповнений отриманою добротою, досхочу напоєний бездоганним чаєм, діставши від самого пана Гаккеля подушку, щоб пом’якшити тряску кибитки, якою далі їхатиму. Уявіть собі, що волоктися кибиткою чи чотирикінно – тут без різниці. Цей повіз із дерева й очерету, що його тягнуть із швидкістю локомотива, відбиває на ваших кістках усі нерівності путівця з жорстокою правильністю, ти стрибаєш мов стриножений, падаєш на сіно, фурман зовсім тим не переймається, його діло їхати, а твоє – триматися. Одного разу цар, отак мандруючи, лишився на дорозі; фурман, доїхавши до поштової станції, де перепрягають коней, озирнувся: нема царя; цар, який звалився в сніг, був знайдений по дорозі, він не сердився на візника.
      І ось тепер, із швидкістю попхнутий у незвідані поля, я їхав у кибитці поруч незнайомця, якому дали тридцять два рублі сріблом для потреб подорожі, вирахуваних поштмейстером Радзивилова. Ніч була чудова, небо скидалося на блакитне напинало, прикріплене срібними цвяхами. Ця глибока самотність, ця пустеля оживлювалася дзвіночком, який завжди подзвонює на кінській шиї, і та монотонна нота кінець кінцем ставала чимось несказанно-принадним. Які задуми я втілив! Минуло рівно вісім днів, як вечеряв у Верона в Тійє і всі кепкували наді мною, довідавшись, що вирушаю до Києва, розташованого за 800 льє від Парижа. А то ж різниця: їхати з Парижа до Гонеса (містечко під Парижем. – В. Я.) зовсім не те, що з Радзивилова до Дубна. Я минав соснові чорноліси, щомиті думаючи: ось-ось наш човен розіб’ється об пеньки, залишені російськими селянами при самій землі; але селянин, котрий мене супроводжував, усе добре бачив у пітьмі. Це була одна з найпрекрасніших ночей, які я провів під час подорожі. Не можна уявити собі тих чарів, якими втішався, їдучи незнайомою пустелею із швидкістю голуба. Душа мов витанцьовує танець дервішів під вигравання дзвіночка, і той ритм допомагає піднестися до величних мріянь.

      Нарешті, опів на третю ми дісталися Дубна; мене висадили у дворі поштової станції. Бувши впевненим у моєму провіднику, я кинувся на диван, твердий, наче табірний лежак, і отоді заснув уперше за дев’ять днів, і спав сном немовляти, сном знеможеного борця, тим сном, який не здатна перервати й гарматна стрілянина. Уранці поліцмейстер, справжній росіянин у парадному мундирі з хрестами, під’їхав до станції у кареті, запряженій четвіркою, і застав мене за кавою. Подорожня була мені виписана з дотриманням усіх необхідних церемоній. Поліцмейстер, колишній гвардійський офіцер, дуже жалкував, що я кваплюся: дружина його була б щасливою почастувати мене сніданком, я обіцяв заїхати до неї на зворотному шляху і о десятій ранку вирушив далі з твердим наміром примусити фурманів везти мене так само швидко, як возять імператора, тобто зі швидкістю тридцяти верст за годину. Заради цього я був готовий не шкодувати копійок на чай. Завважте, свого я досяг. Якби не обов’язок постійно гайнувати час на поштових станціях, міняючи коней, я здолав би сто льє за п’ятнадцять годин, однак на кожній станції мені доводилося затримуватися на півгодини, а вночі навіть на три чверті години. Потрапити на Україну! – я не просто хотів, я жадав цього...


      ...Що я бачив досі, – було ніщо. Це пустеля, море збіжжя, прерії Купера з їх тишею. Тут уже починається українська земля, земля чорна й жирна, якої ніколи не угноюють і де завжди сіють.

      З Дубна їхали в напрямку на Аннопіль (нині село Ганнопіль Славутського району на Хмельниччині ). Може, через Мирогощу, Мізоч, Могиляни, хоч не виключено, що через Здовбицю, Клинці, Малу й Стару Мощаницю, Дермань.»


      І попри все, Бальзак любив Україну. Він називав її прекрасним краєм, «мешканці якого самі не знають, серед якої краси живуть». Під'їжджаючи вперше до маєтку Ганської, стомленому нелегкою дорогою поглядові парижанина відкрилася дивовижна картина: до величного палацу, відтіненого вечірнім малиновим світлом, вела широка брукована дорога, наприкінці якої біля парадного входу під розкішним кленом стояла графиня Ганська.Тут. у '"східному Луврі", як назвав Оноре маєток Евеліни, йому буде суджено вперше (та й востаннє) в житті розслабитися після паризької суєти, творити не на кухні, не "на коліні", а у власному робочому кабінеті в оточенні прислуги й люблячої дружини.
Спогади Адама Міцкевича про Волинь

     Видатний польський поет - романтик, публіцист,  активний учасник національно-визвольного руху у Польщі. Перебував на території України у 1825 р. Спогадами про Україну стала збірка «Кримські сонети». Хоча Адам Міцкевич і вважається польським поетом, бо всі його твори написані польською мовою, однак його походження й досі точно не встановлено. Деякі автори описують його як «польсько-литовського» поета, інші ж через місце народження, освіту та дитинство вважають його білорусом.


    У 1822 році був виданий перший том творів поета, до якого увійшли його балади та романси. Ідеї та теми, започатковані в баладах, Міцкевич розвинув згодом у своїх великих творах цього періоду: у поемах "Гражина" і "Дзяди" (2 і 4 частини), що увійшли до другого тому його творів.
Спогадами Міцкевича про Волинь є балада «Світязь». Патріотичний сюжет балади "Світязь" - про подвиг народу, що загинув, але не піддався ворогові,- перегукується із сюжетом поеми «Гражина». Романтичний твір передає волинську легенду про нескорений народ, який ладен загинути, але не здатися ворогові.
     Спогади про перебування А. Міцкевича у м. Дубно належать до 1825 р. Про це свідчить меморіальна дошка на будівлі місцевого костелу.

Ярослав Гашек на Рівненщині

 

     Ярослав Гашек насамперед відомий в Україні як літературний батько бравого солдата Швейка. Старше покоління черпало з гумору Йозефа Швейка, що пінився й лився, як шампанське, і силу, і мужність, і надію на завтра. Постать письменника Ярослава Гашека значно об’ємніша, багатогранна і навіть трагічна. Адже його життя одразу й надовго потрапило під жорсткий коток початку ХХ століття, особливо років Першої світової війни. Вже той факт, що Гашек був солдатом трьох армій — Австро-угорської, Чехословацького корпусу та революційної Червоної армії, багато говорить. І пояснює теж багато.


     Я.Гашек у роки першої світової і громадянської воєн з 1915-1920 рр. перебував, жив і творив в Україні. Його дороги пролягли по Галичині, Львівщині, Рівненщині, Волині, у Києві, Поволжі, Сибіру.
     І радісно, і сумно ходив і творив безстрашний воїн-літератор дорогами фронтової рівненської землі. Австро-угорська армія восени 1915 року дислокувалась на західноукраїнській території. І ось у послужному списку єфрейтора 91-го піхотного полку, зв'язківця 11-ої польової сотні Ярослава Гашека з'явився запис: «Пропав безвісти 24 вересня 1915 року після бою біля Хорупан, про що видано наказ N 82». А сталося це біля села Хорупань, що розкинулося за сім кілометрів від теперішнього районного центру Млинова, на лівобережжі річки Ікви. Ні, не «пропав безвісти» мужній воїн, а тут разом з групою чехів-однодумців перейшов у полон російської армії. А незабаром записався добровольцем у чеську дружину, яка входила до складу 8-ої армії Південно-Західного фронту і базувалася в районі селища Клевань, що тепер у Рівненському районі, активно співробітничав із щотижневиком «Чехослован», який видавався у Києві чеською мовою, де його ім'я вперше з'явилося 10 липня 1916 року.
     У повній редакції роману про неповторного Швейка зустрічаємо цілий ряд згадок про наш поліський край. Аж два рази у першій частині «В тилу» в другому розділі глави XIV «Швейк у денщиках в поручика Лукаша» згадується стародавнє місто Дубно: «Я знав одного полоненого денщика, який разом з іншими пройшов пішки від Дубна до самої Дарниці під Києвом. Крім свого похідного мішка і мішка його офіцера, що уникнув полону, у нього було ще п'ять різних ручних чемоданів і два одіяла з подушкою, не враховуючи вузла, який він волік на голові...», а потім дещо далі: «У даний час денщики розселені по всій нашій республіці і розповідають про свої героїчні подвиги. Вони ж бо штурмували Сокаль, Дубно... Кожний із них — Наполеон...».
     Маємо цікаву згадку в першій главі «Нещастя Швейка у поїзді» другої частини роману «На фронті». На пероні «таборського вокзалу» в розмові з «добрим товаришем», який виручив його від штрафу і, «взнавши, що всі посвідчення і військовий залізничний квиток Швейка знаходяться у поручика Лукаша, великодушно дав йому п'ять крон на квиток та інші витрати», а при прощанні довірливо сказав: «Коли попадете, служивий, до росіян у полон, кланяйтесь від мене пивовару Зенону в Здолбунові». Цей факт досить-таки достовірний. Ім'я великого знавця своєї справи, чеха-пивовара Йозефа Зенона було добре відоме тоді на волинських землях. Його пивоварний завод у Гульчі, між Острогом і Здолбуновом, тривалий час мав добру славу, як подібні йому в Квасилові, Глинську, Семидубах та інших навколишніх чеських поселеннях.
     Рівненчани шанобливо ставляться до пам'яті мужнього сина братнього чеського народу. Його іменем названі вулиці у містах, проводяться вечори, приурочені його життю, творчості. Книги письменника є в кожній бібліотеці, у багатьох сім'ях. Бравий вояка Швейк не перестає хвилювати серця людей, викрешує іскрометний, оздоровлюючий сміх.

Короленківські адреси Рівненського краю

     Російський та український письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч.


     Доля письменника тісно пов’язана з Рівненщиною. Сім'я Короленків проживала у Радивилові, степані. У 1864 р. батько В. Короленка був призначений суддею у м. Дубно. У середині ХІХ ст.. воно виглядало досить мальовничо. Над р. Іквою височів старовинний замок – фортеця ХУ-ХУІІІ століть, у передмістях, на вулицях, на площах можна було побачити чудові архітектурні ансамблі кількох православних храмів і католицьких костелів і монастирів. Населення переказувало таємничі легенди про давньоруські часи, власників міста, козацьку добу.  В «Истории моего современника» В. Короленко згадує про свою поїздку в Дубно. Він описує не лише краєвиди, але і події, що відбувалися тоді у місті. Вдруге зустрічаються спогади про місто у повісті «Без языка», де описуються долі українських емігрантів-дубенчан, які в пошуках роботи виїхали у США.

    З 1864 по 1871роки володимир Галактіонович проживав у м. Рівному.Тут він навчався у гімназії.  Спогади про цей час вміщені у автобіографічній повісті, а також у інших творах. Особливе місце у біографії письменника займає с. Харалуг поблизу Корця. Тут  Короленко проводив у 1867-1872 роках свої канікули. Про цю місцевість він розповідає у повістях «Сліпий музикант», «Ліс шумить», «Судний день». Спогади про подорожі до Корця, Клеваня відтворені у оповіданні «У поганому товаристві».


     Де б не жив Володимир Галактіонович, він завжди хотів повернутися в Україну. Він любив Україну за дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі. Володимир Галактіонович палко захищав від переслідувань царських властей українську культуру й мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників. Міцна дружба була між ним та Панасом Мирним, П.Грабовським, М.Коцюбинським. Тема України посідає значне місце в оповіданнях «Ліс шумить», «У поганому товаристві», «Без язика», повісті «Сліпий музикант».


Олександр Купрін і Рівненщина

 

     О. Купрін – відомий російський письменник ХХстоліття.  Автор  творів «Поєдинок», «Суламіф», «Яма» , «Юнкери».


      Життя Купріна в 1895-1900 роках було особливо різноманітне й строкате. Прагнучи, за власним висловом, «бачити все, знати все, уміти все й писати про все», Купрін багато їздить по Росії, охоче змінюючи професії, спосіб життя, оточення. Ким тільки він не працював: служив у технічній конторі в Москві, керував маєтком у Ровенському повіті, працював у ковальській майстерні на сталеливарному заводі в Донбасі, допомагав псаломщику в сільській церкві, організував спортивне товариство в Києві. Терплячи нестатки й голод, він тягав великі вантажі в артілі носіїв, грав у театрі м. Суми, брав участь у землемірних роботах у Рязанській губернії.
    У1897 р. жив у с. Кузьмівка Сарненського району Рівненської області. Життя цього краю зобразив у оповіданнях «Лісова глушина», «Срібний вовк», «На глухарів», повісті «Олеся». У цих творах відкривається дуже характерна для Купріна тема «природної людини», сильних, самобутніх «дітей природи».

Спогади Ісака Бабеля про Рівненщину

 


     І. Бабель - відомий єврейський, російський письменник, публіцист ХХ століття.  Автор творів «Кінармія», «Одеські оповідання».
     Учасник громадянської війни, І. Бабель разом із Першою Кінною армією побував на Західній україні у 1920 році. Пройшовши по рівненській землі через Корець, Тучин, Гощу, Олександрію у сторону Рівного і далі через Грушвицю, Ясениничі, Клевань, Олику на Дубно, Млинів, Радивилів, Броди, Берестечко у напрямку Львова, Перша Кінна брала участь у багатьох боях і сутичках з білополяками. І не тільки свідком, а й учасником різних подій був невгамовний Ісак Бабель. Щоб вони не зникли з пам'яті, він їх досить колоритно записував у свій щоденник. Звичайно, вони не готувалися для жодного опублікування, а були лише заготовками для майбутніх художніх полотен. І це підтвердила їхня подальша доля в «Кінармії», у багатьох оповіданнях. Ось хоча б скорочено процитуємо окремі записи у щоденнику, щоб читач мав своє уявлення про події влітку 1920 року,  які .відбувалися на землях нашого краю.
     Новосїлки, 16.7.20. Отримали наказ армії захопити переправу на р. Стир на дільниці Рожище-Яловичі. Штаб переходить у Новосілки. їду з начдивом, штабний ескадрон, скачуть коні, ліси, дуби, стежинки, червоний кашкет начдива (мова йде про С. К. Тимошенка (1895-1970 рр.), який з листопада 1919 року по серпень 1920 року був начдивом — 6, командиром 6-ої кавдивізії. — 1. П.), його міцна фігура, трубачі, красота, нове військо, начдив і ескадрон — одне тіло...    
     Новосїлки—М. Дорогостаї, 18.7.20. На привалах з козаками... Чудове товариство, згуртованість, любов до коней. Кінь займає 1/4 дня, безкінечні розмови... Роль і життя коней. Цілком своєрідне ставлення до начальства — просто на «ти».
     М. Дорогостаї—Смордва—Бережці (мабуть, Береги — І. П.), 19.7.20. Виступаємо з м. Дорогостай... Музика. Витягуємося по дорозі. Нас обстріляли.. Починають прибувати поранені, перев'язки, голі животи, довготерпіння, нестерпна спека. Обстріл з обох сторін безперервний, не можна забутися». Будьонний і Ворошилов на ґаночку. Картина бою, повертаються кавалеристи, запилені, спітнілі, розчервонілі, жодних слідів хвилювань... Все проходить у великому спокої — ось особливість, впевненість у собі. Важка робота.
     П'ю чай вишневий; ліг на пружинистий матрац, дитина чия-то задихається поруч. Задрімав... Будять... Ідемо ніччю в Смордву, звідси далі — узлісок... Місяць, де-то попереду ескадрон. Хатинка в лісі. Мужчини і жінки сплять уздовж стін. Костянтин Карлович (Жолнаркевич — начальник штабу 6-ої кавдивізії.-І. П.) диктує. Картина рідкісна — навкруги спить ескадрон, все у пітьмі, нічого не видно, з лісу тягне холодом, наштовхуюсь на коней... Хворий лягаю біля тачанки на землю...
     20.7.20. Висоти біля Смордви. Повча. Виступаємо о 5 годині ран¬ку. Дощ, сиро, йдемо лісами... Обхід через Бокийму на Повчу. В 10 годин взята Добриводка, в 12 годин... Козин. Здоров'я моє краще... Вивчаю флору Волинської губернії, багато вирубано, вирубані узлісся, залишки війни, дріт, білі окопи. Величні зелені дуби, граби, багато сосен, верба — величне і тендітне дерево, дощ у лісі, розмиті дороги...
     21.7.20. Повча—Боратин. Нами взяте Дубно... Виїжджаємо в Боратин через Добриводку:.. Знову музика і начдив, і збоку — війна. Привал у Жабокриках, їм білий хліб... Описати Грищука. Командарм викликає начдива на нараду в Козин. 7 верст. їду. Піски. Кожен будинок залишився у серці. Купки євреїв. Змучені, лавка, п'ю каву чудову... Козаки кричать, лаються, лізуть на полиці, нещаслива лавка, спітнілий рижобородий єврей... Кладовище, пам'ятник під деревом... (Пізніше побачене зображене у новелі «Кладовище в Козині».
     22.7.20. Боратин. Гарна сонячна погода, багате, міцне село, іду до млина, що таке водяний млин, купаюся в холодній дрібній річці під негарячим сонцем Волині... Виїжджаю через дві години на Хотин. Дорога ліском, тривога.
     23.7-20. У Вербі. Мокрий безрадісний ранок, вся Верба забита обозами, тисячі підвід... Дві бригади 11-ої дивізії в полоні, поляки захопили Козин, нещасливий Козин, що там буде... Чекаємо на дорозі з Верби. Стоїмо дві години. Міша в білій високій шапці з червоною стрічкою скаче по полю. Всі їдять — хліб з соломою, зелені яблука, брудними пальцями, смердючими ротами — брудну, огидну їжу...
     24.7.20. Із Кривих з Прищепою їду в Лишнів на Демидівку. Душа  Прищепи — безграмотний хлопчик, комуніст, батьків убили кадети... Розповідає, як збирав своє майно по станиці. Декоративний, простий, як трава, буде барахольником. Ненавидить Грищука за те, що той не любить і не розуміє коней... їдемо через Хорупань, Смордву на Демидівку. Запам'ятати картину  обози, вершники, напівзруйновані села, поля і ліси, дуби, зрідка поранені і моя тачанка...
     26.7.20. Лишнів. Радзивилів (тепер Радивилів) — гірший Брод, дріт на стовпах, гарні будинки, світанок, жалюгідні фігури, зірвані фрукти, розбиті дороги, підбиті католицькі храми...
     27.7.20. Хотин. Від Радзивилова — безкінечні дороги, летючі вперед вершники, важко після безсонної ночі. Хотин — те саме село, де нас обстріляли...   
     І в ранішіх записах, і в пізніших є численні точні адреси сіл і міст Рівненщини, Львівщини і теперішньої Волині, де довелося бути письменникові. Зроблені коротенькі витяги з щоденника — підтвердження його тогочасних нелегких доріг.. Справедливо стверджують дослідники його творчого доробку, що так званий «польський зошит» має велику самостійну художню цінність, хоч умови бойового походу (а як вони точно деталізовані!) очевидь не сприяли літературному опрацюванню, бо письменник щоденно ділив з кінармійцями увесь тягар перемог і невдач. Але він завжди занотовував те, що на його серце лягло. І тому його твори такі співзвучні реальному життю.
    

Література


1.    Пащук  І. Бальзак і Рівненщина. Бердичівська землі в контексті історії України. Науковий збірник. Житомир.1999 р.
2.    Пащук І. Повернення в незабутнє. До літературної карти Рівненщини. Статті. Спогади. Рівне.1993 р.
3.    Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. «Волинські обереги», 2005 р.
4.    Кулик. Короленко – художник слова. Київ. 1960 р.
5.    Пономарьова Т. Світла особистість імперії темряви. В. ВАТ «Ріненська друкарня». 2010 р.



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconЛевіна Л. О. Дидактичні матеріали зі світової літератури для п’ятого класу
Посібник дозволить вчителеві урізноманітнити структуру уроків та методи їх проведення, спонукатиме учнів до додаткової роботи з предметним...
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconВербська зош І-ІІІ ступенів Дубенського району Рівненської області Метод проектів у викладанні світової літератури Матеріали Турчик Валентини Михайлівни, вчителя світової літератури
Турчик В. М. Метод проектів у викладанні світової літератури// Методичний посібник для вчителя світової літератури, класного керівника...
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconСучасні типи уроків світової літератури: пошук, натхнення, фантазія
Дати ім’я уроку-таїнству, на якому відбувається діалог в серцях його учасників, – непросто, але не для сучасного вчителя світової...
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconУрок засвоєння нових знань. Обладнання: політична карта світу, підручник, додаткові матеріали
Другої світової війни для сша; проаналізувати особливості економічного й політичного розвитку США у повоєнний період; характеризувати...
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconПідволочиська зош І-ІІІ ступенів Вчителеві на пораду Форми проведення перевірки І закріплення знань на уроках світової літератури у 9 класі Підготувала: Добрунова М. А., Вчитель світової літератури
Форми проведення перевірки І закріплення знань на уроках світової літератури у 9 класі
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconРозробки уроків світової літератури в 5 класі Вчитель світової літератури

Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconСучасні типи уроків зарубіжної літератури
Проведення таких уроків свідчить про намагання сучасного вчителя зарубіжної літератури вийти за межі шаблону у побудові методичної...
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconТема уроку Дата Примітка Тема № Із літератури першої половини ХХ ст. (10 год.)
Орієнтовне календарно-тематичне планування уроків світової літератури для 11 класу
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconМетодичні рекомендації щодо проведення у навчальних закладах міста Донецька
Управління освіти Донецької міської ради, міський методичний центр надсилає для використання під час проведення Першого уроку після...
Рівненщині (додаткові матеріали для проведення уроків світової літератури) iconСучасні типи уроків зарубіжної літератури: пошук, натхнення, фантазія
Дати ім’я уроку-таїнству, на якому відбувається діалог в серцях його учасників, – непросто, але не для сучасного вчителя світової...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка