Роберт бернс



Скачати 86.95 Kb.
Дата конвертації28.04.2018
Розмір86.95 Kb.


РОБЕРТ БЕРНС

(1759—1796)
«Незвичайна людина» або ще — «геніальний поет Шотлан­дії»,— так називав Вальтер Скотт Роберта Бернса, бідного селя­нина, який став видатним художником слова.

Його країна була країною героїчної і трагічної долі: в 1707 році вона після важкої багатовікової боротьби була об'єднана з Англією й відчула на собі її великий вплив. Внаслідок швидкого зростання буржуазних відношень, огороджування та промисло­вого перевороту почали зникати стародавні кланові традиції, від­булося масове озлидніння вільних землеробів та дрібних ремісни­ків. Два повстання проти англійців (1715 та 1745 років) були жорстоко придушені й призвели до ще більшого посилення гніту, податкового та бюрократичного натиску на найбідніше населен­ня. Такою була соціально-політична ситуація, в якій розвивалася творчість Бернса. З ранніх років у його свідомості перепліталися загострене відчуття національної гордості за минуле Шотландії і скорботне відчуття трагізму її теперішнього становища.

Як людина та як поет Бернс формувався під впливом двох на­ціональних культур — шотландської та англійської. Їх взаємодія склалася здавна, але після унії загальнодержавною мовою була визнана англійська, а шотландська зведена до рівня діалекту. Па­нівні класи Англії намагалися насадити свою культуру, що не мо­гло не породити в переможеному, але не зламаному народі не­переборного бажання зберегти національні традиції, зберегти рідну мову. Працюючи в цих умовах, Роберт Бернс зумів підняти­ся і над рабським схиленням перед англійською літературою, і над національною обмеженістю, зумів поєднати у своїй поезії все найкраще з обох літературних традицій, по-своєму осмислив­ши й синтезувавши їх.

Роберт Бернс народився в сім'ї фермера. Коротке його життя минало в безперервній боротьбі зі злиднями, у важкій пращ на фермах, орендування яких було вигідне лише для землевласників.

Зіткнення з жадібними й грубими володарями, з проповідниками кальвіністських общин і простими людьми в невеликих селах пів­денно-західної Шотландії, де минула дитинство та юність поета, рано познайомили його з нерівністю та утиском бідняків. Людина незалежного розуму й гордої душі, він глибоко співчував таким, як він сам, безправним трудівникам.

Його освіта обмежилась уроками батька, який знав грамоту й лічбу, читанням маленької бібліотеки, що ретельно зберігалася. Потяг юнака до знань побачив і розвинув сором'язливий сіль­ський вчитель, друг його батька. Багатий духовний світ поета, його надзвичайна майстерність — все це отримано шляхом без­перервної й наполегливої самоосвіти.

Поетичний хист у Бернса прокинувся рано. Перший вірш про світле юнацьке кохання («Надзвичайна Неллі») було на­писано в п'ятнадцять років. За ним з'явилися й інші. їх любили, запам'ятовували друзі Бернса — сільська молодь, місцеві інте­лігенти. За передплатою цих шанувальників у провінційному містечку 1786 року вперше була опублікована маленька книжка його віршів («Кільмарнокський томик»). Жодне з единбурзьких видань більшої за обсягом книжки поем і лірики («Единбурзь­кий том»,1787), навіть мода на поета-орача в салонах Единбур­га не змінили участі Бернса. Він прожив у цьому місті близько двох років, бував у вищих колах, де викликав лише поблажливу цікавість і розмови, але продовжував жити в злиднях, в тривозі за рідних, без впевненості в завтрашньому дні. У «Стансах на ніщо» він сміливо назвав нікчемами тих, з ким йому доводи­лося зустрічатися в Единбурзі, які були байдужими до поета, до бід трудівників.

У ранніх поетичних спробах Бернса чітко помітні сліди зна­йомства з творчістю Поупа, Джонсона та інших представників просвітницького класицизму. Пізніше в поезії Бернса можна зна­йти переклик із багатьма англійськими та шотландськими поета­ми. Він ніколи не наслідував традиції повністю, він переосмислю­вав їх і створював свою. Таке ж ставлення було у Бернса і до фольклору — основи його поезії. Це виражається в глибинно­му розумінні ним суті народної творчості і його сприйнятті передо­вих ідей століття. У народній пісні авторська особистість зникала, а Бернс змішував голос народу з поетичним «я». Головними тема­ми його поезії були любов та дружба, людина й природа.

Разом з цим, Бернс рано осмислив у своїх віршах та поемах зіткнення особистості й народу з суспільним злом, хоча, звісно, протиставлення інтимної та соціальної лірики в Бернса цілковито умовне. Вже рання лірика — це вірші про права молоді на щастя, про її зіткнення з деспотизмом релігії та сім'ї. Любов у Бернса завжди є силою, що допомагає людині відстояти кохану людину, захистити її і себе від підступних ворогів. Поет нерідко особисто стикався зі святенництвом церковників. Він відкидає і висміює його у «Вітанні своєї позашлюбної доньки» (1785). У віршах Бернса часто відкидалося релігійне розуміння суті людського бут­тя. У «Похоронній пісні» він сперечається з апологією смерті як «найкращого друга бідноти» на дорозі до «загробної благодаті». Ця ж тема, у блискучому поєднанні сатири й гумору, розкрита у ві­рші «Смерть і доктор Харнбук», у якому пародіюється як її поети­зація, так і користолюбство лікарів, які наживаються на смерті. Надзвичайний реалістичний портрет донощика й розпусника в «Молитві святоші Вілі» та «Епітафії» йому ж, де реальний факт став приводом для хоробрих викриттів святенницької доктрини кальвінізму. Тупість священика та його пастви висміяна в сатирі «Тільця». Бернс був не атеїстом, але його деїзм був схожим з ате­їстичним відкиданням ролі Бога в житті людини та природи.

Не в Богові, в природі, в житті, в боротьбі з прикрощами ста­вали мужніми і Бернс і його герої — прості люди. Не небесні сили, а особиста гідність, любов, допомога друзів підтримали їх.

Берне рано почав замислюватися про причини суспільної не­рівноправності. Спочатку у своїх віршах він був ладен покласти провину за всі незгоди бідняків та свої власні на сили світобудо­ви — «небесні та диявольські». Але в пору зрілості він дійшов висновку, що не фатум, а реальні закони й порядки суспільства визначають участь людей. У 1785 році була написана кантата «Веселі злидні». її персонажі — бродяги: каліка-солдат, бідна жінка, мандрівні актори й ремісники. У кожного в минулому горе, випробування, конфлікти із законом, а сьогодні — гоніння, злид­ні. Але вони залишилися людьми. Жадоба до життя, можливість веселитися, дружити й кохати, гостре глузливе мовлення, від­важність і стійкість — ось як змалював поет у динамічному гру­повому портреті обездолених земляків, що є близькими за коло­ритом до застольних сцен у художників фламандської школи. На веселому нічному гульбищі в кублі розпусної Пуссі Ненсі поет підтримує бідняків. Його пісня, бунтарська й зарозуміла, є фі­налом кантати:

До чорта тих, кого закони Від народу бережуть! В'язниці — трусам оборона, Церкви — святенництву приют.

Текст цієї кантати було опубліковано тільки після смерті письменника.

У поетичний світ Бернса одночасно з ліричним «я» увійшли життя й долі його сучасників: родичів, друзів, сусідів, тих, кого раптово зустрів, він запам'ятовував надовго. Він не байдужий до людей. Одних він кохає, дружить з ними, інших — ненавидить; багатьох називає на ім'я, і цими іменами постають життя і осо­бистості, а читач надовго запам'ятовує їх. Такими є користолюбна Мегі з млину, наполегливий і чарівний залицяльник Фіндлей, гордівлива Тіббі, веселий Віллі-гультяй, друг поета Джон Андерсон. А серед них сам Берне — веселий і сміливий, ніжний і пал­кий в коханні, вірний у дружбі. Він поділяє з читачем щасливі й важкі хвилини.

Уже ранні вірші Бернса були сповнені глибоких роздумів про час, життя людей, про себе та інших, таких само, як він. Поряд з піснями про кохання, розлуку, сум, піснями, що написані на по­пулярні народні мотиви, виникли такі поетичні відкриття, як «По­льовій миші, чиє гніздо я зруйнував плугом», «Був чесний фермер мій батько», «Дружба минулих літ» та багато сатиричних творів.

Вальтер Скотт захищав Бернса від звинувачень у «грубості», «невихованості», дуже точно поцінував характер його обдаруван­ня, в якому поєдналися лірика й сатира. Він досить чітко визна­чив громадянську позицію поета: «Відчуття власної гідності, об­раз мислення, та й саме обурення Бернса були плебейські, щоправда, такі, що бувають у плебея з гордою душею, у афінського чи римського громадянина».

Друга половина 80-х років була для поета та його сучасників сповнена хвилювань у зв'язку з революцією в Північній Америці, передреволюційною кризою у Франції, політичним збуренням в Англії. До них додалися особисті проблеми та зміни в житті по­ета. Він закохався в дочку багатого фермера Джин Армор, але не бачився з нею близько трьох років. Смерть батька, фінан­сові та сімейні незгоди змусили його серйозно подумати про від'їзд до Ямайки. Але він не прагнув зробити свою поезію джерелом заробітку грошей.

Бернс не поїхав, але був вимушений погодитися з запропо­нованою йому посадою акцизного чиновника, і до кінця своїх днів він ніс ярмо цієї нудної та погано оплачуваної посади. Керівни­цтво строго контролювала поета-вільнодумця, якому «не годило­ся» цікавитися політикою.

Велику роль у творчості Бернса відігравала любов до людей пра­ці. Його ідеал людини виникав в осмисленні народної історії і ба­гатовікового досвіду трудових низів, їх теперішнього становища. Любов поета належить чесним і добрим трудівникам, борцям за правду та людяність. Разом з цим, він відкидає поширені в шот­ландському народі консервативно-націоналістичні ілюзії. Це відбилося в поетичній оцінці доль та особистостей шотландських королів, від Марії Стюарт до принца-претендента. Рух вперед і тільки вперед стверджував він як закон буття.

Боротьба нового зі старим у Бернса драматична, здатна при­вести до непередбачених випадковостей та трагедій, все, що сто­їть на шляху до майбутнього, повинно бути знищено. Таким є під­текст «Пісні смерті» (1792), «Дерева Свободи» (1793)та інших віршів що були написані в роки Великої французької революції. Ще раніше поет був за американську революцію. Він сприйняв її як удар по британській монархії. Але події у Франції були йому ближчі. Бернс із захопленням зустрів падіння Бастилії, суд і ви­рок Конвента Бурбонам, був захоплений боротьбою Республіки проти армії антифранцузької коаліції. Вірш «Дерево Свободи» глибоко узагальнило цю впевненість поета в правоті санкюлотів, в загальноєвропейському значенні досвіду Франції, особливо важливого для Англії. Оцінка в цьому вірші англійської револю­ції XVII століття ще раз підтверджує проникливість і гостроту іс­торичних поглядів поета. Але текст цього вірша було опублікова­но лише в 1838 році, та й згодом він входив не до всіх видань його віршів. Відгуки Бернса на революцію у Франції є не тільки свід­ченням його симпатії до неї, але й програмою боротьби за бажа­ну Свободу й Справедливість, за справжню велич людини, не під­владну коронам та грошам.

Англійська реакція тих років і пізнішого часу особливо нена­виділа його викривальні сатири та епіграми. Багато з них були спрямовані проти війни. «Війни — чумні епідемії, в яких винна не природа, а люди». Він прямо казав, що війни потрібні монар­хам, парламентаріям, торгашам: війну благословляє церква; її чекають, а з нею і нові чини, генерали. Їх прибутки й слава опла­чені ціною тисяч людських життів («Подяка за національну пере­могу»). Тільки війна за свободу народу є виправданою.

Політичні сатири й епіграми Бернса звичайно мали точну адресу й стверджували принципи плебейсько-демократичної дер­жавності й моралі. Одна з найголовніших мішеней викриття у Бернса — дворянсько-буржуазна парламентська система в англо-шотландському варіанті.

Про королівське подружжя Ганноверів — Георга III та його дружину, про їхнього спадкоємця Бернс говорив зі зневажливою іронією в «Трактирній баладі», в сатиричній поемі «Сон» — глуз­ливому вітанні короля вдень його народження, та в інших віршах. Короновані особи Англії — жалюгідні маріонетки в руках тих, хто наживається на фінансових спекуляціях і розпочинає війни. Союз продажних політиків із торгівцями та церквою, передвиборні спекуляції розкриті Бернсом у сатирах «Галерея політиків і святош», «Балада про вибори містера Уерона» та інших. Ці ві­ршовані політичні фельєтони розкривають існуючу систему зло­чинного обману народу. Серед пізніх, сповнених гніву та болю сатир, особливо вирізняється «Послання Вельзевула» (1790).

В інтенсивному становленні соціального досвіду Бернса та його революційно-плебейського світогляду розкривалися все нові можливості й грані. Новаторський напрямок свого часу — сентименталізм — Бернс піддав критичній оцінці, відкинув у ньо­му те, що він назвав «манірством» (сльозливу чуйність, пасив­ність, релігійні ілюзії авторів і героїв). У предромантизмі він не сприйняв поетизацію відчаю та жаху перед життям. Центральна тема передромантиків — всесилля диявола, зла у світі — виріше­на Бернсом без містики, в матеріалістичному плані, включає по­літичну оцінку реальних сил епохи. Гострий здоровий глузд, соло­ний народний гумор поета руйнували передромантичну поетизацію зустрічей з «нечистою силою». Гарна пародія на предромантичні «дияволіади» — комічна поема Бернса «Том О'Шентер».

У віршах Бернса звучить шотландський діалект; багато з них написані на мотиви народних пісень і самі стали піснями, які й сьо­годні співає Шотландія. Оновлення і демократизація тематики, мови, художніх засобів йшли в нього в єдності з перебудовою тра­диційної системи ліричних жанрів, її збагаченням. Дивна енергія, гострота та багатство суджень, багато ритмів і інтонацій, дивна гнучкість і барвистість народної мови — ці характерні особли­вості найкращих віршів Бернса принесли йому всесвітню відо­мість.
ОСНОВНІ ТВОРИ:

Збірки «Кільмарнокський томик» (1786), «Едінбурзький том» (1787), «Послання Вельзевула» (1790), «Пісні смерті» (1792), «Дерево Свободи» (1793), поема «Том О'Шентер».


ЛІТЕРАТУРА: 1. Елистратова А. А. Роберт Бернс. Критико-биографический очерк.— М.,1957; 2. Английская поэзия в русских переводах XIV — XIX вв.— М.,1981; 3. Історія зарубіжної літератури XVIII сторіччя.— М., 1990.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Роберт бернс iconРоберт Бернс (Robert Burns) 1759 — 1796 Кто честным кормится трудом, таких зову я знатью!
Відомі шотландці: Роберт Брюс, Вальтер Скотт, Роберт Бернс, Роберт Льюїс Стівенсон, Адам Сміт
Роберт бернс icon«Роберт Бернс народний поет Шотландії. Вірш «Чесна бідність». Уславлення у вірші справжніх людських чеснот»
Роберт Бернс – народний поет Шотландії. Вірш «Чесна бідність». Уславлення у вірші справжніх людських чеснот
Роберт бернс iconБінарний урок англійської мови та зарубіжної літератури «Scotland. Robert Burns and his poem «My Heart’s in the Highlands»
«Роберт Бернс (1759-1796) «Моє серце в верховині…». Ідея любові до батьківщини у вірші Р. Бернса»
Роберт бернс iconРоберт Бернс «Моє серце в верховині…»
Бернса; із особливостями культури Шотландії; на основі аналізу вірша «Моє серце в верховині» підвести до висновку про патріотизм...
Роберт бернс iconБіографія Роберта Бернса (1759-1796) 1 Місце народження
Місце народження. Роберт Бернс народився 25 січня 1759 року у селищі Алловей біля м. Ейра на півдні графства Ейршир у Шотландії....
Роберт бернс iconТема. Роберт Бернс. «Чесна бідність». Мета
Мета: дати короткі відомості про життя І творчість Р. Бернса; розвивати навички виразного читання, вміння систематизувати вивчений...
Роберт бернс iconУрок світової літератури в 7 класі Тема. Роберт Лью
...
Роберт бернс iconВірші зарубіжних поетів про дружбу І кохання. Р. Бернс, Г. Гейне, К. Симонов. Поетизація високого почуття, розкриття його сутності
...
Роберт бернс iconОголошення теми уроку
Тема. Вірші зарубіжних поетів про дружбу й кохання. Р. Бернс «Любов», Г. Гейне «Коли настав чудовий май»
Роберт бернс iconТема. Вірші зарубіжних поетів про дружбу І кохання. Р. Бернс, Г. Гейне, К. Симонов. Поетизація високого почуття, розкриття його сутності. Виразне читання поезії Мета
Тема. Вірші зарубіжних поетів про дружбу І кохання. Р. Бернс, Г. Гейне, К. Симонов. Поетизація високого почуття, розкриття його сутності....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка